Рішення

від 03.05.2023 по справі 906/54/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/54/23

Господарський суд Житомирської області у складі судді Прядко О.В.,

за участю секретаря судового засідання: Рисухіна Д.Б.,

за участю представників сторін:

від позивачів: не з`явилися;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився;

прокурор Дереча І.В. - службове посвідчення №071204 від 01.03.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Керівника Звягельської окружної прокуратури в інтересах держави в особі 1) Міністерства освіти і науки України;

2) Новочорторийського технолого-економічного фахового коледжу

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРГАНІКС-АГРО"

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо

предмета спору, на стороні позивача - Головного управління Держгеокадастру у

Житомирській області

про стягнення 2094818,74 грн

Процесуальні дії по справі.

Керівник Новоград-Волинської окружної прокуратури Житомирської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Новочорторийського технолого-економічного фахового коледжу звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРГАНІКС-АГРО" 2094818,74 грн безпідставно отриманих коштів.

Ухвалою суду від 09.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області; призначено підготовче засідання на 07.02.2023.

12.01.2023 до суду від керівника Новоград-Волинської окружної прокуратури Житомирської області надійшла заява про відкликання позовної заяви №54-84-132вих-23 від 10.01.2023, згідно з якою останній просив повернути позовну заяву з доданими до неї документами на підставі п.3 ч.5 ст.174 ГПК України (а.с.142-143).

19.01.2023 на поштову адресу суду від Міністерства освіти і науки України надійшли пояснення №14.1/16-23 від 13.01.2023, відповідно до яких позивач-1 просив прийняти об`єктивне та законне рішення, справу розглядати за відсутності його представника за наявними матеріалами (а.с.147-153).

30.01.2023 на поштову адресу суду від ГУ Держгеокадастру у Житомирській області надійшли пояснення щодо позову від 25.01.2023, у яких зазначено, що третя особа при винесенні рішення покладається на розсуд суду (а.с.155-158).

У зв`язку з перебуванням судді Прядко О.В. на лікарняному, судове засідання у справі №906/54/23 07.02.2023 о 14:00 не відбулося (а.с.159).

Ухвалою суду від 13.02.2023 призначено підготовче засідання на 06.03.2023.

06.03.2023 прокурор подав заяву №54-84-570вих23 від 06.02.2023, у якій просив суд не розглядати заяву про відкликання позовної заяви від 10.01.2023 №54-84-132вих-23, а здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження відповідно до ухвали суду від 09.01.2023. Окрім того, повідомив про перейменування Новоград-Волинської окружної прокуратури Житомирської області на Звягельську окружну прокуратуру Житомирської області та просив врахувати дані обставини під час розгляду справи (а.с.162).

Протокольною ухвалою суду від 06.03.2023 прийнято до розгляду заяву прокурора №54-84-570вих23 від 06.02.2023, змінено у даній справі назву Новоград-Волинської окружної прокуратури Житомирської області на Звягельську окружну прокуратуру; заява про відкликання позовної заяви №54-84-132 вих.23 від 10.01.2023 судом не розглядалась.

Ухвалою суду від 06.03.2023 продовжено строк підготовчого провадження на підставі ч.3 ст.177 ГПК України та відкладено підготовче засідання на 27.03.2023.

Ухвалою суду від 27.03.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу №906/54/23 до судового розгляду по суті на 03.05.2023.

Представники сторін і третьої особи у засідання не з`явилися.

Позивач-1 у своїх поясненнях №14.1/16-23 від 13.01.2023, як зазначалося вище, просив розглядати справу за відсутності його представника за наявними матеріалами.

Інші учасники справи про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином шляхом надіслання копій ухвали суду поштовим та електронним зв`язком (а.с.176, 182).

До суду повернулися без вручення надіслані відповідачу - ТОВ «Органікс-Агро» за його місцезнаходженням копії ухвал від 09.01.2023, 06.03.2022, 27.03.2023 з відмітками відділення поштового зв`язку: «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.144-146, 169-171, 180-181), а також ухвала від 06.03.2023, надіслана засновнику ТОВ «Органікс-Агро», з відміткою відділення поштового зв`язку: «за закінченням терміну зберігання» (а.с.177-179).

Відповідно до ч.6 ст.242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Системний аналіз ст.ст.120, 242 ГПК України, п.п.11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 та від 14.08.2020 у справі №904/2584/19).

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі №902/1025/19, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19).

Окрім того, суд враховує, що сторони не були позбавлені права та об`єктивної можливості ознайомитись з ухвалами суду, зокрема ухвалою від 27.03.2023, у справі №906/54/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень». Разом із цим інформація щодо розгляду судом справ є публічною і розміщується на офіційному вебсайті Господарського суду Житомирської області в мережі «Інтернет».

Згідно з ч.1 ст.43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України»).

Враховуючи викладене, беручи до уваги достатність часу, наданого сторонам для подання доказів, керуючись принципами змагальності і диспозитивності господарського процесу, закріпленими у ст.129 Конституції України, ст.ст.13, 14, 74 ГПК України, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створив належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів. При цьому явка в судове засідання учасників справи обов`язковою не визнавалась, а неявка представників сторін і третьої особи не перешкоджає розгляду справи, тому суд розглядає справу без участі останніх за наявними матеріалами, відповідно до ч.9 ст.165, ст.202 ГПК України.

Прокурор підтримав позовні вимоги за предметом та підставами позову, просив задовольнити їх у повному обсязі.

У засіданні 03.05.2023 проголошено вступу та резолютивну частини рішення, відповідно до ст.240 ГПК України.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач без достатньої правової підстави набув у користування земельні ділянки, постійним користувачем яких є Новочорторийський технолого-економічний фаховий коледж, шляхом укладення договору про спільний обробіток землі від 28.04.2021. Даний договір рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.08.2022 у справі №906/1117/21 визнано недійсним, а відтак увесь дохід, отриманий від реалізації сільськогосподарських культур, вирощених на цих землях, має бути повернуто постійному користувачу (а.с.1-12).

В якості правових підстав позову зазначено ст.ст.1212, 1214 ЦК України.

Позивач у своїх поясненнях №14.1/16-23 від 13.01.2023 зазначив, що з метою додаткових надходжень коштів для забезпечення надійної експлуатації будівель, котельного господарства, інженерних мереж та підвищення ефективності використання матеріально-технічної бази в навчальних закладах, враховуючи нормативно-правові та законодавчі акти, Міністерство освіти і науки України погоджує надання майна в оренду та рекомендації щодо істотних умов при оформленні договорів оренди, якщо це не погіршує проведення навчального процесу та проживання студентів і учнів в гуртожитках, в межах законодавства; договір про обробіток землі від 28.04.2021 було укладено між Новочорторийським державним аграрним технікумом та ТОВ «Органікс-Агро» без погодження із уповноваженим державою органом - Міністерством освіти і науки України, що прямо визначено у п.8.5 Статуту; власники земельних ділянок, відповідно до ст.90 ЗК України, мають право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію (а.с.147-150).

Позивач-2 будь-яких пояснень щодо позову не надав.

Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, будь-яких заперечень щодо повідомлених у позовній заяві обставин, контррозрахунку реального доходу від реалізації сільськогосподарських культур та документів на підтвердження його одержання не надав.

Третя особа у своїх поясненнях від 25.01.2023 зазначила, що правом постійного користування земельними ділянками наділений саме Новочорторийський технолого-економічний фаховий коледж, який заснований на державній власності та підпорядкований Міністерству освіти і науки України і який, відповідно, не має права розпоряджатися землями шляхом їх передачі іншим особам у платне користування; вважає, що у даному випадку відповідач усвідомлював, що користувався земельними ділянками без достатньої правової підстави з метою отримання прибутку та подальшої реалізації сільськогосподарських культур. Посилаючись на ст.387, ч.1 ст.390, ч.1 ст.1214 ЦК України, третя особа у винесенні рішення поклалася на розсуд суду (а.с.154-155).

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Як вбачається з викладених у позовній заяві обставин та матеріалів справи, Звягельською окружною прокуратурою здійснюється процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у кримінальному провадженні №42022062240000062 від 15.11.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України, за фактом зловживання службовими особами Новочорторийського технолого-економічного фахового коледжу службовим становищем всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам держави (а.с.21-25).

Відповідно до державних актів на право постійного користування земельною ділянкою від 23.11.2005 серії ЯЯ №071169 та від 23.11.2005 серії ЯЯ №071224, у постійному користуванні Новочорторийського державного аграрного технікуму, який перейменовано у Новочорторийський технолого-економічний фаховий коледж (а.с.95), перебувають земельні ділянки сільськогосподарського призначення площею 72,2865 га та 70,8338 га, відповідно, для ведення дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду, для ведення сільського господарства (а.с.40,41).

28.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОРГАНІКС-АГРО» (сторона-1, відповідач) та Новочорторийським державним аграрним технікумом (наразі - Новочорторийський технолого-економічний фаховий коледж) (сторона-2, позивач-2) укладено договір про спільний обробіток землі (далі - договір) (а.с.29-30), відповідно до п.1.1 якого сторони зобов`язуються без створення юридичної особи, шляхом об`єднання спільних зусиль, на основі співробітництва, а також на основі організації співпраці, діяти у сфері сільськогосподарського виробництва для досягнення таких спільних цілей: раціонального використання земельних ресурсів; вирощування продукції рослинництва на загальній площі 106 га; реалізації вирощеної продукції; створення умов для ефективної професійної підготовки випускників Новочорторийського державного аграрного технікуму та майбутньої самореалізації їх як кваліфікованих і конкурентноспроможних на ринку праці робітників.

У розділі 4 договору погоджено, що внеском сторони-2 є майно: 106 га належних йому земельних угідь, а внеском сторони-1 є грошові кошти в обсязі, необхідному для забезпечення виробничої діяльності; майно, яке використовуватиметься для здійснення всього комплексу сільськогосподарських робіт, що входять до предмету спільного обробітку (ПММ, ЗЗР, мінеральні добрива), а також фінансування (виконання) сільськогосподарських робіт і послуг, в т.ч. і сторонніх організацій; трудова участь: безпосереднє виконання сільгоспробіт (в обсязі 100% згідно техпроцесу сільгоспробіт).

Відповідно до п.5.1 договору, фінансовий результат від спільного обробітку буде розподілятися сторонами у наступному порядку:

5.1.1. Вся сільськогосподарська продукція, виготовлена в результаті спільного обробітку, а також прибуток від спільного обробітку після вирахування передбаченої п.5.1.2 даного договору суми грошових коштів належить стороні-1.

5.1.2. Сторона-2 отримує грошові кошти в розмірі 12% від грошової оцінки землі, вказаної в п.5.1.1 даного договору, що дорівнює 2284,20 грн з 1 га за рік. Загальна сума складає 242125 грн за рік. Вказані грошові кошти виплачуються стороною-1 на користь сторони-2 незалежно від наявності та розміру прибутку від спільного обробітку.

За актом приймання-передачі земельної ділянки 28.04.2021, позивач-2 передав відповідачу для подальшого сільськогосподарського обробітку 106 га належних стороні-2 земельних угідь, що знаходяться на території Баранівської ОТГ сільської ради (а.с.31).

За зверненням директора коледжу (лист вих.№406 від 30.08.2021 01.09.2021, а.с.34-37) сторони уклали додаткову угоду №1 до договору, якою погодили викласти п.5.1 договору про спільний обробіток землі від 28.04.2021 у новій редакції: «В рахунок проведення розрахунків по договору, сторона-1 зобов`язується здійснити закупівлю металопластикових конструкцій з енергозберігаючими вікнами та поставити їх стороні-2 у строк до 20.10.2021 на загальну суму 242125,00 грн» (а.с.32).

На виконання умов договору від 28.04.2021 та додаткової угоди до нього №1 від 01.09.2021, відповідач за актом приймання-передачі від 19.10.2021 передав позивачу-2 майно (вікна та двері, відлив) загальною вартістю 240033,00 грн (а.с.38).

19.10.2021 сторони уклали додаткову угоду №2 до договору, відповідно до якої на виконання вимог Новоград-Волинської окружної прокуратури від 17.09.2021 вирішили припинити дію договору про спільний обробіток землі від 28.04.2021 і додаткової угоди №1 від 01.09.2021 до нього з 19.10.2021. Сторони підтверджують, що на момент припинення дії договору між ними немає неврегульованих спорів з приводу його виконання, а також будь-яких невиконаних сторонами зобов`язань, в т.ч. по оплаті наданих послуг. У зв`язку із припиненням дії договору, жодна зі сторін не має претензій до іншої сторони по договору (а.с.33).

19.10.2021 відповідач повернув з користування позивачу-2 земельну ділянку загальною площею 106 га, згідно з актом прийому-передачі (повернення) земельної ділянки (а.с.31 на звороті).

Також 19.10.2021 сторонами підписано акт звірки розрахунків по договору від 28.04.2021, зокрема, про те, що витрати сторони-1 по обробітку землі складають 682103,20 грн, прибуток після збору та реалізації вирощеної продукції залишається, відповідно до умов договору, у сторони-1 (а.с.39).

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.08.2022 у справі №906/1117/21, яке набрало законної сили, позов керівника Новоград-Волинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України, Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, Новочорторийського технолого-економічного фахового коледжу до Товариства з обмеженою відповідальністю "Органікс-Агро" задоволено, зокрема, визнано недійсним договір про спільний обробіток землі від 28.04.2021, укладений між Новочорторийським державним аграрним технікумом, наразі перейменований у Новочорторийський технолого-економічний фаховий коледж, та ТОВ «Органікс-Агро», оскільки спірний договір є удаваним правочином, укладений з метою приховання іншого правочину - договору оренди землі (а.с.89-94).

Таким чином прокурор стверджує, що відповідач набув у користування без достатньої правової підстави земельні ділянки, постійним користувачем яких є Новочорторийський технолого-економічний фаховий коледж, та використовував їх з метою отримання прибутку шляхом вирощування і подальшої реалізації сільськогосподарських культур.

Згідно розрахунку прокурора, наведеного у позовній заяві, сума безпідставно отриманого відповідачем доходу складає 2336943,74 грн (1,1 т (кількість гречки, зібраної з 1 га) х 95,30 га (площа) х 22292,70 грн (ціна за 1 т в 2021 році)), для встановлення чого прокурором надано Звіт №4-сг (річна) про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2021 року та відомості Головного управління статистики у Житомирській області щодо середньої урожайності сільськогосподарських культур, зокрема гречки, у підприємствах Новоград-Волинського району у 2021 році і щодо середніх цін продукції рослинництва, реалізованої підприємствами Новоград-Волинського району у 2021 році та у січні 2022 року (а.с.46-47, 52-53).

До справи також долучено лист ГУ ДПС у Рівненській області від 02.12.2022 №11906/6/17-00-24-50, яким на виконання вимог прокуратури надано копії податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на корись платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 2 та 3 квартал 2021 року, поданих ТОВ «Органікс-Агро». У листі також зазначено, що податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку за інші періоди не подавалися (а.с.66-84).

Як вбачається з матеріалів справи, керівник Новоград-Волинської окружної прокуратури звертався до Міністерства освіти і науки України та Новочорторийського технолого-економічного фахового коледжу з повідомленнями від 25.11.2022 №54-84-4670вих-22 та від 25.11.2022 №54-84-4671вих-22 в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» про виявлені порушення вимог законодавства та наявність підстав для вжиття заходів щодо їх усунення і поновлення порушених інтересів держави, у т.ч. в судовому порядку (а.с.128-130, 131-133).

Листом вих.№271 від 30.11.2022 Новочорторийський технолого-економічний фаховий коледж повідомив, що не вбачає підстав для пред`явлення позову з огляду на те, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.08.2022 договір визнано недійсним, зобов`язання між сторонами виконані належним чином (а.с.134).

Поряд із цим відповідь Міністерства освіти і науки України на лист прокуратури не надходила.

З огляду на викладені обставини, оскільки Міністерство освіти і науки України та Новочорторийський технолого-економічний фаховий коледж заходів щодо усунення виявлених порушень не вжили, про такий намір Звягельську окружну прокуратуру не повідомили, для того, щоб інтереси держави не залишились незахищеними, прокурор звернувся з цим позовом до суду.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, невизнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (абз.1, 2 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абз.1 - 3 ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру").

Верховний Суд звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. Разом із тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 18.08.2020 у справі №914/1844/18, від 08.12.2020 у справі №908/1664/19).

Підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді є належне обґрунтування, підтверджене достатніми доказами, зокрема, але не виключно, вжиття прокурором всіх передбачених чинним законодавством заходів, які передують зверненню прокурора до суду для здійснення представництва інтересів держави, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені, відповідними запитами, а також копіями документів, отриманих від органу, що свідчать про наявність підстав для такого представництва.

Суд зобов`язаний дослідити чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 наведено такі правові висновки:

"Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо. Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим".

Позовна заява подана прокурором в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України як органу, уповноваженого управляти земельними ділянками, які були незаконно передані в користування відповідачу для сільськогосподарської діяльності з метою отримання прибутку (погоджувати такого роду договори), та Новочорторийського технолого-економічного фахового коледжу як постійного користувача такими земельними ділянками.

Статтею 4 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» передбачено, що суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, міністерства, фонд державного майна та інші органи виконавчої влади.

Відповідно до Положення про Міністерство освіти і науки України, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 630 від 16.10.2014, Міністерство освіти і науки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.

Згідно з пп.89 п.4 вказаного Положення, Міністерство освіти і науки України здійснює управління об`єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Міністерство освіти і науки України відповідно до покладених на нього завдань здійснює нормативно-правове регулювання у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов`язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності; затверджує статути закладів вищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої та позашкільної освіти, що перебувають у сфері його управління; погоджує статути закладів професійної (професійно-технічної) освіти державної форми власності, що підпорядковані іншим центральним органам виконавчої влади, закладів професійної (професійно-технічної) освіти, що належать Автономній Республіці Крим, закладів професійної (професійно-технічної) освіти комунальної форми власності.

Відповідно до Статуту Новочорторийського технолого-економічного фахового коледжу (код ЄДРПОУ 00698259), затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 13.07.2021 №796, фаховий коледж є правонаступником Новочорторийського державного аграрного технікуму, є юридичною особою публічного права, що заснований на державній власності, здійснює свою діяльність на засадах неприбутковості і є бюджетною установою, що належить до сфери управління Міністерства освіти і науки України (п.1.4, п.1.13) (а.с.100-118).

До часу затвердження вказаного Статуту, повноваження коледжу визначались Статутом Новочорторийського державного аграрного технікуму (код ЄДРПОУ 00698259), затвердженим наказом Міністерства освіти і науки України від 06.06.2017 №795 (далі - Статут) (а.с.96-99).

Відповідно до п.1.4 Статуту, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про передачу цілісних майнових комплексів навчальних закладів та державної установи до сфери управління Міністерства освіти і науки України» від 04.02.2015 №87, технікум заснований на державній власності та підпорядкований Міністерству освіти і науки України.

Технікум є неприбутковою установою. Технікуму заборонений розподіл отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов`язаних осіб. Доходи (прибутки) технікуму використовуються виключно для фінансування видатків на утримання технікуму, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених цим Статутом (п.1.15 Статуту).

Згідно з п.2.2 Статуту, Міністерство освіти і науки України 4) здійснює контроль за фінансово-господарською діяльністю технікуму.

Майно, що знаходиться у державній власності і передане в оперативне управління технікуму, не підлягає вилученню та передачі будь-яким підприємствам, установам, організація, крім випадків, передбачених законодавством України (п.8.3 Статуту).

Пунктом 8.5 Статуту передбачено, що технікум здійснює володіння, користування землею та іншими природними ресурсами відповідно до головних завдань своєї діяльності та законодавства України. Земельні ділянки передаються технікуму у постійне користування відповідно до Земельного кодексу України. Технікум не має права без попереднього погодження з МОН приймати рішення щодо вилучення чи добровільної відмови від користування земельною ділянкою, укладання договорів про спільну діяльність (спільний обробіток земельних ділянок) та інших видів договорів, що можуть призвести до вилучення земельних ділянок, зміни цільового призначення земельних ділянок або їх частин, які закріплені за технікумом на праві постійного користування.

Фінансування технікуму проводиться за рахунок коштів державного бюджету, а також інших джерел фінансування (п.8.9 Статуту).

З огляду на викладене, оскільки Міністерство освіти і науки України та Новочорторийський технолого-економічний фаховий коледж, будучи обізнаними з виявленими порушеннями, жодних заходів щодо їх усунення не вжили і про намір самостійно звернутись з відповідним позовом не повідомили, враховуючи дотримання прокурором вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру», суд дійшов висновку, що останній правомірно звернувся з даним позовом до суду.

Згідно зі ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та обов`язків, зокрема, є відновлення становища, яке існувало до порушення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Наведене узгоджується із частиною 2 ст.20 ГК України.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а відповідно до ст.13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту), кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому як ефективний спосіб слід розуміти такий, що приводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб. Верховенство права як основоположний принцип господарського судочинства визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Відповідно до ч.1 ст.92 ЗК України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди. Порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом (ст.95 ЗК України).

До кола обставин, що підлягають дослідженню судом при вирішенні даного спору, належать: факт набуття відповідачем спірного майна поза правовою підставою за рахунок позивача; наявність порушеного права чи охоронюваного законом інтересу позивача, що підлягає захисту в судовому порядку; належність обраного способу захисту порушеного права чи охоронюваного законом інтересу позивача, що має забезпечити його відновлення за результатами вирішення наявного спору.

Як зазначалося вище, рішенням Господарського суду Житомирської області від 30.08.2022 у справі №906/1117/21, яке набрало законної сили, було визнано недійсним договір про спільний обробіток землі від 28.04.2021, укладений між Новочорторийським державним аграрним технікумом, наразі перейменований у Новочорторийський технолого-економічний фаховий коледж, та ТОВ «Органікс-Агро» (а.с.89-94).

Під час розгляду справи №906/1117/21 господарський суд встановив, що зміст погоджених сторонами умов договору свідчить про той факт, що, взявши на себе зобов`язання надати можливість використання земельних ділянок ТОВ «Органікс-Агро» для виробництва сільгосппродукції, Новочорторийський технолого-економічний фаховий коледж фактично усунувся від права самостійного господарювання на земельних ділянках і надав право обробки землі та збору урожаю цьому товариству.

Суд зазначив, що постійний землекористувач може безстроково володіти земельною ділянкою (впливати на неї відповідно до свого інтересу), а також користуватися нею (отримувати її корисні властивості для задоволення власних потреб), однак жодним чином не розпоряджатися нею, у т. ч. укладати будь-які правочини щодо таких земель.

Оскільки титульний власник (Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області) не делегував технікуму права укладати правочини щодо земель державної власності (і не міг делегувати), Новочорторийський технолого-економічний фаховий коледж не мав правових підстав укладати правочин щодо земель державної власності, що перебувають у його постійному користуванні, у т. ч. оспорюваний договір, згідно якого передав у якості «внеску» земельну ділянку відповідачу для користування.

Суд встановив, що оспорюваний договір укладено без погодження із уповноваженим державою органом, а саме Міністерством освіти і науки України, що прямо визначено у п.8.5 Статуту.

Проаналізувавши істотні умови договору про спільний обробіток землі від 28.04.2021, суд дійшов висновку, що сторони, шляхом укладання такого правочину, приховали інший правочин, який вони насправді вчинили, зокрема, договір оренди землі. Адже вказаний договір містить істотні умови договору оренди землі, а саме: об`єкт оренди (пункти 1.1, 2.3.1, 4.1 договору), строк дії договору (п.8.1 договору), орендна плата із зазначенням її розміру, способу та умов розрахунків, строку, порядку її внесення (розділ 5: п.п.5.1.1, 5.1.2, 5.1.3 договору).

Таким чином, договір про спільний обробіток землі укладено з метою приховання іншого правочину - договору оренди землі, отже, відповідно до ч.1 ст.235 ЦК України, спірний договір є удаваним.

Частиною 4 ст.75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми, преюдицію утворюють лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені в рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Таким чином рішення Господарського суду Житомирської області від 30.08.2022 у справі №906/1117/21, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів, а інші рішення, зокрема у даній справі, не можуть йому суперечити, а тому недійсність договору про спільний обробіток землі від 28.04.2021, в силу ч.4 ст.75 ГПК України, не підлягає доведенню при розгляді даної справи.

Згідно з приписами ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 20.11.2018 у справі №922/3412/17 та від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 зазначила, що положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення в зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Системний аналіз положень ч.1 та п.1 ч.2 ст.11, ч.1 ст.177, ч.1 ст.202, ч.1 ст.1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей тощо).

Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, то стаття 1212 ЦК України може застосовуватись тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена. Зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.03.2016 у справі №6-2978цс15 та від 03.06.2016 у справі №6-100цс15.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №910/3395/19, від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 01.04.2019 у справі №904/2444/18.

Конструкція ст.1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність встановлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Враховуючи те, що договір про спільний обробіток землі від 28.04.2021, укладений між Новочорторийським державним аграрним технікумом (наразі - Новочорторийський технолого-економічний фаховий коледж), та ТОВ «Органікс-Агро, рішенням суду визнано недійсним, то правова підстава набуття відповідачем земельних ділянок загальною площею 106 га у користування на час вирішення наявного спору є такою, що відпала. Відтак до спірних правовідносин слід застосовувати положення глави 83 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.1214 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його в себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Суть кондикційного зобов`язання виражається в тому, що набувач безпідставно збагатився за рахунок потерпілого, а тому зобов`язаний не лише повернути йому майно в натурі чи відшкодувати його вартість (статті 1213 ЦК України), а й в повному обсязі компенсувати потерпілому негативні наслідки від неможливості йому користуватися майном за призначенням шляхом відшкодування всіх доходів, які набувач одержав або міг одержати від цього майна з часу, коли він дізнався або міг дізнатися про володіння майном без достатньої правової підстави (стаття 1214 ЦК України).

Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №910/3009/18.

Суд зазначає, що право власності на врожай має лише та особа, яка за достатніх правових підстав використовує певну земельну ділянку або на умовах оренди, або постійного користування, або за наявності інших, визначених законодавством, речових прав на землю.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.02.2020 у справі №918/335/17 зазначено, що особа, яка на належній правовій підставі володіє та користується земельними ділянками, є належним землекористувачем та набуває право власності на врожай (посіви і насадження сільськогосподарських культур, вироблену сільськогосподарську продукцію), що вирощений на таких земельних ділянках.

Оскільки відповідач не набув права оренди у встановленому законом порядку, безпідставно використовував земельні ділянки загальною площею 106 га, постійним користувачем яких є позивач-2, суд дійшов висновку, що дохід, отриманий від реалізації вирощеної на цій землі сільськогосподарської продукції, підлягає поверненню Новочорторийському технолого-економічному фаховому коледжу, відповідно до ст.1214 ЦК України.

Здійснюючи відповідні розрахунки доходів, що підлягають виплаті набувачем на користь потерпілого, слід узяти до уваги таке. Якщо доходи були одержані набувачем реально, то враховується розмір реальних доходів, підтверджених відповідними доказами про їх одержання. Якщо ж набувач не одержував реальних доходів, хоча й міг одержати, або розмір доходів встановити неможливо, то слід виходити зі звичайних цін та/або розміру плати, що склалася на ринку аналогічних (максимально подібних) речей, товарів, робіт, послуг у відповідному регіоні.

Прокурор у позовній заяві повідомив, що в рамках кримінального провадження №42022062240000062 від 15.11.2022 було встановлено, що ТОВ «ОРГАНІКС-АГРО» на земельних ділянках загальною площею 106 га, відповідно до договору від 28.04.2021, засіяно гречку, урожай якої зібрано у жовтні 2021 року.

Згідно інформації Головного управління статистики у Житомирській області (лист від 22.11.2022 №15-07/81-22), ТОВ «ОРГАНІКС-АГРО» звіти за формами №29-сг (річна) «Звіт про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів, ягід та винограду»; №21-заг (річна) «Звіт про реалізацію продукції сільського господарства»; №21-заг (місячна) «Звіт про реалізацію продукції сільського господарства»; №37-сг (місячна) «Звіт про збирання врожаю сільськогосподарських культур» за 2021-2022 роки не подавало, однак прозвітувало за формою державного статистичного спостереження №4-сг (річна) «Звіт про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай» 2021 року (а.с.46).

Згідно Звіту №4-сг (річна) про посівні площі сільськогосподарських культур, відповідач у 2021 році прозвітував про сільськогосподарські угіддя, які перебували у його користуванні, а саме 106 га землі, з яких 95,30 га (рілля), що використовувались для посіву сільськогосподарських культур (а.с.52-53).

Також, згідно інформації Головного управління статистики у Житомирській області, середня врожайність сільськогосподарських культур, зокрема гречки, яка вирощувалась у підприємствах Новоград-Волинського району Житомирської області у 2021 році, становить 11,0 ц з 1 га зібраної площі (1,1 т з 1 га); середня ціна на сільськогосподарську продукцію - гречку, реалізовану підприємствами Новоград-Волинського району Житомирської області у 2021 році, становить 22292,7 грн за 1 тонну (а.с.47).

За розрахунком прокурора, наведеним у позовній заяві, сума безпідставно отриманих відповідачем коштів складає 2336943,74 грн (1,1 т (кількість гречки, зібраної з 1 га) х 95,30 га (площа) х 22292,70 грн (ціна за 1 т в 2021 році)).

Відповідач зі свого боку жодних заперечень з приводу розрахунку прокурора чи належних і допустимих доказів на підтвердження обставин щодо отримання доходу у розмірі меншому, ніж зазначено у позовній заяві, не надав, власного контррозрахунку не навів.

З огляду на викладене, судом вважаються доведеними обставини щодо отриманого відповідачем доходу від реалізації врожаю, вирощеного на безпідставно отриманих у користування земельних ділянках загальною площею 106 га, у розмірі 2336943,74 грн. Доказів протилежного матеріали справи не містять.

При цьому суд враховує той факт, що відповідачем згідно договору про спільний обробіток землі від 28.04.2021 та додаткової угоди до нього №1 від 01.09.2021 поставлено позивачу-2 металопластикові конструкції з енергозберігаючими вікнами на загальну суму 240033,00 грн, про що свідчить акт приймання-передачі майна від 19.10.2021 (а.с.38).

Отже, за висновком суду, сума безпідставно отриманих відповідачем коштів становить 2096910,74 грн грн, при цьому прокурором заявлено до стягнення з відповідача 2094818,74 грн.

Відповідно до ч.1 ст.14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з приписами ч.3 ст.13 та ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст.73 ГПК України).

Положеннями ст.ст.76, 77 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. ст.86 ГПК України).

При ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог (ч.2 ст.237 ГПК України).

Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи та норми чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню у заявленому прокурором обсязі на суму 2094818,74 грн.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у зв`язку із задоволенням позову, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРГАНІКС-АГРО» (вул.Шевченка, буд.13А, каб.7, смт.Соснове, Березнівський р-н, Рівненська обл., 34652, ідентифікаційний код: 44091040) на користь Новочорторийського технолого-економічного фахового коледжу (вул.Незалежності, буд.36, с.Нова Чортория, Житомирський р-н, Житомирська обл., 13120, ідентифікаційний код: 00698259) 2094818,74 грн.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРГАНІКС-АГРО» (вул.Шевченка, буд.13А, каб.7, смт.Соснове, Березнівський р-н, Рівненська обл., 34652, ідентифікаційний код: 44091040) на користь Житомирської обласної прокуратури (вул.Святослава Ріхтера, буд.11, м.Житомир, Житомирська обл., 10008, ідентифікаційний код: 02909950) 31422,28 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 10.05.23

Суддя Прядко О.В.

Друк:

1 - у справу;

2 - Керівнику Звягельської окружної прокуратури Житомирської області (рек.) + ІНФОРМАЦІЯ_1;

- Житомирській обласній прокуратурі на ел.пошту: prokzt@zhit.gp.gov.ua;

3 - Міністерству освіти і науки України (рек.) + mon@mon.gov.ua;

4 - Новочорторийському технолого-економічному фаховому коледжу (рек.) + nchat@meta.ua;

5 - ТОВ "Органікс-Агро" (рек.) + ІНФОРМАЦІЯ_2;

6 - засновнику ТОВ "Органікс-Агро" - ОСОБА_1 (рек) ( АДРЕСА_1 );

7 - ГУ Держгеокадастру у Житомирській області (рек.) + post@zt.gov.ua.