ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" травня 2023 р. Справа№ 910/8766/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Суліма В.В.
Майданевича А.Г.
без виклику сторін;
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативний Квартал-Київ.2"
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023
у справі № 910/8766/22 (суддя - Лиськов М.О.)
за позовом Громадської спілки "Українська інфраструктурна асоціація"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативний Квартал-Київ.2»
про стягнення 168 714,15 грн.
Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Короткий зміст позовної заяви та рух справи
Громадська спілка "Українська інфраструктурна асоціація" (надалі - позивач, асаціація) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативний Квартал-Київ.2" (надалі - відповідач) про стягнення 168 714,15 грн.
Звертаючись до суду із позовом, позивач вважає, що з огляду на неповернення сум орендної плати за період з 24.02.2022 по 28.02.2022, що в еквіваленті до долара США станом на день подачі позову складає 9 403,35 грн., сплаченої оренди за березень 2022 року (в еквіваленті до курсу долара США станом на день подачі позову) у розмірі 52 658,78 грн. та забезпечувального платежу, еквівалентному сумі в доларах США станом на день подачі позову, у розмірі 105 317,57 грн. гривень 57 коп, - вказані кошти з 26.05.2022 (після припинення договору) є такими, що утримуються відповідачем без достатніх правових підстав, та підлягають поверненню як виконане у зобов`язанні відповідно до частини 1 ст.1212 ЦК України в сукупності з п. 3 частини 3 ст.1212 ЦКУ.
Спір у справі виник у зв`язку з тим, що позивач вказує на безпідставність та протиправність неповернення Товариством з обмеженою відповідальністю "Креативний Квартал-Київ.2" Громадській спілці "Українська інфраструктурна асоціація" суми орендної плати за ненадані послуги та забезпечувального платежу в передбачений договором строк та порядок, у зв`язку з чим позивач вказує на існування заборгованості у розмірі 168 714,15 грн.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативний Квартал-Київ.2" на користь Громадської спілки "Українська інфраструктурна асоціація" борг у розмірі 167 379,70 грн., 3% річних у розмірі 1 334,45 грн. а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 530,72 грн.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду
Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Креативний Квартал-Київ.2" 02.03.2023 (згідно з відомостями відділення поштового зв`язку) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 та ухвалити постанову, якою задовольнити позовну заяву у частині стягнення 79 766, 17 грн. та відмовити у стягненні 88 947,98 грн. Також скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження, мотивуючи це отриманням оскаржуваного рішення 10.02.2023, докази наявні в додатках до апеляційної скарги. Крім того, скаржник просив судові витрати покласти на позивача.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2023 було поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Креативний Квартал-Київ.2" (надалі - Креативний квартал) пропущений строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі № 910/8766/22; відкрито апеляційне провадження за вказаною апеляційною скаргою; призначено її до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників. Зупинено дію рішення суду першої інстанції.
27.03.2023 через систему «Електронний суд» позивачем було подано відзив на апеляційну скаргу, який суд апеляційної інстанції приймає в порядку ст. 263 ГПК України.
Також 04.04.2023 на адресу суду від апелянта було направлено відповідь на відзив на апеляційну скаргу у даній справі.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
Скаржник зазначив, що не погоджується з рішенням місцевого господарського суду, оскільки при його ухваленні суд не врахував наступні обставини.
Так, пунктами 6.1.-6.2. договору передбачено, що забезпечувальний платіж встановлений за погодженням сторін, як вид забезпечення зобов`язань резидента перед креативним кварталом за цим договором. На суму коштів забезпечувального платежу будь-які проценти та/чи індекси не нараховуються. Сторони розуміють, що забезпечувальний платіж не буде вважатись авансовим платежем за послуги за цим договором чи як відшкодування завданої Креативному кварталу резидентом шкоди. Якщо інше не погоджено сторонами в додатках до цього договору, резидент зобов`язується протягом трьох робочих днів з дати набрання чинності цим договором, перерахувати Креативному кварталу суму забезпечувального платежу у розмірі погодженому сторонами в додатку №1 до цього договору.
Водночас, порядок внесення забезпечувального платежу в доларах США згідно додатку № l до договору встановлений таким чином: до 10 жовтня 2021 року - 1440 $ та до 10 листопада 2021 року - 1440 $.
Як зазначає апелянт, 05 жовтня 2021 року Креативний квартал виставив рахунок № 505 на оплату оренди офісного простору та офісні послуги пакет: «Private office» забезпечувальний платіж у сумі 38 318,40 грн разом з ПДВ (копію платіжного доручення надав позивач). Платіжним дорученням № 3 від 13.11.2021 асоціація оплатила зазначений рахунок у сумі 38 318,40 грн.
Так, позивач перерахував відповідачу забезпечувальний платіж у сумі 2880 $, що у еквіваленті за курсом гривні до долара США, встановленого Національним банком України на дату виставлення рахунку Креативним кварталом, становить 76 636,80 грн.
Враховуючи викладене, апелянт наголошує, що сторони за умовами договору погодили, що на суму забезпечувального платежу будь-які проценти та/чи індекси не нараховуються, курс гривні до долара США, встановленого Національним банком України, визначається станом на дату виставлення рахунку Креативним кварталом, а тому сума забезпечувального платежу, яка підлягає поверненню позивачу, становить 76 636,80 грн.
За доводами скаржника, суд першої інстанції, порушуючи статті 73, 86, 236 ГПІК України, не дослідив належним чином умови договору та дійшов передчасного висновку про повернення забезпечувального платежу у сумі 105 317, 57 грн, застосувавши неправильно частину другу статті 533 ЦК України.
Разом з цим, позивач 25 березня 2022 року виявив намір у відповідності до пункту 8.2 договору достроково розірвати договір, що не заперечується відповідачем.
Таким чином, у зв`язку з тим, що договір є розірваний з 26 травня 2022 року, вартість послуг за договором (п. 3.14) ТОВ «Креативний Квартал-Київ.2» розраховував у розмірі 30 % з 1 березня 2022 року до 25 травня 2022 року включно.
Проте суд першої інстанції не врахував зазначених обставин, баланс інтересів сторін, добросовісність, рішення суду про повне задоволення позовних вимог не може вважатися законними та обґрунтованим.
Також за доводами скаржника, суд першої інстанції допустив грубе порушення норм процесуального права, оскільки звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо. Проте, за твердженнями апелянта, позивач не довів відповідно до вимог статті 74 ГПК України обставини, що підтверджують неможливість користуватися послугами, у тому числі обмеження доступу до простору та приміщення, яке закріплене за позивачем.
Посилання позивача y підтвердження обставини неможливості користування орендованим майном на введення воєнного стану на території України у спірний період та відсутність доступу до приміщень, що орендувалися у зв`язку із припиненням роботи БЦ «Астарта» та простору Креативного кварталу взагалі, за переконанням відповідача, підтверджується тільки словами позивача.
Суд прийняв в якості належного та допустимого доказ - лист відповідача № K.2/16-05/65 від 16 травня 2022 р.
Відповідач звертає увагу на те, що у цьому листі вказано про повне відновлення роботи БЦ «Астарта» і жодним чином не підтверджено те, що послуги взагалі не надавалася у спірний період.
Суд першої інстанції взяв лист цей до уваги як додаткове підтвердження неможливості користування позивачем орендованим приміщенням та отримувати інші послуги за договором в оспорюваний період. Окрім цього, апелянт зазначив, що суд першої інстанції застосував принцип вірогідності та розтлумачив лист відповідача № К.2/16-05/65 від 16 травня 2022 року на користь позивача.
Скаржник вважає, що звільнення від сплати за умовами договору не може ґрунтуватися на підставі - введення воєнного стану, як вважає позивач і суд першої інстанції, оскільки позивач не довів неможливості користуватися простором, приміщенням та отримувати послуги за договором саме у зв?язку з введенням воєнного стану. Більш того, правова природа договору, який уклали сторони, не виражається в оренді приміщення.
Отже, за доводами апелянта, суд першої інстанції порушив основні засади господарського судочинства, зокрема верховенства права та рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом, надавши перевагу тільки доводам позивача. Суд першої інстанції взагалі не дослідив правову природу договору та надання послуг за умовами договору, які виражаються у певній кількості видів надання послуг. При цьому взяв до уваги посилання позивача на воєнний стан і те, що позивач (без підтвердження неможливості користуватися усіма послугами) вирішив самоусунутися від виконання зобов`язання і просто до моменту розірвання договору не виконувати зобов`язання щодо оплати (навіть у розмірі 30 %).
