Рішення

від 11.05.2023 по справі 320/14395/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2023 року м.Київ № 320/14395/20

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛПГ ТРЕЙД-1" до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛПГ ТРЕЙД-1" з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 01.10.2020 №000850506.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що відповідач протиправно анулював йому ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним та на підставі цього дійшов помилкового висновку про торгівлю пальним без наявності ліценції, у зв`язку з чим на товариство накладені штрафні санкції. Крім того зазначив, що податковим органом порушено порядок проведення перевірки, що нівелює її наслідки згідно з позицією, викладеною в постановах Верховного суду. Вказав, що відповідачем не зазначено підставу та обґрунтування для проведення перевірки, а відтак оспорюване рішення є незаконним та підлягає скасуванню. Крім того, встановлені в ході перевірки порушення щодо використання рівнемірів-лічильників, які не зареєстровані в органах ДПС, не відповідають дійсності, оскільки останні зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників і рівнемірів, що підтверджується довідкою.

Відповідач проти позову заперечував, надав письмовий відзив, в якому зазначив, що розпорядженням від 25.06.2019 №500 ТОВ "ЛПГ ТРЕЙД-1" анульовано ліцензію на право роздрібної торгівлі на пальне, однак до податкового органу надійшла інформація, що позивачем у липні 2019 року здійснюються розрахункові операції на продаж пального, що й стало підставою для проведення перевірки. Під час проведення перевірки позивачу вручено наказ на проведення перевірки та направлення. У ході перевірки встановлено, що позивачем використовуються три резервуари з пальним, на які не було встановлено рівнеміри-лічильники рівня пального в резервуарах та які не зареєстровані в органах ДПС.

Ухвалою суду від 26.01.2021 було відкрито спрощене позовне провадження у справі без проведення судового засідання.

Ухвалою суду від 26.05.2021 зупинено провадження у даній справі до вирішення справи №320/12094/20.

Ухвалою суду від 10.03.2023 поновлено провадження у даній справі та вирішено подальший розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з проведенням судового засідання.

Протокольною ухвалою суду від 16.03.2023 ухвалено подальший розгляд справи здійснювати в порядку письмового провадження на підставі ст. 205 КАС України.

21.04.2023 на адресу суду надійшли додаткові пояснення від представника відповідача, в яких він зазначив, що підприємство використовувало три резервуари з пальним, на які не було встановлено рівнемір-лічильники рівня пального в резервуарах та які не зареєстровані в органах ДПС, а також не встановлювалися та не реєструвалися витратоміри-лічильники в Єдиному реєстрі витратомірів-лічильників і рівнемірів.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛПГ ТРЕЙД-1», ідентифікаційний код 41373594, місцезнаходження: 08301, Київська область, м. Бориспіль, вул. Нова, 31-Б, офіс 109/4, зареєстровано як юридична особа 02.06.2017, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №13541020000006847.

Головним управлінням ДПС у Київській області 24.04.2020 видано ТОВ «ЛПГ ТРЕЙД-1» ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, реєстраційний номер 10260314202000040, терміном дії з 24.04.2020 до 24.04.2025, адреса місця торгівлі: 07540, Київська область, м. Березань, вул. Київський шлях, буд. 14, АЗС.

Головним управлінням ДПС у Київській області прийнято 25.06.2020 розпорядження №500, яким анульовано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним, зокрема, товариству з обмеженою відповідальністю «ЛПГ ТРЕЙД-1» від 24.02.2020, реєстраційний номер 10260314202000040 терміном дії з 24.04.2020 до 24.04.2025, адреса місця торгівлі: Київська область, м. Березань, вул. Київський шлях, буд. 14, АЗС.

Не погоджуючись з зазначеним розпорядженням, позивач оскаржив його в судовому порядку.

Рішенням КОАС від 10.01.2022 у справі №320/12094/20, залишеним без змін постановою ШААС від 21.12.2022, позов задоволено та скасовано розпорядження від 25.06.2020 №500.

На виконання доручення ДПС України від 01.09.2020 №15377/7/99-00-07-05-03-07 та на підставі пп.80.2.2 п. 80.2 ст. 80 ПКУ, працівниками ГУ ДПС у Київській області 03.09.2020 згідно направлень №2410, №2411 від 03.09.2020, та у відповідності до наказу ГУ ДПС у Київській області від 02.09.2020 №1097 "Про проведення фактичних перевірок" проведено фактичну перевірку АЗС, що належить ТОВ «ЛПГ ТРЕЙД-1» та знаходиться за адресою: Київська область, м. Березань, вул. Київський шлях, буд. 14, АЗС.

Перевіркою встановлено, що розпорядженням ГУ ДПС у Київській області №500 від 25.06.2020 анульовано ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним ТОВ «ЛПГ ТРЕЙД-1» від 24.02.2020. Водночас, товариство використовувало три резервуари з пальним, на які не було встановлено рівнеміри-лічильники рівня пального в резервуарах та які не зареєстровані в органах ДПС, а також не встановлювалися та не реєструвалися витратоміри-лічильники в Єдиному реєстрі витратомірів-лічильників і рівнемірів, що є порушенням п.п 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПКУ.

За наслідками перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.10.2020 №000850506, яким застосовано до товариства штрафні санкції на суму 120 000 грн.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

За змістом підпункту 14.1.6 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України акцизний склад - це спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі - приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, а також приміщення, розташовані на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), за винятком приміщень для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального розпорядником акцизного складу.

Згідно з підпунктом 14.1.224 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розпорядник акцизного складу - це суб`єкт господарювання, який одержав ліцензію на право виробництва спирту етилового, алкогольних напоїв, зареєстрований платником акцизного податку, або який здійснює виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального (крім скрапленого газу природного, бензолу, метанолу), крім суб`єктів господарювання, які використовують приміщення, розташовані на митній території України, для навантаження-розвантаження, зберігання пального виключно для потреб власного споживання пального.

Відповідно до пункту 230.1. статті 230 Податкового кодексу України акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку.

Підпунктом 230.1.2 пункту 230.1. статті 230 Податкового кодексу України встановлено, що акцизні склади, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, розлив, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізація пального, повинні бути обладнані витратомірами-лічильниками на кожному місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованому на акцизному складі, та рівнемірами-лічильниками рівня таких товарів (продукції) у резервуарі, а для скрапленого газу (пропану або суміші пропану з бутаном), інших газів, бутану, ізобутану за кодами згідно з УКТ ЗЕД 2711 12 11 00, 2711 12 19 00, 2711 12 91 00, 2711 12 93 00, 2711 12 94 00, 2711 12 97 00, 2711 13 10 00, 2711 13 30 00, 2711 13 91 00, 2711 13 97 00, 2711 14 00 00, 2711 19 00 00, 2901 10 00 10 - також можуть бути обладнані пристроями для вимірювання рівня або відсотка пального у резервуарі (далі - рівнемір-лічильник) на кожному введеному в експлуатацію стаціонарному резервуарі, розташованому на акцизному складі.

Акцизні склади, на яких здійснюються виключно зберігання та реалізація пального, що отримується та реалізується виключно у споживчій тарі без зміни розфасовки, а також скрапленого газу природного, бензолу, метанолу, не обладнуються витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Витратоміри-лічильники та резервуари повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, проведені відповідно до законодавства, а рівнеміри-лічильники повинні відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства. У разі відсутності позитивного результату повірки або оцінки відповідності, або калібрування витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників для цілей цього Кодексу акцизні склади, на яких вони розташовані, вважаються необладнаними витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати:

а) усі розташовані на акцизних складах резервуари, введені в експлуатацію, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники у розрізі акцизних складів - в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі;

б) усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Один акцизний склад може бути зареєстрований виключно одним розпорядником акцизного складу. Один розпорядник акцизного складу може зареєструвати один і більше акцизних складів.

Забороняється здійснення реалізації пального без наявності зареєстрованих витратомірів-лічильників, рівнемірів-лічильників та резервуарів, без реєстрації акцизного складу.

Згідно з підпунктом 230.1.4. пункту 230.1 статті 230 ПК України порядок ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У такому реєстрі міститься податкова інформація про розпорядників акцизних складів, наявні у них акцизні склади, розташовані на акцизних складах резервуари, витратоміри-лічильники та рівнеміри-лічильники, їх серійні (ідентифікаційні) номери, а також дані про фактичні залишки пального на початок та кінець звітної доби та про фактичний обсяг обігу пального у розрізі кодів товарних підкатегорій згідно з УКТ ЗЕД, акцизних складів та розпорядників акцизних складів.

Відповідно до підпунктів 1 і 2 пункту 2 Порядку ведення Єдиного державного реєстру витратомірів-лічильників і рівнемірів - лічильників рівня пального у резервуарі, передачі облікових даних з них електронними засобами зв`язку до контролюючих органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №891 від 22.11.2017 на виконання статті 230 ПК України, витратомір-лічильник - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для безперервного вимірювання, запам`ятовування та відображення у фактичних умовах вимірювання кількості пального, що проходить через вимірювальний перетворювач у закритих, повністю заповнених трубопроводах. Рівнемір - лічильник рівня пального у резервуарі - законодавчо регульований засіб вимірювальної техніки, призначений для вимірювання рівня пального, за яким обчислюється об`єм пального, що перебуває у резервуарі, за градуювальною таблицею резервуара.

Реєстрація витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників в Реєстрі здійснюється на підставі довідки про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри, форму якої затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2018 № 944.

Реєстр складається із записів з посиланням на електронні документи, які подаються у вигляді таких форм:

довідка про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри (далі - Довідка 1);

довідка про зведені за добу підсумкові облікові дані щодо обсягів обігу (отримання/відпуску) та залишків пального на акцизному складі пального (далі - Довідка 2).

Згідно підпункту 230.1.2 пункту 230.1 статті 230 Кодексу паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, встановлені на акцизних складах, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства, виконують функції витратомірів-лічильників.

Отже кожний введений в експлуатацію стаціонарний резервуар, розташований на акцизному складі, повинен бути обладнаний рівнеміром-лічильником, який повинен відповідати вимогам законодавства та мати позитивний результат повірки або оцінку відповідності, або калібрування, проведені відповідно до законодавства.

Кожне місце відпуску пального наливом з акцизного складу, розташоване на акцизному складі, повинно бути обладнане витратомірами-лічильниками. Функції витратомірів-лічильників виконують встановлені на акцизних складах паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки, на які є позитивні результати повірки або оцінка відповідності, проведені відповідно до законодавства.

Відповідно до пункту 128-1.1 статті 128-1 ПК України необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі рівнеміра-лічильника на введеному в експлуатацію резервуарі, розташованому на акцизному складі, та/або витратоміра-лічильника на місці відпуску пального наливом з акцизного складу, розташованого на акцизному складі, а також необладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників обсягу виробленого спирту етилового витратоміра-лічильника спирту етилового на місці отримання та відпуску спирту етилового, розташованого на акцизному складі, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 20000 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Норми статті 128-1 Кодексу застосовуватимуться: 1) з 01 липня 2019 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 20000 куб. метрів; 2) з 01 жовтня 2019 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких перевищує 1000 куб. метрів, але не перевищує 20000 куб. метрів; 3) з 01 січня 2020 року - до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (пункт 18 підрозділ 5 розділ XX Кодексу).

Пунктом 18 підрозділу 5 розділу ХХ Перехідні положення ПК України визначено, що до розпорядника акцизного складу, на акцизному складі якого розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, норми пункту 128-1.1 статті 128-1 Податкового кодексу України застосовуються з 01 квітня 2020 року.

Отже, за змістом вказаних норм, для здійснення реалізації пального, розпорядники акцизних складів, де розташовані резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, з 01 січня 2020 року зобов`язані обладнати їх витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками, а також зареєструвати їх у Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.

Відповідальність за порушення вказаного обов`язку застосовується з 01 квітня 2020 року.

Отже, фактом податкового порушення за вказаною нормою вважається не обладнання та/або відсутність реєстрації в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарах, які використовуються платником податку у господарській діяльності. Штрафна санкція розраховується від кількості таких приладів.

Як слідує зі змісту акта перевірки від 03.09.2020 ;1195/1036/05/41373594, товариство використовувало три резервуари з пальним, на які не було встановлено рівнеміри-лічильники рівня пального в резервуарах та які не зареєстровані в органах ДПС, а також не встановлювалися та не реєструвалися витратоміри-лічильники в Єдиному реєстрі витратомірів-лічильників і рівнемірів, що є порушенням п.п 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПКУ.

За наслідками перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 01.10.2020 №000850506, яким застосовано до товариства штрафні санкції на суму 120 000 грн.

Судом встановлено, що TOB «ЛПГ Трейд-1» обладнало акцизний склад АЗС за адресою: 07540, Київська область, м. Березань, вул. Київський шлях, буд. 14, АЗС, та використовує на ньому чотири резервуари, які обладнані рівнемірами-лічильниками: 1/1010281 (серійний номер 109130, ємність 4.80, модель магнітострикційний рівнемір DELPHI 485/ALU/SP/LPG/K), 2/1010281 (серійний номер 403, ємність 10/50, модель магнітострикційний рівнемір DELPHI 485/Exd/SS/k), 3/1010281 (серійний номер 103, ємність 10/50, модель магнітострикційний рівнемір DELPHI 485/Exd/SS/k, 4/1010281 (серійний номер 109130, ємність 4.80, модель магнітострикційний рівнемір DELPHI 485/ALU/SP/LPG/K).

Також, зазначені резервуари обладнані витратомірами: Шельф 100-1LPG (серійний номер 884), Геркон 01-1 КЕД-50-0,25-1 (серійний номер 1213), Шельф 100 1 КЕД-50-0,25-1 (серійний номер 12229), Primus LPG 01К (серійний номер 110).

Витратоміри - лічильники та рівнеміри-лічильники та 19.05.2020 зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі, що підтверджується довідкою про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри ( далі за текстом - «довідка») .

Суд звертає увагу, що довідка про розпорядника акцизного складу пального, акцизні склади пального, розташовані на них резервуари пального, витратоміри та рівнеміри, надана товариством до суду, відповідає змісту і формі, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2018 № 944.

А тому є незрозумілим висновок податкового органу про використання товариством трьох резервуарів з пальним, на які не було встановлено рівнеміри-лічильники рівня пального в резервуарах та які не зареєстровані в органах ДПС, а також не встановлювалися та не реєструвалися витратоміри-лічильники в Єдиному реєстрі витратомірів-лічильників і рівнемірів, що є порушенням п.п 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 ПКУ.

Суд звертає увагу, що відповідачу під час перевірки було надано Х-звіт від 03.09.2020, згідно якого убачається про відпуск пального з резервуарів 1, 2, 4.

На зазначені резервуари згідно наданої позивачем довідки установлені витратоміри - лічильники та рівнеміри-лічильники, які 19.05.2020 зареєстровані в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі.

А відтак, висновки податкового органу, викладені в акті перевірки, є безпідставними та

спростовуються наданими позивачем до матеріалів справи доказами.

Стосовно тверджень позивача про безпідставність наказу про проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Згідно з пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПКУ контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Порядок проведення фактичних перевірок встановлений нормами ст.75 та 80 ПК. Відповідно до п.75.1 ст.75 ПКУ контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.3 п.75.1 ПКУ визначено, що фактичною вважається перевірка, яка здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Згідно з п.80,1 ст.80 ПКУ фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Підпунктом 80.2.5 п.80.2 цієї статті встановлено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами- лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

За змістом наказу від 02.09.2020 №1097 підставою проведення перевірки є пп.80.2.2 п.80.2 ст.80 ПКУ.

Норма цього підпункту дозволяє проведення фактичної перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.

Окрім того, суд зазначає, що податкове законодавство не містить вимоги вказувати у наказі про проведення перевірки інформацію щодо порушення законодавства, яка стала підставою для прийняття цього наказу.

Статтею 61 ПК України визначено порядок податкового контролю та повноваження органів державної влади щодо його здійснення. Згідно з п. 61.2 ст. 61 ПК України, податковий контроль здійснюється органами, зазначеними у ст.41 цього Кодексу, в межах їх повноважень, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п.62.1 ст.62 ПКУ, податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин; моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до ст.39 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.171 п.14.1 ст.14 ПКУ, передбачений термін податкова інформація для цілей оподаткування розуміється у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію».

Відповідно до ч.І ст.16 Закону України «Про інформацію» податкова інформація.- це сукупність відомостей і даних, що створені або отримані суб`єктами інформаційних відносин у процесі поточної діяльності і необхідні для реалізації покладених на контролюючі органи завдань і функцій у порядку, встановленому Податковим кодексом України. Згідно з частиною другою цієї ж статті зазначеного Закону правовий режим податкової інформації визначається Податковим кодексом України та іншими законами.

Отже, порядок збирання та використання податкової інформації регулюється Податковим кодексом України, а в частині, яка ним не врегульована - іншими законодавчими актами.

Як передбачено п.74.2 ст.74 ПКУ, зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Відповідно до п.74.1 ст.74 ПКУ податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах органів державної податкової служби або безпосередньо посадовими (службовими) особами органів державної податкової служби.

Отже, вказана норма передбачає як підставу проведення фактичної перевірки, здійснення функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів ст.16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального».

Посилань представника позивача, що перевірка є безпідставною, оскільки наказ не відповідає вимогам пункту 81.1 статті 81 ПК України, а саме не зазначені підстави перевірки, то суд вважає їх безпідставними, оскільки із наказу про проведення фактичної перевірки позивача вбачається, що підстави проведення перевірки визначені підпунктом 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Таким чином, призначення перевірки є способом реалізації владних управлінських функцій контролюючим органом як суб`єктом владних повноважень.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення рішення відповідач діяв необґрунтовано, тобто без врахування всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішення, у зв`язку з чим таке рішення підлягає скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 01.10.2020 №000850506.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛПГ Трейд-1" (ЄДРПОУ 41373594, місцезнаходження: 08301, Київська область, м. Бориспіль, вул. Нова, 31-Б, офіс 109/4) понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 4204,00 грн. (чотири тисячі двісті чотири грн.) рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Державної податкової служби у Київській області (код ЄДРПОУ 44096797, вул. Святослава Хороброго, 5-А, м.Київ).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.