Рішення

від 04.05.2023 по справі 907/1033/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" травня 2023 р. м. Ужгород Справа № 907/1033/22

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Пригуза П.Д., розглянувши справу у відкритому судовому засіданні,

за позовом: Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Закарпатської митниці, код ЄДРПОУ - 43985560, За4карпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 20

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський будівельний холдинг", код ЄДРПОУ - 36416850, адреса: 79022, Львівська область, м. Львів, вулиця Городоцька, будинок 174,

про відшкодування майнової шкоди (збитків)

Секретар судового засідання Сінкіна Е.В.

За участі представників сторін:

від позивача - Євчинець Руслан Михайлович, в порядку самопредставництва

від позивача - Юркуц Наталія Іванівна, начальник відділу Закарпатської митниці, в порядку самопредставництва (посвідчення АБ № 102474 від 30.08.2022 року)

від відповідача - не з`явився

в с т а н о в и в:

Державна митна служба України в особі відокремленого підрозділу Закарпатської митниці звернулась до господарського суду з позовом до ТОВ "Львівський будівельний холдинг" про стягнення матеріальної шкоди (збитків) у розмірі 158 242,39 грн.

Описова частина рішення.

Ухвалою суду від 19.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 14.02.2023 року.

14.02.2023 року судове засідання не відбулось, ухвалою суду від 10.02.2023 року призначено судове засідання на 09.03.2023 року.

Ухвалою суду від 09.03.2023 року розгляд справи відкладено на 04.04.2023, а також повторно надіслано відповідачеві (79022, Львівська область, м. Львів, вул. Городоцька, буд. 174) повідомлення про відкриття справи та призначення її до розгляду. Суд наголосив увагу відповідача, що встановлені ухвалою про відкриття справи строки для надання заяв по суті справи та з процесуальних питань є обов`язкові до виконання сторонами.

В судове засідання 04.04.2023 року відповідач повторно не з`явився, уповноваженого представника у судове засідання не направив, до початку судового розгляду справи по суті заяв та клопотань процесуального характеру на адресу суду не надіслав.

Ухвалою суду від 04.04.2023 відкладено розгляд справи по суті на 04.05.2023 року.

07.04.2023 позивачем долучено до матеріалів справи повідомлення про кримінальне правопорушення (а. с. 85 а - 85 е).

04.05.2023 до початку судового засідання позивачем долучено до матеріалів справи додаткові пояснення і додаткові докази.

В судовому засіданні, яке відбулось 04.05.2023, суд розглянув справу по суті та вийшов до нарадчої кімнати для ухвалення рішення. Вступна та резолютивна частина рішення судом не проголошувались, оскільки сторони не з`явились після виходу суду з нарадчої кімнати.

Згідно ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення.

І. Суть спору за позицією Позивача.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані тим, що між сторонами було укладено договір відповідального зберігання товарно-матеріальних цінностей (майна, ТМЦ) від 22.07.2020 №249.

Місце зберігання майна - м. Берегово, вул. Мочолівська, 101 - територія, яка знаходилася в користуванні відповідача за договором оренди нерухомого майна.

На виконання даного договору поклажодавцем (позивачем) передано на відповідальне зберігання ТМЦ, що засвідчено актами приймання - передачі.

Закарпатська митниця Держмитслужби листом від 07.09.2021 повідомила відповідача про вжиття невідкладних заходів для повернення майна, переданого на зберігання. Проте, жодної відповіді від відповідача на адресу позивача не надходило.

Також, за твердженням позивача, листом Закарпатської митниці Держмитслужби від 02.11.2021 ТОВ "Львівський будівельний холдинг" було повідомлено про проведення 09.11.2021 інвентаризації фактичних матеріальних цінностей, які знаходяться на відповідальному зберіганні, але представник відповідача за адресою зберігання майна був відсутній.

За наслідками інвентаризації, інвентаризаційною комісію Позивача складена звіряльна відомість інвентаризації фактичної наявності матеріальних цінностей прийнятих на відповідальне зберігання та акт нестачі (втрати) майна, переданого на відповідальне зберігання від 09.11.2021 року.

