Постанова

від 09.05.2023 по справі 805/166/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2023 року

м. Київ

справа №805/166/17-а

касаційне провадження № К/9901/32911/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Ханової Р.Ф., Хохуляка В.В.,

розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.02.2017 (суддя Кірієнко В.О.) та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 (головуючий судді - Гаврищук Т.Г., судді - Блохін А.А., Сухарьок М.Г.) у справі за позовом Мангуської об`єднаної державної податкової інспекції ГУ ДФС у Донецькій області (далі - Інспекція) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2017 року Інспекція звернулась до суду із позовом до ФОП ОСОБА_1 , у якому просила стягнути з останнього податковий борг у сумі 16015,55 грн., у тому числі: 3077,54 грн. - з єдиного податку з фізичних осіб; 12938,01 грн. - із орендної плати за землю.

На обґрунтування зазначених позовних вимог Інспекція послалась на те, що ФОП ОСОБА_1 у добровільному порядку не були сплачені узгоджена суми податкових зобов`язань у розмірі 16015,55 грн., яка виникла на підставі самостійно поданих підприємцем заяв про застосування спрощеної системи оподаткування та податкових декларацій з плати за землю та з урахуванням нарахованої підприємцю пені за несвоєчасне погашення податкових зобов`язань. Інспекцією була прийнята на направлена ФОП ОСОБА_1 податкова вимога, проте усі прийняті Інспекцією заходи не призвели до погашення податкового боргу.

Донецький окружний адміністративний суд постановою від 28.02.2017, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017, позов задовольнив повністю: стягнув з ФОП ОСОБА_1 заборгованість у сумі 16015,55 грн., у саме: з єдиного податку з фізичних осіб у розмірі3077,54 грн.; з орендної плати у розмірі 12938,01 грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що заборгованість з єдиного податку та орендної плати виникла на підставі поданих відповідачем декларацій, відтак сума таких податкових зобов`язань є узгодженою та підлягає стягненню. Також, суди виходили з того, що відповідачем не було подано уточнюючих декларацій та не здійснено відповідних коригувань податкових зобов`язань, як і не надано суду сертифікатів Торгово-промислової палати України для засвідчення настання обставин непереборної сили (форс-мажору) та доказів звернення до Торгово-промислової палати України з метою отримання такого сертифікату.

ФОП ОСОБА_1 оскаржив рішення судів першої та апеляційної інстанції до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 20.06.2017 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки судами не було враховано положення статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», з огляду на що ФОП ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання заперечень на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 08.05.2023 прийняв касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 до провадження та призначив справу до касаційного розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 09.05.2023.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

У справі, що розглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа - підприємець та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців за кодом 2192502254 (місцезнаходження: 87400, Донецька обл., смт Мангуш, вул. Дружби, 35-а) та перебуває на обліку у Інспекції (87400, Донецька обл., смт Мангуш, пр-т Миру, 75).

В обґрунтування позовних вимог Інспекція посилалася на те, що заборгованість з єдиного податку у розмірі 3077,54 грн. виникла на підставі несплати відповідачем щомісячного нарахування ставки єдиного податку та податкового повідомлення-рішення від 10.07.2015 № 0002971700 на суму 1218,00 грн., яке не було оскаржене відповідачем у судовому порядку. Заборгованість з орендної плати за землю у розмірі 12938,01 грн. виникла на підставі податкових декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності): за 2014 рік від 31.01.2014 на суму 7754,72 грн. (відповідно до якої відповідач задекларував до сплати у січні 2014 року - 646,19 грн., а з лютого по грудень 2014 року - щомісячно сплачувати по 646,23 грн.); за 2015 рік від 14.02.2015 на суму 9685,48 грн. (відповідно до якої відповідач задекларував до сплати у січні 2015 року - 807,16 грн., а з лютого по грудень 2015 року - щомісячно сплачувати по 807,12 грн.).

У зв`язку з несплатою відповідачем зазначених вище податкових зобов`язань Інспекцією було надіслано ФОП ОСОБА_1 податкову вимогу від 01.12.2015 № 47-25 на суму податкового боргу 14471,17 грн.

За визначеннями, наведеними у підпунктах 14.1.147, 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності; земельний податок - це обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).

Згідно з пунктом 286.2 пункту 286 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Пунктом 287.3 статті 287 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набрав чинності з 15.10.2014, визначає тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Положеннями статті 6 Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, а саме - під час проведення антитерористичної операції звільнити суб`єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

На виконання абзацу 3 пункту 5 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (дію розпорядження зупинено згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 № 1079-р), яке втратило чинність згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України».

Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що саме здійснення господарської діяльності на території проведення антитерористичної операції є підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Смт Мангуш Донецької області, на території якого зареєстрований ФОП ОСОБА_1 на території якого знаходяться земельні ділянки, на яких підприємець провадить господарську діяльність, входять до Переліків населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 № 1053-р (втратило чинність) і Кабінету Міністрів України від 02.12.20154 № 1275-р (чинне).

З огляду на положення статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» суб`єкти господарювання звільнені від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності на період проведення антитерористичної операції в силу прямої дії Закону.

Таким чином, стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу із орендної плати за земельні ділянки за період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції є протиправним.

З наявного у позовній заяві розрахунку суми податкового боргу із орендної плати за землю, який є предметом спору у даній справі, вбачається, що нарахування підприємцю податкових зобов`язань із вказаного платежу було здійснено Інспекцією з 30.08.2014.

Посилання судів першої та апеляційної інстанцій на ненадання ФОП ОСОБА_1 контролюючому органу сертифіката Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин, які призвели до несвоєчасної сплати орендної плати за земельні ділянки в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, є безпідставними з огляду на відсутність такої умови для звільнення від сплати у статті Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції». Потреба в цьому сертифікаті виникне при визнанні безнадійної недоїмки та її списанні.

За таких обставин, рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог в частині стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу із орендної плати за землю у розмірі 12938,01 грн. підлягають скасуванню із ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у позові.

З огляду на те, що касаційна скарга не містить доводів та обгрунтувань щодо неправомірності оскаржуваних судових рішень в частині стягнення з відповідача податкового боргу з єдиного податку у розмірі 3077,54 грн., а також з огляду на положення частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) постанова Донецького окружного адміністративного суду від 28.02.2017 та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 в цій частині підлягають залишенню в силі.

Відповідно до частини першої статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга ФОП ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, постанова Донецького окружного адміністративного суду від 28.02.2017 та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 підлягають скасуванню в частині задоволених позовних вимог про стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу із орендної плати за землю у розмірі 12938,01 грн. із ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у позові. В решті постанова Донецького окружного адміністративного суду від 28.02.2017 та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 підлягають залишенню без змін.

Керуючись п.3 ч.1 ст. 349, ст. 351, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.02.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 скасувати в частині задоволених позовних вимог про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 податкового боргу із орендної плати за землю у розмірі 12938,01 грн. та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В решті постанову Донецького окружного адміністративного суду від 28.02.2017 та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 24.05.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева Р.Ф. Ханова В.В. Хохуляк