Ухвала

від 08.05.2023 по справі 804/7868/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 травня 2023 року

м. Київ

справа № 804/7868/17

адміністративне провадження № К/990/13890/23

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.10.2018 у справі №804/7868/17 за позовом Головного управління ДФС у Дніпропетровській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Футбольний клуб» Дніпро»</a>, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Дніпропетровське управління Офісу великих платників податків ДФС, Лівобережна об`єднана державна податкова інспекція м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, про надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, яке перебуває в податковій заставі, -

УСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2018 задоволено адміністративний позов. Надано дозвіл Головному управлінню ДФС у Дніпропетровській області на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна Товариства з обмежено відповідальністю «Футбольний клуб «Дніпро», яке перебуває у податковій заставі згідно актів опису майна від 05.10.2016 №29/32813827, від 05.10.2016 №30/32813827, від 05.10.2016 №31/32813827, від 07.10.2016 №33/32813827, від 07.11.2016 №34/32813827, від 07.11.2016 №35/32813827.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.10.2018 скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 27.03.2023 касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.10.2018 у справі №804/7868/17 повернуто скаржнику через відсутність належного викладення підстав касаційного оскарження. Роз`яснено скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Після повернення касаційної скарги, 18.04.2023 року Головне управління ДПС у Дніпропетровській області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.10.2018 у справі №804/7868/17.

Скаржником заявлено клопотання про поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, в обґрунтування якого вказано, що повторно касаційну скаргу подано у найкоротший строк після отримання ухвали Верховного Суду про повернення касаційної скарги.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Відповідно до частини 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Верховний Суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 2 і 3 статті 353 цього Кодексу.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; постанови Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; вмотивованого обґрунтування необхідності такого відступу; висновку, який, на думку скаржника, відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини 4 статті 328 КАС України);

- норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; висновку апеляційного суду, який, на переконання скаржника, є неправильним; обґрунтування у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини 4 статті 328 КАС України).

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України), у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. При цьому пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт та частину статті 353 КАС України.

Як підставу для прийняття процесуального рішення щодо відкриття касаційного провадження і можливість оскарження постанови апеляційної інстанції у даній справі, скаржник посилається на аналогічну правову позицію у справі № 140/118/20, в якій відкрито касаційне провадження.

Верховний Суд зауважує, що приписами статті 328 КАС України передбачена можливість посилання на постанови Верховного Суду, а не ухвали, оскільки саме в постанові викладена сформована правова позиція суду касаційної інстанції, постанова є остаточною, натомість ухвала про відкриття касаційного провадження у справі не свідчить про наявність остаточної правової позиції з відповідного питання. У справі №140/118/20 ухвалою Верховного Суду від 28.07.2021 відкрито касаційне провадження, проте рішення по суті у справі не прийнято.

Контролюючим органом вказано підставою касаційного оскарження пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено неврахування судом апеляційної інстанції постанов Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №520/3516/19, від 05.03.2018 у справі №818/909/16, від 24.01.2019 у справі №П/811/203/16.

Верховний Суд зауважує, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними. Подібність правовідносин означає, зокрема подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.

Скаржником не доведено подібність правовідносин у справах, не взято до уваги, що судові рішення суду касаційної інстанції ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які залежать від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення. Посилання на постанову Верховного Суду у скарзі зроблено без аналізу та врахування обставин справи, за яких суд касаційної інстанції зробив висновки, які стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів. Крім того, оскаржувана постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 29.10.2018 у справі №804/7868/17 прийнята до прийняття Верховним Судом постанов від 28.01.2020 у справі №520/3516/19, від 24.01.2019 у справі №П/811/203/16, відтак суд апеляційної інстанції жодним чином не міг їх враховувати.

Скаржником також вказано підставою касаційного оскарження пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України.

Верховний Суд зауважує, що у випадку посилання скаржника на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, як на підставу касаційного оскарження, останньому необхідно обгрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Контролюючим органом не обґрунтовано, в чому полягало неправильне застосування Третім апеляційним адміністративним судом норм матеріального права. Доводи касаційної скарги зводяться до викладення фактичних обставин справи, цитування норм Податкового кодексу України, висловлення незгоди з наданою судом апеляційної інстанції правовою оцінкою встановлених обставин і досліджених доказів, переоцінки доказів, що не є належним викладенням заявлених підстав касаційного оскарження.

Посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема статті 242 КАС України, не підміняють викладення підстав касаційного оскарження та також не можуть вважатися належним правовим обґрунтуванням касаційної скарги у розумінні частини 4 статті 328 цього Кодексу. Верховний Суд зауважує, що невстановлення судами обставин справи від яких, як вважає скаржник, залежить правильність вирішення спору, знаходиться у площині дослідження та оцінки судом доказів у справі, що може бути підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 4 частини 4 статті 328 та відповідним пунктом частини 2 статті 353 КАС України, однак скаржником не вказано та не обґрунтовано дану підставу касаційного оскарження.

Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 330, 332, 355, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.10.2018 у справі №804/7868/17 повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.

СуддяІ.А. Васильєва