Ухвала

від 10.05.2023 по справі 308/560/18

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/560/18

1-кс/308/1787/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2023 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву про самовідвід судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_3 у справі №308/560/18 щодо розгляду кримінального провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017070170000340 від 14.03.2017, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 388 Кримінального кодексу України, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_3 перебуває на розгляді кримінальне провадження №12017070170000340 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч. 1 ст. 388 Кримінального кодексу України.

28.04.2023 року суддею ОСОБА_3 заявлено самовідвід у даному кримінальному провадженні. Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2023 року заява про самовідвід судді передана судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 .

Обґрунтовуючи заяву про самовідвід, суддя ОСОБА_3 посилається на те, що ним розглянуто цивільну справу №308/8326/18 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Експедиційно-транспортна компанія "СІКО"" до ТОВ "Фактор Стандарт", ОСОБА_5 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 , Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги та постановлено рішенням від 10 червня 2021 року.

Вказаним рішенням суду визнано недійсними Договір відступлення права вимоги №30-16062016 від 16.06.2016 р. укладений між ТОВ «Факторинг Стандарт» та ОСОБА_5 , предметом якого було відступлення права вимоги за Кредитним договором від 12.02.2008 р. № 1/4-08 з урахуванням внесених до нього в 2008 р. змін, які є його невід`ємними частинами та Договір відступлення права вимоги № 30-16062016/2 від 16.06.2016 р., укладений між ТОВ «Факторинг Стандарт» та ОСОБА_5 , предметом якого було відступлення права вимоги за Договором застави №149/44-2008 від 22.05.2088 р. Договір посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 №1836.

Суддя вказує, що ним під час розгляду вказаної цивільної справи було надано правову оцінку договірним відносинам між ТОВ «Факторинг Стандарт» та ОСОБА_5 між якими було укладено договір відступлення права вимоги №30-16062016, за яким первісний кредитор відступає новому кредитору належне первісному кредитору право вимоги за кредитним договором №1/4-08 від 12.02.2008, укладений між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Експедиційно - транспортна компанія «Сіко», разом із договорами про внесення змін до кредитного договору №1 від 15.05.2008, №2 від 14.11.2008.

У даному кримінальному провадженні ОСОБА_5 є потерпілою, а ОСОБА_4 згідно обвинувального акту, є службовою особою ТОВ «Експедиційно - транспортна компанія «Сіко». Пред`явлене ОСОБА_4 обвинувачення за ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 388 Кримінального кодексу України, стосується зокрема майна ТОВ «Експедиційно - транспортна компанія «Сіко», що перебувало в іпотеці, описане та арештоване державним виконавцем, яке у відповідності до договорів відступлення прав вимоги, перейшло ОСОБА_5 , які у свою чергу були предметом розгляду в межах цивільної справи №308/8326/18.

У зв`язку з вищевказаним, суддя ОСОБА_3 стверджує, що обставини його участі у складі Ужгородського міськрайонного суду при розгляді даного кримінального провадження, де потерпілою є ОСОБА_5 , викликають обґрунтовані сумніви в його об`єктивності та безсторонності.

Сторони кримінального провадження в судове засідання по розгляду заяви про самовідвід не з`явились, хоча про час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином.

Захисником обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокатом ОСОБА_7 , подано через канцелярію суду заперечення на заяву про самовідвід судді, в якому зазначає, що у даній справі не встановлено обставин, які викликали б сумніви в об`єктивності та неупередженості судді, що може вплинути на результат розгляду справи. Також стверджує, що висловлені суддею ОСОБА_3 позиції у судовому рішенні (справа №308/8326/18) не можуть свідчити про упередженість та заінтересованість у даній справі, а відтак це не може бути підставою для самовідводу.

Відповідно до ч. 3 ст. 81 КПК України, участь осіб, які беруть участь у справі, при розгляді заяви про відвід (самовідвід) не є обов`язковою.

Зважаючи на неявку в судове засідання осіб, які беруть участь у розгляді заяви, фіксування за допомогою технічних засобів, відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України, не здійснювалося.

Ознайомившись зі змістом заяви про самовідвід та дослідивши матеріали справи №308/560/18, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 80 КПК України, визначено, що за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, дізнавач, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.

Слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: 1) якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, близьким родичем чи членом сім`ї слідчого, прокурора, підозрюваного, обвинуваченого, заявника, потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача; 2) якщо він брав участь у цьому провадженні як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, слідчий, прокурор, захисник або представник; 3) якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження; 4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості; 5) у випадку порушення встановленого частиною третьою статті 35 КПК України порядку визначення слідчого судді, судді для розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом. Можливість неупередженого та об`єктивного розгляду справи є однією із фундаментальних засад здійснення правосуддя суддею. Дотримання цієї гарантії забезпечується як правом учасників справи на спростування цієї «процесуальної теореми» шляхом заявлення відводу судді, чим забезпечується його незалежність в кожному окремому провадженні, так і правом судді за наявності визначених процесуальним законодавством підстав заявляти самовідвід.

Частиною першою статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський Суд з прав людини в п. 66 рішення у справі «Бочан проти України» від 03.05.2007 (заява № 7577/02) зазначив, що «безсторонність, в сенсі п. 1 статті 6, має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, на підставі особистих переконань та поведінки конкретного судді у конкретній справі а саме, жоден з членів суду не має проявляти будь-якої особистої прихильності або упередження, та об`єктивного критерію - тобто, чи були у судді достатні гарантії для того, щоб виключити будь-які легітимні сумніви з цього приводу. Відповідно до об`єктивного критерію має бути визначено, чи наявні факти, що можуть бути перевірені, які породжують сумніви щодо відсутності безсторонності судів. У цьому зв`язку навіть зовнішні ознаки мають певне значення. Ключовим питанням є питання довіри, яку суди в демократичному суспільстві мають вселяти суспільству і, перш за все, сторонам у процесі».

Поняття «інші обставини, які викликають сумнів у його упередженості» є оціночним тлумаченням, використання якого залежить від правосвідомості особи, яка його застосовує.

Підходи до встановлення наявності упередженості та безсторонності суддів викладені у рішеннях Європейського Суду з прав людини, зокрема в рішенні у справі «Мироненко та Мартиненко проти України». У пунктах 66, 69, 70 цього рішення вказано, що згідно з усталеною практикою Суду наявність безсторонності має визначатися для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод за допомогою об`єктивного та суб`єктивного критеріїв. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, які розглядаються, такі природу і ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім. Застосовуючи об`єктивний критерій, слід з`ясувати, чи існують певні факти, які можуть бути підставою для сумніву в безсторонності судді.

Згідно статті 15 Кодексу суддівської етики неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи.

Коментарем до Кодексу суддівської етики, затвердженим рішенням Ради суддів України від 04 лютого 2016 року № 1, роз`яснено, що суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу. Відчуття упередженості це формування у судді до тієї чи іншої людини, яка є учасником судового розгляду, власного ставлення, заснованого не на об`єктивному критерії, а на особистих симпатіях або антипатіях. Водночас слід розуміти, що зловживання самовідводом не допускається. За змістом коментованої статті заявлення суддею самовідводу є допустимим лише у разі неможливості ухвалення суддею об`єктивного рішення у справі.

Судом встановлено, що під час перебування на розгляді даного кримінального провадження на розгляд судді Ужгородський міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_3 надійшла цивільна справа №308/8326/18 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю 'Експедиційно-транспортна компанія "СІКО" до ТОВ "Фактор Стандарт", ОСОБА_5 , треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 , Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про визнання недійсними договорів відступлення права вимоги.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 10 червня 2021 року визнано недійсними Договір відступлення права вимоги №30-16062016 від 16.06.2016 р., укладений між ТОВ «Факторинг Стандарт» та ОСОБА_5 , предметом якого було відступлення права вимоги за Кредитним договором від 12.02.2008 р. № 1/4-08 з урахуванням внесених до нього в 2008 р. змін, які є його невід`ємними частинами та Договір відступлення права вимоги № 30-16062016/2 від 16.06.2016 р. укладений між ТОВ «Факторинг Стандарт» та ОСОБА_5 , предметом якого було відступлення права вимоги за Договором застави №149/44-2008 від 22.05.2088 р.

Однак, як встановлено судом, в межах розгляду цивільної справи №308/8326/18, судді ОСОБА_3 , не заявлено відвід, що свідчить про те, що у сторін були відсутні будь-які сумніви у неупередженості, об`єктивності та безсторонності судді у цій справі.

На думку суду, наявність у провадженні судді ОСОБА_3 цивільної справи, яка вже розглянута, не є підставою у розумінні ст. 75 КПК України для самовідводу.

Так, слід розуміти, що суддя ОСОБА_3 , з метою усунення будь-яких сумнівів про його неупередженість та дотримання стандартів суддівської етики вжив належних заходів в передбачений чинним законодавством спосіб та повідомив про наведені вище обставини шляхом подачі відповідної заяви про самовідвід, проте в ході розгляду заяви законних підстав для усунення судді від розгляду кримінального провадження не встановлено. Крім цього, у заяві судді ОСОБА_3 не наведено обставин, які б виключали можливість розгляду ним кримінального провадження, не наведено обставин, які могли б свідчити про неможливість всебічного, повного та об`єктивного розгляду ним вказаної справи або про наявність сумнівів в його об`єктивності, незалежності та неупередженості, які виключають участь судді у розгляді даного кримінального провадження зі сторони учасника процесу.

Зі змісту заяви про самовідвід вбачається, що суддя, дотримуючись стандартів суддівської етики, шляхом подання заяви про самовідвід, повідомив про можливість сумнівів у об`єктивності та неупередженості його під час розгляду кримінального провадження №12017070170000340, але доводи на обґрунтування заявленого самовідводу судді не містять підтверджених даних, які б свідчили про наявність підстав для такого, визначених п.4 ч.1 ст.75 КПК України, а також доказів, що вказують на необ`єктивність чи упередженість судді під час розгляду кримінального провадження, тому заявлений самовідвід задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 75,76,81,80, 372 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви про самовідвід судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_3 у справі №308/560/18 щодо розгляду кримінального провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017070170000340 від 14.03.2017, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 388 Кримінального кодексу України, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду

Закарпатської області ОСОБА_1