Ухвала

від 11.05.2023 по справі 420/4540/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 травня 2023 року

м. Київ

справа №420/4540/22

адміністративне провадження №К/990/32869/22

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Берназюка Я.О.,

розглянувши клопотання Нартової Ірини Олегівни як представника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції в адміністративній справі № 420/4540/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КІХ МЕНЕДЖМЕНТ»

до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради

про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Верховного Суду від 27 квітня 2023 року справу № 420/4540/22 призначено до розгляду у судовому засіданні на 16 травня 2023 року о 14 годині 30 хвилин.

5 травня 2023 року через систему «Електронний суд» до Верховного Суду надійшло клопотання Нартової Ірини Олегівни про участь у судовому засіданні, призначеному на 16 травня 2023 року на 14 год. 30 хвилин, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, як представника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.

Вирішуючи це клопотання колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.

Відповідно до частини першої статті 195 КАС учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за умови наявності у суді відповідної технічної можливості, про яку суд зазначає в ухвалі про відкриття провадження у справі, крім випадків, коли явка цього учасника справи в судове засідання визнана судом обов`язковою.

Частиною четвертою статті 195 КАС України (зі змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 30 березня 2020 року №540-ІХ) передбачено, що під час карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), учасники справи можуть брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Підтвердження особи учасника справи здійснюється із застосуванням електронного підпису, а якщо особа не має такого підпису, то у порядку, визначеному Законом України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" або Державною судовою адміністрацією України.

17 серпня 2021 року Вища рада правосуддя рішенням № 1845/0/15-21 затвердила Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - Положення про ЄСІТС).

Відповідно до пункту 58 Перехідних положень Положення про ЄСІТС підсистеми (модулі) ЄСІТС, вказані в розділі ІІІ цього Положення, починають функціонувати через 30 днів із дня опублікування Вищою радою правосуддя в газеті «Голос України» та на вебпорталі судової влади України оголошення про створення та забезпечення функціонування відповідної підсистеми (модуля).

У газеті «Голос України» від 4 вересня 2021 року № 168 (7668) Вищою радою правосуддя опубліковано оголошення про початок функціонування трьох таких підсистем (модулів) ЄСІТС:

- «Електронний кабінет»;

- «Електронний суд»;

- підсистема відеоконференцзв`язку.

З урахуванням положень статті 253 Цивільного кодексу України, які передбачають, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, то підсистеми «Електронний кабінет», «Електронний суд» та підсистема відеоконференцзв`язку офіційно починають функціонувати з 5 жовтня 2021 року.

Згідно зі статтею 45 Положення про ЄСІТС підсистема відеоконференцзв`язку забезпечує учасникам справи можливість брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою свого Електронного кабінету та власних технічних засобів.

Відповідно до статті 46 Положення про ЄСІТС за наявності в суді технічної можливості учасник справи у порядку, встановленому процесуальним законом, може брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою власних технічних засобів. Ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Згідно зі статтею 49 Положення про ЄСІТС для участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції учасник справи повинен попередньо зареєструватися в Електронному кабінеті. Учасник справи також повинен перевірити наявні у нього власні технічні засоби на відповідність технічним вимогам, визначеним Інструкцією користувача підсистеми відеоконференцзв`язку, для роботи із системою відеоконференцзв`язку.

Відповідно до статті 50 Положення про ЄСІТС суд ухвалює рішення про можливість проведення засідання в режимі відеоконференції за умови наявності в суді відповідної технічної можливості (наявність обладнання та можливість його використання у визначені день і час).

Заява подається до суду та надсилається іншим учасникам справи в порядку, визначеному процесуальним законодавством, дозволеними засобами зв`язку.

Перевіривши клопотання Нартової Ірини Олегівни , встановлено, що заявниця просить про забезпечення її участі у розгляді справи у режимі відеоконференції у якості представника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, третьої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Згідно з частиною другою статті 55 КАС України особиста участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Відтак, у КАС України розмежовуються такі юридичні категорії, як «представництво» і «самопредставництво».

Відповідно до підпункту 19 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», положення цього Кодексу застосовуються з урахуванням підпункту 11 пункту 16-розділу XV «Перехідні положення» Конституції України.

Законом України «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)» від 2 червня 2016 року № 1401-VIII внесені доповнення до Конституції України, відповідно до яких розділ XV «Перехідні положення» Основного Закону України було доповнено пунктом 11, який передбачає, що представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року (абзац перший пункту). Представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах виключно прокурорами або адвокатами здійснюватиметься з 1 січня 2020 року (абзац другий пункту). Вказані зміни набули чинності 30 вересня 2016 року.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що представництво органів державної влади та органів місцевого самоврядування в судах з 1 січня 2020 року здійснюється виключно прокурорами або адвокатами.

Водночас, варто зазначити, що пунктом 11 розділу XV «Перехідні положення» Конституції України врегульовано саме питання представництва. Питання «самопредставництва» передбачено лише відповідними положеннями процесуальних кодексів.

За загальним правилом теорії права самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови колегіального виконавчого органу діяти від імені такої особи, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення.

Разом з тим, змінами, внесеними до КАС України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення» від 18 грудня 2019 року № 390-IX збільшено випадки самопредставництва юридичної особи, суб`єкта владних повноважень і визначено, що юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені, та визначено перелік документів, що можуть підтвердити відповідні повноваження: відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту).

З аналізу цієї норми закону вбачається, що допуск особи до участі у справі та визнання належно вчиненими будь-яких інших з переліку передбачених статтею 44 КАС України процесуальних прав можливий за умови сукупної наявності обох цих умов. Отже, для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

Поряд з цим, залишаються чинними і такими, що підлягають обов`язковому виконанню, приписи Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV (далі - ЦК України) та Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» з наступними змінами та доповненнями.

Територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина перша статті 172 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і реалізує їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з частиною четвертою статті 87 ЦК України юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, регулюються також спеціальним Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» від 15 травня 2003 року № 755-IV (далі - Закон № 755-IV).

Згідно з частиною першою статті 7 Закону № 755-IV з метою забезпечення державних органів достовірною інформацією, створено Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр, Реєстр, ЄДР).

Відповідно до частини третьої статті 9 Закону № 755-IV обов`язковому відображенню (реєстрації) в Єдиному державному реєстрі, серед інших перелічених у цій статті відомостей, належать: відомості щодо керівників державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб та осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта. При цьому, відповідно до пункту другого частини першої статті першої цього закону Витяг з Єдиного державного реєстру (далі - Витяг) містить відомості, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі.

Статус документів та відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру, закріплений статтею 10 Закону № 755-IV, яка, зокрема, визначає, що внесені до Реєстру документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі. Якщо ж відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі.

Отже, відсутність відповідного запису у реєстрі є належним і достатнім (достовірним) підтвердженням відсутності таких відомостей (інформації) для будь-якого державного органу, яким є і суд.

Під час вивчення матеріалів клопотання, поданого від імені Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, Суд встановив, що це клопотання підписане головним спеціалістом відділу правового забезпечення Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради - Нартовою Іриною Олегівною, яка діє на підставі довіреності від 21 квітня 2023 року № 01-9/68вих, виданої начальником Управління.

Згідно з відомостями щодо Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 40199728), які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (доступні за посиланням https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search/person-result), керівником цієї юридичної особи зазначено Авдєєва Олександра Робертовича, а відомості щодо представника (осіб, які уповноважені вчиняти дії від імені юридичної особи) відсутні.

З цього випливає, що відомості про особу, яка підписала клопотання, в Реєстрі відсутні.

Таким чином, документи, надані на підтвердження наявності в Нартової Ірини Олегівни повноважень здійснювати представництво інтересів Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, а також відомості щодо Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради з ЄДР не свідчать про повноваження головного спеціаліста відділу правового забезпечення Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради здійснювати представництво інтересів відповідачів у порядку їх самопредставництва.

Крім того, до клопотання не додано документів на підтвердження в Нартової Ірини Олегівни статусу адвоката, а у Єдиному реєстрі адвокатів України (https://erau.unba.org.ua) відомості щодо здійснення ним адвокатської діяльності відсутні.

Також суд касаційної інстанції зазначає, що означена справа не є адміністративною справою незначної складності (малозначною справою), в яких передбачена можливість здійснення представництва інтересів скаржника на підставі довіреності.

Відповідно до частини другої статті 167 КАС України якщо заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої цієї статті і ці недоліки не дають можливості її розглянути, або якщо вона є очевидно безпідставною та необґрунтованою, суд повертає таку заяву (клопотання, заперечення) заявнику без розгляду.

Враховуючи викладене, суд не вбачає підстав для прийняття до розгляду цього клопотання, оскільки його підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.

Аналогічна позиція стосовно необхідності повернення Верховним Судом без розгляду клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції з огляду на підписання його особою, повноваження якої не підтверджені, висловлена Верховним Судом в ухвалах від 27 січня 2020 року у справі № 815/2415/17, від 29 січня 2020 року у справі № 160/1283/19, від 3 лютого 2020 року у справі № №160/5290/19, від 10 лютого 2020 року у справі № №815/2415/17, від 15 лютого 2021 року у справі № 9901/668/18.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про те, що клопотання Нартової Ірини Олегівни слід повернути заявнику без розгляду.

Керуючись статтями 44, 166, 167, 195, 241, 248, 256 КАС України,

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Нартової Ірини Олегівни про її участь як представника Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради в судовому засіданні в режимі відеоконференції в адміністративній справі № 420/4540/22 повернути без розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена.

Суддя-доповідач Я.О. Берназюк