Постанова

від 09.05.2023 по справі 1.380.2019.005820

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2023 року

м. Київ

справа № 1.380.2019.005820

адміністративне провадження № К/9901/34117/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №1.380.2019.005820 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемет» до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення- рішення, зобов`язання вчинити дії, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемет» на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року (головуючий суддя Сидор Н.Т.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року (головуючий суддя Курилець А.Р., судді: Качмар В.Я., Мікула О.І.),

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Артемет» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області в якому позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0000461202 від 14.05.2019, яким зменшено суму бюджетного відшкодування та донараховано штрафні санкції; зобов`язати контролюючий орган подати до управління Державної казначейської служби України належного рівня висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету з податку на додану вартість.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2020, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2020, відмовлено у задоволенні адміністративного позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Артемет» звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій позивач просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10.06.2020, постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2020 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Ухвалою Верховного Суду від 01.03.2021 відкрито касаційне провадження у справі №1.380.2019.005820 за касаційною скаргою Товариства.

Відзив податкового органу на касаційну скаргу позивача на адресу суду не надходив.

Ухвалою суду від 08.05.2023 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 09.05.2023.

Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження з урахуванням положень статті 345 КАС України.

Верховний Суд, на підставі фактичних обставин справи, які сторонами не заперечуються, з`ясував наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, Головним управління ДФС у Львівській області проведено позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ "Артемет" (ЄДРПОУ - 40010721) бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2019 року, за результатами якої складено Акт від 15.04.2019 № 10/12.2/4001072 (далі - Акт перевірки) (а.с. 15-31).

Згідно з висновками Акта перевірки встановлено, серед іншого, що відповідно до п. 198.2 ст. 198, п. 201.1, п. 201.7, п. 201.10 ст. 201, п. 200.4 ст. 200, п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України (далі - ПК України), п. 5 та 18 наказу Міністерства фінансів України від 31.12.2015 № 1307, зі змінами та доповненнями, "Про затвердження форми податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної" ТОВ "Артемет" завищено суму бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку (рядок 20.2.1 декларації) в сумі 670666,67грн (а.с. 30).

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.05.2019 №0000461202, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 670666,67грн. та застосовано штрафні санкції у сумі 167666,67грн. (а.с. 13),

Товариство не погодилося з рішеннями податкового органу та звернулося до адміністративного суду з позовом про його скасування і зобов`язання вчинити дії, позивач просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення №0000461202 від 14.05.2019, яким зменшено суму бюджетного відшкодування у розмірі 670666,67грн та донараховано штрафні санкції в розмірі 167666,67грн; зобов`язати контролюючий орган подати до управління Державної казначейської служби України належного рівня висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету з податку на додану вартість у розмірі 670666,67грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство покликається на те, що сума бюджетного відшкодування сформована за рахунок податкових накладних, зареєстрованих ТОВ НВЦ «Архпроектінжиніринг». При цьому, мали місце обставини, коли контрагент зареєстрував суму отриманої передоплати не однією, а двома податковими накладними, тобто розділив. Вважає, що такі дії жодним чином не заважають ідентифікувати господарську операцію, оскільки згідно з укладеним між позивачем та ТОВ НВЦ «Архпроектінжиніринг» договором щодо будівництва складських та офісних приміщень кошти оплачуються авансом за одну і ту ж послугу. Крім того, були випадки, коли податкова накладна контрагентом була виписана іншою датою, ніж дата здійснення позивачем оплати. Зазначає, що норми ПК України не містять заборони щодо виписування податкової накладної на підставі отриманої передоплати двома накладними, так як жодна з них не вказує на те, що податкові накладні, виписані таким чином та включені в реєстр не відносяться до складу податкового кредиту. Стверджує, що має триваючі відносини з контрагентами і зареєстровані податкові накладні цілком дозволяють ідентифікувати операцію. Позивач, як покупець послуги, оплатив за неї кошти, і отримав з електронного реєстру зареєстровану на підставі першої події - передоплати податкову накладну. Таким чином, на переконання позивача, жодних порушень при формуванні податкового кредиту ТОВ «Артемет» не допущено.

Відповідач позов не визнав, з приводу порушень встановлених в ході проведення перевірки, зазначив, що перевіркою правомірності визначення податкових зобов`язань та податкового кредиту їх у деклараціях за січень 2018 - січень 2019 року (з додатками) встановлено завищення ТОВ «Артемет» суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку в сумі 670666,67грн. у зв`язку з неправомірним включенням до податкового кредиту суми ПДВ по відповідних податкових накладних. Відповідач зауважує, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у сумі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. На підставі викладеного стверджує, що позивачем допущено податкове порушення, яке має наслідком втрату права на податковий кредит.

Відмовляючи у задоволенні позову суди виходили з того, що як встановлено перевіркою, податкові накладні складені з порушенням норм ПК України в частині зазначення дати складання податкової накладної та загальної суми коштів, що підлягає сплаті з урахуванням податку, при цьому до податкової декларації за звітний податковий період заяви із скаргою на контрагента позивачем не подавалось. Тому такі податкові накладні не можуть бути підставою для віднесення покупцем сум ПДВ, зазначених у них, до податкового кредиту.

Вважаючи рішення судів попередніх інстанцій такими, що прийняті з порушенням норм матеріального і процесуального права, позивач оскаржив їх у касаційному порядку.

Позивач вказує, що надаючи оцінку підставам проведення перевірки, судами не враховано висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постанові від 19.03.2020 у справі №460/2939/18. Також, позивач посилається на те, що невиконання податковим органом пункту 78.1.1 пункту 78.1, пункту 79.2 статті 79 ПК України, за висновками Верховного Суду призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності для платника податкових наслідків.

Щодо правомірності формування податкового кредиту, позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов хибного висновку про порушення позивачем податкового закону в частині виписування податкових накладних, оскільки згідно Кодексу, податкову накладну виписує продавець/постачальник товарів/послуг, відтак винних дій зі сторони позивача не вчинялося. Крім того, позивач не вбачає обґрунтованим врахування апеляційним судом висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 15.06.2020 у справі №440/17/19, оскільки правовідносини у згаданій справі та справі, що розглядається не є тотожними, з огляду на те, що у справі №440/17/19 розглядалась ситуація щодо разової поставки товарів/послуг, у свою чергу, в цій справі позивач перебуває у триваючих господарських відносинах щодо одного і того ж виду послуг, оплати здійснювались згідно договору, сума ПДВ по двох і більше виписаних накладних збігається з сумою ПДВ, оплаченою згідно платіжних доручень і входить у загальну вартість наданих послуг згідно актів виконаних робіт. Як відзначає позивач, Верховний Суд викладав у своїх постановах висновки, за результатом розгляду справ, обставинами яких встановлено недоліки заповнення податкових накладних. На думку позивача, суди не врахували, що - податкова накладна, яка містить помилки в реквізитах, які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст, період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту, - податкова накладна складена та зареєстрована після 01 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносить до податкового кредиту, та не потребує будь-якого додаткового підтвердження. На підставі викладеного, Товариство просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову про задоволення позову.

Відповідач правом подання відзиву на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає розгляду справи у касаційному порядку.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 статті КАС України, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Як вбачається з Акта перевірки, проведення відповідачем перевірки ТОВ "Артемет" на підставі підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 ПК України обумовлено тим, що згідно з поданою ТОВ "Артемет" до ГУ ДФС у Львівській області податковою декларацією з ПДВ за січень 2019 року, від`ємне значення різниці між сумою податного зобов`язання та сумою податкового кредиту, що відображена у рядку 19 податкової декларації, склало 3735946грн, та сума податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (рядок 20.2), склала 3735484 грн (а.с. 77).

Згідно з підпунктом 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу документальна позапланова перевірка здійснюється якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

З наказу від 21.03.2019 №1794 на проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Артемет", копія якого міститься в матеріалах справи, слідує, що посадовою особою податкового органу пунктом 2 Наказу визначено провести перевірку з питань достовірності нарахування від`ємного значення суми, яка приймає участь в бюджетному відшкодуванні ПДВ по декларації з ПДВ за січень 2019 року.

