Постанова

від 10.05.2023 по справі 280/4761/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2023 року

м. Київ

справа № 280/4761/18

адміністративне провадження № К/9901/5055/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року (головуючий суддя: Сіпака А.В.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року (головуючий суддя: Чепурнов Д.В., судді: Сафронова С.В., Мельник В.В.) у справі № 280/4761/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СРК Каскад» до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування припису ,

У С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «СРК Каскад» (далі також позивач або TOB «СРК Каскад») звернулось до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Держпраці у Запорізькій області (далі також відповідач або ГУ Держпраці), у якому просило суд визнати протиправним та скасувати припис відповідача № ЗП2041/650/АВ/П від 24 жовтня 2018 року.

Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 02 жовтня 2019 року позов задовольнив.

Визнав протиправним та скасував припис Головного управління Держпраці у Запорізькій області про усунення виявлених порушень № ЗП2041/650/АВ/П від 24 жовтня 2018 року.

Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 15 січня 2020 року рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року залишив без змін.

24 лютого 2020 року на адресу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, надіслана 20 лютого 2020 року, у якій скаржник просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Верховного Суду від 08 квітня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі. Цією ж ухвалою витребувано справу з суду першої інстанції.

27 квітня 2020 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому він просить в задоволення касаційної скарги відмовити, рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Ухвалою Верховного Суду від 05 травня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12 жовтня 2018 року ГУ Держпраці у Запорізькій області видано наказ № 1691 про проведення інспекційного відвідування TOB «СРК Каскад».

12 жовтня 2018 року заступником начальника ГУ Держпраці у Запорізькій області Ганенко О.О. видано направлення № 892 на проведення інспекційного відвідування TOB «СРК Каскад» з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб в період з 16 жовтня 2018 року по 25 жовтня 2018 року.

У період з 23 жовтня 2019 року по 24 жовтня 2019 року інспекторами ГУ Держпраці у Запорізькій області проведено інспекційне відвідування TOB «СРК Каскад», за результатами якого складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 24 жовтня 2019 року № ЗП2041/650/АВ, згідно з Розділом ІІІ якого виявлені наступні порушення:

Під час проведення інспекційного відвідування ТОВ "СРК Каскад" з питання оформлення трудових відносин відповідачем було встановлено, що 7 осіб допущено до роботи без укладання трудового договору, що порушує вимоги частин 1, 3 статті 24 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України). Так, 3 працівника, а саме: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 виконували роботу на об`єкті будівництва. Обов`язки вищезазначених осіб збігаються з колом обов`язків за посадами - електрогазозварювальник, інженер-будівельник, технік, монтажник будівельний, маляр, слюсар будівельний, які передбачені класифікатором професій, за кодами відповідно - 7212, 2142.2, 3119, 7120, 7141, 1233. Щодо інших осіб, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 виконували монтаж трубопроводів. Обов`язки вищезазначених осіб збігаються з колом обов`язків за посадами - електрогазозварювальник, інженер-будівельник, технік, монтажник будівельний, які передбачені класифікатором професій, за кодами відповідно - 7212, 2142.2,3119,7120. Крім того, директором ТОВ "СРК КАСКАД" ОСОБА_8 27 грудня 2017 року та 14 серпня 2018 року затверджено штатні розписи, у яких присутні всі вищевказані посади. Відповідно до інформації з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців основним видом діяльності за КВЕД ТОВ "СРК КАСКАД" є 41.20 - будівництво житлових і нежитлових будівель. За позицією відповідача, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 були допущені до виконання робіт з будівництва об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми та значними наслідками без укладення трудового договору. Представником ТОВ "СРК КАСКАД" надані наступні договори підряду:

№ 1608/1 від 16.08.2018, укладений між ТОВ "СРК КАСКАД", як Замовник в особі директора ОСОБА_8 , та ОСОБА_1 , як виконавець;

№1608/2 від 16.08.2018 та №0207/1 від 02.07.2018, укладені між ТОВ "СРК КАСКАД", як Замовник в особі директора ОСОБА_8 , та ОСОБА_2 , як виконавець;

договір підряду №1608/3 від 16.08.2018, укладений між ТОВ "СРК КАСКАД", як Замовник в особі директора ОСОБА_8 , та ОСОБА_3 , як виконавець;

договір підряду №0207/2 від 02.07.2018, укладений між ТОВ "СРК КАСКАД", як Замовник в особі директора ОСОБА_8 , та ОСОБА_4 , як виконавець;

договір підряду №0207/3 від 02.07.2018, укладений між ТОВ "СРК КАСКАД", як Замовник в особі директора ОСОБА_8 , та ОСОБА_5 , як виконавець;

договір підряду №0207/4 від 02.07.2018, укладений між ТОВ "СРК КАСКАД", як Замовник в особі директора ОСОБА_8., та ОСОБА_6 , як виконавець;

договір підряду №0207/5 від 02.07.2018, укладений між ТОВ "СРК КАСКАД", як Замовник в особі директора ОСОБА_8, та ОСОБА_7 , як виконавець.

Акт інспекційного відвідування отримано представником позивача 31 жовтня 2018 року, про що свідчить його підпис про отримання.

Також 24 жовтня 2019 року головним державним інспектором ГУ Держпраці у Запорізькій області Спаська Н.Д. винесено припис про усунення виявлених порушень № ЗП2041/650/АВ/П.

05 листопада 2018 року позивачем подано заперечення (зауваження) щодо проведеного інспекційного відвідування та складеного Акту від 24 жовтня 2018 року.

13 листопада 2018 року постановою № ЗП2041/650/АВ/П/ПТ/ТД-ФС за порушення вимог частин 1, 3 статті 24 КЗпП України на позивача накладено штраф у розмірі 781830,00 грн.

Підставою для винесення оскаржуваного припису та постанови № ЗП2041/650/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 13 листопада 2018 року, були однакові обставини, що встановлені під час проведення інспекційного відвідування, за результатами якого складено акт № ЗП2041/650/АВ, датований 24 жовтня 2018 року.

Судом встановлено, що за результатом розгляду справи № 280/4982/18 за позовом ТОВ "СРК Каскад" до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови позовні вимоги ТОВ "СРК Каскад" задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області № ЗП2041/650/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 13 листопада 2018 року про накладення на ТОВ "СРК Каскад" штрафу в розмірі 781 830,00 грн.

Рішення у справі №280/4982/18 набрало законної сили 05 червня 2019 року.

IIІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ

Позивач вважав, що акт та припис були складені із порушенням Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295 (далі також Порядок № 295). Акцентував увагу на тому, що наявність процедурних порушень під час інспекційного відвідування та винесення припису № ЗП2041/650/АВ/П від 24 жовтня 2018 року, а також недотримання відповідачем пунктів 21, 24 Порядку № 295 є самосійною підставою для скасування припису. Тобто процедурні порушення відповідача під час здійснення інспекційного відвідування породжують наслідки скасування припису.

В свою чергу відповідач заперечував проти позовних вимог у повному обсязі, вважав їх непоґрунтованими, безпідставними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує, що прийнятті рішення є законними, обґрунтованими та відповідають вимогам закону. Проведене інспекційне відвідування позивача здійснено відповідно до вимог чинного законодавства та з належним дотриманням прав позивача, а тому підстави для скасування припису № ЗП2041/650/АВ/П від 24 жовтня 2018 року відсутні.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Враховуючи наявність судового рішення у справі № 280/4982/18, яким визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області № ЗП2041/650/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 13 листопада 2018 року про накладення на ТОВ «СРК Каскад» штрафу в розмірі 781 830,00 грн та спростовано наявність виявлених порушень, що зафіксовані у акті № ЗП2041/650/АВ від 24 жовтня 2018 року, суди першої та апеляційної інстанцій, враховуючи положення частини 4 статті 78 КАС України, прийшли до висновків про наявність підстав для задоволення позовних вимог та скасування оскарженого припису про усунення виявлених порушень № ЗП2041/650/АВ/П.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ

В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначено, що суди першої та апеляційної інстанцій не правильно застосували норми матеріального та процесуального права при ухваленні судових рішень відповідно до пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України.

Наполягає на протиправній підміни роботодавцями трудових договорів цивільно-правовими, на фактичному допуску працівника до виконання посадових обов`язків без укладення трудового договору у порушення вимог статті 24 КЗпП України.

Позивач у відзиві на касаційну скаргу вважає рішення судів попередніх інстанцій законними та обґрунтованими, акцентує увагу на рішенні суду у справі № 280/4982/18, яке набрало законної сили.

VІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Так, за змістом частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Так, у відповідності з положеннями частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1, 7 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96, Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, крім іншого, з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю. Держпраці здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідач, Головне управління Держпраці у Запорізькій області є суб`єктом владних повноважень - територіальним органом Державної служби України з питань праці, який забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України від 05.04.2007 № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі також Закон № 877-V).

Так, за приписами статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, який затверджений постановою Кабінетом Міністрів України від 26.04.2017 № 295 визначено процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (включаючи їх структурні та відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування).

За змістом пункту 2 Порядку № 295 державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці, серед інших, Держпраці та її територіальних органів.

Згідно із пунктами 19, 20, 21 за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об`єкта відвідування або його уповноваженим представником.

Один примірник акта залишається в об`єкта відвідування.

Якщо об`єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід`ємною частиною.

Зауваження можуть бути подані об`єктом відвідування не пізніше трьох робочих днів з дати підписання акта. Письмова вмотивована відповідь на зауваження надається інспектором праці не пізніше ніж через три робочих дні з дати їх надходження.

Пунктами 23, 24 Порядку № 295 передбачено, що припис є обов`язковою для виконання у визначені строки письмовою вимогою інспектора праці про усунення об`єктом відвідування порушень законодавства про працю, виявлених під час інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Припис вноситься об`єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акта (відмови від підписання), а в разі наявності зауважень - наступного дня після їх розгляду.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час проведення перевірки позивача були виявлені порушення законодавства про працю, наведені у висновках акта інспекційного відвідування, та на підставі встановлених порушень було винесено оскаржуваний припис відповідно до якого приписано усунути позивачу порушення та забезпечити виконання вимог, зазначених у ньому, а саме: дотримуватись вимог частин 1, 3 статті 24 КЗпП України .

Статтею 24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За висновками Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеними, зокрема, у постанові від 19 травня 2021 року у справі № 2340/4811/18, взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами, в тому числі, статті 208 Цивільного кодексу України

Загальне визначення цивільно-правового договору наведено у статті 626 Цивільного кодексу України (далі також ЦК України). Так, вказаною нормою встановлено, що договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядчик) зобов`язується на свій ризик, виконати певну роботу за завданням іншої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно зі статтею 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли угоди з усіх істотних умов договору.

За положеннями частини першої статті 854 Цивільного кодексу України замовник виплачує належну підрядчику суму за результатами виконаної роботи.

Так, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов`язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постанові від 16.06.2020 у справі №815/5427/17, на яку наявне посилання у касаційній скарзі, а також у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №820/1432/17 (провадження №К/9901/15518/18), від 13.06.2019 у справі №815/954/18 (провадження №К/9901/3195/19), у справі №1840/2507/18 (провадження №К/9901/10124/19), у справі №824/896/18-а (провадження №К/9901/10149/19) та від 03.03.2020 у справі №1540/3913/18.

Характерними ж ознаками трудових відносин є:

систематична виплата заробітної плати за процес праці (а не її результат);

підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку;

виконання роботи за професією (посадою), визначеною Національним класифікатором України ДК 003:2010 "Класифікатор професій", затвердженим наказом Держспоживстандарту від 28.07.2010 №327 (далі також Класифікатор професій);

обов`язок роботодавця надати робоче місце;

дотримання правил охорони праці на підприємстві, в установі, організації тощо.

Такий висновок щодо застосування норм права неодноразово викладений Верховним Судом у постановах від 14.05.2020 (справа №640/1099/19), від 09.07.2020 (справа №821/851/17), від 02.02.2021 (справа №0540/5987/18-а) та інших постановах Верховного Суду.

Водночас, за висновками Верховного Суду щодо застосування норм права, викладеними, зокрема, у постанові від 19.05.2021 у справі №2340/4811/18, взаємовідносини фізичної особи і роботодавця можуть виникати як на підставі трудового, так і на підставі цивільно-правового договору. При цьому сторони цивільно-правової угоди укладають договір в письмовій формі згідно з вимогами, в тому числі, статті 208 Цивільного кодексу України.

Верховний Суд враховує, що особа має право реалізовувати свої здібності до праці шляхом укладення трудового договору або цивільно-правового, водночас зазначене залежить від характеру праці і якщо ці відносини мають ознаки трудових, то відповідно до імперативних положень частини третьої статті 24 Кодексу Законів про працю України роботодавцю забороняється залучати працівника до роботи без укладення трудового договору в усній або письмовій формі.

В залежності від характеру трудових функцій, обсягу роботи, її систематичності та постійності (сезонності) тощо, трудові договори можуть укладатись на невизначений строк (безстроковий договір), на визначений строк, встановлений за погодженням сторін (строковий договір) або ж на час виконання певної роботи. Таке правове регулювання трудових відносин щодо видів договорів наведено у статті 23 Кодексу Законів про працю України.

Водночас, виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

Отже, основною ознакою, що відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Основними ознаками трудового договору, є: праця юридично несамостійна, протікає в рамках певного підприємства, установи, організації (юридичної особи) або в окремого громадянина (фізичної особи); шляхом виконання в роботі вказівок і розпоряджень власника або уповноваженого ним органу; праця має гарантовану оплату; виконання роботи певного виду (трудової функції); трудовий договір, як правило, укладається на невизначений час; здійснення трудової діяльності відбувається, як правило, в складі трудового колективу; виконання протягом встановленого робочого часу певних норм праці; встановлення спеціальних умов матеріальної відповідальності; застосування заходів дисциплінарної відповідальності; забезпечення роботодавцем соціальних гарантій.

Такі висновки узгоджуються із правовою позицією, викладеною, зокрема у постановах Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 820/1432/17, від 06.03.2019 у справі № 802/2066/16-а, від 13.06.2019 у справі № 815/954/18, від 02.02.2021 у справі № 0540/5987/18-а.

Судами попередніх інстанцій взято до уваги, що за результатом розгляду справи № 280/4982/18 за позовом ТОВ «СРК Каскад» до Головного управління Держпраці у Запорізькій області про визнання протиправною та скасування постанови позовні вимоги задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Головного управління Держпраці у Запорізькій області № ЗП2041/650/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 13.11.2018 про накладення на Товариство з обмеженою відповідальністю «СРК Каскад» штрафу в розмірі 781830,00 грн.

При розгляді справи № 280/4982/18 судом встановлено, що не знайшли свого підтвердження висновки, викладені в акті інспектування № ЗП 2041/650/АВ щодо допуску фізичних осіб ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 до роботи без оформлення трудового договору, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для застосування відповідачем до позивача штрафних санкцій, передбачених абзацом 2 частини 2 статті 265 КЗпП України.

Рішення у справі № 280/4982/18 набрало законної сили 05 червня 2019 року.

Згідно із інформацією з Єдиного загального реєстру судових рішень, яка є загальнодоступною, ухвалою Верховного Суду від 08 серпня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпраці у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 15 січня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року у справі № 280/4982/18.

За змістом частини 4 статті 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Тобто, за змістом частини четвертої статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, у якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Отже, враховуючи вищезазначене рішення у справі № 280/4982/18, яке набрало законної сили, у межах якого надана оцінка тотожним обставинам, а інших доказів на спростування преюдиційних обставин відповідачем не надано, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що оскаржуваний припис про усунення виявлених порушень № ЗП2041/650/АВ/П винесено не обґрунтовано.

За змістом статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у справі.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, і не підлягають скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління Держпраці у Запорізькій області залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2020 року у справі № 280/4761/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін

А.А. Єзеров

В.М. Шарапа