Ухвала

від 05.12.2024 по справі 308/560/18

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/560/18

1-кп/308/246/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 грудня 2024 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , представника потерпілої ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_7 розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017070170000340 від 14 березня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 388 Кримінального кодексу України,

ВСТАНОВИВ:

До Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12017070170000340 від 14 березня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 388 Кримінального кодексу України.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області вказане кримінальне провадження призначено до підготовчого судового засідання.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 15 грудня 2020 року призначено кримінальне провадження відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017070170000340 від 14березня 2017року заобвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч.4ст.191,ч.1ст.388Кримінального кодексуУкраїни до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні 04.12.2024 року прокурор в порядку ст.ст.338та341 КПК України, надав новий обвинувальний акт зі зміненим обвинуваченням. Відповідно дост.338 КПК Україниу кримінальному провадженні змінено висунуте раніше обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 388 КК України - на ч.2ст.191,ч.1ст.388 КК України.

Згідно зміненого обвинувачення та обвинувального акта слідує, що ОСОБА_5 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 388 КК Українив тому,що являючись власником та директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Експедиційно-транспортна компанія «Сіко» ( далі по тексту - ТОВ «ЕТК «Сіко»), шляхом зловживання службовим становищем здійснив розтрату майна товариства, що перебувало в іпотеці, при наступних обставинах:

06.06.2006 між Акціонерним комерційним промислово інвестиційним банком та ТОВ «ЕТК «Сіко» укладено кредитний договір №17/4-06, на забезпечення виконання вимог якого 10.06.2006 ОСОБА_5 підписано іпотечний договір №73/23-2006. У відповідності до зазначеного договору, в іпотеку банку було передано об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка площею 5000 м. кв. з цільовим призначенням для будівництва автостоянки та автомийки вантажного транспорту.

В подальшому, у відповідності до Договору про внесення змін №1 від 23.03.2007, предметом іпотеки по вказаному вище кредитному договору стали комплекс, пункт миття автомобілів (літ. А) загальною площею 374,8 кв.м., оглядова яма позначена І, збірник водостоків позначений ІІ, ІІІ, майданчик, позначений ІV, огорожа. Після здачі в експлуатацію предмет іпотеки розширено та частково змінено: пункт миття автомобілів (літ. А) загальною площею 374,8 кв.м., адміністративний будинок (літ. Б, Б), що підлягає здачі в експлуатацію площею 243,8 м. кв. та навіс (літ. В), що підлягає здачі в експлуатацію площею 339,0 м. кв., огорожа №1-5, споруда (майданчик) І, споруда (збірник водостоків) ІІ та споруда (збірник водостоків) ІІІ.

Згідно Інвентарної справи №1209 КП «Ужгородське бюро технічної інвентаризації» майданчик під номером ІV - це бетонні плити загальною площею 2323 кв.м. В подальшому, у лютому 2008 року, при складанні Оціночного акту, нумерація складових комплексу була змінена і майданчик у вигляді залізобетонних плит розміром 2323 кв.м. отримав нумерацію І, що підтверджується Свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 08.10.2009.

26.11.2010, у зв`язку із системними порушеннями ТОВ «ЕТК «Сіко» взятих на себе кредитних зобов`язань, Акціонерний комерційний промислово інвестиційний банк здійснив відступлення права вимоги на користь ТОВ «Компанії з управління активами «Ізі Лайф», таким чином всі права кредитора та іпотекодержателя по зазначеним договорам у повному обсязі перейшли до ТОВ «Компанії з управління активами «Ізі Лайф».

28.01.2014 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Закарпатській області, відповідно до наказу Господарського суду Закарпатської області по справі№5008/579/2012 (ВП № 40136051) від 03.10.2013 про стягнення заборгованості на користь ТОВ «Компанія з управління активами «Ізі лайф»» здійснено опис та арешт майна комплексу, розташованого за адресою Ужгородський район с. Баранинці по вул. Базарна, 1а: пункту миття автомобілів, адміністративного будинку, огорожі, майданчику та збірників водостоків. Все описане майно згідно Акту опису та арешту майна передано на відповідальне зберігання директору ОСОБА_5 , цим же актом його попереджено про встановлення обмеження права користуватися ним: відчужувати будь-яким способом, на посвідчення чого останній поставив свій підпис.

Відповідно до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-XIV від 21.04.1999), після опису та арешту майна, проводиться оцінка майна, за результатами якої описане майно підлягає реалізації для погашення заборгованостей перед кредиторами на загальну суму 4929832, 00 гривень.

16.06.2016 ТзОВ «Фактор стандарт», згідно договору про відступлення права вимоги №39/396-1 укладеним з ТОВ «Компанія з управління активами «Ізі лайф»», а в подальшому в той же день, фізична особа ОСОБА_6 у відповідності до договору відступлення права вимоги №28-16062016, укладеним між нею та ТзОВ «Фактор стандарт», отримала всі права іпотекодержателя за договорами, а також замінила вигодонабувача у виконавчому провадженні № 40136051, ставши таким одноособово.

Достовірно знаючи про все вищевикладене, ОСОБА_5 , будучи службовою особою, діючи умисно, з метою подальшого продажу майна товариства, що перебувало в іпотеці, а також було описано та арештовано державним виконавцем у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», 13.03.2017 протягом робочого дня, усно, залучив представника за довіреністю ТОВ «ЕТК «Сіко», за сумісництвом директора ТОВ «Квадр транспорт» ОСОБА_8 , якій не було відомо про злочинні наміри ОСОБА_5 , не була обізнана у деталях іпотечних договорів останнього, надала для використання працівників та техніку товариства: кран та вантажні автомобілі.

З використанням зазначеної техніки, ОСОБА_5 здійснив демонтаж та вивезення на територію по АДРЕСА_1 частини описаного майна ТОВ «ЕТК «Сіко», а саме 8 ( восьми) залізобетонних плит розміром 6х2х0.14, чим ОСОБА_6 іпотекодержателю, кредитору, а з 11.04.2017 власнику майна ТОВ «ЕТК «Сіко», спричинено матеріальних збитків на загальну суму 23988,00 гривень.

Такі дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 2 ст. 191 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

Крім цього, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 протягом робочого дня, достовірно знаючи, що комплекс, розташований за адресою АДРЕСА_2 : пункт миття автомобілів, адміністративний будинок, огорожа, майданчик та збірники водостоків 28.01.2014 описані та арештовані головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції у Закарпатській області, відповідно до наказу Господарського суду Закарпатської області по справі №5008/579/2012 (ВП № 40136051) від 03.10.2013 про стягнення заборгованості на користь ТОВ «Компанія з управління активами «Ізі лайф»», згідно акту опису та арешту майна здійснено опис майна, накладено на нього арешт і встановлено обмеження права користуватися ним: відчужувати будь-яким способом.

Також, достовірно знаючи, що 16.06.2016 спочатку ТзОВ «Фактор стандарт» згідно договору про відступлення права вимоги №39/396-1 укладеним з ТОВ «Компанія з управління активами «Ізі лайф»», а в подальшому в той же день фізична особа ОСОБА_6 у відповідності до договору відступлення права вимоги №28-16062016, укладеним між нею та ТзОВ «Фактор стандарт» отримала всі права іпотекодержателя за договорами, а також замінила вигодонабувача у виконавчому провадженні № 40136051, ставши таким одноособово.

Не зважаючи на все вищевикладене, ОСОБА_5 , будучи відповідальним за збереження майна, яке описано та арештовано державним виконавцем у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», 13.03.2017 протягом робочого дня, не повідомивши про злочинність своїх дій, усно, залучив представника за довіреністю ТОВ «ЕТК «Сіко», за сумісництвом директора ТОВ «Квадр транспорт» ОСОБА_8 , якій не було відомо про злочинні наміри ОСОБА_5 та яка не була обізнана у деталях іпотечних договорів останнього, надала для використання працівників та техніку товариства: кран та вантажні автомобілі.

З використанням зазначеної техніки, з корисливих мотивів, з метою подальшого продажу невстановленим особам, ОСОБА_5 здійснив демонтаж та вивезення на територію по АДРЕСА_1 частини описаного майна ТОВ «ЕТК «Сіко», а саме 8 ( восьми) залізобетонних плит розміром 6х2х0.14, таким чином вчинив незаконні дії з майном на яке накладено арешт та описаним майном.

Такі дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч.1 ст.388 КК України, кваліфікуючими ознаками якого є незаконні дії з майном, на яке накладено арешт та описаним майном, здійснене особою, якій це майно ввірене.

В сукупності дії ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 2 ст. 191 КК України, тобто розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем та ч. 1 ст. 388 КК України, незаконні дії з майном, на яке накладено арешт та описаним майном, здійснене особою, якій це майно ввірене.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 та захисник адвокат ОСОБА_4 , заявили клопотання про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 388 КК України, на підставіст. 49 КК Україниу зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. У зв`язку із зміною обвинувачення клопотали не оголошувати перерву, оскільки ознайомлені з обвинувальним актом та не потребують підготовки для подальшого розгляду справи.

Прокурор вважав за можливе задовольнити клопотання та звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності за ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 388 КК України у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрити.

Представник потерпілої ОСОБА_6 адвокат ОСОБА_7 в судовому засіданні в частині вирішення вказаного питання зазначив що це є право сторони захисту заявляти таке, а вирішення такого по суті залишив на розсуд суду. Поряд з цим клопотав цивільний позов не залишати без розгляду.

Вислухавши думку учасників судового провадження щодо заявленого клопотання, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1ст. 285 КПК Україниособа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених Законом України про кримінальну відповідальність.

Згідно з ч. 1ст. 286 КПК Українизвільнення від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення здійснюється судом.

Відповідно до ч. 4ст. 286 КПК Україниякщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Відповідно до ч. 2 ст.284, ч. 3 ст.288 КПК України, кримінальне провадження закривається судом у зв`язку із звільненням особи від кримінальної відповідальності; суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.

Крім того,ст. 44 КК України, передбачає, що особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.

Положеннямист. 49 КК Українивизначено: строки давності з огляду на тяжкість вчиненого злочину, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення від кримінальної відповідальності; обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення та переривання.

Строк давності - це передбаченийст. 49 КК України, певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.

Таким чином, згідно приписів вказаної статті, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання чинності вироком суду законної сили минули встановлені законом строки, обчислення яких призупиняється в разі ухилення особи, яка вчинила злочин від слідства та суду та переривається у випадку скоєння зазначеною особою нового злочину.

Також, згідно п.8Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005, особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності заст. 49 КК України, якщо з дня вчинення нею злочину до набрання вироком законної сили минули певні строки давності і вона не ухилялася від слідства або суду та не вчинила нового злочину середньої тяжкості, тяжкого чи особливо тяжкого.

З аналізу законодавства, що регулює питання закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, слідує, що строк давності це передбачений статтею 49 КК певний проміжок часу з дня вчинення кримінального правопорушення, що визначено в обвинувальному акті та встановлено судом, і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою для звільнення особи, котра вчинила кримінальне правопорушення, від кримінальної відповідальності.

Вказаною нормою встановлено строки давності з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення відповідно до класифікації, визначеної приписами ст. 12 КК, після закінчення яких особа звільняється від кримінальної відповідальності; підстави такого звільнення; правила обчислення перебігу строків давності, його відновлення, зупинення і переривання.

Відповідно до приписів пункту 1 частини другої статті 284, частини третьої статті 285, частини четвертої статті 286, частини третьої статті 288 КПК, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання, та у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність, і за наявності згоди особи на її звільнення на підставі спливу строків давності, закрити кримінальне провадження, звільнивши таку особу від кримінальної відповідальності.

Згідно зміненого обвинувачення та нового обвинувального акту вбачається, що ОСОБА_5 обвинувачувався у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, тобто розтрата чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем та ч. 1 ст. 388 КК України, незаконні дії з майном, на яке накладено арешт та описаним майном, здійснене особою, якій це майно ввірене, подія мала місце 13.03.2017 року.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.2ст.191 КК України, відповідно дост.12 КК України, на час розгляду справи в суді, класифікується як нетяжкий злочин, санкцією вказаної частини статті передбачено покарання у виді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Дане кримінальне правопорушення, в силуст.12КК України(в редакції, яка діяла на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення), згідност. 49 КК Українибуло злочином середньої тяжкості.

Згідно з ч.1 ст.388 КК України розтрата, відчуження, приховування, підміна, пошкодження, знищення майна або інші незаконні дії з майном, на яке накладено арешт, із заставленим майном або майном, яке описано, чи порушення обмеження (обтяження) права користуватися таким майном, здійснене особою, якій це майно ввірено, а також здійснення представником банку або іншої фінансової установи банківських операцій з коштами, на які накладено арешт караються штрафом від однієї тисячі до чотирьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

В редакції статті на час вчинення подій санкція ч.1 статті 388 КК України передбачала покарання у виді штрафу від двохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.

