Постанова

від 08.05.2023 по справі 640/21787/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2023 року

м. Київ

справа № 640/21787/18

адміністративне провадження № К/9901/31240/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Девон» на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.05.2020 (головуючий суддя: Бояринцева М.А.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020 (головуючий суддя: Степанюк А.Г., судді: Епель О.В., Кузьмишина О.М.) у справі №640/21787/18 за позовом Приватного акціонерного товариства «Девон» до Київського міського центру зайнятості, третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправним і скасування наказу,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

У грудні 2018 року Приватне акціонерне товариство «Девон» (далі - ПрАТ «Девон» або позивач) звернулося з позовом до Київського міського центру зайнятості (далі - Київський МЦЗ або відповідач), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просило визнати протиправним і скасувати наказ Київського МЦЗ від 17.08.2018 №461 в частині скасування дозволу на застосування праці іноземця від 09.07.2018 №74058.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.05.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нову постанову про задоволення позову.

IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Верховного Суду від 08.12.2020 відкрито касаційне провадження у справі.

За результатами повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено новий склад суду.

Ухвалою Верховного Суду від 03.05.2023 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Київським МЦЗ у 2009 році видано дозвіл №37138 на застосування праці іноземця - громадянина Польщі ОСОБА_1 , із строком дії до 15.08.2017, який згодом було продовжено до 21.07.2018.

04.07.2018 ПрАТ «Девон» подано до Київського МЦЗ заяву про отримання роботодавцем дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства.

За результатами розгляду порушеного у заяві питання, Київським МЦЗ було прийнято наказ від 09.07.2018 №390 «Про прийняття рішень щодо видачі, відмови у видачі, продовження дії, відмови у продовжені дії, внесення змін, відмова у внесенні змін та скасування дозволів на застосування праці іноземців та осіб без громадянства», згідно з яким видано дозвіл №74058 від 09.07.2018 на застосування праці іноземця громадянина Польщі ОСОБА_1 .

Згодом ПрАТ «Девон» листом від 01.08.2018 №102-ЛУ, на виконання вимог частини четвертої статті 42-7 Закону України від 05.07.2012 №5067-VI «Про зайнятість населення» (далі - Закон №5067-VI), було надано Київському МЦЗ засвідчену копію трудового контракту з головою правління ПрАТ «Девон» ОСОБА_1 від 27.04.2018 та витяг із протоколу загальних зборів акціонерів ПрАТ «Девон» №31 від 26.04.2018 про обрання ОСОБА_1 головою правління.

Водночас, наказом Київського МЦЗ від 17.08.2018 №461 «Про прийняття рішень щодо видачі, відмови у видачі, продовження дії, відмови у продовжені дії, внесення змін, відмова у внесенні змін та скасування дозволів на застосування праці іноземців та осіб без громадянства» скасовано дозвіл на застосування праці іноземця від 09.07.2018 №74058.

Про прийняття зазначеного наказу позивача було повідомлено листом від 20.08.2018 №17-10050/10-21/18, у якому зазначено, що скасування дозволу пов`язано із порушенням строків подання копії укладеного трудового договору (контракту), визначених частиною четвертою статті 42-7 Закону №5067-VI.

Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

ІV. АРГУМЕНТИ СТОРІН

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок неправильного трактування положень частини четвертої статті 42-7 Закону №5067-VI, відповідач дійшов хибних висновків про порушення роботодавцем строків для подачі копії трудового контракту, укладеного з іноземцем. Стверджує, що скасування дозволу на застосування праці іноземця від 09.07.2018 №74058 у період з 17.08.2018 по 30.08.2018 (отримано дозвіл на застосування праці іноземця на підставі наказу від 30.08.2018 №480, який є чинним) мало наслідком порушення його законного права на легальне використання праці третьої особи, а також понесення безпідставних грошових витрат у вигляді сплати за видачу дозволів. Окрім наведеного, позивач також зазначив, що прогалина строку дії дозволу на використання праці іноземця у період з 17.08.2018 по 30.08.2018 неминуче буде мати для нього негативні наслідки під час проведення майбутніх планових перевірок.

Відповідач позов не визнав. Стверджує, що згідно із частиною четвертою статті 42-7 Закону №5067-VI на роботодавця покладений обов`язок протягом 90 календарних днів з дати видачі дозволу укласти з іноземцем трудовий договір (контракт), який після його укладення необхідно у десятиденний строк надати до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. Відповідач зазначає, що засвідчену копію трудового контракту від 27.04.2018, укладеного з головою правління ПрАТ «Девон» ОСОБА_1, було подано з порушення строків, встановлених четвертою статті 42-7 Закону №5067-VI. За таких обставин, відповідач вважає, що приймаючи оскаржуване рішення діяв на підставі, у спосіб та в межах визначених законом повноважень.

У відповідь на поданий відзив, позивач зазначив, що на дату отримання дозволу на застосування праці іноземця від 09.07.2018 №74058 ще був дійсний дозвіл №37138 віл 25.09.2009 (до 21.07.2018), а тому надання копії трудового контракту, укладеного під час дії дозволу №37138 від 25.09.2009, ніяким чином не може тлумачитись як порушення вимог чинного законодавства про зайнятість.

Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у яких наполягає на законності прийнятого ним рішення про скасування дозволу на застосування праці іноземця від 09.07.2018 №74058.

V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що на законодавчому рівні обумовлений обов`язок роботодавця укласти з іноземцем чи особою без громадянства трудовий договір (контракт) не пізніш як за 90 календарних днів з дати видачі дозволу та у десятиденний строк після укладення трудового договору (контракту) надати його копію, засвідчену роботодавцем, територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції. Неподання роботодавцем у встановлений цим Законом строк до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, копії трудового договору (контракту), укладеного з іноземцем або особою без громадянства, згідно із пунктом 2 частини другої статті 42-10 Закону №5067-VI є підставою для скасування раніше виданого дозволу. За таких обставин, суди обох інстанцій констатували, що в межах реалізації заяви про отримання роботодавцем дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства позивачем не було виконано вимоги частини четвертої статті 42-7 Закону №5067-VI в частині необхідності подання до Київського МЦЗ копії трудового договору (контракту) протягом десяти днів з моменту його укладення, що має своїм наслідком скасування такого дозволу.

Одночасно суди зазначили, що доводи позивача про необґрунтованість відмови Київського МЦЗ у продовженні строку дії дозволу від 25.09.2009 №37138 не можуть оцінюватися у межах цього спору, оскільки перебувають поза межами предмету доказування.

VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами попередніх інстанцій неповно з`ясовані обставини справи, що призвело до неправильного вирішення спору по суті. Скаржник стверджує, що реалізуючи право на продовження раніше виданого дозволу №37138 (строк дії до 21.07.2018) на застосування праці іноземця, підприємство звернулося до відповідача у встановленому законом порядку із пакетом документів, проте розгляд заяви було зупинено з формальних причин. Далі, незважаючи на своєчасне усунення підприємством підстав для зупинення розгляду питання про продовження дії дозволу, відповідачем було відмовлено у продовженні дії дозвільного документу. З огляду на те, що оригінальний бланк дозволу №37138 від 25.09.2009 був наданий до КМЦЗ разом із іншими документами для розгляду питання про продовження його дії, позивач з метою недопущення перерви в праві використання праці іноземця був змушений звернутися до відповідача із заявою про отримання дозвільних документів на працевлаштування іноземця. За позицією скаржника, саме безпідставність відмови КМЦЗ у продовженні дії дозволу створила ситуацію, за якої товариство, незважаючи на виконання усіх формальних процедур, в кінцевому результаті виявилося порушником законодавства про зайнятість. Вважає рішення відповідача про відмову у продовженні дії дозволу №37138 від 25.09.2009 незаконним. Скаржник наполягає, що укладення трудового контакту з іноземцем (27.04.2018) мало місце ще у період діючого дозволу №37138 від 25.09.2009 (строк дії до 21.07.2018), відтак вважає, що ним повністю дотримані вимоги законодавства. Зазначає, що при продовженні дії дозвільного документу, подання копії контракту не вимагається. За наведених вище обставин, скаржник вважає, що судами обох інстанцій абстрактно витлумачено норми частини четвертої статті 42-7 Закону №5067-VI, без урахування фактичних обставин у справі.

Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому з посиланням на законність та обґрунтованість рішень судів попередніх інстанцій, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги, правильність застосування судами норм матеріального права та дійшов таких висновків.

Правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття визначає Закон №5067-VI.

Відносини у сфері зайнятості населення регулюються Конституцією України, цим Законом, Кодексом законів про працю України, Господарським та Цивільним кодексами України, Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», іншими актами законодавства (частина перша статті 2 Закону №5067-VI).

За визначенням, наведеним у статті 1 цього Закону, іноземний найманий працівник - іноземець або особа без громадянства, який/яка працює за трудовим договором в українського роботодавця згідно із законодавством України.

Приписами частини 4 статті 3 Закону №5067-VI визначено, що іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, яких визнано в Україні біженцями, яким надано притулок в Україні, яких визнано особами, що потребують додаткового захисту, яким надано тимчасовий захист, а також ті, що одержали дозвіл на імміграцію в Україну, мають право на зайнятість на підставах і в порядку, встановлених для громадян України.

Іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений строк, приймаються роботодавцями на роботу на підставі дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, виданого в порядку, визначеному цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Положення пункту 17 частини другої статті 22 Закону №5067-VI встановлюють, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань видають роботодавцям дозволи на застосування праці іноземців та осіб без громадянства з веденням обліку таких дозволів.

Зміст наведених норм права дає підстави дійти висновку, що іноземці та особи без громадянства, які прибули в Україну для працевлаштування на визначений строк, приймаються роботодавцями на роботу на підставі дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, виданого в порядку, визначеному цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Особливості застосування праці іноземців та осіб без громадянства в Україні визначені у розділі VII Закону №5067-VI.

Спір у цій справі виник з питань дотримання процедури розгляду заяви про отримання дозволу на застосування праці іноземця - громадянина Польщі ОСОБА_1 , відповідно застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми статей 42-1, 42-2, 42-7 та 42-10 Закону №5067-VI.

Згідно із частиною першою статті 42 Закону №5067-VI роботодавці мають право на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України на підставі дозволу, що видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Відповідно до положень частини першої статті 42-2 цього Закону для отримання дозволу роботодавець подає до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, такі документи:

1) заява за формою, встановленою Кабінетом Міністрів України, в якій роботодавець підтверджує, що посада, на якій застосовуватиметься праця іноземця або особи без громадянства, відповідно до законів України не пов`язана з належністю до громадянства України і не потребує надання допуску до державної таємниці;

2) копії сторінок паспортного документа іноземця або особи без громадянства з особистими даними разом з перекладом на українську мову, засвідченим в установленому порядку;

3) кольорова фотокартка іноземця або особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра;

4) копія проекту трудового договору (контракту) з іноземцем або особою без громадянства, посвідчена роботодавцем.

Положеннями частини третьої 47-2 Закону №5067-VI визначено, що у разі відсутності підстав, передбачених частиною третьою статті 428 цього Закону, територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, приймає рішення про видачу або продовження дії, або внесення змін до дозволу у строки, встановлені статтею 426 цього Закону, та протягом двох робочих днів надсилає роботодавцю копію цього рішення поштою з повідомленням про вручення та електронною поштою із зазначенням платіжних реквізитів для внесення плати (у разі прийняття рішення про видачу або продовження дії дозволу), а також розміщує на офіційному веб-сайті територіального органу державної служби зайнятості інформацію про прийняте рішення та платіжні реквізити для внесення плати.

Водночас, згідно із частиною четвертою статті 47-2 Закону №5067-VI, яка кореспондується із пунктом 27 Порядку видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Питання видачі, продовження дії та анулювання дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства» від 27.05.2013 №437, роботодавець зобов`язаний укласти з іноземцем чи особою без громадянства трудовий договір (контракт) не пізніш як за 90 календарних днів з дати видачі дозволу та у десятиденний строк після укладення трудового договору (контракту) надати його копію, засвідчену роботодавцем, територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції.

Конструкція правової норми частини четвертої статті 47-2 Закону №5067-VI фактично встановлює два обов`язки роботодавця: 1) протягом 90 днів після отримання дозволу на застосування праці іноземця укласти трудовий договір (контракт) з таким іноземцем; 2) протягом 10 календарних днів, після укладення трудового договору (контракту), надати територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції належним чином засвідчену копію цього правочину.

Отже частиною четвертою статті 47-2 Закону №5067-VI встановлений присічний строк виконання роботодавцем обов`язку щодо укладання контракту.

Своєю чергою, територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, скасовує виданий дозвіл у разі неподання роботодавцем у встановлений цим Законом строк до територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, копії трудового договору (контракту), укладеного з іноземцем або особою без громадянства, якщо подання такої копії є обов`язковим відповідно до цього Закону (пункт 2 частини другої статті 42-10 Закону №5067-VI).

В контексті обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що процедура отримання дозвільного документа є чітко регламентованою та її виконання передбачає безальтернативне подання роботодавцем до уповноваженого органу копії трудового договору (контракту), укладеного з іноземцем або особою без громадянства. Зазначена процедура є спеціальною та відмінною від процедури продовження дії дозвільного документу.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили, що дозвіл №74058 на застосування праці іноземців та осіб без громадянства виданий 09.07.2018, копії трудового контракту від 27.04.2018 подано до Київського МЦЗ листом 08.08.2018 №102-ЛУ (вх. №10035/10-12/18 від 08.08.2018).

Колегія суддів наголошує, що частина четверта статті 47-2 Закону №5067-VI визначає початок відліку строку на укладання трудового договору (контракту) з іноземцем з дати видачі дозволу на застосування праці іноземця, у той час коли, обчислення строку на надання роботодавцем належним чином засвідченої копії укладеного трудового договору (контракту) з іноземцем визначається з дати його укладання.

Водночас Закон №5067-VI не містить в собі винятків в частині обов`язку роботодавця надати територіальному органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції належним чином засвідчену копію укладеного трудового договору (контракту) з іноземцем протягом 10 календарних днів з дати його укладання.

Своєю чергою, такий обов`язок не ставиться в залежність від наявності чи відсутності чинного дозволу на застосування праці іноземця, а виникає у роботодавця з моменту укладання трудового договору (контракту) з іноземцем.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновками судів обох інстанцій, що надання ПрАТ «Девон» до Київського МЦЗ копії трудового контракту, укладеного ще 27.04.2018, лише 08.08.2018 не узгоджується із вимогами законодавця в частині дотримання десятиденного строку.

Одночасно судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилені доводи позивача про необґрунтованість відмови Київського МЦЗ у продовженні строку дії дозволу від 25.09.2009 №37138, позаяк такі перебувають поза межами предмету доказування. Позивачем у цьому спорі ініційовано процедуру отримання дозвільного документу, відповідно надання оцінки судом має оцінюватися виключно у межах цієї процедури.

Інші доводи касаційної скарги зводяться виключно до непогодження з оцінкою обставин справи, наданою судами першої та апеляційної інстанцій.

Водночас касаційна скарга не містить належних обґрунтувань ніж ті, які були зазначені (наведені) в позовній заяві та апеляційній скарзі та яким судам вже надана оцінка встановленим обставинам справи.

Також касаційна скарга не містить об`єктивних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права, які визначені законом в якості підстав для скасування рішень.

VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

За правилами статті 350 КАС України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Девон» залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 18.05.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.10.2020 у справі №640/21787/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

В. М. Шарапа