Постанова

від 21.06.2023 по справі 926/4120/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2023 року

м. Київ

cправа № 926/4120/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Сухового В. Г.,

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І. І.,

за участю представників сторін:

позивача - Стороженко Ю. В. (адвокат),

відповідача - Лелюк Х. М. (самопредставництво),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпербуд"

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.05.2023 (судді: Бойко С. М. - головуючий, Бонк Т. Б., Якімець Г. Г.)

та рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.01.2023 (суддя Байталюк В. Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпербуд"

до Чернівецької міської ради

про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. 01.11.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Гіпербуд" (далі - ТОВ "Гіпербуд", Позивач) звернулося до Господарський суд Чернівецької області з позовом до Чернівецької міської ради (далі - Рада, Відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення Відповідача від 13.10.2022 № 893 "Про доповнення до переліку скверів у місті Чернівці, затвердженого рішенням міської ради VI скликання від 29.05.2014 за № 1233 "Про затвердження переліку парків та скверів у місті Чернівці" та формування земельних ділянок", яким доповнено перелік скверів у м. Чернівці за рахунок земельної ділянки за адресою: м.Чернівці, просп. Незалежності, 131.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем прийнято рішення про влаштування скверу на території м. Чернівці за рахунок земельної ділянки, яка перебуває в користуванні Позивача. Також зазначає, що цим рішенням Відповідач порушує умови інвестиційного конкурсу, в якому перемогло ТОВ "Гіпербуд" та сплатило кошти. При цьому Позивач посилається на те, що Відповідач протягом тривалого часу систематично вчиняє дії, спрямовані на перешкоджання ТОВ "Гіпербуд" у виконанні умов інвестиційного конкурсу та зобов`язань згідно з договором оренди землі за № 7800 від 04.05.2012.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 18.01.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.05.2023, відмовлено в задоволенні позовних вимог.

2.2. Зазначені судові рішення обґрунтовано тим, що Чернівецька міська територіальна громада є власником земельної ділянки за адресою: м.Чернівці, просп. Незалежності, 131, від імені та в інтересах якої правомочності власника здійснює Чернівецька міська рада. Відповідач не обтяжений будь-якими зобов`язаннями щодо цієї земельної ділянки. Тобто, Рада, керуючись положеннями законодавства про власність та будучи наділена повноваженнями щодо розпорядження землями територіальної громади, вправі приймати рішення про розпорядження спірною земельною ділянкою, у тому числі з метою задоволення суспільних потреб, а саме для влаштування скверу.

Отже, оскільки спірна земельна ділянка є сформованою, вільною від забудов, належить на праві власності Чернівецькій міській територіальній громаді, не передана у власність чи користування іншим особам, а строк укладеного між сторонами договору закінчився 04.05.2022, то суди дійшли висновку про відсутність винятків, передбачених частинами другою, третьою статті 134 Земельного кодексу України, для заборони передачі такої земельної ділянки. До того ж, суди врахували, що рішенням Чернівецької міської ради від 30.08.2022 №839 "Про розгляд звернень ТОВ "Гіпербуд" та ОСББ "Сонячний Острів" передбачено необхідну площу для обслуговування незавершеного Позивачем будівництва торгового центру в розмірі 0,8081 га.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг

3.1. У касаційній скарзі ТОВ "Гіпербуд" просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

3.2. Обґрунтовуючи наявність підстав для подання вказаної скарги, заявник посилається на неврахування господарськими судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, частин першої - шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка булла чинною на момент виникнення спірних правовідносин), викладених в постановах від 09.11.2021 у справі №917/104/20, від 22.09.2020 у справах № 313/350/16-ц та №159/5756/18, від 31.08.2021 у справі №903/1030/19, від 14.06.2022 у справі №904/3789/19, від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 13.11.2019 у справі №686/22924/16-ц, від 15.01.2020 у справі №322/1178/17, у аналогічних правовідносинах.

3.3. У якості підстави для подання касаційної скарги заявник також посилається на неналежне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, а саме: договору оренди землі від 12.03.2008, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хмельницькбудінвест", із додатковим договором №2/4588 від 28.04.2010; рішення Господарського суду Чернівецької області від 01.07.2021 у справі № 924/133/15; договору оренди землі від 04.05.2012, укладеного між сторонами.

3.4. У відзиві на касаційну скаргу Відповідач просить закрити касаційне провадження за вказаною скаргою, а якщо суд не знайде підстав для закриття касаційного провадження, то Рада просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

3.5. 13.06.2023 ТОВ "Гіпербуд" подало клопотання про зупинення розгляду цієї справи до вирішення справи № 926/2284/22 та набрання у ній законної сили судовими рішеннями, обґрунтоване тим, що у вказаній справі можуть бути встановлені обставини щодо наявності (відсутності) у Позивача права користування земельною ділянкою та правомірності (неправомірності) прийняття Відповідачем оскаржуваного рішення.

4. Обставини, встановлені судами

4.1. Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, рішенням Виконавчого комітету Чернівецької міської ради від 10.04.2007 № 288/6 Товариство з обмеженою відповідальністю "Хмельницькбудінвест" (далі - ТОВ "Хмельницькбудінвест") визнано переможцем відкритого інвестиційного конкурсу будівництва житлового кварталу на проспекті Незалежності, 131 у м.Чернівці, як учасника, який запропонував найбільшу ціну, та передано йому в оренду земельну ділянку за вказаною адресою.

4.2. Рішенням засновника ТОВ "Хмельницькбудінвест" від 07.02.2011 зазначене товариство реорганізовано шляхом виділу двох нових юридичних осіб, у тому числі створено ТОВ "Гіпербуд".

4.3. Рішенням Чернівецької міської ради від 29.03.2012 № 457 "Про надання юридичним особам та підприємцям земельних ділянок в оренду та внесення змін до рішень міської ради з цих питань" надано ТОВ "Гіпербуд" в оренду земельну ділянку за адресою проспект Незалежності, 131, площею 1,3000 га, на 10 (десять) років для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями; визнано таким, що втратить чинність, з моменту державної реєстрації договору оренди землі за адресою проспект Незалежності, 131, пункт 41. додатка 4 до рішення Чернівецької міської ради 22 сесії V скликання від 29.11.2007 № 443 "Про надання в оренду та користування/земельних ділянок, припинення права користування земельними ділянками, відміну та внесення змін в раніше прийняті рішення" в частині надання ТОВ "Хмельницькбудінвест" земельної ділянки за адресою проспект Незалежності, 131 площею 1,30 га в оренду до 12.07.2010 (поновлений до 12.11.2012) для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями та визнано припиненим договір оренди землі від 12.03.2008 № 4588, укладений між міською радою і ТОВ "Хмельницькбудінвест" у зв`язку із реорганізацією товариства.

4.4. 04.05.2012 між сторонами укладено договір оренди землі № 7800, за умовами якого Рада (орендодавець) на підставі рішення 22 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 29.03.2012 № 457 надає, а ТОВ "Гіпербуд" (орендар) приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями, яка знаходитеся у м.Чернівцях на просп. Незалежності, 131 (п. 1.1. договору).

Відповідно до п.п. 2.1., 2.2. договору, в оренду передається земельна ділянка загальною площею 1,30 га. Кадастровий номер земельної ділянки 7310136300:11:001:0022.

Згідно з п. п. 3.1., 3.4. договору, він укладений строком на десять років і діє по 04.05.2022 включно. У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору і за відсутності протягом одного місяця після закінчення його строку листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах (крім розміру орендної плати), які були ним передбачені. У цьому випадку додаткова угода про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору можуть бути оскаржені в суді.

4.5. 04.05.2012 між сторонами підписано акт приймання-передачі земельної ділянки на місцевості.

4.6. 29.08.2012 Позивачем отримано дозвіл на виконання будівельних робіт №ЧВ11412152339.

4.7. Рішенням Чернівецької міської ради від 30.08.2022 № 839 "Про розгляд звернень ТОВ "Гіпербуд" та ОСББ "Сонячний острів" щодо земельної ділянки за адресою проспект Незалежності, 131" відмовлено Позивачу в укладенні на новий строк договору оренди землі за адресою проспект Незалежності, 131, площею 1,3000 га (кадастровий номер 7310136300:11:001:0022) для будівництва багатоквартирного житлового будинку з вбудовано-прибудованими торгово-офісними приміщеннями у зв`язку з тим, що нерухоме майно, яке знаходиться на даній земельній ділянці перебуває у власності інших осіб; надано департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради дозвіл на поділ земельної ділянки комунальної власності за адресою проспект Незалежності, 131, площею 1,3000 га (кадастровий номер 7310136300:11:001:0022) для будівництва і обслуговування багатоквартирного житлового будинку з об`єктами торгово-розважальної та ринкової інфраструктури (02.10) на 3 земельні ділянки: № 1 площею 0,8081 га для обслуговування торгового центру; № 2 площею 0,4900 га для влаштування скверу та № 3 площею 0,0019 га для обслуговування об`єкту незавершеного будівництва.

4.8. У подальшому, рішенням Чернівецької міської ради від 13.10.2022 № 893 "Про доповнення до переліку скверів у місті Чернівцях, затвердженого рішенням міської ради VI скликання від 29.05.2014 № 1233 "Про затвердження переліку парків та скверів у місті Чернівцях" та формування земельних ділянок" доповнено перелік скверів у місті Чернівцях (додаток 2), затверджений рішенням міської ради VI скликання від 29.05.2014 № 1233 зі змінами, за адресами, згідно з додатком. Надано департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення зі зміни цільового призначення земельної ділянки комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади за адресою проспект Незалежності, 90-Ж, площею 0,0690 га (кадастровий номер 7310136300:25:002:0054) для земельних ділянок загального користування, які використовуються як зелені насадження загального користування (код 07.08), за рахунок земель для будівництва багатоквартирного житлового будинку. Також, надано департаменту урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки комунальної власності Чернівецької міської територіальної громади за адресою проспект Незалежності, (поруч з гімназією № 7), орієнтовною площею 0,2500 га з цільовим призначенням - земельні ділянки загального користування, які використовуються, як земельні насадження загального користування (код 07.08).

У додатку до вказаного рішення міської ради доповнено перелік скверів у місті Чернівцях, у тому числі, земельною ділянкою за адресою проспект Незалежності, 131, сквер, орієнтовною площею 0,4000 га.

4.9. У зв`язку з прийняттям вказаного рішення Ради Позивач звернувся з цим позовом до суду.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Гіпербуд" у частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в решті заявлених вимог касаційна скарга не може бути задоволена з огляду на наступне.

5.2. Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.3. У якості підстави для подання касаційної скарги заявник посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суд щодо застосування норм пункту 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України, викладених в постановах від 14.06.2022 у справі № 904/3789/19, від 10.04.2019 у справі № 390/34/17, від 13.11.2019 у справі № 686/22924/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17; а також щодо застосування норм частин першої - шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка булла чинною на момент виникнення спірних правовідносин), викладених в постановах від 09.11.2021 у справі № 917/104/20, від 22.09.2020 у справах №313/350/16-ц та №159/5756/18, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, у аналогічних правовідносинах.

5.4. Відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

5.5. Отже, за змістом пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, зазначеної у пункті 1 частини другої цієї статті, можливе за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

5.6. При цьому згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

5.7. Зазначена норма процесуального права спрямована на формування усталеної судової практики вирішення господарських спорів, що виникають із подібних правовідносин, а її застосування судом касаційної інстанції свідчитиме про дотримання принципу правової визначеності.

5.8. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де є схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

5.9. У постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) Велика Палата Верховного Суду конкретизувала визначення подібності правовідносин, згідно з яким на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях, після чого застосувати змістовий критерій порівняння (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору), а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії, які матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт.

5.10. Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22.03.2023 у справі № 154/3029/14-ц, правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності та необхідності застосування правових висновків суду касаційної інстанції в кожній конкретній справі.

Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово наголошувала, що для цілей застосування приписів процесуальних законів щодо подібності правовідносин важливо встановити критерії її визначення. Слово "подібний" в українській мові має такі значення: такий, який має спільні риси з ким-, чим-небудь, схожий на когось, щось; такий самий; такий, як той (про якого йде мова). Тому термін "подібні правовідносини" може означати як правовідносини, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і правовідносини, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші.

При цьому у кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і в разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів. Тому з метою застосування відповідних приписів процесуального закону не будь-які обставини справ є важливими для визначення подібності правовідносин.

5.10. Таким чином, подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин).

5.11. Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

5.12. Так, у справі № 904/3789/19 розглядались позовні вимоги про визнання поновленим на той самий строк, на тих самих умовах договору оренди земельної ділянки та визнання укладеною додаткової угоди про його поновлення на той самий строк, на тих самих умовах, які були передбачені вказаним договором у редакції позивача у зазначеній справі, викладеній у прохальній частині позовної заяви.

При цьому наведені вимоги з посиланням на положення частини шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" було обґрунтовано тим, що позивач належним чином виконував зобов`язання за договором оренди; звертався до відповідача у вказаній справі з листами-повідомленнями щодо поновлення спірного договору із проектом додаткової угоди; заперечень у строк, визначений частиною шостою статті 33 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), від останнього не надходило; орендар продовжує користуватися земельною ділянкою (засіяв її сільськогосподарськими культурами); своєчасно та у повному обсязі сплачує орендні платежі.

5.13. У справі № 390/34/17 розглядалися позовні вимоги про визнання договору оренди неправомірним та повернення земельної ділянки з незаконного володіння, обґрунтовані тим, що позивач у вказаній справі отримав у спадщину після смерті своєї баби земельну ділянку. Зазначена родичка позивача та відповідач уклали у минулому договір оренди щодо цієї земельної ділянки на 10 років. Баба позивача померла, а тому, на його думку, указаний договір оренди незаконно зареєстрований майже через місяць після смерті баби, тобто його слід вважати таким, що не пройшов державну реєстрацію, не набув чинності і не є укладеним. Позивач просив визнати цей договір неправомірним, таким, що не набув чинності, і таким, що не був укладений, а також повернути йому земельну ділянку з незаконного володіння.

5.14. У справі № 686/22924/16-ц розглядалися позовні вимоги прокурора в інтересах держави про визнання сертифіката відповідності закінченого будівництвом об`єкта незаконним і його скасування, знесення самочинного будівництва та приведення земельної ділянки до попереднього стану, скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нежитлове приміщення і визнання договору купівлі-продажу недійсним.

Наведені вимоги було обґрунтовано тим, що рішенням ради одному з відповідачів у зазначеній справі передано в оренду земельну ділянку для влаштування стоянки на 100 легкових автомобілів. Між радою та відповідачем було укладено договір оренди землі, строк якого було продовжено. У подальшому відповідач без належного дозволу побудував на орендованій земельній ділянці автомобільну стоянку, що складається з приміщення прохідної (контрольно-пропускного пункту), асфальтно-бетонного покриття та металевої огорожі, після чого Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю видала йому сертифікат відповідності закінченого будівництвом об`єкта та готовності об`єкта до експлуатації. Відповідач зареєстрував у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно своє право власності на вказане приміщення та продав його іншому відповідачу у наведеній справі. Отже, на думку прокурора, перший відповідач здійснив самочинне будівництво приміщення прохідної, неправомірно одержав сертифікат відповідності закінченого будівництвом об`єкта та незаконно набув право власності на нього, а оспорюваний правочин не відповідає вимогам закону, оскільки відповідач був не вправі розпоряджатися цим приміщенням.

5.15. У справі № 322/1178/17 розглядалися позовні вимоги про зобов`язання відповідача у зазначеній справі повернути позивачу земельну ділянку у зв`язку із закінченням строку договору оренди землі, обґрунтовані тим, що між батьком позивача, який помер, та відповідачем було укладено договір оренди земельної ділянки з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, строком на 10 років. При цьому позивач зазначив, що ним було отримано свідоцтво про право на спадщину (на спірну земельну ділянку) за заповітом після смерті батька. Позивач вважав, що строк дії договору оренди закінчився у зв`язку із чим він направив відповідачу заяву про відсутність наміру продовжувати орендні правовідносини. Останній в добровільному порядку відмовився повернути спірну земельну ділянку, зазначивши, що строк дії договору припиниться пізніше. Позивач вважав такі дії відповідача неправомірними та просив витребувати у нього спірну земельну ділянку.

5.15. Таким чином, правовідносини у наведених справах, на які посилається скаржник, та у справі, що переглядається, не є подібними, оскільки вони відрізняються предметом та підставами позовів, а відтак і правовим регулюванням спірних правовідносин та істотними обставинами, які були встановлені судами.

5.16. Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України (висновки Верховного Суду щодо застосування якого, на думку заявника, не було враховано судами попередніх інстанцій) закріплює справедливість, добросовісність та розумність у якості загальних засад цивільного законодавства, тобто наведена норма права має загальний характер, а відтак саме по собі її застосування чи не застосування до спірних правовідносин без доведення наявності порушення інших норм чинного законодавства не впливає на правильність вирішення спору по суті.

5.17. Що стосується посилання заявника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суд щодо застосування норм частин першої - шостої статті 33 Закону України "Про оренду землі" (в редакції, яка булла чинною на момент виникнення спірних правовідносин), викладених в постановах від 09.11.2021 у справі № 917/104/20, від 22.09.2020 у справах №313/350/16-ц та №159/5756/18, від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19, то такі доводи є також безпідставними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, питання поновлення укладеного між сторонами договору оренди землі на новий строк не є предметом позову, а відтак судами попередніх інстанцій не застосовувалися наведені норми при вирішенні цього спору по суті, що виключає наявність підстави для касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

У контексті наведеного колегія суддів звертає увагу, що за змістом статей 13, 14 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

5.18. За таких обставин доводи заявника про наявність передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстави для подання касаційної скарги є необґрунтованими та такими, що фактично спрямовані на спонукання Суду до необхідності переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що, відповідно до норм статті 300 Господарського процесуального кодексу України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

5.16. Щодо посилання ТОВ "Гіпербуд" у якості підстави для подання касаційної скарги на неналежне дослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, колегія суддів зазначає наступне.

5.17. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.18. При цьому, як уже зазначалося, відповідно до пункту 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

5.19. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

5.20. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не само по собі порушення норм процесуального права у вигляді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

5.21. З огляду на викладене Суд вважає необґрунтованими доводи скаржника про неналежне дослідження господарськими судами зібраних у справі доказів за умови не підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 19.11.2020 у справі №910/12765/19, від 05.11.2020 у справі № 922/3472/19, від 10.11.2020 у справі №912/441/18, від 19.11.2020 у справі № 912/217/18.

5.22. З огляду на викладене наведена Позивачем підстави касаційного оскарження, передбачені пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цих підстав.

5.23. Колегія суддів звертає увагу, що статтею 296 Господарського процесуального кодексу України визначено вичерпний перелік підстав закриття касаційного провадження, серед яких відсутнє непідтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 цього Кодексу, якою у розумінні пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України є недослідження судом зібраних у справі доказів, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

5.24. Відтак у разі, коли після відкриття касаційного провадження виявилося, що передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстава не знайшла свого підтвердження, Верховний Суд має право залишити судове рішення господарських судів попередніх інстанцій без змін, а не закривати касаційне провадження.

5.25. Наведене випливає з положень другого речення пункту 4 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України, за змістом якого якщо ухвала про відкриття касаційного провадження мотивована також іншими підставами, за якими відсутні підстави для закриття провадження, касаційне провадження закривається лише в частині підстав, передбачених цим пунктом.

5.26. Інші доводи касаційної скарги фактично спрямовані на спонукання Суду до переоцінки поданих сторонами доказів і встановлення нових обставин справи, що, як вже зазначалося, відповідно до норм статті 300 Господарського процесуального кодексу України, виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

5.27. Що стосується клопотання ТОВ "Гіпербуд" про зупинення розгляду цієї справи до вирішення справи № 926/2284/22 та набрання у ній законної сили судовими рішеннями , то колегія суддів зазначає наступне.

Обґрунтовуючи наведене клопотання, скаржник з посиланням на пункт 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України зазначає, що у справі № 926/2284/22 можуть бути встановлені обставини щодо наявності (відсутності) у Позивача права користування земельною ділянкою та правомірності (неправомірності) прийняття Відповідачем оскаржуваного рішення.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Колегія суддів зазначає, що за змістом частин першої та другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

При цьому суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Таким чином, критерій об`єктивної неможливості розгляду справи до вирішення іншої справи не може бути застосований судом касаційної інстанції, оскільки Верховний Суд не наділений повноваженнями встановлювати обставини справи, у зв`язку з чим відсутні підстави для зупинення провадження у справі №926/4120/22 у порядку, передбаченому пунктом 5 частини першої статті 227 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання ТОВ "Гіпербуд" про зупинення розгляду цієї справи до вирішення справи № 926/2284/22 та набрання у ній законної сили судовими рішеннями.

5.28. Ураховуючи наведене, Суд вважає, що касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Гіпербуд" в частині підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити, а в частині підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 287 вказаного Кодексу, зазначену касаційну скаргу слід залишити без задоволення.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин першої - п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

6.3. За змістом пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після його відкриття на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

6.4. Одночасно, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

6.5. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.6. За змістом частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.7. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права не отримали підтвердження, не спростовують висновків місцевого і апеляційного господарських судів, а тому касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Гіпербуд", відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, необхідно закрити. У решті заявлених вимог касаційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Ураховуючи закриття касаційного провадження та залишення касаційної скарги ТОВ "Гіпербуд" без задоволення, судові витрати, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на заявника.

Керуючись статтями 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційне провадження у справі № 926/4120/22 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпербуд", відкрите з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

2. В іншій частині касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гіпербуд" залишити без задоволення.

3. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.05.2023 та рішення Господарського суду Чернівецької області від 18.01.2023 у справі №926/4120/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

В. Суховий