Рішення

від 10.05.2023 по справі 380/5073/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/5073/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2023 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Чаплик І.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в

ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області (місцезнаходження: 25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а; код ЄДРПОУ: 20632802) в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області щодо не призначення пенсії за віком ОСОБА_1 ;

визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області №134150004140 від 16.02.2023 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з 17 листопада 2022 року відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що з досягненням 63 років він набув право на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення пенсії. Однак рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області №134150004140 від 16.02.2023 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з не зарахуванням періодів трудової діяльності в російській федерації з 01.01.1992 по 28.12.2003. Вважаючи таке рішення незаконним, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Ухвалою від 20 березня 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, подати відзив на позовну заяву та всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області 28.03.2023 подав відзив на позовну заяву, у якій просив відмовити у задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтований тим, що страховий стаж гр. ОСОБА_1 становить 12 р. З м. 13 д. Згідно Закону України Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 № 140/98-ВР. У зв`язку з цим при призначенні пенсій громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) та території російської федерації по 31 грудня 1991 року. Враховуючи вищевикладене до страхового стажу не зарахований період трудової діяльності в росії з 01.01.1992 по 28.12.2003 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 15.05.1980. Отже, право на пенсійну виплату у гр. ОСОБА_1 відсутнє, оскільки у позивача відсутній страховий стаж визначений ст. 26 Закону № 1058.

Відповідач Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області 05.04.2023 подав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову повністю. Відзив обґрунтований тим, що за результатами розгляду документів доданих до заяви до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 01.10.1992 по 28.12.2003 згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 15.05.1980. Згідно Закону України Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, відповідно до якого зупинено у відносинах, зокрема, з російською федерацією дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22.01.1993 і ратифікованої Законом України від 10.11.1994 № 240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22.01.1993, вчиненого від імені України у м. Москві 28.03.1997 і ратифікованого Законом України від 03.03.1998 № 140/98-ВР. Сторони Україна та росія вийшли з угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Тобто, угода про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 не діє на території України та росії. Отже, враховуючи вищенаведене прийнято рішення відмовити ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного страхового стажу.

Інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі обставини.

Громадянин ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З 01.09.1975 по 28.02.1979 позивач навчався у Львівському гідромеліоративному технікумі МСГ УРСР, де здобув спеціальність «Промислове і цивільне будівництво», що підтверджується дипломом серії НОМЕР_3 .

Відповідно до трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_2 , позивач має наступний трудовий стаж:

02.04.1979 зарахований техніком-будівельником до колгоспу «Дружба»;

30.05.1980 звільнений згідно з поданою заявою;

03.06.1985 прийнятий тимчасово малярем-штукатуром четвертого розряду до автобази №10 тресту «Сургуттрубопровідбуд»;

02.08.1985 звільнений у зв`язку зі спливом строку роботи;

06.08.1985 прийнятий тимчасово штукатуром-малярем четвертого розряду до автобази №10 тресту «Сургуттрубопровідбуд»;

14.09.1985 звільнений у зв`язку зі спливом строку роботи;

22.08.1986 прийнятий штукатуром-каменярем четвертого розряду до Львівського міського ремонтно-будівельного тресту МЖКГ УРСР;

01.06.1988 присвоєно третій розряд каменяра;

17.03.1989 звільнений із займаної посади за власним бажанням;

30.03.1989 прийнятий на роботу до кооперативу «Уют» на посаду штукатура-маляра 3 розряду;

18.09.1989 звільнений за власним бажанням;

21.09.1989 прийнятий штукатуром-каменярем 4 розряду до ремонтно-будівельного кооперативу «Механізатор» (м. Сургут Тюменської області);

28.12.2003 звільнений з роботи на підставі ст.31 КЗПП РФ за власним бажанням.

З 20 квітня 1982 року по 22 травня 1984 року позивач проходив військову службу в ЗС СРСР, що підтверджується військовим квитком серії НОМЕР_4 та довідкою Перемишлянського районного ТЦК та СП від 21.12.2020.

Згідно з архівною довідкою Об`єднаного трудового архіву селищної та сільської рад Вознесенського району Миколаївської області від 26.09.2020 №М-500/04-03 позивач мав у серпні 1981 року 28 відпрацьованих днів у колгоспі «Заповіт Ілліча».

Також відповідно до картки персоналізованого обліку до страхового стажу позивача зараховано 8 днів роботи у Окружній виборчій комісії з виборів Президента України Територіального виборчого округу №123 (код ЄДРПОУ: 39186218) з 01.05.2014 по 07.05.2014 та 8 днів роботи у Перемишлянській районній виборчій комісії Львівської області (код ЄДРПОУ: 33720168).

Відповідно до довідки Управління соціального захисту населення Львівської районної державної адміністрації №392 від 02.03.2023 позивач перебуває на обліку з 01.04.2021 як одержувач щомісячної грошової допомоги особі, яка здійснює догляд за особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу, яка за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з довідкою серії 10 ААВ №876415 від 24.03.2015 Психіатричної МСЕК №1, гр. ОСОБА_2 має групу інвалідності 1 А з дитинства та потребує постійного стороннього догляду.

Згідно з довідками Управління соціального захисту населення Львівської РДА Львівської області №425, №426, №427 від 07 березня 2023 року, позивач перебуває на обліку у УСЗН Львівської РДА та отримує допомогу на догляд за особою з інвалідністю І або ІІ групи

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 09.02.2023 про призначення пенсії за віком з 17 листопада 2022 року відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 4.2. розділу IV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 (далі - Порядок № 22-1), за принципом екстериторіальності було визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію - Головне управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області.

Рішенням від 16.02.2023 №134150004140 відповідач відмовив у призначенні пенсії за віком. Відмова мотивована тим, що у позивача недостатньо страхового стажу для призначення пенсії за віком, оскільки до страхового стажу зараховуються періоди роботи на території російської федерації по 31 грудня 1991 року.

Не погодившись із зазначеним рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, регулює Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (ст.5 Закону №1058). Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться у системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло раніше (абз. 1 ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховуються до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз. 1 ч. 4 ст. 24 Закону № 1058).

За абз. 2 частини першої статті 26 Закону №1058, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років.

За частиною другою статті 26 Закону №1058, у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу: по 31 грудня 2018 року - від 15 до 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - від 16 до 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - від 17 до 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - від 18 до 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - від 19 до 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - від 20 до 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - від 21 до 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - від 23 до 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - від 24 до 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - від 25 до 35 років.

Згідно з ст. 56 Закону України від 05.11.1991 № 1788 «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788) (який був чинним до 01.01.2004) до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру і тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону № 1788 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі - Інструкція № 58).

Як вбачається із пункту 1.1. Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктами 2.6, 2.8 - 2.10 Інструкції № 58 передбачено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Виправлені відомості про роботу мають повністю відповідати оригіналу наказу або розпорядження.

Як вбачається із трудової книжки серії НОМЕР_2 позивач з 1989 по 2003 рік працював у РРФСР та у російській федерації.

Відповідно до частини четвертої статті 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачені інші правила, ніж ті, які містяться в цьому законі, то застосовуються правила за цими договорами (угодами).

Отже, питання врахування періодів роботи в російської федерації після 01 січня 1991 року до стажу при призначенні пенсій на території України регулюється нормами міжнародних угод, підписаних Україною та російською федерацією.

Відповідно до частини другої статті 6 Угоди Про гарантії прав громадян держав-учасників Співдружності незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, укладеною між Україною і Росією, для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав-учасників угоди зараховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР до набрання сили вказаної угоди.

Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн від 14 січня 1993 року трудовий стаж, включаючи стаж який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Частиною другою статті 4 Угоди Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, РФ, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 16 квітня 2020 року у справі №676/6166/16-а та від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а.

Рішенням Економічного Суду Співдружності Незалежних Держав від 26.03.2008 №01-1/2-07 визначено, що норма пункту 3 статті 6 Угоди встановлює правило, згідно з яким розмір пенсії визначається із заробітку (доходу) за періоди роботи, що зараховуються до трудового стажу, і застосовується при первинному призначенні пенсії в державах-учасницях Угоди. Конкретні періоди роботи для визначення середнього заробітку (доходу) при призначенні пенсії передбачаються пенсійним законодавством кожної держави-учасниці цієї Угоди.

Таким чином, під час вирішення питання про наявність у позивача права на пенсію за віком відповідачем повинен був бути врахований трудовий стаж та заробітна плата, набуті ним на території будь-якої з держав - учасниць Угоди, в тому числі на території російської федерації.

1 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» (далі Закон №2783-IX), який набрав чинності 23.12.2022 і яким постановила зупинити у відносинах з Російською Федерацією та Республікою Білорусь дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчиненої від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року № 240/94-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1994 р., № 46, ст. 417), та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Законом України від 3 березня 1998 року № 140/98-ВР (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 26, ст. 162).

29 листопада 2022 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» (далі Постанова №1328), яка набрала чинності 02.12.2022 якою постановив вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

Пенсійний фонд України звернувся із запитом від 27.12.2022 за № 2800-030102-5/56080 щодо погодження порядку дій, який буде застосовуватись до прийняття відповідного нормативно-правового акту у зв`язку із припиненням з 01.01.2023 росією участі в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, при призначенні пенсій/поновленні раніше призначених пенсій громадянам, які проживали/працювали на території російської федерації. Відповідно до запропонованого порядку дій, до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на території РРФСР по 31 грудня 1991 року, а заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії враховується за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону № 1058. Міністерство соціальної політики України (далі - Мінсоцполітики) листом від 12.01.2023 № 411/0/2-23/54 підтримало позицію Пенсійного фонду України щодо порядку дій. При призначенні пенсії, Мінсоцполітики запропонувало заробітну плату (дохід) для обчислення пенсії враховувати за періоди страхового стажу, набутого на території України, на умовах, визначених частиною першою статті 40 Закону № 1058, а за період по 31.12.1991 - на умовах, визначених абзацом п`ятим частини першої статті 40 Закону № 1058.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

В Рішенні Конституційного Суду № 1-рп/99 від 09.02.99 щодо тлумачення частини першої вказаної статті 58 Конституції України зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія нормативно-правових актів у часі раніше визначалась тільки в окремих законах України (стаття 6 Кримінального кодексу України, стаття 8 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стаття 3 Цивільного процесуального кодексу України. Конституція України, закріпивши частиною першою статті 58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії

нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього.

За статтею 151-1 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскарженим.

Як зазначено у правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 19 червня 2018 року у справі № 820/5348/17, розпочатий процес реалізації права, за загальним правилом, повинен бути завершений за чинним на момент початку такого процесу закону (крім випадків, якщо у самому законі не визначений інший порядок), що узгоджується з принципом правої визначеності.

Таким чином, положення Закону №2783-IX підлягають застосуванню щодо правовідносин, які виникли після набрання ним чинності, тобто з 23.12.2022, а положення Постанови №1328 з 02.12.2022.

Таким чином, оскільки позивач працював у російській федерації в той час, коли усі вищевказані міжнародні договори були чинні, у відповідача не було підстав не зараховувати стаж роботи позивача на території російської федерації.

Суд також не бере до уваги лист Мінсоцполітики від 12.01.2023 №411/0/2-23/54 як належне джерело правового обґрунтування, оскільки листи це службова кореспонденція, вони не є нормативно-правовими актами, можуть носити лише роз`яснювальний, інформаційний та рекомендаційний характер і не повинні містити нових правових норм, які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер. Такі правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства суб`єкта нормотворення, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів.

Такий правовий висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року (справа №826/2426/16).

Враховуючи все вищенаведене, загальний стаж роботи позивача на території РРФСР та російської федерації на посаді штукатура-каменяра в Ремонтно-будівельному кооперативі «Механізатор» з 21.09.1989 по 28.12.2003 складає 14 років, 3 місяці, 8 днів.

З приводу зарахування до стажу роботи відпрацьованих днів у колгоспі «Заповіт Ілліча» у серпні 1981 року суд зазначає наступне.

Згідно з довідкою Об`єднаного трудового архіву №М-500/04-03 від 26.09.2020, позивач працював у колгоспі «Заповіт Ілліча» 28 днів у серпні 1981 року та отримав заробітну плату в розмірі 297,77 крб.

Згідно з ст. 56 Закону № 1788 до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру і тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону № 1788 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 1 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідач жодним чином не обґрунтував правомірність не зарахування до загального стажу роботи вказані відпрацьовані дні в колгоспі «Заповіт Ілліча». Тому цей період підлягає зарахуванню до загального страхового стажу для призначення пенсії.

З приводу зарахування до страхового стажу періоду догляду за особою з інвалідністю І групи суд зазначає наступне.

За п. 9 статті 11 Закону №1058-IV страхуванню підлягає один із непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, один із прийомних батьків, батьків-вихователів, які фактично здійснюють догляд за дитиною з інвалідністю, тяжко хворою дитиною, якій не встановлено інвалідність, а також непрацюючі працездатні особи, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю I групи або за особою, яка досягла пенсійного віку, встановленого статтею 26 цього Закону, та за висновком закладу охорони здоров`я потребує постійного стороннього догляду, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства.

Таким чином, підставами для зарахування періоду догляду за особою з інвалідністю до страхового стажу є такі умови:

-людина є працездатною;

-людина не працювала в період здійснення догляду за особою з інвалідністю;

-людина отримувала в органах соцзахисту населення допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.

Відповідачем не було зараховано період нагляду позивачем за особою з інвалідністю І групи до страхового стажу і не було наведено обґрунтованих підстав цього незарахування.

Таким чином, період догляду за особою з інвалідністю І групи, підгрупи «А», ОСОБА_2 , з 01.04.2021 по 17.11.2022 (1 рік, 7 місяців, 17 днів) підлягає зарахуванню до загального страхового стажу позивача.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Ця мета узгоджується зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до якої кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути "ефективним" як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, пункт 64).

Засіб юридичного захисту має бути "ефективним" у теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі "Аксой проти Туреччини" (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).

При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, у якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі "Джорджевич проти Хорватії" (Djordjevic v Croatia), №41526/10, пункт 101; рішення у справі "Ван Остервійк проти Бельгії" (Van Oosterwijck v Belgium), №7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, у якій опинився позивач після порушення.

Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.

Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати, тобто Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.

Верховним Судом у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17 зазначено, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду

Оскільки відповідач розрахував страховий стаж позивача неповно, не взяв до уваги усі складові страхового стажу позивача, суд, з метою дотримання принципу пропорційності, вважає за потрібне задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 частково: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області №134150004140 від 16.02.2023 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком з 17 листопада 2022 року відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правових висновків, викладених у цьому рішенні суду.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області та Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області щодо не призначення пенсії за віком ОСОБА_1 суд зазначає, що цей спосіб захисту поглинається вимогою про визнання протиправним та скасування рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком. Тому визнання протиправною бездіяльності у даній ситуації не сприятиме належному відновленню порушеного права позивача, а тому ця позовна вимога задоволенню не підлягає.

Згідно з вимогами ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову частково.

Щодо розподілу судових витрат.

За частиною третьою статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню з обох сторін.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 242-246, 250, 257-262, пп. 15.5 п.15 розділу Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885), Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області (місцезнаходження: 25009, м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а; код ЄДРПОУ: 20632802) задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Кіровоградській області №134150004140 від 16.02.2023 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (місцезнаходження: 79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10, код ЄДРПОУ 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) про призначення пенсії за віком з 17 листопада 2022 року відповідно до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правових висновків, викладених у цьому рішенні суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, 79016; код ЄДРПОУ 13814885) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 536 (п`ятсот тридцять шість) грн 80 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п.15.5 п.15 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Чаплик І.Д.