Рішення

від 11.05.2023 по справі 753/2824/23

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/2824/23

провадження № 2/753/3252/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 року Дарницький районний суд міста Києва в складі

головуючого судді Комаревцевої Л.В.,

з секретарем Гаврилюк О.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Губський В.М.

представника відповідача Матюшенко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження у залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Фонду державного майна України, Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року до суду надійшла позовна заява ОСОБА_4 до Фонду державного майна України, Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії.

Позивач посилається на те, що відповідно до наказу Державного космічного агенства від 08.09.2016 № 17 кп « Про призначення ОСОБА_5 від виконання обов`язків директора» ДП «Науковий центр точного машинобудування» та призначення виконуючим обов`язки директора цього ж підприємства ОСОБА_4.» виконання обов`язків директора підприємства було покладено на позивача.

06.12.2022 позивач направив заяву на адресу суб`єкта управління щодо звільнення його з посади виконувача обов`язків директора державного підприємства «Науковий центр точного машинобудування» за власним бажанням.

Посилаючись на те, що Фондом державного майна України не було звільнено позивача за заявою, позивач просить визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_4 та Державний підприємством «Науковий центр точного машинобудування» з 21.12.2022 у зв`язку зі звільненням з посади виконуючого обов`язки директора, за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України; зобов`язати Дарницьку районну в місті Києві державну адміністрацію внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про ОСОБА_4 , як керівника Державного підприємства «Науковий центр точного машинобудування»; стягнути з Фонду державного майна України судові витрати.

Ухвалою суду від 23.02.2023 відкрито спрощене провадження без повідомлення сторін.

10.03.2023 представником відповідача Матюшенко О.М. надано відзив у якому позовні вимоги до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про зобов`язання вчинити дії не визнаються з огляду на їх безпідставність.

20.03.2023 ухвалою суду призначено судове засідання з викликом сторін для вирішення клопотання представником відповідача про закриття провадження, яке в подальшому ним не підтримано в судовому засіданні.

Як зазначив у відзиві представник Фонду державного майна України позивача було звільнено з посади наказом № 369 від 24.02.2023 після проведення необхідних заходів, що пов`язані з процедурою звільнення. Відтак підстави для задоволення позову відсутні.

В судовому засіданні представник позивача наполягав на задоволенні позову за заявленими позовними вимогами.

Представники відповідача проти задоволенні позову заперечували, з підстав викладених в заявах по суті справи.

Суд, дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до ст. 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою. Згідно з ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Положеннями ст. 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до наказу Державного космічного агенства від 08.09.2016 № 17 кп « Про призначення ОСОБА_5 від виконання обов`язків директора» ДП «Науковий центр точного машинобудування» та призначення виконуючим обов`язки директора цього ж підприємства ОСОБА_4.» виконання обов`язків директора підприємства було покладено на позивача.

06.12.2022 позивач направив заяву на адресу суб`єкта управління щодо звільнення його з посади виконувача обов`язків директора державного підприємства «Науковий центр точного машинобудування» за власним бажанням.

07.12.2022 Відповідачем отримано заяву позивача про звільнення. При цьому судом враховано, що ОСОБА_4 звільнено з посади за власним бажанням за наказом № 369 від 24.02.2023. Відтак доводи позивача зазначені у позові суд вважає обґрунтованими та погоджується з позивачем, що дата його звільнення мала бути 21.12.2022. У ході судового розгляду встановлено, що позивач вчинив, передбачені статтею 38 КЗпП України дії, необхідні для припинення трудових відносин, однак трудові відносини розірвано не було. Тобто існує порушення права позивача на припинення трудових відносин.

Вимога про припинення трудових відносин за певних обставин є належним способом судового захисту, про що зазначено в постанові КЦС ВС від 15 лютого 2023 року у справі № 377/169/20. Відтак, оскільки відповідач не виконав свого обов`язку щодо прийняття рішення про звільнення позивача, право позивача на припинення трудового договору є порушеним. За викладених обставин, заявлені позовні вимоги в частині визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_4 та Державний підприємством «Науковий центр точного машинобудування»з 21.12.2022 у зв`язку зі звільненням з посади виконуючого обов`язки директора, за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Дарницьку районну в місті Києві державну адміністрацію внести запис про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про ОСОБА_4 , як керівника Державного підприємства «Науковий центр точного машинобудування», суд приходить до висновку про відмову у задоволенні, оскільки відповідачем внесено дані про нового керівника підприємства у зв`язку зі звільненням позивача.

Визначаючи розмір понесених витрат суд виходить з наступного.

За змістом ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 3. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. 4. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. 5. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Витрати фізичних осіб, пов`язані з оплатою професійної правничої допомоги при розгляді судом справ про оголошення померлою фізичної особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку, або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, несуть юридичні особи, на території яких мав місце нещасний випадок внаслідок таких надзвичайних ситуацій.

Тобто, суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити обґрунтованість рівня витрат на правничу допомогу у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.

За приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У свою чергу, в підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.

Слід зазначити, що як вказано у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Проаналізувавши наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих послуг, а також подані документи, суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг) відповідає критерію розумності та часу, витраченому на виконання відповідних робіт.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, суд вважає, що витрати понесені позивачем за підготовку та подання позовної заяви, претензій та скарг в розмірі 30000 грн., будуть відповідати критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а також не суперечитимуть принципу розподілу таких витрат.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача Фонду державного майна підлягають стягненню судові витрати в розмірі 1073,60 грн. на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 229, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_4 до Фонду державного майна України, Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_1 ) та Державним підприємством «Науковий центр точного машинобудування» (ЄДРПОУ 25746864) з 21.12.2022 у зв`язку зі звільненням з посади виконуючого обов`язки директора, за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України;

Стягнути з Фонду державного майна України на користь ОСОБА_4 витрати на правничу допомогу в розмірі 30000 (тридцять тисяч гривень 00 копійок), судові витрати в розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про обов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 11.05.2023

Суддя: Комаревцева Л.В.