Постанова

від 06.06.2023 по справі 810/3530/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 810/3530/17 Суддя (судді) першої інстанції: Кушнова А.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2023 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю.

за участю секретаря Мельник К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Техпромсервіс ЛТД" до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техпромсервіс ЛТД» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Київській області, у якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просило суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0025991413, прийняте Головним управлінням ДФС у Київській області 11 липня 2017 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Технопромсервіс ЛТД» (код ЄДРПОУ 30531000) визначено податкові зобов`язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 2998156,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0026011413, прийняте Головним управлінням ДФС у Київській області 11 липня 2017 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Технопромсервіс ЛТД» (код ЄДРПОУ 30531000) визначено податкові зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 1143628,00 грн.;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0026001413, прийняте Головним управлінням ДФС у Київській області 11 липня 2017 року, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Технопромсервіс ЛТД» (код ЄДРПОУ 30531000) зменшено розмір від`ємного значення з податку на додану вартість на 2187657,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Технопромсервіс ЛТД» задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 08 травня 2023 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Техпромсервіс ЛТД» задоволено частково. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року скасовано, а справу № 810/3530/17 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ від 10.05.2023 року для розгляду даної справи визначено колегію суддів у складі головуючого Аліменка В.О. та суддів Бєлову Л.В. та Кучму А.Ю.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.05.2023 року колегією суддів було прийнято вказану справу до свого провадження та призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, повно та всебічно дослідивши обставини справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Головним управління ДФС у Київській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах з ТОВ «Бан Тек» за весь період взаємовідносин, за результатом якої складено акт від 26.05.2017 №337/10-36-14-13/30531000 (далі - акт перевірки).

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено:

- пункт 44.1 статті 44, підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим занижено податок на прибуток за 2015 рік на загальну суму 2998156,00 грн;

- пункт 198.1, 198.2, 198.3, абзац «г» пункту 198.5, пункт 198.6 статті 198 та пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим було занижено податок на додану вартість на 1143628,00 грн., у тому числі за жовтень 2015 року на 503103,00 грн., за листопад 2015 року на 640525,00 грн. та завищено залишок від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 2187657,00 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення - рішення від 11.07.2017 року:

- №0025991413, яким ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» збільшене грошове зобов`язання з податку на прибуток підприємств на 2998156,00 грн;

- №0026001413, яким ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2015 року на 2187657,00 грн;

- №0026011413, яким ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» більшено суму грошового зобов`язання з ПДВ на 1429535,00 грн, у тому числі на 1143628,00 грн за основним платежем та 285907,00 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення протиправними, прийнятими з порушенням норм чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, натомість позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позивачем надано усі необхідні первинні документи, які відповідають вимогам Податкового кодексу України та відображають зміст господарських операцій, в результаті яких вони складені, позивачем доведено факт придбання товару із метою його використання в господарській діяльності, тому позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до вимог пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1 ст. 198 ПК України передбачено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до вимог п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п. 44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз наведених норм свідчить, що правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток підприємства або податкового кредиту з податку на додану вартість належить з`ясувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції та установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудження основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку

Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З положень податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов`язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» здійснює виробництво, обслуговування і ремонт технологічного обладнання, що використовується у газовидобувній та нафтопереробній галузях промисловості.

ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» має ліцензію серії АГ №575702, видану Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві, на провадження господарської діяльності, пов`язаної зі створенням об`єктів архітектури, зокрема, систем опалювання, котелень, теплопунктів, приладів обліку енергоносіїв; теплотехнічного обладнання; енерготехнічного обладнання; газопостачання та газообладнання; теплотехнічного устаткування, що застосовується у технологічних системах та устаткування, що використовується у процесах видобутку та переробки сировини, у тому числі нафти і газу.

Також, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» має дозвіл Територіального управління Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України у Київській області та м. Києві на виконання робіт з монтажу, демонтажу, налагодження, ремонту та технічного обслуговування устаткування підвищеної небезпеки, зокрема, технологічного устаткування та лінійних частин магістральних газопроводів; лінійних частин та їх елементів систем газопостачання природним і зрідженим газом суб`єктів господарювання та населених пунктів, а також газовикористовуючого обладнання потужністю понад 100 кВт.

Крім того, ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» має виробничі та складські приміщення, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно серії САА №655025.

Як вбачається з матеріалів справи, 21 жовтня 2015 року між ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» (покупець) та ТОВ «Бан Тек» (постачальник) було укладено договір поставки, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, асортимент, кількість і ціна якого визначається сторонами у специфікації до договору (т.5, а.с. 1-4).

У специфікації №1 до договору поставки від 21.10.2015 сторони домовились про поставку обладнання, а саме: боксу КЕП 30.30.18-1.0, комплексу «Флоутек» у комплекті, комплекту ПУ100/100, комплекту ПУ100/63, комплекту ПУ150/63, комплекту ПУ200/63, комплекту ПУ300/100, комплекту ПУ50/63, комплекту 80/63, лічильнику газу ГУВР ДУ 100, лічильнику газу ГУВР ДУ 80, терміналу МС52 Т, шафи обчислювальної, шафи термоізольованої ШТ-100, шафи термоізольованої ШТ-150, шафи термоізольованої ШТ-200, шафи термоізольованої ШТ-300, шафи термоізольованої ШТ-50, шафи термоізольованої ШТ-80 (т.5, а.с. 5).

27.11.2015 року між ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» як покупцем та ТОВ «Бан Тек» як постачальником було укладено договір поставки №27-11/15, відповідно до умов якого, постачальник зобов`язувався поставити, а покупець прийняти та оплатити товар, асортимент, кількість і ціна якого визначається сторонами у специфікації до договору (т.4, а.с. 120-123).

У специфікації №1 до договору поставки від 27.11.2015 №27-11/15 сторони домовились про поставку обладнання, а саме: блоку прямоточних ділянок в комплекті з УЗЛ ДУ 100, блоку прямоточних ділянок у комплекті з УЗЛ ДУ 80, комплекту ПУ150/63, комплекту ПУ200/63, комплекту ПУ300/63 (т.4, а.с. 124).

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання умов договору поставки від 21.10.2015 ТОВ «Бан Тек» поставило ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» визначене у специфікаціях до договорів обладнання на загальну суму 19987707,88 грн., у тому числі ПДВ 3331284,65 грн., що підтверджується видатковими накладними №1538 від 27.11.2017 на суму 1866649,14 грн., №1537 від 27.11.2015 на суму 4114210,13 грн., №1514 від 21.10.2015 на суму 12790,00 грн., №1512 від 21.10.2015 на суму 2661250,00 грн., №1513 від 21.10.2015 на суму 1257980,00 грн.,№1510 від 22.10.2017 на суму 117000,00 грн.,№1511 від 22.10.2015 на суму 63900,00 грн., №1578 від 28.11.2015 на суму 3468928,61 грн., №1515 від 22.10.2015 на суму 2825000,00 грн., №1516 від 22.10.2015 на суму 3600000,00 грн. (т.2, а.с. 180, 182, 184, 186, 188, 190, 192, 194, 196, 198).

За фактом поставки товару ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» отримало від ТОВ «Бан Тек» податкові накладні на загальну суму 19987707,88 грн., у тому числі ПДВ 3331284,65 грн., а саме: №2 від 21.10.2015 на суму 2661250,00 грн., у тому числі ПДВ 443541,67 грн., №3 від 21.10.2015 на суму 1257980,00 грн., у тому числі ПДВ 209663,33 грн., №4 від 21.10.2015 на суму 12790,00 грн., у тому числі ПДВ 2131,67 грн., №5 від 22.10.2015 на суму 63900,00 грн., у тому числі ПДВ 10650,00 грн., №9 від 22.10.2015 на суму 117000,00 грн., у тому числі ПДВ 19500,00 грн., №7 від 22.10.2017 на суму 2825000,00 грн., у тому числі ПДВ 470833,33 грн., №8 від 22.10.2015 на суму 3600000,00 грн., у тому числі ПДВ 600000,00 грн., №32 від 27.11.2015 на суму 1866649,14 грн., у тому числі ПДВ 311108,19 грн., №33 від 27.11.2015 на суму 4114210,13 грн., у тому числі ПДВ 685701,69 грн., №34 від 28.11.2015 на суму 3468928,61 грн., у тому числі ПДВ 578154,77 грн. (т.2, а.с. 201, 203, 205, 207, 209, 211, 213, 215, 217, 219).

Як вбачається з матеріалів справи, вказані податкові накладні були зареєстровані ТОВ «Бан Тек» у Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується квитанціями (т.2, а.с. 202, 204, 206, 208, 210, 212, 214, 216, 218, 220).

В оплату за поставлені товари ТОВ «Техпромсервіс ЛТД», у періоді, що перевірявся, перерахувало на користь ТОВ «Бан Тек» кошти в загальній сумі 13798485,07, що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача (т.2, а.с. 221-259).

Судом першої інстанції було встановлено, що на час розгляду справи оплата за поставлений товар проведена у повному обсязі, кредиторська заборгованість відсутня.

Суми податку на додану вартість у розмірі 3331284,65 грн. за вказаними податковими накладними були включені ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» до складу податкового кредиту за жовтень-листопад 2015 року, про що свідчать Додатки 5 до податкових декларацій з ПДВ за вказані звітні періоди (т.2, а.с. 62-73; 99-109), а вартість поставлених товарів була віднесена позивачем до складу витрат підприємства за 2015 рік.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що всі вищевказані первинні документи, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки, підтверджують дійсність та реальність господарської операції позивача із вищевказаними контрагентами.

Вищевказані документи містять всі необхідні реквізити, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відображають зміст і характер вчинених господарських операцій.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що надані позивачем первинні документи розкривають зміст господарських операцій, підтверджують рух активів позивача, зміни у власному капіталі підприємства та отримання ним реального результату в процесі господарської діяльності з контрагентами.

Висновки податкового органу про нереальність господарської операції спростовуються наданими позивачем документами.

Як вбачається з даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємств та громадських формувань, на момент виконання оспорюваних контролюючим органом господарських операцій, основним видом діяльності ТОВ «Бан Тек» була оптова торгівля іншими товарами господарського призначення (код КВЕД 46.49); неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90).

Таким чином, зміст укладених між позивачем та ТОВ «Бан Тек» договорів та інформація з офіційних джерел свідчить, що ТОВ «Бан Тек» не є виробником товарів, що постачались позивачеві, і здійснює лише посередницьку діяльність, специфіка якої полягає у тому, що підприємству, яке реалізує товарно-матеріальні цінності та є перепродавцем товару, як правило, не вимагається ні значної кількості працівників, ні наявності основних засобів, складських приміщень та транспорту для виконання взятих на себе зобов`язань.

Особливістю поставки товару за участю транзитних постачальників є те, що даний вид діяльності може здійснюватися без попереднього зберігання товару, а перевезення виконуватися транспортними засобами, що належать третім особам.

Судом першої інстанції встановлено, що придбання обладнання у ТОВ «Бан Тек» було обумовлене виробничою необхідністю, а саме, виконанням господарського зобов`язання з поставки на користь контрагентів технологічного обладнання, що використовується у газовидобувній промисловості.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» як постачальником та ТОВ «Гленц» як покупцем були укладені договори поставки від 03.08.2015 №10/1, від 07.10.2015 №11/1, від 09.11.2015 №12/1, від 10.11.2015 №13/1, від 11.11.2015 №14/1, від 12.11.2015 №15/1, від 15.02.2016 №16/1 та з ТОВ «Енергетичне об`єднання «Проект монтаж» від 17.02.2016 №0217, у порядку та на умовах яких ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» зобов`язувалось поставити блочні вузли підготовки газу різних модифікацій.

На підтвердження використання при виробництві блочних вузлів підготовки газу обладнання, придбаного у ТОВ «Бан Тек», позивачем надані калькуляції вартості продукції, що містять перелік, кількість та вартість обладнання, необхідного для виготовлення блочних вузлів.

Факт поставки ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» на користь ТОВ «Гленц», ТОВ «Енергетичне об`єднання «Проект монтаж» блочних вузлів підготовки газу, у процесі виробництва яких було використане обладнання, придбане у ТОВ «Бан Тек», підтверджується видатковими накладними №82 від 29.10.2015, №83 від 29.10.2015, №84 від 29.10.2015, №85 від 29.10.2015, №86 від 29.10.2015, №103 від 27.11.2015, №114 від 09.12.2015, №120 від 30.12.2015, №10 від 10.02.2016, №25 від 30.03.2016, №Т0000000016 від 14.03.2016 (т.3, а.с. 82-92).

Таким чином, з огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку що викладені обставини вказують на очевидний зв`язок оспорюваних фінансово-господарських операцій з господарською діяльністю позивача, їх обумовленість розумними економічними причинами (цілями ділового характеру) та відповідність їх меті здійснення господарської діяльності.

На виконання вимог Верховного Суду викладених в постанові від 08 травня 2023 року судом апеляційної інстанції під час розгляду справи у відкритому судовому засіданні було з`ясовано, що висновки судово-економічної експертизи від 22.09.2017 №10563/17-45 повністю спростовуються висновком експерта за результатами проведення судової експертизи від 02.11.2017 №115/01-11/17, відповідно до якої документально підтверджується придбання ТМЦ ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» у ТОВ «Бан Тек»; документально підтверджується використання ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» ТМЦ, придбаних у ТОВ «Бан Тек»; документально не підтверджується зазначене в акті перевірки від 26.05.2017 №337/10-36-14-13/30531000 заниження ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» податку на прибуток за 2015 рік та заниження ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» податку на додану вартість (т.4, а.с. 23-98).

Також, слід зазначити, що фактично при проведенні експертизи, оформленої висновком від 22.09.2017 №10563/17-45, експерт обмежився виключно документами, що були надані йому органом досудового розслідування та не вчиняв будь-яких заходів, направлених на отримання первинних бухгалтерських документів від ТОВ «Техпромсервіс ЛТД», що пов`язані з предметом дослідження.

Крім того, на виконання вимог Верховного Суду викладених в постанові від 08 травня 2023 року судом апеляційної інстанції було встановлено, що у провадженні слідчого управління фінансових розслідувань Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області знаходилися матеріали кримінального провадження №32016110200000073 від 10.08.2016, що внесене до ЄРДР за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 212 та 358 КК України.

Підставою для порушення зазначеного кримінального провадження стало повідомлення Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області про вчинення кримінального правопорушення, зі змісту якого слідує, що у ході відпрацювання ТОВ «Техпромсервіс ЛТД» встановлено, що вказане підприємство проводило фінансово-господарські операції з ТОВ «Бан Тек», яке має ознаки фіктивності (т.3, а.с. 161).

Водночас, про фіктивність ТОВ «Банк Тек», на переконання Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, свідчать пояснення директора ТОВ «Бан Тек» Чорнобая Д.Д., який заперечив щодо реєстрації та підписання будь-яких документів від імені ТОВ «Бан Тек».

У матеріалах кримінального провадження №32016110200000073 міститься протокол допиту ОСОБА_1 , який під час допиту повідомив, що зареєстрував ТОВ «Бан Тек» за винагороду без мети ведення господарської діяльності, угод фінансового та господарського характеру від імені ТОВ «Бан Тек» не складав та не підписував (т.181-186).

З приводу вказаних пояснень ОСОБА_1 слід зазначити, що самі по собі заперечення керівником підприємства своєї причетності до здійснення фінансово-господарської діяльності юридичної особи, яка була створена або керована ним, не є беззаперечним доказом обізнаності платника податків з дефектами у правовому статусі контрагента, адже відповідні пояснення можуть надаватись, у тому числі, з метою уникнення кримінальної відповідальності взагалі або більш суворого покарання. Тому, формальна відмова особи від будь-якого відношення до створеного нею підприємства не може розглядатися як обставина, достатня для висновку про достовірність даного факту.

Як вбачається з матеріалів справи, у рамках кримінального провадження №320161102000000073 прокурор Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області радник юстиції Філімонов О.В. звертався до Києво-Святошинського районного суду Київської області з клопотанням про допит свідка - директора ТОВ «Бан тек» ОСОБА_1 (справа № 369/13302/17, реєстраційний номер ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області в ЄДРСР - 71098618).

Водночас, на обґрунтування вказаного клопотання прокурор зазначив, що 05.09.2016 було допитано як свідка колишнього директора ТОВ «Бан Тек» ОСОБА_1 , який дав покази про непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності ТОВ «Бан Тек» та те, що зареєстрував підприємство за грошову винагороду. Однак, під час повторного допиту 27.02.2017 як свідка колишнього директора ТОВ «Бан Тек» ОСОБА_1 , останній дав показання, що перереєстрував на себе ТОВ «Бан Тек» з метою ведення фінансово-господарської діяльності та підтвердив поставку комплектуючих деталей в адресу ТОВ «Техпромсервіс ЛТД».

Таким чином, у матеріалах кримінального провадження №320161102000000073 містяться взаємовиключні пояснення директора ТОВ «Бан Тек» щодо мети створення та діяльності очолюваного ним підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що у провадженні Солом`янського районного суду м. Києва перебувало кримінальне провадження №1-кп/760/881/17 (760/6286/17) по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.2 ст.212, ч.1 ст.366 КК України.

Крім того, до Солом`янського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №32015100030000034 від 19.06.2015, відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205-1 КК України.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва кримінальне провадження №1-кп/760/405/17 (760/14911/16-к) по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.1 ст.205-1 КК України та кримінальне провадження №1-кп/760/881/17 (760/6286/17) по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.2 ст.212, ч.1 ст.366 КК України, об`єднано в одне провадження, присвоївши єдиний номер №1-кп/760/405/17 (760/14911/16-к) (реєстраційний номер ухвали в ЄДРСР - 67390839).

Вироком Солом`янського районного суду від 12.07.2017 у справі №760/14911/16-к ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.212, ч.1 ст.366 КК України.

Вказаним вироком встановлено, що у 2015 році, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду директора ТОВ «Бан Тек», отримавши від невстановлених слідством осіб реквізити ТОВ «Крісфін», уклав договори №11/15-3 від 03.11.2015 та №11/15-4 від 04.11.2015 на купівлю комплектуючих деталей та виконання робіт, надання послуг.

Виписані та складені на основі вище перерахованих договорів видаткові накладні, акти прийому-передачі виконаних робіт та податкові накладні від ТОВ «Крісфін» (код ЄДРПОУ 39948706) директор ТОВ «Бан Тек» ОСОБА_1 використав виключно з метою документального оформлення безтоварних операцій та відобразив їх у бухгалтерському та податковому обліках підприємства.

Крім цього, ОСОБА_1 , будучи службовою особою ТОВ «Бан Тек», протягом листопада 2015 року, діючи умисно, отримав від невстановленої слідством особи документи, в які внесені завідомо неправдиві відомості, щодо фінансово-господарських взаємовідносин ТОВ «Бан Тек» із ТОВ «Крісфін», а саме договори №11/15-3 від 03.11.2015 та №11/15-4 від 04.11.2015, акти прийому-передачі виконаних робіт, наданих послуг № 38 від 27.11.2015, №42 від 30.11.2015, №43 від 30.11.2015, прибуткова накладна №43 від 30.11.2015, прибуткова накладна №41 від 30.11.2015, прибуткова накладна №42 від 30.11.2015, прибуткова накладна №40 від 27.11.2015, прибуткова накладна №39 від 27.11.2015, прибуткова накладна №38 від 27.11.2015, прибуткова накладна №37 від 11.11.2015, прибуткова накладна №36 від 11.11.2015.

Згідно показань директора ТОВ «Бан Тек» - ОСОБА_1 встановлено, що підписи на вказаних документах виконані ним особисто.

01.12.2015 директор ТОВ «Бан Тек» Чорнобай Д.Д. підписав податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2015 року, а також додаток №5 до вказаної податкової декларації (розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту к розрізі контрагентів), в яких неправомірно завищив податковий кредит з податку на додану вартість на суму 1533871,58 грн.

Таким чином, вироком Солом`янського районного суду від 12.07.2017 у справі №760/14911/16-к підтверджується, що ОСОБА_1 здійснював від імені ТОВ «Бан Тек» господарську діяльність, власноручно підписував документи первинного бухгалтерського обліку та податкову звітність.

Отже, з огляду на викладене, колегія суддів вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутні ознаки фіктивного підприємництва.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем у відповідності до положень ПК України включено сплачені суми податку на додану вартість в ціні таких товарів до складу податкового кредиту, оскільки, підставою для нарахування податкового кредиту є наявність податкових накладних, оформлених належним чином та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних з указаним контрагентом.

Таким чином, з огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що податкові повідомлення-рішення від 11 липня 2017 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Колегія суддів звертає увагу, що під час проведення господарських операцій позивач може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 826/6280/13-а, від 06.03.2018 у справі № 2а-9375/11/1370, від 13.03.2018 у справі № 826/13582/13-а.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку що в межах спірних правовідносин відповідачем в ході проведення перевірки позивача не наведені та не встановлені докази, які б вказували на невідповідність господарських операцій позивача з контрагентами, меті та цілям діяльності платників податків, збитковості таких операцій чи інші обставини, які окремо або в сукупності могли б підтвердити фіктивність здійснених операцій, відсутність факту поставки товару, виконання робіт, надання послуг. Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

В свою чергу слід зазначити, що реальність господарських операцій позивача підтверджується відповідними первинними документами та повністю спростовує висновки відповідача і як наслідок вказує на протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, оскільки суд всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Л.В. Бєлова

А.Ю. Кучма

Повний текст постанови складено « 12» червня 2023 року.