Рішення

від 07.11.2007 по справі 40/451-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

40/451-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2007 р.                                                            Справа № 40/451-07

вх. № 11287/4-40

Суддя господарського суду Хотенець П.В. 

при секретарі судового засідання Дуброва Н.О.

за участю представників сторін:

позивача - Корсун-Цуркан О.Б., дов. № 2459 від 19.09.2007 року 3-ї особи Даугуль В.Я. відповідача - не з*явився

розглянувши справу за позовом Харківської районної державної адміністрації, м. Харків 3-я особа Харківська обласна державна адміністрація, м. Харків

до  Товариства з обмеженою відповідальністю "Люботинський комплекс", с. Манченки  

про розірвання договору оренди

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Люботинський комплекс” в якому просить розірвати договір оренди земельної ділянки від 21 листопада 2005 року укладеного між позивачем та відповідачем загальною площею 461,6233 га., яка розташована за межами населеного пункту на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області. Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги стосовно розірвання вищенаведеного договору, виданням головою Харківської обласної державної адміністрації розпорядження  від 05 квітня 2007 року № 183 “Про скасування деяких розпоряджень голови Харківської районної держаної адміністрації”, яким скасовані розпорядження голови Харківської районної держаної адміністрації № 764 від 29 вересня 2005 року із змінами внесеними розпорядженням голови Харківської районної держаної адміністрації від 03 березня 2006 року № 231, про надання земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю “Люботинський комплекс”, а тому на даний час скасована підстава для укладання договору.

Представник позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги і просить їх задовольнити у повному обсязі.

Представник третьої особи  -  Харківської обласної державної адміністрації підтримує заявлені позовні вимоги позивача, вказуючи на порушення земельного законодавства при наданні вищезазначеної земельної ділянки в оренду, зокрема статтей 123, 124, 149, 151, 186 Земельного кодексу України, статтей 25, 50 Закону України “Про землеустрій “, Постанови Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677 “Про затвердження порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок “. Вищезазначені порушення,  на думку третьої особи, полягають в відсутності дозволу на розробку  проекту відведення вищезазначеної земельної ділянки, а також  попереднього погодження із землекористувачем умов вилучення ( викупу) земельної ділянки та місця розташування об'єкта, а тому договір повинен бути розірваний.  

Представник відповідача у судове засідання не з*явився, у наданому відзиві на позовну заяву проти заявлених позовних вимог заперечує та не визнає позову, зазначаючи про відсутність порушення їм умов спірного договору оренди земельної ділянки та законність отримання їм земельної ділянки в оренду.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши докази надані сторонами по справі, судом встановлено наступне.

22 серпня 2005 року відповідачу було надано дозвіл на розробку технічної документації стосовно вищезазначеної земельної ділянки.

29 вересня 2005 року було видано розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації № 764 "Про надання земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю “Люботинський комплекс”, а 03 березня 2006 року до даного розпорядження були внесені зміни, розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації № 231 “Про внесення змін до розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 29 вересня 2005 року № 764”.

Відповідно до розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації № 764 "Про надання земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю “Люботинський комплекс” із змінами внесеними розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації  від 03 березня 2006 року № 231 “Про внесення змін до розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації від 29 вересня 2005 року № 764”, було вилучено з постійного користування ДГ ”Комунар” земельну ділянку площею 461,6233 га., розташовану за межами населеного пункту на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області, затверджено технічну документацію із землеустрою, надано в довгострокову оренду строком на 50 років земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 461,6233 га. розташовану за межами населеного пункту на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області, без зміни цільового призначення  землі, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На підставі вищезазначеного розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації Харківської області, між позивачем і відповідачем  21 листопада 2005 року, було укладено договір оренди землі, що розташована за межами населеного пункту на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області терміном на 50 років.

Даний  договір оренди було зареєстровано у Харківському районному відділі Харківської регіональної філії ДП” Центр ДЗК при Держкомземі України”, про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 07 грудня 2005 року за 040570300005.

