Рішення

від 05.05.2023 по справі 910/7400/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.05.2023Справа № 910/7400/22

Суддя Господарського суду міста Києва Приходько І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергоресурс"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 320 919,56 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Техенергоресурс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 320 919,56 грн., з яких 248 625,92 грн. інфляційних втрат та 72 293,74 грн. 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем своїх зобов`язань за Договором поставки № 53-129-01-20-02055 від 10.02.2020, в частині своєчасної оплати товару, внаслідок чого позивачем нараховано та заявлено до стягнення 248 625,92 грн. інфляційних втрат та 72 293,74 грн. 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.08.2022 у справі № 910/7400/22 позовну заяву залишено без руху.

05.09.2022 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/7400/22 та постановив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Про розгляд Господарським судом міста Києва справи № 910/7400/22 сторони повідомлялися належним чином, що підтверджується повернутими на адресу суду повідомленнями про вручення поштових відправлень з відмітками про їх вручення.

05.10.2022 до Господарського суду міста Києва від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд зменшити розмір 3% річних, а також у випадку задоволення вимог позову відстрочити виконання рішення на один рік обґрунтовуючи це тим, що підприємство працює у кризових умовах, враховуючи форс-мажорні обставини зумовлені введенням військовим станом на території України з 24.02.2022 у зв`язку із повномасштабним вторгненням російської федерації на територію України, а також наявними кредиторськими заборгованостями інших контрагентів перед відповідачем.

12.10.2020 до Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій позивач заперечує проти тверджень відповідача та зазначає, що відносини між сторонами за Договором поставки № 53-129-01-20-02055 від 10.02.2020 виникли та тривали у період коли жодні форс-мажорні обставини не перешкоджали відповідачу виконати свої обов`язки. Також позивач заперечив щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду у випадку його задоволення мотивуючи це тим, що останнім не надано належних та допустимих доказів, які б підтвердили неможливість виконання відповідачем рішення суду.

Станом на дату розгляду справи інших заяв та/або доказів від сторін на підтвердження своїх вимог та заперечень, в тому числі клопотань процесуального характеру до Господарського суду міста Києва не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведені положення, господарський суд зазначає, що сторони не були позбавлені права та можливості самостійно ознайомитись з ухвалою суду, в якій зазначено відомості щодо його провадження, яке є у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

10.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Техенергоресурс" (далі - Постачальник/Позивач) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Покупець/Відповідач) було укладено Договором поставки № 53-129-01-20-02055 (далі - Договір), згідно якого постачальник зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі поставити клапани регулюючі виробництва ТОВ «НОМІНАЛ-КЛАПАН «ДИСК» (далі - Продукція) для потреб ВП «Рівненська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом», а покупець зобов`язується в порядку і на умовах, визначених у Договорі, прийняти і оплатити продукцію.

Відповідно до пункту 1.2. Договору, найменування, одиниці виміру, її номенклатура, ціна та строк поставки зазначено в специфікації, яка є невід`ємною частиною Договору.

Згідно пункту 3.1. Договору сума Договору становить 6 677 700,00 грн., у тому числі ПДВ 20% - 1 112 950,00 грн.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2. Договору покупець сплачує вартість товару за ціною, яка зазначена в Специфікації, в національній валюті України шляхом банківського переказу на поточний рахунок постачальника протягом 60 робочих днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі на поставлену партію Товару (надалі - Акт).

Так, на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на підставі Актів приймання-передачі ТМЦ: № 041-35/453 від 30.03.2020 на суму 1 965 330,00 грн., № 041-35/382 від 14.04.2020 на суму 2 413 800,00 грн., № 041-37/1075 від 07.07.2020 на суму 1 630 800,00 грн.

Поставлений товар за вказаними Актами приймання-передачі прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень.

Позивач зазначає, що відповідач здійснив оплату вартості товару із простроченням строку встановленого пунктами 4.1., 4.2. Договору, що стало підставою для нарахування позивачем 248 625,92 грн. інфляційних втрат та 72 293,74 грн. 3% річних.

Відповідач же факт прострочення виконання свого зобов`язання з вчасної оплати отриманого товару за Договором не заперечує, разом з тим просить суд зменшити суму 3% річних та відстрочити виконання рішення у разі задоволення позову.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на підставі Актів приймання-передачі ТМЦ: № 041-35/453 від 30.03.2020 на суму 1 965 330,00 грн., № 041-35/382 від 14.04.2020 на суму 2 413 800,00 грн., № 041-37/1075 від 07.07.2020 на суму 1 630 800,00 грн., поставлений товар за вказаними Актами приймання-передачі прийнятий відповідачем без будь-яких зауважень.

Враховуючи умови оплати, визначені сторонами у пунктах 4.1., 4.2. Договору, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був оплатити отриманий від позивача товар за Актами приймання-передачі ТМЦ: № 041-35/453 від 30.03.2020 на суму 1 965 330,00 грн. в строк до 28.05.2020, № 041-35/382 від 14.04.2020 на суму 2 413 800,00 грн. в строк до 13.07.2020, № 041-37/1075 від 07.07.2020 на суму 1 630 800,00 грн. в строк до 30.09.2020.

Так, відповідачем було здійснено оплату отриманого товару на суму 1 630 800,00 грн. - 31.03.2021 (платіжне доручення № 1029), на суму 2 413 800,00 грн. - 19.02.2021 (платіжне доручення № 650), на суму 1 965 330,00 грн. - 15.07.2020 (платіжне доручення № 1349).

З наведеного вбачається, що відповідачем було оплачено вартість отриманого товару із порушенням встановлених умовами Договору строків, що останнім не заперечується.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Так, позивачем за прострочення виконання відповідачем обов`язку із оплати товару було нараховано в порядку ст. 625 ЦК України 248 625,92 грн. інфляційних втрат та 72 293,74 грн. 3% річних.

За приписами ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Так, перевіривши здійснені позивачем розрахунки в частині 3% річних і втрат від інфляції, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у розмірі 248 625,92 грн. інфляційних втрат та 72 293,74 грн. 3% річних за розрахунком позивача.

Відповідач просив суд зменшити розмір нарахованих позивачем 3% річних посилаючись при цьому на наявність боргу перед ним у його контрагентів, а також настання форс-мажорних обставин у зв`язку із вторгненням російської федерації на територію України, що зумовило кризові умови роботи підприємства.

Суд зауважує, що прострочення відповідачем сплати вартості товару за Договором відбулося до настання воєнного стану в Україні, та нараховані позивачем інфляційні втрати і 3% річних за період ще до настання форс-мажорних обставин зумовлених військовою агресією російської федерації.

Із положень статей 230, 233 ГК України та статей 549, 551 ЦК України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), у той час як стягнення 3% річних та інфляційних втрат не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 910/3692/18, 27.04.2018 у справі № 908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі

№ 905/305/18. Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних.

При цьому, під час вирішення заяви відповідача про зменшення 3% річних суд не враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, оскільки, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 висновок був сформований у справі, у якій загальна сума правомірно нарахованих штрафу, пені та 3% річних перевищувала в два рази суму простроченої заборгованості.

За таких обставин суд не вбачає підстав для зменшення 3% річних, що підлягають стягненню з відповідача.

Щодо посилань відповідача на норми частини першої статті 239 ГПК України та наявність підстав для відстрочення виконання рішення суду на рік з дня його ухвалення, суд зазначає таке.

Так, частиною першою статті 239 ГПК України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Правовий аналіз статті 239 ГПК України свідчить, що вона не є імперативною та застосовується за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість відстрочення виконання рішення, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених сум, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін. Необхідною умовою задоволення заяви про відстрочення виконання рішення суду є з`ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати доводи та заперечення як позивача, так і відповідача, а також дотримуватися розумного строку відстрочення.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови. Відстрочення або розстрочення виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Суд зазначає, що скрутне фінансове становище чи невиконання контрагентами своїх зобов`язань перед відповідачем не є безумовними підставами для відстрочення виконання рішення суду. Окрім того, запровадження в Україні воєнного стану має негативний наслідок на господарську діяльність обох сторін договору, у тому числі і на позивача.

Враховуючи наведене, суд відхиляє наведені у відзиві доводи відповідача щодо відстрочення виконання рішення суду.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами статей 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Підсумовуючи наведене, позовні Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергоресурс" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 320 919,56 грн., з яких 248 625,92 грн. інфляційних втрат та 72 293,74 грн. 3% річних підлягають задоволенню.

За приписами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Радою Суддів України затверджено Рішення № 23 від 05.08.2022 "Про затвердження рекомендацій щодо роботи судів в умовах воєнного стану" відповідно до якого, у керівників організацій, установ, підприємств та інших роботодавців має бути відпрацьований чіткий та зрозумілий алгоритм дій на випадок повітряної тривоги або інших сповіщень про небезпеку, які надходять від органів управління цивільного захисту, а у разі відсутності поблизу відповідних захисних споруд чи неможливості забезпечити надійний захист працівників у робочих приміщеннях, приймати рішення стосовно переведення працівників на дистанційну форму роботи.

З урахуванням Рішення Ради Суддів України № 23 від 05.08.2022, інтенсивністю повітряних тривог у місті Києві протягом жовтня 2022 - квітня 2023 року та загрозою ракетних ударів, судді та працівники суду змушені припиняти робочий процес та слідкувати у найближче укриття, яке розташоване за адресою: бульвар Тараса Шевченка, станція метро «Університет».

Враховуючи викладене, це значним чином вносить корективи у роботу суду та вищевказане впливає на дотримання строків під час розгляду справ у Господарському суді міста Києва.

Отже, беручи до уваги особливості режиму роботи суду, зважаючи на вищезазначені обставини, повний текст судового рішення по справі №910/7400/22 виготовлено 05.05.2023.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергоресурс" до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" про стягнення 320 919,56 грн. - задовольнити.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, місто Київ, вулиця Назарівська, будинок 3; ідентифікаційний код: 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Техенергоресурс" (04112, місто Київ, вулиця Парково-Сирецька, будинок 12-А, офіс 2; ідентифікаційний код: 38415890) 248 625 (двісті сорок вісім тисяч шістсот двадцять п`ять) грн. 92 коп. інфляційних втрат, 72 293 (сімдесят дві тисячі двісті дев`яносто три) грн. 74 коп. 3% річних та 4 813 (чотири тисячі вісімсот тринадцять) грн. 79 коп. витрат по сплаті судового збору.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 05.05.2023.

Суддя І. В. Приходько