Рішення

від 03.05.2023 по справі 297/2053/21

БЕРЕГІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 297/2053/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого ІЛЬТЬО І. І.,

з участю секретаря засідання Гарані О. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛВАНТАЖ» та ПАТ «Національна акціонерна компанія «ОРАНТА» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛВАНТАЖ», Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Позивач свій позов мотивувала тим, що 19 травня 2021 року приблизно о 16 год. 20 хв. громадянин ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «MAN» моделі «TGX 18.440» державний номерний знак « НОМЕР_1 » рухаючись по вулиці Мукачівська в місті Берегові Закарпатської області при перестроюванні в крайню праву смугу руху не надав перевагу в русі автомобілю «Volkswagen» моделі «Polo» реєстраційний номерний знак Угорщини « НОМЕР_2 », який рухався по крайній правій смузі руху, в результаті чого скоїв зіткнення з вищевказаним транспортним засобом. Власником пошкодженого автомобіля є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 12 жовтня 2016 року. Постановою Берегівського районного суду Закарпатської області від 15 червня 2021 року в справі про адміністративне правопорушення № 297/1199/21 визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 гривень). ОСОБА_2 на час настання з його вини вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛВАНТАЖ». Загальний розмір матеріальної шкоди, яка була завдана позивачці внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 19 травня 2021 року, становить 57357,06 грн., з яких 34033,85 грн. були виплачені позивачці 16 липня 2021 року ПАТ «НАСК «ОРАНТА». З огляду на вищенаведене ТОВ «УНІВЕРСАЛВАНТАЖ» має виплатити позивачці решту 23323,21 грн. З наведених вище підстав позивачка просила стягнути на її користь з ТОВ «УНІВЕРСАЛВАНТАЖ» в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 23323,21 гривень та в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 гривень.

На стадії підготовчого провадження за заявою позивачки було замінено у справі неналежного відповідача ОСОБА_2 неналежного відповідача ТОВ «УНІВЕРСАЛВАНТАЖ».

Також на стадії підготовчого провадження позивачка змінила предмет позову, уточнивши заявлені позовні вимоги.

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, однак згідно заяви просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримує та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник ПАТ «НАСК «ОРАНТА» у судове засідання не з`явився, хоч був належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, однак подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні заявленого позову.

Представник ТОВ «УНІВЕРСАЛВАНТАЖ» у судове засідання не з`явився, хоч був належним чином повідомлений про день, час і місце розгляду справи, однак подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні заявленого позову.

Перевіривши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилався, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає позов задовольнити, виходячи з наступного.

19 травня 2021 року приблизно о 16 год. 20 хв. громадянин ОСОБА_2 керуючи автомобілем марки «MAN» моделі «TGX 18.440» державний номерний знак « НОМЕР_1 » рухаючись по вулиці Мукачівська в місті Берегові Закарпатської області при перестроюванні в крайню праву смугу руху не надав перевагу в русі автомобілю марки «Volkswagen» моделі «Polo» реєстраційний номерний знак Угорщини « НОМЕР_2 », який рухався по крайній правій смузі руху, в результаті чого скоїв зіткнення з вказаним транспортним засобом.

Власником пошкодженого автомобіля марки «Volkswagen» моделі «Polo» реєстраційний номерний знак Угорщини « НОМЕР_2 » є ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 12 жовтня 2016 року.

Власником автомобіля марки «MAN» моделі «TGX 18.440» державний номерний знак « НОМЕР_4 час настання вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було ТОВ «УНІВЕРСАЛВАНТАЖ», що підтверджується листом Головного сервісного центру МВС України від 23 вересня 2022 року № 31/9131-7585-2022.

Автомобіль марки «MAN» моделі «TGX 18.440» державний номерний знак « НОМЕР_1 » на час настання дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 19 травня 2021 року, був застрахований у ПАТ «НАСК «ОРАНТА», яка прийняла вказаний транспортний засіб на страхування на випадок заподіяння шкоди третім особам під час ДТП, яка сталась за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором (полісом).

Постановою Берегівського районного суду Закарпатської області від 15 червня 2021 року в справі про адміністративне правопорушення № 297/1199/21 визнано ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (у порушенні правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (340 гривень).

Згідно листа ТОВ «УНІВЕРСАЛВАНТАЖ» від 17 листопада 2022 року № 04/2022 станом на 19 травня 2021 року (на день настання вищевказаної ДТП) ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з вищевказаним товариством такий був прийнятий на роботу на посаду водія автотранспортного засобу з 01 березня 2021 року на підставі наказу (розпорядження) від 26 лютого 2021 року № 17К.

Частиною першоюстатті 1166 ЦК Українивизначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другоюстатті 1187 ЦК Україниджерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку,є юридичнаабо фізичнаособа,що експлуатує такий об`єктв силу наявності права власності, користування (оренди), повного господарського відання, оперативного управління або іншого речового права.

Не вважається володільцем об`єкта, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпекив силу трудових відносинз таким володільцем (водій, машиніст, оператор тощо).

Відповідно до частини першоїстатті 1172 ЦК Україниюридичнаабо фізична особавідшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченоїстаттею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду),так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

З аналізу змістуглави 82 ЦК Українивбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду».

За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі частини першоїстатті 1191 ЦКнабуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Виходячи з наведених норм права, шкода (у тому числі моральна), завдана внаслідок ДТП із вини водія, який виконував трудові обов`язки та на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Зазначене узгоджується із правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 25 листопада 2020 року у справі № 760/28302/18-ц (провадження № 61-12464св20), від 23 березня 2020 року у справі № 373/1773/18-ц (провадження № 61-17948св19), від 20 листопада2019 року у справі № 501/2298/16-ц (провадження № 61-31268св18),від 05 вересня 2018 року у справі № 534/872/16-ц (провадження № 61-11969св18).

Аналіз норм статей 1187 та 1172ЦК Українидає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки- роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Судувід05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц.

Виходячи з приписів частини п`ятої статті 1187 ЦК України до підстав звільнення від відповідальності володільця джерела підвищеної небезпеки належать заподіяння шкоди внаслідок: а) непереборної сили; б) умислу потерпілого.

Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, спричинено внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з вини відповідача.

Такий правовий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 06 грудня 2018 року в цивільній справі № 0418/1444/2012.

Аналіз наведених вище норм законодавства дає підстави для висновку, що на відповідача покладено обов`язок довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, спричинена внаслідок дії непереборної сили або умислу потерпілого, тобто не з вини відповідача.

Разом із тим, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Такі правові висновки зробив Верховний Суд у постанові від 01 вересня 2020 року в цивільній справі № 357/6237/19-ц.

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

В той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки як вина потерпілого.

Відповідно до частини другої статті 1193 ЦК України якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

Тобто, груба необережність потерпілого може бути підставою для зменшення розміру відшкодування, а не відмови у відшкодуванні.

Такі правові висновки зробив Верховний Суд у постанові від 21 квітня 2021 року в цивільній справі № 450/4163/18.

При настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи (пункт 22.1статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(далі - Закон № 1961-IV, тут і далі в редакції, чинній на момент ДТП)).

Одночасно за положеннямистатті 1194 ЦК Україниособа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, принцип повного відшкодування шкоди, закріплений устатті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положеньстатті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідно, якщо такої різниці немає та шкода покрита в повному обсязі страховою виплатою, в такому випадку підстави для покладення відповідальності на страхувальника відсутні».

Аналогічні за змістом висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 641/10491/15-ц (провадження № 61-12709св21).

Відповідно доч.1ст.1192ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (ч. 2 ст. 1192 ЦК України).

Згідно зч.2ст.22ЦК України збиткамиє: втрати,яких особазазнала узв`язкузі знищеннямабо пошкодженнямречі,а такожвитрати,які особазробила абомусить зробитидля відновленнясвого порушеногоправа (реальнізбитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зістаттею 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Наведене дає підстави для висновку, щорозмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі (частина другастатті 1192 ЦК України), тоді як розмір страхового відшкодування, що підлягає стягненню зі страховика, відповідно достатті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»- виходячи з витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу.

Зазначене узгоджується із правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постановах від 02 вересня 2019 року у справі № 545/425/17, від 11 березня 2020 року у справі № 754/5129/15-ц та від 19 липня 2021 року у справі № 206/3219/15-ц (провадження № 61-19062св20).

Подібні за змістом висновки, зокрема щодо застосування положень частини другоїстатті 1192 ЦК України, викладено у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2022 року у справі № 265/5388/20 (провадження № 61-14462св21), від 18 травня 2022 року у справі № 761/11792/16-ц (провадження № 61-42292св18), від 20 червня 2022 року у справі № 156/1162/20 (провадження № 61-19св22).

Якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва однорідних виробів, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації. Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого його вартості (при відшкодуванні збитків).

Такі правові висновки зробив Верховний Суд у постанові від 17 серпня 2022 року в цивільній справі № 761/15232/18.

У постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що зазначені збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

При цьому пунктом 32.7 частини першоїстатті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що шкоду, пов`язану з втратою товарного вигляду транспортного засобу, страховик не відшкодовує.

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільнимнаказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року№ 142/5/2092(далі - Методика), вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до пункту 8.3 Методики вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ та величини втрати товарної вартості.

За змістом наведених положень законодавства величина втрати товарної вартості входить до вартості матеріального збитку (реальних збитків).

Пунктом 1.6 Методики визначено, що величина втрати товарної вартості - це умовна величина зниження ринкової вартості КТЗ, відновленого за нормативними вимогами після пошкодження, порівняно з ринковою вартістю подібного непошкодженого КТЗ.

Пунктом 8.6 Методики передбачено два випадки, коли в разі пошкодження КТЗ і відповідного ремонту виникає фізичний знос, яким характеризується величина втрати товарної вартості: 1) унаслідок передчасного погіршення товарного (зовнішнього) вигляду; 2) унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих елементів складових частин, захисних властивостей покриттів або застосування для ремонту складових частин, які були в ужитку чи в ремонті.

Ураховуючи зміст викладеного, втрату товарної вартості можна визначити як зменшення вартості транспортного засобу, зумовлене передчасним погіршенням товарного (зовнішнього) вигляду автомобіля та (або) його експлуатаційних якостей унаслідок зниження міцності чи довговічності окремих деталей, вузлів і агрегатів, з`єднань і захисних властивостей покриттів у зв`язку з ДТП і подальшим ремонтом. Передчасні зміни геометричних параметрів, фізико-хімічних властивостей, конструктивних матеріалів і характеристик інших процесів транспортного засобу, які є наслідком проведення окремих видів ремонтних робіт, призводять до погіршення зовнішнього (товарного) вигляду, функціональних та експлуатаційних характеристик і зниження безвідмовності й довговічності транспортного засобу.

Відповідно до підпункту 8.6.1 пункту 8.6 Методики величина втрати товарної вартості нараховується у разі потреби проведення ремонтних робіт з відновлення пошкоджених складових частин усіх типів КТЗ.

Тобто величина втрати товарної вартості нараховується в разі потреби проведення ремонтних робіт, що здійснюються як методами відновлення, так і методами заміни пошкоджених: деталі, складової одиниці чи комплектувального виробу, які відповідають вимогам конструкторської документації усіх типів КТЗ.

Підпунктом 8.6.2 Методики визначено вичерпний перелік випадків, коли величина втрати товарної вартості КТЗ не нараховується, зокрема, в разі заміни окремих складників, що не потребують фарбування та не погіршують зовнішній вигляд КТЗ (скло, фари, бампери, декоративні накладки, пневматичні шини, зовнішня і внутрішня фурнітура тощо) (підпункт «е»).

Таким чином, нарахування втрати товарної вартості передбачено, коли провадиться ремонт окремих деталей, вузлів і агрегатів, а також у разі заміни деталей, якщо це впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості транспортного засобу. Втрата товарної вартості не нараховується у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів, що не потребують фарбування, за умови, що це не впливає на зовнішній вигляд й експлуатаційні якості автомобіля (заміна двигуна на новий, заміна фар, ліхтарів, скла, шин тощо). Якщо ж у разі заміни деталей, вузлів і агрегатів буде потрібне фарбування, то за умови, що це впливає на зовнішній вигляд транспортного засобу, втрата товарної вартості нараховується.

Системний аналіз пункту 32.7 частини першої статті 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статті22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті988, статей1166,1187,1194 ЦК України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти висновків, що власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування у повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартостітранспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Такі правові висновки зробив Верховний Суд у постанові від 17 серпня 2022 року в цивільній справі № 761/15232/18.

Згідно висновку експерта від 15 квітня 2022 року № СЕ-19/107-21/9497-АВ, складеного за результатами проведення транспортно-товарознавчої експертизи, вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу легкового автомобіля марки «Volkswagen» моделі «Polo» реєстраційний номерний знак Угорщини « НОМЕР_2 », унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 19 травня 2021 року , на дату оцінки складає 44144,56 грн. Величин а втрати товарної вартості транспортного засобу легкового автомобіля марки «Volkswagen» моделі «Polo» реєстраційний номерний знак Угорщини « НОМЕР_2 », на дату оцінки складає 13212,50 грн.

Розмір матеріальної шкоди, яка була завдана позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 19 травня 2021 року, становить 57357,06 грн., з яких 34033,85 грн. були виплачені 16 липня 2021 року ПАТ «НАСК «ОРАНТА» позивачу, що підтверджує остання. А відтак ТОВ «УНІВЕРСАЛВАНТАЖ» має виплатити позивачу решту 23323,21 грн.

Верховний Суд у постанові від 26 жовтня 2022 року в цивільній справі № 203/2064/19 вказав, що при відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У своїй позовній заяві позивач просить стягнути на її користь з ТОВ «УНІВЕРСАЛВАНТАЖ» в рахунок відшкодування моральної шкоди 30 000 гривень, мотивуючи це тим, що своїми діями водій зазначеного товариства ОСОБА_2 заподіяв їй моральну шкоду, яку вона оцінює у 30 000 гривень. Вона полягає у душевних стражданнях, які позивач зазнала в зв`язку з пошкодженням належного їй транспортного засобу, в результаті чого остання тривалий час не могла користуватися ним. Позивач пережила сильний психологічний стрес у зв`язку з пошкодженням її ще відносно нового автомобіля, якому на час настання вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було лише п`ять років, і неможливістю його використання протягом тривалого часу (в зв`язку з отриманими пошкодженнями), в результаті чого змінився її звичний спосіб життя, були порушені її життєві зв`язки, остання була змушена докладати додаткові зусилля для організації свого життя.

Суд вважає, що вказана вимога підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне.

За правилами ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Ч. 2 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода може полягати, зокрема: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з ч.3 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Ч. 4 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Необхідною умовою виникнення зобов`язання з відшкодування моральної (немайнової) шкоди є заподіяння такої шкоди.

Під шкодою прийнято розуміти всяке зменшення блага, що охороняється правом.

Благо, що охороняється правом, може бути майновим або особистим немайновим.

Відтак, і шкода, що заподіюється благам, що охороняються, може бути майновою і моральною (немайновою).

Під моральною шкодою необхідно розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній або юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Такі правові висновки зробив Верховний Суд у постановах від 14 грудня 2020 року в цивільній справі № 210/2271/19, від 02 березня 2021 року в цивільній справі № 213/4013/19.

Згідно з пунктом 23.1. статті 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до статті 261Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховиком (у випадках, передбачених підпунктами «г» і «ґ» пункту 41.1. та підпунктом «в» пункту 41.2. статті 41 цього Закону, МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Верховний Суд у постанові від 12 серпня 2021 року в цивільній справі № 213/4130/19 вказав, що моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи.

Будь-яка компенсація моральної школи не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз, тим більше, якщо така компенсація стосується юридичної особи.

У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним завданій моральній шкоді.

Отже, рівень моральних страждань визначається не видом правопорушення і не складністю цього правопорушення, а моральними стражданнями потерпілого внаслідок заподіяння йому шкоди та значенням наслідків цього правопорушення для його особистості, що і зумовлює розмір суми компенсації моральної шкоди.

Такі правові висновки зробив Верховний Суд у постанові від 03 серпня 2022 року в цивільній справі № 607/11755/20.

Таким чином, приймаючи до уваги вищезазначені принципи, які повинні враховуватись при стягненні моральної шкоди, із врахуванням характеру завданої шкоди позивачу, обсяг та глибину моральних страждань, які позивачка перенесла, суд вважає, що заявлена сума відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню в розмірі 10000 грн..

Оцінюючи вимоги позивача про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу в сумі 7000 гривень, суд виходить з того, що позивачем доведено сплату цих грошових коштів своєму представнику - адвокату Пуканич Е. В., такими документами як: ордером про надання юридичної допомоги від 18.08.2021 року, розрахунковою квитанцією за договором про надання правової допомоги №43Ц/21 від 18.08.2021 року з розрахунком обсягу вартості послуг з надання правничої допомоги (а.с. 18-19).

Таким чином, сума витрат на правову допомогу підлягає стягненню з відповідача в користь позивача в повному обсязі.

Крім того, відповідно дост.141ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по справі.

Керуючись статтями16, 22, 1166, 1187 1192, 1194 Цивільного кодексу України, статтями 3, 9, 22, 28, 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»,статтями 10, 11, 57-60, 64, 74, 88, 141, 169, 179, 208, 209, 212-215, 218, 223-226, 228, 232, 294, 296 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛВАНТАЖ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 42848662) на користь громадянки Угорщини ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 23 323,21 гривень.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛВАНТАЖ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 42848662) на користь громадянки Угорщини ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди 10 000 (десять тисяч) гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УНІВЕРСАЛВАНТАЖ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 42848662) на користь громадянки Угорщини ОСОБА_1 понесені нею судові витрати, а саме: сплачений судовий збір у розмірі 1974,90 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 7000 гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Іван ІЛЬТЬО