Ухвала

від 11.05.2023 по справі 916/1908/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову у відкритті апеляційного провадження

11 травня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/1908/21Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Поліщук Л.В., Богатиря К.В.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2022 (повний текст складено 03.10.2022) та ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.09.2021 про відкриття провадження, прийнятті суддею Петренко Н.Д., м. Одеса

у справі №916/1908/21

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кишинівський"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Юридичного департаменту Одеської міської ради

про визнання недійсними та скасування рішень, визнання недійсними змін до статуту, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кишинівський", в якому у редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог б/н від 15.12.2021 (вх.№34112/21 від 16.12.2021) просила:

-визнати недійсним та скасувати рішення установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 щодо створення Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кишинівський", яке оформлено протоколом №1 від 05.12.2015;

-визнати недійсним та скасувати рішення зборів Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кишинівський" про затвердження статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кишинівський" у новій редакції, яке оформлено протоколом від 10.08.2016;

-визнати недійсними зміни до статуту (нову редакцію статуту) Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кишинівський", зареєстровані за №15561050001056781 Юридичним департаментом Одеської міської ради;

-зобов`язати Юридичний департамент Одеської міської ради скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 17.12.2015 №15561020000056781 про державну реєстрацію новоутвореної шляхом заснування юридичної особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кишинівський";

-зобов`язати Юридичний департамент Одеської міської ради скасувати запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.08.2016 №15561050001056781 про державну реєстрацію новоутвореної шляхом заснування юридичної особи Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Кишинівський".

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 03.09.2021 відкрито провадження у справі №916/1908/21 та відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 11350 грн за подання до Господарського суду Одеської області зазначеної позовної заяви до ухвалення судового рішення у цій справі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 22.09.2022 у справі №916/1908/21 (суддя Петренко Н.Д.) у задоволенні позову відмовлено; стягнуто з ОСОБА_1 в дохід державного бюджету судовий збір у розмірі 11350 грн.

Не погодившись з вищенаведеними рішенням та ухвалою, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2022 у справі №916/1908/21 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, а також скасувати ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.09.2021 у справі №916/1908/21 про відкриття провадження у справі в частині відстрочення позивачці сплати судового збору до ухвалення судового рішення у справі і ухвалити нове рішення у цій частині про звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позову.

Між тим, з апеляційною скаргою скаржниця звернулася з пропуском встановленого процесуальним законом строку на її подання, при цьому нею було подано заяву б/н від 22.03.2023 (вх.№769/23 від 28.03.2023) про поновлення вищенаведеного строку, мотивовану тим, що 07.11.2022 ОСОБА_1 вже зверталася до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою на вищенаведене рішення місцевого господарського суду, проте 05.01.2023 нею було отримано ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.12.2022 у справі №916/1908/21, якою вказану апеляційну скаргу було повернуто скаржниці у зв`язку з несплатою нею судового збору за її подання. За твердженням ОСОБА_1 , її скрутний майновий стан перешкоджав у сплаті нею судового збору у встановлених порядку і розмірі, внаслідок чого остання не змогла своєчасно усунути встановлені судом недоліки апеляційної скарги, при цьому, з огляду на те, що інформація про доходи за останній звітній період надається через 50 днів після його закінчення, лише у березні місяці 2023 року вона змогла отримати відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків за 4 квартал 2022 року, які необхідні для підтвердження наявності підстав для звільнення апелянта від сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Крім того, в якості обставин, які унеможливили своєчасне апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2022 у справі №916/1908/21, скаржниця послалася на введення в Україні воєнного стану, а також на наявність численних повітряних тривог, ракетних обстрілів, систематичних відключень світла, відсутність Інтернету та мобільного зв`язку.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 мала можливість отримати відомості щодо її доходів щонайменше 21.02.2023, проте повторно апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2022 у справі №916/1908/21 скаржницею було подано лише 23.03.2023, при цьому жодних доказів, які б свідчили про те, що апелянт, діючи добросовісно, розумно, обачливо та з достатнім поспіхом, вживав заходів для того, щоб якнайшвидше отримати відомості про суми отриманих доходів та суми сплачених податків за 2022 рік, не подано, як і не наведено нею жодної причини неможливості подання даної апеляційної скарги відразу після 21.02.2023, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що несвоєчасне оскарження скаржницею вищенаведеного рішення, з огляду на наведені нею доводи, які не підтверджені належними доказами, не зумовлене обставинами, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення учасника справи та пов`язаними з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення зазначеної процесуальної дії. Крім того, судом апеляційної інстанції було наголошено, що сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження.

За таких обставин, підстави, вказані апелянтом у заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження, були визнані судом апеляційної інстанції неповажними, а тому, з огляду також і на те, що у даній апеляційній скарзі, викладеній одним процесуальним документом, ОСОБА_1 оскаржує два окремих судових рішення, а саме: рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2022 у справі №916/1908/21 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.09.2021 про відкриття провадження у справі №916/1908/21 (яка до того ж взагалі не підлягає окремому оскарженню), ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху; встановлено апелянту строк для усунення недоліків його апеляційної скарги: 10 днів з дня вручення даної ухвали та, зокрема, запропоновано вказати інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2022 у справі №916/1908/21 з наданням доказів, що їх підтверджують, та уточнити вимоги цієї апеляційної скарги з урахуванням визначених статтею 275 Господарського процесуального кодексу України повноважень суду апеляційної інстанції, враховуючи при цьому, що в силу частини третьої статті 255 цього Кодексу заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду, але не потребують формулювання окремої вимоги щодо скасування таких ухвал.

В межах встановленого судом апеляційної інстанції строку ОСОБА_1 надала до апеляційного господарського суду заяву б/н від 26.04.2023 (вх.№1088/23 від 28.04.2023) про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій скаржниця просить поновити їй строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2022 у справі №916/1908/21.

В обґрунтування вищенаведеної заяви ОСОБА_1 зазначає про те, що вона є соціальним працівником і здійснює догляд та підтримку людей похилого віку, а також доглядає за своєю матір`ю, у зв`язку з чим, з огляду на неможливість залишення без догляду людей, якими скаржниця мала опікуватися, остання не змогла своєчасно подати дану апеляційну скаргу. Крім того, апелянт повторно посилається на введення в Україні воєнного стану, а також на наявність численних повітряних тривог, ракетних обстрілів, систематичних відключень світла, відсутність Інтернету та мобільного зв`язку, при цьому також наголошує на тому, що не має юридичної освіти і коштів для звернення за юридичною допомогою.

Розглянувши заяву б/н від 26.04.2023 (вх.№1088/23 від 28.04.2023), колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Суд може поновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Отже, поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку учасником справи і лише сам факт звернення з відповідним клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду поновити цей строк.

Сам по собі факт подання стороною клопотання про поновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки вказане клопотання з огляду на приписи процесуального закону повинно містити обґрунтування поважності пропуску такого строку, а за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються до господарського суду на загальних підставах.

Отже, поновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку учасником справи і лише сам факт звернення з відповідним клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду поновити цей строк.

При цьому колегія суддів зауважує на тому, що апелянтом до заяви б/н від 26.04.2023 (вх.№1088/23 від 28.04.2023) не додано жодного доказу на підтвердження своїх доводів про те, що вона здійснює догляд та підтримку лежачих літніх людей, осіб з інвалідністю та осіб, які мають обмеження у фізичному стані. Крім того, обставини виконання скаржницею своїх трудових обов`язків соціального працівника є суб`єктивними, оскільки вони залежать виключно від організації її роботи, натомість остання, будучи незгодною з відмовою у задоволенні позову, діючи добросовісно, розумно та обачливо, повинна була з достатнім поспіхом вчиняти дії щодо оскарження рішення суду першої інстанції.

Як вже зазначалося в ухвалі суду від 11.04.2023 про залишення апеляційної скарги без руху, сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, адже такими підставами повинні бути обставини, що виникли внаслідок запровадження воєнного стану та унеможливили виконання учасником судового процесу процесуальних дій протягом установленого законом строку, при цьому суд має оцінити поважність цих підстав індивідуально в межах справи, яка розглядається, відповідно до положень процесуального закону, у тому числі, дослідивши відповідні докази, подані заявником на підтвердження своїх доводів про поважність пропуску процесуального строку.

Відповідний сталий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду про те, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості звернення до суду в розумні строки, у зв`язку із запровадженням такого стану, не може вважатись поважною причиною пропуску цих строків, викладено в постанові від 10.11.2022 у справі №990/115/22.

Жодних доказів, які б свідчили про наявність безпосереднього зв`язку між запровадженням воєнного стану та неможливістю подання даної апеляційної скарги з дотримання встановленого процесуальним законом строку, апелянтом до апеляційного господарського суду не подано.

Посилання скаржниці на те, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України вона під час повітряних тривог не могла вчасно реалізувати право апеляційного оскарження з урахуванням відсутності електроенергії/Інтернету/мобільного зв`язку, не можуть бути розцінені судом поважними або непереборними обставинами для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки вони також є суб`єктивними (аналогічна правова позиція Верховного Суду відображена в ухвалах від 05.04.2023 у справі №911/3641/21, від 22.03.2023 у справі №910/1349/22, від 23.03.2023 у справі №910/16282/21), тим більше, що відповідно до матеріалів справи сама ОСОБА_1 , як і її представник, брали активну участь у розгляді цієї справи, зокрема, шляхом участі у судових засіданнях в суді першої інстанції, які відбувалися під час дії воєнного стану на території України.

