Постанова

від 10.05.2023 по справі 738/1605/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

10 травня 2023 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 738/1605/21

Головуючий у першій інстанції Волошина Н. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/92/23

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі:

головуючого-судді: Онищенко О.І.

суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.

секретар: Патук А.А.

Позивач: ОСОБА_1

Відповідачі: відділ освіти Менської міської ради Менського району Чернігівської області, Менський опорний заклад загальної середньої освіти I-III ступенів ім. Т.Г. Шевченка Менської міської ради

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: директор Менського опорного закладу загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів ім. Т.Г. Шевченка Менської міської ради Шепель Тамара Іванівна

Особа, яка подала апеляційну скаргу: ОСОБА_1

Розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу на рішення Менського районного суду Чернігівської області від 01 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Менської міської ради Менського району Чернігівської області, Менського опорного закладу загальної середньої освіти I-III ступенів ім. Т.Г. Шевченка Менської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу (суддя Волошина Н.В.), ухвалене у м.Мена, повний текст рішення складено 06 червня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила визнати незаконним і скасувати наказ №84 від 08 листопада 2021 року про відсторонення від роботи та поновити позивачку у виконанні трудових обов`язків за посадою вихователя групи подовженого дня у Менському опорному закладі загальної середньої освіти I-III ступенів ім.Шевченка Менської міської ради Менського району Чернігівської області з 08 листопада 2021 року; стягнути з Відділу освіти Менської міської ради Менського району Чернігівської області середню заробітну плату за час вимушеного прогулу з 08 листопада 2021 року по дату ухвалення рішення суду включно. Позов мотивовано тим, що позивачка з 01 вересня 2020 року працює на посаді вихователя групи подовженого дня Менського опірного закладу загальної середньої освіти I-III ступенів ім.Шевченка Менської міської ради Менського району. 02 листопада 2021 року представник вказаного закладу освіти вручив позивачці повідомлення №195 Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, з яким остання не погодилася, а 08 листопада 2021 року вручив копію наказу №84 Про відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року без збереження заробітної плати. ОСОБА_1 вважає наказ про відсторонення незаконним, оскільки обмежує її право на працю, позбавляє заробітної плати і в цей спосіб порушує право на достатній життєвий рівень для неї і її сім`ї та ставить під загрозу життя і здоров`я. За доводами позивачки, оскаржуваний наказ встановлює обмеження її трудових прав порівняно з іншими працівниками залежно від наявності документів щодо вакцинування проти COVID-19, тобто є дискримінаційним. ОСОБА_1 посилається, що щеплення проти COVID-19 не внесені до Календаря профілактичних щеплень в Україні, а відтак такі щеплення не можуть відноситися до обов`язкових профілактичних щеплень. Також позивачка звертає увагу, що повідомлення про відсторонення її від роботи є повідомленням про зміну істотних умов праці, про які працівник повинен бути повідомлений не пізніше, ніж за два місяці, проте роботодавець такого порядку не дотримався, чим порушив ч.3 ст.32 КЗпП України.

Рішенням Менського районного суду Чернігівської області від 01 червня 2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що відсторонення позивачки від роботи ґрунтувалось на вимогах закону, здійснено у спосіб, передбачений законом, та за існування правових та фактичних підстав для такого відсторонення. Також суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення похідної вимоги про виплату невиплаченої заробітної плати за час відсторонення позивачки від роботи. Крім того, суд звернув увагу, що вимога позивачки про поновлення на роботі є неналежним способом захисту прав відстороненого від роботи працівника, оскільки поновленню на роботі підлягають лише звільнені працівники.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати вказане рішення суду у повному обсязі та змінити рішення, задовольнивши позовні вимоги. Апеляційна скарга мотивована тим, що нормами чинного законодавства не передбачено правової можливості відсторонення працівника від роботи з підстав відсутності у нього щеплення проти COVID-19, тому оскаржуваний наказ є незаконним та підлягає скасуванню. Позивачка вказує, що щеплення проти COVID-19 не відноситься до переліку профілактичних та обов`язкових щеплень, визначених Законом, і не може бути підставою для відсторонення від роботи особи в разі її обґрунтованої відмови від участі в експериментальному щепленні. За доводами ОСОБА_1 , суддею суду першої інстанції систематично порушувалися норми ст.ст.2, 5, 6 та 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а саме: відбулися істотні відхилення від норм процесуального права при здійсненні правосуддя, пов`язані зокрема з порушенням вимог щодо неупередженого розгляду справи; грубе порушення правил суддівської етики.

У відзиві на апеляційну скаргу відділ освіти Менської міської ради просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Відповідач вказує, що оскаржуваний наказ винесений на підставі ст.46 КЗпП України, ч.2 ст.12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», пункту 41-6 постанови КМ України від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2» зі змінами, наказу МОЗ від 04 жовтня 2021 року №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням». За доводами Відділу освіти Менської міської ради, позивачка є вчителем комунального навчального закладу, не пройшла обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19, не має протипоказань до вакцинації, керівник відповідача зобов`язаний був відповідно до чинного законодавства відсторонити позивачку від роботи. На період усунення від роботи за працівником зберігається його робоче місце і відсторонення за своєю суттю не є зміною істотних умов праці. Крім того, відповідач вважає необґрунтованими вимоги ОСОБА_1 про виплату невиплаченої заробітної плати за час відсторонення від роботи, оскільки на цей час працівник увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, відповідно йому заробітна плата не виплачується. Відповідач звертає увагу на те, що з моменту прийняття рішення суду першої інстанції змінилися ряд обставин, зокрема відділ освіти не здійснює фінансування закладів освіти, в тому числі і щодо виплати заробітної плати; ОСОБА_1 наказом від 02 березня 2022 року №4/1 поновлено на роботі вихователя подовженого дня з 02 березня 2022 року та відновлено виплату заробітної плати.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справ.

Відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Частиною 1 ст.368 ЦПК України встановлено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

За нормами ст. 268 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Зазначеним вимогам закону судове рішення суду першої інстанції не відповідає.

По справі встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді вихователя групи подовженого дня Менського опорного закладу загальної середньої освіти I-III ступенів ім.Т.Г.Шевченка Менської міської ради Менського району Чернігівської області з 01 вересня 2020 року, що підтверджується відповідним записом в трудовій книжці (а.с.36).

02 листопада 2021 року роботодавцем було надано ОСОБА_1 повідомлення про те, що відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року №2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2, на період дії карантину підлягають працівники закладів освіти загальної середньої освіти, незалежно від типу та форми власності; запропоновано 08 листопада 2021 року на початку робочого дня надати документ, який підтверджує щеплення проти COVID-19 (жовтий або зелений сертифікат) або медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19; повідомлено, що в разі ненадання зазначених документів позивачку буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати до моменту усунення підстав відсторонення (а.с.28).

На вказаному повідомленні мається підпис позивачки з його ознайомленням, і напис «не згодна».

Наказом Менського опорного закладу загальної середньої освіти I-III ступенів ім.Т.Г.Шевченка Менської міської ради №84 від 08 листопада 2021 року ОСОБА_1 , вихователя групи подовженого дня, відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року без збереження заробітної плати, до пред`явлення документу, який підтверджує усунення причин, що зумовили відсторонення (а.с.27).

Позивачка з наказом ознайомлена, про що мається її підпис, а також напис «але не згодна. Цим наказом порушуються мої конституційні права, а також діючі норми законодавства».

ОСОБА_1 зверталася із скаргами на неправомірні дії посадової особи відповідача до Менської міської ради, на які її надано відповіді з посиланням на норми законодавства, що у зв`язку з тим, що заявниця 08 листопада 2021 року не надала документи, що підтверджують щеплення проти COVID-19 або медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, було видано наказ про відсторонення (а.с.17-26).

Згідно з Наказом Менського опорного закладу загальної середньої освіти I-III ступенів ім.Т.Г.Шевченка Менської міської ради №4/1 від 02 березня 2022 року ОСОБА_1 поновлено на роботі з 02 березня 2022 року (а.с.170).

Статтею 43 Конституції України гарантовано кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю.

Забороняється будь-яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров`я, інвалідності, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов`язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому громадському об`єднанні, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їхніх прав, повідомлення про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України «Про запобігання корупції», а також сприяння особі у здійсненні такого повідомлення, за мовними або іншими ознаками, не пов`язаними з характером роботи або умовами її виконання (стаття 2-1 КЗпП України).

Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи (стаття 5-1 КЗпП України).

Відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством (частина перша статті 46 КЗпП України).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) зазначено, що «нагальна необхідність ужиття державою у 2021 році заходів для захисту здоров`я населення (зокрема, для попередження поширення коронавірусу SARS-CoV-2, мінімізації ризиків ускладнень і смертності у хворих на COVID-19) не викликає сумнівів. Проте слід з`ясувати, чи було нагально необхідним відсторонення позивачки від роботи та наскільки саме таке відсторонення сприяло досягненню зазначеної легітимної мети.

За змістом Переліку № 2153 обов`язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають усі працівники визначених цим документом органів, закладів, підприємств, установ, організацій у разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011 року № 595. Отже, Перелік № 2153 передбачав низку винятків, пов`язаних зі станом здоров`я конкретної людини, із загального правила про обов`язкову вакцинацію зазначених груп працівників незалежно від того, чи є в них об`єктивна необхідність контактувати на роботі з іншими людьми та з якою саме їх кількістю, тобто чи мають підвищений ризик інфікуватися коронавірусом SARS-CoV-2 та/або сприяти його подальшому поширенню. Критеріїв вибору підприємств, установ та організацій для включення до Переліку № 2153 останній не містить.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22) вказано, що: «застосування до позивачки передбачених Переліком № 2153 та Законом № 1645-ІІІ заходів не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Суди не встановили жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи. Відповідач не стверджував, що, обіймаючи посаду чергової по переїзду, позивачка могла спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників АТ «Укрзалізниця», учасників дорожнього руху тощо. Її відсторонили від роботи, позбавивши на час відсторонення заробітку, лише тому, що вона працювала в АТ «Укрзалізниця», всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19 (тоді як для працівників підприємств багатьох інших галузей економіки України таке щеплення було добровільним). Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки.

Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як: - кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих); - форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим; - умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження; - контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.

Визначаючи об`єктивну необхідність щеплення працівника і перевіряючи законність його відсторонення від роботи для протидії зараженню COVID-19, необхідно з`ясовувати наявність наведених вище та інших факторів. Однак апеляційний суд залишив указані обставини поза увагою та не врахував, що відповідач не обґрунтовував необхідність відсторонення позивачки тим, що вона, працюючи черговою по переїзду, створювала загрози, які б вимагали вжиття такого суворого заходу втручання у право на повагу до приватного життя, який позбавляв позивачку заробітку».

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави та є виправданим. Аналогічний висновок зробив Верховний Суд і в постановах від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 (провадження № 61-17335св20), від 20 березня 2018 року у справі № 337/3087/17 (провадження № К/9901/283/18), від 08 лютого 2021 року у справі № 630/554/19 (провадження № 61-6307св20).

Частиною 1 статті 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

У даній справі встановлено, що ОСОБА_1 працює на посаді вихователя групи подовженого дня у Менському опорному закладі загальної середньої освіти I-III ступенів ім.Т.Г.Шевченка Менської міської ради.

Відповідно до посадової інструкції №01-09 вихователя групи продовженого дня, з якою позивачка під підпис ознайомлена 09 грудня 2020 року, вихователь ГПД здійснює діяльність по вихованню дітей в групі продовженого дня; сприяє створенню сприятливих умов для індивідуального розвитку і морального формування особи вихованців, вносить необхідні корективи в систему їх виховання; здійснює вивчення особистостей учнів, їх схильностей, інтересів, сприяє зростанню їх пізнавальної мотивації і становленню їх навчальної самостійності, формуванню компетентностей; організовує підготовку домашніх завдань; створює сприятливе мікросередовище і морально-психологічний клімат для кожного вихованця; сприяє розвитку спілкування вихованців; допомагає вихованцям вирішувати проблеми, що виникають у спілкуванні з товаришами, учителями, батьками (особами, які їх заміняють); здійснює допомогу вихованцям у навчальній діяльності; відповідно до індивідуальних і вікових інтересів вихованців удосконалює життєдіяльність колективу; проводи спостереження (моніторинг) за здоров`ям, розвитком і вихованням учнів; розробляє план (програму) виховної роботи з групою вихованців; на основі вивчення індивідуальних особливостей, рекомендацій практичного психолога планує і проводить з вихованцями з обмеженими можливостями здоров`я корекційно-розвиваючу роботу (з групою або індивідуально) (а.с.37-38).

Суд першої інстанції не врахував, що застосування до позивачки такого заходу як відсторонення від роботи не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних нею трудових обов`язків, зокрема, об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливість встановлення позивачці дистанційної/надомної форми організації праці тощо. Суд не встановив жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивачки від роботи. Тому таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та самої позивачки.

За таких обставин, позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним і скасування наказу №84 від 08 листопада 2021 року Менського опорного закладу загальної середньої освіти I-III ступенів ім. Т.Г. Шевченка Менської міської ради підлягають задоволенню.

Оскільки ОСОБА_1 допущена до роботи з 02 березня 2022 року, то провадження в частині позовної вимоги про поновлення позивачки у виконанні трудових обов`язків за посадою належить закрити, оскільки відсутній предмет спору.

Щодо позовних вимог позивачки до Відділу освіти Менської міської ради Менського району Чернігівської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).

Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку (стаття 51 ЦПК України).

Пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року у справі № 733/1093/21 (провадження № 61-5550св22) вказано, що «при зверненні із позовом ОСОБА_2 просила, зокрема, стягнути з Більмачівської гімназії Ічнянської міської ради середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 31 серпня 2021 року до дня поновлення на роботі; при відмові у задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу апеляційний суд зазначив, що фінансове забезпечення Більмачівської гімназії Ічнянської міської ради, в тому числі виплату заробітної плати, покладено на відділ освіти Ічнянської міської ради, який не було залучено до участі у справі співвідповідачем; апеляційний суд не врахував, що ОСОБА_2 перебувала у трудових відносинах із Більмачівською гімназією Ічнянської міської ради і саме на Більмачівську гімназію Ічнянської міської ради як роботодавця покладено передбачений статтею 21 КЗпП України обов`язок виплачувати працівникові заробітну плату; за таких обставин суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про те, що належним відповідачем за вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є відділ освіти Ічнянської міської ради».

У справі, що переглядається, належним відповідачем за вимогами про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є Менський опорний заклад загальної середньої освіти I-III ступенів ім. Т.Г. Шевченка Менської міської ради, в той час як такі вимоги позивачкою заявлено до Відділу освіти Менської міської ради Менського району Чернігівської області. Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою відмови у позові. Тому у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділу освіти Менської міської ради Менського району Чернігівської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу належить відмовити.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частинами 1, 2, 6 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі задоволення позову - на відповідача. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 судовий збір не сплачувала, отже з Менського опорного закладу загальної середньої освіти I-III ступенів ім. Т.Г. Шевченка Менської міської ради належить стягнути судовий збір у розмірі 908 грн за задоволені вимоги немайнового характеру (про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення) на користь держави.

За подання апеляційної скарги позивачка сплатила судовий збір у розмірі 1362 грн (в частині оскарження відмови суду у задоволенні вищевказаної позовної вимоги), отже у зв`язку з частковим задоволенням апеляційної скарги з Менського опорного закладу загальної середньої освіти I-III ступенів ім. Т.Г. Шевченка Менської міської ради на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1362 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 263, 374, 376 ч.1 п.4, 382, 384, 389, 390, 391 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Менського районного суду Чернігівської області від 01 червня 2022 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 до Менського опорного закладу загальної середньої освіти I-III ступенів ім. Т.Г. Шевченка Менської міської ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі задовольнити частково.

Визнати незаконним і скасувати наказ Менського опорного закладу загальної середньої освіти I-III ступенів ім. Т.Г. Шевченка Менської міської ради Менського району Чернігівської області №84 від 08 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ».

Провадження у справі в частині позовної вимоги ОСОБА_1 про поновлення у виконанні трудових обов`язків за посадою вихователя групи подовженого дня у Менському опорному закладі загальної середньої освіти I-III ступенів ім. Т.Г. Шевченка Менської міської ради Менського району Чернігівської області закрити.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до відділу освіти Менської міської ради Менського району Чернігівської області про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити.

Стягнути з Менського опорного закладу загальної середньої освіти I-III ступенів ім. Т.Г. Шевченка Менської міської ради Менського району Чернігівської області (місцезнаходження: 15600, Чернігівська обл., м.Мена, вул.Чернігівський шлях, 11, код ЄДРПОУ 33335643) на користь держави судовий збір у розмірі 908 грн за розгляд справи судом першої інстанції.

Стягнути з Менського опорного закладу загальної середньої освіти I-III ступенів ім. Т.Г. Шевченка Менської міської ради Менського району Чернігівської області (місцезнаходження: 15600, Чернігівська обл., м.Мена, вул.Чернігівський шлях, 11, код ЄДРПОУ 33335643) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1362 грн за апеляційний розгляд справи.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів, який обчислюється з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Судді: