Постанова

від 20.04.2023 по справі 308/10158/20

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/10158/20

П О С Т А Н О В А

Іменем України

20 квітня 2023 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Бисаги Т.Ю. і Фазикош Г.В.,

з участю секретаря Сливки С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 25 травня 2022 року (у складі судді Данка В.Й.) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої залиттям квартири, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом у жовтні 2020 р.

Просила стягнути зі ОСОБА_2 на свою користь завдану матеріальну шкоду в розмірі 151148.10 грн. і понесені судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору, витрат на правову допомогу в сумі 15000 грн., а також оплачених послуг судового експерта в сумі 7000 грн.

Заявлену вимогу обґрунтувала таким.

07.07.2019 р. трапилося залиття квартири позивача з квартири, власником якої є відповідач та яка розташована над квартирою позивача.

Актом про залиття, складеним ОСББ «Мікс» від 09.07.2019 р., підтверджується, що в результаті протікання водою пошкоджено гіпсокартонну конструкцію стелі у трьох кімнатах, втратили естетичний вигляд та відшарувались шпалери, частково відвалився облицювальний камінь, пошкоджено електропроводку, не працює система охоронної сигналізації, видимі відшарування штукатурки на стінах, пошкоджено паркет.

Причиною залиття визначено незадовільне утримання власних інженерних комунікацій відповідача, що обумовило розгерметизацію системи водопостачання і, як наслідок, протікання водопровідної води до квартири АДРЕСА_1 .

Вартість відновлювального ремонту після залиття квартири складає 154148,10 грн., що підтверджується висновком судового будівельно-технічного експертного дослідження № Д0014/2020. від 10.07.2020 р.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 25.05.2022 р. у задоволенні позову відмовлено.

Указане судове рішення мотивоване недоведеністю позовних вимог.

У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про задоволення позову.

Посилається на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права (неналежна оцінка доказів).

Узагальнені та доречні доводи скарги зводяться до такого:

-Позиція суду щодо невідповідності акту про залиття вимогам чинного законодавства не спростовує наявності самого факту залиття, тим більше сторона відповідача не заперечувала цю обставину;

-Суд залишив поза увагою свідчення заступника голови правління ОСББ «Мікс» Дорофеєва І.Ф., який підтвердив обставини,викладені в акті про залиття;

-Відповідач не спростувала своєї вини в залитті квартири позивача та спричиненні відповідної шкоди;

-Суд не звернув уваги на той факт, що наданий позивачем доказ у підтвердження розміру завданих збитків не є висновком експерта, а є експертним дослідженням, яке мало бути взяте до уваги.

У письмовому відзиві на скаргу адвокат Ковальчук О.В. в інтересах відповідача ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Узагальнені заперечення зводяться до такого:

-Наданий позивачем акт про залиття не є належним доказом у розумінні ст. 77 ЦПК України, оскільки складений без участі відповідача, через два дні після події, не містить даних про те, коли мало місце затоплення, із чиєї вини, з якої причини, що саме затоплено та пошкоджено;

-Дослідження проводилося судовим експертом Павличем О.В., однак у матеріалах справи відсутня копія свідоцтва про присвоєння йому кваліфікації судового експерта № 1444 від 20.09.2019 р. Причина залиття експертом не встановлювалась.

У судове засідання сторони не з`явилися, однак подали письмові заяви (клопотання) про розгляд справи за їх відсутності.

Додані до заяви-клопотання адвоката Нев`ядомського Д.В. в інтересах позивача ОСОБА_1 договір підряду № 1/0223 від 21.10.2021 р., видаткову накладну № 18 від 21.10.2021 р., акт № 1 виконання ремонтно-монтажних робіт і лист-відповідь ОСББ «Мікс» «Про надання інформації» від 19.04.2023 р. колегія суддів не бере до уваги та не оцінює, оскільки такі не були подані до суду першої інстанції, а сторона позивача не надала жодних доказів у підтвердження неможливості їх подання до суду першої інстанції із причин, що об`єктивно не залежали від неї (ст. 367 ч.3 ЦПК України).

У контексті наведеного колегія суддів розглядає справу за відсутності учасників і на підставі наявних матеріалів. Правова аргументація сторін відома та зрозуміла.

Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду без змін, із таких мотивів.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, із посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 р. у справі № 522/1029/18, виходив із того, що істотність допущених порушень при складанні акту про залиття квартири б/н від 09.07.2019 р. і висновок експертного дослідження № Д0014/2020 від 10.07.2020 р., у якому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а висновок підготовлений для подання його до суду, зумовлюють їх недопустимість як доказів.

При цьому, суд першої інстанції установив наступні факти й обставини:

-Позивач є власником квартири АДРЕСА_2 , а відповідач власником квартири АДРЕСА_3 у цьому ж будинку, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 221692586, сформованої 27.08.2020 р.;

-07.09.2019 р. сталося залиття квартири позивача. Факт і дата залиття сторонами не оспорюється і не заперечується;

-Відповідно до складеного комісійного акту про залиття б/н від 09.07.2019 р. причиною залиття визначено незадовільне утримання власних інженерних комунікацій відповідача, що обумовило розгерметизацію системи водопостачання і, як наслідок, протікання водопровідної води до квартири АДРЕСА_1 ;

-Зі змісту вказаного акту вбачається, що в результаті протікання води пошкоджено гіпсокартонну конструкцію стелі у трьох кімнатах, втратили естетичний вигляд та відшарувалися шпалери, частково відвалився облицювальний камінь, пошкоджено електропроводку, не працює система охоронної сигналізації, видимі відшарування штукатурки на стінах, пошкоджено паркет;

-Згідно з висновком судового будівельно-технічного експертного дослідження від 10.07.2020 р. № Д0014/2020 заявлена вартість відновлювального ремонту після залиття квартири становить 154148,10 грн.;

-Комісійний акт про залиття квартири складено не в день залиття, такий не підписаний відповідачем і будь-яких відомостей про причини відмови останнього від підписання акт не містить, тобто відповідач не залучався до його складення, у зв`язку з чим був позбавлений можливості подавати заперечення на спростування висновків комісії щодо причин та наслідків залиття квартири позивача;

-Зі змісту акта неможливо встановити, в чому саме полягала неналежність утримання відповідних внутрішньо будинкових систем;

-позивачем не долучено ні акту огляду квартири відповідача, ні акт про здійснення несанкціонованого доступу до житла відповідача.;

-викладені в акті про залиття б/н від 09.07.2019 р. висновки про протікання води до квартири АДРЕСА_1 через неналежні дії відповідача без фактичного дослідження належності здійснення останнім утримання відповідних конструкцій ґрунтуються на припущеннях;

-У долученому позивачем висновку експертного дослідження № Д0014/2020 від 10.07.2020 р. усупереч вимогам ч.5, ч.6 ст. 106 ЦПК України не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а також, що висновок підготовлений для подання його до суду.

Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції через їх відповідність правильно встановленим обставинам, які мають значення для справи (є предметом доказування), належно оціненим доказам і нормам матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Як установлено судом першої інстанції і підтверджено під час апеляційного перегляду, факт і дата залиття сторонами не оспорюється і не заперечується.

Оспореними обставинами є причина залиття, наявність і розмір майнової шкоди.

Відповідно до п.2.3.6 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, що затверджені Наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 р. № 76 "Про затвердження Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій" у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт, форма якого передбачена додатком № 4.

Відповідний акт складається комісією балансоутримувача багатоквартирного будинку, в якому знаходиться квартира, яку було залито.

Згідно з Додатком № 4 і роз`яснення Міністерства з питань житлово-комунального господарства України щодо ремонту квартири після залиття (лист від 29.12.2009 р. № 12/20-11-1975) в акті мають бути відображені:

-дата складання акту (число, місяць, рік);

-прізвища, ініціали та займані посади членів комісії;

-прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди;

-адреса квартири, поверх, форма власності;

-прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, з вини якого сталося залиття;

-адреса квартири, поверх, форма власності;

-характер залиття та його причини;

-завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість);

-висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Акт залиття квартири, який не містить указаних реквізитів, не може бути належним і допустимим доказом заподіяння майнової шкоди (постанова КЦС ВС по справі № 2-1974/11 від 21.02.2018 р., постанова КЦС ВС по справі № 465/2120/14-ц від 10.05.2018 р.).

Якщо власник житла, який спричинив залиття, відмовляється від підписання акту, це не може вплинути на його правильність та юридичну значимість (постанова КЦС ВС по справі № 753/20314/15-ц від 12.11.2018 р.).

Однак, наявний у справі акт про залиття від 09.07.2019 р. (а.с.9) не відповідає указаним приписам законодавства, складений через два дні після події, відповідачем ОСОБА_1 не підписаний і причин цього не зазначено.

Якщо всупереч установленим нормам відповідач не брав участі при огляді залиття квартири комісією, не був для цього запрошений, не мав можливості зауважити чи заперечити з питань огляду і не отримав під розписку акт про залиття, то розрахунки збитків на підставі такого акту не є достовірними.

У зв`язку з наведеним не заслуговує на увагу як неістотний довід апеляційної скарги про те, що позиція суду щодо невідповідності акту про залиття вимогам чинного законодавства не спростовує наявності самого факту залиття, тим більше сторона відповідача не заперечувала цю обставину.

Так, сам факт і дата залиття не оспорюється, однак для відшкодування шкоди в судовому порядку факт залиття має бути підтверджений актом, який складено належним чином і в ньому відображено всю передбачену законодавством інформацію.

Наприклад, постановами Верховного Суду від 26.09.2018 р. № 569/14230/15-ц, від 21.02.2018 р. № 2-1974/11, від 22.05.2019 р. № 640/8205/17, від 18.12.2019 р. № 711/7670/16-ц відмовлено у відшкодуванні шкоди, завданої залиттям, у зв`язку з тим, що складені акти про залиття не відповідають вимогам, передбаченим Правилами утримання житлових будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 р. № 76, а в постанові від 04.09.2020 р. № 761/46293/18 встановлено, що на момент залиття не складався перелік пошкодженого майна, звіт про оцінку вартості збитків складений у грудні 2017 року, що позбавило суди можливості зробити висновок про пошкодження майна саме подією залиття приміщення, що сталася у квітні 2017 року.

У контексті наведеного колегія суддів також відхиляє довід апелянта про те, що суд залишив поза увагою свідчення заступника голови правління ОСББ «Мікс» Дорофеєва І.Ф., який підтвердив обставини, викладені в акті про залиття. Суд першої інстанції дав належну правову оцінку всім наявним у справі доказам, які мають значення для правильного вирішення спору.

Стосовно доводів апелянта про те, що відповідач не спростувала своєї вини в залитті квартири позивача та спричиненні відповідної шкоди, а суд не звернув уваги на той факт, що наданий позивачем доказ у підтвердження розміру завданих збитків не є висновком експерта, а є експертним дослідженням, яке мало бути взяте до уваги, колегія судді зауважує наступне.

За змістом ч.3 ст. 386, ст. 22 ЦКУ власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової і моральної шкоди. Майновими (реальними) збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням майна, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Т.ч., під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням майна, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. Такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням порушеного права потерпілого, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення порушеного права особою. Такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Аналогічне роз`яснення міститься і в п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди».

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини. Якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Тобто, з урахуванням принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.

У питанні вини суд першої інстанції констатував, що викладені в акті про залиття б/н від 09.07.2019 твердження про протікання води до квартири АДРЕСА_1 через неналежні дії відповідача, за відсутності акту огляду (обстеження) квартири та без фактичного дослідження належності здійснення останнім утримання відповідних конструкцій, ґрунтується на припущеннях і колегія суддів не вбачає підстав не погоджуватися із цим висновком.

Далі. У спірних правовідносинах обсяг знищеного або пошкодженого майна та опорядження квартири визначається актом про залиття, складання якого спеціальною комісією врегульоване нормативно, а розмір витрат на відновлення квартири та майна визначається судовим експертом.

Згідно з вимогами ст. 102 ч.7 ЦПК України у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

Відповідно до ст. 106 ч.5 ЦПК у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Суд першої інстанції установив і це знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи, що долучений позивачем висновок судового будівельного-технічного експертного дослідження № Д0014/2020 від 10.07.2020 р. не відповідає зазначеним вимогам процесуального закону.

Окрім того, вказаний висновок експертного дослідження складений лише через рік після події, яка мала місце 07.07.2019 р.

Таким чином, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду першої, апеляційний суд вважає, що в справі надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, які виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.

Отже, за наслідками розгляду апеляційної скарги та згідно з положеннями ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки вважає, що суд першої інстанції ухвалив таке з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права, не встановлено.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. 2.Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 25 травня 2022 року залишити без змін. 3.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів із дня складення повного судового рішення шляхом подачі скарги безпосередньо до Верховного Суду. 4.Повне судове рішення складено 05.05.2023 р.

Судді: