Рішення

від 10.05.2023 по справі 520/5753/23

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

10 травня 2023 року справа № 520/5753/23

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Григоров Д.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства "Міжгалузевий науково-виробничий центр "ІНФОРМТЕХ" (пров.Сімферопольський, буд.6, м.Харків, 61052, ЄДРПОУ: 21218766) до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (бульвар Вацлава Гавела, буд.8А, м.Київ, 03124, код ЄДРПОУ43997555) про скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Міжгалузевий науково-виробничий центр "ІНФОРМТЕХ" звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просило:

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 24.11.2022р. №UA100230/2022/610108/2;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від №UA100230/2022/000820;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 24.11.2022р. №UA100230/2022/610106/2;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від №UA100230/2022/000818;

- визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 24.11.2022р. №UA100230/2022/610107/2;

- визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від №UA100230/2022/000819;

- стягнути на користь Приватного Акціонерного Товариства «Міжгалузевий Науково-Виробничий Центр «Інформтех» за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці сплачений судовий збір.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що оскаржувані рішення та картки відмови відповідача є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, ними порушено права та законні інтереси позивача.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 21.03.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі відповідно до ст.262 КАС України без виклику сторін.

Представником Київської митниці, утвореної на правах відокремленого підрозділу Державної митної служби України було подано відзив на адміністративний позов, у якому останній, посилаючись на безпідставність позовних вимог та вважаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості цілком обґрунтованими та законними, просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідно до приписів ч.4 ст.229 КАС України, оскільки розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи згідно із приписами ст.262 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст належних норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, зазначає наступне.

Судом встановлено, що 03.01.2017р. між позивачем Приватним акціонерним товариством "Міжгалузевий науково-виробничий центр "ІНФОРМТЕХ" (покупець) та нерезидентом компанією Shouguang Yaobang Imp. Ехр Industry Co., LTD (Китай) (продавець) було укладено контракт №1-17 CN, відповідно до умов якого продавець зобов`язується поставити товар, а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його на умовах даного контракту. Найменування, асортимент та кількість товару визначається згідно інвойсу на базі проформи-фактури, які є невід`ємними додатками до контракту.

В зв`язку з виконанням зазначеного контракту 22.11.2022р. декларантом в інтересах позивача подано до Київської митниці, утвореної на правах відокремленого структурного підрозділу Державної митної служби України електронні митні декларації, які були прийняті митним органом з присвоєнням їм номерів №22UA100230620189U7, №22UA100230620198U2 та 24.11.2022 р. - електронну митну декларацію, яка була прийнята митним органом з присвоєнням їй номера №22UA1002306200258U1 для митного оформлення (випуску) товарів, які було поставлено згідно зазначеного вище контракту.

До митних декларацій позивачем було додано: пакувальні листи, рахунки фактури (інвойси), коносаменти, автотранспортні накладні, декларації про походження товару, банківські платіжні документи, документи, що підтверджують вартість перевезення товару, документи, прейскуранти виробника товару, страхові поліси, додаткові угоди, зовнішньоекономічні договори (контракти) купівлі-продажу, договори про надання послуг митного брокера, договори (контракти) про перевезення, договори-заявки, копії митної декларації країни відправлення.

Вважаючи, що позивачем не було надано у повному обсязі документи, які підтверджують в повній мірі задекларований рівень митної вартості товарів, відповідачем було сформовано Картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №UA100230/2022/000818, №UA100230/2022/000819, №UA100230/2022/000820 та в подальшому ухвалено Рішення про коригування митної вартості товарів: №UA100230/2022/610106/2, №UA100230/2022/610107/2, №UA100230/2022/610108/2 від 24.11.2022р. відповідно до яких скориговано митну вартість товару за другорядним методом.

Ухвалюючи зазначені рішення про коригування митної вартості, відповідач виходив з того, що надані декларантом під час митного оформлення товару документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, відповідачем було взято до уваги не надання декларантом інформації та документів, які мали вплив на процес формування ціни товару.

Згідно відзиву на позовну заяву відповідач вказав, що такі розбіжності, зокрема, полягають у тому, що розділом 4 контракту № 1-17 CN від 03.01.2017 р. передбачено надання до кожної поставки сертифікату про походження форми «А», однак по кожній з трьох поданих митних декларацій сертифікати про походження форми «А» не подавались. В довідках про транспортні витрати зазначені транспортно експедиційні послуги, які не включені до митної вартості. В експортній декларації країни відправлення відсутня інформація про посилання на комерційний документ (інвойс).

Суд з такими доводами та висновками відповідача не погоджується та зазначає, що відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.246 Митного кодексу України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до ч.1 ст.248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч.1 ст.257Митного кодексу України).

Статтею 264 Митного кодексу України встановлено, що відмова органу доходів і зборів у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта; орган доходів і зборів відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом; у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Згідно із ч.3 ст.318 Митного кодексу України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно із п.п.5, 6, 7 ч.10 ст.58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. Декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.ч.1, 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Відповідно до ст.57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із ч.2 ст.53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно із ч.4 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.53 Митного кодексу України, передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Згідно із ч.ч.1-3 ст.54 Митного кодексу України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.6, 7 ст.54 Митного кодексу України, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із ч.1 ст.55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.ч.3, 4 ст.64 Митного кодексу України).

Аналіз вищевказаних норм законодавства вказує, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості, митний орган зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст.58 Митного Кодексу України.

Судом при розгляді даної справи встановлено, що при ухваленні спірних рішень митний орган посилався на те, що надані документи містять розбіжності, щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, зокрема, розділом 4 контракту №1-17 CN від 03.01.2017 передбачено надання до кожної поставки сертифікату про походження форми - "А". Проте, відповідач не вказав у чому саме полягає розбіжність, яким чином зазначене впливає на правильність визначення митної вартості.

Щодо доводів відповідача стосовно того, що в довідці транспортних витрат зазначені транспортно-експедиційні послуги, які не включені до митної вартості, суд зазначає, що позивачем - Приватним акціонерним товариством "Міжгалузевий науково-виробничий центр "ІНФОРМТЕХ" було подано на підтвердження транспортних послуг довідки про транспортні витрати №3894 від 18.11.2022р. та №3896, №3897 від 21.11.2022р., з яких слідує сплата коштів за транспортно-експедиційні послуги вже на території України та виокремлені з ціни, що була фактично сплачена за товар.

Стосовно доводів про невідповідність сум вартості товару в митній декларації країни відправлення, суд вказує, що відповідно до ст.53 Митного кодексу вказаний документ не передбачений для обов`язкового подання декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, проте може витребовуватись митним органом в разі коли подані до митного оформлення документи містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості. В даному випадку наявність таких розбіжностей з первісно поданих документів митним органом не доведено, а тому відомості митної декларації країни відправлення не можуть мати вирішального впливу на визначення митної вартості декларованого товару.

Стосовно доводів відзиву про ніби-то невідповідність сум вартості товару, відображених в страховому полісі, за яким було застраховано партії товару, суд зауважує, що, як слідує з матеріалів справи, вказані підстави в основу оскаржуваних рішень покладено не було. Крім того, відповідач вказує, що вартість вантажу в зв`язку з наведеним може бути більшою, що є суттєвою розбіжністю.

Суд вказує, що фактично такі розбіжності в зв`язку з наведеним доводом митним органом не доведено, а використання ним при цьому припущень (може бути більшою) вказує на те, що вказані доводи є безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, що мало місце в даному випадку, (стаття 64 Митного Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Проте, текст оскаржених рішень про коригування митної вартості не містить жодних відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо.

Відповідачем в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості було зазначено лише номер та дату митної декларації, яка стала джерелом інформації для коригування митної вартості та не зазначено докладної, інформації, та джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні, а саме ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 р. у справі № 520/10381/2020.

Доказів порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару, відповідачем не подано.

Згідно із ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд зазначає, що надані позивачем на підтвердження митної вартості товару документи підтверджували митну вартість товару, підлягали обчисленню та містили всі реквізити, які ідентифікували ввезений товар, а відповідачем в оскаржуваних рішеннях не вказано на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості.

Крім того, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задовольнити.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 КАС України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 139, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Міжгалузевий науково-виробничий центр "ІНФОРМТЕХ" (пров.Сімферопольський, буд.6, м.Харків, 61052, ЄДРПОУ: 21218766) до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (бульвар Вацлава Гавела, буд.8А, м.Київ, 03124, код ЄДРПОУ43997555) про скасування рішень - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 24.11.2022р. №UA100230/2022/610108/2.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від №UA100230/2022/000820.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 24.11.2022р. №UA100230/2022/610106/2.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від №UA100230/2022/000818.

Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 24.11.2022р. №UA100230/2022/610107/2.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від №UA100230/2022/000819.

Стягнути з Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43997555) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Приватного акціонерного товариства "Міжгалузевий науково-виробничий центр "ІНФОРМТЕХ" (код ЄДРПОУ: 21218766) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 8052 (вісім тисяч п`ятдесят дві) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.В. Григоров