Ухвала

від 23.08.2023 по справі 520/5753/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

23 серпня 2023 р.Справа № 520/5753/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Суддя-доповідач: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. ,

перевіривши матеріали апеляційної скарги Київської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2023 року по справі № 520/5753/23

за позовом приватного акціонерного товариства "Міжгалузевий науково-виробничий центр "ІНФОРМТЕХ"

до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України

про скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2023 року задоволено адміністративний позов приватного акціонерного товариства "Міжгалузевий науково-виробничий центр "ІНФОРМТЕХ" до Київської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України про скасування рішень.

На зазначене рішення суду Київська митниця подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 17.08.2023 р. апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 10.05.2023 року по справі № 520/5753/23 залишено без руху та надано Київській митниці строк для усунення недоліків поданої апеляційної скарги шляхом сплати судового збору в розмірі 12078 грн.

21.08.2023 р. через Електронний суд від Київської митниці надійшло клопотання про відстрочення сплати судового збору.

Розглянувши клопотання заявника апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Приписами ч. 1 ст. 133 КАС України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Таким чином, відстрочення сплати судового збору є повноваженням суду, а не обов`язком, можливість реалізації якого пов`язується з майновим станом сторони.

Майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов`язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір. Отже, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони.

Відповідно до ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір". Зазначеним Законом податковому органу не надано пільг щодо сплати судового збору.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Умови, визначені вказаною нормою, у даній справі відсутні.

В обґрунтування клопотання відповідач зазначає про неможливість сплати судового збору у зв`язку з відсутністю коштів, призначених на цю мету. Просить врахувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 14.01.2021 у справі 0940/2276/18 та Верховного Суду зазначені в ухвалах від 04.08.2022 по справі № 420/2429/20, № 826/3676/18, від 21 липня 2021 року у справі № 460/3026/20, від 25 серпня 2021 року у справі № 9901/335/21, від 21 квітня 2022 року у справі № 640/5568/21, від 05 травня 2022 року у справі № 240/2634/21, від 11 травня 2022 року у справі № 160/9639/21, від 25 травня 2022 року у справі № 380/7694/20, від 25 травня 2022 року у справі № 640/17091/21, від 31 травня 2022 року у справі № 580/686/21 та від 15 червня 2022 року у справі № 560/10132/21.

Між тим, Київська митниця є державним органом, який утримується за рахунок Державного бюджету України, та має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів, якими можна було б забезпечити сплату судового збору. При цьому слід враховувати, що важкий майновий стан сторони входить до предмета доказування і, відповідно, має бути підтверджений належними і допустимими, у розумінні ст.ст. 73, 74 КАС України, доказами. Тож, для застосування судом положень ч.1 ст.133 КАС України повинні бути відповідні правові підстави, в іншому ж випадку, як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 р. у справі Креуз проти Польщі, вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Згідно з ч. 2 ст. 44 КАС України, учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Рівність усіх учасників справи перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. Сплата судового збору за подання апеляційної скарги в силу положень п. 6 ч. 5 ст. 44, п. 1 ч. 5 ст. 296 КАС України є процесуальним обов`язком сторони, що звертається до суду з апеляційною скаргою.

Відповідачем не надано жодних доказів, які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій, спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору фінансування з Державного бюджету України.

Посилання скаржника на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені в постанові від 14.01.2021 по справі №0940/2276/18, відповідно до яких юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вони сформовані щодо юридичних осіб приватного права, а не суб`єктів владних повноважень, яким є відповідач.

Натомість, положення Закону України «Про судовий збір», як і приписи КАС України, оперують поняттями юридична особа і суб`єкт владних повноважень, які не є тотожними.

Відповідно до п. 7 ч. 1 статті 4 КАС України суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Отже, у розумінні процесуального закону статус суб`єкта владних повноважень не можна ототожнювати із статусом юридичної особи, позаяк обов`язкової вимоги щодо наявності у суб`єкта владних повноважень статусу юридичної особи законодавцем не вимагається.

Колегія суддів зазначає, що на відміну від юридичної особи, яка у разі вирішення справи на її користь має право на присудження на її користь усіх судових витрат, у тому числі пов`язаних із сплатою судового збору (ч. 1 статті 139 КАС України), суб`єкт владних повноважень у випадку задоволення його позовних вимог має право лише на стягнення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз (ч. 2 статті 139 КАС України).

Таким чином, відмінність правового статусу юридичної особи і суб`єкта владних повноважень в адміністративному процесі свідчить, що висловлена Великою Палатою Верховного Суду позиція щодо можливості відстрочення чи розстрочення сплати судового збору юридичним особам не може за аналогією поширюватися на суб`єктів владних повноважень безвідносно до наявності у них статусу юридичної особи.

Відтак суд приходить до висновку, що положеннями статті 8 Закону України «Про судовий збір» не передбачено можливість відстрочення сплати судового збору суб`єкту владних повноважень.

Також, суд вважає безпідставними посилання відповідача на ухвали Верховного Суду від 04.08.2022 по справі № 420/2429/20, № 826/3676/18, від 21 липня 2021 року у справі № 460/3026/20, від 25 серпня 2021 року у справі № 9901/335/21, від 21 квітня 2022 року у справі № 640/5568/21, від 05 травня 2022 року у справі № 240/2634/21, від 11 травня 2022 року у справі № 160/9639/21, від 25 травня 2022 року у справі № 380/7694/20, від 25 травня 2022 року у справі № 640/17091/21, від 31 травня 2022 року у справі № 580/686/21 та від 15 червня 2022 року у справі № 560/10132/21, оскільки ці судові рішення не мають преюдиційного значення при вирішенні питання про відстрочення сплати судового збору в межах справи № 520/5753/23.

Також колегія суддів зазначає, що саме на заявника покладається обов`язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про відстрочення та/або розстрочення сплати судового збору; обов`язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов`язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.

Таким чином, враховуючи приписи Закону України "Про судовий збір", який не передбачає пільг відповідачу щодо сплати судового збору, а також враховуючи відсутність доказів, які б обґрунтовували не можливість сплати відповідачем судового збору, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності підстав для задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору, оскільки обмежене фінансування бюджетної установи не є підставою для відстрочення сплати судового збору, а скаржником не надано доказів на підтвердження неможливості його сплати.

Керуючись ст. ст. 44, 132, 133 КАС України, Законом України "Про судовий збір", суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Київської митниці про відстрочення сплати судового збору відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідачО.М. МінаєваСудді З.О. Кононенко В.А. Калиновський