Рішення

від 25.04.2023 по справі 951/399/22

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2023 рокуСправа № 951/399/22 Провадження №2/951/9/2023

Козівський районний суд Тернопільської області в складі:

Головуючого судді Братків І. І.,

за участю секретаря судового засідання Галаса В. І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача адвоката Терлюка О. Я.,

представника відповідача Садової К. В.,

третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Козові Тернопільської області справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Тернопільської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача начальника Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Тернопільської області Іваніцької Марії Михайлівни, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

У С Т А Н О В И В :

08.07.2022 позивач звернулася до Козівського районного суду Тернопільської області із позовом до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Тернопільської області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

1.1. Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що займала посаду директора Кальненьського закладу загальної середньої світи І-ІІІ ступенів Козівської селищної ради.

06.06.2022 начальником відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради видано наказ №65-к про звільнення ОСОБА_1 з 07.06.2022 із займаної посади, згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України. Підставою слугував наказ №38-к від 28.03.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » та наказ №48-к від 16.05.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ».

Позивач стверджує, що їй стало відомо про видачу наказу №65-к від 06.06.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 » 16.06.2022 у відділенні поштового зв`язку.

Зазначила, що вважає наказ №38-к від 28.03.2022 протиправним, який підлягає скасуванню так як винесений всупереч вимог ст. ст. 147 - 149 КЗпП України, оскільки порушень трудової дисципліни не допускала, керівник відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Тернопільської області М. Іваніцька не відбирала в неї пояснень перед видачею наказу, а посадові обов`язки виконувала належно.

Окрім цього, вказала, що ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області 13.05.2022 (справа № 951/244/22) прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради про визнання незаконним наказу №38-к від 28.03.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 »

Щодо наказу №48-к від 16.05.2022р. «Про звільнення ОСОБА_1 » відповідно до якого враховуючи рекомендації дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарної справи щодо встановлення факту порушень прав працівників та неналежного виконання посадових обов`язків директором Кальненського ЗЗСО І-ІІІ ступенів Козівської селищної ради, згідно акту №4 від 16 травня 2022 року службового розслідування на підставі якого було видано Наказ №65-к від 06.06.2022 про звільнення її за неналежне виконання посадових обов`язків згідно також безпідставним.

Вказує, що будь-яких відомостей про порушення трудової дисципліни наказ не містить, зокрема не зазначено, який саме дисциплінарний проступок вчинила позивач, у чому проявилось порушення, що стало приводом для притягнення до дисциплінарної відповідальності, не містить також посилань на нормативні акти або пункти трудового договору, які позивачем порушені.

Позивач стверджує, що в порушення вимог ст. 149 КЗпП України їй не було запропоновано надати пояснення з приводу порушення нею трудової дисципліни.

Також, зазначила, що оскаржуваний наказ №65-к від 06.06.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 » не містить її підпису у рядку «ознайомлена».

Одночасно заявила, що вказані дії з боку відповідача порушили її законні права на працю та завдали їй моральних страждань. Моральна шкода, завдана їй в результаті незаконного звільнення, полягає у наступному.

Відповідач позбавив її гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі на життя. Вказані незаконні дії відповідача призвели до моральних переживань, позивач втратила душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані, не має засобів для забезпечення належного рівня життя, втрачені нормальні життєві зв`язки звичного способу життя, що вимагає від неї додаткових зусиль для його організації та відновлення попереднього стану, а також завдало шкоди діловій репутації.

Всі зазначені моральні страждання нанесені незаконними діями відповідача негативно відображаються на здоров`ї позивача, оскільки в неї наявна друга група інвалідності, що потягнуло завдання позивачу моральних страждань бездіяльністю відповідача, прослідковується причинний зв`язок між моральною шкодою і протиправним діянням відповідача, у зв`язку із чим просила стягнути із відповідача в її користь 100000 гривень моральної шкоди.

Відтак просила суд: визнати незаконним та скасувати наказ №65-к від 06.06.2022 «Про звільнення ОСОБА_1 » Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради; поновити ОСОБА_1 на посаді директора Кальненського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Козівської селищної Ради; стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.06.2022 року до дня поновлення на роботі; стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100 000 грн; стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради користь ОСОБА_1 судові витрати; рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць звернути до негайного виконання.

10.02.2023 представник позивача адвокат Терлюк О. Я. подав заяву про уточнення позовних вимог у якій просив замінити назву освітнього закладу з Кальненьського закладу загальної середньої світи І-ІІІ ступенів Козівської селищної ради на Кальненсьу гімназію Козівської селищної ради, оскільки відповідно до рішення сесії Козівської селищної ради №1924 від 28.06.2022 «Про змін типів та перейменувань закладів загальної середньої світи І-ІІІ ступенів Козівської селищної ради» освітній заклад перейменовано.

Уточнивши позовні вимоги в заявах від 06.02.2023 та 10.02.2023 позивач та представник позивача просили визнати незаконним та скасувати наказ начальника Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради від 06.06.2022 № 65-к «Про звільнення ОСОБА_1 » в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади директора Кальненського закладу середньої освіти І-ІІІ ступенів Козівської селищної ради.Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Кальненської гімназії Козівської селищної ради. Стягнути із Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу. Стягнути із Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 100000 (сто тисяч) гривень.Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000 (тринадцять тисяч гривень).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача адвокат Терлюк О. Я. позицію викладену у позовній заяві підтримали, зазначили, що вважають звільнення ОСОБА_1 неправомірним та таким, що здійснене із порушенням вимог законодавства.

1.2. Позиція відповідача.

13.02.2023 від представника відповідача на адресу суду надійшов відзив на уточнену позовну заяву від 10.02.2023, відповідно до якого з наведеними позивачем розрахунком відповідач не погоджується, так як позивачем невірно вказано середньоденну заробітну плату, що спричинило хибний розрахунок вимушеного прогулу.

Представник відповідача ОСОБА_3 у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа ОСОБА_2 у судовому засіданні з приводу задоволення позовних вимог заперечила. Зауважила, що позивачем вчинено дисциплінарні проступки за що до неї правомірно застосовувалися дисциплінарні стягнення.

2. Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 12.07.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження.

21.07.2022 позивач ОСОБА_1 подала на адресу суду клопотання про зупинення провадження у справі, відповідно до вимог якого просила зупинити провадження у цивільній справі №951/399/22 за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Тернопільської області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, яка не можу бути розглянута до вирішення справи №951/244/22 за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 10.08.2022 провадження у справі зупинено.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 17.01.2023 провадження у справі поновлено та призначено справу до розгляду.

30.01.2023 позивач ОСОБА_1 подала на адресу суду клопотання про залучення третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог, в якому просила залучити до участі у справі № 951/399/22 освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Тернопільської області - Іваніцьку Марію Михайлівну.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 16.02.2023 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача начальника Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Іваніцьку М. М.

19.01.2023 від Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Тернопільської області на адресу суду надійшло клопотання про зупинення провадження у справі №951/399/22 у якому з метою об`єктивного вирішення взаємопов`язаного спору іншим судом в іншій справі відповідач просив зупинити провадження у цивільній справі № 951/399/22 за позовом ОСОБА_1 до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Тернопільської області про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди до набрання законної сили рішення Касаційного цивільного суду у справі №951/244/22.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 15.03.2023 у задоволенні клопотання Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради про зупинення провадження у справі відмовлено.

27.07.2022 від представника Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Тернопільської області на адресу суду надійшла заява про виклик свідків. Відповідно до такої, представник відповідача для підтвердження обставин, через які винесено наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Кальненського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Козівської селищної Ради та з метою більш об`єктивного розгляду справи просить викликати у судове засідання: ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 .

21.02.2023 від Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Тернопільської області на адресу суду надійшла заява про залучення свідків до розгляду справи. Відповідно до такої, представник відповідача для підтвердження обставин, через які винесено наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади директора Кальненського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Козівської селищної Ради та з метою більш об`єктивного розгляду справи просить викликати у судове засідання: ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 ; ОСОБА_9 ; ОСОБА_10 ; ОСОБА_11 ; ОСОБА_12 ; ОСОБА_13 .

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 15.03.2023 заяву представника Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Тернопільської області про залучення свідків до розгляду справи від 21.02.2023 залишено без розгляду, клопотання Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради про виклик свідків від 27.07.2022 задоволено. У судове засідання викликано таких свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7

21.04.2023 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

Ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 25.04.2023 клопотання Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради про долучення доказів до матеріалів справи залишено без розгляду.

3. Фактичні обставини встановлені судом.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 займала посаду директора Кальненського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Козівської селищної ради. Так, наказом начальника відділу освіти та спорту Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області В. Медицької №40-к від 30.06.2020 продовжено трудові відносини з директором Кальненської ЗОШ І-ІІІ ступенів ОСОБА_1 на умовах укладеного трудового договору від 30.06.2020 №5.

28.03.2022 наказом Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради №38-к ОСОБА_1 оголошено догану за неналежне виконання посадових обов`язків.

Наказом начальника Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Марії Іваніцької №65-к від 06.06.2022 звільнено ОСОБА_1 07 червня 2022 року із займаної посади директора Кальненського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Козівської селищної ради за неналежне виконання посадових обов`язків, згідно п. 3 ст. 40 КЗпП України. Підставою слугував наказ Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради №38-к від 28.03.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » та наказ Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради №48-к від 16.05.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », акт №4 дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарної справи щодо неналежного виконання посадових обов`язків директором Кальненського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Козівської селищної ради Сало О. М.

04.05.2022 ОСОБА_1 звернулася до Козівського районного суду Тернопільської області із позовом до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради про визнання незаконним наказу№38-к від 28.03.2022 про накладення дисциплінарного стягнення.

Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 13.09.2022 позов ОСОБА_1 до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ начальника Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради від 28.03.2022 № 38-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ».

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 16.12.2022 апеляційну скаргу Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради залишено без задоволення, а рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 13.09.2022 без змін.

В силу дії ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Окрім того, згідно листа Козівської селищної ради Тернопільської області від 06.02.2023 №01-277/3-09 (а.с. 59) 28.06.2022 на засіданні сесії Козівської селищної ради прийнято рішення №1924 «Про зміну типів та перейменувань закладів загальної середньої освіти Козівської селищної ради», згідно якого Кальненський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Козівської селищної ради, код ЄДРПОУ 24626885 перейменовано на Кальненську гімназію Козівської селищної ради, код ЄДРПОУ 24626885. Крім того, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 24626885 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань зареєстровано юридичну особу Кальненська гімназія Козівської селищної ради.

4. Позиція суду та її нормативно-правове обґрунтування.

Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті в їх сукупності, доходить таких висновків.

Відповідно до ст.4Цивільного процесуальногокодексу України (далі ЦПК України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 12ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 43Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Це право забезпечується обов`язком держави створювати громадянам умови для повного його здійснення, гарантувати рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовувати програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Однак це конституційне право громадянина не може пов`язуватись лише з певною формою трудового договору, який укладається громадянином відповідно до його волевиявлення.

Враховуючи викладене та виходячи зі змісту частини третьої статті 21 Кодексу законів про працю України, трудові контракти можуть укладатись у випадках, передбачених як законами, так і постановами Верховної Ради України, указами Президента України, декретами та постановами Кабінету Міністрів України, прийнятими в межах їх повноважень. Нормативні акти Президента України як глави держави (стаття 102 Конституції України) і Кабінету Міністрів України як вищого органу у системі органів виконавчої влади (стаття 113 Конституції України) обов`язкові до виконання на території держави (статті106і117 Конституції України), вони встановлюють загальнообов`язкові правила, мають універсальний характер і є складовою частиною законодавства України.

Відповідно до статті 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Загальна декларація прав людини (ООН, 1948 рік) у статті 23 проголошує, що кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття; на рівну оплату за рівну працю; кожен працюючий має право на справедливу і задовільну винагороду, яка забезпечує гідне людини існування, її самої та її сім`ї, і яка в разі необхідності доповнюється іншими засобами соціального забезпечення. Для захисту своїх інтересів кожна людина має право створювати професійні спілки і входити до професійних спілок.

Європейська соціальна хартія (переглянута) (1996 рік) у статті 1 передбачає право на працю, для забезпечення ефективного здійснення якого Сторони зобов`язуються: визнати однією зі своїх найголовніших цілей і одним зі своїх найголовніших обов`язків досягнення та підтримання якомога високого і стабільного рівня зайнятості, маючи на меті досягнення повної зайнятості; ефективно захищати право працівника заробляти собі на життя професією, яку він вільно обирає; створювати безкоштовні служби працевлаштування для всіх працівників або забезпечувати їхнє функціонування; забезпечувати належну професійну орієнтацію, підготовку та перекваліфікацію або сприяти їм.

Згідно з Міжнародним пактом про економічні, соціальні і культурні права (ООН, 1966 рік), кожна людина має право на працю, що включає її право на отримання можливості заробляти на життя працею, а держава повинна вживати заходів з метою повного здійснення цього права (ст.6).

Стаття 2Кодексу законівпро працю України передбачає основні трудові права працівників. Право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Держава створює умови для ефективної зайнятості населення, сприяє працевлаштуванню, підготовці і підвищенню трудової кваліфікації, а при необхідності забезпечує перепідготовку осіб, вивільнюваних у результаті переходу на ринкову економіку.

Працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Працівники мають право на відпочинок відповідно до законів про обмеження робочого дня та робочого тижня і про щорічні оплачувані відпустки, право на здорові і безпечні умови праці, на об`єднання в професійні спілки та на вирішення колективних трудових конфліктів (спорів) у встановленому законом порядку, на участь в управлінні підприємством, установою, організацією, на матеріальне забезпечення в порядку соціального страхування в старості, а також у разі хвороби, повної або часткової втрати працездатності, на матеріальну допомогу в разі безробіття, на право звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади, крім випадків, передбачених законодавством, та інші права, встановлені законодавством.

Відповідно до вимогст. 3 Кодексу законів про працю України(далі -КЗпП) законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Згідно зіст. 21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 142 КЗпП України, встановлено, що трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника або уповноваженого ним органу і профспілкового комітету на основі типових правил.

Статтею 139КЗпП України передбачено, що працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно зі ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, з яких вчинено проступок і попередню роботу працівника.

Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

За частиною першоюстатті 147-1 КЗпП Українидисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

Устатті 148 КЗпП Українивизначено, що дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Відповідно до положень статті 149КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник зобов`язаний зажадати від працівника письмові пояснення. Тобто законодавець чітко визначив, що всі дії щодо процедури притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, законом роботодавця зобов`язано провести до його застосування.

Порушення трудової дисципліни - це невиконання чи неналежне виконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. Трудові обов`язки працівника визначаються у посадовій (робочій) інструкції.КЗпП Українине містить переліку випадків, в яких може застосовуватися догана чи звільнення. Притягнення до дисциплінарної відповідальності і накладення стягнення - це право роботодавця, а не його обов`язок. При визначенні виду стягнення враховуються попередня робота працівника, його ставлення до праці. До застосування дисциплінарного стягнення власник повинен зажадати від працівника письмові пояснення. Якщо працівник відмовився від цього, власник повинен скласти акт про відмову від дачі пояснень і провести дисциплінарне розслідування порушення трудової дисципліни. Власник підприємства зобов`язаний, застосовуючи певний вид дисциплінарного стягнення, видати наказ (розпорядження), в якому в обов`язковому порядку зазначити мотиви застосування стягнення.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Отже, ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Разом з цим, саме на роботодавця покладається обов`язок доказування фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, з яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена провина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, у тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника.

Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений представленими суду доказами.

Відповідний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України у справі від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-2801цс15.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз`яснено, що при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147 - 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок тощо.

У наказі про накладення дисциплінарного стягнення обов`язково має бути зазначено, в чому полягає порушення трудової дисципліни, тобто має бути вказівка на фактичні обставини, які послужили підставою для застосування заходу дисциплінарного стягнення. Наказ про накладення дисциплінарного стягнення повинен обов`язково містити нормативне посилання, тобто роботодавець повинен зазначити назву, статтю, її частину, абзац, пункт, підпункт нормативно правового акта чи акта локального нормотворення, на підставі якого працівник притягується до дисциплінарної відповідальності. Виконання всіх цих вимог є безумовною запорукою правильного та законного оформлення прийнятого роботодавцем рішення, що одночасно виступає гарантією дотримання трудових прав працівників.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року у справі № 664/2820/15-ц (провадження № 61-19602св18) зроблено висновок, що «ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника. Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків. Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку. Саме на роботодавцеві лежить обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина, як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Отже, при розгляді справ про накладення дисциплінарних стягнень за порушення трудової дисципліни судам необхідно з`ясовувати, в чому конкретно проявилося порушення, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені ст.ст. 147-149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарного стягнення, зокрема, чи враховані обставини, за яких вчинено проступок.

Для правомірного накладення дисциплінарного стягнення роботодавцем необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку. Невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин, умисно або з необережності.

4.1. Щодо вимоги про визнання незаконним наказу та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 25.06.2018 у справі № 714/395/17, від 31.07.2019 у справі № 808/1509/16, під час вирішення питання правомірності наказу про звільнення за п. 3 ч. 1ст. 40 КЗпП Українисуд зобов`язаний перевірити всі накази про накладення дисциплінарного стягнення, які ввійшли в систему для звільнення, незалежно від того, чи оскаржувався кожен наказ окремо в установленому законом порядку. Лише правомірно накладені стягнення можуть враховуватись і бути підставою для звільнення працівника за п. 3 ч. 1ст. 40 КЗпП України.

Вирішуючи питання щодо законності звільнення позивача на підставі п.3ст.40 КЗпП Українисуд зазначає про наступне.

Згідно п. 3 ч. 1ст. 40 КЗпП Українитрудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Виходячи зі змісту даної норми, для звільнення працівника за систематичне порушення трудової дисципліни необхідно, щоб він вчинив конкретний дисциплінарний проступок, тобто допустив невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків, щоб це невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків було протиправним та винним і носило систематичний характер, а за попередні порушення трудової дисципліни (одне чи декілька) до працівника застосовувались заходи дисциплінарного чи громадського стягнення з додержанням порядку їх застосування, але вони не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Систематичним порушенням трудової дисципліни вважається порушення, вчинене працівником, який і раніше порушував трудову дисципліну, за що притягувався до дисциплінарної відповідальності та порушив її знову.

Виходячи зі змісту заявлених позовних вимог та вимог п. 3 ч. 1ст. 40 КЗпП України, до юридичних фактів, які підлягають встановленню судом при вирішенні спору про законність звільнення позивача з цих підстав, є: чи мав місце дисциплінарний проступок (вина, протиправна поведінка), який став безпосередньо підставою для звільнення працівника; чи передувала його звільненню система порушень, за які до нього з додержанням вимог ст.ст. 147-149 КЗпП Українибули застосовані дисциплінарні стягнення.

Враховуючи те, що наказ №38-к від 28.03.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 13.09.2022 визнано незаконним та скасовано, тому наказ № 65-к від 06.06.2022 про звільнення ОСОБА_1 за п. 3 ч. 1ст. 40 КЗпП Україниз посади директора навчального закладу також підлягає скасуванню, оскільки, підстави його видачі за систематичністю порушень трудової дисципліни відсутні.

Разом з тим, суд доходить висновку, що наказ начальника Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради від 06.06.2022 № 65-к «Про звільнення ОСОБА_1 » слід визнати незаконним та скасувати лише в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади директора Кальненського закладу середньої освіти І-ІІІ ступенів Козівської селищної ради, оскільки інші пункти відповідного наказу, як то скасування п. 1 наказу від 30.05.2022 №64-к «Про звільнення ОСОБА_1 » та скасування п. 1 наказу від 16.05.2022 №49-к «Про звільнення ОСОБА_1 » та ін. позивачем не оспорювалися та, відповідно, не були предметом розгляду в межах цієї справи.

Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Частина сьома статті 235 КЗпП України передбачає, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, прийняте органом, який розглядав трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

Разом з тим, як раніше встановлено судом 28.06.2022 на засіданні сесії Козівської селищної ради прийнято рішення №1924 «Про зміну типів та перейменувань закладів загальної середньої освіти Козівської селищної ради», згідно якого Кальненський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Козівської селищної ради, код ЄДРПОУ 24626885 перейменовано на Кальненську гімназію Козівської селищної ради, код ЄДРПОУ 24626885.

Таким чином, на думку суду, за обставин, встановлених в цій справі, коли поновити позивача на посаді, з якої її звільнили - директора Кальненського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Козівської селищної Ради, і якої (формально) вже немає, неможливо, то належним способом захисту порушеного права може бути поновлення на посаді, аналогічній тій, з якої її звільнили, і яка існує на дату поновлення, тобто на посаді директора Кальненської гімназії Козівської селищної ради.

Такий рішення суду відповідатиме правовому висновку Верховного Суду, висловленому у постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 817/280/16.

4.2. Щодо позовних вимог, які стосуються стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За правилами частини другої статті 235КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

За змістом ст.241-1КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов`язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями.

Коли строки визначаються днями, то їх обчислюють з дня, наступного після того дня, з якого починається строк.

Отже, якщо в наказі про звільнення зазначено звільнити з певної дати, працівник вважатиметься звільненим з наступного дня після того дня, з якого починається строк звільнення.

Зазначене підтверджується і п. 2.26 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом від 29 липня 1993 року № 58, де прямо зазначається, що «днем звільнення вважається останній день роботи». Тобто день звільнення це останній день, коли працівник перебуває у трудових відносинах з роботодавцем.

Судом встановлено, що відповідно до наказу № 65-к від 06.06.2022 ОСОБА_1 звільнена з 07.06.2022.

Таким чином, днем звільнення ОСОБА_1 та останнім днем перебування у трудових відносинах є 07.06.2022, тому він оплачується заробітною платою.

Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу починається з наступного дня після звільнення, тобто з 08.06.2022.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу слід стягнути з 08.06.2022 по день прийняття рішення, який слід вирахувати, керуючись положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

При цьому, згідно ч.6 ст.6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX від 15 березня 2022 року у період дії воєнного стану не застосовуються нормистатті 53(тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів),частини першоїстатті 65, частинтретьої - п`ятоїстатті 67 тастатей 71-73(святкові і неробочі дні) Кодексу законів про працю України.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих в п. 6 Постанови № 13 від 14 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

За вимогами п. 8 даного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Час вимушеного прогулу становить 230 робочих днів за період часу з 08.06.2022 (початок вимушеного прогулу) по 25.04.2023 (день ухвалення рішення судом).

Абзацом 3-4 пункту 2 Порядку передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно довідки про заробітну плату Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради, виданої ОСОБА_1 , яка займає посаду директора Кальненського ЗЗСО І-ІІІ ступенів Козівської селищної ради, загальна сума її доходу за період з грудня 2021 року по травень 2022 року складає 115699 грн. 73 коп. За наведених обставин для обчислення середнього заробітку слід брати дані за два останні повністю відпрацьовані місяці, а саме березнь 2022 року 15110 грн. 07 коп. та квітень 2022 року 15642 грн. 93 коп. (а.с. 52).

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 , виходячи з розрахунку: 30753 грн (сума заробітної плати за березень та квітень 2022 року): 43 (кількість робочих днів у березні та квітні 2022 року) становить 715,19 грн.

Відтак, беручи до уваги кількість робочих днів, які мають бути оплачені середнім заробітком, згідно умов праці - за період з 08.06.2022 (початок вимушеного прогулу) по 25 квітня 2023 року (день ухвалення рішення судом), а саме 230 днів та середньоденний заробіток позивача перед звільненням 715,19 грн, шляхом множення отримуємо розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу, який становить, виходячи з обрахунку 715,19 грн. х 230 = 164493,70 грн (без урахування податків і зборів), що і підлягає стягненню з відповідача в користь позивача.

4.3. Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди у розмірі 100 000 грн.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі N 464/3789/17. Зокрема, Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49). Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п. 52). Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56). У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. При цьому, в силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача, а протиправність його дій та рішень презюмується - обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України) (п. 57).

Як роз`яснено у пункті 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У пункті 13 цієї Постанови роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин.

Вимоги про відшкодування моральної шкоди у сумі 100000 гривень позивач обумовила тим, що відповідач позбавив її гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі на життя. Вказані незаконні дії відповідача призвели до моральних переживань, позивач втратила душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані, не має засобів для забезпечення належного рівня життя, втрачені нормальні життєві зв`язки звичного способу життя, що вимагає від неї додаткових зусиль для його організації та відновлення попереднього стану, а також завдало шкоди діловій репутації.

Зважаючи на те, що судом визнано, що наказ про звільнення ОСОБА_1 із займаної нею посади є незаконним, суд доходить висновку, що існують обґрунтовані правові підстави для покладення обов`язку з відшкодування моральної шкоди, яку таку було завдано.

Що стосується факту завдання моральної шкоди, то позивач дійсно зазнала негативних емоції, змістом яких є занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання, які посилися тим, що позивач є особою з інвалідністю. Суд вважає, що негативні емоції, викликані протиправними діями відповідача, досягли рівня страждання (у розумінні ст. 23 ЦК України), а отже моральну шкоду було завдано.

Визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам, суд виходить із засад розумності та справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, №68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

У постанові від 05.12.2018 у справі N 210/5258/16-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у ч. 3 ст. 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. Велика Палата Верховного Суду не погодилася з судами першої й апеляційної інстанцій, які задовольнили позовну вимогу у розмірі майже вчетверо меншому порівняно з тим, який просив стягнути позивач. Проте, не відкинувши жодні аргументи позивача про обставини, які свідчать про глибину його фізичного болю та страждань, не навели мотивів для такого визначення розміру відшкодування моральної шкоди (п. 68, 70).

Отже, зменшуючи визначений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди, суди повинні наводити відповідні мотиви.

Так, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 100000 гривень 00 копійок є завищеним та не в повній мірі відповідає характеру та обсягу моральних страждань, яких зазнала позивач, суті спірних правовідносин та засадам розумності, виваженості та справедливості.

Суд виходить з того, що встановлюючи розмір відшкодування моральної шкоди, слід керуватися не лише тими критеріями, які обумовлюють суб`єктивне сприйняття потерпілої (почуття, емоції), але й тими, які характеризують її зовнішній прояв - порушення звичайного для даної людини способу життя.

При цьому, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її необґрунтованого збагачення.

Тому з урахуванням фактичних обставин справи, суд з урахуванням принципу розумності та справедливості, а також принципу пропорційності вважає, що позовні вимоги про стягнення моральної шкоди з відповідача підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі середньомісячного заробітку у сумі 67000 гривень 00 копійок.

У відповідності до вимог п. 2,4 ч.1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більш ніж за один місяць та поновленні на роботі незаконно звільненого працівника.

Виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. При цьому працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Відповідне положення також міститься у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18.

Таким чином у даному випадку підлягає негайному виконанню рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, а також стягнення з відповідача на її користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі середньомісячного заробітку.

5. Розподіл судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються , зокрема, у разі задоволення позову на відповідача.

Відповідно до ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До останніх, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

10.02.2023 до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 та представникапозивача адвокатаТерлюка О.Я. про стягнення витрат на правничу допомогу в сумі 13000 грн.

При вирішенні питання стягнення витрат на правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Статтею 60 ЦПК України визначено, що представником в суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно ст. 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб`єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи, витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витратна оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1)складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом,витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3)обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Також, відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що на підтвердження витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 13000 грн., представником позивача долучено до матеріалів справи: договір про надання правових послуг адвоката №01/06 від 01.06.2023; ордер серії ВО № 1015387 на надання правової допомоги; акт виконаних робіт від 10.02.2023; довідку-розрахунок суми судових витрат від 10.02.2023; квитанцію № 20/12 від 20.12.2022.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц зазначила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише ті витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Так, з акту виконаних робіт вбачається, що до послуг адвоката, які були надані позивачу включено: зустріч, консультація клієнта, опрацювання законодавчої бази, що регулює спірні правовідносини, формування узгодженої правової позиції, консультування щодо необхідності отримання додаткових матеріалів (3 год. роботи); підготовка, складання та подання до Козівського районногосуду Тернопільськоїобласті уданій справіпозовної заяви (6 год. роботи); судове представництво в Козівському районномусуді Тернопільськоїобласті (4 засідання = 4 год. роботи).

Проаналізувавши детальний опис наданих адвокатом позивачу послуг, час, витрачений, на їх надання, та перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, враховуючи складність справи, а також те, що відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу та ставилося питання про їх неспівмірність, зазначений позивачем та представником позивача орієнтовний розмір судових витрат, беручи до уваги те, що позивач є інвалідом другої групи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в даній справі в заявленому розмірі в сумі 13000 грн.

Окрім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Як вбачається із копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААБ №484808 виданої Козівським міжрайонним МСЕК 15.01.2020 у ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 наявна друга група інвалідності.

Таким чином, оскільки позивач була звільнена від сплати судового збору за звернення з позовом до суду то із відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір за задоволені позовні вимоги в частині немайнової вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та майнової вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а також за часткове задоволення позовної вимоги про стягнення моральної шкоди на суму 67000 грн , як того вимагаєстаття 141 ЦПК України у загальному розмірі 3782 гривні 24 копійки

На підставі вищевикладеного, статтями 139, 140, 147-149 КЗпП України, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХ В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Тернопільської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача начальника Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Тернопільської області Іваніцької Марії Михайлівни, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати наказ начальника Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради від 06.06.2022 № 65-к «Про звільнення ОСОБА_1 » в частині звільнення ОСОБА_1 із займаної посади директора Кальненського закладу середньої освіти І-ІІІ ступенів Козівської селищної ради.

Поновити ОСОБА_1 на посаді директора Кальненської гімназії Козівської селищної ради.

Стягнути із Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 164 493 (сто шістдесят чотири тисячі чотириста дев`яносто три) гривні 70 копійок за вирахуванням відповідних податків і зборів.

Стягнути із Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 67000 (шістдесят сім тисяч) гривень.

Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради в користь держави 3782 (три тисячі сімсот вісімдесят дві) гривні 24 копійки судового збору.

Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000 (тринадцять тисяч гривень).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду в частині поновлення на роботі допустити до негайного виконання.

Рішення суду в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми платежу за один місяць, за вирахуванням відповідних податків і зборів, допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене до Тернопільського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Відділ освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради, місцезнаходження: 47601, вул. Грушевського, 32, смт Козова Тернопільського району Тернопільської області, код ЄДРПОУ: 44080090.

Суддя Ірина БРАТКІВ

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення складено 01.05.2023.