Ухвала

від 05.05.2023 по справі 915/1521/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

УХВАЛА

05 травня 2023 року Справа № 915/1521/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Дюльгер І.М. розглянувши матеріали справи

про неплатоспроможність

боржника: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 )

керуючий реструктуризацією: Прохоров Володимир Сергійович ( АДРЕСА_2 , поштова адреса: а/с 313, м. Миколаїв, 54001)

кредитор: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 )

кредитор: Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Форінт (01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2, код ЄДРПОУ 40658146),

за участі представників:

від боржниці ОСОБА_3

від кредитора ТОВ «ФК «Форінт» - Головін М.,

від кредитора ОСОБА_2 : ОСОБА_4 ,

керуючий реструктуризацією Прохоров В.С.

встановив:

В провадженні Господарського суду Миколаївської області знаходиться справа №915/1521/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 15.12.2021 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Прохорова Володимира Сергійовича (свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1450 від 08.07.2013, попереднє засідання у справі призначено на 31.01.2022 о 10:30 год.

Оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство оприлюднено 17.12.2021 №67893.

20.01.2022 від ОСОБА_2 до суду надійшла заява від 17.01.2022 (поштове відправлення 5400500604448 від 17.01.2022) про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 30805702,27 грн., з яких: 20000000,00 грн основний борг, 3179178,38 грн пеня, 5780000,00 грн інфляційні втрати, 1846032,32 грн 3% річних та 491,57 грн судовий збір за рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.05.2013.

21.01.2022 від ТОВ ФК Форінт до суду надійшла заява від 14.01.2022 про визнання кредиторських вимог до боржника:

- у сумі 1107616,00 грн забезпечених заставою транспортних засобів, у тому числі: за кредитним договором №014/08-112/77060 від 10.04.2008 у розмірі 434300,00 грн основного боргу; за кредитним договором №014/0028/73/127779 від 18.08.2008 у розмірі 673316,00 грн основного боргу;

- у сумі 5001278,28 грн незабезпечених заставою, з них: 4799365,79 грн основного боргу та 201912,49 грн пені;

- у сумі 4962,00 грн сплаченого судового збору за подання заяви з грошовими вимогами у цій справі.

28.01.2022 на адресу суду надійшло повідомлення керуючого реструктуризацією про результати розгляду кредиторських вимог ОСОБА_2 .

Арбітражним керуючим грошові вимоги кредитора ОСОБА_5 визнано частково у розмірі 28206245,40 грн, з яких: 20000000,00 грн основний борг, 1790137,10 грн вимоги по сплаті 3% річних, 3460000,00 грн вимоги по сплаті інфляційних втрат, 2955616,73 грн вимога по сплаті пені, 491,57 грн судові витрати згідно рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.05.2013 у справі №487/3335/13-ц, а також 4962,00 грн витрати по сплаті судового збору за подання заяви кредитора. У визнанні решти вимог кредитора арбітражним керуючим відмовлено у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Ухвалою від 31.01.2022 судом повідомлено кредитора ОСОБА_2 про недоліки заяви про визнання грошових вимог, надано кредитору строк для усунення недоліків заяви.

Ухвалою від 31.01.2022 судом прийнято заяву кредитора - ТОВ ФК Форінт та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 22 лютого 2022 року о 09:40 год. Суд встановив керуючому реструктуризацією 5-денний строк з дня отримання цієї ухвали для подання до суду письмового відзиву по суті заяви кредитора, доказів направлення кредитору повідомлення про результати розгляду грошових вимог та його отримання кредитором разом з копією повідомлення про вручення поштового відправлення та описом вкладення в поштове відправлення або інших документів, що підтверджують надсилання повідомлення кредитору.

31.01.2022 ОСОБА_1 подано до суду заперечення на кредиторські вимоги ОСОБА_2 .

Боржниця визнає кредиторські вимоги частково в сумі 28206250,06 грн. Решту грошових вимог відхиляє у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

31.01.2022 ОСОБА_1 подано до суду заперечення стосовно заяви ТОВ ФК Форінт про визнання кредиторських вимог.

Боржниця вважає наступне: кредитором не додано доказів правонаступництва Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» прав та обов`язків Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», з яким ОСОБА_6 укладало кредитні договори та договори застави транспортних засобів; не додано реєстрів прав вимоги до відступлення та реєстрів відступлених прав, за підписами сторін правочину, як за договором факторингу між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «КРИСТАЛБАНК», так і за договором факторингу між ПАТ «КРИСТАЛБАНК» та ТОВ «ФК «Форінт»; не додано додатків № 1 до договорів відступлення права вимоги за договорами застави, за підписами сторін правочину, як за договором вілступлення права вимоги за договорами застави та договором відступлення права вимоги за договорами застави, що нотаріально посвідчені, укладені між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «КРИСТАЛБАНК», так і за такими ж договорами між ПАТ «КРИСТАЛБАНК» та ТОВ «ФК «Форінт». Окрім того, боржниця вважає, що Додаток №1 до посвідченого нотаріально договору відступлення права вимоги за договорами застави, що нотаріально посвідчені, також повинен бути нотарільно посвідченим. Відповідно, на думку боржниці, у ТОВ ФК Форінт відсутні грошові вимоги до гр. ОСОБА_1 забезпечені заставою.

31.01.2022 представником кредитора - ТОВ ФК Форінт подано до суду клопотання від 28.01.2022 №2/2022/01/6199 про долучення доказів до матеріалів справи, а саме: ухвали Центрального районного суду міста Миколаєва від 10.04.2018 у справі №2-102/11 додатково на підтвердження факту набуття ТОВ ФК Форінт права вимоги до боржника.

31.01.2022 керуючим реструктуризацією подано до господарського суду клопотання за вих. №02-01/10 від 31.01.2022 про відкладення попереднього засідання у справі на іншу дату з метою виконання приписів ст. ст. 119, 122 Кодексу України з процедур банкрутства.

Ухвалою суду від 31.01.2022 попереднє засідання у справі відкладено на 22 лютого 2022 року о 09:40 год.

16.02.2022 на електронну адресу суду надійшло повідомлення керуючого реструктуризацією про розгляд заяви ТОВ ФК Форінт про визнання грошових вимог до боржника.

Зокрема керуючим реструктуризацією зазначено наступне:

1) конкурсні вимоги ТОВ «ФК «Форінт» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/08-112/77060 від 10.04.2008р., визнаються керуючим реструктуризацією повністю у розмірі 2324480,26 грн., з яких:

- 2007166,70 грн (що еквівалентно 72363,71 дол. США) - заборгованість за кредитом (задовольняються у другу чергу);

- 120401,08 грн (що еквівалентно 4340,78 дол. США) - заборгованість по сплаті відсотків (задовольняються у другу чергу);

- 196912,48 грн (що еквівалентно 7099,22 дол. США) - заборгованість по пені (задовольняються у третю чергу);

2) незаконним і необґрунтованим є визначення ТОВ «ФК «Форінт» зобов`язання ОСОБА_1 за рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 19.03.2013р. у справі №2-102/11 за курсом долару до гривні, встановленим Національним банком України у розмірі 136527,95 доларів США (кредит та відсотки) та 5000,00 грн пені, що при застосуванні курсу долара США до гривні (станом на 14.01.2022) складає 3784414,01 грн. (у т.ч. 5000,00 грн пені);

Керуючий реструктуризацією вважає, що вимоги до ОСОБА_1 мають визначатися, виходячи із резолютивної частини рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 19.03.2013 у справі №2-102/11, а саме: із зазначеної заборгованості у розмірі 1083118,38 грн.

Таким чином, керуючий реструктуризацією визнає конкурсні вимоги ТОВ «ФК «Форінт» до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/0028/73/127779 від 18.08.2008 частково у розмірі 1083118,38 грн, з яких:

- 938376,75 грн (що еквівалентно 118607,71дол. США) - поточна заборгованість за кредитом (задовольняються у другу чергу);

- 65890,65 грн (що еквівалентно 8328,36 дол. США) - прострочена заборгованість за кредитом (задовольняються у другу чергу);

- 69674,37 грн (що еквівалентно 8793,97 дол. США) - прострочена заборгованість за відсотками (задовольняються у другу чергу);

- 4176,61 грн (що еквівалентно 527,91 дол. США) - поточна заборгованість за відсотками (задовольняються у другу чергу);

- 5000,00 грн - заборгованість по пені (задовольняються третю чергу);

3) кредитором не додано до заяви про визнання грошових вимог реєстрів прав вимоги до відступлення та реєстрів відступлених прав, за підписами сторін правочину, як за договором факторингу між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «КРИСТАЛБАНК», так і за договором факторингу між ПАТ «КРИСТАЛБАНК» та ТОВ «ФК «Форінт»; не додано додатків № 1 до договорів відступлення права вимоги за договорами застави, за підписами сторін правочину, як за договором вілступлення права вимоги за договорами застави та договором відступлення права вимоги за договорами застави, що нотаріально посвідчені, укладені між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «КРИСТАЛБАНК», так і за такими ж договорами між ПАТ «КРИСТАЛБАНК» та ТОВ «ФК «Форінт». Додаток №1 до посвідченого нотаріально договору відступлення права вимоги за договорами застави, що нотаріально посвідчені, також повинен бути нотарільно посвідченим. Відповідно, на думку керуючого реструктуризацією, у ТОВ ФК Форінт відсутні грошові вимоги до гр. ОСОБА_1 забезпечені заставою.

22.02.2022 судом постановлено протокольну ухвалу про продовження строку попереднього засідання на 30 днів та відкладення розгляду справи на 22.03.2022 о 11 год. 00 хв.

Попереднє засідання, призначене на 22.03.2022 о 11 год. 00 хв., не відбулося у зв`язку з обставинами, які зумовили загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах військової агресії Російської Федерації проти України.

25.07.2022 відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 25.07.2022 № 41 було відновлено територіальну підсудність судових справ Господарського суду Миколаївської області.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 24.02.2022, який на даний час продовжено до 20 травня 2023 року включно.

Ухвалою від 13.02.2023 суд постановив: продовжити строк проведення попереднього засідання у справі, попереднє засідання у справі призначити на 01 березня 2023 року о 12:00 год.

27.02.2023 на електронну адресу суду надійшли заперечення ТОВ ФК Форінт на заяву з грошовими вимогами ОСОБА_2 від 17.01.2022.

Кредитор просить суд відхилити кредиторські вимоги ОСОБА_5 посилаючись на те, що ОСОБА_2 не надано доказів, які б підтвердили обсяг набутих ним прав, а ухвала Заводського районного суду м. Миколаєва від 30.01.2015 не містить аналізу обставин справи у повному обсязі щодо обсягу прав кредитора, а лише замінює сторону стягувача у виконавчому провадженні з виконання судового рішення.

Кредитор вважає, що заявлення ОСОБА_2 та визнання керуючим реструктуризацією грошових вимог у вигляді 3% річних з урахуванням позовної давності частково в сумі 1745758,08 грн суперечить положенням ст.. 625 ЦК України.

Крім того, на думку кредитора, підлягає перевірці розмір заборгованості, стягнутий з боржника з урахуванням наявності солідарного обов`язку боржників ОСОБА_7 , ТОВ «Славич» та ТОВ «Донпром», які згідно з договором поруки є фінансовими поручителями.

21.02.2023 на адресу суду від ТОВ ФК Форінт надійшли пояснення на заперечення керуючого реструктуризацією та боржниці.

Кредитор вважає, що грошові вимоги обґрунтовані та підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.

Стосовно заперечень керуючого реструктуризацією та боржниці кредитор зазначає наступне:

1) з нової редакції Статуту Банку вбачається, що протоколом загальних зборів акціонерів ЗБ-45 від 14.10.2009 прийнято рішення про заміну найменування Відкритого акціонерного товариства» Райффайзен Банк Аваль» на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль». Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» є правонаступником за всіма правами та обов`язками Відкритого акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (п. 1.3. Статуту).

Отже, трансформація зміни найменування акціонерного товариства з відкритого акціонерного товариства на публічне акціонерне товариство відбувалась на виконання вимог Закону України «Про акціонерні товариства», який набрав чинності 30.04.2009.

Крім того, за рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.06.2012 року №2-2904/11 у справі №2-6055/11, залишеному без змін ухвалою апеляційного судуМиколаївської області від 30.08.2012, ухвалою Вищого спеціалізованого судуУкраїни з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.12.2012 та за рішенням Центрального районного судуміста Миколаєва від 19.03.2013 у справі № 2-102/11 заборгованість за кредитними договорами стягнута з ОСОБА_1 , саме на користь Публічного АТ «Райффайзен Банк Аваль» та виконавчі провадження з виконання зазначених рішень здійснювалися на користь Публічного АТ «Райффайзен Банк Аваль»;

2) факти набуття права вимоги за обома кредитними договорами встановлені судовими рішеннями, які набули чинності. Отже, зазначені факти в силу статті 75 ПІК України, не підлягають доказуванню;

3) витяги з відповідних реєстрів до договорів факторингу є допустимими та належними письмовими доказами, які підтверджують перехід права вимоги від АТ «Райффайзен Банк Аваль» до ПАТ «КРИСТАЛБАНК» та в подальшому до ТОВ «ФК «Форінт»;

4) боржник та керуючий реструктуризацією помилково вважають що права вимоги грошового зобов`язання до боржника за кредитним договором №014/0028/73/127779 від 18.08.2008 повинні визнаватися у національній валюті - гривні, з урахуванням розміру заборгованості, стягнутої рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 19.03.2013 у справі №2-2102/11, а саме: в загальній сумі 1083118 грн. 38 коп.

На думку кредитора, правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №310/11534/13-ц (провадження №14-154цс18), від 04.06.2019 у справі №916/190/18 (провадження №12-302гс18).

Посилаючись на позицію Верховного Суду, викладену у постановах: від 04.06.2019 у справі №916/190/18, у справі №697/307/15-ц, кредитор зазначає, що судове рішення не може змінювати зміст договірного зобов`язання, що існувало між сторонами, якщо останнє було грошовим в іноземній валюті, то таким і залишається.

27.02.2023 кредитором подано до суду додаткові пояснення щодо грошових вимог з доданими до них доказами на підтвердження факту переходу права вимоги за договором застави транспортного засобу від 18.08.2008 3014/0028/73/127779/3.

01.03.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення попереднього засідання у справі на 05 квітня 2023 року об 11:00 год.

04.04.2023 керуючим реструктуризацією подано до господарського суду відзив на заперечення кредитора ТОВ ФК Форінт на заяву кредитора ОСОБА_2 про визнання кредиторських вимог.

Керуючий реструктуризацією вважає заперечення необґрунтованими обставини, викладені у заяві ОСОБА_2 такими, що мають достатній обсяг, розгляд та визнання керуючим реструктуризацією вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 правомірним та законним.

04.04.2023 кредитором ОСОБА_2 подано суду відповідь на заперечення ТОВ ФК Форінт.

Кредитор ОСОБА_2 вважає заперечення необґрунтованими та незаконними, просить визнати грошові вимоги у повному обсязі.

В обґрунтування заперечень ТОВ ФК Форінт щодо нарахування 3% річних ОСОБА_2 посилається на норми ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1050, ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Також ОСОБА_2 зазначає, що ТОВ ФК Форінт не надано жодного доказу на підтвердження обставин перебування ТОВ «Славич» та ТОВ «Донпром» у процедурі ліквідації та погашення грошових вимог ОСОБА_2 ТОВ ФК Форінт не зверталось у встановленому порядку до суду з клопотанням про витребування доказів на підтвердження тих обставин, на які посилається у своїх запереченнях.

05.04.2023 судом постановлено протокольну ухвалу про відкладення попереднього засідання у справі на 05 травня 2023 року об 11:30 год.

Ухвалою від 06.04.2023 суд постановив: продовжити кредитору ОСОБА_2 строк для усунення недоліків заяви про визнання кредиторських вимог від 17.01.2022; встановити кредитору 10-денний строк з дня отримання даної ухвали для надання суду належним чином засвідчених копій письмових доказів на підтвердження обставин, викладених у заяві про визнання грошових вимог; попередити кредитора, що в разі не усунення недоліків заяви про визнання кредиторських вимог у встановлений судом строк, господарський суд постановляє ухвалу про повернення заяви.

На виконання ухвали суду від 06.04.2023 кредитором ОСОБА_2 надано суду належним чином засвідчені копії письмових доказів.

Ухвалою суду від 02.05.2023 заяву кредитора прийнято до розгляду.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення попереднього засідання.

У попередньому засіданні 05.05.2023 учасники справи підтримали свої позиції, викладені у заявах по справі.

На підставі ст. 233 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши матеріали заяв кредиторів, заслухавши пояснення представників кредиторів, боржника та керуючого реструктуризацією, суд дійшов наступних висновків.

Ухвалою суду від 15.12.2021 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Прохорова Володимира Сергійовича (свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1450 від 08.07.2013, попереднє засідання у справі призначено на 31.01.2022 о 10:30 год.

Оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство оприлюднено 17.12.2021 №67893.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства, подання кредиторами грошових вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.

Згідно усталеної практики Верховного Суду стосовно порядку розгляду кредиторських вимог у справі про банкрутство, ролі та обов`язків суду на цій стадії провадження у справі про банкрутство:

- заявник сам визначає докази, які на його думку підтверджують заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- обов`язок здійснення правового аналізу заявлених у справі кредиторських вимог, підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог покладений на господарський суд, в провадженні якого перебуває справа про банкрутство (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- під час розгляду заявлених грошових вимог суд користується правами та повноваженнями, наданими йому процесуальним законом; суд самостійно розглядає кожну заявлену грошову вимогу, перевіряє її відповідність чинному законодавству та за результатами такого розгляду визнає або відхиляє частково чи повністю грошові вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі №908/710/18, 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16);

- у попередньому засіданні господарський суд зобов`язаний перевірити та надати правову оцінку усім вимогам кредиторів до боржника незалежно від факту їх визнання чи відхилення боржником (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18).

- завданням господарського суду у попередньому засіданні є перевірка заявлених до боржника грошових вимог конкурсних кредиторів, які можуть підтверджуватися первинними документами (угодами, накладними, рахунками, актами виконаних робіт тощо), що свідчать про цивільно-правові відносини сторін та підтверджують заборгованість боржника перед кредитором, та/або рішенням юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення такого спору (постанови Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/3353/16, від 18.04.2019 у справі № 914/1126/14, від 20.06.2019 у справі № 915/535/17, від 25.06.2019 у справі № 922/116/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 24.10.2019 у справі № 910/10542/18, від 07.11.2019 у справі № 904/9024/16).

У справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов`язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору (постанови Верховного Суду від 26.02.2019 у справі № 908/710/18, від 15.10.2019 у справі № 908/2189/17, від 20.05.2021 у справі № 922/3369/19, від 23.09.2021 у справі № 910/866/20, від 20.09.2022 від 911/2796/21).

Наведені висновки не втратили своєї актуальності з введенням в дію з 21.10.2019 КУзПБ (відповідно до пункту 4 Розділу "Прикінцеві та перехідні положення" якого з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство), оскільки Кодекс (статті 45-47) містить аналогічне правове регулювання порядку звернення кредиторів із заявами із вимогами до боржника у справі про банкрутство та порядку розгляду цих заяв судом.

Така позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 09.12.2021 у справі № 905/857/19, від 20.12.2021 у справі № 922/1775/19, від 09.06.2022 у справі № 910/14927/20.

Верховний Суд зауважує, що заяви з кредиторськими вимогами судам слід розглядати із застосуванням засад змагальності сторін у справі про банкрутство у поєднанні з детальною перевіркою підстав виникнення грошових вимог кредиторів до боржника, їх характеру, розміру та моменту виникнення. У разі виникнення мотивованих сумнівів сторін у справі про банкрутство щодо обґрунтованості кредиторських вимог, на заявника таких кредиторських вимог покладається обов`язок підвищеного стандарту доказування задля забезпечення перевірки господарським судом підстав виникнення таких грошових вимог, їх характеру, встановлення розміру та моменту виникнення цих грошових вимог (постанови Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 914/2404/19, від 28.01.2021 у справі № 910/4510/20).

Правового висновку про обґрунтованість відмови судів першої та апеляційної інстанцій у визнанні грошових вимог кредитора-заявника внаслідок неподання таким кредитором належних та достатніх документальних доказів у справу про банкрутство при поданні заяви конкурсним кредитором суди дійшли у справах № 910/21939/15 (постанова Верховного Суду 23.04.2019) та № 904/2104/19 (постанова Верховного Суду 28.07.2020, зокрема, щодо розгляду грошових вимог ПАТ "Алчевський коксохімічний завод"). Така практика є сталою як при застосуванні статті 25 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", так при застосуванні статті 45 КУзПБ.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

У свою чергу докази відповідно до ст. ст. 76-79 ГПК України повинні бути належними на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства заяви з вимогами конкурсних кредиторів або забезпечених кредиторів, подані в межах строку, визначеного частиною першою цієї статті, розглядаються господарським судом у попередньому засіданні.

За результатами розгляду зазначених заяв господарський суд постановляє ухвалу про визнання чи відхилення (повністю або частково) вимог таких кредиторів. Ухвала господарського суду є підставою для внесення відомостей про таких кредиторів до реєстру вимог кредиторів.

В межах встановленого строку на адресу суду надійшли заяви кредиторів:

- ОСОБА_2 від 17.01.2022 (поштове відправлення 5400500604448 від 17.01.2022) про визнання кредиторських вимог до боржника в сумі 30805702,27 грн., з яких: 20000000,00 грн основний борг, 3179178,38 грн пеня, 5780000,00 грн інфляційні втрати, 1846032,32 грн 3% річних та 491,57 грн судий збір за рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.05.2013.

- ТОВ ФК Форінт від 14.01.2022 про визнання кредиторських вимог до боржника:

- у сумі 1107616,00 грн забезпечених заставою транспортних засобів, у тому числі: за кредитним договором №014/08-112/77060 від 10.04.2008 у розмірі 434300,00 грн основного боргу; за кредитним договором №014/0028/73/127779 від 18.08.2008 у розмірі 673316,00 грн основного боргу;

- у сумі 5001278,28 грн незабезпечених заставою, з них: 4799365,79 грн основного боргу та 201912,49 грн пені;

- у сумі 4962,00 грн сплаченого судового збору за подання заяви з грошовими вимогами у цій справі.

Щодо вимог кредитора ОСОБА_2 суд дійшов таких висновків.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.05.2013 у цивільній справі № 487/3335/13-ц, яке набрало законної сили 11.06.2013, задоволено позовну заяву ОСОБА_8 , стягнуто в солідарному порядку з ТОВ «Дорпром», ТОВ «Славич» та ФОП Матійчук Маргарити Євгенівни заборгованість за договором позики у розмірі 20266301,54 грн, з яких: 20000000,00 грн - сума основного боргу, 44383,68 грн - три відсотки річних, 221917,86 грн - сума нарахованої пені; а також суму судового збору в сумі 491,57 грн.

Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 30.01.2015, яка набрала законної сили 05.02.2015, замінено стягувача ОСОБА_8 на правонаступника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні № 39817753 та № 39816641 з виконання виконавчого листа № 2/487/1699/13 у цивільній справі № 487/3335/13-ц зі стягнення в солідарному порядку з ФОП Матійчук М.Є. та ТОВ «Славич» та зі стягнення в солідарному порядку з ФОП Матійчук М.Є. та ТОВ «Дорпром» відповідно.

Погашень заборгованості в межах зазначеного виконавчого провадження не відбулося, зазначене рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.05.2013 у цивільній справі № 487/3335/13-ц не виконано.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

За змістом ст.1 КУзПБ конкурсними є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Вказані вимоги виникли до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та є конкурсними.

Таким чином, конкурсні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_7 стягнуто за рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 29.05.2013 у цивільній справі № 487/3335/13-ц, отже такі вимоги є безспірними, підлягають визнанню судом та включення до реєстру вимог кредиторів боржника у повному обсязі.

Щодо заявлених до визнання 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих кредитором за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання на підставі ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов`язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

В період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов`язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

На підставі ст. 625 ЦК України кредитор правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні нарахування.

Фізичною особою ОСОБА_7 та керуючим реструктуризацією у запереченнях на заяву кредитора про визнання грошових вимог заявлено про застосування позовної давності до вимог про нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Пред`явлення позову як форми захисту суб`єктивного права є одним з етапів здійснення матеріального права. Втім, хоча позовна форма захисту цивільних прав є основною формою їх захисту в суді і в ЦК України йдеться саме про позовну давність, проте встановлені законом строки застосовуються і до цивільно-правових вимог, які не оформляються у вигляді позову, зокрема у справах про банкрутство.

Чинний КУзПБ введений в дію з 21.10.2019, не встановлює спеціальних норм, які регулюють застосування позовної давності у справах про банкрутство, в тому числі її застосування при розгляді кредиторських вимог до боржника. Таких норм не містить і ГК України.

Водночас частиною 1 ст. 3 ГПК України визначено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження у справах про банкрутство є однією з форм господарського процесу, тому в його межах повинні виконуватися завдання господарського судочинства та досягатися його мета - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

ЦК України як основний акт цивільного законодавства не містить вичерпного переліку вимог, на які позовна давність не поширюється. Водночас оскільки позовна давність є інститутом цивільного права, вона може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 ГК України).

За змістом частини другої статті 9 ЦК України та частини першої статті 223 ГК України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново-господарських зобов`язань, визначених статтею 175 ГК України (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 910/10116/18 та від 01.10.2019 у справі № 910/12604/18).

Тому у вирішенні питання застосування позовної давності у справі про банкрутство необхідно керуватися нормами ЦК України, глава 19 "Позовна давність" якого включена до книги першої "Загальні положення", а отже, її положення поширюються не лише на договірні, а й на інші цивільні правовідносини.

У справі, що розглядається, кредитор звернувся до суду за захистом своїх прав шляхом подання заяви з грошовими вимогами до боржника у справі про банкрутство.

Тобто кредитор звернувся до суду в розумінні статті 16 ЦК України з вимогою про захист свого майнового права та інтересу.

За таких умов положення про позовну давність поширюються і на майнові вимоги кредиторів, заявлені до боржника у справі про його банкрутство.

Ураховуючи наведене, у справі про банкрутство при розгляді кредиторських грошових вимог до боржника застосовуються загальні норми цивільного законодавства про позовну давність, визначені у главі 19 «Позовна давність» ЦК України.

Близького за змістом підходу щодо застосування позовної давності у справі про банкрутство дотримується Верховний Суд України у постанові від 13.01.2016 у справі № 922/5094/14, судова палата для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 23.04.2019 у справі № Б-19/207-09, від 11.02.2020 у справі № 10/5026/995/2012, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 05.03.2020 у справі № 14/325"б".

У ст. 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України, позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно з ч.1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Відповідно до ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення (п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів).

Заява з вимогами до боржника подана кредитором 17.01.2022, про що свідчить відмітка на поштовому конверті.

Таким чином, розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за неповернуту позику слід обчислювати за період з 18.01.2019 по 14.12.2021.

За розрахунком суду, який здійснено за допомогою комп`ютерної програми IpLex, за період з 18.01.2019 по 14.12.2021 від суми неповернутою позики в сумі 20000000,00 грн 3% річних становить 1744109,58 грн, в свою чергу інфляційні втрати 3658056,35 грн.

Отже, вимоги кредитора ОСОБА_2 в частині 3% річних в сумі 1744109,58 грн та інфляційних втрат 3658056,35 грн за період з 18.01.2019 по 14.12.2021, суд вважає законними, обґрунтованими, конкурсними та такими, що підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів боржника.

Решту вимог кредитора в частині нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України 3 % річних та інфляційних втрат слід відхилити.

Щодо заявлених кредитором до визнання вимог у вигляді пені за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання в розмірі 2957260,52 грн за період з 15.12.2018 по 14.12.2021, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч.1 ст.549 ЦК України).

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п.2.2.2. Додаткового договору від 30.10.2009 до Договору позики від 29.07.2008 Позичальник зобов`язався повернути другий транш позики в сумі 20 000 000,00 грн в строк 01.03.2013.

За умовами п. 3.1. Додаткового договору від 30.10.2009 до Договору позики від 29.07.2008 у разі неповернення або несвоєчасного повернення позикодавцю грошових коштів в сумі 60000000,00 грн, позичальник сплачує позикодавцю пеню від неповернутої або несвоєчасно повернутої суми, відповідно по кожному траншу, в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який стягується пеня.

Таким чином, беручи до уваги умови п. 2.2.2 Додаткового договору від 30.10.2009 до Договору позики від 29.07.2008 прострочення виконання грошового зобов`язання боржницею з 02.03.2013 та враховуючи положення ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано 02.09.2013.

З зазначеного витікає, що вимоги кредитора щодо пені за неповернення позики за період з 15.12.2018 по 14.12.2021 у розмірі 2957260,52 грн заявлені безпідставно та підлягають відхиленню судом у повному обсязі.

Заперечення ТОВ ФК Форінт щодо кредиторських вимог ОСОБА_2 суд вважає безпідставними з зазначених вище обставин та не доведеними, у відповідності до вимог чинного законодавства.

Щодо вимог ТОВ ФК Форінт до боржника за кредитним договором №014/08-112/77060 від 10.04.2008 судом встановлено наступне.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 15.06.2012 у справі №2-6055/11, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 30.08.2012 та ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10.12.2012, з урахуванням ухвали від 04.09.2017 про виправлення описки в рішенні, задоволено позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», достроково розірвано кредитний договір №014/08-112/77060 від 10.04.2008 року, укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Миколаївської обласної дирекції та ОСОБА_1 , достроково розірвано договір поруки № 014/08-112/77016/П від 10.04.2008 року, укладений між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Миколаївської обласної дирекції та ОСОБА_9 , стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_9 в солідарному порядку на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Миколаївської обласної дирекції заборгованість за тілом кредиту в сумі 72363,71 дол. США., заборгованість за відсотками в сумі 4 340,78 дол. США, пеню в сумі 7 099,22 дол. США, а всього 83 803,77 дол. США. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_9 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Миколаївської обласної дирекції судові витрати в сумі по 910,00 грн. з кожного.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.09.2017 у справі №2-6055/11, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Миколаївської області від 24.01.2018 та постановою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 29.08.2018, задоволено заяву ТОВ «ФК «Форінт», замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство "Райффайзен Банк Аваль" на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" у справі №2-6055/11 за позовом Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" до ОСОБА_1 , ОСОБА_9 про дострокове розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитним договором №014/08-112/77060 від 10.04.2008 (на рішенні судузазначена справа №2-2904/11).

Щодо вимог ТОВ ФК Форінт до боржника за кредитним договором № 014/0028/73/127779 від 18.08.2008, судом встановлено наступне.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 19.03.2013 у справі № 2-102/11 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/0028/73/127779 від 18 серпня 2008 року в загальній сумі 1083118 (один мільйон вісімдесят три тисячі сто вісімнадцять) грн. 38 коп., яка складається з: поточного залишку заборгованості за кредитом 118607,71 доларів США, що еквівалентно 938376 грн. 75 коп., простроченої заборгованості по кредиту 8328,36 доларів США, що еквівалентно 65890 грн. 65 коп., простроченої заборгованості за відсотками по кредиту 8793,97 доларів США, що еквівалентно 69674 грн. 37 коп., поточної заборгованості за відсотками по кредиту 527,91 доларів США, що еквівалентно 4176 грн. 61 коп. та 5000 грн. 00 коп. пені.

Ухвалою Центрального районного суду міста Миколаєва від 10.04.2018 у справі №2-102/11, замінено сторону стягувача АТ «Райффайзен Банк Аваль» на ТОВ «ФК «Форінт» за виконавчим документом про стягнення з боржника ОСОБА_1 боргу за кредитним договором № 014/0028/73/127779 від 18.08.2008, укладеним з АТ «Райффайзен Банк Аваль».

В силу положень ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Таким чином, факт набуття ТОВ «ФК «Форінт» вимог до боржника за кредитними договорами №014/0028/73/127779 від 18.08.2008 та № 014/08-112/77060 від 10.04.2008, укладеними між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 , якими ТОВ «ФК «Форінт» обґрунтовує заявлені грошові вимоги, встановлений судовими рішеннями, які набрали законної сили.

За змістом ст.1 КУзПБ конкурсними є кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Вказані вимоги виникли до відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та є конкурсними.

Відповідно до абз.4 ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов`язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.

Кредитором заяву про визнання грошових вимог до боржника подано до господарського суду 14.01.2022.

Офіційний курс НБУ за 1 дол. США станом на 14.01.2022 становить 27,7372 грн.

Таким чином, конкурсні вимоги ТОВ "Фінансова компанія "Форінт" до ОСОБА_1 за Кредитними договорами №014/0028/73/127779 від 18.08.2008 та № 014/08-112/77060 від 10.04.2008 є безспірними, підлягають визнанню судом та включення до реєстру вимог кредиторів боржника у повному обсязі.

Стосовно заперечень боржниці та керуючого реструктуризацією щодо незаконності та необґрунтованості визначення кредитором зобов`язання за рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 19.03.2013 у справі №2-102/11 за курсом валюти, встановленим НБУ України станом на 14.01.2022, суд зазначає, що у постанові від 04 липня 2018 року у справі №14-134цс18 Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.».

Такий висновок наведений також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц, від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14ц.

Отже, зазначені заперечення суд вважає безпідставними та необґрунтованими.

Щодо забезпечення заставою грошових вимог ТОВ «ФК «Форінт» за вказаними Кредитними договорами судом встановлено наступне.

За нотаріально посвідченим договором застави транспортного засобу від 10.04.2008, посвідченим приватним нотаріусом Миколаївського районного нотаріального округу Миколаївської області Біцюк Т.Є., реєстровий номер 1132, набуття прав за договорами застави відбулося на підставі договорів відступлення прав за договорами застави, що нотаріально посвідчені, укладені 25.05.2017 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «КРИСТАЛБАНК», а в подальшому між ПАТ «КРИСТАЛБАНК» та ТОВ «ФК «Форінт», посвідчені приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Данич О.Ф. При цьому, при вчиненні зазначеної нотаріальної дії між сторонами був складений Додаток № 1 до відповідного договору «Реєстр договорів застави, права вимоги за якими передаються Цедентом Цесіонарію», який долучений нотаріусом при посвідченні договорів до тексту договору, прошитий разом із договором і скріплений підписом та печаткою нотаріуса, із зазначенням кількості аркушів, копію якого кредитором додано до додаткових пояснень від 24.02.2023.

За договором застави транспортного засобу від 18.08.2008 №014/0028/73/127779/3, укладеним у простій письмовій формі, набуття прав за договором застави відбулося на підставі договорів відступлення прав за договорами застави, що нотаріально не посвідчено, укладені 25.05.2017 між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ПАТ «КРИСТАЛБАНК», а в подальшому між ПАТ «КРИСТАЛБАНК» та ТОВ «ФК «Форінт», із додатком № 1 до відповідного договору «Реєстр договорів застави, права вимоги за якими передаються Цедентом Цесіонарію», копію якого кредитором додано до додаткових пояснень від 24.02.2023.

Зазначене спростовує заперечення боржника та керуючого реструктуризацією стосовно факту набуття ТОВ «ФК «Форінт» прав за договорами застави транспортних засобів.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що грошові вимоги до боржника у розмірі 1107616,00 грн є забезпеченими заставою транспортних засобів, у тому числі:

- за Кредитним договором №014/08-112/77060 від 10.04.2008 у розмірі 434300,00 грн вартість предмету застави - автомобілю марки AUDI, марки Q7, реєстраційний номер НОМЕР_3 (п. 1.3. Договору застави транспортного засобу від 10.04.2008);

- за Кредитним договором №014/0028/73/127779 від 18.08.2008 у розмірі 673316,00 грн вартість предмету застави автомобілю марки PORSHE CAYENNE, 2008 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_4 (п. 1.2. Договору застави транспортного засобу №014/0028/73/127779/3 від 18.08.2008.

Суд також враховує висновки в рішенні ЄСПЛ у справі "Проніна проти України",.в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Суд також враховує, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Руїз Торія проти Іспанії"). Лише той факт, що суд окремо та детально не відповів на кожний аргумент, представлений сторонами, не є свідченням несправедливості процесу (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Шевельов проти України").

Стосовно черговості задоволення вимог кредиторів суд зазначає, що порядок задоволення вимог кредиторів у справі про неплатоспроможність визначено статтею 133 Кодексу України з процедур банкрутства. Згідно з ч. 4 цієї статті, вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:

1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;

2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;

3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.

Згідно з частиною 2 статті 133 Кодексу України з процедур банкрутства витрати, пов`язані з провадженням у справі про неплатоспроможність, зокрема, витрати на оплату судового збору, відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.

Кредиторами за подання до господарського суду заяв з вимогами до боржника сплачено судовий збір в розмірі 4962,00 грн, а тому вказані витрати мають бути відшкодовані до задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, з урахуванням положень ст. 133 Кодексу України з процедур банкрутства, суд вважає, що визнані судом вимоги кредиторів мають задовольнятися в такій черговості:

- вимоги ОСОБА_2 до боржника - фізичної особи ОСОБА_1 частково в загальній сумі 25673921,04 грн, з яких:

- 25447041,18 грн основний борг, 3% річних та інфляційні втрати друга черга;

- 221917,86 грн пеня третя черга;

- 4962,00 грн витрати по сплаті судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог;

- вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Форінт до боржника фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 6113856,27 грн, з яких:

- 1107616,00 грн вимоги забезпечені заставою;

- 4799365,79 грн - заборгованість по кредитам та відсоткам друга черга;

- 201912,48 грн - пеня - третя черга;

- 4962,00 грн витрати по сплаті судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 КУзПБ, в ухвалі за результатами попереднього засідання суду, зокрема, зазначаються:

1) обов`язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення такої ухвали;

2) дата засідання господарського суду, яке має відбутися не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто схвалений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.

Частиною 1 ст. 123 КУзПБ встановлено, що протягом трьох робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду арбітражний керуючий згідно з цією ухвалою письмово повідомляє кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організовує їх проведення.

Участь кредиторів у зборах кредиторів, визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу та учасників зборів кредиторів з правом дорадчого голосу здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.

Керуючись ст. 45-47, 122, 133, п. 5 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, ст. 233-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Визнати вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Форінт до боржника фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 6113856,27 грн, з яких:

- 1107616,00 грн вимоги забезпечені заставою;

- 4799365,79 грн - заборгованість по кредитам та відсоткам друга черга;

- 201912,48 грн - пеня - третя черга;

- 4962,00 грн витрати по сплаті судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог.

2. Визнати вимоги ОСОБА_2 до боржника- фізичної особи ОСОБА_1 частково в загальній сумі 25673921,04 грн, з яких:

- 25447041,18 грн основний борг, 3% річних та інфляційні втрати друга черга;

- 221917,86 грн пеня третя черга;

- 4962,00 грн витрати по сплаті судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог.

3. Решту кредиторських вимог ОСОБА_2 до боржника - фізичної особи ОСОБА_1 відхилити.

4. Зобов`язати керуючого реструктуризацією Прохорова Володимира Сергійовича включити до реєстру вимог кредиторів боржника визнані судом вимоги кредиторів.

5. Зобов`язати керуючого реструктуризацією Прохорова Володимира Сергійовича провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали.

6. Зобов`язати керуючого реструктуризацією Прохорова Володимира Сергійовича протягом трьох робочих днів після постановлення ухвали за результатами попереднього засідання господарського суду згідно з цією ухвалою письмово повідомити кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів та організувати їх проведення. Відповідні докази надати суду.

7. Судове засідання, на якому буде розглянуто схвалений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі, призначити на 30 червня 2023 року о 10:30 год.

8. Ухвалу направити кредиторам, боржнику, керуючому реструктуризацією.

9. Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття.

10. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України, п.п. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст ухвали буде складений та підписаний 10.05.2023.

Суддя В.О.Ржепецький