Також 09.11.2021 складено протокол інвентаризаційної комісії, у якому зазначено, що встановлено факт розбіжностей між фактичними даними та даними бухгалтерського обліку на складі відповідального зберігання ТОВ "Львівський будівельний холдинг".

Позивач зазначає, що з метою визначення розміру заподіяних збитків щодо втрати майна, яке було передане на відповідальне зберігання зберігачу, ним було укладено договір на проведення незалежної оцінки майна, а саме 2 позицій: панелі стінові м-2 (сандвіч панелі) та двері вхідні (металопластик) від 06.12.2021 із СПД - ФОП Гангур В.М.

За твердженням позивача, вартість розміру матеріальних збитків за результатами проведення незалежної експертизи, станом 20.12.2021 складає - 35 152.32 грн.

Також, позивач з метою визначення вартості збитків від нестачі майна звертався до Закарпатської Торгово-промислової палати щодо визначення ціни на деревину дров`яну хвойних порід та вартості металобрухту в Україні станом на листопад 2021 року. Відповідно, Закарпатською Торгово-промисловою палатою видані цінові довідки від 13.12.2021, згідно яких ціна на деревину дров`яну хвойних порід становить 360.00 грн. за 1 м.куб., а вартість металобрухту становить 9250,00 грн. за 1 тону.

Таким чином, Закарпатською митницею відповідно до п. 6 розділу 4 Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №879 від 02.09.2014, визначено розмір збитків від розкрадання, нестач, знищення (псування) матеріальних цінностей в сумі 154 822,39 грн.

14.10.2022 Закарпатською митницею направлено претензію до ТОВ "Львівський будівельний холдинг" щодо відшкодування збитків, завданих нестачею, яку повернуто без вручення у зв`язку із закінченням терміну зберігання.

В додаткових поясненнях, які надійшли до суду 04.05.2023 до початку розгляду справи по суті, позивач вказував, що під час огляду майна 09.11.2021 представник відповідача не був присутній, а при телефонній розмові з власником складського приміщення, ним було повідомлено про реалізацію частини майна, яке зберігалось в даному приміщенні, задля погашення орендної плати, яку зобов`язувався платити відповідач. Крім того, позивач додатково вказує, що між сторонами існували попередні договірні правовідносини відповідно до договору підряду від 20.10.2016 по реконструкції міжнародного пункту пропуску "Лужанка". Частково матеріли, які були демонтовані на міжнародному пункті пропуску "Лужанка" під час реконструкції і були передані на відповідальне зберігання відповідачу.

На підставі вищевикладеного, позивач просить стягнути з відповідача 158 242,39 грн. матеріальної шкоди (збитків).

ІІ. Позиція Відповідача у справі.

Відповідно до даних Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, юридичною адресою відповідача значиться -

Україна, 79022, Львівська обл., місто Львів, вулиця Городоцька, будинок 174.

Згідно приписів ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб.

Суд враховує, що згідно норми ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" визначено статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру. Так, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

На вказану в Єдиному державному реєстрі адресу Відповідача судом була направлена ухвала від 09.03.2023 про відкладення розгляду справи, а також повторне повідомлення про відкриття справи з приписами до відповідача вчинити певні процесуальні дії для розгляду цієї справи. Суд наголосив увагу відповідача в даній ухвалі, що встановлені ухвалою про відкриття справи строки для надання заяв по суті справи та з процесуальних питань є обов`язкові до виконання сторонами. Дане поштове відправлення було повернуто за адресою суду із зазначенням причини повернення "адресат відсутній за вказаною адресою", що підтверджується наявними у справі матеріалами.

На вказану ж адресу відповідача, судом направлялась ухвала про відкладення розгляду справи від 04.04.2023 року.

Крім того, судом всі процесуальні ухвали направлялись на зазначену позивачем електронну адресу відповідача - LBH_2009@ukr.net. Вказані електронні листи були доставлені за вказаною електронною адресою.

Крім того, позивач додатково інформував відповідача про дату судового розгляду справи по суті своїм електронним листом від 03.05.2023 року.