Керуючись нормами права, що підлягають застосуванню, посилаючись на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 14.11.2018 у справі №808/2911/17, суди дійшли правильного висновку, що контролюючий орган наділений повноваженнями на проведення документальної позапланової перевірки платника податку в разі, якщо платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету ПДВ (пп. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України) і якщо розрахунок такої суми бюджетного відшкодування зроблено за рахунок від`ємного значення, сформованого за визначеними у п. 200.11 ст. 200 ПК України операціями.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження позивач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 19.03.2020 у справі №460/2939/18.

Касаційний суд відхиляє вказані доводи і звертає увагу, що як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій у справі №460/2939/18 при розрахунку суми бюджетного відшкодування, задекларованої Підприємством за вересень 2018 року, не було враховано від`ємне значення, сформоване за операціями, передбаченими в пункті 200.11 статті 200 ПК, а за результатами камеральної перевірки податкової декларації за вересень 2018 року була складена довідка, в якій підтверджено відсутність порушень при визначенні задекларованої суми бюджетного відшкодування. У відповідності до встановлених обставин суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про відсутність правових підстав для проведення позапланової документальної перевірки.

Відтак, посилання позивача на необхідність врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.03.2020 у справі №460/2939/18 є помилковими, з огляду на різні підстави виникнення спірних правовідносин.

Також, позивач у касаційній скарзі вказує, що наказ на перевірку не може вважатися врученим платнику, а результати перевірки - законними, оскільки за Наказом підлягала проведенню перевірка з питань достовірності нарахування від`ємного значення суми, яка приймає участь в бюджетному відшкодуванні ПДВ по декларації з ПДВ за січень 2019 року, поряд з цим, відповідно складений Акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ "Артемет" бюджетного відшкодування ПДВ за рахунок платника у банку за січень 2019 року. Таким чином, на думку позивача, наказ на проведення документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ "Артемет" бюджетного відшкодування ПДВ за рахунок платника у банку за січень 2019 року (як в Акті) позивачу не було вручено.

Верховний Суд розглянувши згадані доводи враховує, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові 19.06.2020 у справі №140/388/19 вказала, що акт перевірки - це документ, в якому зафіксовано факти та оціночні судження осіб, що її проводили, тому до акта можуть пред`являтися лише ті вимоги, що стосуються доказів. Оцінка акта перевірки, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.

За змістом пункту 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу.

Зазначене свідчить про те, що доводи, судження, інформація акта перевірки, складеного особами, що її проводили, вивчається та оцінюється, зокрема начальником або заступником начальника контролюючого органу, і в разі наявності податкових порушень саме вони приймають податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов`язання платникові податків.

Сам по собі акт податкової перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов`язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання зауважень до акта.

Разом з тим, з урахуванням зазначеного, підлягають відхиленню доводи позивача, що Акт складений за результатами перевірки, яка проводилась без наказу на проведення перевірки, і як наслідок - результати якої є незаконними. Окрім того, Суд відзначає, відповідно до розділу третього Акту викладено встановлені обставини перевірки достовірності нарахування від`ємного значення між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту та бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2019 року.

Пункт 200.14 статті 200 ПК України визначає, якщо за результатами камеральної або документальної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: - у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; - у разі з`ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування (пункт 200.14 статті 200 ПК України).

У справі, що розглядається, податковим повідомленням-рішенням зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, у зв`язку з чим до ТОВ "Артемет" застосовано штрафні санкції.

На підставі матеріалів справи судами встановлено, що згідно з представленими документами ТОВ "Артемет" у квітні 2018 року здійснено попередню оплату на будівництво складських та офісних приміщень на тер. нас. пункту Сороки - Львівської сільської ради контрагенту ТОВ НВЦ "Архпротектінженіринг", а саме:

04.04.2018 на загальну суму 900 000,00 грн, в тому числі ПДВ 150 000,00 грн згідно з платіжним дорученням № 1 від 04.04.2018;

05.04.2018 на загальну суму 300 000 грн, в тому числі ПДВ 50 000,00 грн згідно з платіжним дорученням № 2 від 05.04.2018.

Однак, згідно з Архівом електронної звітності ТОВ НВЦ "Архпротектінженіринг" зареєстровано на ТОВ "Артемет" наступні накладні:

від 04.04.2018 № 1 на загальну суму 800 000,00 грн, в тому числі ПДВ 133 333,3 грн;

від 05.04.2018 № 2 на загальну суму 205 000,00 грн, в тому числі ПДВ 34 166,67 грн;

від 05.04.2018 №3 на загальну суму 80 000,00 грн, в тому числі ПДВ 13 333,3 грн;

від 16.04.2018 №4 на загальну суму 115 000 грн, в тому числі ПДВ 19166,67 грн.

Згідно з представленими документами ТОВ "Артемет" у липні 2018 року здійснено попередню оплату на будівництво складських та офісних приміщень на терит. Сороки - Львівські сільської ради контрагенту ТОВ НВЦ "Архпротектінженіринг", а саме 19.07.2018 на загальну суму 1 200 000,0 грн, в тому числі ПДВ 200 000,0 грн згідно з платіжним дорученням № 34 від 19.07.2018.

Втім, згідно з Архівом електронної звітності ТОВ НВЦ "Архпротектінженіринг" виписано та зареєстровано на ТОВ "Артемет" наступні накладні:

від 19.07.2018 №1 на загальну суму 1155530,00 грн, в тому числі ПДВ 192588,33 грн;

від 19.07.2018 №2 на загальну суму 44470,00 грн, в тому числі ПДВ 7411,67 грн.

Згідно з представленими документами ТОВ "Артемет" у серпні 2018 року здійснено попередню оплату на будівництво складських та офісних приміщень на терит. Сороки - Львівські сільської ради контрагенту ТОВ НВЦ "Архпротектінженіринг", а саме 14.08.2018 на загальну суму 24 000,00 грн, в тому числі ПДВ 4 000,00 грн згідно з платіжним дорученням № 3 від 14.08.2018.

Проте, згідно з Архівом електронної звітності ТОВ НВЦ "Архпротектінженіринг" виписано та зареєстровано на ТОВ "Артемет" наступні накладні: від 16.08.2018 № 1 виписано та зареєстровано на загальну суму 24 000,00 грн, в тому числі ПДВ 4000,00 грн.

Згідно з представленими документами ТОВ "Артемет" у вересні 2018 року здійснено попередню оплату на будівництво складських та офісних приміщень на терит. Сороки - Львівські сільської ради контрагенту ТОВ НВЦ "Архпротектінженіринг", а саме 20.09.2018 на загальну суму 1 000 000,00 грн, в тому числі ПДВ 166 666,67 грн згідно з платіжним дорученням № 52 від 20.09.2018.

Однак, згідно з Архівом електронної звітності ТОВ НВЦ "Архпротектінженіринг" виписано та зареєстровано на ТОВ "Артемет" наступні накладні:

від 20.09.2018 № 1 на загальну суму 900000 грн. в тому числі ПДВ 150000 грн;

від 20.09.2018 № 2 на загальну суму 100000 грн, в тому числі ПДВ 16666,67 грн.

Згідно з представленими документами ТОВ "Артемет" у жовтні 2018 року здійснено попередню оплату на будівництво складських та офісних приміщень на терит. Сороки - Львівські сільської ради контрагенту, а саме 12.10.2018 на загальну суму 600 000,00 грн, в тому числі ПДВ 100 000,00 грн згідно з платіжним дорученням № 64 від 12.10.2018 (акти виконаних робіт по даній операції складено у жовтні - листопаді 2018 року).

