Ухвала

від 11.05.2023 по справі 760/18875/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у І інстанції Українець В.В.

Провадження №22-з/824/518/2023 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Мельника Я.С., Гуля В.В.,

за участю секретаря Ковтун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Фадєєвої Наталії Ігорівнипро ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділення ідеальної частки в спільній сумісній власності,

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про виділення ідеальної частки в спільній сумісній власності, в якому просила суд ухвалити рішення, яким визнати, що ідеальні частки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у спільному майні, а саме: квартирі АДРЕСА_1 становлять по 1/2 частині за кожним, посилаючись на те, що вона з відповідачем перебуває у шлюбі, зареєстрованому 12 травня 2007 року. Протягом тривалого часу сторони разом не проживають, спільне господарство не ведуть; наразі позивач звернулась до суду з позовом про розірвання шлюбу.

Відповідно до шлюбного договору від 13 листопада 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , сторони вирішили питання щодо розподілу майна. Зокрема, у п. 3 договору визначено, що квартира АДРЕСА_1 , яка набута подружжям у шлюбі та зареєстрована на ОСОБА_2 , в подальшому буде належати ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 21 липня 2020 року відомості щодо зазначеної квартири відсутні. За таких обставин, у позивача відсутня можливість надати доказ правовстановлюючого документа на квартиру АДРЕСА_1 .

З огляду на те, що квартира АДРЕСА_1 зареєстрована на праві власності за ОСОБА_2 , а шлюбним договором передбачено, що остання належить обом сторонам, то у позивача виникла необхідність звернутись до суду з позовом для виділення ідеальної частки в спільній сумісній власності для подальшої реєстрації частини квартири в Державному реєстрі речових прав.

Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2022 року позов задоволено.

Визначено, що частка ОСОБА_1 в спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1 складає 1/2 частину квартири.

Визначено, що частка ОСОБА_2 в спільній сумісній власності на квартиру АДРЕСА_1 складає 1/2 частину квартири.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 грн. 80 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_2 подав на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити по справі нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Обгрунтовуючи скаргу, відповідач посилався на те, що позивач у своєму позові порушила питання про виділ її частки із квартири. Фактично, при виділі частки з майна у спільній сумісній власності, з однієї єдиної квартири мають виникнути дві окремі квартири, жодна з яких не має перетинатися з іншою, та бути забезпеченою індивідуальними технічними засобами постачання електричної енергії, холодної/гарячої води та системою опалення. Відповідно до цього, при проведенні виділу частки необхідно визначити, чи існує технічна можливість розділити один об`єкт нерухомого майна на два окремі саме таким чином, щоб забезпечити його перетворення на два об`єкти нерухомого майна - повністю придатні для проживання, без втрати ними відповідних якісних характеристик.

Постановою Київського апеляційного суду від 16 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 19 жовтня 2022 року залишено без змін.

У квітні 2023 року до апеляційного суду поштою надійшло клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Фадєєвої Н.І. про ухвалення додаткового рішення(том 2, а.с.38-39), у якому адвокат зазначила, що нею у лютому 2023 року до апеляційного суду вже направлялось клопотання про стягнення з відповідача на користь позивача понесених нею витрат на правничу допомогу на загальну суму 11 800,00 грн., яке, однак, не було вирішено апеляційним судом при ухваленні 16 березня 2023 року постанови. Враховуючи викладене, представник позивача просила апеляційний суд вирішити питання про розподіл судових витрат шляхом постановлення у справі додаткового рішення.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Горбачов О.О. клопотання про ухвалення додаткового рішення підтримав та просив про його задоволення.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи клопотання про ухвалення додаткового рішення, дійшла висновку про його часткове задоволення, виходячи з наступного.

За змістом п. 3 ч. 1 та ч. 2 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Згідно з вимогами ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Такої ж думки дотримується Верховний суд у постановах від 13 червня 2018 року по справі № 757/47925/15-ц та від 19 вересня 2018 року по справі № 361/6253/16-ц.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі № 922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

В матеріалах справи наявні докази, які підтверджують обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість: копія договору про надання правової допомоги від 19.10.2020 року, укладеного між адвокатом Фадєєвою Н.І. та клієнтом ОСОБА_1 (том 2, а.с.5-7); копія Акту від 02.02.2023 року наданих послуг до Договору про надання правової допомоги від 15.05.2021 року (том 2, а.с.8); копія платіжного доручення від 02.02.2023 року про сплату ОСОБА_1 за правові послуги 11 800,00 грн. (том 2, а.с.9).

Вищенаведені докази були направлені поштою до апеляційного суду 04.02.2023 року (том 2, а.с.11) та надійшли до суду 07.02.2023 року (том 2, а.с.3), тобто при подачі цих доказів представником позивача дотримано вимоги ч.8 ст.141 ЦПК України.

Оскільки апеляційний суд, постановляючи 16 березня 2023 року постанову, не вирішив питання розподілу судових витрат згідно клопотання представника позивача, це клопотання підлягає вирішенню шляхом винесення у справі додаткової постанови згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України.

Розглянувши доводи клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, зважаючи на те, що факт понесення цих витрат позивачем підтверджується належними та допустимими доказами, наявними у справі, а рішення по справі ухвалене на її користь, колегія суддів дійшла висновку про задоволення цього клопотання в частині стягнення витрат за консультації клієнта у розмірі 2 000,00 грн., опрацювання законодавчої бази адвокатом у розмірі 3 300,00 грн., підготовки відзиву на апеляційну скаргу у розмірі 3 500,00 грн., а всього на суму 8 800,00 грн. При цьому, витрати за участь адвоката у судових засіданнях у розмірі 3 000,00 грн. стягненню не підлягають, зважаючи на те, що представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Фадєєва Н.І. не була присутньою у жодному із судових засідань, призначених та проведених апеляційним судом.

Таким чином, колегія суддів, зважаючи на ту обставину, що судове рішення ухвалене на користь позивача, вважає обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню, її клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, про що її представником було зроблено відповідну заяву до закінчення судових дебатів - шляхом подання відповідного клопотання (том 2, а.с.3-4).

Відповідно до п. 35 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 88 ЦПК та керуватися тим, що стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що суду при визначенні розміру компенсації слід ураховувати (а сторонам доводити) співмірність витрат на оплату послуг адвоката із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.4 ст. 137 ЦПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West AllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Враховуючи те, що судове рішення апеляційним судом ухвалено на користь позивача, а нею по справі понесено судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу, що підтверджується належними, допустимими та достовірними доказами, неспростованими відповідачем, вимога представника позивача про стягнення цих витрат є обґрунтованою та підлягає задоволенню шляхом постановлення по справі додаткового рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 800,00 грн. При цьому, колегія суддів зазначає, що відповідачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, не заявлялось, відтак апеляційний суд не може з власної ініціативи зменшувати цей розмір з підстав не співмірності та нереальності цих витрат.

Керуючись ст.ст. 133, 141, 270 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Фадєєвої Наталії Ігорівни про ухвалення додаткового рішення- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 8 800 грн. 00 коп.

У задоволенні решти вимог клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Фадєєвої Наталії Ігорівни- відмовити.

На додаткове рішення може бути подано скаргу.

Головуючий:

Судді: