Рішення

від 08.05.2023 по справі 420/4483/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4483/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2023 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) до Громадської організації «ЯРОШ «Україна» ПОНАД УСЕ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Управління Служби безпеки України в Одеській області про заборону громадського об`єднання та припинення випуску видання

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 06 березня 2023 року надійшла позовна заява Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) до Громадської організації «ЯРОШ «Україна» ПОНАД УСЕ», в якій позивач просить суд:

1. Заборонити (примусово розпустити) Громадську організацію «ЯРОШ «Україна» ПОНАД УСЕ»;

2. Припинити випуск видання Друкованого засобу масової інформації журнал «ЯРОШ» (свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації Серія ОД №2029-899Р);

2. Спрямувати майно, кошти та інші активи Громадської організації «ЯРОШ «Україна» ПОНАД УСЕ» до державного бюджету.

Позовні вимоги Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) обґрунтовує тим, що Служба безпеки України повідомила Міністерство юстиції України про наявність в діяльності громадської організації «ЯРОШ «Україна» ПОНАД УСЕ» ознак дій, спрямованих на створення загрози національному суверенітету, територіальній цілісності та національній безпеці України, оскільки діяльність вказаної організації носить антиукраїнський характер. Інформація Служби безпеки України була спрямована до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) листом від 30.12.2022 № 65/5/Т/10-3348 для вжиття відповідних заходів. Так, згідно наданої інформації та документів, керівник Громадської організації «ЯРОШ «Україна» ПОНАД УСЕ» ОСОБА_1 веде активну проросійську діяльність. Фактично під прикриттям діяльності громадської організації та ЗМІ журнал «Ярош» виправдовує агресію російської федерації проти України. Отримана Управлінням служби безпеки України в Одеській області інформація свідчить про створення реальної загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України з боку окремого проросійського громадського об`єднання, діяльність якого з 2019 року має ознаки антиукраїнської. Наявні дані свідчать, що спецслужбами та збройними силами російської федерації активно використовуються вітчизняні громадські об`єднання проросійської спрямованості для закріплення та зміцнення позицій ворога на тимчасово окупованих територіях України. Таким чином, діяльність даної громадської організації мас явно виражений антиукраїнський характер, спрямована на підрив національного суверенітету та територіальної цілісності України, а також дана діяльність має на меті допомогу російській федерації у здійсненні військової агресії проти України.

Ухвалою судді від 09.03.2023 позовну заяву Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд в порядку статті 262 КАС України.

18.04.2023 суд ухвалив відзив громадській організації «ЯРОШ «Україна» ПОНАД УСЕ» від 13.04.2023 (вх.№11673/23) - повернути без розгляду.

18.04.2023 суд ухвалив у задоволенні заяви представника Громадської організації «ЯРОШ «Україна» ПОНАД УСЕ» - Павла Яроша, від 13.04.2023 про розгляд справи у судовому засіданні за правилами загального позовного провадження відмовити.

18.04.2023 суд ухвалив у задоволенні заяви представника Громадської організації «ЯРОШ «Україна» ПОНАД УСЕ» - Павла Яроша, від 13.04.2023 про залучення третіх осіб відмовити.

22.03.2023 до суду (вх.№8804/23) від представника Управління Служби безпеки України в Одеській області надійшли пояснення, у яких третя особа вважає позовні вимоги обґрунтованими, просить їх задовольнити та вказує, що керівник та засновник Громадської організації «ЯРОШ «Україна» ПОНАД УСЕ» проводить антиукраїнську діяльність, виправдовує агресію рф проти України у т.ч. під прикриттям громадської організації. Управління просило суд позовні вимоги задовольнити.

20.04.2023 до суду (вх.№12546/23) від представника Громадської організації «ЯРОШ «Україна» ПОНАД УСЕ» надійшов відзив на позовну заяву у якому представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечує та вказує, що позивач та третя особа вводить суд в оману, оскільки член громадської організації ОСОБА_2 робить публікації від свого імені в своїх соціальних мережах з огляду на приписи статті 34 Конституції України. Вказує, що Громадська організація «ЯРОШ «Україна» ПОНАД УСЕ» не відповідає за зобов`язаннями своїх членів. Підкреслює, що власне ОСОБА_2 є патріотом України, людиною, яка зацікавлена у добробуті країни та вільно виражає свою точку зору. Зазначає, що експертне дослідження не стосується обставин справи з огляду на те, що було виконано на підставі публікації власне члена громадської організації. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Крім того, відповідачем було долучено до відзиву чисельні повідомлення Громадської організації «ЯРОШ «Україна» ПОНАД УСЕ» про проведення зібрань, акцій протесту (т.2 а.с.28-47, 66, 77, 79 зворот - 80), копії позовної заяви за позовом відповідача по справі до Кабінету Міністрів України (т.2 а.с.48-55), процесуальні документи за позовом Громадської організації «ЯРОШ «Україна» ПОНАД УСЕ» (т.2 а.с.56-60, 110-114), звернення Громадської організації «ЯРОШ «Україна» ПОНАД УСЕ» із запитами про надання інформації (т.2 а.с.62 зворот 65, 103, 106), судові рішення про притягнення ОСОБА_3 до відповідальності за правилами КУпАП (т.2 а.с.67-76, 77 зворот 79, 80 зворот 84, 85 зворот 86, 89-95).

Розглянувши подані сторонами заяви по суті справи і докази на їх обґрунтування, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, судом встановлено таке.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.1 а.с.8-9), Громадська організація «ЯРОШ «Україна» ПОНАД УСЕ» (далі ГО «ЯРОШ «Україна» ПОНАД УСЕ»), зареєстрована юридичною особою 09.12.2019 за місцезнаходженням: Україна, 65000, Одеська область, вулиця Люстдорфська дорога будинок 31Б, квартира 9.

Громадська організація «ЯРОШ «Україна» ПОНАД УСЕ» здійснює такі види економічної діяльності: 94.99 Діяльність інших громадських організацій, н.в.і.у (основний); 94.99 Діяльність інших громадських організацій, н.в.і.у.

Керівником ГО «ЯРОШ «Україна» ПОНАД УСЕ» є ОСОБА_1 , засновниками: ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації серії ОД №2029-899Р (т.1 а.с.10), видання журнал «ЯРОШ» зареєстровано 06.05.2021, засновником якого є Громадська організація «ЯРОШ «Україна» ПОНАД УСЕ».

Управління Служби безпеки України в Одеській області скерувало на адресу Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) лист від 30.12.2022 №65/5/Т/10-3348 «Щодо протиправної діяльності громадської організації» (т.1 а.с.11-14), у якому зазначено, що отримана Службою безпеки України інформація свідчить про створення загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України з боку окремих громадянських об`єднань, діяльність яких з 2019 року має ознаки антиукраїнської.

Наявні дані свідчать, що спецслужбами та збройними силами рф активно використовуються вітчизняні громадські об`єднання проросійської спрямованості для закріплення та зміцнення позиції ворога на тимчасово окупованих територіях України. Ознаки зазначеного спостерігаються в діяльності ГО «ЯРОШ «Україна» ПОНАД УСЕ».

Так, керівник ГО «ЯРОШ «Україна» ПОНАД УСЕ» Ярош П., окрім іншого, проводить антиукраїнську діяльність, у т.ч. під прикриттям ГО «ЯРОШ «Україна» ПОНАД УСЕ» та ЗМІ «журнал YAROSH», виправдовую агресію рф проти України. За попереднім висновком від 22.12.2022 професора кафедри прикладної лінгвістики Одеського національного університету імені І.І.Мечнікова доктора філологічних наук, професора ОСОБА_5 , в дописах вказаної особи у Telegram-каналі «журнал YAROSH» містяться ознаки ст.ст.436-2, 161 ККУ.

Дії ГО «ЯРОШ «Україна» ПОНАД УСЕ» можуть розцінюватися як такі, що спрямовані на порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, носять виключно деструктивний характер, підсилюють інформаційний простір, спрямований проти інтересів України, створюють підґрунтя для вчинення радикальних дій щодо порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки.

Враховуючи викладене та наявну інформацію щодо протиправної діяльності ГО «ЯРОШ «Україна» ПОНАД УСЕ», Управління Служби безпеки України в Одеській області просило Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) ініціювати процедуру заборони діяльності ГО «ЯРОШ «Україна» ПОНАД УСЕ» шляхом його примусового розпуску (ліквідації).

До зазначеного листа Управління Служби безпеки України в Одеській області від 30.12.2022 №65/5/Т/10-3348 додані:

лист на адресу ректора Одеського національного університету ім.І.І.Мечнікова від 15.12.2022 (т.1 а.с.17) у якому, у зв`язку із службовою необхідністю, відповідно до ст.7 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність», просило провести дослідження направлених матеріалів, та надати висновок спеціаліста з наступних питань: чи містяться в тексті розміщених публікацій власником Telegram-каналу під назвою «журнал YAROSH» (посилання ІНФОРМАЦІЯ_1 ) публічне заперечення здійснення збройної агресії рф проти України; чи міститься в наданих матеріалах інформація, зміст якої спрямований на розпалювання національної ворожнечі та ненависті; чи міститься в наданих матеріалах інформація, яка принижує національну честь та гідність громадян України; чи міститься в наданих матеріалах інформація, яка прямо чи опосередковано обмежує права або встановлює прямі чи непрямі привілеї громадян за ознаками національної приналежності;

акт огляду від 28.12.2022 (т.1 а.с.19-31) особистих сторінок соціальних мереж, якими володіє ОСОБА_1 ;

акт огляду від 15.12.2022 Telegram-каналу «журнал YAROSH» (т.1 а.с.32-50);

висновок експертного дослідження за результатами семантико-текстуального аналізу текстів від 20.12.2022 (т.1 а.с.51-60), де зазначено, що у тексті розміщених публікацій власником Telegram-каналу під назвою «журнал YAROSH» наявне публічне заперечення здійснення збройної агресії рф проти України; у наданих матеріалах наявна інформація, зміст якої спрямований на розпалювання національної ворожнечі та ненависті; у наданих матеріалах відсутня інформація, зміст якої принижує національну честі та гідність громадян України; у наданих матеріалах наявна інформація, яка прямо чи опосередковано обмежує права або встановлює прямі чи непрямі привілеї громадян за ознаками національної приналежності.

Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в свою чергу, звернулось до суду з позовною заявою про заборону громадського об`єднання та припинення випуску видання Друкованого засобу масової інформації журнал «ЯРОШ» (свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації Серія ОД №2029-899Р).

Вирішуючи дану адміністративну справу, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.

Здійснення цих свобод, оскільки вони пов`язані з обов`язками і відповідальністю, можуть підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.

Положеннями ст. 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу мирних зібрань і свободу об`єднання з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів.

Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Відповідно до ст. 36 Конституції України, громадяни України мають право на свободу об`єднання у політичні партії та громадські організації для здійснення і захисту своїх прав і свобод та задоволення політичних, економічних, соціальних, культурних та інших інтересів, за винятком обмежень, встановлених законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Статтею 37 Конституції України передбачено, що утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення, забороняються. Політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань. Не допускається створення і діяльність організаційних структур політичних партій в органах виконавчої та судової влади і виконавчих органах місцевого самоврядування, військових формуваннях, а також на державних підприємствах, у навчальних закладах та інших державних установах і організаціях. Заборона діяльності об`єднань громадян здійснюється лише в судовому порядку.

Приписами абзацу 1,2 пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 визначено, що Міністерство юстиції України (Мін`юст) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Мін`юст є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, державну політику з питань банкрутства, у сфері нотаріату, організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб) (далі - виконання рішень), державної реєстрації актів цивільного стану, державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державної реєстрації обтяжень рухомого майна, державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, реєстрації статуту територіальної громади м. Києва, реєстрації статутів Національної академії наук та національних галузевих академій наук, державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності, у сфері виконання кримінальних покарань та пробації, з питань утримання військовополонених, у сфері правової освіти населення; забезпечує формування державної політики у сфері архівної справи і діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації; забезпечує реалізацію державної політики у сфері стягнення в дохід держави активів осіб, щодо яких застосовано санкції.

Відповідно до положень п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», суб`єктом державної реєстрації є територіальні органи Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі - у разі державної реєстрації первинних, місцевих, обласних, регіональних та республіканських професійних спілок, їх організацій та об`єднань, структурних утворень політичних партій, регіональних (місцевих) творчих спілок, територіальних осередків всеукраїнських творчих спілок, місцевих, обласних, республіканських Автономної Республіки Крим, Київської та Севастопольської міських організацій роботодавців та їх об`єднань, постійно діючих третейських судів, громадських об`єднань, їх відокремлених підрозділів, громадських об`єднань, що не мають статусу юридичної особи, підтвердження всеукраїнського статусу громадського об`єднання.

Законом України «Про громадські об`єднання» визначено правові та організаційні засади реалізації права на свободу об`єднання, гарантованого Конституцією України та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, порядок утворення, реєстрації, діяльності та припинення громадських об`єднань.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 4 Закону України «Про громадські об`єднання», утворення і діяльність громадських об`єднань, мета (цілі) або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров`я населення, пропаганду комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки, забороняються. Громадські об`єднання не можуть мати воєнізованих формувань. Інші обмеження права на свободу об`єднання, у тому числі на утворення і діяльність громадських об`єднань, можуть бути встановлені виключно законом в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей.

Як встановлено судом, до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) від Управління Служби безпеки України в Одеській області надійшов лист від 30.12.2022 №65/5/Т/10-3348 «Щодо протиправної діяльності громадської організації» (т.1 а.с.11-14), у якому зазначено, що отримана Службою безпеки України інформація свідчить про створення загрози національним інтересам, національній безпеці, суверенітету і територіальній цілісності України з боку окремих громадянських об`єднань, діяльність яких з 2019 року має ознаки антиукраїнської.

До вказаного листа Управлінням Служби безпеки України в Одеській області надані акти огляду матеріалів. Під час огляду встановлено, що керівник Громадської організації «ЯРОШ «Україна» ПОНАД УСЕ» проводить антиукраїнську діяльність, у т.ч. під прикриттям ГО «ЯРОШ «Україна» ПОНАД УСЕ» та ЗМІ «журнал YAROSH», виправдовуючи агресію рф проти України.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про Службу безпеки України», на Службу безпеки України покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

До завдань Служби безпеки України також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України.

Статтею 24 Закону України «Про Службу безпеки України» визначені обов`язки Служби безпеки України.

Так, Служба безпеки України відповідно до своїх основних завдань зобов`язана, окрім іншого, здійснювати контррозвідувальні заходи з метою попередження, виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України; забезпечувати захист державного суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності України від протиправних посягань з боку окремих осіб та їх об`єднань; здійснювати відповідно до законодавства профілактику правопорушень у сфері державної безпеки.

Статтею 25 Закону України «Про громадські об`єднання» визначені способи припинення діяльності громадського об`єднання. Припинення діяльності громадського об`єднання здійснюється: 1) за рішенням громадського об`єднання, прийнятим вищим органом управління громадського об`єднання, у визначеному статутом порядку, шляхом саморозпуску або реорганізації; 2) за рішенням суду про заборону (примусовий розпуск) громадського об`єднання.

Відповідно до статті 28 Закону України «Про громадські об`єднання», громадське об`єднання може бути заборонено судом за позовом уповноваженого органу з питань реєстрації у разі виявлення ознак порушення громадським об`єднанням вимог статей 36, 37 Конституції України, статті 4 цього Закону, а також у разі засудження його уповноважених осіб за вчинення кримінального правопорушення проти основ національної безпеки України, передбаченого статтею 111-1 Кримінального кодексу України. Заборона громадського об`єднання має наслідком припинення його діяльності у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Справа про заборону громадського об`єднання розглядається у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.

У разі прийняття рішення про заборону громадського об`єднання майно, кошти та інші активи громадського об`єднання за рішенням суду спрямовуються до державного бюджету.

Інші підстави для заборони діяльності громадського об`єднання, крім зазначених у частині першій цієї статті, не допускаються.

Виходячи із основних позицій практики Європейського Суду з прав людини за результатами розгляду справ щодо обмеження свободи об`єднань, основними критеріями обґрунтованості таких обмежень є встановлення таких обмежень законом, зазначені обмеження повинні переслідувати законні цілі та бути необхідними у демократичному суспільстві.

Як зазначив Конституційний Суд України в рішенні від 16.07.2019 № 9-р/2019 (щодо конституційності т.зв. «закону про декомунізацію»), з огляду на історію становлення української незалежної держави, історичний контекст та загрози, що постали перед нею у зв`язку з тимчасовою окупацією частини її території, Україна має право обстоювати конституційні принципи, у тому числі й шляхом заборони пропаганди тоталітарних режимів.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до пункту 5 Керівних принципів щодо заборони та розпуску політичних партій та подібних заходів, ухвалених Венеціанською Комісією на її 41 пленарній сесії (Венеція, 10-11 грудня 1999 року), заборона чи розпуск політичних партій як дуже далекосяжний захід повинен застосовуватися з крайньою стриманістю. Перш ніж звертатися до компетентного судового органу щодо заборони чи розпуску партії, уряд чи інший орган влади повинен оцінити, беручи до уваги ситуацію в конкретній країні, чи ця партія дійсно становить небезпеку вільному і демократичному політичному порядку або правам окремих осіб і чи таку небезпеку не можна усунути іншими, менш радикальними заходами.

Виходячи із основних позицій практики Європейського Суду з прав людини за результатами розгляду справ щодо обмеження свободи об`єднань, основними критеріями обґрунтованості таких обмежень є встановлення таких обмежень законом, зазначені обмеження повинні переслідувати законні цілі та бути необхідними у демократичному суспільстві.

Щодо твердження відповідача про те, що Громадська організація «ЯРОШ «Україна» ПОНАД УСЕ» не відповідає за зобов`язаннями своїх членів, суд зазначає, що задекларована діяльність громадської організації не є єдиним критерієм визначення її цілей та намірів; зміст діяльності повинен порівнюватися з діями лідерів організації, її членів, цілої громадської організації загалом, та позиціями, які вони відстоюють. Комплексний аналіз та оцінка цих дій та позицій є доречними в провадженні про заборону громадської організації, оскільки вони можуть розкрити її дійсні цілі та наміри.

Відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Суд акцентує увагу на тому, що при вирішенні спірних відносин береться до уваги дія військового стану в Україні та пряма військова агресія з боку рф.

На переконання суду, заборона діяльності вказаної громадської організації є об`єктивно необхідною з метою захисту демократичного суспільства та прав і свобод громадян. Вказане обмеження наявних у громадській організації свобод, спрямоване на забезпечення стабільності держави в цілому, тому, на думку суду, застосований крайній захід впливу щодо відповідача є виправданим.

Зважаючи на викладене, в період запровадженого в Україні воєнного стану суд дійшов висновку про обґрунтованість підстав для примусового припинення громадського об`єднання з огляду на наявність ознак порушень ст.37 Конституції України у створенні та діяльності, що виявлені Службою безпеки України.

Враховуючи, що в діях громадської організації Службою безпеки України виявлено ознаки порушення статей 36, 37 Конституції України, ст. 4 Закону України «Про громадські об`єднання», діяльність відповідача суперечить основним засадам діяльності громадської організації, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про заборону (примусовий розпуск) громадської організації підлягають задоволенню.

Суд вважає, що вимогу позивача спрямувати майно, кошти та інші активи Громадської організації «ЯРОШ «Україна» ПОНАД УСЕ» до державного бюджету, у відповідності до статті 28 Закону України «Про громадські об`єднання», слід задовольнити також.

Щодо позовної вимоги припинити випуск видання Друкованого засобу масової інформації журнал «ЯРОШ» (свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації Серія ОД №2029-899Р), суд виходить з такого.

