Рішення

від 04.04.2023 по справі 492/832/21

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 492/832/21

провадження № 2/492/59/23

РІШЕННЯ

Іменем України

04 квітня 2023 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Гусєвої Н.Д.,

при секретарі судового засідання Рябчук О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні дистанційно в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арцизька м`ясна компанія» про стягнення коштів за користування земельною ділянкою, -

встановив:

Позивачка звернулася до суду до відповідача з позовною заявою про стягнення коштів за користування земельною ділянкою, посилаючись на те, що їй на підставі державного акту серії ІІ-ОД № 047021 від 15 лютого 2001 року належить земельна ділянка площею 6,37 га, кадастровий номер 5120482100:01:001:0445, розташована на території Долинівської сільської ради Арцизького району Одеської області. 10 січня 2014 року між позивакою ОСОБА_1 та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «Арцизька м`ясна компанія» (далі ТОВ «Арцизька м`ясна компанія») був укладений договір оренди землі № 190, відповідно до якого позивачка передала відповідачу в строкове платне користування зазначену земельну ділянку для вирощування сільськогосподарських культур строком на 5 років. Відповідно до п. 9 договору, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 % від вартості земельної ділянки або натуроплати 12 % від середньої врожайності, але не більше ніж 400 кг зерна з одного гектара землі. Згідно з умовами договору оренди землі відповідач взяв на себе зобов`язання сплачувати позивачці орендну плату до 31 січня кожного року під час якого діє договір оренди. 10 січня 2019 року договір оренди припинено у зв`язку з закінченням строку, однак відповідач не сплатив позивачці орендну плату за 2018 рік, а починаючи з 10 січня 2019 року безпідставно користувався її земельною ділянкою без сплати орендної плати за її користування. Внаслідок невиконання зобов`язання у відповідача утворилась заборгованість по сплаті орендної плати за 2018 рік з урахуванням індексу інфляції у розмірі 14125,32 грн., а також за безпідставне користування земельною ділянкою у період з 11 січня 2019 року по 09 липня 2021 року відповідач повинен сплатити позивачці 16099,74 грн., які позивачка просить стягнути з відповідача на її користь, оскільки відповідач відмовився від добровільної сплати заборгованості, а також неправомірно користувався належною позивачці земельною ділянкою. Крім того, позивачка просила стягнути з відповідача моральну шкоду у розмірі 5000,00 грн., яка виразилася у щоденних психологічних болях, постійних думках про ситуацію, що склалася, негативних переживаннях та спогадах, зниженні та нестійкому настрої, порушення сну, обурення протиправною поведінкою відповідача.

Представниця позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги вважав такими, що не підлягають задоволенню, оскільки є необґрунтованими, просив суд відмовити в задоволенні позову.

Суд, розглянувши позовну заяву, заслухавши обґрунтування вимог представниці позивачки, заперечення представника відповідача, дослідивши та оцінивши в сукупності письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 (а.с. 7), позивачці по справі, належить на праві приватної власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,37 га, розташована на території Долинівської сільської ради Арцизького району Одеської області, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ОД № 047021 від 15 лютого 2001 року (а.с. 8).

Між ОСОБА_1 та ТОВ «Арцизька м`ясна компанія» 10 січня 2014 року було укладено договір оренди землі № 190, згідно умов якого ОСОБА_1 , позивачка по справі, надала, а ТОВ «Арцизька м`ясна компанія», відповідач по справі, прийняло у платне користування земельну ділянку площею 6,37 га, розташовану на території Долинівської сільської ради Арцизького району Одеської області, строком на 5 років (а.с. 9-10), що також підтверджується актом прийому-передачі об`єкта оренди (земельної ділянки) від 10 січня 2014 року (а.с. 11).

Відповідно до п. п. 9, 10, 11 договору, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 % від вартості земельної ділянки або натуроплати 12 % від середньої врожайності, але не більше ніж 400 кг зерна з одного гектара землі. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції. Орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року. Пунктом 14 договору передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0,3 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

Як вбачається з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 20 січня 2020 року, державним реєстратором Сідлецькою О.М. внесено відомості до реєстру про припинення договору оренди № 190 від 10 січня 2014 року (а.с. 12).

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 12 травня 2021 року у задоволенні позову ТОВ «Арцизька м`ясна компанія» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Арцизької районної державної адміністрації Одеської області Сідлецької О.М., про визнання договору оренди землі поновленим відмовлено (а.с. 24-26, 27-29).

Згідно витягу із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 25 червня 2021 року нормативно грошова оцінка земельної ділянки площею 6,3651 га складає 178886,19 грн. (а.с. 30). Як вбачається з листа Відділу в Арцизькому районі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області № 63/102 від 12 липня 2021 року про надання інформації, отриманої на запит адвоката Губського А.В. нормативно грошова оцінка земельної ділянки за 2019-2021 роки складає 178886,19 грн. (а.с. 31, 32).

Відповідно до розрахунку інфляційних збитків за період з 01 січня 2018 року по 01 січня 2019 року інфляційні збитки склали 304,67 грн. (а.с. 13) та розрахунку пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання за період з 01 січня 2019 року по 19 липня 2021 року пеня складає 10401,27 грн. (а.с. 14).

08 червня 2021 року ОСОБА_1 , позивачка по справі, звернулася із заявою до директора ТОВ «Арцизька м`ясна компанія», в якій просила виплатити їй заборгованість по орендній платі за 2018 рік у розмірі 2311,38 грн., за 2019-2021 роки в розмірі 16854,09 грн. (а.с. 15), яку представник відповідача отримав, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 16, 17, 18).

Як вбачається з акту від 26 травня 2021 року комісією в результаті обстеження земельної ділянки, яка належить позивачці, земельна ділянка засіяна озимою пшеницею (а.с. 19). Згідно акт прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 26 травня 2021 року межі земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,37 га, розташованої на території Долинівської сільської ради Арцизького району Одеської області закріплені в натурі (на місцевості) дерев`яними кілками у кількості 7 шт. (а.с. 20, 21).

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За правилами ч. ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд першої інстанції при вирішенні справи виносить рішення на підставі належних та допустимих доказів, досліджених в судовому засіданні відповідно до глави 5 ЦПК України.

Стаття 81 ЦПК України зобов`язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами згідно зі ст. 76 ЦПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Докази мають відповідати вимогам, зазначеним у статтях 77-80 ЦПК України.

Згідно зі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Підставою для укладення договору оренди може бути цивільно-правовий договір про відчуження права оренди.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до положень ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Майнові відносини, що виникають з договору найму (оренди) земельної ділянки, є цивільно-правовими, ґрунтуються на засадах рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності сторін договору та, крім загальних норм цивільного законодавства, щодо договору найму регулюються актами земельного законодавства - ЗК України, Законом України «Про орендну землі».

Згідно з ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

За змістом статті 15 Закону України «Про орендну землі» орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією із суттєвих умов договору оренди.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про орендну землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Положеннями статті 24 Закону України «Про орендну землі» передбачено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачці ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 6,37 га, розташована на території Долинівської сільської ради Арцизького району Одеської області (а.с. 8). 10 січня 2014 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Арцизька м`ясна компанія» було укладено договір оренди землі № 190, згідно умов якого ОСОБА_1 , надала, а ТОВ «Арцизька м`ясна компанія», прийняло у платне користування вищезазначену земельну строком на 5 років (а.с. 9-10).

Відповідно до п. п. 9, 10, 11 договору, орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 3 % від вартості земельної ділянки або натуроплати 12 % від середньої врожайності, але не більше ніж 400 кг зерна з одного гектара землі. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексу інфляції. Орендна плата вноситься до 31 грудня поточного року. Пунктом 14 договору передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0,3 % несплаченої суми за кожен день прострочення.

Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 12 травня 2021 року, залишеним беззмін постановоюОдеського апеляційногосуду від08грудня 2022року, у задоволенні позову ТОВ «Арцизька м`ясна компанія» до ОСОБА_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Державного реєстратора відділу надання адміністративних послуг Арцизької районної державної адміністрації Одеської області Сідлецької О.М., про визнання договору оренди землі поновленим відмовлено (а.с. 24-26, 27-29).

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, зазначена норма закону встановлює преюдиційні обставини, від доказування яких звільняються сторони та інші особи, які беруть участь у справі.

При тлумаченні наведеної норми закону, суд приходить до висновку, що преюдиційність обставин ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішення у такій справі правовідносини. На думку суду, суб`єктивними межами є те, що в двох справах беруть участь одні й ті самі особи чи їх правонаступники, чи хоча б одна особа, щодо якої встановлено ці обставини, а об`єктивні межі стосуються обставин, встановлених рішенням чи постановою суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що у судовому засіданні знайшов свого підтвердження той факт, що договір оренди № 190 від 10 січня 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Арцизька м`ясна компанія» припинений.

Судом встановлено, що до звернення позивачки до суду з даним позовом відповідач не виконував взяті на себе договірні зобов`язання з виплати орендної плати за укладеним між сторонами договором оренди землі від 10 січня 2014 року, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість зі сплати орендної плати з урахуванням індексу інфляції за 2018 рік у розмірі 3724,05 грн. (3 419,38 грн. (сума боргу) ? 108,91 % (сукупний індекс інфляції) / 100% - 3419,38 грн. (сума боргу) = 304,67 грн.), пені за період з 01 січня 2019 року по 19 липня 2021 року ( 931 днів) у розмірі 10401,27 грн. (3724,05 грн. (сума боргу) ? 0,3 % (ставка пені згідно п. 14 договору) / 100% ? 931 (кількість днів) = 10401,27 грн.).

Протягом розгляду справи представник відповідача не надав жодних доказів на спростування наявності заборгованості зі сплати орендної плати за договором оренди, а також, що заборгованість по орендній платі за оспорювані періоди, існування якої зумовило звернення позивачки до суду з цим позовом була погашена відповідачем у повному обсязі.

Щодо стягнення безпідставно набутих коштів за користування земельною ділянкою суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (висновок, сформульований у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

У главах 82 і 83 ЦК України визначено, що для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Водночас для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Положення глави 83 ЦК України застосовуються, зокрема, до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (пункт 4 частини третьої статті 1212 ЦК України).

За змістом статті 1212 ЦК України передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, - яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі від початку правовідношення, - та у переданні відповідного майна тій особі -потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Якщо тлумачити приписи статті 1212 ЦК України телеологічно, тобто згідно з їхніми цілями, то до випадків безпідставного набуття та збереження майна належить також збереження особою без достатніх правових підстав у себе виплати, яку вона відповідно до закону мала віддати (перерахувати) іншій особі згідно з покладеним на неї за законом обов`язком (зменшення обов`язку).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Аналогічні за змістом правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19, провадження № 12-12 гс 21, від 9 листопада 2021 року у справі № 905/1680/20, провадження № 12-48 гс 21.

Судом встановлено, що відповідач, після припинення договору оренди, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 196883964 від 20 січня 2020 року, фактично користується цією земельною ділянкою без достатньої правової підстави.

Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

Такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений у постановах від 14 грудня 2022 року у справі № 727/9074/21, від 29 січня 2020 року у справі № 638/13423/18, від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18).

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що відповідач як фактичний користувач земельною ділянкою, без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, а тому має повернути ці кошти власнику спірної земельної ділянки ОСОБА_1 .

Щодо індексації нормативно грошової оцінки земельної ділянки суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди, крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України (ч. ч. 1, 2 ст. 21 Закону України «Про оренду землі»).

Відповідно до п. 289.1 ст. 289 ПК України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Відповідно до положень п. 289.2 ст.289ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.

Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізм їх застосування є різними як за правовим змістом так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (стаття 289 ПК України). Більше того, різні числові показники індексації нормативної грошової оцінки та індексу споживчих цін за 2019, 2020, 2021 роки підтверджують відмінність цих двох показників.

Пунктами 288.5.1., 288.5статті 288ПК України передбачено, що мінімальна орендна плата встановлена у розмірі трьох відсотків нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до статей 1, 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі. Кабінет Міністрів України може встановлювати інші об`єкти індексації, що не передбачені частиною першою цієї статті.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 13, ч. 1 ст. 15Закону України«Про оцінкуземель» визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постановах від 18 травня 2016 року у справі № 6-325цс16, від 03 грудня 2013 року у справі № 3-34гс13 та від 20 серпня 2013 року у справі № 3-21гс13.

Якщо обов`язкова індексація нормативної грошової оцінки не визначена у договорі, то обчислення орендної плати відбувається відповідно до наведеної норми Закону (індексується лише орендна плата).

Як вбачається з договору оренди землі від 10 січня 2014 року індексація нормативної грошової оцінки не визначена. Відповідно до п. 10 договору оренди обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.

Жодних додаткових угод про внесення змін до договору оренди, зокрема, в частині зміни розміру орендної плати за користування земельною ділянкою та нарахування орендної плати із застосуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель сторонами укладено не було, у зв`язку з чим, суд прийшов до висновку, що посилання представниці позивачки на те, що нарахування орендної плати за період 2019-2021 роки із застосуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель є безпідставним, оскільки між сторонами не було укладено додаткової угоди до договору оренди щодо перерахунку орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі.

Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивачки слід стягнути безпідставно збережені кошти за період з 11 січня 2019 року по 09 липня 2021 року у розмірі 10258,14 грн. (орендна плата за період 2019-2021 роки 3419,38 грн. ? 3 роки), інфляційні збитки за весьчас прострочення у розмірі 1660,93 грн. (10258,14 грн. (сума боргу) ? 116,191% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 10258,14 грн. (сума боргу)), 3 % річних від простроченої суми у розмірі 775,68 грн. (10 258,14 грн. (сума боргу) ? 3 % (процентна ставка) / 100% ? 921 (кількість днів) / 365 (днів у році) = 775,68 грн.).

Відповідач не надав жодних доказів на спростування вимог позивачки стосовно безпідставно збережених коштів за період з 11 січня 2019 року по 09 липня 2021 року.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позивачкою доведений той факт, що у відповідача перед позивачкою є заборгованість зі сплати орендної плати за 2018 рік та відповідач безпідставно користувався земельною ділянкою у період з 11 січня 2019 року по 09 липня 2021 року, тому з відповідача на користь позивачки має бути стягнута заборгованість зі сплати орендної плати за договором оренди з урахуванням індексу інфляції за 2018 рік, безпідставно збережені кошти за період з 11 січня 2019 року по 09 липня 2021 року на загальну суму 13982,19 грн. (3724,05 грн. + 10258,14 грн.); пеня урозмірі 10401,27грн.; інфляційні збитки у розмірі 1660,93 грн.; 3 % річних у розмірі 775,68 грн., а всього 26820,07грн.

Щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 5000,00 грн. суд зазначає наступне.

За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року, розмір моральної (немайнової) шкоди, суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров`я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

При визначенні розміру стягнення на відшкодування моральної шкоди суд приймає до уваги розмір завданої моральної шкоди та її тривалість.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом встановлено, що внаслідок протиправних дій відповідача, позивачка зазнала моральні страждання, моральна шкода, спричинена позивачці полягає у зміні способу та організації способу життя, щоденному психологічному болі, переживаннях, порушенні сну, яких вона зазнала у зв`язку з неправомірним фактичним використанням відповідачем земельної ділянки, належної позивачці.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. І такий розмір визначається судом, виходячи з конкретних обставин справи.

При визначенні розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню на користь позивачки, суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, враховує глибину та ступінь моральних і фізичних страждань позивачки, яких вона зазнала внаслідок неможливості користування земельною ділянкою, конкретні обставини справи, характер винних дій відповідача, ступінь наставших негативних явищ в житті позивачки, тривалість строку порушення її законних прав, у зв`язку з чим суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню 1500,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, що на думку суду є достатнім та таким, що відповідає моральним стражданням, перенесеним позивачем.

Вирішивши чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги позивачки та якими доказами вони підтверджуються, аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши їм оцінку, суд прийшов до висновку про необхідність часткового задоволення заявлених ОСОБА_1 вимог позову.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України вимоги позивачки щодо відшкодування судових витрат підлягають задоволенню, оскільки її позов задоволено та понесені витрати підтверджені відповідною квитанцією (а.с. 1).

Керуючись ст. ст. 3, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 48, 76-83, 89, 92, 95, 128, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Арцизька м`ясна компанія» про стягнення коштів за користування земельною ділянкою задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арцизька м`ясна компанія» (місцезнаходження: 68451, с. Долинівка Болградського району Одеської області, вул.Комсомольська, буд. № 44) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ):

- заборгованість зі сплати орендної плати з урахуванням індексу інфляції у розмірі 13982 (тринадцять тисяч дев`ятсот вісімдесят дві) гривні 19 копійок;

- пеню у розмірі 10401 (десять тисяч чотириста одну) гривню 27 копійок;

- інфляційні збитки у розмірі 1660 (одна тисяча шістсот шістдесят) гривень 93 копійки;

- 3 % річних в розмірі 775 (сімсот шістдесят п`ять) гривень 68 копійок,

а всього 26820 (двадцять шість тисяч вісімсот двадцять) гривень 07 копійки.

Стягнути зТовариства зобмеженою відповідальністю«Арцизька м`яснакомпанія» (місцезнаходження:68451,с.Долинівка Болградськогорайону Одеськоїобласті,вул.Комсомольська,буд.№ 44)на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ,РНОКПП: НОМЕР_1 ,місце проживання: АДРЕСА_1 )1500(однутисячу п`ятсот) гривень 00копійок в якості відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Арцизька м`ясна компанія» (місцезнаходження: 68451, с. Долинівка Болградського району Одеської області, вул.Комсомольська, буд. № 44) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано протягом строку оскарження; у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено та підписано 13 квітня 2023 року.

Суддя

Арцизького районного суду Гусєва Н.Д.