Дане кримінальне правопорушення, в силуст. 12 КК(в редакції, яка діяла на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення), згідност. 49 ККбуло злочином невеликої тяжкості, на час розгляду справи в суді, в редакції ст. 12 КК України, класифікується як нетяжкий злочин.

Згідно п.2 та п.3 ч.1ст.49КК України (в редакції, яка діяла на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення), особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі та п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості.

Згідно п.3 ч.1ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло п`ять років - у разі вчинення нетяжкого злочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 КК України, кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

Згідно обвинувального акту, вчинення інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, та ч. 1 ст. 388 КК України, відбулося 13.03.2017 року, тобто на момент судового розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_5 , пройшло більше 7 років, тобто сплили строки давності, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 підтримав подане клопотання про його звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та надав на це свою згоду. Судом роз`яснено обвинуваченому наслідки такого закриття, а також те, що підстава з якої обвинувачений звільняється від кримінальної відповідальності не є реабілітуючою. В судовому засіданні ОСОБА_5 зазначив, що всі наслідки закриття кримінального провадження з підстав сплину строків давності передбачених ст. 49 КК України йому відомі та зрозумілі.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження під час судового провадження обвинувачений ОСОБА_5 не перебував у розшуку, не ухилявся від суду. Судом встановлено, що ОСОБА_5 раніше не судимий, з часу інкримінуємих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191 КК України та ч. 1 ст. 388 КК України, відомостей про притягнення до кримінальної відповідальності суду не надано, перебіг строку давності притягнення до кримінальної відповідальності не зупинявся. В матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості, які вказували б на ухилення обвинуваченого від досудового розслідування або суду. Таким чином, судом не встановлено обставин для зупинення або переривання строків давності, передбачених ч.ч.2, 3 ст.49 КК України.

За змістом статей 284-288 КПК України підставами для звільнення особи від кримінальної відповідальності при розгляді справи в суді є наявність відповідної норми кримінального закону, яка передбачає таке звільнення, клопотання сторони кримінального провадження про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та згода обвинуваченого на закриття кримінального провадження на цих підставах.

Указаний правовий висновок висловлений у постанові Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 362/2406/17 у постанові від 30 червня 2021 року, який відповідно до ч. 6 ст. 368 КПК України повинен бути врахований судом.

Отже, наявність цих умов є правовою підставою для прийняття судом рішення про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності. Визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення як обов`язкової умови такого звільнення кримінальним процесуальним законом не передбачено.

Відповідно до положень статті 63 Конституції України та статті 18 КПК України жодну особу не може бути примушено визнати свою вину у вчиненні кримінального правопорушення або примушено давати пояснення чи показання, які можуть стати підставою для її обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення.

Виходячи з цих положень закону, визнання винуватості є правом, а не обов`язком обвинуваченого, та за наявності його згоди на звільнення від кримінальної відповідальності не може бути перешкодою в реалізації ним свого права на таке звільнення та правовою підставою для відмови судом у задоволенні заявленого клопотання. Передбачений законом (статтею 49 КК України) інститут звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності не пов`язує таке звільнення із визнанням ним своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення.

Окрім того, Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 12.09.2022 у справі № 203/241/17 вказала, що згода особи на звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності й відповідно закриття кримінального провадження відносно неї на цій підставі не є тотожною визнанню особою своєї вини у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, і жодним чином не може підтверджувати винуватість особи, оскільки суперечитиме засадам презумпції невинуватості та доведеності вини (ст. 62 Конституції України, ст. 17 КПК).

Окрім того, у постанові Верховного Суду від 16 серпня 2021 року у справі № 644/7193/17 сформовано правову позицію, відповідно до якої звільнення від кримінальної відповідальності за ст. 49 КК (сплив строків давності) є безумовним і здійснюється судом незалежно від факту примирення з потерпілим, відшкодування обвинуваченим шкоди потерпілому, щирого каяття тощо.

У постанові Верховного Суду від 19 листопада 2019 року у справі № 345/2618/16-к колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду наголосила на можливості вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України на підготовчому судовому засіданні. Указала, що звільнення особи від кримінальної відповідальності є обов`язком суду у разі настання обставин, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України, за наявності згоди підозрюваного, обвинуваченого, засудженого на звільнення на підставі спливу строків давності. Відтак суд повинен невідкладно розглянути клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, якщо під час судового розгляду провадження, що надійшло до суду з обвинувальним актом, одна із сторін цього провадження звернеться до суду з таким клопотанням. При цьому, суд має з`ясувати думку сторін щодо закриття кримінального провадження за такою підставою, у разі згоди обвинуваченого (засудженого) розглянути питання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності. Отже, суд може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності із закриттям кримінального провадження як під час підготовчого судового засідання, так і в ході судового розгляду в загальному порядку, керуючись положеннями ст. 49 КК.

Виходячи з положень п.1 ч.2 ст. 284, ч.3 ст.285, ч.4 ст.286, ч.3 ст.288 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження за обвинувальним актом сторона кримінального провадження звертається до суду з клопотанням про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Судом роз`яснено обвинуваченому правові наслідки звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та його право заперечувати проти закриття справи з цих підстав, при цьому, останній не заперечував проти звільнення його від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження відносно нього у зв`язку із закінчення строків давності.

На підставі зазначеного, суд дійшов висновку про те, що клопотання захисника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності необхідно задовольнити, звільнити обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закрити кримінальне провадження.

При цьому відмова суду у звільненні обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності буде порушенням прав обвинуваченого, що є недопустимим.

Крім цього, така відмова може призвести до порушенняст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, щодо розгляду справи упродовж розумного строку, що є також неприйнятним.

Потерпілою ОСОБА_6 було заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_5 майнової шкоди.

Відповідно до ч.5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно дост.129 КПК Українисуд вирішує цивільний позов в кримінальному провадженні по суті лише у випадку ухвалення обвинувального вироку, постановлення ухвали про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи постановлення виправдувального вироку у зв`язку з відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» № 3 від 31 березня 1989 року у разі закриття справи з передбачених законом підстав, цивільний позов не розглядається. Вимоги позивача про відшкодування шкоди у цьому разі можуть бути вирішені в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вимоги ст.ст. 128 - 129 КПК України, суд роз`яснює потерпілому його право на пред`явлення позовних вимог до ОСОБА_5 в порядку цивільного судочинства та залишає позов, який був пред`явлений в даному кримінальному провадженні без розгляду.

Відповідно до правового висновку ОП ККС ВС від 12.09.2022 у справі №203/241/17 якщо особа звільняється від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК, у зв`язку із закінченням строків давності, процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов`язані зі здійсненням кримінального провадження, в тому числі й витрати на проведення експертизи, не стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито на цій підставі, а відносяться на рахунок держави, окрім витрат, пов`язаних, зокрема, із залученням експерта стороною захисту.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Застосований запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_5 у вигляді застави слід скасувати.

Відповідно до ч. 11ст. 182 КПК Українизастава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Враховуючи те, що підстав для звернення застави в дохід держави, внесеної за обвинуваченого ОСОБА_5 судом не встановлено, внесена заставодавцем застава підлягає поверненню заставодавцю.

У відповідності дост. 174 КПК України, арешт майна, накладений у провадженні ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області необхідно скасувати.

Питання про речові докази вирішується на підставіст. 100 КПК України.

Керуючисьст.49 КК України, статтями284,372,376 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання захисника ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про звільнення ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності - задовольнити.

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , звільнити на підставі пункту 3 частини 1 статті 49 КК України від кримінальної відповідальності у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017070170000340 від 14 березня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 388 Кримінального кодексу України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12017070170000340 від 14 березня 2017 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 388 Кримінального кодексу України закрити.

Заставодавцю ОСОБА_5 повернути суму застави у розмірі 64000 (шістдесят чотири тисячі) гривень, яка внесена ним згідно з квитанцією № ПН1003814 від 01 грудня 2017 у кримінальному провадженні.

Скасувати арештна майно,накладений відповіднодо ухвалислідчого суддіУжгородського міськрайонногосуду Закарпатськоїобласті від30червня 2017року (308/6039/17)на майнодиректора ТО«ѳко» ОСОБА_5 , що перебуває у володінні останнього на праві спільної приватної власності на підставі договору міни №2745 від 05.09.2006 об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 12991744, а саме: квартиру розташована за адресою АДРЕСА_3 , загальною площею 49.10 кв. м.

Речові докази: копії довіреностей від 01.03.2017 року, копії інвентарної справи №1209, розписку ОСОБА_8 , копії іпотечного договору №73/23-2006 від 10.06.2006 з додатками, креслення перенесення меж земельних ділянок в натурі від 21.07.2017 залишити при матеріалах кримінального провадження; матеріали виконавчого провадження №40136051 повернути володільцю.

Позовну заяву потерпілої ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про стягнення майнової шкоди - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1