За таких обставин, беручи до уваги, що оголошення "повітряної тривоги" та відсутність електроенергії не є постійним явищем, неможливість підготувати та подати апеляційну скаргу в межах передбачених Господарського процесуального кодексу України строків скаржницею не підтверджена жодними доказами.

Твердження скаржниці про те, що вона не має юридичної освіти і коштів для звернення за юридичною допомогою, у зв`язку з чим остання не була обізнана зі встановленим процесуальним законодавством строком звернення до суду, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вказані доводи не свідчать про наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки, по-перше, порядок та строки апеляційного оскарження були роз`яснені безпосередньо в рішенні місцевого господарського суду; по-друге, апелянтом не надано жодних доказів неможливості отримання гарантованої державою безоплатної правової допомоги відповідно до приписів Закону України "Про безоплатну правову допомогу".

Посилання апелянта на ухвалу Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.12.2022 про поновлення строку на апеляційне оскарження у справі №916/668/22 є безпідставними, адже відповідні висновки, викладені судом у вказаній ухвалі, були зроблені з урахуванням конкретних обставин цієї справи та в силу вимог процесуального закону не є обов`язковими для врахування Південно-західним апеляційним господарським судом при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2022 у справі №916/1908/21.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11.09.1997 (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішенні Європейського суду з прав людини від 29.10 2010 у справі "Устименко проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України" правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".

Європейський суд з прав людини в рішенні від 13.03.2018 у справі "Кузнєцов та інші проти Росії" підкреслив, що поновлення строків на оскарження означає відступ від принципу res judicata, а тому особи, які оскаржують рішення за межами наданих законом строків, мають діяти з достатнім поспіхом.

При цьому Європейський суд з прав людини у вказаному рішенні стосовно випадків пана Беззубко та пана Трубіцина визначає, що вказані заявники подали заяви про поновлення строку на оскарження після спливу чотирьох місяців з дня визнання неприйнятними їх апеляційних скарг, а тому, за даних обставин, такі заявника діяли без належної старанності та задоволення їх клопотання за таких умов означало б глумитися над принципом правової певності.

З цих підстав Європейський суд з прав людини визнав скарги пана Беззубко та пана Трубіцина неприйнятними.

Колегія суддів виходить із того, що процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами, проте апелянт, звертаючись з даною апеляційною скаргою з істотним пропуском строку на апеляційне оскарження, не надав жодних переконливих доказів реальної наявності у нього перешкод для реалізації права на апеляційний перегляд рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2022 у справі №916/1908/21.

Відповідно до частини четвертої статті 260 Господарського процесуального кодексу України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

В силу пункту 4 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи те, що наведені скаржником підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2022 у справі №916/1908/21, зазначені у заяві б/н від 26.04.2023 (вх.№1088/23 від 28.04.2023), поданій апелянтом на виконання вимог ухвали від 11.04.2023 про залишення апеляційної скарги без руху, визнані Південно-західним апеляційним господарським судом неповажними, колегія суддів дійшла висновку про те, що у відкритті апеляційного провадження за даною апеляційною скаргою ОСОБА_1 на вказане рішення суду першої інстанції слід відмовити.

Крім того, колегія суддів повторно зазначає на те, що у даній апеляційній скарзі, викладеній одним процесуальним документом, ОСОБА_1 оскаржує два окремих судових рішення, а саме: рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2022 у справі №916/1908/21 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.09.2021 про відкриття провадження у справі №916/1908/21.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 261 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України встановлює основні засади судочинства, якими, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи.

Відповідно до частини другої статті 254 Господарського процесуального кодексу України ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення не допускається.

Отже, перелік ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, наведений у статті 255 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним.

Зміст статті 255 Господарського процесуального кодексу України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.

Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на апеляційне оскарження деяких ухвал місцевого господарського суду окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду апеляційної інстанції та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на апеляційне оскарження таких ухвал місцевого господарського суду взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення зі справи.

Саме така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.02.2019 у справі №904/288/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що ухвала місцевого господарського суду про відкриття провадження у справі не включена законодавцем до переліку, наведеного у статті 255 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим не може виступати окремим та самостійним об`єктом апеляційного перегляду.

Таким чином, з огляду на встановлену процесуальним законом неможливість апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.09.2021 у справі №916/1908/21 також необхідно відмовити.

Станом на 11.05.2023 будь-яких інших документів на виконання вимог ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.04.2023 у справі №916/1908/21 про залишення апеляційної скарги без руху від скаржниці до суду апеляційної інстанції не надходило.

Згідно з частиною четвертою статті 261 Господарського процесуального кодексу України копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 242 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про відмову у відкритті апеляційного провадження разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія апеляційної скарги залишається в суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 232-235, 254-256, 258, 261 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 22.09.2022 у справі №916/1908/21 та ухвалу Господарського суду Одеської області від 03.09.2021 про відкриття провадження у справі №916/1908/21.

Справу №916/1908/21 повернути Господарському суду Одеської області.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені статтями 288, 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук