Рішення

від 09.05.2023 по справі 907/668/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" травня 2023 р. м. УжгородСправа № 907/668/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи

за позовом фізичної особи-підприємця Фанти Івана Івановича, с. Малий Раковець, Закарпатська область

до відповідача приватного підприємства «Беркут», с. Ільниця Закарпатська область

про стягнення 313 807,52 грн

Секретар судового засідання Райніш М.І.

За участі представників сторін:

від позивача Ламбрух О.С.;

від відповідача не з`явився;

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ:

Позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача - приватного підприємства «Беркут» 313 807,52 грн заборгованості за договором поставки, в т. ч. 228 106,00 грн сума основного боргу, 67 496,59 грн інфляційні збитки та 18 204,84 грн 3 % річних. Позов заявлено з посиланням на ст. ст. 525, 256, 611, 625, Цивільного кодексу України та ст. ст. 193, 224, 283, 285 Господарського кодексу України.

Ухвалою від 23.09.2022 позовна заява була залишена без руху.

Ухвалою суду від 17.10.2022 судом відкрито провадження у справі, постановлено розглянути спір за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено учасникам спору процесуальні строки для подання заяв по суті спору, а також відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали для подання письмових заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

14.11.2022 представник відповідача подав до суду відзив, в якому клопотав про витребування оригіналів доказів, які додані до позовної заяви.

Ухвалою суду від 19.12.2022 здійснено перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 907/668/22 за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Зобов`язано позивача надати суду оригінали доказів, копії яких були додані до позовної заяви.

01.03.2023 представник позивача подав до суду відповідь на відзив.

06.04.2023 представником приватного підприємства «Беркут» було заявлено клопотання вх. №02.3.1-02/2508/23 про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням на лікарняному. Додатково зазначено, що директор приватного підприємства «Беркут» проходить лікування, що не підтверджено жодними доказами. Суд відмовив у задоволенні зазначеного клопотання.

Ухвалою суду від 06.04.2023 закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті.

09.05.2023 представник відповідача повторно подав до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з участю представника в судовому засіданні у іншій справі, що не підтверджено жодними доказами. Суд відмовляє у задоволені клопотання з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що суд неодноразово задоволяв клопотання відповідача про відкладення судового засідання (від 02.02.2023 вх. №02.3.1-02/735/23, від 29.03.2023 вх. №02.3.1-02/2283/23). Зазначені дії суд може розцінювати як зловживання процесуальними правами (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України), а саме вчинення дій, спрямованих на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Правова позиція позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30 грудня 2019 року між ФОП Фанта І.І. (надалі-Постачальник) та ПП «Беркут» (надалі-Замовник) укладено Договір поставки за № 40, за умовами якого Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника товаро матеріальні цінності згідно рахунку № 40, а Замовник зобов`язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору. На виконання умов укладеного договору, ФОП Фанта І.І. поставив Відповідачу товаро матеріальні цінності згідно рахунку № 40 на загальну суму 228 106,09 грн. без ПДВ і надав рахунок та накладну. Відповідач оплату за поставлений товар не здійснив та своїх зобов`язань за договором не виконав.

Заперечення відповідача.

У відзиві №б/н відповідач ПП «Беркут» в обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позову зазначає, що позивачем не надано первинні документи про закупівлю товару, а додані до справи докази засвідчені в неналежний спосіб.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

30.12.2019 року між ФОП Фанта І.І. (надалі-Постачальник) та ПП «Беркут» (надалі-Замовник) укладено Договір поставки за № 40.

Згідно пункту 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується поставити і передати у власність замовника товаро матеріальні цінності згідно рахунку № 40, а Замовник зобов`язується прийняти цей товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах даного договору.

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що разом з товаром Постачальник передає Замовнику наступні документи: рахунок і накладну.

Згідно пункту 3.1. Договору, загальна сума договору становить 228 106,09 грн. без ПДВ.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що покупець оплачує Постачальнику вартість товару, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Постачальника, протягом 3-х банківських днів.

Рахунком № 40 від 30.2019 р. та накладною підтверджується, що на виконання умов укладеного договору, ФОП Фанта І.І. поставив відповідачу товаро матеріальні цінності на загальну суму 228 106,09 грн. без ПДВ.

17.05.2022 року ФОП Фанта І.І. направив ПП Беркут письмову претензію з вимогою сплатити суму боргу за вищевказаним договором.

Як встановлено в ході розгляду справи, відповідач оплату за поставлений товар не здійснив та своїх зобов`язань за договором не виконав, що стало підставою звернення з позовом до Господарського суду.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.

Згідно ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 628 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України одна сторона - продавець передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 691 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковий для виконання сторонами.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

В статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" надається визначення, згідно з яким господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Отже, за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Верховний Суд у постанові від 10.11.2020 у справі №910/14900/19 зазначив, що за загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та відображають реальні господарські операції.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (далі - Положення), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Згідно з п. 2.5 зазначеного Положення, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

За абз. 3 п. 2.4 вказаного Положення неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до п. 2.5 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Електронний підпис накладається відповідно до законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників. У разі виявлення невідповідності первинного документа вимогам законодавства у сфері бухгалтерського обліку такі документи з письмовим обґрунтуванням передаються керівнику підприємства, установи. До окремого письмового рішення керівника такі документи не приймаються до виконання (п. п. 2.15, 2.16 Положення).

При цьому, відсутність певного документу за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати зазначену господарську операцію. Така правова позиція викладена в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 904/887/18.

Підписана сторонами, а саме покупцем та продавцем видаткова накладна є сама по собі належним доказом, що підтверджує факт виконання продавцем господарського зобов`язання - поставки товару.

Дослідивши наявні в матеріалах справи рахунок та накладну, господарський суд зазначає, що останні в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та ЦК України, є первинними (товаророзпорядчими) документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення.

За таких обставин, суд вважає подані позивачем документи належними та допустимими доказами в розумінні ст. 76-77 ГПК України, що підтверджують факт постачання позивачем товару та його отримання відповідачем, а отже здійснення реальної господарської операції.

Щодо доказів, які долучені відповідачем у клопотанні від 06.04.2023 вх. №02.3.1-02/3371/23, суд зазначає, що зазначені матеріали стосуються сантехнічних робіт, натомість предмет спору стосується товаро-матеріальних цінностей.

Разом з тим встановлено, що відповідач, в порушення вимог ст. 525, 526, 530 ЦК України та ст. 193 ГК України, за поставлений товар не розрахувався.

Суд відмічає, що відповідачем не надано доказів, які б спростовували спірну суму основної заборгованості.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В матеріалах справи наявний рахунок № 40 від 30.2019 р. та накладна підписані всіма сторонами, які є належним доказом, що підтверджує факт виконання продавцем господарського зобов`язання - поставки товаро матеріальних цінностей на загальну суму 228 106,09 грн. без ПДВ.

При тому, суд відхиляє твердження відповідача про відсутність доказів, що підтверджують фактичну наявність у позивача товару, визначеного договором поставки, на момент укладення даного правочину.

Так, надання постачальником покупцю вищенаведених документів не передбачено ані умовами чинного законодавства, ані умовами спірного договору, ані звичаями ділового обороту.

Згідно положень статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

За приписами статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача суму в розмірі 228106,09 грн. за отриманий товар відповідно до договору поставки.

Статтею 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якої пов`язано його початок.

Як вбачається з матеріалів справи, останнім днем оплати за поставлений товар, у відповідності до п. 3.2 Договору є 03 січня 2020 року.

Відтак, у зв`язку із порушенням зобов`язання з відповідача підлягає стягненню сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення за період з 03 січня 2020 року по 31 серпня 2022 року, а також три проценти річних від простроченої суми.

Щодо інфляційних втрат

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, також не є штрафною санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Однак, відповідно до пункту 3.2 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» від 17.12.2013 №14 інфляційні нарахування здійснюються на суму боргу, прострочення якого тривало не менше повного місяця і з застосуванням індексу інфляції такого місяця. Отже, рекомендовано з розрахунку виключати періоди, менші за місяць.

З огляду на це, суд перевірив здійснені позивачем розрахунки, в зв`язку з чим вимога про стягнення в межах заявленої в позовних вимогах суми інфляційних втрат 67 496,59 грн., підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо 3 % річних

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох відсотків річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

З огляду на це, суд перевірив здійснені позивачем розрахунки і виявив що розрахунки правильні, в зв`язку з чим задоволенню підлягають три відсотки річних в межах суми 18 204,84 грн.

Положеннями статей 13-14 ГПК України, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, розглянувши спір на підставі поданих суду доказів, суд дійшов висновку про його задоволення в розмірі, в т.ч. 228 106 гривень 09 коп. основного боргу, 18 204,84 грн. грн 3 % річних та 67 496,59 грн. інфляційних втрат.

Розподіл судових витрат.

Судові витрати на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, на відповідача покладається 4704,11 гривень витрат на оплату судового збору.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 80, 129, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Беркут» (90130, Закарпатська обл., Іршавський р-н, с.Ільниця, вул. 40 років перемоги , буд. 138, код ЄДРПОУ 22103120) на користь Фізичної особи - підприємця Фанта Івана Івановича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 313 807,52 грн (триста тринадцять тисяч вісімсот сім гривень 52 коп.) заборгованості за договором поставки №40 від 30.12.2019, в т. ч. 228 106,00 грн (двісті двадцять вісім тисяч сто шість гривень 00 коп.) сума основного боргу, 67 496,59 грн (шістдесят сім тисяч чотириста дев`яносто шість гривень 59 коп.) інфляційні збитки та 18 204,84 грн (вісімнадцять тисяч двісті чотири гривні 84 коп.) 3 % річних, а також суму 4 704,11 грн (чотири тисячі сімсот чотири гривні 11 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у строк, визначений ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст судового рішення складено 09.05.2023

Суддя Андрейчук Л. В.