Постанова

від 10.05.2023 по справі 469/113/23

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

10.05.23

22-ц/812/472/23

Справа №469/113/23 Головуючий суду першої інстанції Гапоненко Н. О.

Провадження №22-ц/812/472/23 Доповідач суду апеляційної інстанції Локтіонова О. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

10 травня 2023 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Локтіонової О. В.,

суддів: Колосовського С. Ю., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання Біляєвою В. М.,

без участі учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу заапеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 16 березня 2023 року, постановлену за позовом ОСОБА_1 до Березанського відділу Державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський Акціонерний Банк», про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зняття арешту з майна,

У С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

У січні 2023 року ОСОБА_1 подав до суду позов, в якому просив: 1) усунути перешкоди у користуванні належною йому земельною ділянкою площею 4,5034 га з кадастровим номером 4823055000:02:000:0285, яка розташована в межах території Єланецької селищної ради Єланецького району Миколаївської області шляхом зняття з неї арешту, який був накладений постановою державного виконавця від 19 листопада 2010 року у виконавчому провадженні №22689402; 2) зобов`язати Березанський відділ Державної виконавчої служби у Миколаївському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі Березанський ВДВС Миколаївської області) зняти арешт з зазначеної земельної ділянки, який був накладений постановою державного виконавця від 19 листопада 2010 року у виконавчому провадженні №22689402.

Обґрунтовуючи свій позов, ОСОБА_1 зазначав, що 19 листопада 2010 року державним виконавцем Березанського ВДВС Миколаївської області Аветисяном А. Е. було відкрито виконавче провадження №22689402 з виконання судового наказу №2-н-2629/10, виданого 12 липня 2010 року Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» боргу в сумі 34 357,81 грн.

В межах цього виконавчого провадження 19.11.2010 державним виконавцем було винесено постанову про накладення арешту на земельну ділянку площею 4,5034 га з кадастровим номером 4823055000:02:000:0285, належну позивачу.

21 квітня 2011 року постановою державного виконавця вищезазначений виконавчий документ повернуто стягувачу.

ОСОБА_1 наполягав на тому, що ним сплачено заборгованість, яка з нього примусово стягувалася, а тому відсутні підстави для арешту належного йому майна.

На підставі викладеного він просив його позовні вимоги задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 16 березня 2023 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції, посилаючись на постанову Верховного Суду від 24 травня 2021 року у справі №712/12136/18, вказував на те, що ОСОБА_1 , як боржник у виконавчому провадженні, не може бути позивачем у справі щодо зняття арешту з майна, накладеного під час здійснення виконавчих дій. Захистити свої права у разі їх порушення він має право у порядку оскарження дій державного виконавця.

Аргументи учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погодившись із ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу суду скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 зазначав, що суд припустився помилки при тлумаченні законодавства.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

З матеріалів справи вбачається, що 19 листопада 2010 року державним виконавцем Аветисяном А. Е. відкрито виконавче провадження №22689402 з виконання судового наказу, виданого 12 липня 2010 року Шевченківським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» заборгованості за кредитним договором в сумі 34 357,81 грн.

Цього ж дня державним виконавцем накладено арешт на майно боржника.

21 квітня 2011 року виконавчий документ повернуто стягувачеві на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (відсутність у боржника майна).

Згідно з інформацією Березанського відділу ДВС Миколаївської області від 09.01.2023 матеріали вищезазначеного виконавчого провадження знищено, а тому зняти арешт немає можливостей.

Довідка банку про остаточне погашення ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором відсутня.

Позиція апеляційного суду та нормативно-правове обґрунтування

Згідно з нормами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є:

1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими;

3) невідповідність висновків суду обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зістаттею 1 Закону України «Про виконавче провадження»виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цьогоЗакону, а також рішеннями, які відповідно до цьогоЗаконупідлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень сторони виконавчого провадження мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до частини першоїстатті 59 Закону України «Про виконавче провадження»особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

В порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно достатті 19 ЦПК Українирозглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Відповідно достатті 447 ЦПК Українисторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їхні права чи свободи.

У разі якщо опис та арешт майна проводився державним виконавцем або приватним виконавцем, скарга сторони виконавчого провадження розглядається в порядку, передбаченомурозділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту, що передбаченоЗаконом України «Про виконавче провадження».

Таким чином боржник не може пред`являти позов про зняття арешту з майна, оскільки законом у цьому випадку передбачений інший порядок судового захисту, а саме оскарження боржником рішення, дій чи бездіяльності державного виконавця або приватного виконавця в порядку, передбаченомурозділом VII ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини першоїстатті 186 ЦПК Українисуд своєю ухвалою відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для відкриття провадження у справі за позовом ОСОБА_1 про зняття арешту з майна, оскільки за наявності у нього статусу боржника у виконавчому провадженні, він має право захистити свої права шляхом подання скарги на дії чи бездіяльність державного виконавця, а не шляхом подання вказаного ним позову.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно зістаттею 375ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції без змін, оскільки вона постановлена відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства.

Керуючись ст.374,375,382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Березанського районного суду Миколаївської області від 16 березня 2023 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбаченихст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді С. Ю. Колосовський

О. О. Ямкова

Повний текст постанови складено 10 травня 2023 року.