Постанова

від 10.05.2023 по справі 640/17883/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД01010, м. Київ, вул. Князів Острозьких, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@inbox@6aa.court.gov.ua

Головуючий суддя у першій інстанції: Кузьменко А.І. суддя-доповідач: Епель О.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року Справа № 640/17883/20

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Мєзєнцева Є.І.,

за участю секретаря Горегляд Д.В.,

представниці Позивачки Філатової Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 листопада 2022 року у справі

за позовом приватного нотаріусу

Київського міського нотаріального округу

ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України,

треті особи, яка не заявляють самостійні вимоги

на предмет спору: державне підприємство

«Національні інформаційні системи»,

товариство з обмеженою відповідальністю «Сарафан»,

товариство з обмеженою відповідальністю

«Фінансова компанія «Конкорд факторинг»

про визнання протиправним та скасування наказу,

В С Т А Н О В И В :

Історія справи.

1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - Відповідач), третя особа на стороні Відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: державне підприємство «Національні інформаційні системи», товариство з обмеженою відповідальністю «Сарафан» про визнання протиправним та скасування наказу від 12.05.2020 № 1790/5.

В обґрунтування заявлених вимог Позивачка стверджувала, що оскаржуваний нею наказ прийнятий Відповідачем поза межами його повноважень, оскільки при прийнятті цього наказу Мінюст фактично розглянув скаргу ТОВ «Сарафан» на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, набутих на підставі рішення суду, яке на її переконання може бути оскаржено лише в судовому порядку.

Водночас Позивачка наполягала на правомірності вчинених нею як державним реєстратором дій, зазначала, що відповідні реєстраційні рішення нею прийняті з дотриманням норм чинного законодавства.

Позивачка вважає, що висновок Колегії Мінюсту є безпідставним та необґрунтованим.

2. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 листопада 2022 року позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано пункт 3 наказу Міністерства юстиції України від 27 травня 2020 року № 1790/5.

У задоволені позову в іншій частині позовних вимог - відмовлено.

Ухвалюючи таке рішення, суд виходив з того, що спірні реєстраційні дії щодо поновлення записів про іпотеку та запису про обтяження були вчинені на підставі судових рішень, а тому розгляд скарги ТОВ «Сарафан» на такі реєстраційні рішення безпосередньо стосуються прав щодо яких наявне судове рішення, яке набрало законної сили.

З цих підстав суд дійшов висновку, що розгляд питань, порушених у скарзі ТОВ «Сарафан», не належить до компетенції Відповідача і, приймаючи спірний наказ, Відповідач діяв всупереч вимогам законодавства, які унеможливлюють розгляд скарг на рішення державного реєстратора у разі існування судового спору щодо нерухомого майна.

Разом з тим суд зазначив, що саме пункт 3 спірного наказу від 12 травня 2020 року №1790/5 права та інтереси безпосередньо Позивача, оскільки цим пунктом Позивачці заблоковано доступ до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

3. Не погоджуючись з таким рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про відмову в задоволенні позову повністю, стверджуючи, що суд дійшов помилкового висновку щодо факту наявності судового провадження у зв`язку зі спором між тими самими сторонами, з того самого предмета і з тієї ж підстави, що визначені в скарзі ТОВ «Сарафан».

При цьому Апелянт зазначив, що в судових справах, на які посилається Апелянт, не заявлялися вимоги безпосередньо щодо відповідного нерухомого майна, стосовно якого нею вчинені спірні реєстраційні дії, а також є інший склад учасників справи, що виключало правові підстави для відмови Мінюстом у задоволенні скарги ТОВ «Сарафан» через наявність судового спору.

Разом з тим Апелянт наполягає на правомірності висновку Колегії Мінюсту, на підставі якого прийнято спірний наказ, та вказує, що спірні реєстраційні рішення Позивачкою прийняті на підставі заяв ТОВ «ФК «Конкорд факторинг» без зазначення відомостей щодо уповноваженої особи заявника та за відсутності документів, які б підтверджували такі повноваження.

Крім того Апелянт звертає увагу на те, що Позивачка не перевірила наявність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, хоча щодо відповідного нерухомого майна (земельних ділянок) в Державному реєстрі прав уже містилися відомості про іншого власника відповідних земельних ділянок, який є відмінним від іпотекодавця та інформація щодо якого відсутня в іпотечних договорах, заявах, документах та судових рішеннях, на підставі яких нею вчиненні спірні реєстраційні дії.

Також Апелянт зазначає, що станом на час вчинення Позивачкою реєстраційних дій щодо земельної ділянки за кадастровим номером 3210900000:01:173:0030 у Державному реєстрі прав містився запис про обтяження, а саме арешт нерухомого майна на підставі ухвали суду, якою встановлено заборону проведення щодо такої ділянки будь-яких реєстраційних дій.

Апелянт вказує, що спірні реєстраційні дії щодо попереднього власника Позивачкою проведено після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем, інформація про якого містилася в реєстрі.

З цих та інших підстав Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції прийнята за неповно встановлених обставин справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому

4. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.01.2023 та від 16.03.2023 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду.

5. Позивачкою подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вона просить залишити таку скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів Апелянта та правильності висновків суду першої інстанції.

При цьому у своєму відзиві Позивачка наводить доводи, аналогічні тим, що були викладені в її позові, та зокрема стверджує, що спірні реєстраційні дії нею були вчинені з дотриманням норм чинного законодавства.

Водночас Позивачка вважає, що оскаржуваний нею наказ прийнятий Відповідачем поза межами його повноважень, оскільки при прийнятті цього наказу Мінюст фактично розглянув скаргу ТОВ «Сарафан» на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, набутих на підставі рішення суду, яке на її переконання може бути оскаржено лише в судовому порядку.

6. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.04.2023 залучено до участі у цій справі в якості третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Конкорд факторинг».

7. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

8. Обставини справи, установлені судом першої інстанції.

06.04.2020 та 07.04.2020 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. були вчинені реєстраційні дії щодо поновлення записів про іпотеку від 05.06.2009 номер запису 6149699, від 18.12.2007 номер запису 6151310 та поновлення запису про обтяження від 18.03.2010 за номером 9025343, від 18.12.2007 за номером запису 9024707.

12.05.2020 ТОВ «Сарафан» було подано до Міністерства юстиції України скаргу на рішення приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. від 06.04.2020 №№ 51895355, 51896193, від 07.04.2020 №№51906838, 51909658.

За результатом розгляду вказаної скарги ТОВ «Сарафан» колегією Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції України складено висновок від 26.05.2020, яким рекомендовано задовольнити скаргу ТОВ «Сарафон», скасувати рішення приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. від 06.04.2020 №№ 51895355, 51896193, від 07.04.2020 №№ 51906838, 51909658, анулювати доступ приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. до Державного реєстру речових прав.

Наказом Міністерства юстиції України від 12.05.2020 № 1790/5 задоволено скаргу ТОВ «Сарафон», скасовано рішення приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. від 06.04.2020 №№ 51895355, 51896193, від 07.04.2020 №№ 51906838, 51909658, анульовано доступ приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1. до Державного реєстру речових прав.

9. Позивачка, вважаючи вищевказаний наказ протиправним, звернулася до суду з цим адміністративним позовом.

10. Нормативно-правове обґрунтування.

Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV у редакції, чинні станом на час виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 1952-IV) та Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (далі - Порядок № 1128), Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 у редакції, чинні станом на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1127), Порядком ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1141 у редакції, чинні станом на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядок № 1141).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У ст. 2 Закону № 1952-IV визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно зі статтею 6 Закону № 1952-IV організаційну систему державної реєстрації прав становлять: 1) Міністерство юстиції України та його територіальні органи; 2) суб`єкти державної реєстрації прав: виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська, Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації; 3) державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих/отриманих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; виконання вимог, визначених статтею 27-2 цього Закону, - у разі державної реєстрації спеціального майнового права на об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості (крім випадків автоматичної реєстрації такого права згідно із законом).

У п. 9 Порядку № 1127 визначено, що під час формування та реєстрації заяви державний реєстратор, уповноважена особа встановлює особу заявника.

У разі подання заяви уповноваженою на те особою державний реєстратор, уповноважена особа перевіряє обсяг повноважень такої особи на підставі документа, що підтверджує її повноваження діяти від імені іншої особи. Обсяг повноважень особи, уповноваженої діяти від імені юридичної особи без додаткового документального підтвердження, перевіряється на підставі відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, за допомогою порталу електронних сервісів.

Згідно зі ст. 18 Закону № 1952-IV державна реєстрація прав проводиться в такому порядку:

1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв;

2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав;

3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв;

4) перевірка документів та/або відомостей Державного реєстру прав, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень;

5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав);

6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав;

7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником;

8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Державні реєстратори зобов`язані надавати до відома заявників інформацію про перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав.

У випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об`єкта нерухомого майна, речові права на який підлягають державній реєстрації.

Державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку.

Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельні ділянки, що здійснюється з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Державного земельного кадастру про наявність/відсутність зареєстрованих речових прав щодо відповідної земельної ділянки до 1 січня 2013 року.

У разі якщо державна реєстрація прав проводиться не у результаті вчинення нотаріальних дій або не на підставі документів, виданих (оформлених) органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, державний реєстратор обов`язково визначає обсяг цивільної дієздатності фізичних осіб і цивільної правоздатності та дієздатності юридичних осіб, перевіряє повноваження представника фізичної або юридичної особи щодо вчинення дій, направлених на набуття, зміну чи припинення речових прав, обтяжень таких прав.

Обсяг цивільної правоздатності та дієздатності визначається, а повноваження представника перевіряються щодо особи, якій належить нерухоме майно на певному речовому праві, та щодо особи, яка набуває певних речових прав.

Перевірка цивільної правоздатності та дієздатності фізичної особи - громадянина України здійснюється шляхом отримання відомостей про таку особу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян. Перевірка цивільної правоздатності та дієздатності фізичної особи - іноземця або особи без громадянства здійснюється на підставі документа, що посвідчує його особу і є підставою для перебування в Україні.

Перевірка цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи, зареєстрованої відповідно до законодавства України, здійснюється шляхом отримання з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відомостей про таку особу, у тому числі про її установчі документи, та перевірки відповідності реєстраційної дії, яка вчиняється, обсягу її цивільної правоздатності та дієздатності. Перевірка цивільної правоздатності та дієздатності юридичної особи - нерезидента здійснюється на підставі документа, що підтверджує реєстрацію такої особи у країні її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського, судового реєстру тощо), та її установчих документів (їх копій), що легалізовані (консульська легалізація чи проставлення апостиля) в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено чинними міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У разі подачі документів на державну реєстрацію уповноваженою на те особою встановлюється обсяг повноважень такої особи на підставі документа, що підтверджує її повноваження діяти від імені іншої особи.

Для цілей проведення реєстраційних дій документом, що підтверджує повноваження діяти від імені іншої особи, є документ, що підтверджує повноваження законного представника особи, нотаріально посвідчена довіреність або відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про особу, уповноважену діяти від імені юридичної особи.

Дійсність довіреності, нотаріально посвідченої відповідно до законодавства України, перевіряється за допомогою Єдиного реєстру довіреностей.

Державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Заява про державну реєстрацію прав подається окремо щодо кожного об`єкта нерухомого майна.

У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю, споруду або об`єкт незавершеного будівництва з одночасним набуттям права власності на земельну ділянку, на якій вони розташовані, подається одна заява про державну реєстрацію прав на такі об`єкти незалежно від кількості документів, що посвідчують право власності на зазначене майно.

При цьому одна заява подається лише у разі, якщо право власності на житловий будинок, будівлю, споруду або об`єкт незавершеного будівництва та земельну ділянку, на якій вони розташовані, реєструється за тим набувачем або набувачами.

Одна заява про державну реєстрацію права власності може подаватися співвласниками у разі одночасного набуття права спільної сумісної або спільної часткової власності на об`єкт нерухомого майна.

У разі якщо на житловий будинок, будівлю, споруду або об`єкт незавершеного будівництва, або земельну ділянку, на якій вони розташовані, не відкрито розділ у Державному реєстрі прав, для проведення державної реєстрації права власності подаються дві заяви.

Заява про державну реєстрацію прав може бути відкликана до прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або про відмову в такій реєстрації.

Під час подання заяви про державну реєстрацію прав заявник зобов`язаний повідомити державного реєстратора про наявність встановлених законом обтяжень речових прав на нерухоме майно.

У разі якщо під час розгляду заяви про державну реєстрацію прав на нерухоме майно державним реєстратором встановлено наявність зареєстрованих у Державному реєстрі прав інших заяв про державну реєстрацію прав на це саме майно, заяви розглядаються в порядку черговості їх надходження.

Наступна заява розглядається тільки після прийняття державним реєстратором рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації щодо заяви, зареєстрованої в Державному реєстрі прав раніше.

Черговість розгляду заяв щодо одного об`єкта нерухомого майна застосовується як під час розгляду заяв про державну реєстрацію права власності та інших речових прав, так і під час розгляду заяв про державну реєстрацію обтяжень таких прав.

Датою і часом державної реєстрації прав вважається дата і час реєстрації відповідної заяви, за результатом розгляду якої державним реєстратором прийнято рішення про державну реєстрацію прав.

Взяття на облік безхазяйного нерухомого майна проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Вимоги до оформлення заяв, а також вимоги до оформлення рішень державних реєстраторів, що приймаються за результатом їх розгляду, їх форми затверджуються Міністерством юстиції України.

Згідно з п. 6 Порядку № 1141 формування заяв у сфері державної реєстрації прав у базі даних заяв здійснюється шляхом внесення відомостей про: 1) тип заяви, а саме: про державну реєстрацію прав; про внесення змін до запису Державного реєстру прав; про скасування; про заборону вчинення реєстраційних дій; про відкликання заяви; про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; інший. Під час формування заяви обирається один із передбачених цим підпунктом типів заяви; 2) заявника: прізвище; ім`я; по батькові (за наявності); унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (за наявності); реквізити документа, що посвідчує особу заявника: - назва документа; - серія документа (за наявності); - номер документа; - дата видачі документа; - уповноважений суб`єкт, що видав документ; - строк дії документа (за наявності); - додаткові відомості про документ (за наявності); реквізити документа, що підтверджує повноваження заявника діяти від імені іншої особи (у разі подання заяви уповноваженою на те особою): - назва документа; - серія документа (за наявності); - номер документа; - дата видачі документа; - уповноважений суб`єкт, що видав документ; - строк дії документа (за наявності); - додаткові відомості про документ (за наявності).

У разі формування заяви, що подається декількома заявниками, відомості про заявника зазначаються щодо кожного такого заявника.

Статтею 24 Закону № 1952-IV визначено підстави для відмови в державній реєстрації прав:

1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону;

2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою;

3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом;

4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження;

5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;

6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно;

7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем;

8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав;

9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса;

10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі;

11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав;

12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Відмова в державній реєстрації прав з підстав, зазначених у частині першій цієї статті, не застосовується у разі:

1) наявності помилки в Державному земельному кадастрі, що виникла після перенесення інформації про земельні ділянки з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру (розташування в межах земельної ділянки частини іншої земельної ділянки, невідповідність меж земельної ділянки, зазначених у Державному реєстрі земель, її дійсним межам);

2) невідповідності площі земельної ділянки, зазначеної в Державному реєстрі земель, її дійсній площі у результаті зміни методів підрахунку (округлення);

3) невідповідності відомостей про земельну ділянку в Державному земельному кадастрі відомостям, що містяться в документі, який посвідчує речове право на неї, якщо така невідповідність виникла внаслідок внесення змін або виправлення помилки у відомостях Державного земельного кадастру про земельну ділянку після оформлення документа, що є підставою для виникнення відповідного речового права на земельну ділянку. У такому разі пріоритет мають відомості Державного земельного кадастру;

4) зміни найменування акціонерного товариства у зв`язку із зміною типу акціонерного товариства або перетворенням акціонерного товариства в інше господарське товариство.

Відмова в державній реєстрації прав з підстави, зазначеної у пункті 6 частини першої цієї статті, не застосовується у разі:

1) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно;

2) державної реєстрації права власності на нерухоме майно з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав за особою, щодо якої або щодо майна якої наявні обтяження у спеціальному розділі Державного реєстру прав, чи в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, що є невід`ємною архівною складовою частиною Державного реєстру прав;

3) державної реєстрації права власності на нерухоме майно, що набувається у результаті його примусової реалізації відповідно до закону;

4) державної реєстрації інших обтяжень речових прав на нерухоме майно (крім іпотеки);

5) державної реєстрації речових прав на нерухоме майно за наявності згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна - у разі якщо обтяженням є заборона відчуження нерухомого майна, що виникла на підставі договору, або податкова застава;

6) державної реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі свідоцтва про право на спадщину;

7) державної реєстрації права власності на нерухоме майно іпотекодержателем - фінансовою установою в порядку, передбаченому статтями 33-38 Закону України "Про іпотеку". Наявність зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки обтяжень, інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Відмова в державній реєстрації прав з підстав, не передбачених частиною першою цієї статті, заборонена.

Відповідно до статті 37 Закону № 1952-IV рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Міністерство юстиції України розглядає скарги:

1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);

2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.

Територіальні органи Міністерства юстиції України розглядають скарги:

1) на рішення (крім рішення про державну реєстрацію прав), дії або бездіяльність державного реєстратора;

2) на дії або бездіяльність суб`єктів державної реєстрації прав.

Територіальний орган Міністерства юстиції України розглядає скарги щодо державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, які здійснюють діяльність у межах території, на якій діє відповідний територіальний орган.

Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України протягом 15 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.

У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.

Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв`язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв`язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

У разі якщо останній день строку для подання скарг, зазначеного у частині третій цієї статті, припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається перший робочий день, що настає за вихідним або святковим днем.

Скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України подається особою, яка вважає, що її права порушено, у письмовій формі та має містити:

1) повне найменування (ім`я) скаржника, його місце проживання чи перебування (для фізичних осіб) або місцезнаходження (для юридичних осіб), а також найменування (ім`я) представника скаржника, якщо скарга подається представником;

2) реквізити рішення державного реєстратора, яке оскаржується;

3) зміст оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності та норми законодавства, які порушено, на думку скаржника;

4) викладення обставин, якими скаржник обґрунтовує свої вимоги;

5) відомості про наявність чи відсутність судового спору з порушеного у скарзі питання, що може мати наслідком скасування оскаржуваного рішення державного реєстратора та/або внесення відомостей до Державного реєстру прав;

6) підпис скаржника або його представника із зазначенням дати складання скарги.

До скарги додаються засвідчені в установленому порядку копії документів, що підтверджують факт порушення прав скаржника у результаті прийняття рішення державним реєстратором (за наявності), а також якщо скарга подається представником скаржника - довіреність чи інший документ, що підтверджує повноваження такого представника, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

Скарга на рішення про державну реєстрацію прав розглядається в порядку, визначеному цим Законом, виключно за умови, що вона подана особою, яка може підтвердити факт порушення її прав у результаті прийняття такого рішення.

Якщо скарга на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації прав подається представником скаржника, до скарги додається довіреність чи інший документ, що підтверджує його повноваження, або копія такого документа, засвідчена в установленому порядку.

За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:

1) відмову у задоволенні скарги;

2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:

а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;

б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;

в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;

в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;

г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;

е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;

є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.

Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.

У рішенні Міністерства юстиції України чи його територіального органу за результатами розгляду скарги можуть визначатися декілька шляхів задоволення скарги.

Рішення, прийняте за результатами розгляду скарги, надсилається скаржнику протягом трьох робочих днів з дня його прийняття.

У разі якщо за результатами розгляду скарги Міністерством юстиції України чи його територіальними органами виявлено прийняття державними реєстраторами чи суб`єктами державної реєстрації прав рішень з порушенням законодавства, що має наслідком порушення прав та законних інтересів фізичних та/або юридичних осіб, Міністерство юстиції України, його територіальні органи вживають заходів щодо негайного повідомлення про це відповідних правоохоронних органів для вжиття необхідних заходів.

Рішення, передбачені підпунктами "а" - "в" пункту 2 частини шостої цієї статті, виконуються не пізніше наступного робочого дня після прийняття такого рішення шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру прав. Для виконання таких рішень повторне подання документів для проведення державної реєстрації прав та сплата адміністративного збору не вимагаються.

Технічний адміністратор Державного реєстру прав у день надходження рішень, передбачених підпунктами "г" та "ґ" пункту 2 частини шостої цієї статті, забезпечує їх негайне виконання. Порядок тимчасового блокування та анулювання доступу до Державного реєстру прав визначається Міністерством юстиції України.

Рішення, передбачені підпунктами "е" та "є" пункту 2 частини шостої цієї статті, виконуються Міністерством юстиції України, його територіальними органами невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня їх прийняття.

У разі прийняття рішення про тимчасове блокування або анулювання доступу нотаріуса до Державного реєстру прав Міністерство юстиції України вирішує питання про передачу на розгляд суб`єкту державної реєстрації прав, що забезпечує зберігання реєстраційних справ у паперовій формі, документів, що подані для проведення реєстраційних дій та перебувають на розгляді у відповідного нотаріуса.

Міністерство юстиції України та його територіальні органи відмовляють у задоволенні скарги, якщо:

1) скарга оформлена без дотримання вимог, визначених частиною п`ятою цієї статті;

2) на момент прийняття рішення за результатом розгляду скарги відбулася державна реєстрація цього права за іншою особою, ніж зазначена у рішенні, що оскаржується;

3) наявна інформація про судове рішення або ухвалу про відмову позивача від позову з того самого предмета спору, про визнання позову відповідачем або затвердження мирової угоди сторін;

4) наявна інформація про судове провадження у зв`язку із спором між тими самими сторонами, з тих самих предмета і підстав;

5) є рішення цього органу з того самого питання;

6) в органі розглядається скарга з цього питання від того самого скаржника;

7) скарга подана особою, яка не має на це повноважень;

8) закінчився встановлений законом строк подачі скарги;

9) розгляд питань, порушених у скарзі, не належить до компетенції органу;

10) державним реєстратором, територіальним органом Міністерства юстиції України прийнято таке рішення відповідно до законодавства.

Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.

Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 затверджено Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації.

Пунктом 2 Порядку № 1128 передбачено, що для забезпечення розгляду скарг суб`єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін`юстом або відповідним територіальним органом.

Відповідно до пунктів 3, 8-14 Порядку № 1128 розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено (далі - скаржник), що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов`язкові відомості, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та / або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.

У разі коли під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, Мін`юст чи відповідний територіальний орган здійснює колегіальний розгляд такої скарги на предмет наявності (відсутності) порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, що оскаржуються.

Якщо під час розгляду Мін`юстом скарги у сфері державної реєстрації відповідно до пункту 5 цього Порядку не виявлено підстав для відмови в її задоволенні чи підстав для пересилання її за належністю, проте встановлено наявність очевидних порушень закону в рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту, розгляд такої скарги здійснюється Мін`юстом невідкладно без розгляду її колегіально.

Під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації Мін`юст чи відповідний територіальний орган встановлює наявність обставин, якими обґрунтовано скаргу, та інших обставин, які мають значення для її об`єктивного розгляду, зокрема шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), у разі необхідності витребовує документи (інформацію) і вирішує:

1) чи мало місце рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту;

2) чи було оскаржуване рішення, дія або бездіяльність державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіального органу Мін`юсту прийнято, вчинено на законних підставах;

3) чи належить задовольнити скаргу у сфері державної реєстрації або відмовити в її задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у скарзі у сфері державної реєстрації;

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Для розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально Мін`юст чи відповідний територіальний орган запрошує скаржника, державного реєстратора, суб`єкта державної реєстрації, територіальний орган Мін`юсту, рішення, дія або бездіяльність яких оскаржується, а також інших заінтересованих осіб, зазначених у скарзі у сфері державної реєстрації або встановлених відповідно до відомостей реєстрів.

Відсутність осіб, визначених абзацом першим цього пункту, під час розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально не є перешкодою для її розгляду.

Розгляд скарг у сфері державної реєстрації колегіально під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», проводиться з урахуванням обмежень, встановлених відповідним рішенням Кабінету Міністрів України.

Мін`юст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін`юсту та додатково одним з таких способів:

1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);

2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).

Копії скарги у сфері державної реєстрації та доданих до неї документів надаються особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку (крім скаржника), в день розгляду Мін`юстом чи відповідним територіальним органом скарги у сфері державної реєстрації колегіально.

За результатом розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально колегія формує висновок про те, чи:

1) встановлено наявність порушень закону у рішеннях, діях або бездіяльності державного реєстратора, суб`єктів державної реєстрації, територіальних органів Мін`юсту;

2) підлягає скарга у сфері державної реєстрації задоволенню (в повному обсязі чи частково (з обов`язковим зазначенням в якій частині) шляхом прийняття Мін`юстом чи відповідним територіальним органом рішень, передбачених законом.

За результатами розгляду скарги у сфері державної реєстрації, у тому числі колегіально, Мін`юст чи відповідний територіальний орган приймає рішення про задоволення скарги у сфері державної реєстрації або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених законом.

У п. 17 Порядку № 1128 передбачено, що рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду.

11. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що законодавством визначено чіткий порядок вчинення реєстраційних дій та повноваження суб`єктів державної реєстрації, одним з яких є нотаріус.

12. Разом з тим, законодавець передбачив можливість оскарження рішень (дій) державного реєстратора (нотаріуса) в досудовому порядку до Мін`юсту, якому, у свою чергу, надано повноваження проводити перевірку дотримання державним реєстратором нормативно визначеного порядку вчинення відповідної реєстраційної дії (прийняття реєстраційного рішення).

13. Обставини справи, установлені судом апеляційної інстанції.

Перевіряючи доводи апеляційної скарги та усуваючи неповноту з`ясування судом першої інстанції обставин цієї справи, колегія суддів установила, що 06.04.2020 та 07.04.2020 Позивачкою за заявами ТОВ «Фінансова компанія «Конкорд факторинг» в особі його представника було зареєстровано обтяження, а саме іпотеку та заборону, щодо земельних ділянок за кадастровими номерами 3210900000:01:173:0030 та 3210900000:01:173:0029, власником яких є станом на час цих реєстраційних дій була особа, інша особа - ТОВ «Сарафан», інформація щодо якої в іпотечних договорах та документах, що були долучені до відповідних заяв іпотекодавця - ТОВ «ФК Конкорд факторинг», відсутня.

Станом на час прийняття Позивачкою рішень за вказаними заявами та внесення нею відповідних записів до Державного реєстру речових прав (далі - Реєстр) щодо однієї з вказаних земельних ділянок (кадастровий номер 3210900000:01:173:0030) у Реєстрі містився запис про обтяження (арешт), внесений на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 12.12.2019 у справі № 761/47179/19, якою встановлено заборону проведення щодо такої ділянки будь-яких реєстраційних дій.

Висновки суду апеляційної інстанції.

14. Отже, приватним нотаріусом ОСОБА_1. під час прийняття реєстраційних рішень від 06.04.2020 та від 07.04.2020 та внесення відповідних записів до Реєстру не було перевірено наявності/відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на земельні ділянки за кадастровими номерами 3210900000:01:173:0030 та 3210900000:01:173:0029, незважаючи на те, що в Реєстрі містилися відомості про власника таких ділянок (ТОВ «Сарафан»), який є іншою особою, ніж заявник (ТОВ «ФК «Конкорд факторинг»), та інформація щодо якого відсутня у документах, які були надані Позивачці для вчинення вказаних реєстраційних дій.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, приватним нотаріусом ОСОБА_1. при вчиненні казаних реєстраційних дій не було перевірено наявності/відсутності вже зареєстрованих обтяжень щодо відповідних ділянок (зокрема ділянки за кадастровим номером 3210900000:01:173:0030, щодо якої було зареєстровано арешт на підставі судового рішення).

15. Колегія суддів зазначає, що наведені обставини вказують на порушення Позивачкою ст.ст. 10, 18, 24 Закону № 1952-IV та вимог Порядку № 1127, що й стало підставою для прийняття Відповідачем спірного наказу, такі обставини підтверджуються матеріалами справи та не спростовані Позивачкою.

16. Доводи Позивачки про те, що вищевказані реєстраційні рішення від 06.04.2020 та від 07.04.2020 були нею прийняті на підставі відповідних судових рішень, а саме рішення Господарського суду Київської області від 01 липня 2015 року у справі №910/869/15 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 28 січня 2016 року у справі №910/16846/15, не спростовують допущення нею вищеозначених порушень законодавства.

При цьому у контексті аналізу наведених доводів Позивачки судова колегія зазначає, що ТОВ «Сарафан», яке було зареєстровано власником вищевказаних земельних ділянок станом на час вчинення нотаріусом ОСОБА_1 спірних реєстраційних дій, не було учасником означених судових процесів, а вказані судові рішення стосуються вирішення спорів щодо оскарження, зокрема визнання недійсними, певних договорів і не містять жодного зобов`язання щодо вчинення державним реєстратором, у тому числі нотаріусом, будь-яких дій та/або щодо усунення суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на земельні ділянки за кадастровими номерами 3210900000:01:173:0030 та 3210900000:01:173:0029. Тому ці та інші обставини Позивачка була зобов`язана перевірити при вчиненні відповідних реєстраційних дій, що нею зроблено не було та призвело до порушення ст.ст. 10, 18, 24 Закону № 1952-IV та вимог Порядку № 1127.

17. Водночас, аналізуючи доводи учасників справи, судова колегія зазначає, що в межах розгляду цієї справи судом не перевіряється наявність або відсутність у ТОВ «Сарафан» та/або у ТОВ «ФК «Конкорд факторинг» чи в будь-якої іншої особи речових прав або обов`язків щодо майна, відносно якого нотаріусом ОСОБА_1. були прийняті означені вище реєстраційні рішення.

При вирішенні цієї справи колегія суддів перевіряє виключно оскаржуваний Позивачкою наказ Мінюсту та, відповідно, підстави, з яких він прийнятий, що зумовлює необхідність перевірки дотримання нотаріусом вимог законодавства при вчиненні відповідних реєстраційних дій (рішень), які були предметом перевірки Колегії Мінюсту.

18. Разом з тим доводи Позивачки про те, що оскаржуваний нею наказ прийнятий Відповідачем поза межами його повноважень, оскільки при прийнятті цього наказу Мінюст фактично розглянув скаргу ТОВ «Сарафан» на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, набутих на підставі рішення суду, яке на її переконання може бути оскаржено лише в судовому порядку, апеляційний суд відхиляє з наступних підстав.

Так, відповідно до пункту 1 частини другої статті 37 Закону № 1952-IV, на який посилається Позивачка, Міністерство юстиції України розглядає скарги: на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір).

Водночас колегія суддів зазначає, що ані судовими рішеннями, на підставі яких, за твердженням Позивачки, нею були вчинені означені вище реєстраційні дії (рішення) від 06.07.2020 та від 07.04.2020, ані іншими судовими рішеннями, які були ухвалені станом на час прийняття Мінюстом спірного наказу, безпосередньо не встановлено право ТОВ «ФК «Конкорд факторинг» на відповідне майно (земельні ділянки), а лише вирішено певні спори щодо дійсності договорів та майнових прав та обов`язків їх сторін і відповідні судові спори не є спорами щодо вказаного нерухомого майна в розумінні пункту 1 частини другої статті 37 Закону № 1952-IV. Тому вказані обставини не свідчать про відсутність у Відповідача повноважень щодо розгляду скарг ТОВ «Сарафан» на вказані рішення нотаріуса ОСОБА_1.

19. Разом з тим, перевіряючи всі доводи учасників справи, колегія суддів частково враховує твердження Позивачем про те, що при зверненні із заявами щодо реєстрації речових прав на земельні ділянки за кадастровими номерами 3210900000:01:173:0030 та 3210900000:01:173:0029 ТОВ «ФК «Конкорд факторинг» було надано документи, які підтверджували повноваження представника цього товариства та щодо помилковості висновків Колегії Мінюсту з приводу ненадання таких документів.

Водночас судова колегія зазначає, що такі обставини, з огляду на встановлені вище грубі порушення Позивачкою вимог законодавства при прийнятті реєстраційних рішень від 06.04.2020 та від 07.04.2020, не спростовують правильності відповідних висновків Колегії Мінюсту та безпосередньо оспорюваного ОСОБА_1 наказу про необхідність застосування до неї відповідних правових наслідків.

Суд наголошує, що, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляд у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.

Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення».

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 23.04.2020 у справі № 813/1790/18 та від 26.06.2019 у справі № 1640/3394/18.

20. Надаючи оцінку всім доводам учасників цієї справи, судова колегія приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд апеляційної інстанції також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

21. Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку про відсутність достатніх та необхідних правових підстав для задоволення позову в цій справі та вважає, що судом першої інстанції при прийнятті спірного рішення було неповно встановлено обставини справи та порушено норми матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

22. Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

23. Отже, апеляційна скарга Міністерства юстиції України підлягає задоволенню, рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 листопада 2022 року - скасуванню, а позов - залишенню без задоволення.

24. Розподіл судових витрат.

З огляду на результат розгляду цієї справи, відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 08 листопада 2022 року - скасувати та ухвалити постанову, якою в задоволенні позову приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, треті особи, яка не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: державне підприємство «Національні інформаційні системи», товариство з обмеженою відповідальністю «Сарафан», товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Конкорд факторинг» про визнання протиправним та скасування наказу - відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Повний текст судового рішення виготовлено 11 травня 2023 року.

Головуючий суддя О.В. Епель

Судді: О.В. Карпушова

Є.І. Мєзєнцев