Постанова

від 08.05.2023 по справі 925/871/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" травня 2023 р. Справа№ 925/871/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги Товариства з додатковою відповідальністю "М`ясокомбінат "ЯТРАНЬ"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.01.2023 року (повний текст складено 25.01.2023)

на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 09.02.2023 (повний текст складено 10.02.2023)

у справі №925/871/22 ( суддя Чевгуз О.В.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "М`ясокомбінат "ЯТРАНЬ"

до Приватного сільськогосподарського риболовецького підприємства "РИБАРТІЛЬ"

про стягнення 135 049,14 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з додатковою відповідальністю "М`ясокомбінат "Ятрань" звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Приватного сільськогосподарського риболовецького підприємства "Рибартиль" про стягнення 135 049,14 грн в рахунок відшкодування матеріальної шкоди заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та 4000,00 грн понесених витрат на експертну оцінку транспортного засобу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що визначена і виплачена Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» (страховиком) сума страхового відшкодування є меншою від вартості відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіля позивача. Отже, ним фактично понесені значно більші витрати, відтак просить повністю відшкодувати завдану шкоду, стягнувши з відповідача (завдавача шкоди) різницю у вартості відновлювального ремонту автомобіля та страхових виплатах в сумі 135 049,14 грн, а також понесені витрати на експертну оцінку колісного транспортного засобу марки МАЗ 630305 220, реєстраційний номер НОМЕР_1 у сумі 4000,00 грн, оплачені на підставі рахунку № 149 від 01.11.2021 платіжним дорученням № 18283 від 03.11.2021.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 19.01.2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

В обґрунтування рішення суд першої інстанції зазначив, що оскільки звернення з позовом до особи, що спричинила шкоду (відповідача у справі), можливе за умови попереднього звернення з вимогою до її страховика (у судовому або позасудовому порядку), водночас позасудовий порядок такого звернення вимагає отримання відмови у виплаті страхового відшкодування, а судовий порядок відмову в позові до страховика відповідача, враховуючи відсутність можливості дослідити за наданими суду доказами обсяг цивільної відповідальності відповідача перед позивачем, підстав для задоволення позову немає.

Додатковим рішенням Господарського суду Черкаської області від 09.02.2023 року заяву про розподіл судових витрат задоволено.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «М`ясокомбінат «Ятрань» на користь Приватного сільськогосподарського риболовецького підприємства «Рибартіль» 10 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

В обґрунтування додаткового рішення суд першої інстанції зазначив про доведення відповідачем наданих послуг, виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання професійної правничої допомоги.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції Товариство з додатковою відповідальністю «М`ясокомбінат «ЯТРАНЬ» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 19.01.2023 року у справі №925/871/22 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що оскільки страхові відшкодування, проведені ПАТ «Українська пожежно-страхова компанія», не в повній мірі покрили понесені витрати позивачем, тому останній вважає, що саме з відповідача, як власника транспортного засобу, яке завдало пошкодження належному позивачу майну під час ДТП, підлягає стягненню різниця між отриманими страховими виплатами та реальними витратами у розмірі вже понесених позивачем втрат.

Не погоджуючись з додатковим рішенням суду першої інстанції, Товариство з додатковою відповідальністю "М`ясокомбінат "ЯТРАНЬ" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 09.02.2023 року у справі №925/871/22 та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні заяви про розподіл судових витрат в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги на додаткове рішення зводяться до того, що рівень складності справи не вимагав значного обсягу правничої допомоги, який зазначений в акті приймання-передачі наданих послуг від 30.01.2023. Також апелянт зазначив, що з огляду на незначну тривалість судових засідань, в яких брав участь представник відповідача, заявлені витрати на професійну правничу допомогу не відповідають принципу співрозмірності відносно затраченого часу проведення вказаних судових засідань. Апелянт також звернув увагу на те, що у акті наданих послуг зазначено «участь у судовому засіданні 08.12.2022, 21.12.2022 - розмір гонорару 1500», тоді як засідання 08.12.2022 не відбулось через відключення електричної енергії, а у судове засідання 21.12.2022 представником позивача заявлялось клопотання про відкладення розгляду справи.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №925/871/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

В той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи №925/871/22 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою суду від 20.02.2023 відкладено вирішення питання щодо вчинення процесуальних дій, передбачених параграфом 2 глави 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «М`ясокомбінат «ЯТРАНЬ» на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.01.2023 року у справі №925/871/22 до надходження матеріалів справи на адресу Північного апеляційного господарського суду.

Згідно з ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 02.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «М`ясокомбінат «ЯТРАНЬ» на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.01.2023 року у справі №925/871/22 та роз`яснено сторонам, що апеляційна скарга буде розглянута без повідомлення учасників справи.

Ухвалою суду від 02.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «М`ясокомбінат «ЯТРАНЬ» на додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 09.02.2023 року у справі №925/871/22 для спільного розгляду з апеляційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю «М`ясокомбінат «ЯТРАНЬ» на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.01.2023 року у справі №925/871/22.

Пункт 2 частини 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлено.

Позиції інших учасників справи

31.03.2023 від відповідача надійшли відзиви на апеляційні скарги, в якому останній заперечив проти доводів та вимог позивача, просив рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційні скарги - без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

30 серпня 2021 року приблизно о 23:50 у м. Києві по вул. Академіка Заболотного, 33, водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Hyundai, державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить на праві власності ПСРП «Рибартіль», не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем МАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , який належить ТДВ «М`ясокомбінат «Ятрань». В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 29.09.2021 по справі № 752/22132/21 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн у дохід держави. Постанова набрала законної сили 12.10.2021.

Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки Hyundai, державний номерний знак НОМЕР_2 як забезпеченого транспортного засобу була застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» у період з 05 січня 2021 року по 04 січня 2022 року включно за полісом № АР/9094630 від 04 січня 2021 року, відповідно до якого страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю становить 260 000 грн 00 коп., за шкоду, заподіяну майну 130 000 грн 00 коп.

Про настання страхового випадку 01.09.2021 ТДВ «М`ясокомбінат «ЯТРАНЬ» повідомило Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія».

Страховик Приватне акціонерне товариство «Українська пожежно-страхова компанія» визначив розмір страхового відшкодування у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка сталася 30 серпня 2021 року у м. Києві по вул. Академіка Заболотного, 33 за участю автомобіля марки Hyundai, державний номерний знак НОМЕР_2 , який належить Приватному сільськогосподарському риболовецькому підприємству «Рибартіль» та автомобілем марки МАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить ТДВ «М`ясокомбінат «Ятрань» в сумі 18 979 грн 80 коп.

Страховик виплатив страхове відшкодування в сумі 18 979 грн 80 коп. позивачеві 22.10.2021, що підтверджується платіжним дорученням № 19911.

На підставі замовлення та укладеного договору № 425 від 06.09.2021 між ТДВ «М`ясокомбінат «ЯТРАНЬ» та інженером-механіком ОСОБА_4 , проведено експертизу щодо визначення вартості відновлювального ремонту та матеріального збитку. За результатами якої складено висновок № 425 від 07.11.2021 та встановлено вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки МАЗ 630305 220, реєстраційний номер НОМЕР_1 в сумі 154 459,02 грн та матеріального збитку, нанесеного у результаті ДТП власнику даного колісного транспортного засобу у сумі 143 760,61 грн.

Відповідно до рахунку на оплату ТОВ «Інтеркарготракт» № 879 від 21 вересня 2021 року та акту здачі-приймання робіт (надання послуг) № 118 від 28 вересня 2021 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля МАЗ, державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить позивачу, склала 154 028,94 грн (в т.ч. ПДВ 25 671,49 грн).

Позивач зазначає, що понесені значно більші витрати на ремонт пошкодженого автомобіля, аніж отримані страхові відшкодування, так як реальні витрати становлять 154 028,94 грн, а сума страхового відшкодування 18 979,80 грн. Різниця між визначеною за висновком про вартість відновлювального ремонту транспортного засобу і визначеною та виплаченою сумою страхового відшкодування становить суму 135 049,14 грн, що й спричинило даний спір.

В матеріалах справи є копія листа від 17.02.2022 № 126, що адресований ПрАТ «УПСК». Відповідно до листа позивач зазначає, що розмір страхової виплати (страхового відшкодування) страховиком виплачено не в повному обсязі, так як вартість відновлювального ремонту з коефіцієнтом фізичного зносу ТЗ МАЗ 630305 220, реєстраційний номер НОМЕР_1 складає 154 459,02 грн, однак страховик виплатив лише 18 979,80 грн. Оскільки сума відновлювального ремонту складає значно більшу суму ніж відшкодовано страховою компанією, позивач просить страховика переглянути суму відшкодування страхової виплати та надати розрахунок збитків, проведений страховиком, адже згідно висновку експерта вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу деталей, вузлів та агрегатів, які належать до заміни та втрата товарної вартості відповідно складає 154 459,02 грн.

При цьому позивач зазначає, що йому було повідомлено, що різниця у вартості ремонту та страхових виплатах полягає в тому, що при розрахунку виплати враховується коефіцієнт фізичного зносу автомобіля, а при здійсненні ремонту деталі міняються на нові, а отже і різниця в понесених ТДВ «М`ясокомбінат «ЯТРАНЬ» витратах підлягає стягненню саме з відповідача, так як безпосередній винуватець дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 є керівником ПСРП «Рибартіль».

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до змісту глави 82 ЦК України законодавець розрізняє поняття "особа, яка завдала шкоду" та "особа, яка відповідає за шкоду". За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першої статті 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Проте із вказаних правил є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.

За приписами статті 1 Закону України "Про страхування" страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Згідно з пунктом дев`ятим статті 7 Закону України "Про страхування" страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до видів обов`язкового страхування.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон № 1961-IV).

Законом № 1961-IV визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП, відшкодування заподіяної шкоди.

Згідно з статтею 3 Закону №1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до статті 5 вказаного Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV).

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки Hyundai, державний номерний знак НОМЕР_2 , який був визнаний винним у вчинені ДТП, була застрахована Приватним акціонерним товариством «Українська пожежно-страхова компанія» у період з 05 січня 2021 року по 04 січня 2022 року включно за полісом № АР/9094630 від 04 січня 2021 року, відповідно до якого страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю становить 260 000 грн 00 коп., за шкоду, заподіяну майну 130 000 грн 00 коп.

Як вбачається із наданого позивачем висновку експерта № 425 від 07.11.2021, ним встановлено вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки МАЗ 630305 220, реєстраційний номер НОМЕР_1 в сумі 154 459,02 грн та матеріального збитку, нанесеного у результаті ДТП власнику даного колісного транспортного засобу у сумі 143 760,61 грн.

В той же час, страховик виплатив страхове відшкодування позивачу лише в сумі 18 979 грн 80 коп. позивачеві 22.10.2021, тобто меншу суму, ніж встановлений в полісі № АР/9094630 за шкоду, заподіяну майну.

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.

Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 147/66/17).

У зв`язку з цим, посилання апелянта на те, що потерпілий має право вибору і пред`явлення позову до винної особи і це є його абсолютним правом, визнаються колегією суддів безпідставними, так як у 2018 році Велика Палата Верховного Суду відступила від раніше існуючої правової позиції Верховного Суду України, на яку посилається апелянт в апеляційній скарзі.

Водночас в Законі наголошено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто Закон як спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Тобто положення цього Закону спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика.

При цьому слід мати на увазі, що відповідно до положень статті 13 ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою-п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом. ЦК України також передбачає, що особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї, і особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частини друга та четверта статті 14 ЦК України).

Положення зазначених норм права свідчить про зобов`язання учасників цивільних правовідносин діяти в межах закону, не порушуючи права інших осіб, у спосіб, передбачений законом, добросовісно здійснюючи свої права та обов`язки.

Велика Палата Верховного Суду вже зазначала, що визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Тоді як встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який він виконує під час розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем відповідно до вимог ст. 48 ГПК України не заявлялось клопотання про залучення до участі у даній справі співвідповідача чи заміни неналежного відповідача.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 вкотре наголосила, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми (п. 85).

Як вбачається з матеріалів справи, в матеріалах справи міститься лист позивача17.02.2022 № 126, що адресований ПрАТ «УПСК» та в якому зазначав, що розмір страхової виплати (страхового відшкодування) страховиком виплачено не в повному обсязі, так як вартість відновлювального ремонту з коефіцієнтом фізичного зносу ТЗ МАЗ 630305 220, складає 154 459,02 грн, однак страховик виплатив лише 18 979,80 грн. Оскільки сума відновлювального ремонту складає значно більшу суму ніж відшкодовано страховою компанією, позивач просив страховика переглянути суму відшкодування страхової виплати та надати розрахунок збитків, проведений страховиком, адже згідно висновку експерта вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу деталей, вузлів та агрегатів, які належать до заміни та втрата товарної вартості відповідно складає 154 459,02 грн. Відповіді на вказаний лист матеріали справи не містять.

Більше того, позивачем до суду першої інстанції не було надано відповідних доказів на підтвердження направлення цього листа ПрАТ «УПСК».

Так, апелянтом до апеляційної скарги було долучено, зокрема, фіскальний чек від18.02.2022 та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення ПрАТ «УПСК».

Відповідно до частини 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

За змістом ст. 124, п.п. 2, 3, 4 ч. 2 ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Системний аналіз статей 80, 269 ГПК свідчить про те, що докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, повинні існувати на момент звернення до суду з відповідним позовом, і саме на позивача покладено обов`язок подання таких доказів одночасно з позовною заявою. Прийняття судом (у т.ч. апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого строку є можливим лише у разі наявності об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії (наприклад, якщо стороні не було відомо про існування доказів), тягар доведення яких також покладений на учасника справи.

При цьому приписи ч. 3 ст. 269 ГПК передбачають наявність критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів: "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".

При поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Вказаний висновок щодо застосування норми ст.269 ГПК викладений у постановах Верховного Суду від 07.09.2021 у справі 912/2294/20, від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 26.02.2019 у справі №913/632/17.

В той же час, позивачем взагалі не наведено обґрунтованих пояснень та не надано відповідних доказів, які підтверджують неможливість подання відповідних доказів до суду першої інстанції до винесення оскаржуваного рішення з підстав, що об`єктивно не залежали від нього.

Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених ст. 269 ГПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже у такому випадку суд створює одному учаснику справи більш сприятливі, аніж іншому умови в розгляді конкретної справи.

Суд враховує, що одним із елементів права на суд (окрім права на доступ) є принцип процесуальної рівноправності сторін, або так званий принцип "рівної зброї" ("equality of arms"), згідно з яким кожній стороні має бути надано розумну можливість подати обґрунтування своєї позиції за умов, які б не ставили цю сторону у становище істотно невигідне по відношенню до опонента.

Цей принцип вимагає насамперед рівності сторін спору в їхніх процесуальних можливостях щодо подання доказів і пояснень у судовому провадженні (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Dombo Beheer B.V. v. The Netherlands" від 27.10.1993 та "Ankerl v. Switzerland" від 23.10.1996).

У зв`язку з чим колегія суддів дійшла до висновку, що долучені позивачем до апеляційної скарги нові докази (які були відсутні у суду першої інстанції на час винесення оскаржуваного рішення) до розгляду колегією суддів не приймаються.

У даному контексті колегія суддів відзначає, що оскільки звернення з позовом до особи, що спричинила шкоду (відповідача у справі), можливе за умови попереднього звернення з вимогою до її страховика (у судовому або позасудовому порядку); позасудовий порядок такого звернення вимагає отримання обґрунтованої відмови у виплаті страхового відшкодування, а судовий порядок - відмову в позові до страховика відповідача, чого у даному випадку судом першої інстанції не встановлено, а апелянтом - не доведено, з огляду на неможливість дослідити за наданими суду доказами обсяг цивільної відповідальності відповідача перед позивачем відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вказане вище узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, у постанові від 15.04.2020 у справі № 153/1565/18, від 25.05.2022 у справі № 503/1597/16-ц.

