Постанова

від 08.05.2023 по справі 810/3530/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2023 року

м. Київ

справа № 810/3530/17

адміністративне провадження № К/9901/679/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

за участю :

секретаря судового засідання - Бугаєнко Н. В.

представника відповідача - Воловоденко Ю. Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 810/3530/17

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпромсервіс ЛТД» до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпромсервіс ЛТД» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Беспалова О. О., Ключковича В. Ю., Парінова А. Б.) від 30 листопада 2020 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «Техпромсервіс ЛТД» (далі - ТОВ «Техпромсервіс ЛТД») звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом, у якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0025991413 від 11 липня 2017 року, яким ТОВ «Технопромсервіс ЛТД» (код ЄДРПОУ 30531000) визначено податкові зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 2998156,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0026011413 від 11 липня 2017 року, яким ТОВ «Технопромсервіс ЛТД» (код ЄДРПОУ 30531000) визначено податкові зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1143628,00 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0026001413 від 11 липня 2017 року, яким ТОВ «Технопромсервіс ЛТД» (код ЄДРПОУ 30531000) зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість на 2187657,00 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав про безпідставність висновків контролюючого органу, що викладені в акті перевірки від 26 травня 2017 року №337/10-36-14-13/30531000, про нереальність фінансово-господарських операцій ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» з ТОВ «Бан Тек».

2.1 Позивач зауважував, що правомірно придбав у ТОВ «Бан Тек» товари, які у подальшому використав для виготовлення власної продукції, господарські операції підтверджені належним чином складеними первинними документами, які містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяги спірних операцій, зокрема, договорами, податковими і видатковими накладними.

3. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року позов задоволено.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

6. Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2021 року, після усунення недоліків касаційної скарги, відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

7. Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2021 року зупинено дію постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.

8. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у відкрите судове засідання.

9. Станом на момент розгляду справи відзив на касаційну скаргу від відповідача до Верховного Суду не надходив.

10. У судовому засіданні представник відповідача заперечував проти задоволення касаційної скарги, у задоволенні якої просив відмовити, а постанову суду апеляційної інстанції просив залишити без змін.

11. Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Неявка в судове засідання не є перешкодою для розгляду та вирішення скарги за наявними у справі матеріалами та доводами касаційної скарги.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» (ідентифікаційний код 30531000) зареєстроване 13 вересня 1999 року як юридична особа, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

13. Як платник податків ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» взятий на облік 13 вересня 1999 року, станом на момент перевірки позивач перебував на обліку у Вишгородській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області.

14. У період з 26 квітня 2017 року по 19 травня 2017 року Головним управління ДФС у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Бан Тек» за весь період взаємовідносин.

15. За результатом перевірки вкладено актом від 26 травня 2017 року № 337/10-36-14-13/30531000.

16. Перевіркою встановлені порушення ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» вимог:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, у зв`язку з чим занижено податок на прибуток за 2015 рік на загальну суму 2998156,00 грн.;

- пункту 198.1, 198.2, 198.3, абзацу «г» пункту 198.5, пункту 198.6 статті 198 та пункту 201.10 статті 201 ПК України, у зв`язку з чим було занижено податок на додану вартість на 1143628,00 грн., у тому числі за жовтень 2015 року на 503103,00 грн., за листопад 2015 року на 640525,00 грн. та завищено залишок від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 2187657,00 грн.

17. На підставі зазначеного акта перевірки, відповідно до пункту 54.3 статті 54 ПК України, Головним управлінням ДФС у Київській області були прийняті оспорювані податкові повідомлення-рішення:

- № 0025991413 від 11 липня 2017 року, яким позивачеві збільшене грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 2998156,00 грн;

- № 0026001413 від 11 липня 2017 року, яким позивачеві зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2015 року на 2187657,00 грн;

- №0026011413 від 11 липня 2017 року, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 1429535,00 грн., у тому числі на 1143628,00 грн. за основним платежем та 285907,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

18. Не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» звернулося до суду.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

19. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що укладені між позивачем та ТОВ «Бан Тек» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочинів, є економічно виправданими, факт виконання господарських зобов`язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності, які є належними та достатніми доказами того, що господарські операції фактично відбулися, а операції між позивачем та його контрагентами враховані відповідно до їх дійсного економічного змісту, обумовлені розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідають меті здійснення господарської діяльності.

20. Суд першої інстанції відхилив доводи відповідача щодо відсутності у контрагента позивача об`єктивної можливості для виконання поставки товарів у силу браку персоналу та відсутності основних фондів, зокрема, транспортних засобів, оскільки такі висновки податковим органом зроблені виключно шляхом аналізу податкової звітності контрагента позивача.

20.1 Суд першої інстанції зауважив, що укладення трудового договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки, і може здійснюватись за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

20.2 Своєю чергою, основні та транспортні засоби можуть перебувати у контрагентів на праві оренди або лізингу.

20.3 Крім того, ТОВ «Бан Тек» не є виробником товарів, що постачались позивачеві, і здійснює лише посередницьку діяльність, специфіка якої полягає у тому, що підприємству, яке реалізує товарно-матеріальні цінності та є перепродавцем товару, як правило, не вимагається ані значної кількості працівників, ані наявності основних засобів, складських приміщень та транспорту для виконання взятих на себе зобов`язань.

21. Також суд першої інстанції відхилив доводи контролюючого органу про те, що про нереальність поставки свідчить обрив ланцюга постачання аналогічних товарів до ТОВ «Бан Тек».

21.1 Суд першої інстанції зауважив, що встановивши за даними власних інформаційних систем факт обриву ланцюга постачання товарів, контролюючий орган не здійснив будь-яких дій, направлених на отримання документального підтвердження відповідних обставин.

22. Щодо посилань відповідача на кримінальне провадження №32016110200000073 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 212 та 358 КК України, то суд першої інстанції зауважив, що у ході розгляду справи контролюючим органом не надано рішення суду відносно контрагента позивача, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку статті 55-1 ГК України («Фіктивна діяльність суб`єкта господарювання»). Не надано рішення суду, прийнятого в порядку статті 234 ЦК України щодо фіктивності правочинів, тобто щодо вчинення правочинів без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Не надано рішення суду про визнання правочинів з контрагентами недійсними з підстав їх суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами частини 3 статті 228 ЦК України. Також не надано рішення суду, яке б було прийнято в порядку статті 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

22.1 При цьому, суд першої інстанції зауважив, що правову кваліфікацію показанням директора ТОВ «Бан Тек» ОСОБА_1 , у яких він стверджував, що не має відношення до діяльності очолюваного ним підприємства, було надано Солом`янським районним судом м. Києва у рамках кримінальної справи №760/14911/16-п.

22.2 Так, вироком Солом`янського районного суду від 12 липня 2017 року у справі №760/14911/16-к ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 212 та частиною першою статті 366 КК України.

23. Крім того, суд першої інстанції відхилив висновки судово-економічної експертизи від 22 вересня 2017 року №10563/17-45, проведеної Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз, оскільки зазначений експертний висновок відтворює викладені в акті перевірки від 26 травня 2017 року № 337/10-36-14-13/30531000 твердження про фіктивність ТОВ «Бан Тек», що мають характер припущень та були спростовані під час розгляду справи.

23.1 Також суд першої інстанції зауважив, що висновки судово-економічної експертизи від 22 вересня 2017 року №10563/17-45 повністю спростовуються висновком експерта за результатами проведення судової експертизи від 02 листопада 2017 року №115/01-11/17, відповідно до якої документально підтверджується придбання ТМЦ ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» у ТОВ «Бан Тек»; документально підтверджується використання ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» ТМЦ, придбаних у ТОВ «Бан Тек»; документально не підтверджується зазначене в акті перевірки від 26 травня 2017 року № 337/10-36-14-13/30531000 заниження ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» податку на прибуток за 2015 рік та заниження ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» податку на додану вартість.

24. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що надані позивачем документи не підтверджують реального виконання господарських операцій з ТОВ «Бан Тек» по укладеним договорам, оскільки вони складені неналежним чином, не містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та не дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

25. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки апеляційним судом не враховано фактичні обставини справи та докази, якими вони підтверджуються, а також не застосовано норми права, які підлягали застосуванню у цих правовідносинах.

26. Підставою касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції у цій справі скаржником зазначено пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

27. У поданій касаційній скарзі скаржник зауважує, що в ході апеляційного розгляду справи апеляційним судом належало, насамперед, перевірити висновки суду першої інстанції та встановити чи дійсно ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» були порушені норми п. 44.1 статті 44, п. 198.1, 198.2, 198.3, абз г) 198.5, 198.6 статті 198, п. 201.1, 201.10 статті 201 ПК України.

27.1 Водночас такого дослідження апеляційним судом здійснено не було та в мотивувальній частині оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції будь-які висновки щодо такого дослідження не відображені.

