ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"11" травня 2023 р. Справа№ 925/1120/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яковлєва М.Л.
суддів: Шаптали Є.Ю.
Гончарова С.А.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи
матеріали апеляційної скарги Селянського (фермерського) господарства «Насіння»
на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.01.2023
у справі № 925/1120/22 (суддя Чевгуз О.В.)
за позовом Селянського (фермерського) господарства «Насіння»
до Фізичної особи-підприємця Гольдіна Леоніда Сергійовича
про стягнення 56 027,24 грн.
.
ВСТАНОВИВ:
Позов заявлено про стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати в сумі 19 961,12, грн., штрафу в сумі 1 397,28 грн., пені в сумі 18 043,84 грн. та не отриманого податкового кредиту з ПДВ в сумі 18 043,84 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу № 2 від 24.02.2021 в частині поставки товару, що, відповідно до положень ст. 693 ЦК України, надає позивачу право на повернення суми попередньої оплати, яке останнім реалізовано шляхом направлення відповідачу відповідних претензій.
При цьому, з огляду на порушення відповідачем строків поставки товару, позивач, відповідно до умов спірного договору має право на стягнення пені та штрафу, а відповідно до положень законодавства - право на стягнення не отриманого податкового кредиту з ПДВ.
Відповідач у суді першої інстанції правом на подання відзиву на позов не скористався.
Рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.01.2023 у справі № 925/1120/22 позов задоволений частково, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 19 961,12 грн. основного боргу та 2 481,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору, в решті позову відмовлено.
Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми попередньої оплати суд першої інстанції виходив з того, що:
- матеріалами справи належним чином підтверджено, що на виконання умов спірного договору позивач здійснив оплату авансового платежу (попередню оплату) у розмірі 99 750,00 грн., проте відповідач не доставив товар на суму 19 961,12 грн.;
- відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його у встановлений строк і можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 05.06.2018 по справі № 904/8972/17;
- позивачем обрано такий варіант поведінки, як повернення суми попередньої оплати товару;
- матеріали справи не містять доказів того, що сторонами було узгоджено строк поставки товару, зокрема у письмових заявках, специфікаціях, усними домовленостями, тощо, а відтак поставка мала бути здійснена відповідачем після спливу семиденного строку від дня пред`явлення позивачем вимоги про поставку товару в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України;
- доказів звернення позивача з відповідною вимогою до відповідача про поставку товару матеріали справи також не містять, проте матеріали справи не містять й доказів вчинення відповідачем будь-яких дій, які б свідчили про намір передати позивачу оплачений товар чи узгодження умов постачання товару;
- вказане свідчить про те, що внаслідок довготривалого невиконання відповідачем свого обов`язку з передачі товару, направивши відповідачу претензію, позивач заявив про небажання продовжувати господарські відносини з відповідачем щодо постачання замовленого товару, тому правовідносини між сторонами є припиненими, а грошові кошти в розмірі 19 961,12 грн. підлягають поверненню позивачу.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, штрафу та не отриманого податкового кредиту з ПДВ, суд першої інстанції зазначив про те, що так як строк поставки товару не було встановлено в спірному договорі, то підстав для стягнення з відповідача неустойки за порушення виконання зобов`язання в частині поставки товару та неотриманого податкового кредиту з ПДВ немає.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Селянське (фермерське) господарство «Насіння» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 13.01.2023 у справі № 925/1120/22 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги те, що позивачем платіжним дорученням № 158 від 03.03.2021 було здійснено оплату авансового платежу у розмірі 35 % від загальної кількості товару, яка складає 99 750,00 грн. на підставі рахунку-фактури № 2 від 24.02.2021, згідно з яким відповідач мав поставити товару до 26.07.2021, а відтак твердження суду першої інстанції про те, що строк поставки спірного товару сторонами не був визначений є хибним. Також позивач зауважив на тому, що дана інформація також зазначена у претензії.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2023, справу № 925/1120/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..
З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.02.2023 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1120/22, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №925/1120/22.
17.02.2023 від Господарського суду міста Києва до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Насіння» на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.01.2023 у справі № 925/1120/22 залишено без руху, апелянту надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, шляхом надання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів відповідачу (Фізичній особі-Підприємцю Гольдіну Леоніду Сергійовичу).
06.03.2023 до Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява, до якої, зокрема, додані докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів відповідачу.
Частиною 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (глава 1. Апеляційне провадження Розділу IV ГПК України - прим. суду).
Частиною 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481*100=248 100 грн.) крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Враховуючи, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої за 248 100,00 грн., справа підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Селянського (фермерського) господарства «Насіння» на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.01.2023 у справі № 925/1120/22, постановлено здійснювати розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв (відзивів) та клопотань в письмовій формі протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Станом на 11.05.2023 відзивів, пояснень та клопотань до суду не надходило.
Враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням воєнного стану в Україні з 24.02.2022 Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, та його продовження Указами Президента України від 14.03.2022 № 133/2022, від 18.04.2022 № 259/2022 від 17.05.2022 № 341/2022, від 12.08.2022 № 573/2022 та від 07.11.2022 № 757/2022 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», справа розглядається у розумний строк.
Згідно із ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні, з наступних підстав.
24.02.2021 позивач (покупець) та відповідач (продавець) уклали договір купівлі-продажу № 2 (далі Договір), в п. 1 якого погодили, що продавець зобов`язується поставити товар покупцю, а покупець зобов`язується прийняти і сплатити даний товар на умовах даного договору.
Сторонами у Договорі також погоджено наступні умови:
- найменування товару вказується в рахунках фактурах та товарних накладних (п. 2);
- товар поставляється покупцю в обсязі, згідно письмової заявки покупця (п. 2.1);
- термін постачання передбачається за погодженням сторін (п. 2.2);
- датою відвантаження вважається дата виписання накладної (ю. 3.3);
- покупець оплачує відвантажений продавцем товар за ціною, вказаною в рахунках, що складає 285 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 47 500,00 грн. (п. 4.1);
- загальна сума даного договору визначається як сума вартості всього товару, поставленою продавцем покупцю відповідно товарних накладних (п. 4.2);
- покупець здійснює авансовий платіж (попередню оплату) у розмірі 35 % від вартості загальної кількості товару, яка складає 99 750,00 грн. в т.ч. ПДВ (20 %) 16 625,00 грн., шляхом прямого перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця (п. 5.2);
- покупець здійснює остаточний розрахунок за поставку кожної партії відвантаженої продукції, шляхом прямого перерахунку коштів на рахунок продавця по факту отримання товару (п. 5.3);
- даний договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до його повного виконання (п. 6.1);
- у випадку, якщо жодна із сторін не заявить письмово про свій намір розірвати або змінити договір за 15 днів до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на один рік (п. 6.2);
- у разі прострочення поставки товару продавець сплачує покупцю пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,2 % від суми несвоєчасно поставленого товару, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни не відвантаженого товару (але не більше подвійної облікової ставки НБУ) (п. 7.1).
Звертаючись до суду з цим позовом позивач зазначив, що:
- ним за Договором шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок відповідача за платіжним дорученням № 158 від 03.03.2021 було здійснено оплату авансового платежу (попередню оплату) у розмірі 35 % від вартості загальної кількості товару, яка складає 99 750,00 грн., у т.ч. ПДВ (20 %) 16 625,00 грн.;
- за умовами Договору відповідач мав поставити позивачу рейки розміром 0,025*0,025*3000 м;
- на виконання умов Договору відповідачем було поставлено товар на загальну суму 79 788,88 грн., а відтак непоставленим залишився товару на суму 19 961,12 грн.
Колегія суддів зазначає про те, що викладені позивачем обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, а саме належним чином засвідченими копіями платіжного доручення № 158 від 03.03.2021, видаткових накладних № РН-0000002 від 29.06.2021, № РН-0000004 від 20.07.2021, № РН-0000006 від 31.07.2021, № 5 від 20.09.2021, № 7 від 27.10.2021 та товарно-транспортних накладних № 1 від 29.06.2021, № 2 від 20.07.2021, № 6 від 31.07.2021, № 5 від 20.09.2021, № 7 від 20.09.2021.
Відповідач доказів, які підтверджують поставку товару у обсязі, більшому ніж вказано позивачем суду не надав, доводів позивача не спростував.
Слід зазначити і про те, що з наявної у матеріалах справи копії підписаного сторонами акту звірки взаємних розрахунків за період: 01.01.2021-22.12.21 слідує, що відповідач не заперечив проти наявності у нього дебетового сальдо перед позивачем в сумі 19 961,12 грн.
З огляду на вказані обставини позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з відповідача на користь позивача попередню оплату в сумі 19 961,12, грн., штраф в сумі 1 397,28 грн., пеню в сумі 18 043,84 грн. та не отриманий податковий кредит з ПДВ в сумі 18 043,84 грн.
Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив частково, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки, до яких за своєю правовою природою відноситься спірний Договір, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 ст. 662 ЦК України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст. 663 ЦК України).
Як вірно встановлено судом першої інстанції у Договорі сторонами погоджено, що термін постачання передбачається за погодженням сторін, проте матеріали справи не містять доказів того, що сторонами було узгоджено строк поставки товару, зокрема у письмових заявках, специфікаціях, усними домовленостями, тощо.
Щодо посилань позивача на те, що спірний товар мав бути відповідачем поставлений до 26.07.2021, про що було зазначено у виставленому відповідачем позивачу рахунку-фактурі № 2 від 24.02.2021 на суму 99 750,00 грн., колегія суддів зазначає про таке.
Частиною 1 ст. 77 ГПК України встановлено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно з ч. 1 ст. 74 України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Отже, відповідно до приписів чинного законодавства саме на позивача покладений обов`язок належними та допустимими доказами довести погодження сторонами строку поставки товару, тобто надати рахунок-фактуру № 2 від 24.02.2021 на суму 99 750,00 грн. або інший доказ який підтверджує вказане, проте відповідних доказів позивачем до матеріалів справи не додано, а відтак вказані твердження позивача колегію суддів до уваги не приймаються, як недоведені.
Тобто наявні у матеріалах справи докази свідчать про те, що сторони не узгодили строк поставки товару, а відтак така поставка мала бути здійснена відповідачем після спливу семиденного строку від дня пред`явлення позивачем вимоги про поставку товару в порядку ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Доказів звернення позивача з відповідною вимогою до відповідача про поставку товару матеріали справи також не містять. Разом з тим, матеріали справи не містять й доказів вчинення відповідачем будь-яких дій, які б свідчили про намір передати позивачу оплачений товар чи узгодження умов постачання товару. На момент розгляду справи товар позивачу поставлений так і не був, хоча обов`язок передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу та відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України покладений на продавця, а відтак, дії відповідача в цій частині є недобросовісними. Матеріали справи не містять доказів відмови відповідача передати оплачений товар, однак його дії свідчать про невиконання ним свого зобов`язання з його передачі позивачу.
Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
У разі порушення зобов`язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 615 ЦК України).
Відповідно до статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 28.11.2011 у справі №3-127гс11 та неодноразово підтримана Верховним Судом у постановах від 07.02.2018 у справі № 910/5444/17 від 31.10.2018 у спарві № 910/13318/16, від 26.10.2018 у справі № 910/1775/18 від 27.08.2019 у справі № 911/1958/18.
З матеріалів справи слідує, що позивачем обрано такий варіант поведінки, як повернення суми попередньої оплати товару.
Так, позивач 25.01.2022 направив на адресу відповідача претензію № 14 від 25.01.2022 у якій просив сплатити невикористану суму попередньої оплати, пеню, штраф та суму неотриманого податкового кредиту.
Відповідач на вказану претензію не відповів, товар не поставив, суму передоплати позивачу не повернув.
Відповідно до ст. 193 ГК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Крім того, відповідно до статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Виходячи з принципу справедливості та добросовісності, відповідач, отримавши від позивача кошти на виконання вимог Договору, мав вжити заходів для виконання свого договірного зобов`язання, оскільки гроші не були позивачем відповідачу подаровані, і відповідач мав певні обов`язки перед платником.
За обставин, що склались, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що внаслідок довготривалого невиконання відповідачем свого обов`язку з передачі товару, направивши відповідачу претензію, позивач заявив про небажання продовжувати господарські відносини з відповідачем щодо постачання замовленого товару, тому правовідносини між сторонами є припиненими, а грошові кошти в розмірі 19 961,12 грн. підлягають стягненню з відповідача як такі, що позивач хоче повернути (стягнути). Рішення суду першої інстанції в частині задоволення вказаних позовних вимог залишається без змін.
Щодо позовних вимог про стягнення штрафу в сумі 1 397,28 грн., пені в сумі 18 043,84 грн. та не отриманого податкового кредиту з ПДВ в сумі 18 043,84 грн., слід зазначити про таке.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
У силу ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
У п. 7.1 Договору сторонами погоджено, що у разі прострочення поставки товару продавець сплачує покупцю пеню за кожний день прострочення у розмірі 0,2 % від суми несвоєчасно поставленого товару, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково стягується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни не відвантаженого товару (але не більше подвійної облікової ставки НБУ).
Водночас, оскільки строк поставки товару не було встановлено в договорі, то підстав для стягнення з відповідача неустойки за порушення виконання зобов`язання в частині поставки товару немає.
З огляду на те, що позовні вимоги про стягнення суми неотриманого податкового кредиту з ПДВ позивач також заявляє виходячи з того, що відповідачем було порушено строк поставки товару що, як було встановлено вище, позивачем доведено не було, правові підстав для стягнення з відповідача вказаної суми також відсутні.
При цьому, колегія суддів зауважує позивачу на тому, що ним не було наведено нормативного обґрунтування вказаних позовних вимог, а також не надано жодних доказів на підтвердження правомірності таких вимог.
З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції цілком вірно відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу в сумі 1 397,28 грн., пені в сумі 18 043,84 грн. та не отриманого податкового кредиту з ПДВ в сумі 18 043,84 грн. Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вказаних позовних вимог залишається без змін.
Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.
Надаючи оцінку доводам всіх учасників судового процесу колегією суддів враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.01.2023 у справі № 925/1120/22, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.
Враховуючи вищевикладене та вимоги апеляційної скарги, апеляційна скарга Селянського (фермерського) господарства «Насіння» задоволенню не підлягає.
Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 269, 270, 273, 275, 276, 281-285 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарства «Насіння» на рішення Господарського суду Черкаської області від 13.01.2023 у справі № 925/1120/22 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 13.01.2023 у справі № 925/1120/22 залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.
4. Повернути до Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/1120/22.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий суддя М.Л. Яковлєв
Судді Є.Ю. Шаптала
С.А. Гончаров
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 11.05.2023 |
Оприлюднено | 15.05.2023 |
Номер документу | 110812474 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Яковлєв М.Л.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні