Постанова

від 27.04.2023 по справі 2-908/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи: 2-908/11

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/2846/2023

Головуючий у суді першої інстанції: Даниленко В.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Немировської О.В.

суддів - Махлай Л.Д., Ящук Т.І.

секретар - Ольшевський П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 вересня 2011 року,

встановив:

позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив стягнути на його користь солідарно з відповідачів заборгованість за кредитним договором, укладеним між ним та ОСОБА_1 15 травня 2008 року, поручителем за яким є ОСОБА_2 , в розмірі 20 814 грн. 17 коп.

Заочним рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 19 вересня 2011 року позов було задоволено, стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 20 814 грн. 17 коп.

В квітні 2019 ОСОБА_2 подав заяву про перегляд заочного рішення. Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 08 квітня 2019 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення було залишено без розгляду.

06.05.2019 ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказану ухвалу. Постановою Київського апеляційного суду від 18 липня 2019 року апеляційну скаргу було задоволено, ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 08 квітня 2019 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19 серпня 2019 року було прийнято заяву ОСОБА_2 до розгляду та призначено судове засідання 28.08.2019. В судове засідання сторони не з`явились.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 28 серпня 2019 року заяву ОСОБА_2 , про перегляд заочного рішення було залишено без задоволення.

В жовтні 2019 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, в якій просить рішення скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою судді Київського апеляційного суду від 04 листопада 2019 року цивільну справу було повернуто до Дарницького районного суду м. Києва для відновлення втраченого провадження.

В судові засідання, призначені на 17 січня 2020 року, 14 квітня 2020 року, 01 липня 2020 року, 24 травня 2021 відповідач ОСОБА_2 не з`явився.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 24 травня 2021 року було відновлено судове провадження.

В жовтні 2019 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду. В заяві про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду апелянт посилався на те, що він дізнався про ухвалене рішення 13.03.2019, коли отримав в суді його копію.

ОСОБА_2 , подаючи до суду апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції вказав свою офіційну електронну адресу, на яку апеляційним судом було направлено судові повістки-повідомлення про судові засідання, призначені на 16.02.2023, 23.03.2023 та на 27.04.2023. Також оголошення про виклик до суду було розміщено на офіційному веб-сайті судової влади України https://court.gov.ua. Однак в судові засідання апелянт не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, до суду апеляційної інстанції не з`явилися і заяв про відкладення розгляду справи з підстав поважності не неявки не подали, тому суд апеляційної інстанції з врахуванням положень с ч.2 ст. 372 ЦПК України вважає за можливе розглянути вказану справу у відсутність сторін по справі.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач просив стягнути з відповідачів солідарно суму заборгованості за кредитним договором та договором поруки в сумі 20 814 грн. 17 коп., з яких: заборгованість за кредитом становить11 640 гривень 39 коп.; заборгованість по відсоткам за користування кредитом -3 678 гривень 47 коп.; заборгованість по сплаті щомісячної комісії -2 688 грн. та розподілити судові витрати. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 15 травня 2008 року між ВАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк, назву якого змінено 18.05.2010 на ПАТ Всеукраїнський Акціонерний Банк, та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 331/20, згідно якого банк надав позичальнику на поточні потреби кредит у розмірі -16 800 гривень, терміном погашення кредитних ресурсів до 13 травня 2011 року, зі сплатою процентної ставки -24 % річних.

В забезпечення виконання зобов`язань позичальника по кредитному договору, 15 травня 2008 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 331/20, відповідно до якого він несе солідарну відповідальність за своєчасне і повне виконання позичальником зобов`язань, передбачених кредитним договором.

Позивач виконав свої зобов`язання у повному обсязі, однак позичальник свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість станом на 05.11.2010 в сумі20 814 грн. , яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 19 вересня 2011 року позовні вимоги було задоволено, стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за кредитним договором в розмірі 20 814 грн. 17 коп.

Ухвалюючи заочне рішення, суд першої інстанції посилався на те, що відповідачі в судове засідання не з`явились, про дату та час повідомлені в установленому порядку, про причини неявки суду не повідомили.

У статті 129 Конституції України одними із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 1 ЦПК України (в редакції, яка була чинною на час розгляду справи) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України (в редакції, яка була чинною на час розгляду справи) цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Порядок вручення судових повісток на час розгляду справи в суді першої інстанції було визначено у ст. 74 ЦПК України (в редакції, чинній на час розгляду справи). В рішенні суду було зазначено місце проживання ОСОБА_1 , яка є дружиною ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 . Вказану адресу ОСОБА_2 вказує як адресу свого постійного місця проживання.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що 15 травня 2008 року між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк», назву якого змінено 18.05.2010 на Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 331/20, згідно якого банк надав їй на поточні потреби кредит у розмірі -16 800 (шістнадцять тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, термін погашення - 13 травня 2011 року, зі сплатою процентної ставки -24 % річних.

Відповідно до умов п 2.4.2. та графіку погашення заборгованості по кредиту і процентам, позичальник зобов`язалась щомісячно, до дати, яка зазначена у графіку, поповнювати свій поточний рахунок у валюті кредиту, шляхом внесення готівкових коштів через касу банку або безготівковим перерахуванням в сумі не меншій чергового погашення відповідної частини кредиту, процентів.

В забезпечення виконання зобов`язань позичальником по кредитному договору, 15 травня 2008 року між позивачем та ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 331/20, відповідно до якого він несе відповідальність за своєчасне і повне виконання Відповідачкою-1 зобов`язань, передбачених кредитним договором.

Відповідно до п. 2.1 договору поруки, поручитель зобов`язується, в разі невиконання та/або порушення позичальником свої зобов`язань за кредитним договором, погасити заборгованість по кредитному договору.

В п. 3.1. договору поруки передбачено, що при невиконанні чи неналежному виконанні позичальником зобов`язань по кредитному договору, позичальник та поручитель відповідають перед банком солідарно.

В ст. 1054 ЦК України дано визначення, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язуються надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України, наслідками порушення відповідачем зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. Враховуючи порушення зобов`язань, встановлених кредитним договором щодо сплати процентів та щомісячних платежів за кредитом, у відповідача виник обов`язок повністю повернути кредит та сплатити нараховані проценти, незалежно від настання строку зобов`язання.

В силу ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на те, що банк вказав адресу його проживання: АДРЕСА_2 , а тому він не знав, що справа розглядається в суді першої інстанції. Однак вказане не може бути підставою для скасування рішення суду, оскільки за наявними в справі матеріалами дружина ОСОБА_2 - ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на яку їй надсилались повістки. Посилання ОСОБА_2 на те, що він в період з 01 жовтня по 12 жовтня 2011 року перебував на лікуванні в Коломийській районній лікарні Івано-Франківської області, теж не свідчить про те, що він був необізнаний про розгляд справи в суді першої інстанції.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

Згідно зі статтями 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Також в апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що позивач не надав доказів укладення з ОСОБА_1 . Договору банківського рахунку, відкриття позичальнику поточного рахунку у гривні № НОМЕР_1 у Першій Київській філії ВАТ «ВіЕйБі», а тому відсутні докази, що банк надавав кошти в сумі 16 800 грн. Однак в цій же апеляційній скарзі апелянт вказує, що ОСОБА_1 не погашала тіло кредиту та проценти з 15.02.2009. Тому такі доводи апелянта є взаємовиключними.

Зазначення в апеляційній скарзі про те, що порука ОСОБА_2 припинилась з 15.01.2010, є безпідставним, оскільки апелянт не надав до справи доказів про те, що ОСОБА_1 припинила сплачувати кредит з 15.02.2009.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. За положеннями ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення особи учасників справи, та інших обставин, як мають значення для вирішення справи.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися порукою (частина перша статті 546 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. В ст. 554 ЦК України передбачено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

В ст. 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) було закріплено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов`язання, а також у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Порука припиняється, якщо після настання строку виконання зобов`язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем. Порука припиняється у разі переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника. Порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов`язання не пред`явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов`язання не встановлений або встановлений моментом пред`явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред`явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Позивач здійснив розрахунок станом на 05.11.2010, та звернувся до суду з позовом в листопаді 2010 року, тоді як договір поруки був укладений на строк до моменту виконання основного зобов`язання - 13.05.2011.

Стягуючи кредитні кошти, у тому числі з поручителя, суд перевіряв чинність та строк дії договору поруки незалежно від заявлених вимог про припинення поруки, оскільки за наявності таких підстав, позов кредитора в частині вимоги до поручителя не підлягав задоволенню.

Тому підстави вважати, що порука припинилась, і в задоволенні вимоги до ОСОБА_2 як солідарного боржника, слід відмовити, відсутні.

Пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України» (заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до ст. 213 ЦПК України (в редакції, чинні на час розгляду справи) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, судом першої інстанції було повно та всебічно встановлено обставини справи, перевірено докази, зроблені висновки відповідають обставинам справи, правильно застосовано норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права, доводи, викладені в апеляційній карзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а заочне рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 вересня 2011 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 08 травня 2023 року.

Головуючий

Судді