28. Скаржник також наголошує, що у зв`язку з наявністю у ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» відповідних первинних документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, і, зокрема, податкових накладних, є підстави для висновку про обґрунтованість дій позивача щодо формування податкового кредиту та визначення правильної суми податку на додану вартість по взаємовідносинах із його контрагентом.

29. Крім того, ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» здійснює діяльність з виробництва технологічного обладнання для підприємств газовидобувної галузі. Дане обладнання є високотехнологічним та виготовляється з використанням великої кількості комплектуючих деталей, що виробляються та постачаються різноманітними підприємствами.

29.1 ТМЦ, які були придбані у ТОВ «БАН ТЕК», призначались для використання під час виготовлення власної продукції ТОВ «Техпромсервіс ЛТД».

30. Скаржник також зауважує, що замість належного з`ясування обставин, що стосуються руху активів, придбаних матеріалів, використання їх у власній виробничій діяльності для виготовлення спеціалізованого обладнання тощо в межах діяльності позивача, суд апеляційної інстанції вдався до дослідження договорів, укладених з контрагентом позивача, ігноруючи презумцію правомірності правочину, тобто вийшов за межі своїх повноважень та предмету доказування у справі.

30.1 При цьому, скаржник зазначає, що єдина можливість дійсно підтвердити реальність отриманих позивачем ТМЦ від ТОВ «БАН ТЕК», наступного їх використання при виготовленні власної продукції та подальшої реалізації цієї продукції замовникам - підприємствам АТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ», полягає у проведенні судової економічної експертизи.

30.2 Водночас скаржник зауважує, що апеляційним судом не було враховано висновок експерта за результатами проведення судової експертизи від 02 листопада 2017 року № 115/-1 - 11/17.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

32. Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає ПК України.

33. Згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

34. Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

35. Згідно пункту 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

36. Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

37. Відповідно до підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

38. Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені у статті 198 ПК України.

39. Пунктом 198.1 статті 198 ПК України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

40. Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

41. Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

42. Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

43. За визначенням статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

44. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

45. Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

46. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

47. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

48. У ході розгляду справи встановлено, що ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» здійснює виробництво, обслуговування і ремонт технологічного обладнання, що використовується у газовидобувній та нафтопереробній галузях промисловості.

49. Позивач має ліцензію серії АГ №575702, видану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, на провадження господарської діяльності, пов`язаної зі створенням об`єктів архітектури, зокрема, систем опалювання, котелень, теплопунктів, приладів обліку енергоносіїв; теплотехнічного обладнання; енерготехнічного обладнання; газопостачання та газообладнання; теплотехнічного устаткування, що застосовується у технологічних системах та устаткування, що використовується у процесах видобутку та переробки сировини, у тому числі нафти і газу.

50. Крім того, ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» має дозвіл Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві на виконання робіт з монтажу, демонтажу, налагодження, ремонту та технічного обслуговування устаткування підвищеної небезпеки, зокрема, технологічного устаткування та лінійних частин магістральних газопроводів; лінійних частин та їх елементів систем газопостачання природним і зрідженим газом суб`єктів господарювання та населених пунктів, а також газовикористовуючого обладнання потужністю понад 100 кВт.

51. Також ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» має виробничі та складські приміщення, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САА №655025.

52. Згідно матеріалів справи, 21 жовтня 2015 року між ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» (покупець) та ТОВ «Бан Тек» (постачальник) був укладений договір поставки, у порядку та на умовах якого постачальник зобов`язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, асортимент, кількість і ціна якого визначається сторонами у специфікації до договору.

53. У специфікації №1 до договору поставки від 21 жовтня 2015 року сторони домовились про поставку обладнання, а саме: боксу КЕП 30.30.18-1.0, комплексу «Флоутек» у комплекті, комплекту ПУ100/100, комплекту ПУ100/63, комплекту ПУ150/63, комплекту ПУ200/63, комплекту ПУ300/100, комплекту ПУ50/63, комплекту 80/63, лічильнику газу ГУВР ДУ 100, лічильнику газу ГУВР ДУ 80, терміналу МС52 іТ, шафи обчислювальної, шафи термоізольованої ШТ-100, шафи термоізольованої ШТ-150, шафи термоізольованої ШТ-200, шафи термоізольованої ШТ-300, шафи термоізольованої ШТ-50, шафи термоізольованої ШТ-80.

54. Також між ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» (покупець) та ТОВ «Бан Тек» (постачальник) був укладений договір поставки від 27 листопада 2015 року №27-11/15, у порядку та на умовах якого постачальник зобов`язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, асортимент, кількість і ціна якого визначається сторонами у специфікації до договору.

55. У специфікації № 1 до договору поставки від 27 листопада 2015 року №27-11/15 сторони домовились про поставку обладнання, а саме: блоку прямоточних ділянок в комплекті з УЗЛ ДУ 100, блоку прямоточних ділянок у комплекті з УЗЛ ДУ 80, комплекту ПУ150/63, комплекту ПУ200/63, комплекту ПУ300/63.

56. У ході розгляду справи установлено, що на виконання умов договору поставки від 21 жовтня 2015 року ТОВ «Бан Тек» поставило позивачеві визначене у специфікаціях до договорів обладнання на загальну суму 19987707,88 грн., у тому числі ПДВ 3331284,65 грн., що підтверджується видатковими накладними №1538 від 27.11.2017 на суму 1866649,14 грн., №1537 від 27.11.2015 на суму 4114210,13 грн., №1514 від 21.10.2015 на суму 12790,00 грн., №1512 від 21.10.2015 на суму 2661250,00 грн., №1513 від 21.10.2015 на суму 1257980,00 грн.,№1510 від 22.10.2017 на суму 117000,00 грн.,№1511 від 22.10.2015 на суму 63900,00 грн., №1578 від 28.11.2015 на суму 3468928,61 грн., №1515 від 22.10.2015 на суму 2825000,00 грн., №1516 від 22.10.2015 на суму 3600000,00 грн.

57. За фактом поставки товару позивач отримав від ТОВ «Бан Тек» податкові накладні на загальну суму 19987707,88 грн., у тому числі ПДВ 3331284,65 грн., а саме: №2 від 21.10.2015 на суму 2661250,00 грн., у тому числі ПДВ 443541,67 грн., №3 від 21.10.2015 на суму 1257980,00 грн., у тому числі ПДВ 209663,33 грн., №4 від 21.10.2015 на суму 12790,00 грн., у тому числі ПДВ 2131,67 грн., №5 від 22.10.2015 на суму 63900,00 грн., у тому числі ПДВ 10650,00 грн., №9 від 22.10.2015 на суму 117000,00 грн., у тому числі ПДВ 19500,00 грн., №7 від 22.10.2017 на суму 2825000,00 грн., у тому числі ПДВ 470833,33 грн., №8 від 22.10.2015 на суму 3600000,00 грн., у тому числі ПДВ 600000,00 грн., №32 від 27.11.2015 на суму 1866649,14 грн., у тому числі ПДВ 311108,19 грн., №33 від 27.11.2015 на суму 4114210,13 грн., у тому числі ПДВ 685701,69 грн., №34 від 28.11.2015 на суму 3468928,61 грн., у тому числі ПДВ 578154,77 грн.

58. В оплату за поставлені товари позивач, у періоді, що перевірявся, перерахував на користь ТОВ «Бан Тек» кошти у загальній сумі 13798485,07 грн, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача.

59. У ході розгляду справи установлено, що придбання позивачем обладнання у ТОВ «Бан Тек» було обумовлене виробничою необхідністю, а саме, виконанням господарського зобовязання з поставки на користь контрагентів технологічного обладнання, що використовується у газовидобувній промисловості.

60. Згідно матеріалів справи, між ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» як постачальником та ТОВ «Гленц» як покупцем були укладені договори поставки від 03.08.2015 №10/1, від 07.10.2015 №11/1, від 09.11.2015 №12/1, від 10.11.2015 №13/1, від 11.11.2015 №14/1, від 12.11.2015 №15/1, від 15.02.2016 №16/1 та з ТОВ «Енергетичне об`єднання «Проект монтаж» від 17.02.2016 №0217, у порядку та на умовах яких ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» зобов`язувалось поставити блочні вузли підготовки газу різних модифікацій.

61. На підтвердження використання при виробництві блочних вузлів підготовки газу обладнання, придбаного у ТОВ «Бан Тек», позивачем до матеріалів справи були надані калькуляції вартості продукції, що містять перелік, кількість та вартість обладнання, необхідного для виготовлення блочних вузлів.

62. Факт поставки ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» на користь ТОВ «Гленц», ТОВ «Енергетичне об`єднання «Проект монтаж» блочних вузлів підготовки газу, у процесі виробництва яких було використане обладнання, придбане у ТОВ «Бан Тек», підтверджується видатковими накладними №82 від 29.10.2015, №83 від 29.10.2015, №84 від 29.10.2015, №85 від 29.10.2015, №86 від 29.10.2015, №103 від 27.11.2015, №114 від 09.12.2015, №120 від 30.12.2015, №10 від 10.02.2016, №25 від 30.03.2016, №Т0000000016 від 14.03.2016.

63. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що господарські операції між ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» та його контрагентами належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності. Первинні документи містять вичерпну інформацію про зміст та обсяг господарських операцій та дозволяють однозначно ідентифікувати осіб, відповідальних за їх здійснення.

64. Водночас скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що надані докази не підтверджують реального виконання господарських операцій позивача із ТОВ «Бан Тек» по укладеним договорам, оскільки складені неналежним чином, не містять достатню інформацію відносно змісту та вартості господарських операцій, які були опосередковані складенням цих документів, та не дають змогу вважати, що господарські операції реально відбулися і тягнуть настання реальних правових наслідків.

65. Апеляційний суд, дослідивши зазначені договори поставки, укладені між позивачем та ТОВ «Бан Тек», зауважив, що такі за своїм змістом є типовими та окремого дослідження не потребуються.

66. Так, пунктом 4 договорів установлено умови поставки товарів, зокрема, постачання товару здійснюється на умовах та в терміни встановлені Специфікацією.

67. Натомість, як специфікація до договору поставки від 21 жовтня 2015 року, так і до договору поставки від 27 листопада 2015 року №27-11/15, не визначено умови та терміни поставки.

68. Також позивачем не було надано документальних підтверджень чи пояснень з приводу способу, строків та умов поставки товарів за правочинами укладеними з ТОВ «Бан Тек».

69. Крім того, відповідно до змісту пункту 4 зазначених договорів, товар, що поставляється, повинен бути розміщеним в тарі та/або упаковці, про готовність товару до відвантаження постачальник повідомляє покупця письмово (листом, факсимільним повідомленням або електронною поштою).

70. Водночас позивачем не було надано доказів повідомлення ТОВ «Бан Тек» про готовність товару до відвантаження.

71. Також за змістом договорів, укладених між позивачем та ТОВ «Бан Тек», зокрема, згідно пункту 3, встановлено обов`язок товариства надати позивачу на підтвердження якості поставленого товару паспорт з відповідними дозволами експлуатація ми обладнання на території України.

72. Однак доказів виконання ТОВ «Бан Тек» пункту 3 зазначених договорів позивачем не було надано.

73. Ураховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що за результатом дослідження наданої позивачем первинної документації по взаємовідносинам із зазначеним підприємством, неможливо підтвердити факт поставки ТОВ «Бан Тек» товарів.

74. Зазначені висновки суду апеляційної інстанції колегія суддів Верховного Суду вважає передчасними з огляду на таке.

75. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

76. Статтею 308 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

77. Зі змісту оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції убачається, що апеляційний суд фактично обмежився лише аналізом договорів поставки від 21 жовтня 2015 року та від 27 листопада 2015 року.

78. Водночас колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що судом апеляційної інстанції залишено поза увагою та не надано жодної правової оцінки висновкам суду першої інстанції з приводу можливості врахування при вирішенні спору у цій справі висновку судово-економічної експертизи від 22 вересня 2017 року № 10563/17-45 та висновку експерта за результатами проведення судової експертизи від 02 листопада 2017 року № 115/-1 - 11/17.

79. Також судом апеляційної інстанції не було надано належної оцінки посиланню відповідача на кримінальне провадження № 32016110200000073 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 212 та 358 КК України.

79.1 Зокрема, апеляційним судом не надано жодної оцінки вироку Солом`янського районного суду м. Києва від 12 липня 2017 року у справі № 760/14911/16-к, яким ОСОБА_1 (директора ТОВ «Бен Тек») визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 212 та частиною першою статті 366 КК України.

80. Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що суд апеляційної інстанції фактично обмежився загальним описом обставин справи та цитуванням правових норм, однак без належної оцінки та аналізу усіх висновків суду першої інстанції за результатами розгляду цієї справи.

81. Згідно з частинами першою, другою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

82. Частиною другою статті 353 КАС України передбачено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або

2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або;

3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

83. Згідно частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

84. Ураховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права щодо повного і всебічного з`ясування обставин в цій справі та, як наслідок, наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

85. Під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, повно та об`єктивно дослідити обставини справи, що входять до предмета доказування, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та в залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

86. Оскільки за результатами касаційного розгляду вирішено скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду, відсутні підстави для поновлення дії постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року відповідно до частини третьої статті 375 КАС України.

87. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпромсервіс ЛТД» задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року скасувати, а справу № 810/3530/17 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов