Ухвала

від 05.05.2023 по справі 461/10955/20

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/10955/20

Провадження № 1-кс/461/2366/23

УХВАЛА

05.05.2023 року,слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області майора поліції ОСОБА_3 ,, про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №42020140000000180 від 10.12.2020, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 364, ч. 1 ст. 367 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Слідчий звернувся до суду з вказаним клопотанням, яке обґрунтоване тим, що Інститут біології тварин НААН є правонаступником Львівського біотехнологічного центру Української академії аграрних наук, який свого часу здійснював землекористування земельною ділянкою площею 314,7 га, що знаходиться на території Грядівської та Грибовицької селищних рад згідно Державного акту на право постійного користування землею від 21.08.1996р. серія ІІ-ЛВ № 004380.

У свою чергу, Інститут біології тварин НААН є правонаступником Львівського біотехнологічного центру УААН щодо землекористування земельною ділянкою площею 314,7 га, що знаходиться на території Грядівської та Грибовицької селищних рад Жовківського р-ну Львівської області.

Відповідно до Указу Президента України від 06.01.2012 № 8 «Про надання Українській академії аграрних наук статусу національної», постанови Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010р. «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. №175» та наказу Академії аграрних наук України від 07 вересня 2010 р. №69 «Про перейменування установ, підприємств та організацій Національної академії аграрних наук України» визначено перейменувати Інститут біології тварин УААН у Інститут біології тварин НААН.

Як Львівський біотехнологічний центр УААН (в час свого існування) так і Інститут біології тварин НААН є установами, які входили чи входять до майнового комплексу НААН. Згідно п. 89 Статуту НААН, затвердженого постановою КМУ від 28.03.2012р. № 315, майновий комплекс Академії складається з усіх матеріальних та нематеріальних активів (далі - об`єкти майнового комплексу), які перебувають на балансі Академії і наукових та інших установ, підприємств та організацій, що перебувають у її віданні, закріплені державою за Академією в безстрокове користування або придбані за рахунок бюджетних коштів, а також коштів, одержаних в результаті фінансово-господарської діяльності, чи набуті іншим шляхом, не забороненим законом.

Пунктом 95 цього Статуту визначено, що вилучення земельних ділянок Академії може здійснюватися лише за згодою Президії відповідно до Земельного кодексу України.

Земельні ділянки, віднесені до особливо цінних земель, які перебувають у постійному користуванні наукових та інших установ, підприємств та організацій, що перебувають у віданні Академії, вилученню не підлягають, крім випадків, передбачених земельним законодавством.

Земельна ділянка, яка перебуває у користуванні Інституту біології тварин на підставі Державного акту на право постійного користування землею ІІ-ЛВ №004380 з користування Інституту по рішенню президії НААН в порядку Земельного кодексу України не вилучалась, рівно як і Інститутом в порядку ст.ст.122,142 Земельного кодексу України не складалась нотаріально посвідчена заява про відмову від права користування вищевказаною земельною ділянкою повністю чи частково. Також не було вилучень з користування Інституту даної земельної ділянки в порядку ст. ст. 143, 144 Земельного кодексу України.

Отже, в силу вищевказаних обставин, земельна ділянка загальною площею 314,7 га на території Грибовицької та Грядівської сільських рад Жовківського району Львівської області перебуває в користування Інституту біології тварин НААН і у встановленому законом порядку у віданні місцевих територіальних громад та органів влади для прийняття відповідних рішень щодо зміни/надання іншого статусу землі, не вилучалась.

У відповідності до п. 2 Розділу VII «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 р., вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Отже, зазначена земельна ділянка, яка перебуває у користуванні Інституту біології тварин НААН є об`єктом цивільних прав в контексті положень ст. 79-1 Земельного кодексу України.

Вищенаведене вказує на те, що користувачем земельної ділянки площею 314,7 га, що знаходиться на території Грядівської та Грибовицької сільських рад згідно Державного акту на право постійного користування землею від 21.08.1996р. серія ІІ-ЛВ № 004380 є Інститут біології тварин НААН.

Разом з тим, на частині земельної ділянки, яка перебуває у постійному користуванні Інституту біології тварин НААН, відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ЛВ № 004380 площею 314,7 га на території Грядівської сільської ради сформовано понад 450 земельних ділянок, в основному площею 0.01 га із статусом «землі запасу».

Згідно із п.94 Статуту Національної академії аграрних наук України вилучення земельних ділянок наукових установ, організації підприємств НААН та припинення права постійного користування ними може здійснюватись лише за згодою Президії НААН, відповідно до Земельного кодексу України.

При цьому, Національна академія аграрних наук України не надавала згоди щодо вилучення та припинення права постійного користування земельними ділянками Інституту біології тварин НААН.

Слідчий вказує, що на даний час у вказаному кримінальному провадженні повідомлено про підозру колишньому Грядівському сільському голові ОСОБА_4 та сертифікованим інженерам землевпорядникам ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Окрім цього, на даний час у кримінальному провадженні перевіряються службові особи ГУ Держгеокадастру у Львівській області, щодо можливої причетності до вчинення вказаного кримінального правопорушення.

08.02.2023 за місцем проживання ОСОБА_6 , за адресою : АДРЕСА_1 на підставі ухвали слідчого судді проведено обшук, в ході якого вилучено мобільний телефон марки «One Plus», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , з абонентським номером НОМЕР_3 .

23.04.2023 на підставі ухвали слідчого судді проведено тимчасовий доступ до інформації, яка знаходить у вказаному мобільному телефоні, про що складено відповідний протокол.

Слідчий просить клопотання задовольнити на накласти арешт на вказаний мобільний телефон, оскільки у ньому містяться відомості, які будуть використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Слідчий в судове засідання не з`явився, подав до суду заяву, у якій просить розглядати клопотання без його участі та без повідомлення володільців майна.

З метою забезпечення арешту майна, слідчий суддя вважає за можливе в порядку ч.2 ст.170 КПК України, проводити розгляд клопотання про накладення арешту на майно без виклику власника майна.

Відповідно до ч. 1ст. 131 КПК Українизаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Судом встановлено, що Відділом розслідування злочинів у сфері господарської та службової діяльності слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області, здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020140000000180 від 10.12.2020, за зверненням в.о. президента Національної академії аграрних наук України ОСОБА_7 щодо вчинення службовими особами Грядівської та Грибовицької сільських рад Жовківського району Львівської області дій із зайняття земельних ділянок, що знаходяться на праві постійного користування в Інституті біології тварин НААН та є державною власністю, чим спричинено тяжкі наслідки, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 1,2 ст. 364, ч. 1 ст. 367 КК України.

01.05.2023 слідчим винесено постанову визнання мобільного телефону марки «One Plus», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , з абонентським номером НОМЕР_3 .речовим доказом.

Згідно ст. 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Відповідно до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку. Відповідно до вимог цього Кодексу арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Арешт може бути накладено на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковому вигляді, цінні папери, корпоративні права, які перебувають у власності у підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, і перебувають у нього або в інших фізичних, або юридичних осіб, а також які перебувають у власності юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, з метою забезпечення можливої конфіскації майна, спеціальної конфіскації або цивільного позову.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 2 ст.173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані. як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до частини 4ст. 170 КПК України, заборона використання майна, а також заборона розпорядження таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до знищення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Враховуючи вищевикладене, а також правову підставу для арешту майна, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наявність об`єктивної необхідності та виправданість такого втручання у права і свободи особи, а також з метою забезпечення збереження речових доказів, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 170-173 КПК України, слідчий суддя-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке вилучено 08.02.2023 під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільного телефону марки «One Plus», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , з абонентським номером НОМЕР_3 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1