Отже, оскільки використана судом для повідомлення відповідача адреса є дійсною, відповідач вважається належно повідомленим про відкриття провадження та про необхідність подачі заяв по суті справи, оскільки поштове відправлення повернулося за адресою суду з причин закінчення терміну зберігання.

Однак, станом на дату ухвалення судом рішення, заяв по суті справи від Відповідача не надійшло.

Згідно з ч. 1 ст. 251 ГПК України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, за правилами, визначеними нормою статті 165 ГПК України, у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Але, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.

Отже, з досліджених судом відносин суд виходить з того, що належно повідомлений про справу відповідач не заперечує проти дійсності обставин, що викладені у позовній заяві та підтверджені відповідними доказами.

Суд керується приписами статті 2 ГПК України, згідно яких завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Отже, відповідач повідомлений про строк подання відзиву належним чином, не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк, відтак суд, керуючись нормами-принципами та завданнями ГПК України, виходить з того, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд вирішує спір відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову тощо.

Також, згідно ч. 10 ст. 81 ГПК України, у разі неподання учасником справи витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання та яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами.

ІІІ. Мотивувальна частина.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Дослідивши матеріали справи та давши їм правову оцінку, судом встановлено таке:

3.1. 22.07.2020 між сторонами був укладений договір №249 відповідального зберігання ТМЦ (майна) (далі - договір) (а. с. 28 - 32).

Пунктом 1.1. договору передбачено, що в порядку та на умовах визначених договором, поклажодавець (позивач) передає, а зберігач (відповідач) приймає та здійснює відповідальне зберігання протягом строку дії договору майно, що передане Поклажодавцем та визначене у актах прийманя-передачі майна до договору.

Місце зберігання майна - м. Берегово, вул. Мочолівська, 101 (п. 1.2. договору).

Приймання майна на відповідальне зберігання та повернення його з відповідального зберігання здійснюється сторонами за актами приймання - передачі, які є невід`ємною частиною договору (п. 1.2. договору).

Згідно п. 2.1.1. договору, зберігач зобов`язаний вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання.

Пунктом 2.1.3. договору передбачено, що зберігач зобов`язаний нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна поклажодавця, переданого на зберігання зберігачу, його комплектність у відповідності із договором та чинним в Україні законодавством, з моменту одержання майна від Поклажодавця та до моменту його повернення Поклажодавцеві.

Згідно п. 2.1.4. договору, зберігач зобов`язаний повернути майно позивачеві (поклажодавцеві) за першою письмовою вимогою останнього.

Відповідно до п. 2.2.2. договору, поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини).

Пунктом 4.3. договору передбачено, що зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення поклажодавцеві. У випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, яке передано на зберігання, або його частини, зберігач повинен за свій рахунок відшкодувати поклажодавцеві завдану шкоду.

Відповідно до положень п. 6.3. договору, закінчення строку його дії не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

3.2. Актами приймання - передачі ТМЦ до договору від 22.07.2020 (а. с. 30 - 32) підтверджується передача позивачем відповідачу на зберігання відповідного майна.

3.3. Судом встановлено, що 30.09.2021 наказом Закарпатської митниці Держмитслужби №16 - аг (а. с. 33 - 36) зобов`язано провести у Закарпатській митниці Держмитслужби річну інвентаризацію.

3.4. 07.09.2021 позивач направляв відповідачу листа щодо повернення йому майна (а. с. 37), в якому просив вжити невідкладних заходів для повернення майна переданого на зберігання.

Також, судом встановлено, що в доповнення листа від 07.09.2021 (а. с. 38 - 46) позивач повідомляв відповідача, що 09.11.2021 було встановлено нестачу (втрату) майна, що перебувало на відповідальному зберіганні у ТОВ "Львівський будівельний холдинг". Факт нестачі (втрати) такого майна підтверджується актом нестачі (втрати) майна, переданого на відповідальне зберігання від 09.11.2021 року (а. с. 41 - 42) і протоколом інвентаризаційної комісії від 12.11.2021 року (а. с. 43 - 46). В такому протоколі зокрема зазначається, що листом Закарпатської митниці Держмитслужби від 02.11.2021 відповідача було повідомлено про проведення 09.11.2021 інвентаризації фактичних матеріальних цінностей, які знаходяться на відповідальному зберіганні, але представник від відповідача за адресою зберігання майна: Закарпатська область, м. Берегово, вул. Мочолівська, 101, був відсутній.

3.5. 06.12.2021 між позивачем і СПД ФОП Гангур В.М. був укладений договір, предметом якого являлось виконання робіт по проведенню оцінки майна (а. с. 47 - 48).

Актом прийому-передачі виконаних робіт від 21.12.2021 і платіжним дорученням №42 від 21.12.2021 (а. с. 49 - 50) підтверджується вартість виконаних робіт у розмірі 2016.00 грн.

Звітом про оцінку №25-12-521 від 20.12.2021 (а. с. 51 - 53) підтверджується вартість розміру збитку, нанесеного державі в особі Закарпатської митниці Держитслужби України внаслідок нестачі (втрати) ТМЦ, переданих на відповідальне зберігання сторонній організації за договором зберігання станом на 09.11.2021 складає 35 152.32 грн. з ПДВ.

Ціновою довідкою №Ц-125 Закарпатської торгово-промислової палати від 13.12.2021 (а. с. 54) підтверджується ціна на деревину дров`яну хвойних порід для непромислового використання станом на 15.11.2021 у розмірі 360.00 грн. за 1 м. куб.

Ціновою довідкою №Ц-63 Закарпатської торгово-промислової палати від 03.10.2022 (а. с. 55) підтверджується ціна на металобрухт станом на листопад 2021 року у розмірі 9250.00 грн. за тонну.

Платіжним дорученням від 21.12.2021 і квитанцією від 03.10.2022 підтверджується сплата коштів на користь Закарпатської торгово-промислової палати за виготовлення вказаних вище довідок.

3.6. Вартістю розміру збитків (а. с. 58 - 60) підтверджується розрахунок заподіяних збитків позивачу зберігачем (відповідачем) внаслідок нестачі (втрати) майна, переданого на відповідальне зберігання, перелік якого зазначений в акті нестачі (втрати) майна, переданого на відповідальне зберігання від 09.11.2021 року (а. с. 41 - 42) і протоколі інвентаризаційної комісії від 12.11.2021 року (а. с. 43 - 46).

Загальна сума заподіяних збитків внаслідок втрати відповідачем майна складає згідно проведеного розрахунку 154 822.39 грн.

3.7. 14.10.2022 позивач направив на адресу відповідача претензію щодо відшкодування збитків, завданих втратою (нестачею) (а. с. 61 - 63), в якій просив понести повну матеріальну відповідальність за завдані збитки і негайно перерахувати суму у розмірі 154 822.39 грн. - за матеріальний збиток від втрати (нестачі) майна, а також 3420,00 грн. - за понесені митницею витрати на проведення оцінки майна.

3.8. Наказом від 19.10.2020 №460 Державної митної служби України (а. с. 19 - 20) підтверджується створення територіальних органів як відокремлених підрозділів Державної митної служби України, зокрема Закарпатської митниці.

Державна митна служба України в особі відокремленого підрозділу Закарпатської митниці є правонаступником Закарпатської митниці Держмитслужби.

3.9. 07.04.2023 позивачем було долучено до матеріалів справи повідомлення про кримінальне правопорушення від 12.11.2021 (а. с. 85 а - 85 б) до Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, яким просило внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань стосовно вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 191 ККУ.

Перевіряючи доводи і заперечення сторін, суд зазначає таке.

3.10. Норми законодавства, що регулюють спірні відносини.

Цивільний кодекс України.

Стаття 11. Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків.

1. Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

2. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

Стаття 22. Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди

1. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

2. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

3. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Стаття 316. Поняття права власності

1. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Стаття 317. Зміст права власності

1. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

2. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Стаття 509. Поняття зобов`язання та підстави його виникнення.

1. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Стаття 526. Загальні умови виконання зобов`язання.

1. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530. Строк (термін) виконання зобов`язання.

1. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599. Припинення зобов`язання виконанням.

1. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 626. Поняття та види договору.

1. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Стаття 629. Обов`язковість договору.

1. Договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Стаття 631. Строк договору.

1. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

2. Договір набирає чинності з моменту його укладення.

3. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

4. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Стаття 936. Договір зберігання

1. За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Стаття 937. Форма договору зберігання

1. Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 ЦКУ.

Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем.

Стаття 938. Строк зберігання

1. Зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

2. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

3. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Стаття 942. Обов`язок зберігача щодо забезпечення схоронності речі

1. Зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Стаття 948. Обов`язок поклажодавця забрати річ після закінчення строку зберігання

1. Поклажодавець зобов`язаний забрати річ від зберігача після закінчення строку зберігання.

Стаття 949. Обов`язок зберігача повернути річ

1. Зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

2. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Стаття 950. Відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі

1. За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах.

Стаття 951. Відшкодування збитків, завданих поклажодавцеві

1. Збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем:

1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості;

Стаття 953. Повернення речі на вимогу поклажодавця

1. Зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Господарський кодекс України.

Стаття 174. Підстави виникнення господарських зобов`язань.

Однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.

Стаття 193. Загальні умови виконання господарських зобов`язань.

1. Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

2. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Стаття 222.Досудовий порядок реалізації господарсько-правової відповідальності

2. У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб`єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 225. Склад та розмір відшкодування збитків

1. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Стаття 226. Умови і порядок відшкодування збитків

1. Учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

3.11. Висновки суду та норми права, які підлягають застосуванню.

Судом встановлено, що 22.07.2020 між сторонами був укладений договір №249 відповідального зберігання ТМЦ (майна) (далі - договір) (а. с. 28 - 32).

Пунктом 1.1. договору передбачено, що в порядку та на умовах визначених договором, поклажодавець (позивач) передає, а зберігач (відповідач) приймає та здійснює відповідальне зберігання протягом строку дії договору майно, що передане Поклажодавцем та визначене у актах прийманя-передачі майна до договору.

Місце зберігання майна - м. Берегово, вул. Мочолівська, 101 (п. 1.2. договору).

Згідно п. 2.1.1. договору, зберігач зобов`язаний вживати всіх необхідних заходів для забезпечення схоронності майна протягом строку зберігання.

Пунктом 2.1.3. договору передбачено, що зберігач зобов`язаний нести відповідальність за втрату (нестачу) або пошкодження майна поклажодавця, переданого на зберігання зберігачу, його комплектність у відповідності із договором та чинним в Україні законодавством, з моменту одержання майна від Поклажодавця та до моменту його повернення Поклажодавцеві.

Згідно п. 2.1.4. договору, зберігач зобов`язаний повернути майно позивачеві (поклажодавцеві) за першою письмовою вимогою останнього.

Відповідно до п. 2.2.2. договору, поклажодавець має право у будь-який час вимагати у зберігача повернення майна, яке знаходиться на зберіганні (всього або його частини).

Пунктом 4.3. договору передбачено, що зберігач несе відповідальність за збереження і цілісність майна з моменту передання майна на зберігання і до моменту його повернення поклажодавцеві. У випадку втрати (нестачі) або пошкодження майна, яке передано на зберігання, або його частини, зберігач повинен за свій рахунок відшкодувати поклажодавцеві завдану шкоду.

Відповідно до положень п. 6.3. договору, закінчення строку його дії не звільняє сторін від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Актами приймання - передачі ТМЦ до договору від 22.07.2020 (а. с. 30 - 32) підтверджується передача позивачем відповідачу на зберігання відповідного майна.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що договір вважається укладеним з моменту його підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2020, або до повернення майна Поклажодавцю.

Оскільки, сторонами не було укладено додаткових угод до договору відповідального зберігання ТМЦ від 22.07.2020 щодо продовження його дії і майно не було передано Поклажодавцем зберігачу до 31.12.2020, то строк його дії встановлюється - до повернення майна Поклажодавцю.

07.09.2021 позивач направляв відповідачу листа щодо повернення йому майна (а. с. 37), в якому просив вжити невідкладних заходів для повернення майна переданого на зберігання.

Приписами статті 938 ЦКУ встановлено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Згідно ч. 1 ст. 942 ЦКУ, зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Відповідно до ч. 1 ст. 953 ЦКУ, зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився.

Відтак виходячи із системного аналізу норм договору та норм права, відповідач ТОВ "Львівський будівельний холдинг" зобов`язаний був зберігати передане йому майно за актами прийому - передачі у схоронності до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, тобто до 07.09.2021 року.

Приписами ст. 949 ЦКУ передбачено, що зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

За втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах (стаття 950 ЦКУ).

Згідно ч. 1 ст. 951 ЦКУ, збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Також, судом встановлено, що в доповнення листа від 07.09.2021 (а. с. 38 - 46) позивач повідомляв відповідача, що 09.11.2021 було встановлено нестачу (втрату) майна, що перебувало на відповідальному зберіганні у ТОВ "Львівський будівельний холдинг". Факт нестачі (втрати) такого майна підтверджується актом нестачі (втрати) майна, переданого на відповідальне зберігання від 09.11.2021 року (а. с. 41 - 42) і протоколом інвентаризаційної комісії від 12.11.2021 року (а. с. 43 - 46).

Вартістю розміру збитків (а. с. 58 - 60) підтверджується розрахунок заподіяних збитків позивачу зберігачем (відповідачем) внаслідок нестачі (втрати) майна, переданого на відповідальне зберігання, перелік якого зазначений в акті нестачі (втрати) майна, переданого на відповідальне зберігання від 09.11.2021 року (а. с. 41 - 42) і протоколі інвентаризаційної комісії від 12.11.2021 року (а. с. 43 - 46).

Загальна сума заподіяних збитків внаслідок втрати відповідачем майна складає згідно проведеного розрахунку 154 822.39 грн. Також, додатково позивач просить стягнути з відповідача вартість оплачених робіт по визначенню розміру збитків у сумі 3420.00 грн.

Відтак, керуючись нормами ст. ст. 949 - 951 ЦКУ, відповідач зобов`язаний відшкодувати вартість втраченої речей, перелік яких зафіксований у відповідному акті і протоколі інвентаризаційної комісії.

Відповідач не подав до суду заяв по суті справи, чим не спростовував втрату (нестачу) ТМЦ і розрахунок заподіяних збитків, хоча був належним чином повідомлений про відкриття провадження і про необхідність вчинення відповідних процесуальних дій. Відтак, відповідач такими своїми діями ("мовчазною згодою") підтверджує втрату (нестачу) ТМЦ і розрахунок заподіяних збитків.

Згідно ст. 226 ГКУ, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Відтак, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Щодо обґрунтованості рішення.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Стаття 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У цій справі суд вважає достатніми обґрунтування свого рішення про задоволення позовних вимог.

ІV. Розподіл судових витрат.

Згідно платіжного доручення №7496 від 23.12.2022 (а. с. 12) позивачем при поданні позовної заяви сплачено судовий збір у розмірі 2481.00 грн.

Таким чином, судові витрати слід покласти на відповідача повністю згідно п. 1 ч. 4 та п. 9 ст. 129 ГПК України.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 86, 129, 236, 238, 241 ГПК України, суд -

у х в а л и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський будівельний холдинг", код ЄДРПОУ - 36416850, адреса: 79022, Львівська область, м. Львів, вулиця Городоцька, будинок 174, на користь Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Закарпатської митниці, код ЄДРПОУ - 43985560, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 20, матеріальну шкоду (збитки) у розмірі 158 242,39 грн. (сто п`ятдесят вісім тисяч двісті сорок дві гривень 39 копійок).

3. Судові витрати покласти на відповідача.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Львівський будівельний холдинг", код ЄДРПОУ - 36416850, адреса: 79022, Львівська область, м. Львів, вулиця Городоцька, будинок 174, на користь Державної митної служби України в особі відокремленого підрозділу Закарпатської митниці, код ЄДРПОУ - 43985560, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Собранецька, 20, витрати зі сплати судового збору в сумі 2481.00 грн. (дві тисячі чотириста вісімдесят одна гривень 00 копійок).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 08.05.2023 року.

Копію рішення направити сторонам.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.

Суддя П.Д. Пригуза