Ухвала

від 15.11.2024 по справі 915/1521/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=============================================================

УХВАЛА

15 листопада 2024 року Справа № 915/1521/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши справу

про неплатоспроможність боржника: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 )

керуючий реалізацією: Прохоров Володимир Сергійович ( АДРЕСА_2 , поштова адреса: а/с 313, м. Миколаїв, 54001)

кредитор: ОСОБА_3 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 )

кредитор: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" (01010, м. Київ, вул. Московська, 32/2, код ЄДРПОУ 40658146),

за участі представників учасників справи:

від кредитора: ОСОБА_4

керуючий реалізацією: Прохоров Володимир Сергійович

від ГУ Національної поліції у Миколаївській області: Білецька О.В.

встановив:

В провадженні Господарського суду Миколаївської області знаходиться справа №915/1521/21 про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 15.12.2021 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів боржника, призначено керуючим реструктуризацією арбітражного керуючого Прохорова Володимира Сергійовича (свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1450 від 08.07.2013.

Оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство оприлюднено 17.12.2021 №67893.

22.02.2023 до суду від боржника надійшов супровідний лист, до якого додано виправлені декларації за 2018 - 2020 роки.

28.02.2023 до суду від арбітражного керуючого надійшли:

- звіт про перевірку майнових декларацій боржника у справі станом на 27.02.2023,

- звіт про виявлення та складання опису майна боржника станом на 06.02.2023,

- звіт про проведену роботу у справі станом на 38.02.2023.

Ухвалою суду від 05.05.2023, за результатами попереднього засідання, судом постановлено:

1. Визнати вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Форінт" до боржника - фізичної особи ОСОБА_1 у розмірі 6113856,27 грн, з яких:

- 1107616,00 грн - вимоги забезпечені заставою;

- 4799365,79 грн - заборгованість по кредитам та відсоткам - друга черга;

- 201912,48 грн - пеня - третя черга;

- 4962,00 грн - витрати по сплаті судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог.

2. Визнати вимоги ОСОБА_3 до боржника- фізичної особи ОСОБА_1 частково в загальній сумі 25673921,04 грн, з яких:

- 25447041,18 грн - основний борг, 3% річних та інфляційні втрати - друга черга;

- 221917,86 грн - пеня - третя черга;

- 4962,00 грн - витрати по сплаті судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог.

3. Решту кредиторських вимог ОСОБА_3 до боржника - фізичної особи ОСОБА_1 - відхилити.

4. Зобов`язати керуючого реструктуризацією Прохорова Володимира Сергійовича включити до реєстру вимог кредиторів боржника визнані судом вимоги кредиторів.

5. Зобов`язати керуючого реструктуризацією Прохорова Володимира Сергійовича провести збори кредиторів, які мають відбутися не пізніше 14 днів з дня постановлення даної ухвали.

7.Судове засідання у справі для розгляду плану реструктуризації боргів боржника призначено на 30 червня 2023 року о 10:30 год.

23.05.2023 керуючим реструктуризацією подано до господарського суду інформацію про результати прийняття членами зборів кредиторів рішень шляхом опитування.

29.06.2023 головою зборів кредиторів боржника подано до господарського суду клопотання про визнання боржника банкрутом, перехід до процедури погашення боргів у справі №915/1521/21 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_1 та призначення керуючим реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Прохорова Володимира Сергійовича (свідоцтво про право здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 1450 від 08.07.2013.

30.06.2023 керуючим реструктуризацією подано до господарського суду: звіт про проведену роботу; заяву на участь арбітражного керуючого Прохорова В.С. у процедурі погашення боргів.

Постановою суду від 30.06.2023 фізичну особу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) визнано банкрутом; введено процедуру погашення боргів фізичної особи ОСОБА_1 , припинено повноваження керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Прохорова В.С.; керуючим реалізацією майна фізичної особи ОСОБА_1 призначити арбітражного керуючого Прохорова Володимира Сергійовича (свідоцтво № 1450 від 08.07.2013).

Повідомлення про визнання боржника банкрутом та введення процедури погашення боргів боржника оприлюднено 05.07.2023 №70932.

Ухвалою суду від 16.05.2024 судом постановлено: зобов`язати керуючого реалізацією майна боржника за три дні до дати судового засідання надати суду докази проведення інвентаризації майна боржника та визначення його вартості, а також відомості про заходи, вжиті в процедурі погашення боргів; судове засідання у справі призначити на 05 липня 2024 року о 10:30 год.

05.07.2024 керуючим реалізацією подано до господарського суду звіт про проведену роботу станом на 02.07.2024.

Судове засідання у справі № 915/1521/21, призначене на 05 липня 2024 року о 10:30 год., не закінчено оскільки протягом часу, визначеного для розгляду справи у Миколаївській області оголошено повітряну тривогу.

Ухвалою суду від 08.07.2024 судове засідання у справі призначено на 30 серпня 2024 року о 12:20 год.

30.08.2024 керуючим реалізацією подано до суду клопотання, яким останній просить суд:

1) зобов`язати Національну поліцію України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10) та територіальні органи Національної поліції України оголосити в розшук (в тому числі з включенням до інформаційної підсистеми "Гарпун" інформаційно - телекомунікаційної системи "Інформаційний портал Національної поліції України") транспортні засоби, зареєстровані за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме:

- автомобіль марки PORSCHE CAYENNE 4806 (2008), жовтий, державний номерний знак НОМЕР_3 , свідоцтво НОМЕР_4 від 05.09.2008, №двигуна НОМЕР_5 , №кузова НОМЕР_6 , код реєстрації 430 - перереєстрація при заміні свідоцтва про реєстрацію;

- автомобіль марки AUDI Q7 (2007), білий, державний номерний знак НОМЕР_7 , свідоцтво НОМЕР_8 від 21.06.2017, №двигуна невизначено, №кузова НОМЕР_9 , код реєстрації 440 - перереєстрація при втраті свідоцтва про реєстрацію.

2) зобов`язати Національну поліцію України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10) та територіальні органи Національної поліції України у разі виявлення оголошених в розшук техніки та транспортних засобів, що належать ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 негайно повідомити про їх затримання та передати вищевказану техніку та транспортні засоби арбітражному керуючому Прохорову Володимиру Сергійовичу (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого № 1450 від 08.07.2013, вул. Велика Морська, 49, оф. 65, м. Миколаїв, 54001, м. Миколаїів, 54001; адреса для кореспонденції: а/с 313, м. Миколаїв. 54001 e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 , телефон 098 348 30 20) у встановленому законом порядку.

Ухвалою від 30.08.2024 суд постановив: продовжити строк процедури погашення боргів у справі до 20.09.2024 включно; судове засідання у справі відкласти на 20 вересня 2024 року об 11:00 год.; судове засідання для розгляду клопотання керуючого реалізацією від 30.08.2024 про оголошення у розшук транспортних засобів, зареєстрованих за ОСОБА_1 призначити на 20 вересня 2024 року об 11:00 год.; повідомити про дату, час та місце проведення судового засідання учасників провадження у справі та Національну поліцію України (01601, м. Київ, вул. Академіка Богомольця, 10).

19.09.2024 на адресу суду надійшли заперечення Національної поліції України щодо задоволення клопотання керуючого реалізацією. Заперечення обґрунтовано відсутністю законодавчого врегулювання питання щодо оголошення в розшук транспортних засобів на підставі судового рішення під час провадження у справі про банкрутство.

Заявою від 19.09.2024 кредитор просить суд зобов`язати керуючого реалізацією майна боржника - арбітражного керуючого Прохорова Володимира Сергійовича вжити належних та достатніх заходів, з урахуванням вимог Кодексу України з процедур банкрутства (ст. 42, 114), спрямованих на виявлення активів боржника та включення їх, зокрема повернення, до ліквідаційної маси, зокрема: формування деталізованої інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на актуальну дату відносно боржника та членів її сім`ї; дослідження правочинів боржника та членів її сім`ї в період наявності у боржника невиконанних зобов`язань перед кредиторами, зокрема витребування у боржника та/або з відповідних реєстрів, третіх осіб (установ, реєстраторів, нотаріусів) документів за такими правочинами, аналіз таких документі на предмет виявлення ознак фраудаторності правочинів); вчинення дії з повернення майна, відчуженого боржником, у ліквідаційну масу; проведення інвентаризації майна боржника за адресою реєстрації.

До заяви додано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (Номер інформаційної довідки: 395159684), а також докази надсилання вікарної заяви учасникам провадження.

19.09.2024 представником боржника надано суду пояснення щодо автомобілів марки PORSCHE CAYENNE державний номер НОМЕР_3 та марки AUDI Q7 державний номер НОМЕР_10 .

20.09.2024 Національною поліцією України подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи доказів до заперечень Національної поліції України.

Ухвалою суду від 20.09.2024 суд постановив: продовжити у справі процедуру реалізації майна боржника до 25.10.2024 включно; судове засідання у справі відкласти на 25 жовтня 2024 року об 11:00 год.

Судове засідання у справі № 915/1521/21, призначене на 25 жовтня 2024 року не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення даного засідання у Миколаївській області тривала повітряна тривога.

Ухвалою суду від 28.10.2024 судове засідання у справі призначено на 15 листопада 2024 року о 12:00 год.

Арбітражним керуючим до суду подані пояснення від 22.10.2024 № 02-01/63 щодо заяви кредитора від 19.09.2024, в яких зазначає наступне.

По-перше, вказує, що КУзПБ не визначає виключність адреси проведення інвентаризації, листування з боржником з питання проведення інвентаризації надана до звіту керуючого реалізацією від 03.07.2024 № 02-01/55.

По-друге, щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 4825488200:02:000:0449 (дата державної реєстрації - 08.11.2022, припинення речового права - 24.02.2023), 4825488200:02:000:0450 (дата державної реєстрації - 08.11.2022, припинення речового права - 24.02.2023) вказує, що на момент подання ОСОБА_1 декларацій про майновий стан боржника державна реєстрація речових прав на зазначені земельні ділянки не набрала чинності, і тому, керуючий реструктуризацією не мав можливості перевірити цю інформацію.

По-третє, щодо земельних ділянок з кадастровими номерами 4820982200:09:000:0351 (дата державної реєстрації - 04.11.2015, припинення речового права - 28.12.2015), 4810137200:08:006:0001 (дата державної реєстрації - 25.02.2013, припинення речового права - 15.03.2013), 4810137200:08:006:0004 (дата державної реєстрації - 15.03.2013, речове право припинено), 4810137200:08:006:0002 (дата державної реєстрації - 15.03.2013, речове право припинено), зазначає, що строк, що минув після виникнення та припинення речових прав на зазначені об`єкти перевищує строк у 3 роки, визначений ст. 42 КУзПБ.

Окрім того, вказує, що ТОВ "ФК "Форінт" набуло прав кредитора 25.05.2017 згідно договору факторингу з ПАТ "Кристалбанк", відповідно, всі правочини, що були укладені до набуття ТОВ "ФК "Форінт" прав кредитора не порушують прав та інтересів ТОВ "ФК "Форінт".

Кредитор в судовому засіданні підтримав заяву від 19.09.2024. Арбітражний керуючий просить задовольнити клопотання про оголошення в розшук транспортних засобів, надає пояснення щодо обставин, пов`язаних з правочинами боржника.

На підставі ст. 233 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 КУзПБ провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, ГПК України, іншими законами України.

Застосування судами законодавства про банкрутство зобов`язує суди відповідно до частини першої статті 3 ГПК України також використовувати відображені у нормах цього законодавства особливі принципи інституту банкрутства (неплатоспроможності) для забезпечення мети законодавства про банкрутство (неплатоспроможність).

Одним із принципів, які характерні для правового інституту неплатоспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що зобов`язує суд з достатньою повнотою встановити об`єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності).

Тож, на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд більш жорстко обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність) судовий контроль є невід`ємною складовою цього провадження (схожий за змістом висновок, викладений у постанові судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.09.2021 у справі № 911/2043/20).

Застосування судами принципу судового контролю процедур банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників справи про банкрутство, єдиного правового захисту інтересів кредиторів в межах процедур банкрутства та пропорційності надає суду правові важелі, які можуть забезпечити дотримання балансу інтересів кредиторів та боржника на кожному з етапів процедур банкрутства (неплатоспроможності).

Аналогічні правові висновки викладені Верховним Судом у постановах, зокрема, від 27.06.2023 у справі № 903/491/22, від 16.08.2023 у справі №904/794/14.

Із введенням в дію 21.10.2019 Кодексу України з процедур банкрутства запроваджено новий інститут, який застосовується щодо врегулювання питання неплатоспроможності фізичної особи, фізичної особи-підприємця та не тотожний за метою і механізмом реалізації до інституту банкрутства юридичних осіб.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20 акцентував, що з огляду на мету та цілі КУзПБ інститут неплатоспроможності фізичних осіб призначений для зняття з боржника - фізичної особи тягаря боргів, які мають значний розмір та не можуть бути погашені за рахунок поточних доходів і належного цій особі майна. Правове регулювання відносин, що виникають між боржником та іншими учасниками справи про неплатоспроможність, має на меті поетапно створити для боржника - фізичної особи найбільш сприятливі умови для погашення боргів шляхом їх реструктуризації, а при нерезультативності таких заходів - забезпечити ефективний механізм продажу активів боржника.

У судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи скористатися правом на реабілітацію заслуговує лише чесний і сумлінний боржник, тому до боржника - фізичної особи за приписами Книги четвертої КУзПБ установлено спеціальні вимоги до його добросовісності, інше б суперечило засадам цивільного законодавства, зокрема таким, як добросовісність у здійсненні відповідного права та недопустимість зловживання правом (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 13 ЦК України).

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 26.05.2022 у справі №903/806/20 сформулював принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов`язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об`єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.

Отже, до боржника - фізичної особи КУзПБ установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов`язків.

Задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів КУзПБ покладає на боржника обов`язки, зокрема на етапі ініціювання справи про його неплатоспроможність:

- повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (пункт 3 частини другої статті 116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов`язань перед кредиторами тощо;

- надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім`ї, щодо розміру та джерел доходів (пункти 4 -11 частини третьої статті 116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог.

Реалізація обов`язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи, тому надання повної і достовірної інформації у декларації про майновий стан є процесуальним обов`язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи (подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).

Аналогічний висновок викладно у постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.09.2022 у справі № 916/2372/20.

Статтею 113 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ) визначено, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.

Згідно ст. 116 КУзПБ заява про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність подається боржником за наявності підстав, передбачених цим Кодексом.

За змістом статті 116 КУзПБ лише боржник наділений правом ініціювати справу про його неплатоспроможність з метою реструктуризації його боргів, прощення (списання) вимог кредиторів та/або звільнення від боргів і відновлення власної платоспроможності.

Аналіз положень Книги четвертої КУзПБ свідчить про наявність презумпції, за якою фізична особа - боржник, ініціюючи щодо себе справу про неплатоспроможність, прагне досягнути компромісу з кредиторами щодо зміни способу та порядку виконання його зобов`язань, а у разі недосягнення згоди щодо плану реструктуризації боргів, такий боржник припускає визнання його банкрутом і задоволення кредиторських вимог за рахунок коштів від продажу його майна.

До заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються, зокрема, конкретизований список кредиторів і боржників із зазначенням загальної суми грошових вимог кредиторів (боржників), а також щодо кожного кредитора (боржника) - його імені або найменування, його місцезнаходження або місця проживання, ідентифікаційного коду юридичної особи або реєстраційного номера облікової картки платника податків та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), суми грошових вимог (загальної суми заборгованості, заборгованості за основним зобов`язанням та суми неустойки (штрафу, пені) окремо), підстав виникнення зобов`язань, а також строку їх виконання згідно із законом або договором; опис майна боржника, що належить йому на праві власності, із зазначенням місцезнаходження або місця зберігання майна; 5) копії документів, що підтверджують право власності боржника на майно; перелік майна, що перебуває у заставі (іпотеці) або є обтяженим в інший спосіб, його місцезнаходження, вартість, а також інформація про кожного кредитора, на користь якого вчинено обтяження майна боржника, - ім`я або найменування, місцезнаходження або місце проживання, ідентифікаційний код юридичної особи або реєстраційний номер облікової картки платника податків та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті), сума грошових вимог, підстава виникнення зобов`язань, а також строк їх виконання згідно із законом або договором; відомості про всі наявні рахунки боржника (у тому числі депозитні рахунки), відкриті в банках та інших фінансово-кредитних установах в Україні та за кордоном, їх реквізити, із зазначенням сум грошових коштів на таких рахунках; інші документи, що підтверджують наявність підстав, визначених статтею 115 цього Кодексу.

Декларація про майновий стан подається боржником за три роки (за кожен рік окремо), що передували поданню до суду заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність. Декларація повинна містити інформацію щодо майна, доходів та витрат боржника і членів його сім`ї, що перевищують 30 розмірів мінімальної заробітної плати.

До членів сім`ї боржника належать особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки (крім осіб, взаємні права та обов`язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі.

Інститут надання фізичною особою декларації про майновий стан боржника за останні три роки разом із заявою про визнання її неплатоспроможною обумовлений, передусім, необхідністю визначення обсягів майнових активів боржника з метою ефективного здійснення процедури погашення боргів такої особи, зокрема шляхом їх реструктуризації та подальшого задоволення грошових вимог кредиторів.

Саме тому, реалізація обов`язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи.

Таким чином, надання декларації про майновий стан є процесуальним обов`язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи.

Звертаючись до суду з заявою про порушення справи про неплатоспроможність, боржник надала декларації про майновий стан за 2018, 2019 та 2020 роки (уточнені), в яких у розділі ІІІ (Відомості про нерухоме майно боржника та членів його сім`ї) п.А (Майно, що перебуває у власності, в оренді чи та іншому праві користування боржника) щодо об`єкту - "Земельні ділянки", зазначив інформацію щодо земельної ділянки 6/2, що розташована в м. Миколаєві, Миколаївської області по вул. Садова, з припиненням права оренди у 2019.

Інформації щодо будь-яких інших земельних ділянок, що перебувають у власності, в оренді чи та іншому праві користуванні боржника декларації не містять.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (стаття 125 Земельного кодексу України) відповідно до вимог визначених ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"(далі - Закон).

З 1 січня 2013 року набрав чинності Закони України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та інших законодавчих актів" та "Про державний земельний кадастр".

Згідно з вказаними Законами з 2013 року впроваджується ведення Державного реєстру прав на нерухоме майно як єдиної державної інформаційної системи, яка має містити відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними, зокрема, якщо на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень визначено Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", за змістом статті 2 якого державна реєстрація прав - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Зазначена боржницею в деклараціях про майновий стан за 2018, 2019 та 2020 роки (уточнені), в розділі ІІІ (Відомості про нерухоме майно боржника та членів його сім`ї) п.А (Майно, що перебуває у власності, в оренді чи та іншому праві користування боржника) інформація щодо об`єкту - "Земельні ділянки" є такою, що не відповідає наявним в матеріалах справи доказам, а саме поданій кредитором Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Натомість з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (номер інформаційної довідки: 395159684) витікає, що договори оренди, на підставі яких виникло відповідне речове право боржниці укладені 19.10.2009, а зареєстровані 11.01.2010.

Відповідно до додаткових угод від 21.02.2023 зазначені вище договори оренди було розірвано, речові права припинено, відомості внесено до реєстру 28.02.2023 (Курочкіна І.С., Кам`яномостівська сільська рада Первомайського району, Миколаївської області, індексний номер рішення: 66584849, 66585038).

Відтак боржниця була зобов`язана вказати наведені майнові права в деклараціях за 2018, 2019, 2020 роки.

При цьому, Боржницею не спростовано, що право оренди на земельні ділянки з кадастровими номерами 4825488200:02:000:0449, 4825488200:02:000:0450 належало їй на підставах, які було встановлено для набуття такого права до набрання законної сили наведеними нормативно-правовими актами у сфері державної реєстрації прав на землю.

Таким чином, у деклараціях про майновий стан за 2018, 2019 та 2020 роки (уточнених) боржник зазначив неповну інформацію стосовно майна, що перебуває у власності, в оренді чи та іншому праві користування боржника щодо об`єкту - земельні ділянки з кадастровими номерами 4825488200:02:000:0449, 4825488200:02:000:0450.

Договір, в тому числі договір про розірвання, який укладений з метою уникнути виконання зобов`язання зі сплати боргу, є зловживанням правом на укладання договору та розпорядження власністю, оскільки унеможливлює виконання зобов`язання і завдає шкоди кредитору.

Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном з метою унеможливити задоволення вимоги іншої особи - стягувача за рахунок майна цього власника може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам кредитора (висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі № 910/7547/17).

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами, повинна утримуватися від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. Угоди, що укладаються учасниками цивільних відносин, повинні мати певну правову і фактичну мету, яка не має бути очевидно неправомірною та недобросовісною. Угода, що укладається "про людське око", таким критеріям відповідати не може.

Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності і набуває ознак фраудаторного правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 03.03.2020 у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 у справі № 904/7905/16, від 03.03.2020 у справі № 916/3600/15, від 26.05.2020 у справі № 922/3796/16, від 04.08.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі № 904/4262/17, від 22.04.2021 у справі № 908/794/19 (905/1646/17)).

Слід зауважити, що цивільні й господарські відносини, у межах яких передбачається виконання обов`язку боржника в майбутньому без забезпечення такого боргу, ґрунтуються в основному на довірі учасників відносин до свого контрагента, а також на впевненості в можливості захистити свої майнові права в спосіб, передбачений законом, зокрема, через суд.

У сучасному українському законодавстві, як і в іноземних правопорядках, оспорювання так званих підозрілих угод божника є одним з найважливіших юридичних інструментів консолідації та збільшення конкурсної маси шляхом повернення до неї майна боржника, переданого іншим особам.

Провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

Насамперед це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Таким чином, вчинення боржницею під час процедури неплатоспроможності правочинів, внаслідок яких зменшується обсяг активів, за рахунок яких можна було б або відновити платоспроможність боржника або задовольнити вимоги кредиторів, свідчить про невідповідність цих дій наведеним вище засадам та наявність в її діях ознак недобросовісності.

З приводу правової оцінки цих обставин в контексті провадження у справі про неплатоспроможність, суд зауважує, що КУзПБ містить низку процесуальних запобіжників задля спонукання боржника до належного виконання обов`язків та уникнення недобросовісного використання судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім`ї; приховування боржником власних активів через їх передачу членам сім`ї; якщо боржника притягнуто до адміністративної чи кримінальної відповідальності за неправомірні дії, пов`язані з неплатоспроможністю (пункти 1-3 частини сьомої статті 123 КУзПБ).

Конструкція частини сьомої статті 123 КУзПБ побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з`ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.

До того ж, розширене коло ініціаторів застосування частини сьомої статті 123 КУзПБ та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.

Враховуючи призначення цієї норми та можливість застосування її судом з власної ініціативи, господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за частиною сьомою статті 123 КУзПБ, тому з власної ініціативи, зобов`язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні (див. постанову Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 26.05.2022 у справі № 903/806/20).

Реалізація обов`язку фізичної особи, яка звернулася до компетентного суду за визнанням факту її неплатоспроможності, у тому числі, надавати достовірну інформацію про все наявне майно, зумовлена не тільки формальними вимогами законодавця, а й сутнісним змістом процедур у справах про неплатоспроможність фізичної особи, тому надання повної і достовірної інформації у декларації про майновий стан є процесуальним обов`язком боржника у провадженнях про неплатоспроможність фізичної особи (подібний за змістом висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі № 910/6639/20).

Господарський суд вважає, що обставини подання неповної інформації боржницею в частині прав на земельні ділянки у деклараціях, а також обставини позбуття нею даних прав в період, коли щодо неї вже було відкрито провадження про неплатоспроможність свідчить про наявність в її діях ознак недобросовісності, вчинення останніх на шкоду кредиторам.

Ураховуючи наведене, суд вважає наявними підстави для закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини сьомої статті 123 КУзПБ, що передбачає такий процесуальний наслідок у разі зазначення боржником у декларації про майновий стан неповної та/або недостовірної інформації.

У зв`язку із закриттям провадження в цій справі відсутня процесуальна необхідність здійснення будь-яких дій, спрямованих на реалізацію майна боржника, зокрема, пов`язаних з обставинами подання клопотанням керуючого реалізацією від 30.08.2024 про оголошення у розшук транспортних засобів, зареєстрованих за ОСОБА_1 , внаслідок чого останнє залишається судом без розгляду.

Також у зв`язку із закриттям провадження в цій справі, повноваження керуючого реалізацією майна фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) арбітражного керуючого Прохорова Володимира Сергійовича (свідоцтво № 1450 від 08.07.2013, вул. Велика Морська, 49, офіс 65, м. Миколаїв, 54001, поштова адреса: а/с 313, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний номер НОМЕР_11 ) слід припинити, та відповідно до ч.5 ст. 121 КУзПБ мораторій на задоволення вимог кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), введений ухвалою від 15.12.2021, підлягає скасуванню.

Згідно із ч. 3 ст. 90 Кодексу України з процедур банкрутства про закриття провадження у справі про банкрутство постановляється ухвала.

Керуючись ст.ст. 90, 123 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 232 -234 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Провадження у справі №915/1521/21 про неплатоспроможність боржника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) - закрити.

2. Припинити повноваження керуючого реалізацією майна фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) арбітражного керуючого Прохорова Володимира Сергійовича (свідоцтво № 1450 від 08.07.2013, вул. Велика Морська, 49, офіс 65, м. Миколаїв, 54001, поштова адреса: а/с 313, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний номер НОМЕР_11 ).

3. Скасувати мораторій на задоволення вимог кредиторів фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), введений ухвалою від 15.12.2021.

4. Копію ухвали надіслати: кредиторам, керуючому реалізацією майна - арбітражному керуючому Прохорову В.С. (поштова адреса: а/с 313, м. Миколаїв, 54001), банкруту, органу державної виконавчої служби ? Центральному відділу державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вулиця Артилерійська, будинок 18 (БЦ "Ера"), 5-й поверх); контролюючому органу, визначеному Податковим кодексом України за місцем проживання боржника ? Державній податковій службі України (04053, м. Київ, Львівська пл., 8) в особі Головного управління ДПС у Миколаївській області (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 6); місцевому суду загальної юрисдикції - Центральному районному суду м.Миколаєва (м. Миколаїв, вул. Декабристів 41/12); державному органу з питань банкрутства ? Південному міжрегіональному управлінню Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. 8-го Березня, 107, м. Миколаїв, 54020).

5. Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її прийняття.

6. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України, п.п. 17.5 п. 17 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст ухвали складено і підписано 20.11.2024.

СуддяВ.О.Ржепецький