Стосовно додаткового рішення від 09.02.2023, яким було стягнуто з позивача 10 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас за змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

На підтвердження витрат у сумі 10 000,00 грн представник відповідача надав суду копію договору № 34/22 (витяг) про надання послуг від 10 травня 2022 року, що був укладений між Приватним сільськогосподарським риболовецьким підприємством «Рибартіль» в особі директора ОСОБА_1 (Замовник) та адвокатом Прядкою Віталієм Михайловичем (Виконавець), відповідно до умов якого Виконавець зобов`язується надавати Замовнику юридичні послуги та захист інтересів останнього щодо представництва інтересів Замовника, зокрема в судах першої інстанції та апеляційної інстанції.

Відповідно до умов угоди про вартість послуг за надання правової (професійної правничої) допомоги робота (послуги) Виконавця з надання правової (професійної правничої) допомоги оплачується Замовником в такому розмірі: формування правової позиції, надання консультацій від 500 грн 00 коп. до 1200 грн 00 коп.; аналіз документів, ознайомлення з матеріалами справ, представництво інтересів перед будь-якими особами, інша погодинна робота від 500 грн 00 коп. до 1200 грн. 00 коп.; судові засідання: відбулось 1500 грн 00 коп.; не відбулось 500 грн 00 коп.; за межами м. Черкаси 3500 грн 00 коп. та окремо компенсація транспортних витрат; складання документів, в тому числі процесуальних від 200 грн 00 коп. до 5000 грн 00 коп.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг від 30 січня 2023 року на підставі договору про надання послуг від 10 травня 2022 року у період з 15 вересня 2022 року по 30 січня 2023 року Виконавець надав Замовнику такі послуги з професійної (правничої) допомоги у справі № 925/871/22:

15.09.2022 формування правової позиції, надання юридичної консультації 1000 грн 00 коп.;

30.09.2022 підготовка документів та написання відзиву на позовну заяву 4000 грн 00 коп.;

20.10.2022 прибуття представника в судове засідання, яке не відбулося у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги в Черкаській області 500 грн 00 коп.;

08.12.2022 участь в судовому засіданні 1500 грн 00 коп.;

21.12.2022 участь в судовому засіданні 1500 грн 00 коп.;

18.01.2023 участь в судовому засіданні 1500 грн 00 коп.

Загальний розмір гонорару Виконавця станом на 30 січня 2023 року становить 10 000 грн 00 коп. Замовником в повному обсязі оплачено роботу Виконавця (гонорар) у сумі 10 000 грн 00 коп., що підтверджується відповідною квитанцією № 29.

Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 28.12.2020 № 640/18402/19, розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

А тому доводи апелянта щодо неврахування судом першої інстанції тривалості та інтенсивності судових засідань при визначені розміру витрат на професійну правничу допомогу за надання адвокатом відповідної послуги колегія суддів відхиляє. Також апелянтом не доведено неспіврозмірності при визначені послуги з підготовки відзиву на позовну заяву у сумі 4 000,00 грн.

Щодо доводів апелянта стосовно визначення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1 500,00 грн. за участь у судовому засіданні 08.12.2022, яке не відбулось, колегія суддів відзначає, що відповідна сума наданої професійної правничої допомоги була погоджена між адвокатом і товариством у підписаному акті наданих послуг.

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Аналогічний висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19.

Більше того, позивачем до суду першої інстанції не подавалось клопотання про зменшення розміру витрат відповідача на професійну правничу допомогу, як того вимагає ч. 5 ст. 126 ГПК України.

У питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати висновки Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі № 922/445/19, де серед іншого наголошено, що: зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду у справах № 922/3436/20, № 910/7586/19 та № 910/16803/19.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) також акцентувала увагу на те, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони.

А тому, з огляду на викладене вище, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 10 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Черкаської області від 19.01.2023 року та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 09.02.2023 року у справі № 925/871/22 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування чи зміни в межах доводів та вимог апеляційних скарг не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційні скарги Товариства з додатковою відповідальністю "М`ясокомбінат "ЯТРАНЬ" на рішення Господарського суду Черкаської області від 19.01.2023 року та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 09.02.2023 у справі №925/871/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 19.01.2023 року та додаткове рішення Господарського суду Черкаської області від 09.02.2023 у справі №925/871/22 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи №925/871/22 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко