Постанова

від 17.08.2023 по справі 951/399/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 951/399/22Головуючий у 1-й інстанції Братків І. І. Провадження № 22-ц/817/604/23 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2023 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Хома М. В., Храпак Н. М.,

з участю секретаря - Панькевич Т.І.

сторін:

представників апелянта -Кіндрацької Г.С., Садової К.В. ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

третьої особи - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 951/399/22 за апеляційною скаргою відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Тернопільської області на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 25 квітня 2023 року (ухвалене суддею Братків І.І., повний текст якого складено 01 травня 2023 року) в справі за позовом ОСОБА_4 до відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Тернопільської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Тернопільської області ІВАНІЦЬКОЇ Марії Михайлівни, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2022 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Тернопільської області, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Тернопільської області Іваніцької Марії Михайлівни, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог позивачка покликалася на те, що вона займала посаду директора Кальненського закладу загальної середньої світи І-ІІІ ступенів Козівської селищної ради. 06.06.2022 року начальником відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради видано наказ №65-к про звільнення ОСОБА_5 з 07.06.2022 року із займаної посади, згідно п.3 ст.40 КЗпП України. Підставою слугував наказ №38-к від 28.03.2022 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_5 » та наказ №48-к від 16.05.2022 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_5 ».

Позивачка стверджує, що їй стало відомо про видачу наказу №65-к від 06.06.2022 року «Про звільнення ОСОБА_5 » 16.06.2022 року у відділенні поштового зв`язку. Вважає наказ №38-к від 28.03.2022 року протиправним, оскільки порушень трудової дисципліни вона не допускала, посадові обов`язки виконувала належно, керівник відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Тернопільської області ОСОБА_3 перед видачею наказу не відбирала в неї пояснень.

Окрім цього, вказала, що ухвалою Козівського районного суду Тернопільської області від 13.05.2022 року у справі № 951/244/22 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_5 до відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради про визнання незаконним наказу №38-к від 28.03.2022 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_5 »

Також позивачка вважає безпідставним наказ №48-к від 16.05.2022 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_5 », який видано згідно рекомендацій дисциплінарної комісії, викладених в акті службового розслідування №4 від 16.05.2022 року

Вказує, що будь-яких відомостей про порушення трудової дисципліни наказ не містить. Зокрема не зазначено, який саме дисциплінарний проступок вчинила позивачка, у чому проявилось порушення, що стало приводом для притягнення до дисциплінарної відповідальності, не містить також посилань на нормативні акти або пункти трудового договору, які позивачкою порушено. Позивачка стверджує, що в порушення вимог ст.149 КЗпП України їй не було запропоновано надати пояснення з приводу порушення нею трудової дисципліни. Також зазначила, що оскаржуваний наказ №65-к від 06.06.2022 року «Про звільнення ОСОБА_5 » не містить її підпису у рядку «ознайомлена».

Одночасно заявила, що вказані дії з боку відповідача порушили її законні права на працю та завдали їй моральних страждань. Моральна шкода, завдана їй в результаті незаконного звільнення, полягає у наступному. Відповідач позбавив її гарантованого Конституцією України права на працю та можливості заробляти собі на життя. Вказані незаконні дії відповідача призвели до моральних переживань, позивачка втратила душевний спокій, постійно перебуває у роздратованому стані, не має засобів для забезпечення належного рівня життя, втрачені нормальні життєві зв`язки звичного способу життя, що вимагає від неї додаткових зусиль для його організації та відновлення попереднього стану, а також завдало шкоди діловій репутації. Всі зазначені моральні страждання, нанесені незаконними діями відповідача, негативно відображаються на здоров`ї позивачки, оскільки в неї наявна друга група інвалідності, що потягнуло завдання їй моральних страждань бездіяльністю відповідача, прослідковується причинний зв`язок між моральною шкодою і протиправним діянням відповідача, у зв`язку із чим просила стягнути із відповідача в її користь 100000.00 грн моральної шкоди.

У зв`язку з наведеним та уточнивши позовні вимоги в заявах від 06.02.2023 року та 10.02.2023 року позивачка просила суд:

- визнати незаконним та скасувати наказ начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради від 06.06.2022 року № 65-к «Про звільнення ОСОБА_5 » в частині звільнення ОСОБА_5 із займаної посади директора Кальненського закладу середньої освіти І-ІІІ ступенів Козівської селищної ради;

- поновити ОСОБА_5 на посаді директора Кальненської гімназії Козівської селищної ради;

- стягнути із відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу;

- стягнути із відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 10000 грн;

- стягнути з відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради на користь ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000 грн.

Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 25 квітня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради від 06.06.2022 року №65-к «Про звільнення ОСОБА_5 » в частині звільнення ОСОБА_5 із займаної посади директора Кальненського закладу середньої освіти І-ІІІ ступенів Козівської селищної ради.

Поновлено ОСОБА_5 на посаді директора Кальненської гімназії Козівської селищної ради.

Стягнуто із відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 164493.70 грн за вирахуванням відповідних податків і зборів.

Стягнуто із відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 67000 грн.

Стягнуто з відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради в користь держави 3782 (три тисячі сімсот вісімдесят дві) гривні 24 копійки судового збору.

Стягнуто з відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради на користь ОСОБА_5 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13000 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відділ освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом неповно встановлено фактичні обставини справи та дано невірну оцінку доказам.

Апеляційна скарга мотивована тим, що підставами видання наказу від 06.06.2022 року №65-к про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення були, зокрема, наказ відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради №38-к від 28.03.2022 року, наказ відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради №48-к від 16.05.2022 року та результати службового розслідування, оформлені актом №4 від 16.05.2022 року.

Суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доказам, на підставі яких було видано оскаржуваний наказ №65-к від 06.06.2022 року, виходячи із їх змісту, оскільки крім наказу від 28.03.2022 року №38-к, були і наказ від 16.05.2022 року №48-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_5 », рішення про видання якого було прийняте на підставі рекомендацій дисциплінарної комісії, що оформлено в акті службового розслідування від 16.05.2022 року №4. Також, суд не звернув уваги на той факт, що на підставі саме вищезазначених акта службового розслідування від 16.05.2022 року №4 та наказу від 16.05.2022 року №48-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_5 » було видано наказ №65-к від 06.06.2022 року.

Рішення про звільнення позивачки з посади директора Кальненського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Козівської селищної ради приймалось начальником відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради на підставі рекомендацій дисциплінарної комісії та було документально оформлено. Акт службового розслідування від 16.05.2022 року № 4, наказ від 16.05.2022 року № 48-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_5 » та наказ №65-к від 06.06.2022 року містять зрозумілі й однозначні формулювання, що унеможливлює їх різне сприйняття, тлумачення чи застосування.

На думку апелянта, оскільки на час видання наказу №65-к від 06.06.2022 року, наказ начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради від 28.03.2022 року №38-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_5 » був чинний, у роботодавця були відсутні правові підстави змінювати формулювання причин звільнення.

Також апелянт вважає, що задоволена сума моральної шкоди є завищеною і не доведеною, оскільки відповідно до ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У зв`язку з наведеним просить рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 25 квітня 2023 року скасувати.

30.06.2023 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від позивачки ОСОБА_5 надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивований тим, що позивачка жодних порушень не вчиняла та в період роботи до неї не було застосовано жодних дисциплінарних заходів, передбачених 147 КЗпП України. Вважає, що їй заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює в розмірі 100000 грн.

У зв`язку з наведеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

В судовому засіданні представники апелянта - Кіндрацька Г.С. , Садова К.В. та третя особа - ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали, зіславшись на мотиви, викладені у ній.

Представник позивачки - ОСОБА_2 проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, доводи, зазначені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи із наступного.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте таким вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає не повністю.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Судом встановлено наступні обставини.

ОСОБА_5 займала посаду директора Кальненського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Козівської селищної ради.

Наказом начальника відділу освіти та спорту Козівської районної державної адміністрації Тернопільської області В.Медицької №40-к від 30.06.2020 року продовжено трудові відносини з директором Кальненської ЗОШ І-ІІІ ступенів ОСОБА_5 на умовах укладеного трудового договору від 30.06.2020 року №5.

28.03.2022 року наказом відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради №38-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_5 » ОСОБА_5 оголошено догану за неналежне виконання посадових обов`язків.

16.05.2022 року комісією з розгляду дисциплінарної справи щодо встановлення факту порушень прав працівників та неналежного виконання посадових обов`язків директором Кальненського закладу ЗСО І-ІІІ ст. Козівської селищної ради ОСОБА_5 складено Акт службового розслідування №4 та рекомендовано застосувати до директора Кальненського ЗЗСО І-ІІІ ст. Козівської селищної ради ОСОБА_5 дисциплінарне стягнення.

16.05.2022 року згідно наказу начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради №48-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_5 » вирішено застосувати до ОСОБА_5 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення за неналежне виконання посадових обов`язків. Підставою слугував Акт службового розслідування №4 від 16.05.2023 року.

16.05.2022 року наказом відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради №49-к «Про звільнення ОСОБА_5 » ОСОБА_5 звільнено з роботи з 17.05.2022 року за неналежне виконання посадових обов`язків, згідно п.3 ст.40 КЗпП України (п.1). Підставою зазначено:

- наказ відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради №38-к від 28.03.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_5 »;

- наказ відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради №48-к від 16.05.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_5 »;

- акт №4 дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарної справи щодо неналежного виконання посадових обов`язків директором Кальненського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Козівської селищної ради ОСОБА_5

20.05.2022 року наказом відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради №51-к «Про внесення змін до наказу від 16.05.2022 року №49-к «Про звільнення ОСОБА_5 » внесено зміни до наказу відділу від 16.05.2022 року №49-к «Про звільнення ОСОБА_5 », а саме дату звільнення з 17.05.2022 року змінено на 30.05.2022 року (який є першим робочим днем, наступним за днем закінчення тимчасової непрацездатності, зазначеним у документі про тимчасову непрацездатність). Решту наказу залишено без змін.

Згідно наказу начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради від 30.05.2022 року №64-к «Про звільнення ОСОБА_5 та скасування п.1 наказу від 16.05.2022 року №49-к «Про звільнення ОСОБА_5 » вирішено звільнити ОСОБА_5 06.06.2022 року з займаної посади директора Кальненського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Козівської селищної ради за неналежне виконання посадових обов`язків, згідно п.3 ст.40 КЗпП України (п.1). Підставою зазначено:

- наказ відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради №38-к від 28.03.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_5 »;

- наказ відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради №48-к від 16.05.2022 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_5 »;

- акт №4 дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарної справи щодо неналежного виконання посадових обов`язків директором Кальненського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Козівської селищної ради ОСОБА_5 .

Згідно п.3 наказу №64-к також скасовано п.1 наказу від 16.05.2022 року №49-к «Про звільнення ОСОБА_5 » із внесеними змінами наказом відділу від 20.05.2022 року №51-к «Про внесення змін до наказу від 16.05.2022 року №49-к «Про звільнення ОСОБА_5 ».

Наказом начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Марії Іваніцької №65-к від 06.06.2022 року «Про звільнення ОСОБА_5 та скасування п.1 наказу від 30.05.2022 року №64-к «Про звільнення ОСОБА_5 та скасування п.1 наказу від 16.05.2022 року №49-л «Про звільнення ОСОБА_5 » звільнено ОСОБА_5 з 07 червня 2022 року із займаної посади директора Кальненського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Козівської селищної ради за неналежне виконання посадових обов`язків, згідно п.3 ст.40 КЗпП України (п.1). Підставою зазначено:

- наказ відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради №38-к від 28.03.2022 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_5 »;

- наказ відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради №48-к від 16.05.2022 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_5 »;

- акт №4 дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарної справи щодо неналежного виконання посадових обов`язків директором Кальненського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Козівської селищної ради ОСОБА_5 .

Згідно п.3 наказу №65-к також скасовано п.1 наказу від 30.05.2022 року №64-к «Про звільнення ОСОБА_5 та скасування п.1 наказу від 16.05.2022 року №49-к «Про звільнення ОСОБА_5 ».

04.05.2022 року ОСОБА_5 звернулася до Козівського районного суду Тернопільської області із позовом до відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради про визнання незаконним наказу №38-к від 28.03.2022 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_5 » про накладення дисциплінарного стягнення.

Рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 13.09.2022 року у справі № 951/244/22 позов ОСОБА_5 до відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради від 28.03.2022 року № 38-к «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_5 ».

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 16.12.2022 року апеляційну скаргу відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради залишено без задоволення, а рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 13.09.2022 року без змін.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.01.2023 року у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради на рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 13.09.2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 16.12.2022 року у справі за позовом ОСОБА_5 до відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення відмовлено.

Згідно листа Козівської селищної ради Тернопільської області від 06.02.2023 року №01-277/3-09 слідує, що 28.06.2022 року на засіданні сесії Козівської селищної ради прийнято рішення №1924 «Про зміну типів та перейменувань закладів загальної середньої освіти Козівської селищної ради», згідно якого Кальненський заклад загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Козівської селищної ради, код ЄДРПОУ 24626885, перейменовано на Кальненську гімназію Козівської селищної ради, код ЄДРПОУ 24626885. Крім того, згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 24626885 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань зареєстровано юридичну особу Кальненська гімназія Козівської селищної ради.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, апеляційний суд виходить з наступного.

Статтею 43 Конституції України закріплено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Одним із видів юридичної відповідальності є дисциплінарна відповідальність. У сфері виконання найманої праці вона полягає в обов`язку працівника, який вчинив дисциплінарний проступок, давати звіт перед роботодавцем за свої протиправні дії та нести дисциплінарні стягнення, передбачені нормами трудового законодавства.

Дисциплінарна відповідальність, як і будь-яка інша юридична відповідальність, має примусовий характер. Вона полягає в тому, що стосовно працівника, який вчинив дисциплінарний проступок, роботодавцем можуть уживатися заходи примусового впливу, примусова санкція, яка спричиняє для порушника певні негативні наслідки.

Заходи дисциплінарного стягнення, що застосовуються до деяких працівників, які несумлінно виконують свої трудові обов`язки, зазначено у статті 147 КЗпП України.

Згідно зі ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення.

Відповідно до ст.147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника. На працівників, які несуть дисциплінарну відповідальність за статутами, положеннями та іншими актами законодавства про дисципліну, дисциплінарні стягнення можуть накладатися також органами, вищестоящими щодо органів, вказаних у частині першій цієї статті.

Дисциплінарне стягнення, відповідно до вимог ст.148 КЗпП України, застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.

Статтею 149 КЗпП України визначено, що до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Ознакою порушення трудової дисципліни є наявність проступку в діях або бездіяльності працівника.

Дисциплінарний проступок визначається як винне невиконання чи неналежне виконання працівником своїх трудових обов`язків. Складовими дисциплінарного проступку є дії (бездіяльність) працівника; порушення або неналежне виконання покладених на працівника трудових обов`язків, закріплених нормами трудового права, КЗпП України, правилами внутрішнього розпорядку, статутами, положеннями, посадовими інструкціями, трудовим договором (контрактом), колективним договором, а також у порушенні або невиконанні правомірних наказів та розпоряджень роботодавця; вина працівника; наявність причинного зв`язку між діями (бездіяльністю) і порушенням або неналежним виконанням покладених на працівника трудових обов`язків.

Недоведеність хоча б одного з цих елементів виключає наявність дисциплінарного проступку.

Саме на роботодавця покладено обов`язок надати докази фактів винного вчинення працівником дисциплінарного проступку. Під час обрання виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати всі обставини, за яких вчинено проступок. Для притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності в обов`язковому порядку має бути встановлена вина як одна із важливих ознак порушення трудової дисципліни. При відсутності вини працівник не може бути притягнутий до дисциплінарної відповідальності.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах КЦС у складі Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 27 червня 2018 року у справі № 664/2820/15-ц, від 20 лютого 2019 року у справі № 757/28453/14-ц, від 18 березня 2020 року у справі № 484/2962/17 та від 01 липня 2020 року у справі № 760/7225/16-ц.

Відповідно до статті 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий договір до закінчення строку його чинності, можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного та громадського стягнення.

За передбаченими пунктом 3 статті 40 КЗпП України підставами працівник може бути звільнений лише за проступок на роботі, вчинений після застосування до нього дисциплінарного або громадського стягнення за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку. У таких випадках враховуються ті заходи дисциплінарного стягнення, які встановлені чинним законодавством і не втратили юридичної сили за давністю або не зняті достроково (стаття 151 КЗпП України).

У справах про поновлення на роботі особи, звільненої за невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на неї трудовим договором, судам необхідно з`ясувати, у чому конкретно проявилося порушення, що стало приводом до звільнення, чи могло воно бути підставою для розірвання трудового договору за пунктом 3 статті 40 КЗпП України, чи додержані власником або уповноваженим ним органом передбачені статтями 147-1, 148, 149 КЗпП України правила і порядок застосування дисциплінарних стягнень, зокрема, чи не закінчився встановлений для цього строк, чи не застосовувалось вже за цей проступок дисциплінарне стягнення, чи враховувались при звільненні ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника.

Для правомірного розірвання роботодавцем трудового договору на підставі пункту 3 частини статті 40 КЗпП України необхідна наявність сукупності таких умов: порушення має стосуватися лише тих обов`язків, які є складовими трудової функції працівника чи випливають з правил внутрішнього трудового розпорядку; невиконання чи неналежне виконання працівником трудових обов`язків має бути винним, скоєним без поважних причин умисно або з необережності; невиконання або неналежне виконання трудових обов`язків повинно бути систематичним; враховуються тільки дисциплінарні й громадські стягнення, які накладаються трудовими колективами і громадськими організаціями відповідно до їх статутів; з моменту виявлення порушення до звільнення може минути не більше місяця.

Систематичним невиконанням обов`язків вважається таке, що вчинене працівником, який раніше допускав порушення покладених на нього обов`язків і притягувався за це до дисциплінарної відповідальності, проте застосовані заходи дисциплінарного чи громадського стягнення не дали позитивних наслідків і працівник знову вчинив дисциплінарний проступок.

Аналогічний висновок викладений у постанові КЦС у складі Верховного Суду від 09 грудня 2021 року в справі № 489/58/20.

З матеріалів справи вбачається, що підставою винесення оскаржуваного наказу № 65- к від 06.06.2022 року про звільнення з посади ОСОБА_5 слугувало:

- наказ відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради №38-к від 28.03.2022 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_5 »;

- наказ відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради №48-к від 16.05.2022 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_5 »

- акт №4 від 16.05.2023 року дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарної справи щодо неналежного виконання посадових обов`язків директором Кальненського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Козівської селищної ради ОСОБА_5 .

Апеляційний суд, досліджуючи оскаржуваний наказ та зазначені в ньому три підстави для звільнення зазначає, що наказ №38-к від 28.03.2022 року визнано незаконним та скасовано рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 13.09.2022 року у справі № 951/244/22.

Як вбачається з наказу №48-к від 16.05.2022 року, то він виданий на підставі акту №4 від 16.05.2023 року дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарної справи щодо неналежного виконання посадових обов`язків директором Кальненського закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів Козівської селищної ради ОСОБА_5 .

Враховуючи наведене, колегія суддів констатує, що наказ №48-к від 16.05.2022 року та акт №4 від 16.05.2023 року є фактично тотожними (продубльованими) підставами, однак, в оскаржуваному наказі про звільнення ОСОБА_5 зазначені як самостійні, окремі підстави.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що наказ №38-к від 28.03.2022 року «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_5 » рішенням Козівського районного суду Тернопільської області від 13.09.2022 року визнано незаконним та скасовано, а тому наказ № 65-к від 06.06.2022 року про звільнення ОСОБА_5 за п.3 ч.1 ст.40 КЗпП України з посади директора навчального закладу також підлягає скасуванню, оскільки, підстави його видачі за систематичністю порушень трудової дисципліни відсутні.

З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок про те, що наказ начальника відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради від 06.06.2022 року № 65-к «Про звільнення ОСОБА_5 » слід визнати незаконним та скасувати лише в частині звільнення ОСОБА_5 із займаної посади директора Кальненського закладу середньої освіти І-ІІІ ступенів Козівської селищної ради, оскільки інші пункти відповідного наказу, як то скасування п.1 наказу від 30.05.2022 року №64-к «Про звільнення ОСОБА_5 » та скасування п.1 наказу від 16.05.2022 року №49-к «Про звільнення ОСОБА_5 » та ін. позивачкою не оспорювалися та, відповідно, не були предметом розгляду в межах цієї справи.

Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

За правилами частини другої статті 235 КЗпП України при ухваленні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Судом встановлено, що відповідно до наказу № 65-к від 06.06.2022 року ОСОБА_5 звільнена з 07.06.2022 року.

Середній заробіток за час вимушеного прогулу слід стягнути з 08.06.2022 року по день прийняття рішення, який слід вирахувати, керуючись положеннями Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100.

При цьому, згідно ч.6 ст.6 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136-IX від 15 березня 2022 року у період дії воєнного стану не застосовуються норми статті 53 (тривалість роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів), частини першої статті 65, частин третьої - п`ятої статті 67 та статей 71-73 (святкові і неробочі дні) Кодексу законів про працю України.

Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, наданих в п.6 Постанови №13 від 14 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

За вимогами п.8 даного Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, на число календарних днів за цей період.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що час вимушеного прогулу становить 230 робочих днів за період часу з 08.06.2022 року (початок вимушеного прогулу) по 25.04.2023 року (день ухвалення рішення судом).

Абзацом 3-4 пункту 2 Порядку передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи.

Згідно довідки про заробітну плату відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради, виданої ОСОБА_5 , яка займає посаду директора Кальненського ЗЗСО І-ІІІ ступенів Козівської селищної ради, загальна сума її доходу за період з грудня 2021 року по травень 2022 року складає 115699 грн. 73 коп. За наведених обставин для обчислення середнього заробітку слід брати дані за два останні повністю відпрацьовані місяці, а саме березень 2022 року - 15110 грн. 07 коп. та квітень 2022 року - 15642 грн. 93 коп. (а.с.52).

Середньоденна заробітна плата ОСОБА_5 , виходячи з розрахунку: 30753 грн (сума заробітної плати за березень та квітень 2022 року) : 43 (кількість робочих днів у березні та квітні 2022 року) становить 715.19 грн.

З огляду на викладене, обґрунтованим є висновок суду, що за період з 08.06.2022 року (початок вимушеного прогулу) по 25.04.2023 року (день ухвалення рішення судом), а саме 230 днів, та середньоденний заробіток позивача перед звільненням - 715.19 грн, підлягає до стягнення з відповідача розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивачки, який становить, виходячи з обрахунку 715.19 грн. х 230 = 164 493.70 грн (без урахування податків і зборів).

Щодо позовних вимог про стягнення моральної шкоди.

Стаття 237-1 КЗпП України, передбачає відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування шкоди визначається законодавством.

Зазначена норма закону містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом вказаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди згідно із ст.237-1 КЗпП України є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплата належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах «Тома проти Люксембургу» (2001), «Надбала проти Польщі» (2000) визнається, що при визнанні звільнення позивача незаконним, суд вважає доведеним, що порушення його законних прав призвели до моральних страждань, вимагали від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

При визначенні розміру моральної шкоди апеляційний суд виходить із ступеня та характеру перенесених позивачкою моральних страждань, що були викликані порушенням її гарантованого Конституцією права на працю, характеру та способу заподіяння моральної шкоди, враховує також ту обставину, що задоволення позову в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є одночасно і частковою компенсацією заподіяної моральної шкоди.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що заявлений позивачкою розмір відшкодування моральної шкоди в сумі 100000 грн є завищеним та не в повній мірі відповідає характеру та обсягу моральних страждань, яких зазнала позивачка, суті спірних правовідносин та засадам розумності, виваженості та справедливості.

Встановлюючи розмір відшкодування моральної шкоди, слід керуватися не лише тими критеріями, які обумовлюють суб`єктивне сприйняття потерпілої (почуття, емоції), але й тими, які характеризують її зовнішній прояв - порушення звичайного для даної людини способу життя.

При цьому, розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її необґрунтованого збагачення.

Апеляційний суд, з урахуванням принципу розумності та справедливості, а також принципу пропорційності вважає, що рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення моральної шкоди підлягає зміні, шляхом зменшення розміру стягнення моральної шкоди до розміру середньомісячного заробітку позивачки у 15000 грн.

Доводи апелянта про те, що підставами видання оскаржуваного наказу про звільнення були, зокрема, наказ №38-к від 28.03.2022 року, наказ № 48-к від 16.05.2022 рок та результати службового розслідування оформлені актом № 4 від 16.05.2022 року, колегія суддів відхиляє оскільки наказ № 38-к від 28.03.2022 року рішенням суду визнано незаконним та скасовано, а наказ № 48-к від 16.05.2022 року та результати службового розслідування, які оформлені актом № 4 від 16.05.2022 року, стосуються одного і того ж порушення позивачки, отже, не можуть бути відокремленими одне від одного.

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними викладеним у відзиві на позов, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, яким у повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені та їм дана належна оцінка, а зводяться до власного тлумачення характеру спірних правовідносин та до переоцінки доказів.

У відповідності до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.2 ст.89 ЦПК України, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У відповідності до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та зміни рішення суду, зменшивши розмір стягнення моральної шкоди з 67 000 грн. до 15 000 грн.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради Тернопільської області - задовольнити частково.

Рішення Козівського районного суду Тернопільської області від 25 квітня 2023 року - змінити, зменшивши суму стягнення моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відділу освіти, культури, молоді та спорту Козівської селищної ради на користь ОСОБА_4 з 67000 (шістдесяти семи тисяч) гривень 00 копійок до 15000 (п`ятнадцяти тисяч) гривень 00 копійок.

В решті рішення суду - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 25 серпня 2023 року.

Головуючий

Судді