Відповідно до ст.3 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні» (у редакції на момент спірних правовідносин), забороняється використання друкованих засобів масової інформації для:

закликів до захоплення влади, насильницької зміни конституційного ладу або територіальної цілісності України;

пропаганди війни, насильства та жорстокості;

розпалювання расової, національної, регіональної, релігійної ворожнечі;

розповсюдження порнографії, а також з метою вчинення терористичних актів та інших кримінально караних діянь;

пропаганди комуністичного та/або націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів та їхньої символіки;

популяризації або пропаганди держави-терориста (держави-агресора) та її органів, російського нацистського тоталітарного режиму, символіки воєнного вторгнення російського нацистського тоталітарного режиму в Україну, представників органів влади держави-терориста (держави-агресора) та їхніх дій, що створюють позитивний образ держави-терориста (держави-агресора), виправдовують чи визнають правомірною збройну агресію Російської Федерації як держави-терориста проти України, окупацію території України;

виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії Російської Федерації проти України, у тому числі шляхом представлення збройної агресії Російської Федерації проти України як внутрішнього конфлікту, громадянського конфлікту, громадянської війни, заперечення тимчасової окупації частини території України;

глорифікації осіб, які здійснювали збройну агресію Російської Федерації проти України, представників збройних формувань Російської Федерації, іррегулярних незаконних збройних формувань, озброєних банд та груп найманців, створених, підпорядкованих, керованих та фінансованих Російською Федерацією, а також представників окупаційної адміністрації Російської Федерації, яку складають її державні органи та інші структури, функціонально відповідальні за управління тимчасово окупованими територіями України, та представників підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних функцій на тимчасово окупованих територіях України, у тому числі шляхом їх визначення як "повстанці", "ополченці", "ввічливі військові люди";

втручання в особисте і сімейне життя особи, крім випадків, передбачених законом;

заподіяння шкоди честі і гідності особи;

розголошення будь-якої інформації, яка може призвести до вказання на особу неповнолітнього правопорушника без його згоди і згоди його законного представника.

Припинення випуску друкованого засобу масової інформації визначено статтею 18 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», відповідно до якої випуск друкованого засобу масової інформації може бути припинено за рішенням засновника (співзасновників) або суду. Засновник (співзасновники) має право припинити випуск видання у випадках і порядку, передбачених установчим договором або статутом редакції чи іншим договором, укладеним між засновником (співзасновниками) і редакцією. Суд припиняє випуск видання у разі порушення частини першої статті 3 цього Закону, вимог Закону України «Про реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації» або ліквідації юридичної особи, яка є засновником видання. Про своє рішення суд повідомляє реєструючий орган.

Реєструючий орган визнає свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації недійсним у разі:

подання засновником (співзасновниками) погодженого з редакцією письмового повідомлення про припинення випуску друкованого засобу масової інформації;

неподання після завершення процесу реформування державних і комунальних друкованих засобів масової інформації органами державної влади, іншими державними органами або органами місцевого самоврядування, які є їх засновниками (співзасновниками), заяви про перереєстрацію відповідних друкованих засобів масової інформації;

прийняття рішення суду про припинення випуску друкованого засобу масової інформації.

За приписами пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.07.2014 № 228 (далі - Положення), Міністерство юстиції України (далі - Мін`юст України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. Мін`юст України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, зокрема, з питань державної реєстрації друкованих засобів масової інформації.

Відповідно до підпунктів 83-7, 83-13, 83-18 пункту 4 Положення, Міністерство юстиції України здійснює координацію, державний нагляд та/або контроль, серед іншого, у сфері державної реєстрації друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності, здійснює державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб`єктів інформаційної діяльності, веде облік надходження обов`язкових безоплатних примірників видань.

Згідно п. 1.4 Положення про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації в Україні, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 21.02.2006 року № 12/5 державна реєстрація (перереєстрація) друкованих ЗМІ залежно від сфери розповсюдження та розгляд заяв з інших питань, зазначених у пункті 2.6 Положення, здійснюється такими реєструючими органами: загальнодержавної, регіональної (дві і більше областей) та/або зарубіжної сфери розповсюдження - Міністерством юстиції України (далі - Мін`юст); місцевої сфери розповсюдження - територіальними органами Міністерства юстиції України (далі - територіальні органи).

Відповідно до п. 5.1 Положення про державну реєстрацію друкованих засобів масової інформації в Україні, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 21.02.2006 року № 12/5 Мін`юст, відповідне головне територіальне управління юстиції приймає рішення про визнання недійсним свідоцтва про державну реєстрацію друкованого ЗМІ на підставі письмового повідомлення засновника (співзасновників), погодженого з редакцією, або рішення суду про припинення випуску друкованого засобу масової інформації.

