Постанова

від 09.05.2023 по справі 640/14909/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/14909/22 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Судді-доповідача Файдюка В.В.

суддів: Мєзєнцева Є.І.

Собківа Я.М.

при секретарі: Шепель О.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Фрост» на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2022 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Фрост» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Роял Фрост» (далі - позивач, ТОВ «Роял Фрост») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві), в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03 грудня 2021 року №00884380704.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2022 року вказаний адміністративний позов - повернуто позивачу на підставі п.9 ч.4 статті 169 КАС України.

Підставою для повернення вказаного позову стало невиконання позивачем, на думку суду першої інстанції, вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 139 вересня 2022 року, якою адміністративний позов було залишено без руху, зокрема, позивачем не надано доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду, а саме таких, що підтверджують неможливість своєчасного звернення до суду з позовною заявою.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати зазначену ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що на виконання ухвали суду позивач зазначив індивідуальні обставини, які унеможливили та істотно ускладнили своєчасне звернення до суду, позначивши відсутність можливості встановити точну дату та обставини отримання рішення ДПС, а також обставинами зупинення діяльності підприємства на період воєнного стану. Також позивач звертає увагу на публікації на офіційному сайті Окружного адміністративного суду міста Києва повідомлень про те, що у разі пропуску строків звернення до суду, що пов`язано із запровадженням в України воєнного стану, такі строки будуть поновлені.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягав на законності оскаржуваної ухвали.

Відповідно до ч.2 статті 312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Згідно п.3 ч.1 статті 294 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: повернення заяви позивачеві (заявникові).

Керуючись вказаними нормами, суд призначив дану справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді, розглянувши та перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 вересня 2022 року позивачем через електронний кабінет інформаційної системи «Електронний суд» подано позовну заяву до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03 грудня 2021 року № 00884380704.

13 вересня 2022 року Окружним адміністративним судом міста Києві за результатами ознайомлення із позовною заявою та доданими до неї матеріалами прийнято ухвалу про залишення позовної заяви без руху та установлено позивачу десятиденний строк з дня одержання ухвали для усунення недоліків.

Вказану ухвалу обґрунтовано тим, що позивач порушив строк звернення до адміністративного суду, оскільки оскарження податкового повідомлення-рішення завершилась 09 лютого 2022 року, а позовну заяву подано 12 вересня 2022 року. Суд першої інстанції вказав, що обставини непереборної сили, якою є збройна агресія російської федерації проти України, не є самостійною та безумовною підставою для поновлення пропущеного строку.

21 вересня 2022 року позивач подав заяву про усунення недоліків. Розглянувши вказану заяву представника позивача та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску строку звернення до суду. При цьому суд вказав, що з наданих позивачем матеріалів справи вбачається, що наказом № 2 від 23 березня 2022 року дія трудових договорів призупинена, зокрема, із директором ОСОБА_1 . Наказом № 3 від 01 вересня 2022 року дія трудового договору зі згаданою особою поновлена. Дана обставина, на переконання позивача, мала свідчити про відсутність діяльності підприємства у період з 24 лютого 2022 року по 01 вересня 2022 року. Разом з тим, на підтвердження повноважень адвоката Шередеки С. М. надано ордер серії ВЕ № 1071380 від 11 вересня 2022 року, виписаний на підставі договору про надання безоплатної правової допомоги № 16/05 від 16 травня 2022 року. Дана обставина свідчить про те, що 16 травня 2022 року на ТОВ «Роял Фрост» були працівники, уповноважені діяти від імені товариства, натомість, посилання на загальний простій підприємства не підтверджуються. Крім того, сам по собі воєнний стан не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, а є лише обставиною, яка впливає на визнання поважними індивідуальних причин особи-заявника.

Колегія суддів підтримує таку позицію суду першої інстанції з огляду на таке.

Судом встановлено, що в період з 26 жовтня 2021 року по 01 листопада 2021 року Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Роял Фрост» з питань декларування від`ємного значення з податку на додану вартість. Перевірку проведено з посиланням на приписи п.п. 20.1.4., п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2., п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8, п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 ПК України та на підставі наказу від 20 жовтня 2021 року № 8262-п. Результати перевірки оформлені актом від 08 листопада 2021 року № 83268/26-15- 07-04-05/44148242.

17 листопада 2021 року ТОВ «Роял Фрост» до акту від 08 листопада 2021 року № 83268/26-15-07-04-05/44148242 подано заперечення за № 17/11-001 разом з копіями документів, за результатами розгляду якого зміни у висновки акту перевірки контролюючим органом не внесені.

03 грудня 2021 року Головним управлінням ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення за № 00884380704, відповідно до змісту якого на підставі акту перевірки № 83268/26-15-07-04-05/44148242 від 08 листопада 2021 року встановлено порушення п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6, п. 200.1 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України, і зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ в розмірі 449 930 грн. по податковій декларації № 9272961029 від 20 вересня 2021 року за звітний місяць серпень 2021 року.

14 грудня 2021 року ТОВ «Роял Фрост» подало скаргу до Державної податкової служби України на податкове повідомлення-рішення, за результатами розгляду якої ДПС України прийнято рішення про результати розгляду скарги від 09 лютого 2022 року № 2564/6/99-00-06-01-03-06, відповідно до якого податкове повідомлення-рішення № 00884380704 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Вважаючи вказане рішення відповідача протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Строк звернення до адміністративного суду врегульований статтею 122 КАС України.

За частинами 1, 2, 4 цієї статті позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Отже, початок перебігу строку звернення до адміністративного суду законодавець пов`язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.

При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Разом з цим, наведені норми встановлюють загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах, водночас, передбачаючи можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами. Таким іншим спеціальним законом у сфері податкових відносин є Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає порядок та строки оскарження податкових повідомлень-рішень чи інших рішень, прийнятих контролюючим органом.

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України, згідно якої у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

За приписами п. 56.19 статті 56 ПК України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми ч.4 статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору. Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Наведений висновок узгоджується з постановою Верховного Суду від 26 листопада 2020 року по справі № 500/2486/19.

Процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення завершилась 09 лютого 2022 року, а позовну заяву подано лише 11 вересня 2022 року, з чого вбачається, що позивачем пропущено строк звернення до суду.

В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на внутрішні накази підприємства, оголошення на офіційному сайті Київського окружного адміністративного суду за лютий-квітень 2022 року та на рекомендації Ради суддів України.

Так, наказом № 2 від 23 березня 2022 року дія трудових договорів призупинена, зокрема, із директором ОСОБА_1 .

Наказом № 3 від 01 вересня 2022 року дія трудового договору зі згаданою особою поновлена.

Дана обставина, на переконання позивача, має свідчити про відсутність діяльності підприємства у період з 24 лютого 2022 року по 01 вересня 2022 року.

Між тим, судом першої інстанції звернуто увагу, що на підтвердження повноважень адвоката Шередеки С. М. надано ордер серії ВЕ № 1071380 від 11 вересня 2022 року, виписаний на підставі договору про надання безоплатної правової допомоги № 16/05 від 16 травня 2022 року. Наведене свідчить про те, що 16 травня 2022 року на ТОВ «Роял Фрост» були працівники, уповноважені діяти від імені товариства.

В апеляційній скарзі позивачем вказано, що зазначення судом першої інстанції висновків про те, що підписаний договір про надання безоплатної правової допомоги № 16/05 від 16 травня 2022 року свідчить про наявність на дату підписання цього договору працівників, уповноважених діяти від імені товариства, є помилковим, оскільки відповідно до ч. 4 статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги може укладатися на користь клієнта іншою особою, яка діє в його інтересах, та укладатися як на представництво інтересів за конкретним дорученням, так і на надання правової допомоги в будь-яких сферах на певний строк. Судом не досліджувався вказаний договір, а тому такі доводи є припущенням.

Між тим, апелянтом до скарги не додано копію вказаного рішення, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості його дослідити. Відповідно, доводи про укладення договору про надання правової допомоги на користь товариства особою, непричетною до нього, є недоведеними, тому колегія суддів пристає на позицію суду першої інстанції, що жодним чином не спростована позивачем.

Також слід зазначити, що сам по собі воєнний стан не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду, а є лише обставиною, яка впливає на визнання поважними індивідуальних причин особи-заявника.

Питання поновлення строку на оскарження судових рішень у випадку його пропуску з причин, пов`язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. Однак, сам лише факт запровадження воєнного стану не може бути підставою для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень у всіх абсолютно випадках, тим більш, якщо пропуск цього строку відбувся ще до запровадження воєнного стану.

Позивач просить поновити пропущений строк звернення до суду з посиланням на рекомендацію Ради суддів України та публікації Київського окружного адміністративного суду, проте жодна з цих публікацій не є джерелом права, зокрема, процесуального.

Можливість поновлення пропущеного строку звернення до суду нерозривно корелює із обов`язком заінтересованої сторони довести поважність причин такого пропуску. При цьому, загальновідомі обставини, зокрема, щодо введення воєнного стану в Україні, доведенню не підлягають, що вимагає від сторони пояснення індивідуальних причин, їх поважності та зв`язку зі згаданою загальновідомою обставиною.

Наразі положення КАС України не пов`язують факт дії воєнного стану в Україні з автоматичним продовженням процесуальних строків або імперативністю підстав для його поновлення. Введення воєнного стану, наявність рекомендацій Ради суддів України та публікацій судів загальної юрисдикції не продовжує процесуальні строки автоматично, не є безумовною підставою для їх поновлення або продовження, проте має безпосередній вплив на оцінку судом інших (індивідуальних) обставин, які унеможливили або істотно ускладнили дотримання учасником процесу регламентованого терміну.

Відтак, оскільки позивач звертає увагу на дію воєнного стану в Україні без пояснення того, як саме така обставина вплинула на неможливість вчасного звернення до суду, зважаючи на відсутність пояснення бездіяльності з дати укладення договору про надання правової допомоги від 16 травня 2022 року по дату звернення до суду - 11 вересня 2022 року, підстави для поновлення строку відсутні.

Відповідно до п. 9 ч. 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлює, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Як зазначено у Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" 19 червня 2001 року (Kreuz v. Poland) (заява N 28249/95), "Право на суд" не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх "цивільних прав та обов`язків", пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети.

В питаннях, пов`язаних із застосуванням строків давності, Європейський суд з прав людини висловив свою позицію, зокрема, в справі "Олександр Волков проти України" (Заява N 21722/11 остаточне рішення від 27 травня 2013 року, §137), вказавши, що «строки давності слугують кільком важливим цілям, а саме: забезпеченню юридичної визначеності та остаточності, захисту потенційних відповідачів від не заявлених вчасно вимог, яким може бути важко протистояти, та запобігти будь-якій несправедливості, яка могла б виникнути, якби від судів вимагалося виносити рішення щодо подій, що мали місце у віддаленому минулому, на підставі доказів, які через сплив часу стали ненадійними та неповними ... Строки давності є загальною рисою національних правових систем договірних держав щодо кримінальних, дисциплінарних та інших порушень.»

Таким чином право особи на звернення до суду не є необмеженим.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не є поважними.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позов подано із пропуском строку звернення до адміністративного суду, встановленого Кодексом, а підстави, наведені у заяві про поновлення цього строку, не є поважними.

Інші доводи, які викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки колегії суддів.

Таким чином, оспорювана ухвала відповідає вимогам процесуального закону, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 246, 312, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Роял Фрост» - залишити без задоволення.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 грудня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Повний текст рішення виготовлено 09 травня 2023 року.

Головуючий суддя: В.В. Файдюк

Судді: Є.І. Мєзєнцев

Я.М. Собків