Постанова

від 10.05.2023 по справі 927/1022/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2023 р. Справа№ 927/1022/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гончарова С.А.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Яковлєва М.Л.

без виклику сторін

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХКОМ АВ"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.01.2023

у справі № 927/1022/22 (суддя - Сидоренко А.С.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХКОМ АВ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СУПЕР КИТ"

про стягнення 72 621, 00 грн,

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 20.01.2023 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХКОМ АВ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СУПЕР КИТ" про стягнення збитків в сумі 72 621, 00 грн залишено без задоволення. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХКОМ АВ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СУПЕР КИТ" 7 500, 00 грн витрат на правову допомогу.

Не погодившись з оскаржуваним рішенням, 06.02.2023 (згідно дати звернення до засобів поштового зв`язку) Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХКОМ АВ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.01.2023 у справі № 927/1022/22, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.01.2023 у справі № 927/1022/22 повністю та ухвалити нове рішення, яким позов Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХКОМ АВ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СУПЕР КИТ" задовольнити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СУПЕР КИТ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХКОМ АВ" в порядку регресу, частину збитків за поставку неякісного товару в сумі 72 621, 00 грн, судові витрати та відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "СУПЕР КИТ" у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що ТОВ «ТЕХКОМ АВ» було не дотримано порядку приймання поставленого відповідачем товару та те що відсутні звернення позивача до відповідача щодо поставки неякісного товару. Однак, Господарський суд Чернігівської області не бере до уваги той факт, що недоліки товару виявили не при прийманні товару, а лише при його переробці, і що ці недоліки були скриті, тобто необхідно застосовувати зовсім інші норми, ніж ті на які посилається Господарський суд Чернігівської області.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що ТОВ «ТЕХКОМ АВ» вважає, що посилання на Інструкції № П-7 від 25.04.1966 року є недоречним, оскільки - кінцевий отримувач товару, зареєстрована в Нідерландах, позивач ТОВ «ТЕХКОМ АВ» зареєстрований в місті Чернігів, а відповідач ТОВ «СУПЕР КИТ» зареєстрований в смт. Сосниця, а норми Інструкції встановлені саме для сторін, які знаходяться в межах однієї країни, але в різних містах, оскільки деталізують приймання товару лише від іногороднього виробника. В даній ситуації виробник та кінцевий отримувач товару знаходяться в різних країнах, а в інструкції не вказано саме як повинна відбуватись приймання продукції в цьому випадку.

Апелянт звертає увагу суду, що ТОВ «ТЕХКОМ АВ» повністю розрахувався з компанією Connec 3 B.V., що підтверджується листом від компанії Connec 3 B.V. № 2T/C3 від 08.07.2022 року, тим самим, ТОВ «ТЕХКОМ АВ» понесло збитки у розмірі 2 500.00 євро.

Скаржник зазначає, що сума витрат на правничу допомогу не відповідає критерію співмірності та розумності щодо позовних вимог, оскільки рівень складності справи не вимагав значного обсягу правничої допомоги, матеріали справи були не об`ємними, значних зусиль до збирання доказів та необхідних матеріалів не застосовувалось, кількість підготовлених процесуальних документів є незначною, крім того суд розглядав справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, лише за наявними у справі матеріалами, що не потребувало затрат часу, тому зазначені витрати представника відповідача є завищеними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи №927/1022/22 та відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХКОМ АВ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.01.2023 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Чернігівської області

27.02.2023 від Господарського суду Чернігівської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи 927/1022/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХКОМ АВ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.01.2023 у справі № 927/1022/22 та призначено до розгляду апеляційну скаргу у порядку письмового провадження без повідомлення учасників.

08.03.2023 (згідно відтиску печатки вхідної кореспонденції апеляційного суду) від Товариства з обмеженою відповідальністю "СУПЕР КИТ" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в яку позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить суд рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.01.2023 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач обґрунтовує відзив тим, що інструкція П-7 не містить жодних обмежень щодо території її дії та резидентства, у пункті 8.4. Контракту № 02-2022 від 17 травня 2022 року, зазначено, що сторони керуються діючим законодавством України, тобто мають застосовуватись вимоги Інструкції П- 7.

Позивач вказує, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". Таким чином, прийняте судом рішення щодо стягнення 3 Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХКОМ АВ" 7 500,00 грн витрат на правову допомогу є законним і обгрунтованим.

13.03.2023 (згідно відтиску печатки вхідної кореспонденції суду) апелянт звернувся до суду апеляційної інстанції з запереченнями на відзив відповідача, де ще раз посилався на сплату усунутих недоліків компанією Connec 3 B.V. на суму 2 500,00 євро, що спричинило збитки позивачу.

Також, позивач, заперечує проти суми відшкодування витрат на правничу допомогу, у зв`язку з тим, що перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг)виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Головуючий суддя Гончаров С.А з 03.04.2023 по 07.04.2023 перебував у відрядженні, а з 10.04.2023 по 05.05.2023 - у відпустці.

Судді Шаптала Є.Ю., Яковлєв М.Л. з 01.05.2023 по 09.05.2023 перебували у відпустці.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 20.10.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХКОМ AB" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СУПЕР КИТ" (продавець) було укладено договір купівлі-продажу № 20/10/2020 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1, 1.3 - 1.5, 5.1 договору, продавець продає, а покупець, купує на умовах самовивозу пиломатеріали обрізні хвойні (далі - товар), який визначається сторонами у специфікації, що є додатком до договору, де вказується найменування товару, ціна та розмір товару.

Найменування, асортимент, кількість та ціна товару, що є предметом договору, визначаються у накладних, які оформляються і підписуються сторонами при прийомі-передачі кожної партії товару. Усі накладні є складовими частинами цього договору в частині визначення ціни, асортименту, найменування та кількості товару.

Партією товару вважається його кількість, зазначена в одній накладній, що є невід`ємною частиною договору.

Загальний обсяг товару, що продається за даним договором, визначається протягом строку дії договору з урахуванням кількості та асортименту товару з всіма переданими відповідно до умов цього договору окремими партіями товару.

Оплата за відповідну партію товару здійснюється покупцем в національній валюті, шляхом банківського переказу на розрахунковий рахунок продавця на умовах 100% попередньої оплати на підставі виставленого рахунку продавцем протягом 3-банківських днів.

Відповідно до п. 10.1, 10.2 договору він вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2021 і може бути пролонговано.

Всі зміни, доповнення і специфікації до цього договору дійсні лише за умови, якщо вони виконані в письмовій формі і підписані представниками обох сторін.

На підставі виставлених відповідачем рахунків на оплату № 3 від 12.01.2022 на суму 404 056,80 грн, № 5 від 19.01.2022 на суму 212 461,42 грн, № 10 від 02.02.2022 на суму 439 536,24 грн, № 14 від 07.02.2022 на суму 38 189,05 грн, № 16 від 09.02.2022 на суму 684 460,80 грн, № 22 від 23.05.2022 на суму 238 405,92 грн позивач згідно платіжних доручень № 4304 від 13.01.2022 на суму 373 752,54 грн з призначенням платежу "пиломатеріали з-но рах№3 від 12.01.2022", № 4372 від 24.01.2022 на суму 200 000,00 грн, з призначенням платежу "пиломатеріали з-но рах №5 від 19.01.2022", № 4136 від 02.02.2022 на суму 439 536,24 грн з призначенням платежу оплата зг рах № 10 від 02.02.22 та дог №20/10/2020 від 20.10.20", № 4186 від 08.02.2022 на суму 37 987,93 грн з призначенням платежу "оплата зг рах №14 від 07.02.22", № 4209 від 10.02.2022 на суму 564 460,80 грн з призначенням платежу "оплата зг рах №16 від 09.02.22 та дог №20/10/2020 від 20.10.20", № 4238 від 15.02.2022 на суму 120 000,00грн з призначенням платежу "оплата зг рах № 16 від 09.02.22 та дог № 20/10/2020 від 20.10.20", № 4471 від 01.06.2022 на суму 198 671,00 грн з призначенням платежу "пиломатеріали з-но рах № 22 від 23.05.2022" перерахував відповідачу грошові кошти на загальну суму 1 934 408,51 грн.

Відповідач в свою чергу здійснив поставку позивачу товару, визначеного у виставлених рахунках (пиломатеріали обрізні сосна) на загальну суму 1 891 134,08 грн згідно видаткових накладних № 17 від 27.01.2022 на суму 230 833,74 грн, № 18 від 28.01.2022 на суму 220 736,23 грн, № 20 від 02.02.2022 на суму 220 199,49 грн, № 22 від 04.02.2022 року на суму 227 290,95 грн, № 23 від 07.02.2022 на суму 38 189,05 грн, № 28 від 14.02.2022 на суму 227 290,95 грн, № 29 від 15.02.2022 на суму 228 508,13 грн, №30 від 16.02.2022 на суму 232 058,23 грн, № 40 від 23.05.2022 на суму 266 027,31 грн.

Оскільки доказів внесення змін до договору від 20.10.2020 № 20/10/2020 щодо пролонгації його дії, як то передбачено п. 10.2 договору, сторонами надано не було, суд першої інстанції дійшов обгрутованого висновку, що договір № 20/10/2020 від 20.10.2020 припинив свою дію 31.12.2021.

Однак, незважаючи на припинення дії договору № 20/10/2020 від 20.10.2020, між сторонами продовжували існувати договірні відносини щодо поставки товару, які виникли на підставі усної домовленості між сторонами. Тобто договір поставки було укладено у спрощений спосіб в усній формі.

Так, згідно видаткової накладної №40 від 23.05.2022 ТОВ "СУПЕР КИТ" поставило ТОВ "ТЕХКОМ AB" пиломатеріали обрізні сосна 16х77х1000мм у кількості 15,672 куб.м на суму 127 920,35 грн та пиломатеріали обрізні сосна 16х97х1200мм у кількості 16,92 куб.м на суму 138 106,96 грн. У видатковій накладній сторони узгодили основні умови, який саме товар повинен постачатися, яка ціна, та кількість товару. Вказана накладна підписана представниками сторін та скріплена печатками юридичних осіб.

Проте, як зазначає позивач, поставлений товар згідно видаткової накладної №40 від 23.05.2022 був неналежної якості, а саме неналежного розміру, що в подальшому призвело до виникнення у товариства збитків.

17.05.2022 року між TOB «ТЕХКОМ AB» (продавець) та компанією СоnnесЗ В.V. (покупець) було укладено контракт № 02-2022 відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити пиломатеріал обрізний, різних типів, порід. Сторони домовились, що товар буде поставлятися партіями (частинами). Вантажовідправником по даному договору є TOB «ТЕХКОМ AB».

Відповідно до заявки № 221022 від 19.05.2022 TOB «ТЕХКОМ AB» повинно було поставити пиломатеріал обрізний розміром 16х77х1000мм об`ємом 16,00 куб.м та розміром 16х97х1200мм об`ємом 16,00 куб.м.

Компанія СоnnесЗ В.V. повинна була сплатити TOB «ТЕХКОМ AB» за поставлений товар 6 893,09 євро, згідно інвойсу № 108 від 23.05.2022.

Як зазначає позивач, товар отриманий ним від ТОВ "СУПЕР КИТ" по видатковій накладній №40 від 23.05.2022 був переданий компанії СоnnесЗ В.V. , що підтверджується митною декларацією UA 102020/2022/001485.

13.06.2022 TOB «ТЕХКОМ AB» отримало претензію від СоnnесЗ В.V. исх № 1Т/13062022, в якій остання зазначила, що при переробці та сортуванні пиломатеріалів були виявлені скриті недоліки, товар, який був поставлений TOB «ТЕХКОМ AB» та виготовлений ТОВ «СУПЕР КИТ» не відповідає вимогам відносно необхідного розміру, а саме всередині спакованих пачок товар був на 5-10 мм менше за договірні розміри. Також компанія вказала, що понесла додаткові витрати для усунення недоліків в сумі 2500 євро (витрати на сортування - 600 євро, на переробку - 1350 євро, на перепакування - 550 євро). До претензії було долучено акт скритих недоліків товару від 02.06.2022, № 1/Т-С3 в якому вказано, що винуватим у поставці неякісного товару є виробник TOB «СУПЕР КИТ».

Як стверджує позивач, він відшкодував компанії СоnnесЗ В.V. заподіяні збитки за поставлення товару неналежного розміру в сумі 2 500 євро, що підтверджується листом від компанії СоnnесЗ В.V. № 2Т/СЗ від 08.07.2022.

TOB «ТЕХКОМ AB» направило TOB «СУПЕР КИТ» претензію №01/12/07/2022 від 12.07.2022, в якій вказало, що останнє поставило товар неналежної якості, отже ТОВ «СУПЕР КИТ» неналежно виконало свої обов`язки щодо розміру товару, у зв`язку з чим ТОВ «ТЕХКОМ AB» зазнало збитків на суму 72 621,00 грн та вимагало відшкодувати завдані збитки.

Вказана претензія була залишена відповідачем без відповіді і задоволення.

Також, позивач зазначає, що грошові кошти в сумі 43 274,43 грн є безпідставно набутими відповідачем та підлягають поверненню в порядку ст. 1212 Цивільного кодексу України з урахуванням відповідних нарахувань.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення грошових коштів в сумі 43 274,43 грн, перерахованих відповідачу згідно договору купівлі-продажу № 20/10/2020 від 20.10.2020, 476,02 грн. нарахованого на суму боргу індексу інфляції, 216,96 грн трьох процентів річних з простроченої суми, а також 72 621, 00 грн збитків, завданих відповідачем внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару належної якості на підставі видаткової накладної № 40 від 23.05.2022 на виконання умов контракту, укладеного 17.05.2022 між позивачем та Connec3 B.V.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.11.2022р. по справі № 927/870/22 постановлено роз`єднати заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХКОМ АВ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СУПЕР КИТ" позовні вимоги (справа № 927/870/22), виділивши в самостійне провадження вимогу про стягнення 72 621,00 грн. збитків, завданих відповідачем внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару належної якості на підставі видаткової накладної № 40 від 23.05.2022 на виконання умов контракту, укладеного 17.05.2022 між позивачем та Connec3 B.V., оскільки це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства.

Відповідно до вимог п. 7 розділу ІІІ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814, справа за позовом ТОВ "ТЕХКОМ АВ" до ТОВ "СУПЕР КИТ" про стягнення 72 621,00 грн. збитків була зареєстрована 16.11.2022 канцелярією суду і їй присвоєно новий єдиний унікальний номер 927/1022/22.

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХКОМ АВ", колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу.

Відповідно до положень статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Приписами статті 664 Цивільного кодексу України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до положень частин 1 - 3 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку із цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Отже, відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу положень статті 22 Цивільного кодексу України, а порушення цивільного права, внаслідок якого особі завдано збитки, є підставою для їх відшкодування.

Частиною 3 статті 147 Господарського кодексу України передбачено, що збитки, завдані суб`єкту господарювання порушенням його майнових прав громадянами чи юридичними особами, а також органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, відшкодовуються йому відповідно до закону.

Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до положень частини 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 21.04.2021 по справі № 913/335/20, збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником. Відповідальність у вигляді відшкодування збитків може бути покладено на особу за наявності в її діях складу цивільного правопорушення. На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок між такою поведінкою із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Для застосування такої санкції як стягнення збитків, необхідна наявність усіх елементів складу цивільного (господарського) правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника передбачених законом невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Позивачу в цій категорії справ слід довести в порядку, передбаченому положеннями частини 3 статті 13, статей 74, 76 - 77 Господарського процесуального кодексу України, що протиправна поведінка, дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - наслідком такої протиправної поведінки. За приписами статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Неодержаний дохід (упущена вигода) - це рахункова величина втрат очікуваного приросту в майні, що базується на документах, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб`єктом господарювання грошових сум (чи інших цінностей), якби учасник відносин у сфері господарювання не допустив правопорушення. Якщо ж кредитор не вжив достатніх заходів, щоб запобігти виникненню збитків чи зменшити їх, шкода з боржника не стягується.

За приписами частин 2, 3, 4 статті 623 Цивільного кодексу України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення. При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними (не можуть обґрунтовуватися гіпотетично та на прогнозах), а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов`язків (повинні мати чітке документальне обґрунтування). Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі № 922/1742/20, від 17.02.2021 у справі № 916/450/20, від 03.11.2020 у справі № 916/3563/19, від 20.10.2020 у справі № 910/17533/19, від 26.02.2020 у справі № 914/263/19.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України).

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети (ч. 2 ст. 673 Цивільного кодексу України).

Відповідність товару вимогам законодавства підтверджується способом та в порядку, встановленими законом та іншими нормативно-правовими актами (ч. 1 ст. 674 Цивільного кодексу України).

Товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 675 Цивільного кодексу України).

Так, згідно видаткової накладної №40 від 23.05.2022 між сторонами досягнуто домовленість про поставку такого товару: пиломатеріали обрізні сосна 16х77х1000 мм у кількості 15,672 куб.м на суму 127 920,35 грн та пиломатеріали обрізні сосна 16х97х1200 мм у кількості 16,92 куб.м на суму 138 106,96 грн.

Частиною 1 статті 687 Цивільного кодексу України визначено, що перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства. Якщо нормативно-правовими актами встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам. Якщо нормативно-правовими актами встановлено вимоги щодо порядку перевірки кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару, порядок перевірки, визначений договором, має відповідати цим вимогам.

Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" передбачено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на її території застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Наразі, виходячи з постанови Верховної Ради України від 12.09.1991 "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства СРСР", перевірка відповідності товару за якістю здійснюється в порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР № П-7 від 25.04.1966 (далі - Інструкція П-7).

Пунктами 1, 2 Інструкції П-7, передбачено, що ця Інструкція застосовується в усіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, основними та особливими умовами постачання або іншими обов`язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю. Підприємство-постачальник повинно забезпечити своєчасне відправлення одержувачу документів, що засвідчують якість та комплектність продукції, що, за загальним правилом, відсилаються разом з продукцією, якщо інше не передбачено обов`язковими для сторін правилами чи умовами договору.

Поряд з тим, пунктом 14 Інструкції П-7 встановлено, що приймання продукції за якістю і комплектності здійснюється в точній відповідності із стандартами, технічними умовами, основними і особливими умовами постачання, іншими обов`язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, що засвідчують якість і комплектність продукції (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація і т. п.), що поставляється. Відсутність вказаних супровідних документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. В цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що поступила, і в акті вказується, які документи відсутні.

Згідно п.6 Інструкції П-7 приймання продукції за якістю і комплектністю проводиться на складі одержувача в такі строки: а) за умови поставки в інше місто - не пізніше 20 днів, а швидкопсувної продукції - не пізніше 24 годин після видачі продукції органом транспорту чи надходження її на склад одержувача при доставці продукції постачальником або при вивезенні продукції одержувачем; б) за умови поставки у межах міста - не пізніше 10 днів, а швидкопсувної продукції - 24 годин після надходження продукції на склад одержувача. Перевірка якості і комплектності продукції, що надійшла в тарі, проводиться при розкритті тари, але не пізніше зазначених вище термінів, якщо інші терміни не передбачені в договорі у зв`язку з особливостями продукції, що поставляється (товару).

Згідно п. 8 Інструкції П-7 торгові організації мають право незалежно від перевірки якості товарів, здійсненої ними в терміни, зазначені в п. 6 цієї Інструкції, актувати виробничі недоліки, якщо такі недоліки будуть виявлені при підготовці товарів до роздрібного продажу або при роздрібному продажу протягом чотирьох місяців після отримання товарів.

Акт про приховані недоліки продукції повинен бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, однак не пізніше чотирьох місяців з дня надходження продукції на склад одержувача, що виявив приховані недоліки, якщо інші строки не встановлені обов`язковими для сторін правилами.

Коли приховані недоліки продукції можуть бути виявлені лише в процесі її обробки, здійсненої послідовно двома або кількома підприємствами, акт про приховані недоліки має бути складений не пізніше чотирьох місяців з дня отримання продукції підприємством, який виявив недоліки.

Акт про приховані недоліки, виявлені в продукції з гарантійними термінами служби і зберігання, повинен бути складений протягом 5 днів після виявлення недоліків, але в межах встановленого гарантійного терміну. Якщо для участі в складанні акта викликається представник виробника (відправника), то до встановленого 5-денного терміну додається час, необхідний для його приїзду.

Прихованими недоліками визнаються такі недоліки, що не могли бути виявлені при звичайній для даного виду продукції перевірці і виявлені лише в процесі обробки, підготовки до монтажу, в процесі монтажу, випробування, використання і зберігання продукції.

За змістом абзаців 1, 2 пункту 16 Інструкції П-7, при виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування поставленої продукції, тари та пакування вимогам стандартів, технічних умовам, кресленням, зразкам (еталонам), договору або даним, зазначеним у маркуванні та супровідних документах, що посвідчують якість продукції, отримувач призупиняє подальше приймання продукції та складає акт, у якому зазначає, кількість отриманої продукції та характер виявлених при прийманні дефектів. Отримувач зобов`язаний забезпечити зберігання продукції невідповідної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршенню її якості та змішування з іншою однорідною продукцією. Отримувач також зобов`язаний викликати для участі у продовженні приймання продукції та складання двостороннього акту представника іногороднього виробника (відправника), якщо це передбачено в основних або особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах або договорі.

За змістом пункту 17 Інструкції П-7, у повідомленні про виклик, направленому виробнику (відправнику), повинно бути зазначено наступне: а) найменування продукції, дата та номер рахунка-фактури або номер транспортного документа, якщо до моменту виклику рахунок не отримано; б) основні недоліки, виявлені у продукції; в) час, на який призначено приймання продукції по якості або комплектності (в межах встановленого для приймання строку); г) кількість продукції неналежної якості або некомплектної продукції.

При виявленні невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, що надійшла, тари або упаковки вимогам стандартів, технічних умов, кресленням, зразкам (еталонам) договору або даним, зазначеним у маркуванні і супровідних документах, що засвідчують якість продукції (п. 14 цієї Інструкції), одержувач призупиняє подальшу прийомку продукції і складає акт, в якому вказує кількість оглянутої продукції і характер виявлених при прийманні дефектів. Одержувач зобов`язаний забезпечити зберігання продукції неналежної якості або некомплектної продукції в умовах, що запобігають погіршення її якості і змішання з іншою однорідною продукцією. Одержувач також зобов`язаний викликати для участі в продовженні приймання продукції і складання двостороннього акта представника виробника (відправника) з іншого міста, якщо це передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах або договорі. У договорі можуть бути передбачені випадки, коли явка представника виробника (відправника) з іншого міста для участі у прийманні продукції за якістю і комплектністю та складання акта є обов`язковою (п. 16 Інструкції).

Повідомлення про виклик представника виготовлювача (відправника) повинно бути направлено (передано) йому по телеграфу (телефону) не пізніше 24 годин, а в відношенні швидко псується негайно після виявлення невідповідності якості, комплектності, маркування продукції, тари або упаковки встановленим вимогам, якщо інші терміни не встановлені Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими для сторін правилами чи договором (п. 18 Інструкції).

Іногородній виробник (відправник) зобов`язаний не пізніше ніж на наступний день після отримання виклику одержувача повідомити телеграмою або телефонограмою, чи буде направлений представник для участі в перевірці якості продукції. Неотримання відповіді на виклик в зазначений термін дає право отримувачу здійснити приймання продукції до закінчення встановленого терміну явки представника виготовлювача (відправника). Представник іногороднього виготовлювача (відправника) зобов`язаний з`явитися не пізніше ніж у триденний термін після отримання виклику, не враховуючи часу, необхідного для проїзду, якщо інший термін не передбачено в Основних і Особливих умовах поставки, інших обов`язкових правилах або договорі (п. 19 Інструкції).

Інструкцією визначаються також інші вимоги, зокрема, щодо права осіб у прийманні продукції за якістю, їх компетентності у питаннях визначення якості підлягаючої прийманню продукції, а також щодо вимог до змісту складеного акта.

Зокрема, що стосується акта, то він повинен містити дані, щодо найменування одержувача продукції та його адреса; найменування та адреси відправника і постачальника; дата і номер телефонограми або телеграми про виклик представника виготовлювача (відправника) або відмітка про те, що виклик виготовлювача (відправника) Основними і Особливими умовами поставки, іншими обов`язковими правилами або договором не передбачений; номер і дата договору на поставку продукції, рахунок-фактура, транспортна накладна і документ, що посвідчує якість продукції; дата прибуття продукції на станцію призначення, час видачі вантажу органом транспорту, час відкриття контейнера чи автофургона та інших опломбованих транспортних засобів, час доставки продукції на склад одержувача; умови зберігання продукції на складі одержувача до складення акта; кількість некомплектної продукції та перелік відсутніх частин, вузлів і деталей і вартість їх; номери стандартів, технічні умови, креслення, зразки (еталони), за якими здійснювалася перевірка якості продукції, а також інші обов`язкові вимоги встановлені Інструкцією при прийомі продукції виробничо-технічного призначення (п. 29 Інструкції).

Акт повинен бути підписаний всіма особами, що брали участь в перевірці якості і комплектності продукції. Особа, яка не згодна із змістом акта, зобов`язана підписати його із застереженням про свою незгоду і викласти свою думку (п. 30 Інструкції).

Акт, що встановлює неналежну якість або некомплектність продукції, складений за участю представників, зазначених в п. 20 п.п. "а", "б" і "в", затверджується керівником підприємства-одержувача або його заступником не пізніше триденного терміну після складання акта (п. 32 Інструкції).

Згідно з положеннями пункту 20 Інструкції П-7, у випадку неявки виробника (відправника) на виклик отримувача (покупця) у встановлений строк та у випадках, коли виклик представника іногороднього виробника (відправника) не є обов`язковим, перевірка якості продукції здійснюється представником відповідної галузевої інспекції по якості продукції, а перевірка якості товарів експертом бюро товарних експертиз або представником відповідної інспекції по якості. За відсутності відповідної інспекції по якості або бюро товарних експертиз в межах знаходження отримувача (покупця), при відмові їх направити представника або неявці його за викликом отримувача (покупця) перевірка здійснюється: а) за участю компетентного представника іншого підприємства (організації), визначеного керівником або заступником керівника цього підприємства (організації), або б) за участю компетентного представника громадськості підприємства - отримувача, призначеного керівником підприємства з кола осіб, затверджених рішенням фабричного, заводського або місцевого комітету профспілки цього підприємства, або в) одностороннє підприємством - отримувачем, якщо виготовлювач (відправник) надав згоду на одностороннє приймання товару.

Таким чином, законодавством встановлений певний порядок приймання товару, який повинен бути застосований сторонами, якщо сторони у договорі не погодили порядок передачі-приймання товару.

За положеннями статті 688 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний повідомити продавця про порушення умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару у строк, встановлений договором або актами цивільного законодавства, а якщо такий строк не встановлений, - в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

В якості доказу невідповідності якості товару позивачем долучено до позовної заяви акт скритих недоліків товару від 02.06.2022 № 1/Т-С3, який складений компанією СоnnесЗ В.V. та підписаний її представниками.

У вказаному акті зазначено, що при переробці і сортуванні товару, який був поставлений ТОВ «ТЕХКОМ АВ» згідно митної декларації 102020/2022/001485, виробником товару є ТОВ «СУПЕР КИТ», всередині запакованих пачок частина товару, а саме 22,03 куб.м не відповідає належним розмірам, довжина товару менша ніж необхідно на 5-10мм, при попередньому огляді і замірах товару такі недоліки виявити було неможливо.

Також до позовної заяви додано фотокартки, як стверджує позивач, невідповідності розмірів поставлених пиломатеріалів.

В якості доказів понесення збитків на суму 72 621,00 грн позивач посилається на лист компанії СоnnесЗ В.V. №1Т/13062022 від 13.06.2022, в якому остання повідомила ТОВ «ТЕХНОКОМ АВ», що сума витрат на усунення дефектів якості товару поставленого згідно заявки №221022 від 19.05.2022 становить 2500 євро, в тому числі затрати на сортування 600 євро, на переробку-торцовку - 1350 євро, перепакування - 550 євро, а також на лист компанії СоnnесЗ В.V. №2Т/С3 від 08.07.2022, в якому остання підтверджує, що ТОВ «ТЕХНОКОМ АВ» в повному обсязі виконало свої зобов`язання перед даною компанією, а саме в наступних поставках компанія СоnnесЗ В.V. вирахувала суму 2500 євро із інвойсів і тим самим виконала умови рекламації по замовленню 221022.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що акт від 02.06.2022 № 1/Т-С3 складено в односторонньому порядку компанією, яка не є стороною договірних відносин між позивачем та відповідачем, неможливо встановити повноваження осіб на підписання такого акту.

В свою чергу, з поданих до суду фото, то неможливо встановити, які саме вироби містяться на фото, і яким чином проведені заміри цих виробів, а листи компанії СоnnесЗ В.V. з точки зору бухгалтерського обліку, ніяким чином не підтверджують понесення збитків на суму 72 621,00 грн.

Суд першої інстанції також обґрунтовано вказує, що позивачем не дотримано порядку приймання поставленого відповідачем товару згідно з нормами чинного законодавства. В матеріалах справи відсутні звернення позивача до відповідача щодо поставки неякісного товару.

Відповідно до норм чинного законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, обов`язковою умовою для задоволення позовних вимог про стягнення збитків у вигляді неодержаних доходів є доведеність тих обставин, що позивачем (кредитором) дійсно вжито певних заходів щодо одержання таких доходів, як це передбачено ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України.

Тобто, доказуючи наявність неодержаних доходів, кредитор має довести факти вжиття певних заходів щодо одержання таких доходів. Якщо неодержання кредитором очікуваних доходів є наслідком недбалої поведінки самого кредитора, така неодержані доходи не підлягатиме відшкодуванню.

Системний аналіз положень ч. 1 ст. 42, ч. 1 ст. 44 Господарського кодексу України дає підстави для висновку, що будь-яка підприємницька діяльність суб`єктів господарювання здійснюється на підставі комерційного розрахунку та власного комерційного ризику. Відтак, суб`єкти господарювання повинні враховувати наявність таких ризиків та усвідомлювати наслідки вчинюваних ними дій, а суди, розглядаючи справи, предметом яких є стягнення упущеної вигоди, повинні встановити чи є наслідки, на які посилається позивач, упущеною вигодою чи такі наслідки є результатом власних комерційних прорахунків суб`єкта господарювання (Висновки викладені у постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 908/2261/17).

Позивачем не доведено факт дотримання ним порядку приймання продукції по якості, а отже не доведено належними та допустимими доказами факт поставки неякісної продукції з боку відповідача.

Відповідно до частин 3 - 4 статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішенні справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України і змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі статтею 77 вказаного кодексу обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина перша).

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Шабельник проти України" (заява № 16404/03) від 19.02.2009 зазначається, що хоча стаття 6 (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) гарантує право на справедливий судовий розгляд, вона не встановлює ніяких правил стосовно допустимості доказів як таких, бо це передусім питання, яке регулюється національним законодавством (див. рішення у справі "Шенк проти Швейцарії" від 12.07.1998 та у справі "Тейшейра ді Кастру проти Португалії" від 09.06.1998).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Принцип належності доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Верховний Суд відзначає, що правило належності доказів обов`язкове не лише для суду, а й для осіб, які є суб`єктами доказування (сторони, треті особи), і подають докази суду. Питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме позивач у справі мав довести належними та допустимими доказами факт невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо поставки товару належної якості, а також факт завдання позивачу збитків внаслідок поставки неякісного товару, натомість, як свідчать матеріали справи, позивачем відповідні дії вчинені не були.

Враховуючи всі докази та доводи сторін у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування "вірогідності доказів" суд приходить до висновку про недоведеність наявності всіх елементів, що складають склад цивільного правопорушення, а тому позов є необґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Також, судом першої інстанції правомірно та обґрунтовано встановлено, що матеріалами справи підтверджується факт отримання відповідачем послуг адвоката у суді першої інстанції, в даній конкретній справі витрати на правову допомогу є реальними та підтвердженими матеріалами справи.

Враховуючи, що ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 16.11.2022р. роз`єднані заявлені Товариством з обмеженою відповідальністю "ТЕХКОМ АВ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СУПЕР КИТ" позовні вимоги на суму 116 588,41 грн, і виділено в самостійне провадження вимогу про стягнення 72 621,00 грн збитків, з огляду на відмову у задоволенні даного позову та приписи ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати на оплату послуг адвоката, понесені ТОВ "СУПЕР КИТ", судом першої інстанції правомірно визначено та покладено на позивача в сумі 7 500,00 грн.

Також, Товариством з обмеженою відповідальністю "СУПЕР КИТ" разом з поданням відзиву на апеляційну скаргу заявлено до стягнення з позивача судові витрати у сумі 10 000,00 грн, на підтвердження понесення яких заявником надано копію акта приймання-передачі виконаних послуг №2від 03.03.2023 до договору про надання правової допомоги від 20.02.2023. Матеріали справи також містять копію договору про надання правової допомоги від 20.02.2023.

Позивач у свої запереченнях на відзив не погоджувався з сумою відшкодування витрат на правничу допомогу, у зв`язку з тим, що перелік наданих послуг та фіксований розмір гонорару, не може вважатись тим розрахунком (детальним описом робіт (наданих послуг)виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат часу по кожному із видів робіт, необхідних для надання правничої допомоги), подання якого є необхідною умовою для стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4)пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з пунктом 4 договору про надання правової допомоги від 20.02.2023 та акта приймання-передачі виконаних послуг №2від 03.03.2023 винагорода адвоката за надання послуг становить 10 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 акта приймання-передачі виконаних послуг №2від 03.03.2023 встановлено строк розрахунку до 31.06.2023.

Повноваження адвоката Кириченко Юлії Юріївни підтверджуються ордером серія СВ № 1047438 від 03.03.2023 та свідоцтвом від 16.03.2018 Серія ЧН №001007 про право на заняття адвокатською діяльністю.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 2 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Частиною 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Північний апеляційний господарський суд, розподіляючи витрати, понесені Товариством з обмеженою відповідальністю "СУПЕР КИТ" на професійну правничу допомогу адвоката, зазначає, що надані копію договору про надання правової допомоги від 20.02.2023 та копію акта приймання-передачі виконаних послуг №2від 03.03.2023 в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу.

Разом з тим, при вирішенні питання розподілу витрат відповідача на правову допомогу суд враховує висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 та постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20, згідно з яким для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат; і вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.

У пункті 52 постанови від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 Верховний Суд вказав, що визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Дослідивши подані документи та матеріали справи, суд вважає, що вказані в акті №2 приймання-передачі наданих послуг від 03.03.2023 витрати є неспівмірними із ціною позову (72 621, 00) та складністю справи, витраченим адвокатом часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, з огляду на обсяг справи, який не потребував багато часу, до суду апеляційної інстанції надано відзив на апеляційну скаргу, а апеляцйний розгляд здіснювався в порядку спрощеного позовного провадження, розглядався судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Суд вважає суму судових витрат на правову допомогу 5 000,000 грн розумно необхідною, співмірною та обґрунтованою, тому саме така сума належить до включення до судових витрат по справі та розподілу між сторонами відповідно до ст. 129 ГПК України. Суд покладає на позивача обов`язок відшкодувати відповідачу вказані витрати на правову допомогу пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 5 000,00 грн.

Водночас, з урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на апелянта в порядку ст. 129 ГПК України

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у держава

Таким чином суд першої інстанції дійшов обгрнутованого та правомірно висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХКОМ АВ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СУПЕР КИТ".

З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХКОМ АВ" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.01.2023 у справі №927/1022/22 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХКОМ АВ" - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Чернігівської області від 20.01.2023 у справі № 927/1022/22 - залишити без змін.

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "СУПЕР КИТ" від 03.03.2023 стягнення витрат на правову допомогу у справі №927/1022/22 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХКОМ АВ" (код ЄДРПОУ 36931600; 14001, м. Чернігів, вул. Ціолковського, 41) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СУПЕР КИТ" (код ЄДРПОУ 43651075; 16100, смт. Сосниця, Чернігівської області, вул. Виноградського, 38/1) 5 000 (п`ять тисяч) 00 грн витрат на правову допомогу.

Видачу відповідного наказу доручити Господарському суду Чернігівської області.

У задоволенні решти вимог заяви про стягнення витрат на правову допомогу у справі №927/1022/22відмовити.

Судовий збір, за перегляд ухвали у суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХКОМ АВ".

Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.А. Гончаров

Судді Є.Ю. Шаптала

М.Л. Яковлєв