Постанова

від 03.05.2023 по справі 926/4120/22

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2023 р. Справа №926/4120/22

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Якімець Г.Г.,

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

явка представників сторін:

від позивача Стороженко Ю.В. (ордер Серія ВХ № 1040242)

від відповідача Юзьків М.І. (Виписка є Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань)

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю Гіпербуд б/н від 07.02.2023

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.01.2023 суддя: Байталюк В. Д., м. Чернівці

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Гіпербуд, м. Хмельницький

до відповідача Чернівецької міської ради, м. Чернівці

про визнання незаконним та скасування рішення

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог

01.11.2022 в Господарський суд Чернівецької області звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Гіпербуд (надалі ТОВ «Гіпербуд») з позовом до відповідача Чернівецької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Чернівецької міської ради від 13.10.2022 № 893 «Про доповнення до переліку скверів у місті Чернівці, затвердженого рішенням міської ради VI скликання від 29.05.2014 за № 1233 «Про затвердження переліку парків та скверів у місті Чернівці» та формування земельних ділянок», яким доповнено перелік скверів у м. Чернівці за рахунок земельної ділянки за адресою: м. Чернівці, проспект Незалежності, 131.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем прийнято рішення про влаштування скверу на території м. Чернівці за рахунок земельної ділянки, яка перебуває в користуванні позивача. Також, зазначає, що цим рішенням відповідач порушує умови інвестиційного конкурсу, в якому переміг позивач та сплатив кошти.

Позивач посилається на те, що відповідачем протягом тривалого часу систематично вчиняються дії, спрямовані на перешкоджання позивачу у виконанні умов інвестиційного конкурсу та зобов`язань згідно договору оренди землі за № 7800 від 04.05.2012.

Правовими підставами позову зазначає ст.ст. 3, 321, 396 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 18.01.2023 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції обгрунтоване тим, що Чернівецька міська територіальна громада є власником земельної ділянки за адресою: м. Чернівці, проспект Незалежності, 131, від імені та в інтересах якої правомочності власника здійснює Чернівецька міська рада.

Суд дійшов висновку, що відповідач не обтяжений будь-якими зобов`язаннями щодо цієї земельної ділянки.

Чернівецька міська рада, керуючись положеннями законодавства про власність та будучи наділена повноваженнями щодо розпорядження землями територіальної громади, вправі приймати рішення щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, в тому числі з метою задоволення суспільних потреб, а саме для влаштування скверу.

Також, суд зазначив, що рішенням Чернівецької міської ради від 30.08.2022 № 839 «Про розгляд звернень ТОВ «Гіпербуд» та ОСББ «Сонячний Острів» передбачено необхідну площу для обслуговування незавершеного будівництва торгового центру в розмірі 0,8081 га.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким задоволити позовні вимоги, у зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 в справі № 903/1030/19 та від 22.09.2020 в справах № 313/350/16-ц та № 159/5756/18 за змістом яких для поновлення договору оренди землі з підстав передбачених ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» необхідна наявність відповідних юридичних фактів, які виконані орендарем.

Апелянт зазначає, що договір оренди землі за № 7800 від 04.05.2012 укладений між сторонами є поновленим на підставі абз. 4 розділу ІХ, ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі». А тому, вважає помилковим висновок місцевого господарського суду про те, що відповідач не обтяжений будь-якими зобов`язаннями щодо спірної земельної ділянки.

Зазначає, що місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні не навів обгрунтування щодо підстави заявленого позову, а саме порушення прийнятим рішенням умов інвестиційного конкурсу, в якому переміг позивач та сплатив кошти.

Посилається на правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 в справі № 560/1746/22.

Вважає, що в результаті неправомірних дій відповідача ТОВ «Гіпербуд» позбавлене можливості продовжувати будівництво на земельній ділянці.

Узагальнені доводи та заперечення відповідача

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач погоджується з висновками місцевого господарського суду та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення місцевого господарського суду без змін.

У відзиві на апеляційну скаргу посилається на пункт 3.1 договору оренди землі за №7800 від 04.05.2012, за змістом якої позивач та відповідач є вільними від будь-яких зобов`язань за цим договором щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7310136300:11:001:0022 по просп. Незалежності, 131 в м. Чернівцях у зв`язку із закінченням його строку. Питання поновлення/не поновлення цього договору досліджується у межах справи №926/2284/22.

Відповідач вважає, що Чернівецька міська рада, керуючись положеннями законодавства про власність та будучи наділена повноваженнями щодо розпорядження землями територіальної громади, вправі приймати рішення щодо розпорядження спірної земельної ділянки, а саме з метою задоволення суспільних потреб для влаштування скверу.

У судове засідання 03.05.2023 з`явилися представники позивача та відповідача.

До початку розгляду справи по суті, судом оголошено, що апелянтом в апеляційній заявлено клопотання від 17.02.2023 про зупинення провадження в справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 926/2284/22 у зв`язку з об`єктивною неможливістю розгляду цієї справи до вирішення справи № 926/2284/22 за позовом ТОВ «Гіпербуд» до Чернівецької міської ради про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі № 7800 від 04.05.2012.

Розглянувши подане клопотання та заслухавши доводи і заперечення учасників справи щодо такого, апеляційний господарський суд протокольною ухвалою відмовив в задоволенні клопотання про зупинення провадження в цій справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 926/2284/22.

У судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги просив апеляційну скаргу задоволити та скасувати рішення місцевого господарського суду.

Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення та рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі, відзиві на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої підлягає залишенню без змін.

Згідно встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин вбачається

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання незаконним рішення органу місцевого самоврядування (пункт 10 частини 2 цієї статті).

Згідно зі статтею 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом визнання прав, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, а також застосування інших, передбачених законом способів, у тому числі шляхом поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають у результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, в судовому порядку.

Відповідно до частини другої, третьої цієї ж статті землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Згідно до вимог частини першої статті 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Статтею 21 Цивільного кодексу України визначено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Відповідно до частини першої статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Аналогічна норма вміщується в ч.1 статті 393 ЦК України.

Предметом позову у цій справі є вимога про визнання недійсним та скасування рішення Чернівецької міської ради від 13.10.2022 № 893 «Про доповнення до переліку скверів у місті Чернівці, затвердженого рішенням міської ради VI скликання від 29.05.2014 за № 1233 «Про затвердження переліку парків та скверів у місті Чернівці» та формування земельних ділянок», яким доповнено перелік скверів у м. Чернівці за рахунок земельної ділянки за адресою: м. Чернівці, проспект Незалежності, 131.

Звертаючись до суду з позовом, особа посилалась на порушення оскаржуваним рішенням органу місцевого самоврядування його права користування земельною ділянкою, яка передана за договором оренди землі №7800 від 04.05.2012, відповідно до умов якого орендодавець (Чернівецька міська рада) надає, а орендар (ТОВ «Гіпербуд») приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями, яка знаходиться у м.Чернівцях на проспекті Незалежності, 131.

Судами встановлено, що рішенням виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 10.04.2007 №288/6 ТОВ «Хмельницькбудінвест», правонаступником якого є позивач, визнано переможцем відкритого інвестиційного конкурсу будівництва житлового кварталу на проспекті Незалежності,131 в м.Чернівцях.

На виконання цього рішення між Чернівецькою міською радою та ТОВ «Хмельницькбудінвест» укладено договір від 10.05.2007 №2089-юр на реалізацію інвестиційного проекту забудови житлового кварталу на проспекті Незалежності,131 в м.Чернівцях, згідно з яким відповідач зобов`язувався надати ТОВ «Хмельницькбудінвест» земельну ділянку орієнтовною площею 1,3 га, необхідну для реалізації інвестиційного проекту.

У пункті 5.1. цього договору сторони погодили строк його дії до 31 травня 2009 року.

З метою виконання зобов`язань за цим договором рішенням Чернівецької міської ради за №443 від 29.11.2007 ТОВ «Хмельницькбудінвест» надано в оренду земельну ділянку за адресою проспект Незалежності,131 в м.Чернівцях площею 1,3000 га, про що укладено договір оренди землі від 12 березня 2008 року.

Рішенням засновника ТОВ «Хмельницькбудінвест» від 07.02.2011 шляхом виділу зі складу ТОВ «Хмельницькбудінвест» створено ТОВ «Гіпербуд», яке є правонаступником ТОВ «Хмельницькбудінвест» в частині розподільчого балансу.

Таким чином, рішенням Чернівецької міської ради за №457 від 29.03.2012 ТОВ «Гіпербуд» надано в оренду земельну ділянку за адресою проспект Незалежності,131 площею 1,3000 га в оренду на 10 (десять) років для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями.

На підставі вказаного рішення Чернівецької міської ради, 04.05.2012 Чернівецькою міською радою і ТОВ «Гіпербуд» укладено договір оренди землі №7800, який зареєстрований в Управлінні Держкомзему у м. Чернівці, про що у книзі записів реєстрації договорів оренди земельних ділянок вчинено запис за номером 731010004001004 від 14.06.2012, відповідно до умов якого орендодавець (Чернівецька міська рада) надає, а орендар (ТОВ «Гіпербуд») приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями, яка знаходиться у м.Чернівцях на проспекті Незалежності, 131.

В оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,3000 га. Кадастровий номер земельної ділянки 7310136300:11:001:0022.

Розділом 5 договору визначено умови використання земельної ділянки. Згідно з пунктом 5.1. договору цільове використання земельної ділянки відповідно до категорії земель: землі для будівництва та обслуговування інших будівель господарської забудови (код 03.14). Пунктом 5.2 договору визначена мета використання земельної ділянки: для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудованими торгово-офісними приміщеннями.

Пунктом 3.1 договору визначено, що договір укладено на десять років і діє по 04 травня 2022 року включно.

Згідно з частинами 1, 2 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями частини 1 статті 631 ЦК України унормовано, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» визначено підстави припинення договору оренди серед яких визначено і таку підставу припинення договору, як закінчення строку на який його було укладено.

Згідно з положеннями частини 1 статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Враховуючи вказані норми законодавства та пункт 3.1 договору оренди землі за №7800 від 04.05.2012, позивач та відповідач є вільними від будь-яких зобов`язань за цим договором щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7310136300:11:001:0022 по просп. Незалежності, 131 в м. Чернівцях у зв`язку із закінченням його строку.

З аналогічних підстав позивач та відповідач є вільними від будь-яких зобов`язань за договором на реалізацію інвестиційного проекту забудови житлового кварталу на проспекті Незалежності,131 в м. Чернівцях від 10.05.2007 №2089-юр.

Згідно з частиною 3 статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

У січні 2013 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності».

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону, з дня набрання ним чинності, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

У відповідності до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: а) земельні ділянки на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади, які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій; б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

Аналогічні положення містяться і у статті 83 Земельного кодексу України у редакції після 01.01.2013 року.

Відповідно до частини 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Статтею 172 Цивільного кодексу України визначено, що територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Зі змісту ст. 12 Земельного кодексу України убачається, що розпорядження землями територіальних громад, у тому числі надання їх у користування належить до повноважень міської ради та здійснюється відповідно до вимог цього Кодексу.

Пунктом 34 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що питання регулювання земельних відносин вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради.

Згідно з ст. ст. 316, 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Особливим видом права власності є право довірчої власності, яке виникає внаслідок закону або договору. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до норм ст. ст. 395, 396 ЦК України речовими правами на чуже майно є: право володіння; право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій). Законом можуть бути встановлені інші речові права на чуже майно. Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

За приписами ч. ч. 1, 2 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Частинами 2, 3 ст. 152 Земельного кодексу України передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть, якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Таким чином, позивач має довести, що він є землекористувачем або власником земельної ділянки і його право користування земельною ділянкою було порушене відповідачем.

Статтею 93 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Таким чином, враховуючи вказані вище норми законодавства земля та земельні ділянки є об`єктами цивільних прав, а територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

Органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб`єктами підприємницької діяльності.

Способом волевиявлення ради, яка здійснює право власності від імені відповідної територіальної громади, щодо регулювання земельних відносин є прийняття рішення на її пленарному засіданні.

Зважаючи на вказані норми законодавства Чернівецька міська територіальна громада є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7310136300:11:001:0022 по просп.Незалежності, 131 в м.Чернівцях від імені та в інтересах якої правомочності власника здійснює Чернівецька міська рада.

Встановивши, що спірна земельна ділянка є сформованою, вільною від забудов, належить на праві власності територіальній громаді Чернівецькій міській раді не передана у власність чи користування іншим особам, апеляційний господарський суд погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність винятків, передбачених частинами другою, третьою статті 134 ЗК України, для заборони передачі такої земельної ділянки.

З огляду на викладене апеляційний господарський суд вважає обгрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що відповідач не обтяжений будь-якими зобов`язаннями щодо цієї ділянки Чернівецька міська рада, керуючись положеннями законодавства про власність та будучи наділення повноваженнями щодо розпорядження землями територіальної громади, вправі приймати рішення щодо розпорядження спірноюземельною ділянкою, в тому числі з метою задоволення суспільних потреб, а саме для влаштування скверу.

Враховуючи викладене апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про відмову в задоволенні позовних вимог.

Посилання апелянта на те, що в результаті неправомірних дій відповідача ТОВ «Гіпербуд» позбавлене можливості продовжувати будівництво на земельній ділянці спростовуються тим, що рішенням Чернівецької міської ради за №839 від 30.08.2022 «Про розгляд звернень ТОВ «Гіпербуд» та ОСББ «Сонячний Острів» передбачено необхідну площу для обслуговування незавершеного будівництва торгового центру в розмірі 0,8081 га.

Згідно висновку експертів за результатами проведення повторної судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи у господарській справі № 924/133/15 від 09 лютого 2021 року № 10044/17-44/10045/17-44/3638-3643/21-44, в межах земельної ділянки загальною площею 1,3000 га. (кадастровий номер 7310136300:11:001:0022) по просп. Незалежності, 131 в м.Чернівцях збудовано чотириповерхову будівлю - торговий центр. Згідно класифікації Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, чотириповерхову будівлю торгового центру, яка знаходиться за адресою: просп. Незалежності, 131 в м.Чернівцях, можливо класифікувати як будівлю класу 1230.1 "Торгові центри, універмаги, магазини".

При цьому, фактична площа забудови чотириповерхової будівлі складної полігональної форми у плані, яка розташована в межах земельної ділянки з кадастровим номером 7310136300:11:001:0022 по просп. Незалежності, 131 в м.Чернівцях складає 3 313 кв.м.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи апелянта про те, що договір оренди землі за № 7800 від 04.05.2012 є поновленим на підставі абз. 4 розділу ІХ, ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки питання поновлення/не поновлення цього договору досліджується у межах справи №926/2284/22, рішення у якій переглядається в Західному апеляційному господарському суді.

З цих самих підстав спростовуються посилання апелянта на правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 31.08.2021 в справі № 903/1030/19 та від 22.09.2020 в справах № 313/350/16-ц та № 159/5756/18.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи апеляційної скарги в частині посилання апелянта на правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 в справі № 560/1746/22, оскільки згідно пошукової системи , за вказаним номером справи міститься ухвала Хмельницького окружного адміністративного суду від 31.01.2022 за змістом якої позовну заяву особи до Управління праці та соціального захисту населення Хмельницької міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії - повернуто позивачеві.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послався суд як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу відповідають фактичним обставинам по справі, а тому суд враховує їх як обґрунтовані.

Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені місцевим господарським судом обставин по справі та його правильні висновки, а тому апеляційна скарга позивача підлягає залишенню без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за наслідками апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції залишено без змін, то судовий збір в розмірі 3 721,50 грн. (платіжна інструкція за № 0.0.2883279350.1 від 01.03.2023), сплачений позивачем за подання апеляційної скарги покладається на нього.

Керуючись ст. ст. 236, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпербуд» б/н від 07.02.2023 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.01.2023 у справі №926/4120/22 залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 3 721,50 грн. покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя С.М. Бойко

СуддіТ.Б. Бонк

Г.Г. Якімець

Повний текст постанови складено 10.05.2023