Постанова

від 10.05.2023 по справі 340/3100/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року

м. Київ

справа № 340/3100/19

адміністративне провадження № К/9901/13832/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Мороз Л.Л., Кравчук В.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 (головуючий суддя Жук Р.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.05.2020 (головуючий суддя Чепурнов Д.В., судді Сафронова С.В., Мельник В.В.)

у справі №340/3100/19

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградської області (далі - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою» від 29.10.2019 № 11-6584/14-19-СГ;

- зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Новоселівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3520383700:02:000:9027 відповідно до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

2. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.02.2020, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05.05.2020, у задоволенні позову відмовлено.

3. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини:

3.1. ОСОБА_1 через уповноваженого представника звернувся до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства в межах Новоселівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області за межами населених пунктів за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 3520383700:02:000:9027 відповідно до графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

3.2. До такої заяви позивачем додано: графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки; копія документу, що посвідчує особу; копія документу про присвоєння ідентифікаційного коду; копія посвідчення учасника бойових дій та довідки про безпосередню участь в антитерористичній операції; нотаріально засвідчена копія довіреності; копія документу про посвідчення особи представника, копія документу про присвоєння ідентифікаційного номера представника, копія державного акту на право постійного користування землею серії КР №00285, виданого 11.10.2001 ОСОБА_2 ; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_2 .

3.3. Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії КР 00285 від 31.10.2001, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею №297, виданого на підставі рішення Олександрійської районної Ради народних депутатів Олександрійського району Кіровоградської області від 31.01.2001 №236, ОСОБА_2 , землю надано у постійне користування площею 50,00 га, яка розташована на території Комінтернівської сільської ради Кіровоградської області, земельна ділянка надана для ведення сільського (фермерського) господарства.

3.4. На заяву ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, на підставі статей 15-1, 118, 122 Земельного кодексу України, Положення про ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2016 №308, видано наказ №11-6584/14-19-СГ від 29.10.2019, яким відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Новоселівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 2,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства з таких підстав: відповідно до наявної у Головному управлінні інформації, земельна ділянка, зображена на доданих графічних матеріалах, перебуває у користуванні іншої особи та відсутні відомості про припинення права користування даною земельною ділянкою (статті 116, 126 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

3.5. Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду.

4. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що земельна ділянка, на яку позивач просить надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою, знаходиться у користування Фермерського господарства «Надежда» (далі - ФГ «Надежда»), а тому законні підстави для надання такого дозволу у відповідача відсутні.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Позивач, ОСОБА_1 , подав касаційну скаргу на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.05.2020, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.

5.1. Аргументи скаржника на обґрунтування доводів касаційної скарги зводяться до неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та допущення ними порушень норм процесуального права. Скаржник вказує на те, що законодавством не передбачено автоматичного переходу права постійного користування земельною ділянкою від фізичної особи до створеного нею фермерського господарства. Зазначає, що суди попередніх інстанцій не взяли до уваги висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 912/3219/17, та неправильно застосували норми матеріального права, а саме: статті 2, 5, 8, 12, 16 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» та не застосували норми права, викладені в абз. 7 частини 2 статті 4, статті 13 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство», частин 6, 7 статті 19, частини 1 статті 22, частини 1 статті 23, статті 27 ЗК України від 18.12.1990, які мали бути застосовані, і з огляду на це, за твердженням заявника, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли помилкового висновку про припинення у ОСОБА_2 права постійного користування земельною ділянкою з дати реєстрації ФГ «Надежда» та переходу права постійного користування до названого фермерського господарства.

5.2. Також скаржник вказує на неврахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі №525/1385/16-ц, від 21.03.2019 у справі № 185/1677/17, від 20.03.2019 у справі №587/260/17, від 18.03.2019 у справі № 472/598/16-ц, та неправильне застосування норм матеріального права, передбачених статтями 92, 102-1, 116, 118, 125, 126, 131 ЗК України, пунктом 6 Перехідних положень ЗК України, статей 407, 1216, 1218, 1225 ЦК України, статтями 19, 20, 23 Закону України «Про фермерське господарство», внаслідок чого висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо не припинення з 27.09.2017 (на момент смерті ОСОБА_2 ) права постійного користування земельною ділянкою не відповідають обставинам справи.

6. Відзиву на касаційну скаргу від відповідача не надходило.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

7. Під час розгляду даної касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

8. Спірним питанням у межах розгляду цієї справи є законність прийняття відповідачем наказу від 29.10.2019 № 11-6584/14-19-СГ, яким відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

9. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

10. За змістом частини 1- 3 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

11. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

12. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

13. За статтею 121 ЗК громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (пункт "б" частини 1), для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара (пункт "в" частини 1).

14. Стаття 118 ЗК України встановлює порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

15. Згідно з частиною 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

16. За приписами частини 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

17. Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

18. Зі встановлених обставин справи судами попередніх інстанцій вбачається, що спірним наказом №11-6584/14-19-СГ від 29.10.2019 ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення бажаної земельної ділянки з підстав наявності у Головному управлінні інформації щодо користування земельною ділянкою, зображена на доданих позивачем графічних матеріалах, іншою особою та відсутності відомостей про припинення права користування цією земельною ділянкою.

19. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно державного акту на право постійного користування землею ОСОБА_2 надано у постійне користування землю площею 50,00 га, яка розташована на території Комінтернівської сільської ради Кіровоградської області, земельна ділянка надана для ведення сільського (фермерського) господарства.

20. При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій не було встановлено припинення права постійного користування землею для ведення фермерського господарства серії КР №00285, виданого 11.10.2001 ОСОБА_2 .

21. Суд враховує, що відповідно до статті частини 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

22. Таким чином, положеннями земельного законодавства передбачена можливість передачі у власність чи користування земельних ділянок, що не обтяжені іншими речовими правами на неї, тобто є вільними.

23. Зазначений висновок відповідає позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 01.06.2022 у справі №480/1615/21.

24. Підстави припинення права користування земельною ділянкою визначені у статті 141 ЗК України, відповідно до якої такими підставами є:

а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою;

б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом;

в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій;

г) використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам;

ґ) використання земельної ділянки не за цільовим призначенням;

д) систематична несплата земельного податку або орендної плати;

е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці;

є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

25. Отже, нормами земельного законодавства визначений виключний перелік підстав припинення права постійного користування земельною ділянкою.

26. Поряд з цим, статтею 126 ЗК України передбачено, що право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

27. За змістом статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають, зокрема, речові права, похідні від права власності, в тому числі, право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

28. Частиною 5 статті 12 цього ж Закону передбачено, що відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зареєстрованих у Державному реєстрі прав, вчиняються на підставі відомостей, що містяться в цьому реєстрі.

29. Судами попередніх інстанцій не було встановлено факту внесення відомостей щодо припинення речового права на земельну ділянку з кадастровим номером 3520383700:02:000:9027 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в порядку, визначеному Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

30. Відтак, зазначене у сукупності дає підстави для висновку про обґрунтованість відмови відповідача у наданні позивачу дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки за рахунок частини земельної ділянки з кадастровим номером 3520383700:02:000:9027.

31. Водночас, суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області як територіальний орган Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру не має компетенції зі встановлення належного землекористувача земельної ділянки внаслідок смерті особи, за якою право користування певною земельною ділянкою зареєстровано у встановленому законом порядку.

32. Так само і адміністративний суд не наділено повноваженнями із визначення належного землекористувача, оскільки це є фактично спором про право та має вирішуватися в порядку цивільного або господарського судочинства в залежності від суб`єктного складу учасників правовідносин.

33. Тому, суд відхиляє доводи касаційної скарги щодо неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі №912/3219/17, від 03.04.2019 у справі №525/1385/16-ц, від 21.03.2019 у справі № 185/1677/17, від 20.03.2019 у справі №587/260/17, від 18.03.2019 у справі № 472/598/16-ц, оскільки вони зводяться до питання наявності/припинення речових прав (наявності права постійного користування) на земельну ділянку у фермерського господарства і не підлягає вирішенню у порядку адміністративного судочинства.

34. У зв`язку з цим, висновок судів попередніх інстанцій щодо переходу права користування земельною ділянкою до ФГ «Надежда» є виходом за межі спірних правовідносин та за межі власної компетенції, що призвело до відмови позивачу у задоволенні адміністративного позову з невірних мотивів, тому мотивувальна частина рішення має бути змінена та викладена в редакції цієї постанови.

35. Статтею 351 КАС України визначено, зокрема, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

36. З огляду на викладене, суд приходить до переконання про необхідність зміни мотивувальної частини рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 05.05.2020 шляхом викладення її у редакції цієї постанови.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити.

Змінити мотивувальну частину рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 05.05.2020 по справі №340/3100/19, виклавши її у редакції цієї постанови.

В іншій частині рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.02.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05.05.2020 по справі №340/3100/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.М. Шарапа

Судді Л.Л. Мороз

В.М. Кравчук