05 квітня 2007 року було видано розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації № 183 “Про скасування деяких розпоряджень голови Харківської районної держаної адміністрації”, скасовані розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації  № 764 від 29 вересня 2005 року із змінами внесеними розпорядженням голови Харківською районною державною адміністрацією  від 03 березня 2006 року № 231 "Про надання земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю “Люботинський комплекс”.

В частині 7 вищезазначеного розпорядження Харківської обласної державної адміністрації зазначено, що Харківською районною державною адміністрацією  при надані вищезазначеної земельної ділянки порушені вимоги статтей 123, 124, 149, 151, 186 Земельного кодексу України, статтей 25, 50 Закону України “Про землеустрій “, Постанови Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року № 677 “Про затвердження порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок“, щодо надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, а також щодо попереднього погодження із землекористувачами умов вилучення (викупу) земельної ділянки та місця розташування об'єкта.

В частині 8 розпорядження голови Харківської обласної державної адміністрації від 05 квітня 2007 року № 183 “Про скасування деяких розпоряджень голови Харківської районної держаної адміністрації” зазначено, що керуючись частиною 3 статті 33, частиною 2 статті 43 Закону України “Про місцеві державні адміністрації"  Харківська обласна державна адміністрація скасовує, вищенаведені розпорядження Харківської районної державної адміністрації стосовно спірної земельної ділянки, а голові Харківської райдержадміністрації В.Б. Бакуменку вжити в межах своїх повноважень необхідні заходи щодо звільнення земельної ділянки та розірвання договору оренди зазначеної земельної ділянки у разі його укладання, компетенції також  попереднього погодження із землекористувачем умов вилучення (викупу) земельної ділянки та місця розташування об'єкта.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Стаття 124 Земельного кодексу України передбачає порядок передачі земельних ділянок в оренду. Згідно частини 3 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами їх відведення.

Стаття  149  Земельного кодексу України передбачає порядок вилучення земельних ділянок. Згідно частини 5 статті 149 районним державним адміністраціям  надано право вилучати земельні ділянки для сільськогосподарських потреб з земель державної власності. Відповідно до пункту 12 перехідних положень Земельного кодексу України ло розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями за межами населених пунктів здійснюють відповідні органи виконавчої влади. Згідно статті 17 Земельного кодексу  районна державна адміністрація  є органом, що має право розпоряджатися землями за межами населених пунктів.

Приписами  статті  19 Земельного кодексу України визначені категорії землі. До однієї з категорії земель відносяться землі сільськогосподарського призначення згідно з нормами вищезазначеної статті Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення поділяються на сільськогосподарські угіддя та несільськогосподарські угіддя. Згідно частини 3 статті 22  Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність або надаються у користування  для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Статтею 25 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації.

Згідно частини 2 статті 25 Закону України "Про землеустрій"  видами  документації із  землеустрою зокрема є проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Як вбачається з пунктів 1, 2, 3 розпорядження голови Харківської райдержадміністрації  від 29 вересня 2005 року "Про надання земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю "Люботинський комплекс" земельна ділянка площею 461,6233 га. вилучалась у ДГ "Комунар" та надавалась відповідачу,  без зміни цільового призначення в розумінні вимог статтей 19, 20 Земельного кодексу України, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

З наведеного витікає, що при отриманні земельної ділянки відповідачем  в оренду проект відведення земельної ділянки не повинен розроблятись в розумінні приписів статті 124 Земельного кодексу України, яка є спеціалізованою нормою стосовно правовідносин пов*язаних з орендою землі, а повина розроблятися технічна  документацією з землеустрою  в розумінні вимог статті 25 Закону України "Про землеустрій".

Вищезаначене  кореспондується з вимогами статті 50  Закону України “Про землеустрій"  та Постанови Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року  №677 "Про затвердження порядку розробки  проекту землеустрою, щодо відведення  земельної ділянки". Відповідно до приписів статті 50 Закону України “Про землеустрій" проекти землеустрою щодо відведення земельних  ділянок складаються   у   разі   надання,  передачі,  вилучення  (викупу), відчуження земельних ділянок, а порядок складання  проектів   землеустрою,  щодо   відведення  земельних ділянок встановлюється Кабінетом міністрів України .

Пунктом  2 Постанови Кабінету міністрів України від 26 травня 2004 року  №677 "Про затвердження порядку розробки  проекту землеустрою, щодо відведення  земельної ділянки" визначено: "Проект відведення земельної  ділянки  не  розробляється  у разі, коли  земельна ділянка,   межі   якої   визначено   в   натурі  (на місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення."

Через канцелярію суду відповідачем до матеріалів справи, було надано акт встановлення меж земельної ділянки в натурі.

Акт встановлення меж земельної ділянки в натурі  від 07 вересня 2005 року  було зроблено раніше ніж видано вищезазначене розпорядження Харківської районної державної адміністрації.

Тобто судом встановлено, що в  даному випадку позивачем було розроблено технічну документацію стосовно земельної ділянки, яка є предметом договору оренди від 21 листопада 2005 року, межі  вищезазначеної земельної ділянки були визначені в  натурі, і відповідно до статті 124 Земельного кодексу України земельна ділянка надану позивачем відповідачу в оренду.

Таким чином головою Харківської районної державної адміністрації було видане  законне розпорядження, яке відповідає приписам земельного законодавства України, з посиланням на статті 17, 22, 93, 122, 124, 149, 186, пункт 12 Земельного кодексу України.

Доводи третьої особи стосовно порушення норм статтей 123, 124, 149, 151, 186 Земельного кодексу України, статтей 25, 50 Закону України “Про землеустрій“, Постанови Кабінету міністрів України від 26 травня 2004 року № 677 “Про затвердження порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок“  при виданні  розпорядження голови Харківської районної державної адміністрації № 764 від 29 вересня 2005 року із змінами внесеними розпорядженням голови Харківської районної державної адміністрації від 03 березня 2006 року № 231,  суд не може прийняти до уваги з огляду на наступне.  

Статтею 123 Земельного кодексу України передбачено надання земельних ділянок юридичним особам в постійне користування, а не в оренду. Приписи статті  123 Земельного кодексу України застосовуються при наданні земельних ділянок в оренду, коли надання і земельних ділянок в оренду  потребує розробки проекту відведення.

Однак  відповідно до статті 124 Земельного кодексу України проект відведення при надані земельної ділянки в оренду, розробляється, лише при зміні цільового призначення земельної ділянки або надання землі під забудову  з земель запасу, а в даному випадку земельна ділянка надавалась в оренду без зміни її цільового призначення для ведення  товарного сільськогосподарського виробництва.

Стаття 149 Земельного кодексу України передбачає порядок вилучення земельних ділянок. Згідно частини 5 статті 149 Земельного кодексу України районним державним адміністраціям надано право вилучати земельні ділянки для сільськогосподарських потреб з земель державної власності.

Стаття  151 Земельного кодексу України  регулює порядок погодження  питань пов'язаних з вилученням (викупом) земельних ділянок. Частина 1 статті 151 Земельного кодексу України  містить перелік питань, які підлягають погодженню при проектуванні об'єкту, зокрема  місце розташування об*єкту.

Тобто, вищезазначена стаття Земельного кодексу України, має на увазі питання, які підлягають погодженню при розробці проекту   відведення земельної ділянки, однак вищенаведена стаття Земельного кодексу України  не регулює правовідносин коли надання земельної в оренду провадиться без проекту відведення.

Не є правомірним  і посилання Харківської обласної державної адміністрації на  порушення статті 186 Земельного кодексу України при наданні земельної ділянки в оренду, яка регулює порядок затвердження землевпорядної документації так, як  вищезазначена стаття земельного кодексу України так і норми Закону України "Про землеустрій" визначають види землевпорядної документації і порядок їх розробки  та затвердження, не визначаючи єдиним видом землевпорядної документації  проект відведення земельної ділянки.

Також не є обґрунтованим і посилання позивача  на  порушення  при наданні земельної ділянки в оренду  статтей 25, 50 Закону України “Про землеустрій“, Постанови Кабінету міністрів України від 26 травня 2004 року № 677 “Про затвердження порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" .

Згідно статті 25  Закону України “Про землеустрій“ - Документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації. Видами документації із землеустрою зокрема  є проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а тому проект відведення земельної ділянки є одним із видів даної документації та повинен розроблятися в випадках визначених діючим законодавством.

Не є обґрунтованим і посилання Харківської обласної державної адміністрації на порушення при наданні вищезазначеної земельної в оренду статті 50 Закону України “Про землеустрій і Постанови Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року  №677 "Про затвердження порядку розробки проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок".

Стаття 50 Закону України “Про землеустрій“ передбачає, що порядок складання проектів землеустрою, в тому числі і при вилученні (викупі) земельної ділянки, встановлюється Кабінетом міністрів України, а пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року  №677 "Про затвердження порядку розробки проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок" прямо передбачено, що проект відведення земельної  ділянки не розробляється  у разі, коли    земельна ділянка,   межі   якої   визначено   в   натурі  (на  місцевості), надається у користування або безоплатно передається у власність без зміни її цільового призначення.

Крім того, Харківським апеляційним господарським судом розглядалась справа №44/85-06 предметом розгляду, якої було визнання недійсним розпорядження Харківської районної державної адміністрації Харківської області № 764 від 29 вересня 2005 року “Про надання земельної ділянки Товариству з обмеженою відповідальністю “Люботинський комплекс”.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду по справі № 44/85-06 встановлено, що згідно пункту 2 статті 84 Земельного кодексу України місцеві державні адміністрації у встановлених законом випадках можуть виступати суб'єктами права власності на землі державної форми власності.  Статтею 5 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що місцеві державні адміністрації можуть виступати орендодавцями землі, а порядок передачі в оренду таких земельних ділянок передбачений статтею 124 Земельного кодексу України. Статтею 149 Земельного кодексу України передбачені повноваження місцевих державних адміністрацій щодо вилучення земельних ділянок.

Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини,  визнані  господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.  Факти,   встановлені  рішенням  господарського  суду  під час розгляду однієї справи,  не  доводяться  знову  при вирішенні інших спорів.

Доводи позивача, щодо розірвання договору оренди земельної ділянки  загальною площею 461,6233 га.,  яка розташована за межами населеного пункту на території Люботинської міської ради Харківського району Харківської області  від 21 листопада 2005 року укладеного між позивачем та відповідачем, зв'язку з відсутністю підстав  для його існування, суд не може прийняти до уваги з огляду на наступне.  

Згідно статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України  цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 31 Закону України “Про оренду землі” передбачено, що розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Стаття 32 Закон України “Про оренду землі” передбачає можливість розірвання договору оренди землі  за взаємною згодою сторін або на  вимогу  однієї із  сторін за  рішенням  суду  у   разі   невиконання сторонами їх обов'язків, передбачених статтями 24, 25 Закон України “Про оренду землі”  та договором,  у разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке  суттєво  перешкоджає передбаченому   договором використанню земельної ділянки,  а також на підставах,  визначених  Земельним кодексом України  та іншими законами України. Аналогічна норма стосовно розірвання договору оренди міститься в пункту 3.5 оскаржуваного договору.

Стаття  24   Закону України "Про оренду землі" передбачає права та  обов'язки орендодавця стосовно орендаря та земельної ділянки наданої в користування, а саме: використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди, дотримання екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, додержання державних стандартів, норм і правил, у тому числі місцевих правил забудови населених пунктів, дотримання режиму водоохоронних зон, прибережних захисних смуг, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон, зон особливого режиму використання земель та територій, які особливо охороняються, своєчасного внесення орендної плати, передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди, при передачі земельної ділянки в оренду забезпечення відповідно до закону реалізацію прав третіх осіб щодо орендованої земельної ділянки, не вчинення дій, які б перешкоджали орендареві користуватися орендованою земельною ділянкою, відшкодування орендарю капітальних витрати, пов'язаних з поліпшенням стану об'єкта оренди, яке проводилося орендарем за згодою орендодавця., попередження  орендаря про особливі властивості та недоліки земельної ділянки, які в процесі її використання можуть спричинити екологічно небезпечні наслідки для довкілля або призвести до погіршення стану самого об'єкта оренди.

Стаття 25 Закону України “Про оренду землі” передбачає права та  обов'язки орендаря стосовно орендодавця та земельної ділянки наданої в користування, а саме: самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження, отримувати продукцію і доходи, здійснювати в установленому законодавством порядку за письмовою згодою орендодавця будівництво водогосподарських споруд та меліоративних систем, приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку, виконувати встановлені щодо об'єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі, дотримуватися режиму використання земель природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення;

Однак, як вбачається з матеріалів справи ні сторонами, ні третьою особою  суду не надано жодного доказу , який би свідчив про порушення сторонами  вимог статтей 24, 25 Закону України “Про оренду землі”, які можуть бути підставою  для розриву оскаржуваного договору оренди. Між сторонами не досягнуто згоду про розірвання оскаржуваного договору, а можливість розірвання договору в односторонньому порядку не допускається не даним  законом  не оскаржуваним договором.

Крім того, відповідачем було надано, до матеріалів справи, довідку № 1710 від 16 жовтня 2007 року з Харківського районного відділу земельних ресурсів, в якій зазначається, що земельна ділянка площею 561,6233 га. та надана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю „Люботинський комплекс” на час її надання в оренду та до теперішнього часу є землями сільськогосподарського призначення, відповідно до статті 19 Земельного кодексу України.

Також відповідач надав суду довідку № 4050/19 -027 від 28 вересня 2007 року з Харківської об'єднаної Державної податкової інспекції про сплату орендної плати та фіксованого сільськогосподарського податку. Вищенаведені документи свідчать про належне виконання умов оскаржуваного договору відповідачем.

З інших  правових актів, що регулюють питання пов'язані з орендою землі є приписи Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які передбачають підстави та порядок розірвання договорів.

За своєю правовою природою оскаржуваний договір є господарським зобов'язанням  в розумінні вимог статті 173 Господарського кодексу України.

Про це свідчить пункт 1 оскаржуваного договору оренди, в якому зазначено, що земельна ділянка, яка є предметом договору оренди передається відповідачу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва –тобто для підприємницької діяльності.

Стаття 188 Господарського кодексу України визначає порядок зміни та розірвання господарських договорів. Відповідно до її приписів розірвання господарського договору в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Статтею 202  Господарського кодексу України передбачено, що господарське  зобов'язання припиняється також у разі його розірвання, а до відносин  щодо  припинення  господарських  зобов'язань застосовуються відповідні  положення  Цивільного  кодексу  України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтями 651 та 652 Цивільного кодексу України в редакції від 16 січня 2003 року, визначаються підстави розірвання договорів.

Відповідно до статті  651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за  згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір  може  бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у  разі  істотного порушення  договору другою  стороною  та в інших випадках,  встановлених договором або законом.

Статтею 652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин,  якими сторони  керувалися при укладенні договору,  договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін,  якщо  інше  не  встановлено  договором  або  не випливає із суті зобов'язання.

Однак позивач в своєму позові не зазначає жодних підстав істотного порушення умов оскаржуваного договору, істотних змін обставин, якими сторони керувалися при укладанні договору, не зазначає жодних обґрунтованих посилань на приписи  законодавства.

Відповідно до статті 33 Господарсько процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини , на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно частини 2 статті 34 Господарсько процесуального кодексу  України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарсько процесуального кодексу України, господарський суд, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному  і об'єктивному розгляді справи.

Таким чином, суд вважає вимоги позивача необгрунтованими, не підтвердженими доданими до матеріалів справи доказами,  та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Госпордарського процесульного кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, покладаються на позивача. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33, 43, 47-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

На підставі викладеного та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 188, 202 Господарського кодексу України, статтями 651, 652 Цивільного кодексу України, статтями 17, 22 п.2 84, 93, 122, 124, 149,186, п.12 перехідних положень Земельного кодексу України, статтями 2, 24, 25, 31, 32 Закону України "Про оренду землі", статтями 25, ь50 Закону України “Про землеустрій”,  пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 травня 2004 року  №677 "Про затвердження порядку розробки проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок", статтями 1, 4, 12, 22, 33, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення підписано 08.11.2007 року.

Суддя                                                                                            Хотенець П.В.

Секретар судового засідання                        Дуброва Н.О.