Ухвала

від 10.05.2023 по справі 922/1747/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

УХВАЛА

10 травня 2023 року м. ХарківСправа № 922/1747/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання Яковенко Ю.В.

розглянувши заяву ПП "СТАЛЬ ТОРГ" вх. №11382 від 08.05.2023 по справі

за позовом Приватне підприємство "СТАЛЬ ТОРГ" (49000, м. Дніпро, вул. Байкальська, 9/12, код ЄДРПОУ 44067953) до Товариство з обмеженою відповідальністю "БМЗ БУД" (61002, м. Харків, вул. Маршала Бажанова, 21/23, код ЄДРПОУ 38774807) про стягнення коштів за участю представників:

позивача - не з`явився

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "СТАЛЬ ТОРГ" (Позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "БМЗ БУД" (Відповідач) 454 444,60 грн заборгованості за товар, поставлений згідно накладної №624 від 03.12.2021.

Також, позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 6 816,68 грн та 14 500,00 грн витрат на правничу допомогу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.05.2023, для розгляду справи було визначено суддю Прохорова С.А., присвоєно справі №922/1747/23.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.05.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

08.05.2023 від позивача, через систему "Електронний суд" заява про вжиття заходів забезпечення позову у справі №922/1747/23 (вх. №11382) в якій позивач просить накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "БМЗ БУД" (код ЄДРПОУ: 38774807, місцезнаходження: 61002, Харківська обл., м. Харків, вул. Маршала Бажанова, б. 21/23) у межах ціни позову в сумі 454 444,60 (чотириста п`ятдесят чотири тисячі чотириста сорок чотири гривні 60 копійок) грн, що знаходяться у банківських установах та обліковуються на банківських рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем під час виконання ухвали про забезпечення позову.

Судове засідання по розгляду заяви було призначено на 10.05.2023, про, що телефонограмами було повідомлено учасників справи.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися.

Розглянувши заяву позивача, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України(далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ч.4 ст.137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Отже, забезпечення позову це, по суті обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача і з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість невиконання судового рішення відповідачем без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.

Надаючи оцінку доводам заяви про забезпечення позову та доданим до неї позивачем доказам, суд відмічає, що відсутність у відповідача майна та розмір його статутного капіталу самі по собі не належать до кола підстав, визначених ч.2 ст.136 Господарського процесуального кодексу України, для вжиття заходів забезпечення позову.

Однак, саме лише посилання на наявну заборгованість та звернення до господарського суду з позовом про її стягнення, на думку суду не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обгрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обгрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Потенційна можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Також суд зазначає, що вирішуючи питання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, заявник не обґрунтовує, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання у подальшому рішення господарського суду.

З поданих заявником матеріалів судом встановлено, що останні не містять будь-яких доказів на підтвердження факту витрачання відповідачем коштів. Разом з тим, жодних обгрунтованих причин, у зв`язку з якими необхідно забезпечувати позов та будь-яких належних доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, позивачем не надається.

До того ж, звернувшись з проханням накласти арешт на грошові кошти відповідача в межах суми грошової вимоги, позивачем не надано інформації про наявність у відповідача банківських рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті.

Разом із цим, частинами 1, 2 статті 144 ГПК України передбачено, що ухвала господарського суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

У постанові Верховного Суду від 25.09.2019 у справі № 320/3560/18 зазначено, що відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником.

Суд зауважує, що одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у статтею 14 ГПК України та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Крім того, суд враховує, що початок повномасштабних бойових дій на території України та запровадження в країні воєнного стану одночасно вплинуло на всі сфери суспільного життя, а тому такі заходи можуть перешкоджати господарській діяльності товариства (оплаті товарів, робіт, послуг, виплаті заробітної плати, сплаті податків, зборів, обов`язкових платежів, кредитів і процентів за користування кредитами, тощо).

Обмеження в користуванні власними обіговими грошовими коштами є обставиною, яка суттєво впливає на господарську діяльність відповідача та заважатиме її поточному веденню.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що заява про забезпечення позову не містить достатніх доказів наявності обставин для забезпечення позову і в такому разі накладення арешту на обігові кошти відповідача до вирішення спору по суті було би непропорційним втручанням у господарську діяльність відповідача, у т.ч. його здатність виконувати платіжні зобов`язання у межах звичайної господарської діяльності.

Отже, самі лише посилання позивача, виходячи із власних нічим не підтверджених припущень (передбачень, прогнозів) на існуючу, на його думку, без надання відповідних доказів, не є достатньою підставою для задоволення клопотання про забезпечення позову.

Також слід зазначити, що вжиття передбачених статтею 137 Господарського процесуального кодексу України заходів до забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Відхиляючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову суд також зауважує, що клопотання про забезпечення позову, яке раніше було відхилено повністю або частково, може бути подано вдруге, якщо змінились певні обставини. Тобто на заяви про забезпечення позову, в задоволенні яких було відмовлено, не поширюється заборона повторно звертатись до господарського суду.

Керуючись ст. ст. 74, 136, 137, 140, 232, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ПП "СТАЛЬ ТОРГ" вх. №11382 від 08.05.2023 про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її винесення - 10.05.2023.

Ухвала суду може бути оскаржена до Східного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її проголошення.

Ухвалу підписано 10.05.2023.

СуддяС.А. Прохоров

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.