Таким чином, оскільки журнал «ЯРОШ» є місцевим, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) є належним позивачем у цій справі.

Суд враховує, що власником Telegram-каналу під назвою «журнал YAROSH» наявне публічне заперечення здійснення збройної агресії рф проти України, як було зазначено у висновку експертного дослідження за результатами семантико-текстуального аналізу текстів від 20.12.2022 (т.1 а.с.51-60).

При цьому, суд відхиляє твердження відповідача, що член громадської організації ОСОБА_2 , який до того ж є засновником громадської організації, якій належить видання, робить публікації від свого імені в своїх соціальних мережах, оскільки матеріали, на підставі яких зроблено висновок експертного дослідження за результатами семантико-текстуального аналізу текстів від 20.12.2022, виконані саме з публікацій Telegram-каналу під назвою «журнал YAROSH» (посилання ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Відповідно до приписів статті 18 Закону України «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», з огляду на задоволення позовної вимоги про заборону (примусовий розпуск) особи яка є засновником видання та з огляду на порушення частини першої статті 3 цього Закону, суд припиняє випуск Друкованого засобу масової інформації журнал «ЯРОШ» (свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації Серія ОД №2029-899Р).

Суд враховує, що перелік підстав, які становлять легітимну мету обмежень прав і свобод особи, є вичерпним. Свобода розсуду держав щодо встановлення обмежень є вузькою. Проте, слід оцінити, чи передбачене законом таке обмеження, чи відповідає обмеження «нагальній суспільній потребі», тобто чи є воно необхідним у демократичному суспільстві і чи відповідає воно легітимній меті (див., наприклад, рішення ЄСПЛ у справі «Svyato-Mykhaylivska Parafiya v. Ukraine» від 14 червня 2007 року).

Установленість обмежень законом передбачає чіткість і доступність закону, що встановлює такі обмеження. Кожна людина повинна мати відповідне уявлення про норми, які можуть бути застосовані щодо її відповідного права. Вимога чіткого закону, який передбачає обмеження права, має ту саму мету - кожна людина повинна мати можливість передбачити наслідки своєї поведінки. Рівень чіткості, який вимагається від національного законодавства, яке в будь-якому разі не може передбачати усі можливі випадки, багато в чому залежить від змісту відповідного акта, сфери, яку він регулює, чисельність й статусу тих, кому він адресований (див. рішення ЄСПЛ у справі «Groppera Radio AG and Others v. Switzerland» від 28 березня 1990 року).

Тобто, будь-яке обмеження прав і свобод особи повинно бути чітким та законодавчо визначеним.

Однак у даному випадку застосовані обмеження щодо громадської організації та друкованого засобу масової інформації є передбачуваними та законодавчо визначеними.

Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Отже, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги, у даному випадку, підлягають задоволенню.

Відповідно до приписів ст.139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 77, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) до Громадської організації «ЯРОШ «Україна» ПОНАД УСЕ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Управління Служби безпеки України в Одеській області про заборону громадського об`єднання та припинення випуску видання задовольнити.

Заборонити (примусово розпустити) Громадську організацію «ЯРОШ «Україна» ПОНАД УСЕ».

Спрямувати майно, кошти та інші активи Громадської організації «ЯРОШ «Україна» ПОНАД УСЕ» до державного бюджету.

Припинити випуск видання Друкованого засобу масової інформації журнал «ЯРОШ» (свідоцтво про державну реєстрацію друкованого засобу масової інформації Серія ОД №2029-899Р).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

Позивач Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (54020, м. Миколаїв, вул. 8 Березня, 107, код ЄДРПОУ 43315529);

Відповідач - Громадська організація «ЯРОШ «Україна» ПОНАД УСЕ» (65121, м. Одеса, вул. Люстдорфська дорога, 31-Б, кв.9, код ЄДРПОУ 43395536);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Управління Служби безпеки України в Одеській області (65045, м. Одеса, вул. Єврейська, 43, код ЄДРПОУ 20001645).

Суддя Олена СКУПІНСЬКА