Рішення

від 09.05.2023 по справі 520/6678/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

09.05.2023 р. справа №520/6678/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сліденка А.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин, позивач) до Департаменту соціальної політики Харківської міської ради (далі за текстом - Департамент), Управління соціального захисту населення адміністрації Салтівського району Харківської міської ради (далі за текстом - Управління) про скасування рішень, -

встановив:

Позивач у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про: 1) визнання протиправним та скасування рішення Департаменту соціальної політики Харківської міської ради з приводу відмови у призначенні одинокій матері - ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ) державної допомоги на дитину - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ); 2) визнання протиправним та скасування рішення Департаменту соціальної політики Харківської міської ради з приводу відмови у призначенні одинокій матері - ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ) державної допомоги на дитину - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Аргументуючи ці вимоги зазначив, що має право на отримання допомоги на двох дітей як одинока матір, а рішення Департаменту соціальної політики Харківської міської ради з приводу відмови у призначенні одинокій матері державної допомоги на дитину є протиправними.

Відповідач - Департамент був належно та завчасно сповіщений про розгляд справи, але обов`язку із подання відзиву на позову та доказів у спростування відображених позові доводів не виконав.

28.04.2023р. Департамент подав заяву про направлення матеріалів позову заявника за поштою адресою - АДРЕСА_1 та за електронною адресою - ІНФОРМАЦІЯ_3

З приводу цієї заяви суд зазначає, що за визначенням п.7 ч.1 ст.4 КАС України Департамент є суб`єктом владних повноважень.

У розумінні ч.3 ст.78 КАС України загальновідомими є обставини фізичного руйнування будівлі за поштою адресою - АДРЕСА_1 у березні 2022р.

Згідно з п.12 ч.9 ст.171 КАС України у разі розгляду справи за місцезнаходженням суб`єкта владних повноважень отримання матеріалів позову відбувається суб`єктом владних повноважень виключно безпосередньо у суді.

Відповідно до ч.6 ст.18 КАС України Департамент як суб`єкт владних повноважень зобов`язаний зареєструвати власну офіційну адресу в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі.

З огляду на викладені вище міркування, а також положення ч.2 ст.44 та ч.1 ст.45 КАС України суд доходить до переконання про те, що заява Департаменту про направлення матеріалів позову заявника за поштою адресою - АДРЕСА_1 та за електронною адресою - ІНФОРМАЦІЯ_3 у даному конкретному випадку до задоволення не підлягає.

Відповідач - Управління 21.04.2023р. подав до суду відзив на позов, де зазначив, що заявник перебуває на обліку як отримувач соціальних допомог з 01.07.2011р. та з 01.02.2019р.

17.09.2022р. заявник подав звернення про призначення допомоги на дітей одиноким матерям на дитину - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та дитину - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Згідно з інформацією ДПС України за період 01.01.2022р.-30.06.2022р. заявник не сплатив особисто та за заявника не було сплачено роботодавцем Єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі не меншому від мінімального. Оскільки заявник не працював, не здійснював догляду за визначеними законодавством категоріями дітей, не сплатив Єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, то у призначенні допомоги рішенням Управління від 12.10.2022р. було відмовлено. 17.02.2023р. заявник подав звернення з приводу призначення державної допомоги одинокій матері на двох дітей. За цим зверненням Управлінням було вчинено відмову, оформлену листом від 01.03.2023р. №386/0/872-23. Наголошував на правомірності вчиненої відмови.

Добуті судом докази повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, відомі учасникам спору і у даному конкретному випадку відсутні будь-які перешкоди у наданні доказів відносно таких відомостей, строки подачі процесуальних документів збігли і сторони не заявили ані про намір на подачу відповідних процесуальних документів, ані про існування нездоланних перешкод у реалізації такого наміру, завдання адміністративного судочинства згідно з ч.1 ст.2 та ч.4 ст.242 КАС України полягає саме у захисті прав приватної особи від незаконних управлінських волевиявлень органу публічної адміністрації, а відтак, спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі доказів.

Суд, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

Установлені судом обставини спору полягають у наступному.

Заявник народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , належить до громадянства України.

ІНФОРМАЦІЯ_6 у заявника народилась дитина - ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_7 у заявника народилась дитина - ОСОБА_2 .

За Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану про державну реєстрацію народження відомості про батька дитини - ОСОБА_2 записані відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у заявника народилась дитина - ОСОБА_3 .

За Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану про державну реєстрацію народження відомості про батька дитини - ОСОБА_3 записані відповідно до ч.1 ст.135 Сімейного кодексу України.

У спірних правовідносинах відповідач - Управління не заперечує та не спростовує наявності у заявника правового статусу одинокої матері.

17.09.2022р. заявник подав до Управління звернення установленого формуляру з приводу призначення допомоги на дітей одиноким матерям (різновид державної допомоги сім`ям з дітьми) та державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.

Управлінням за ознакою реєстраційного номеру облікової картки платника податків відносно заявника було подано запит до терорганів системи ДПС України з приводу отриманого доходу у період 01.01.2022р.-06.30.2022р.

Згідно з відповіддю Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДПС у Харківській області протягом указаного періоду заявник доходів не отримував.

Управлінням за ознакою реєстраційного номеру облікової картки платника податків відносно заявника було подано запит до терорганів системи ПФУ з приводу отриманого доходу у період 01.01.2022р.-06.30.2022р.

Згідно з відповіддю тероргану системи ПФУ за січень 2022р. заявником було отримано 2.935,48грн. за кодом платежу - "311", а за період 01.01.2020р.-31.12.2021р. сумарно - 160.388,02грн. за кодом платежу - "128" (саму державної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат).

Згідно з власними довідками Управління від 19.09.2022р. за період 01.01.2022р.-30.06.2022р. заявником було отримано: 1) 38.871,62грн. державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям; 2) 11.800,00грн. допомоги на дітей, які виховуються у багатодітних сім`ях; 3) 860,00грн. одноразової допомоги при народженні дитини.

За зверненням заявника від 17.09.2022р. Управлінням було вчинено відмову, оформлену рішенням від 12.10.2022р.

Як з`ясовано судом, фактичною підставою для вчинення саме такого управлінського волевиявлення послугувало судження суб"єкта владних повноважень стосовно наявності у складі сім`ї заявника працездатної особи, яка не здійснює догляду та не працювала 3 місяці у періоді, за який враховується дохід.

17.02.2023р. заявник подав до Управління звернення довільного формуляру з приводу призначення як одинокій матері державної допомоги на дитину - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та з приводу призначення як одинокій матері державної допомоги на дитину - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 )

За цим зверненням Управлінням було вчинено відмову, оформлену листом від 01.03.2023р. №386/0/872-23.

У цьому листі Управлінням визнані обставини призначення заявнику за зверненням від 30.03.2022р.: допомоги на дітей одиноким матерям з 01.03.2022р. по 30.06.2022р. у розмірі - 143,19грн. щомісяця, а з 01.07.2022р. по 31.08.2022р. у розмірі - 269,19грн.; державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям з 01.03.2022р. по 30.06.2022р. у розмірі - 7.743,97грн. щомісяця, а з 01.07.2022р. по 31.08.2022р. у розмірі 8.256,42грн.

Доказів участі у спірних правовідносинах Департаменту матеріали справи не містять.

Проте, стверджуючи про вчинення спірної відмови саме Департаментом, заявник ініціював даний спір.

Вирішуючи спір по суті, суд вважає, що в Україні як у правовій державі, де проголошена дія верховенства права та найвищою соціальною цінністю є людина, згідно з ст.ст. 1, 3, 8, ч.2 ст.19, ч.1 ст.68 Конституції України усі без виключення суб`єкти права (учасники суспільних відносин) зобов`язані дотримуватись існуючого правового порядку, утримуючись від використання права на "зло"/зловживання правом, а суб`єкти владних повноважень (органи публічної адміністрації) додатково обтяжені ще й обов`язком виконувати покладені законом завдання виключно за наявності приводів та способом, чітко обумовленими законом, і тому до відносин, які склались на підставі встановлених обставин спору, підлягають застосуванню наступні норми права.

Відповідно до ст.3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист.

Суд вважає, що у контексті приписів ст.3 Конституції України у кореспонденції із приписами Декларації прав дитини (прийнята резолюцією 1386 (ХIV) Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959р.) та Конвенції про права дитини від 20.11.1989р. (ратифікована Україною 27.02.1991р.) в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відтак, суд доходить до переконання про те, що усі процедурні питання у механізмах соціального забезпечення дітей (навіть і у випадку проведення виплати коштів (грошей) на користь батьків, але з цільовим призначенням, пов`язаним із існуванням чи розвитком дитини), не можуть мати пріоритету над суттю якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Продовжуючи розгляду спору, суд відзначає, що Законом України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" від 21.11.1992р. №2811-XII (далі за текстом - Закон №2811-XII) визначений гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги у загальній системі соціального захисту населення.

Так, зокрема, п.4 ч.1 ст.3 Закон №2811-XII запроваджено такий вид державної допомоги сім`ям з дітьми як допомога на дітей одиноким матерям.

Відповідно до ст.ст.181-183 Закону №2811-XII право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Право на допомогу на дітей одиноким матерям (батькам) має мати (батько) дітей у разі смерті одного з батьків, які не одержують на них пенсію в разі втрати годувальника, соціальну пенсію або державну соціальну допомогу дитині померлого годувальника, передбачену Законом України "Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю".

Якщо одинока мати, одинокий усиновлювач, мати (батько) у разі смерті одного з батьків зареєстрували шлюб, то за ними зберігається право на отримання допомоги на дітей, які народилися чи були усиновлені до шлюбу, якщо такі діти не були усиновлені чоловіком (дружиною).

Жінка, яка має дітей від особи, з якою вона не перебувала і не перебуває в зареєстрованому шлюбі, але з якою вона веде спільне господарство, разом проживає і виховує дітей, права на одержання допомоги, встановленої на дітей одиноким матерям, не має. При реєстрації цією жінкою шлюбу з особою, від якої вона має дітей, допомога на дітей, народжених від цієї особи, не призначається.

Допомога на дітей одиноким матерям призначається за наявності витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідки про народження, виданої виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документа про народження, виданого компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку.

Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги, передбачених цим Законом.

Для призначення, виплати та припинення виплати допомоги на дітей одиноким матерям додатково застосовуються умови призначення, виплати та підстави для припинення виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається у розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матері (батьку) у разі смерті одного з батьків призначається на кожну дитину.

Правила призначення, обчислення і виплати допомоги на дітей одиноким матерям деталізовані приписами Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001р. №1751; далі за текстом - Порядок №1751).

Так, за змістом п.2 Порядку №1751 призначення і виплата державної допомоги сім`ям з дітьми здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання (перебування) заявника.

Отже, вчинення управлінського волевиявлення з приводу призначення або з приводу відмови у призначенні заявникові допомоги на дитину як одинокій матері не віднесено законодавством до обсягу компетенції Департаменту, а здійснюється виключно за відповідним рішенням Управління.

Як то указано у ст.183 Закону №2811-XII та п.34 Порядку №1751, допомога на дітей одиноким матерям призначається на кожну дитину.

Звідси слідує, що фактичним отримувачем матеріального блага у вигляді грошових коштів є саме дитина, у цілях захисту інтересів якої законодавець і запровадив цю виплату.

Нормами Закону №2811-XII прямо не передбачено ані випадків, ані підстав, ані обставин, котрі унеможливлюють призначення допомоги на дітей одиноким матерям, але унормування даного питання передано у відання Кабінету Міністрів України.

Окрім того, як то указано, у п. 34 Порядку №1751, призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751, допомога на дітей одиноким матерям, одиноким усиновлювачам, матерям (батькам) у разі смерті одного з батьків, які мають дітей віком до 18 років (якщо діти навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми закладів освіти, але не довше ніж до досягнення ними 23 років), надається в розмірі, що дорівнює різниці між 100 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та середньомісячним сукупним доходом сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців.

Попередні шість місяців становлять два квартали, що передують місяцю, який передує місяцю звернення за призначенням допомоги на дітей одиноким матерям (далі - період, за який враховується дохід).

Середньомісячний сукупний дохід сім`ї визначається відповідно до Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 632.

Згідно з п.35 Порядку №1751 для призначення допомоги на дітей одиноким матерям подаються такі документи: 1) заява про призначення допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; 2) декларація про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики (далі - декларація); 3) довідка про доходи у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення. У разі неможливості підтвердження таких доходів довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру; 4) витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданий відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідка про народження, видана виконавчим органом сільської, селищної, міської ради, із зазначенням підстави для внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або виданий компетентним органом іноземної держави документ про народження, в якому відсутні відомості про батька, за умови легалізації такого документа в установленому законодавством порядку; 5) копія свідоцтва про народження дитини.

У спірних правовідносинах заявником було подано звернення установленого формуляру та необхідний обсяг документів лише відносно події - 17.09.2022.

Звернення заявника довільної форми від 17.02.2023р. не може бути кваліфіковано у якості належного звернення у розумінні п.35 Порядку №1751.

Згідно з абз.1 п.п.2 п.352 Порядку №1751 допомога на дітей одиноким матерям не призначається, якщо у складі сім`ї є працездатні особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи, та не працювали, не проходили військової служби, не провадили підприємницької чи професійної незалежної діяльності, не здобували освіти за денною або дуальною формою здобуття освіти в закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої освіти, не зареєстровані в центрі зайнятості як безробітні або як такі, що шукають роботу, сумарно більше ніж три місяці протягом періоду, за який враховуються доходи (крім випадків, передбачених в абзацах дванадцятому - шістнадцятому цього пункту).

У складі сім`ї заявника є лише одна працездатна особа, котра досягла 18-річного віку - безпосередньо сам заявник, котрий обтяжений обов`язком фізичного догляду та турботи за малолітньою дитиною ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У межах спірних правовідносин протягом періоду, за який враховуються доходи (01.01.2022р.-30.06.2022р.) заявник дійсно не працював, не проходив військової служби, не провадив підприємницької діяльності, не провадив професійної незалежної діяльності, не здобував освіти, не був зареєстрований в центрі зайнятості у якості як безробітного або особи, що шукає роботу.

Як виняток з правила абз.1 п.п.2 п.352 Порядку №1751 у абзацах 3 і 4 п.п.2 п.352 Порядку №1751 указано, що допомога на дітей одиноким матерям у зазначеному випадку призначається, якщо особи протягом періоду, за який враховуються доходи: сплатили або за них сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців; доглядали за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного в медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку, за дітьми, хворими на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, за дітьми, які отримали тяжку травму, потребують трансплантації органа, потребують паліативної допомоги, яким не встановлено інвалідності, за особою з інвалідністю I групи, за особою з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу, за дитиною з інвалідністю віком до 18 років, а також за особами, які досягли 80-річного віку; надавали соціальні послуги з догляду відповідно до законодавства.

У межах спірних правовідносин протягом періоду, за який враховуються доходи (01.01.2022р.-30.06.2022р.) заявник дійсно особисто сплачував єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та такого внеску за заявника не сплачувала жодна третя стороння особа.

Проте, протягом періоду 01.01.2022р.-14.01.2022р. заявник здійснював догляд за дитиною до досягнення дитиною 3-річного віку, а саме за ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Окремо суд зважає, що у рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 12.10.2022р. №7-р(ІІ)/2022 та у рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 06.04.2022р. №1-р(ІІ)/2022 констатовано, що 20.02.2014р. була розпочата агресія Російської Федерації проти України, яка набула повномасштабного характеру з 24.02.2022р.

Місцем реєстрації адреси проживання заявника є місто Харків, місцем звернення заявника за призначенням допомоги на дитину одинокій матері є дислокація Управління (тобто також місто Харків).

Під час розв`язання даного спору суд визнає загальновідомими у розумінні ч.3 ст.78 КАС України обставини того, що протягом періоду 24.02.2022р.-30.06.2022р. у місті Харкові не функціонували дошкільні заклади освіти комунальної форми власності, куди б заявник мав змогу віддати власних дітей для особистого виконання функцій найманого працівника.

Окрім того, під час розв`язання даного спору суд визнає загальновідомими у розумінні ч.3 ст.78 КАС України обставини того, що протягом періоду 24.02.2022р.-30.04.2022р. у місті Харкові мала місце гостра фаза щоденної збройної агресії ворога проти України, а відвернення ризику смерті чи ушкодження здоров`я власних дітей вимагало від заявника як матері постійного фізичного знаходження поруч із власними дітьми.

Указані фактори невідворотно, непереборно та нездоланно позбавляли заявника фізичної можливості забезпечити одночасне дотримання і вимог п.352 Порядку №1751, і прийнятного рівня безпеки власних дітей.

Продовжуючи вирішення спору, суд зважає, що критерії законності управлінського волевиявлення (як у формі рішення, так і у формі діяння) владного суб`єкта викладені законодавцем у приписах ч.2 ст.2 КАС України, а у силу ч.2 ст.77 КАС України обов`язок доведення факту дотримання цих критеріїв покладений на владного суб`єкта шляхом подання до суду доказів та наведення у процесуальних документах доводів як відповідності закону вчиненого волевиявлення, так і помилковості аргументів іншого учасника справи.

З положень частин 1 і 2 ст.77 КАС України у поєднанні з приписами ч.4 ст.9, абз.2 ч.2 ст.77, частин 3 і 4 ст.242 КАС України слідує, що владний суб`єкт повинен доводити обставини фактичної дійсності за стандартом доказування - «поза будь-яким розумним сумнівом», у той час як до приватної особи підлягає застосуванню стандарт доказування - «баланс вірогідностей».

Разом із тим, суд вважає, що саме лише неспростування владним суб`єктом задекларованого, але не підтвердженого документально твердження приватної особи про конкретну обставину фактичної дійсності, не означає реального існування такої обставини.

І хоча спір безумовно підлягає вирішенню у порядку ч.2 ст.77 КАС України, однак суд повторює, що реальність (справжність та правдивість) конкретної обставини фактичної дійсності не може бути сприйнята доведеною виключно через неспростування одним із учасників справи (навіть суб`єктом владних повноважень) декларативно проголошеного, але не доказаного твердження іншого учасника справи, позаяк протилежне явно та очевидно прямо суперечить меті правосуддя - з`ясування об`єктивної істини у справі.

Правильність саме такого тлумачення змісту ч.1 ст.77 та ч.2 ст.77 КАС України підтверджується правовим висновком постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2020р. по справі №520/2261/19, де указано, що визначений ст. 77 КАС України обов`язок відповідача - суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тлумачення змісту цієї норми процесуального закону було викладено Верховним Судом у постанові від 07.11.2019р. по справі №826/1647/16 (адміністративне провадження № К/9901/16112/18), де указано, що обов`язковою умовою визнання протиправним волевиявлення суб`єкта владних повноважень є доведеність приватною особою факту порушення власних прав та інтересів та доведеність факту невідповідності закону оскарженого управлінського волевиявлення.

У ході розгляду справи судом достеменно установлено, що жодного управлінського волевиявлення за зверненням заявника у спірних правовідносинах Департамент не вчиняв, і не повинен був вчиняти у зв`язку із відсутністю компетенції.

Тому оскаржена заявником у позові відмова Департаменту не існує у якості речі матеріально світу - реально вчиненого управлінського волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Ця обставина зумовлює прийняття судом рішення про відмову у позові.

У дійсності рішення за зверненням заявника від 17.09.2022р. про відмову у призначенні допомоги на дитину одинокій матері у вигляді правового акту індивідуальної дії суб"єкта владних повноважень було 12.10.2022р. прийнято Управлінням.

У позові заявник не формулював жодних вимог до Управління, яке було залучено до участі у справі за власною ініціативою суду.

Водночас із цим, виявлений судом факт прийняття за зверненням заявника від 17.09.2022р. належної форми із достатнім обсягом документів рішення Управління від 12.10.2022 про відмову у призначенні допомоги на дитину одинокій матері; невідповідність покладених в основу цього рішення мотивів суб"єкта владних повноважень приписам ст.ст.3, 8, 19 Конституції України та ч.2 ст.2 КАС України; відсутність у заявника фізичної змоги забезпечити одночасне і дотримання вимог п.352 Порядку №1751, і прийнятного рівня безпеки власних дітей під час знаходження у місті Харкові протягом періоду 24.02.2022р.-30.06.2022р.; потреба у захисті інтересів дітей відповідно до ч.2 ст.9 КАС України з урахуванням правових позицій судової доктрини "найкращих інтересів дитини" спонукає суд до виходу за межі позову (як предмету, так і підстав) та надання праву заявника захисту у спосіб, сформульований у резолютивній частині даного судового акту.

При розв`язанні спору, суд, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії"), вичерпно реалізував усі існуючі правові механізми з`ясування об`єктивної істини; надав поза розумним сумнівом ґрунтовну оцінку усім факторам та обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору; дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору; у достатньому обсязі виклав мотиви тлумачення змісту належних норм права, прийняття та відхилення доводів сторін.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст. 139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст.6-9, ст.ст.241-243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Вийти за межі позову.

Визнати протиправним і скасувати рішення від 12.10.2022р. про відмову у призначенні за зверненням ОСОБА_1 від 17.09.2022р. допомоги одинокій матері на дитину - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та допомоги одинокій матері на дитину - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Зобов`язати Управління соціального захисту населення адміністрації Салтівського району Харківської міської ради призначити ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ) за зверненням від 17.09.2022р. допомогу одинокій матері на дитину - ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та допомогу одинокій матері на дитину - ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ).

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (протягом 30 днів з дати виготовлення повного судового рішення).

Суддя Сліденко А.В.