Однак, згідно з Архівом електронної звітності ТОВ НВЦ "Архпротектінженіринг" виписано та зареєстровано на ТОВ "Артемет" наступні накладні:

від 12.10.2018 № 1 на загальну суму 293160 грн, в тому числі ПДВ 48860 грн;

від 12.10.2018 № 2 на загальну суму 44998 грн, в тому числі ПДВ 269988 грн;

від 16.10.2018 № 3 на загальну суму 36852 грн, в тому числі ПДВ 6142 грн.

Суди дійшли висновку, що з наведеного вбачається невідповідність дати складання податкових накладних даті виникнення податкових зобов`язань та невідповідність сум, вказаних у податкових накладних, сумам, зазначеним у платіжних дорученнях, сплаченим контрагенту ТОВ НВЦ "Архпротектінженіринг" на оплату будівництва складських та офісних приміщень на терит. Сороки - Львівські сільської ради, що у свою чергу свідчить про порушення вимог пункту 201.1 статті 201 ПК України.

Вказані обставини позивач пояснює тим, що контрагент зареєстрував суму отриманої передоплати не однією, а двома податковими накладними, тобто розділив, крім того, були випадки, коли податкова накладна контрагентом була виписана іншою датою, ніж дата здійснення позивачем оплати.

За правилами пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку; дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пунктом 198.3 статті 193 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (пункт 198.2 статті 198 ПК України).

Аналіз наведених вище норм дає підстави вважати, що податкова накладна складається окремо на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс), тому складання двох або більше податкових накладних у випадку отримання попередньої оплати товарів/послуг однією сумою або у разі одноразової поставки товарів/послуг не відповідає нормам ПК України.

На думку колегії суддів, висновок відповідача про те, що при складанні декількох податкових накладних постачальником у випадку оплати товару однією сумою покупець не має підстав для віднесення зазначених в них сум ПДВ до податкового кредиту, оскільки такі податкові накладні не відповідають первинним документам, є правильним.

Зазначене відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 15.06.2020 у справі №440/17/19.

Посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у судових рішеннях за наслідками розгляду справ, обставинами яких встановлено недоліки заповнення податкових накладних, Суд відхиляє, не може визнати релевантними та вказує наступне.

Позивач правильно зазначає, - що податкова накладна, яка містить помилки в реквізитах, які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст, період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту, - податкова накладна складена та зареєстрована після 01 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносить до податкового кредиту, та не потребує будь-якого додаткового підтвердження.

Верховний Суд неодноразово висновував, що за умови реального здійснення господарської операції, окремі недоліки податкової накладної, зокрема помилки при заповненні, які не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, платника, ціну, суму податку, - не можуть бути безумовною підставою для позбавлення податкової накладної сили звітного податкового документа.

Поряд з цим, у цій справі суди встановили, що складання двох і більше податкових накладних у випадку отримання попередньої оплати товарів/послуг однією сумою або у разі одноразової поставки товарів/послуг не відповідає нормам ПК України та не дає можливості ідентифікувати операції.

Як вбачається, фактично доводи касаційної скарги Товариства зводяться до того, що, на переконання скаржника, суди неправильно оцінили наявні у матеріалах справи докази.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд зауважує, що обґрунтування, наведені позивачем у касаційній скарзі, містять вимоги додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини другої статті 341 КАС України.

Суд відзначає, що, виходячи з окреслених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту, а тому до їх переоцінки Верховний Суд не вдається у разі відсутності підстав, визначених підпунктами 1, 3, 4 частини другої статті 353 КАС України.

Обґрунтування касаційної скарги висновків судів не спростовують, доводи й аргументи заявника касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

Верховний Суд також вважає, що доводи касаційної скарги в частині незгоди позивача з висновками судів не суперечать висновкам Верховного Суду, викладеним зокрема і у постановах, на які посилається скаржник у касаційні скарзі. Наведені позивачем постанови Верховного Суду ухвалені у адміністративних справах за інших фактичних обставин, установлених судами попередніх інстанцій, та загалом стосуються оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів (оцінюючий фактор).

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 345, 349, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Артемет» залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 листопада 2020 року у справі №1.380.2019.005820 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

І.А. Гончарова

Судді Верховного Суду