На думку ТОВ «Креативний Квартал-Київ.2», суд першої інстанції упереджено розглянув спір між сторонами, не врахував баланс інтересів сторін, а висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, що у тому числі свідчить про неправильне застосування статті 762 ЦК України.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2021 у справі № 910/8040/20 зауважив, що у контексті спірних правовідносин, суди попередніх інстанцій вірно вказали, що позивачем не надано доказів того, що він був позбавлений можливості взагалі користуватися орендованим майном, у нього був відсутній доступ до приміщень, за вказаною адресою в спірний період були відсутні його речі, не перебували співробітники, не споживались комунальні послуги, тощо.
А тому апелянт просив задовольнити апеляційну скаргу у даній справі та скасувати рішення місцевого господарського суду в частині стягнення 88 947, 98 грн.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У поданому позивачем відзиві на апеляційну скаргу, останній зазначив, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її необґрунтованою, з урахуванням наступного.
Щодо розміру та строків повернення забезпечувального платежу, позивач вважає, що посилання відповідача на п.1 додатку № 1 до договору оренди, у якому (як стверджує відповідач) встановлено порядок визначення вартості забезпечувального платежу, та який, нібито, має бути повернутий позивачу в межах його первинної вартості на день виставлення рахунку, є хибними з огляду на таке.
Відповідно до п.1 додатку 1 до договору сторони погодили, що всі платежі за договором будуть здійснюватись в національній валюті України - гривні, при цьому, вартість послуг становить суму в гривні, що є еквівалентом відповідної суми вартості послуг в доларах США, зазначених в цьому додатку до договору та визначається за курсом гривні до долара США, встановленого Національним банком України на дату виставлення рахунку Креативним кварталом.
Тобто, у згаданому пункті встановлено порядок визначення вартості лише послуг, а не забезпечувального платежу, який є відмінним за своєю правовою природою платежем та жодним чином не відноситься до послуг, які надаються відповідачем.
Отже, ототожнення відповідачем послуг та забезпечувального платежу (з точки зору порядку визначення суми, яка підлягає сплаті за зобов`язанням) є хибним, а тому п.1 додатку 1 до договору в частині обрахунку цієї суми станом на день виставлення рахунку, на повернення забезпечувального платежу не поширюється.
Таким чином, частина 2 статті 533 ЦКУ повинна застосовуватись до забезпечувального платежу в розрізі курсу НБУ до еквіваленту іноземної валюти на день оплати (зокрема, на день подачі позову, тобто вимоги щодо сплати коштів), оскільки інший порядок визначення суми забезпечувального платежу (що виражений у доларах США), договором не встановлений. Тому, розрахунок суми позову (в частині повернення забезпечувального платежу) з урахуванням курсу НБУ станом на день подачі позову вважаємо вірним, а правову оцінку обставин справи судом 1-ої інстанції - правильною.
Більше того, сторона вважає правомірним у цьому випадку застосування правової позиції Великої Палати Верховного суду, висловлену у постанові від 07.07.2020 р. по справі № 296/10217/15-ц, де зазначено, що у випадку порушення грошового зобов`язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.
Що стосується посилань відповідача на те, що відповідно до п.6.1 договору на суму коштів забезпечувального платежу будь-які проценти та/чи індекси не нараховуються, сторона вважає, що визначення у позові суми грошового зобов`язання (забезпечувального платежу) в еквіваленті до іноземної валюти не є індексацією, а носить лише компенсаційний характер. Натомість, індекс інфляції на еквівалент іноземної валюти позивачем не нараховувався.
Щодо строків повернення забезпечувального платежу, позивач вважає безпідставним посилання відповідача на п.6.5 договору, який встановлює, що забезпечувальний платіж буде повернуто резиденту протягом 30 (тридцяти) календарних днів після дати закінчення дії цього договору. Вважає, що цей пункт регулює правові наслідки закінчення дії договору саме після закінчення строку його дії, що встановлений у пунктах 2.5 та 8.1 договору.
Натомість пункт 8.4 договору встановлює (на відміну від пункту 6.5 та інших), що сторони зобов`язуються на дату розірвання договору провести всі взаєморозрахунки за ним. На користь такого тлумачення змісту договору свідчить і його пункт 2.8, який розмежовує поняття «закінчення дії договору» та «дострокове розірвання договору».
Так, згідно згаданого п.2.8 після закінчення строку дії цього договору або його дострокового розірвання - резидент зобов`язаний покинути простір та кімнати закріплені за ним та повернути Креативному кварталу картки доступу.
Таким чином, вважає, що повернення забезпечувального платежу у випадку дострокового розірвання договору повинно здійснюватися на дату його розірвання, тобто не пізніше 25 травня 2022 року.
Щодо оплати послуг з 01.03.2022 по 25.05.2022 р., позивач не погоджується з твердженням відповідача про те, що позивач був зобов`язаний сплатити нову вартість орендної плати (у розмірі 30% за кожен місяць від попередньої вартості послуг) згідно з рахунком-фактурою № 176 від 02.05.2022.
Так, відповідач у апеляційній скарзі посилається на п.3.14 договору резидентства № КК2-136/2021 від 16.09.2021, відповідно до якого Креативний Квартал може зменшувати вартість послуг за даним договором в односторонньому порядку.
При цьому резидент шляхом сплати відповідного рахунку надає свою згоду на таке зменшення i такий сплачений рахунок буде вважатися додатковою угодою до даного договору, якою сторони зменшують вартість послуг за даним договором.
Отже, юридичним фактом, який свідчитиме про укладення сторонами додаткової угоди про зменшення (або розстрочення) вартості послуг, є оплата позивачем рахунку № 176 від 02.05.2022. Однак, позивач не сплачував такий рахунок, а відповідач не надав доказів такої оплати. Таким чином, додаткова угода про зменшення (розстрочення) плати за послуги є неукладеною, а правові наслідки у вигляді безумовного зобов`язання позивача з оплати такого рахунку та нової вартості послуг - відсутні.
Що стосується акту звірки та акту виконаних робіт, на які посилається відповідач, то позивач також не підписував зазначені документи.
Щодо твердження відповідача про «вільний доступ» до орендованих площ та недоведеність обставини про неможливість користування приміщенням, позивач не стверджував у позові, що відповідач умисно чи штучно обмежував доступ позивачу до орендованої площі та інших зон користування. Однак, з незалежних причин (військовий стан та військові дії) обидві сторони не мали можливості реалізовувати свої права та виконувати зобов`язання за договором.
А тому позивач, з урахуванням вищевикладеного, просив прийняти цей відзив на апеляційну скаргу та долучити до матеріалів справи, залишити рішення Господарського суду м. Києва від 26.01.2023 р. у справі № 910/8766/22 без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення. В порядку ст. 263 ГПК України відзив було прийнято до спільного розгляду.
6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції
Між ТОВ Креативний квартал та Громадською спілкою «Українська інфраструктурна асоціація» було укладено договір резидентства № КК2-136/2021 від 16.09.2021 (надалі - договір), згідно якого відповідач надає позивачу право використовувати зони загального користування з доступом до кімнат, закріплених за асоціацією з наданням послуг, що входять до базових послуг пакету "Private office" (надалі - послуги).
Сторонами було підписано договір разом з протоколом розбіжностей від 16.09.2021 (далі - протокол, копія додається). Відповідно до п.2 протоколу сторони погодили, що положення договору, викладені в цьому протоколі розбіжностей, приймаються сторонами в погодженій редакції цього протоколу розбіжностей.
Згідно з визначеннями, наведеними у п.1 договору:
Простір - офісний простір, що знаходиться на 3-му поверсі, БЦ "Астарта" за адресою: вул. Ярославська, 58, м. Київ, 04071, Україна та включає в себе зони загального користування, кімнати, 2 кімнати для переговорів, кімнати для телефонних переговорів;
Кімната - закріплена за резидентом, відокремлена частина простору доступ до якої здійснюється через систему контролю доступу, та доступ до якої надається резиденту, його працівникам та/або особам з якими резидент перебуває в договірних правовідносинах.
Відповідно до п. 2.2. договору номера кімнат закріплених за резидентом погоджуються сторонами в додатку № 1 до цього договору. Пунктом 2.4 договору визначено, що резидент зобов`язується використовувати простір, кімнати закріплені за ним як офіс для впровадження його бізнес-проектів та/або ведення незалежної професійної діяльності як самозайнята особа.
Пунктом 2.5. договору передбачено, що строк надання послуг погоджується сторонами в додатку №1 до цього договору та не може перевищувати строк дії цього договору, погоджений сторонами в пункті 8.1. цього договору. Згаданий пункт 8.1. договору передбачає, що якщо умовами цього договору або додатками, додатковими угодами до нього не передбачено інше, цей договір набирає чинності з дати його підписання належним чином уповноваженими представниками обох сторін та діє до 16 серпня 2024, але в будь-якому випадку - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором.
Згідно з додатком № 1 до договору (табл.1) період надання послуг - з 01.01.2022 по 16.08.2024 р.
Відповідно до п.8.2. договору сторони погодили, що кожна зі сторін може розірвати договір достроково, тільки у випадку надсилання повідомлення, у спосіб, який передбачений пунктом 9.1 договору, іншій стороні не менше ніж за 2 (два) місяці до дати розірвання договору. Пунктом 9.1 договору передбачено спосіб направлення повідомлення - поштовим відправленням, рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою вказаною в розділі 11 договору або вручення належним чином уповноваженому представнику іншої сторони під підпис.
Керуючись пунктом 8.2 договору, позивачем ініційовано дострокове розірвання договору у спосіб, визначений пунктом 8.2. договору, а саме: надіслано 2 (два) ідентичних повідомлення про дострокове розірвання договору від 25.03.2022 р. № 25/03/22 засобами поштового зв`язку з повідомленням про вручення на 2 адреси, вказані у договір. Доказами надсилання двох повідомлень про дострокове розірвання договору (далі по тексту - повідомлення) є:
- поштова накладна «Укрпошти» № 7905100012519 від 25.03.2022 (на адресу 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 58, Бізнес-центр «Астарта»);
- опис вкладення у цінний лист від 25.03.2022 (на адресу 04071, м. Київ, вул. Ярославська, 58, Бізнес-центр «Астарта»);
- поштова накладна «Укрпошти» № 7905100012527 від 25.03.2022 (на адресу 01135, м. Київ, вул. Жилянська, буд.148-Б);
- опис вкладення у цінний лист від 25.03.22 (на адресу 01135, м. Київ, вул.. Жилянська, буд.148-Б).
Таким чином, позивачем було виконано всі умови, визначені договором, для початку узгодженої сторонами процедури його дострокового розірвання.
Одночасно, у зазначеному повідомленні позивачем запропоновано (в якості добровільної оферти) достроково розірвати договір в інший спосіб, аніж це передбачено у п.8.2 договору, а саме - шляхом укладення додаткової угоди до договору з огляду на настання обставин, за які жодна з сторін не відповідає (ст.607 ЦК України). Така пропозиція висловлена скаржником в абз.2 та абз.3 стор.2 повідомлення. За доводами сторони, пропозиція була висловлена виключно з метою оперативного вирішення питання розірвання договору, оскільки його діюча редакція не дозволяла це зробити.
Водночас, у згаданому повідомленні від 25.03.2022 р. (абз.3 стор.2) позивачем повідомлено відповідача про те, що у разі, якщо відповідач не погоджується з пропозицією асоціації про укладення додаткової угоди, то датою дострокового розірвання договору буде 26.05.2022 р. як це і передбачено його пунктом 8.2 (за два місяці до дати розірвання).
Саме ця дата є першим днем, коли договірні правовідносини сторін за договором припинилися внаслідок дострокового розірвання договору позивачем.
Окрім того, керуючись статтею 8.4. договору, відповідно до якої сторони зобов`язуються на дату розірвання договору провести всі взаєморозрахунки за ним, - позивачем запропоновано відповідачу до 25.05.2022 повернути кошти, сплачені асоціацією як оплату за послуги, що не були надані через обставини, за які позивач не відповідає, а саме: кошти за оренду, сплачені за 5 днів з 24 по 28 лютого 2022 року та березень 2022 року, а також забезпечувальний платіж, що загалом складає суму в розмірі 124 429 гривень 11 коп.
Разом з тим, відповідно до п.1 додатку 1 до договору сторони погодили, що всі платежі за договором будуть здійснюватись в національній валюті України - гривні, при цьому, вартість послуг становить суму в гривні, що є еквівалентом відповідної суми вартості послуг в доларах США, зазначених в цьому додатку до договору та визначається за курсом гривні до долара США, встановленого Національним банком України на дату виставлення рахунку Креативним кварталом.
Відповідно до Таблиці 2 додатку 1 до договору вартість послуг за 1 (один) період в доларах США, в т.ч. ПДВ 20%, складає еквівалент 1440,00 доларів США.
Забезпечувальний платіж в доларах США складає еквівалент 2880,00 дол. США.
Так, відповідно до п.3.3 договору вартість послуг за 1 (один) місяць погоджується сторонами в додатку № 1 до цього договору. Згідно з п.3.4. договору резидент зобов`язується здійснювати оплату послуг щомісячно до 10 (десятого) числа кожного поточного місяця за наступний.
Відповідно до п.1 додатку 1 до договору сторони погодили, що всі платежі за договором будуть здійснюватися в національній валюті України - гривні, при цьому, вартість послуг становить суму в гривні, що є еквівалентом відповідної суми вартості послуг в доларах США, зазначених в цьому додатку до договору та визначається за курсом гривні до долара США, встановленого Національним банком України на дату виставлення рахунку Креативним кварталом.
Позивачем сплачено орендну плату у розмірі 39 280,61 грн. за лютий 2022 року відповідно до платіжного доручення № 1 від 05.01.2022 р. згідно рахунку Відповідача № 658 від 31.12.2021 р. Станом на 31.12.2021 курс гривні до долара США був 27,2782 грн./1 дол. США.
Також, позивачем відповідно до п.3.4 договору сплачено наперед орендну плату за березень 2022 року у сумі 40 777,92 грн. відповідно до платіжного доручення № 14 від 02.02.2022 р. згідно рахунку № 51 від 02.02.2022 р. Кошти сплачено за послуги, що мали бути надані в березні 2022 р.
Так, позивачем сплачено забезпечувальний платіж відповідно до:
- квитанції про оплату № 109989185 від 18.10.2021 р. згідно рахунку № 504 від 04.10.2021 р.; та - платіжного доручення № 3 від 13.11.2021 згідно рахунку № 505 від 04.10.2021 р. Курс гривні до долара США станом на 04.10.2021 р. - 28, 61 грн./1 дол. США.
Відповідно до згаданого курсу гривні позивачем у загальному розмірі сплачено забезпечувальний платіж у сумі 76 636 гривень 80 копійок.
ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як зазначалось раніше, звертаючись до суду із позовом, позивач вважає, що з огляду на неповернення сум орендної плати за період з 24.02.2022 по 28.02.2022 року, що в еквіваленті до долара США станом на день подачі позову складає 9 403,35 грн., сплаченої оренди за березень 2022 року (в еквіваленті до курсу долара США станом на день подачі позову) у розмірі 52 658,78 грн. та забезпечувального платежу, еквівалентному сумі в доларах США станом на день подачі позову, у розмірі 105317,57 грн. гривень 57 коп.
Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.
Відповідно до вимог статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситься за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
За таких обставин, оскільки однією із кваліфікуючих ознак договору найму є його оплатний характер, за користування найманим майном з наймача обов`язково стягується орендна плата.
Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).
Частинами 1, 4 ст. 286 Господарського кодексу України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Як вбачається з таблиці 2 додатку 1 до договору вартість послуг за 1 (один) період в доларах США, в т.ч. ПДВ 20%, складає еквівалент 1440,00 доларів США.
Забезпечувальний платіж в доларах США складає еквівалент 2880,00 дол. США
Судом першої інстанції правомірно встановлено, що позивачем сплачено орендну плату у розмірі 39 280,61 грн. за лютий 2022 року відповідно до платіжного доручення № 1 від 05.01.2022 згідно рахунку відповідача № 658 від 31.12.2021 Станом на 31.12.2021 курс гривні до долара США був 27,2782 грн./1 дол. США.
Також, позивачем на підставі п.3.4 договору сплачено наперед орендну плату за березень 2022 року у сумі 40 777,92 грн. відповідно до платіжного доручення № 14 від 02.02.2022 згідно рахунку № 51 від 02.02.2022 кошти сплачено за послуги, що мали бути надані в березні 2022 р.
Окрім того, позивачем внесено забезпечувальний платіж, який відповідно до пунктів 6.1-6.2 договору, є видом забезпечення зобов`язань позивача.
Так, позивачем сплачено забезпечувальний платіж відповідно до:
- квитанції про оплату № 109989185 від 18.10.2021 згідно рахунку № 504 від 04.10.2021; та - платіжного доручення № 3 від 13.11.2021 згідно рахунку № 505 від 04.10.2021.
З розрахунку згаданого курсу гривні (станом на момент оплати) позивачем у загальному розмірі сплачено забезпечувальний платіж у сумі 76 636 гривень 80 копійок.
Судом встановлено, що позивачем фактично сплачено відповідачу за послуги за лютий 2022 та березень 2022.
Водночас, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що оскільки 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією росії проти України згідно з Указом Президента України №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який затверджено Законом України №2102-IX від 24.02.2022 року "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" в країні введено воєнний стан, починаючи з 24.02.2022 у зв`язку із загальновідомими обставинами, відповідачем послуги з надання приміщень у використання не надавалися.
Так, відповідно до норм частин четвертої, шостої статті 762 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Суд звертає увагу, що у частині шостій статті 762 Цивільного кодексу України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження.
За змістом пункту 14 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (у редакції, чинній до 16.07.2020) такого вичерпного переліку обставин теж не передбачено.
Водночас, в п. 6.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 зазначено, що підставою для застосування норми частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.
Отже, для застосування частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.
Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини.
В такий спосіб підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.
При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо.
Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі наведеної правової норми він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.
Аналогічна правова позиція щодо застосування норм частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 910/14244/20.
Таким чином, звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору, а тому може застосовуватись за виключних обставин, наприклад, відсутності доступу до найманого приміщення, неможливості орендаря перебування в ньому та зберігання речей тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, у підтвердження обставини неможливості користування орендованим майном позивач послався на введення воєнного стану на території України у спірний період та відсутність доступу до приміщень. що орендувалися у зв`язку із припиненням роботи БЦ «Астрарта» та простору Креативного кварталу.
Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», було визначено перелік населених пунктів, на території яких було ведення активних бойових дій. Відповідно до п. 2.11 вказаного наказу вся територія міста Києва з 24.02.2022 по 30.04.2022 була визначена територією активних бойових дій.
А отже, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про неможливість користування орендованим майном з незалежних від нього причин, які, в даному випадку, є загальновідомими та підтверджуються нормативно-правовим актом.
В цій частині суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апелянта та приймає доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу, що обставини неможливості використання спірного приміщення також підтверджується листом відповідача № K.2/16-05/65 від 16 травня 2022 р., в якому відповідач повідомив про відновлення роботи офісного центру, а також про те, що з 01 червня 2022 р. Креативний квартал відновлює свою роботу та надання послуг резидентам.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що через наявність обставин, які унеможливили протягом певного часу користування позивачем орендованим майном.
А тому, сума коштів, сплачених за період з 24.02.2022 по 28.02.2022 та за березень 2022 року (період, за який послуги відповідачем не надавалися, а позивач був позбавлений можливості користуватись орендованим майном та виконувати свої зобов`язання з причин, за які він не відповідає) підлягає стягненню з відповідача.
Водночас, щодо визначення суми заборгованості (сплаченої орендної плати та забезпечувального платежу) із застосуванням прив`язки до еквіваленту іноземної валюти саме на день подання позову, суд апеляційної інстанції зазначає, що в цій частині враховує доводи позивача, викладені у відзиві на апеляційну скаргу з посиланням на ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 740/4842/15-ц.
Відповідно до якої, суд касаційної інстанції зазначив, що грошовим зобов`язанням, вираженим у договорі в гривні із зазначенням еквіваленту в іноземній валюті, сума, яка підлягає сплаті у гривнях визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день подання позову (заяви про збільшення позовних вимог) або на день ухвалення судового рішення (якщо позивачем сформульовано саме таку вимогу - стягнути суму заборгованості у гривневому еквіваленті за курсом іноземної валюти на дату ухвалення судового рішення), і якщо інший порядок її визначення не встановлено договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Таким чином, станом на 30.08.2022 курс гривні до долара США становив 36,5686 грн./1 дол. США. А тому станом на 30.08.2022 сума в гривнях, що є еквівалентом 1 440,00 дол. США становить 52 658,78 грн. (1 440 дол. США х 36,5686 грн.). Відповідно до згаданого курсу гривні позивачем у загальному розмірі сплачено забезпечувальний платіж у сумі 76 636 гривень 80 копійок. Тоді як станом на 30.08.2022 курс гривні до долара США становив 36,5686 грн./1 дол. США, а отже сума в гривнях, що є еквівалентом 2 880,00 дол. США становитиме 105 317, 57 грн.
Тоді як сума коштів, сплачених за період з 24.02.2022 по 28.02.2022 (період, за який послуги відповідачем не надавалися, а позивач був позбавлений можливості користуватись орендованим майном та виконувати свої зобов`язання з причин, за які він не відповідає) вираховується шляхом ділення місячної орендної плати за лютий на 28 днів. А саме: 1 440 дол. США/28 днів = 51,43 дол. США/день.
Таким чином, 5 днів х 51,43 дол. США = 257,14 дол. США, що в еквіваленті у національній валюті станом на 30.08.2022 складає 9 403,35 грн.
А отже, разом сума заборгованості (орендна плата, яка підлягає поверненню та забезпечувальний платіж) становить 167 379,70 грн.
Щодо позовної вимоги позивача про стягнення 1334,45 грн 3% річних, нарахованих на суму 167 379,70 грн з 26.05.2022 по 30.08.2022, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд першої інстанції визнав обґрунтованими вимоги в цій частині. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком місцевого господарського суду, оскільки в даному випадку щодо нарахування 3% річних на орендну плату за період, протягом якого позивач не користувався спірним приміщенням є важливим визначення моменту початку виникнення заборгованості. Разом з цим, як вбачається з матеріалів справи листом від 25.03.2022 № 25/03/2022 позивач фактично направив відповідачу про повернення сплаченої орендної плати за 24-28.02.2022 та за березень 2022. А тому вимога про стягнення 3% річних, нарахованих на орендну плату (в розумінні ст. 530 ЦК України) та забезпечувальний платіж є обґрунтована.
Відхиляє суд апеляційної інстанції і доводи апелянта з посиланням на п. 6.1. договору, відповідно до якого забезпечувальний платіж, встановлений за погодженням сторін, як вид забезпечення зобов`язань резидента перед креативним кварталом за цим договором. На суму коштів забезпечувального платежу будь-які проценти та/чи індекси не нараховуються. Сторони розуміють, що забезпечувальний платіж не буде вважатись авансовим платежем за послуги за цим договором чи як відшкодування завданої креативному кварталу резидентом шкоди. Оскільки в даному випадку нарахування 3% річних здійснювалось після розірвання договору.
В цій частині суд апеляційної інстанції приймає доводи відзиву, що пунктом 8.4. договору сторони зобов`язались на дату розірвання договору провести всі взаєморозрахунки за ним. А тому в даному випадку саме з 26.05.2022 - у відповідача виникло грошове зобов`язання за договором в частині повернення забезпечувального платежу. Тоді як правомірно зазначив позивач, що п. 6.5. договору (про повернення забезпечувального платежу протягом 30 днів з дати закінчення дії договору) стосується ситуації закінчення дії договору, а не його дострокового розірвання, яке має місце у даному випадку. Тому в даному випадку на зазначені кошти, які не були повернуті своєчасно, правомірно нарахована 3% річних.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог. А тому доводи апеляційної скарги відхиляються судом апеляційної інстанції як необґрунтовані.
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, у зв`язку з доведеністю заявлених вимог у розумінні ст. 76 - 80, 269 ГПК України.
Таким чином, на підставі ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
8. Судові витрати
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281, 282, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Креативний Квартал-Київ.2" на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі № 910/8766/22 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2023 у справі № 910/8766/22 - залишити без змін.
3. Судові витрати, у зв`язку з переглядом рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Рідна».
4. Поновити дію рішення, зупиненого ухвалою від 09.03.2023.
5. Матеріали справи №910/8766/22 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді В.В. Сулім
А.Г. Майданевич
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 09.05.2023 |
Оприлюднено | 15.05.2023 |
Номер документу | 110812549 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань надання послуг |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Коротун О.М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні