Постанова

від 11.05.2023 по справі 640/4730/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 року

м. Київ

справа № 640/4730/20

адміністративні провадження №К/9901/10346/21, № К/9901/22660/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Дашутіна І.В., Васильєвої І.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Головного управління ДПС у м.Києві як відокремленого підрозділу ДПС України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року (головуючий суддя Кучма А.Ю., судді: Безименна Н.В., Бєлова Л.В.), на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року (головуючий суддя Кучма А.Ю., судді: Безименна Н.В., Бєлова Л.В.) у справі №640/4730/20 за позовом Приватного акціонерного товариства "Кордон Авіа Сервіс" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Кордон Авіа Сервіс» звернулося з позовом до суду, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 21 листопада 2019 року № 000974504 та № 000975504. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податкові повідомлення-рішення винесені з порушенням норм чинного законодавства, оскільки на підтвердження господарських операцій Товариство надало податковому органі під час перевірки усі необхідні первинні документи, які були підставою формування даних бухгалтерського та податкового обліку.

Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 28 вересня 2020 року у задоволенні позову відмовив повністю.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено, а судом не встановлено, що здійснені ним господарські операції з контрагентами ТОВ «Смоукенд Груп» та ТВ «ТК Артеміда» мали реальний характер, з урахуванням того, що в них були відсутні трудові ресурси та виробничі можливості для виконання відповідного обсягу робіт, а також не встановлено відповідність господарських операцій діловій меті.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 18 лютого 2021 року скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нове, яким позов задовольнив.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що подані Товариством докази підтверджують вчинення ним дій, спрямованих на реальне виконання умов укладених з ТОВ «Смоукенд Груп» та ТВ «ТК Артеміда» угод, зокрема, отримання і надання послуг, оплата їх вартості, використання їх у подальшій господарській діяльності.

Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року заяву Приватного акціонерного товариства «Кордон Авіа Сервіс» про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на користь Приватного акціонерного товариства «Кордон Авіа Сервіс» судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 57430,42 (п`ятдесят сім тисяч чотириста тридцять гривень 42 коп) грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн (вісім тисяч гривень).

Задовольняючи заяву позивача про вирішення питання щодо розподілу судових витрат, суд апеляційної інстанції виходив з того, що наданими позивачем доказами підтверджено понесені витрати на правничу допомогу, а також підтверджено час, витрачений адвокатом для надання послуг.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати зазначене рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга на судове рішення по суті позовних вимог обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно встановив обставини у справі, не дослідив докази у справі, не дослідив у повній мірі діяльність контрагентів позивача, а також реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами - ТОВ «Смоукенд Груп» та ТВ «ТК Артеміда», не досліджено матеріальні, фінансові, трудові ресурси, технічні можливості вказаних контрагентів.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить у задоволенні касаційної скарги податкового органу відмовити, а судове рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

26 травня 2021 року Верховним Судом відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року.

Не погоджуючись із судовими рішеннями щодо розподілу витрат на правову допомогу, відповідач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга на додаткове судове рішення щодо розподілу витрат на правову допомогу обґрунтована тим, що заявлені витрати на правову допомогу є явно неспівмірні зі складністю справи.

У відзиві на касаційну скаргу позивач просить додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Ухвалою Верховного Суду від 7 липня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року.

Верховний Суд, обговоривши доводи касаційних скарг, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційних скарг з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 3 жовтня 2019 року по 30 жовтня 2019 року Головним управлінням ДПС у м. Києві проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «Кордон Аавіа Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства України при визначенні по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Смоукед-Груп» за листопад, грудень 2018 року та січень 2019 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК Артеміда» за грудень 2018 року показників декларації з податку на додану вартість.

За результатами проведеної перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві складено акт від 6 листопада 2019 року №231/26-15-14-04-04/32070105, яким встановлено порушення Приватним акціонерним товариством «Кордон Авіа Сервіс» вимог пункту 44.1 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в період, що перевірявся, на загальну суму 1 113 076 грн, у тому числі за: листопад 2018 року - 165 770 грн, грудень 2018 року - 937 306 грн та завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та податкового кредиту за січень 2019 року на суму 64 673 грн.

На підставі складеного акта перевірки Головним управлінням ДПС у м. Києві винесено податкові повідомлення-рішення:

від 21 листопада 2019 року №000974504, яким зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 64 673 грн;

від 21 листопада 2019 року №000975504, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 1 391 345 грн, з яких: за податковими зобов`язаннями в розмірі 1 113 076 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 278 269 грн.

Не погоджуючись із діями відповідача, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.

В аспекті заявлених вимог, Верховний Суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Пунктом 187.7 статті 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань у разі постачання товарів/послуг з оплатою за рахунок бюджетних коштів є дата зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку або дата отримання відповідної компенсації у будь-якій іншій формі, включаючи зменшення заборгованості такого платника податку за його зобов`язаннями перед бюджетом.

Згідно із пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 Кодексу, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені розділом V Кодексу (пункт 200.2 статті 200 Кодексу).

Відповідно до пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Підпунктом 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до статті 9 розділу 3 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною другою статті 9 даного Закону передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають фактично відбутись, вони повинні підтверджуватись належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, а також такі операції мають спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції, в іншому випадку відповідні документи не можуть мати статус таких документів для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, які передбачені законодавством.

Окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або неповних даних, на підставі яких неможливо встановити якісні, кількісні характеристики операцій, на виконання яких такі документи складені.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції, що надаються.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити такі обставини: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Отже, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування як витрат так і податкового кредиту, а отже, з`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Судами попередніх інстанцій установлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК Артеміда», як продавцем, та Приватним акціонерним товариством «Кордон Авіа Сервіс», як покупцем, укладено договір поставки №0312118АК від 3 грудня 2018 року, за умовами якого продавець зобов`язується в порядку та строки, встановлені договором, передати товар у власність покупцеві, в певній кількості, відповідної якості і за погодженою ціною, а останній прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених даним договором. Розділом 2 договору погоджено, що кількість, асортимент, ціна за одиницю товару, що поставляється, вказується у видатковій накладній та/або товарно-транспортній накладній. При цьому сторони погодилися, що покупець надає продавцю заявку, а продавець зобов`язаний затвердити заявку покупця на протязі одного банківського дня. В якості підтвердження заявки продавець надає покупцю рахунок на оплату. Поставка товару за цим договором здійснюється у відповідності до Міжнародних правил тлумачення торговельних термінів «Інкотермс 2010», на умовах: EXW (склад в м. Кривий Ріг).

Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК Артеміда» та Приватним акціонерним товариством «Кордон Авіа Сервіс» погоджено специфікації на поставку партії товару та поставку товару здійснено згідно із видатковими накладними.

Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК Артеміда» за спірними операціями виписано на користь позивача податкові накладні.

На підтвердження факту оплати та транспортування товару надано товаро-транспортні накладні та копії платіжних доручень.

Також судами досліджувався договір купівлі-продажу №201118 від 20 листопада 2018 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Смоукенд-Груп», як продавцем, та Приватним акціонерним товариством «Кордон Авіа Сервіс», як покупцем, за умовами якого продавець зобов`язується передати у власність покупця належний продавцю товар (згідно замовленню покупця та відповідно виставленим рахункам), а покупець зобов`язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах цього договору. Розділом 2 договору визначено, що продавець повинен повністю передати товар покупцю протягом 10 днів з моменту оплати товару. Документи на товар, які продавець повинен передати покупцю: рахунки-фактури, видаткові накладні. Пунктом 3.1 договору визначено, що ціни на товар, незазначені в прайс-листі, узгоджуються сторонами додатково і зазначаються в рахунках-фактурах і видаткових накладних.

На підтвердження факту придбання товару надано видаткові та податкові накладні, товаро-транспортні накладні, платіжні доручення.

Судом першої інстанції констатовано, що Пунктом 2.4 договору поставки № 0312118АК, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК Артеміда» визначено, що при передачі товару продавець зобов`язаний передати покупцеві наступні документи: рахунок, підписаний уповноваженою особою та скріплений печаткою продавця; видаткову накладну, підписану уповноваженою особою та скріплений печаткою продавця; ТТН, підписану уповноваженою особою та скріплений печаткою продавця; сертифікат якості (копія) на товар, якщо товар підлягає сертифікації.

Проте, під час розгляду справи позивачем суду не пред`явлено рахунки та ТТН, підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою продавця - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Артеміда», а також не пред`явлені рахунки-фактури, складені Товариством з обмеженою відповідальністю «Смоукенд-Груп», передача яких покупцю передбачена пунктом 2.3 договору №201118 від 20 листопада 2018 року.

Також суд першої інстанції відхилив надані позивачем товарно-транспортні накладні як доказ перевезення товару від Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Артеміда», оскільки зазначені товарно-транспортні накладні складені на підставі договору №201118 від 20 листопада 2018 року, укладеного позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «Смоукенд-Груп».

Судами установлено, що Територіальним управлінням Державного бюро розслідувань, розташованим у місті Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №42018110350000111 від 16.07.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.140 КК України. Встановлено, що службові особи ПрАТ «Кордон Авіа Сервіс» за період з 2016-2018 роки, проводили фінансово-господарські операції з підприємствами з ознаками фіктивності, а саме такими як ТОВ «ТК Артеміда», ТОВ «Опторг-Альянс» та ТОВ «Бізнесторгсервіс». В якості свідка допитано ОСОБА_1 , який є директором вищевказаних ТОВ. В ході допиту встановлено, що ОСОБА_1 займається будівельними роботами на території міста Києва, сам про будь які фінансово-господарські дії та безпосереднє ведення діяльності товариств нічого не знає. На запитання про надання своїх документів стороннім особам повідомив, що наприкінці жовтня 2018 року під час пошуку роботи він зустрівся із раніше невідомим йому чоловіком, який запропонував заробити грошових коштів у сумі 500 грн, на що ОСОБА_1 погодився. Стверджував про те, що реєстрацію ТОВ «ТК Артеміда», ТОВ «Опторг-Альянс» та ТОВ «Бізнесторгсервіс» йому не відомо, жодних установчих документів не підписував.

Зазначені обставини у їх сукупності слугували підставою для висновку суду першої інстанції, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту виписані від імені ТОВ «ТК Артеміда», не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами.

Судом першої інстанції зазначено, що статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами.

Викладені в Акті перевірки висновки про порушення позивачем податкового законодавства мотивовані тим, господарські операції за договорами поставки, укладеними позивачем із його контрагентами, не були реальними, оскільки: відсутні основні фонди, виробничі потужності та трудові ресурси для надання таких послуг, в тому числі орендованих у контрагентів; не співпадає номенклатура товару та послуг з придбання і реалізації товарів; не подано звіту про нарахування єдиного внеску ТОВ «Смоукенд Груп»; відсутня затратна частина на оренду офісних та складських приміщень, оплату комунальних послуг, оплату послуг, оплату логістичних послуг, прибирання та інші витрати, необхідні для ведення фінансово-господарської діяльності підприємства.

Натомість суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку доводам контролюючого органу, про відсутність у контрагентів позивача достатньої кількості матеріальних та трудових ресурсів для виконання спірних господарських операцій, без зазначення мотивів їх відхилив. Разом з тим, у акті перевірки контролюючим органом відзначено контрагентів позивача, які декларували відсутність основних засобів; а також встановлено відсутність транспортних засобів та інших основних фондів, в тому числі орендованих, що необхідні для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Апеляційний суд залишив ці обставини поза увагою.

Важливо врахувати, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновку про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Отже, лише за умови підтвердження первинними документами господарських операцій, які є об`єктом оподаткування, платник податків має право на відображення результатів таких операцій у бухгалтерському обліку, на даних якого ґрунтується податкова звітність.

Враховуючи вищевказані норми законодавства, первинні документи, які складені суб`єктами господарської діяльності на операції, що не відповідають сутності і не несуть доказовості відносно змісту здійсненої операції не є документами, які можуть бути підставою для відображення в облікових регістрах бухгалтерського та податкового обліку.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію про те, що про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставини, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

Усі наведені вище доводи контролюючого органу були викладені в акті перевірки та стали підставою у своїй сукупності для висновку останнього про нереальність спірних господарських операцій і, як наслідок, винесення оскаржених у цій справі податкових повідомлень-рішень. Проте, судом апеляційної інстанції цим доводам і доказам не надано оцінку, а також не зазначено підстави для переоцінки доказів, яку надано судом першої інстанції.

Також, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог зазначив, що позивач не надав суду рахунки та ТТН, підписані уповноваженою особою та скріплені печаткою продавця - Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК Артеміда», а також не пред`явлено рахунки-фактури, складені Товариством з обмеженою відповідальністю «Смоукенд-Груп», передача яких покупцю передбачена пунктом 2.3 договору № 201118 від 20 листопада 2018 року. Цю обставину суд першої інстанції оцінив як відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем з його контрагентами - ТОВ «Смоукенд Груп» та ТОВ «ТК Артеміда», а товариство не проявило належну обачність при виборі цих контрагентів.

Окрім того, суд першої інстанції зазначив що, немає підстав для застосування принципу індивідуальної відповідальності платника податку, адже на противагу доводам податкового органу позивач не довів, що він діяв з належною обачністю при виборі контрагента та розумними заходами пересвідчився у достовірності первинних документів, на підставі яких сформував показники свого бухгалтерського та податкового обліку.

Суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний перегляд здійснив переоцінку доказів, не зазначивши у відповідності до ст. 317 КАС України підстави для скасування і ухвалення нового рішення.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково, якщо судом не встановлено всі фактичні обставини у справі, що має значення для правильного вирішення спору.

Відтак, постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року підлягає скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Враховуючи такий висновок суду, додаткова постанова у цій справі також підлягає скасуванню.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційні скарги Головного управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу задовольнити.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2021 року та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13 травня 2021 року скасувати, а справу №640/4730/20 направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.В. Дашутін І.А. Васильєва