Ухвала

від 11.05.2023 по справі 910/6206/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

11.05.2023Справа № 910/6206/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Васильченко Т.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпек» про забезпечення позову у справі №910/6206/21

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпек»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020»

та Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу міста Київ Чорнєй Віти Володимирівни

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Старт 2018»

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю «Комсервиспром 10»

про визнання недійсним договору та скасування рішення державного реєстратора

Без виклику (повідомлення) представників учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпек» звернулося до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020» та Приватного нотаріуса Чорнєй Віти Володимирівни про визнання недійсним договору та скасування рішення державного реєстратора.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником об`єкта незавершеного будівництва на земельній ділянці за кадастровим номером №8000000000:88:199:0001 за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 58. Втім, 04.07.2018 між ТОВ «Старт 2018» та ТОВ «Євробудсервіс-2020» був укладений договір купівлі-продажу об`єкта незавершеного будівництва за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 58, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В. за №721 та здійснено реєстрацію права власності на вказаний об`єкт за відповідачем-1 без наявності правовстановлюючих документів у ТОВ «Старт 2018» на вказаний об`єкт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.04.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №910/6206/21, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.09.2021 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020» про зупинення провадження у справі задоволено та зупинено провадження у справі №910/6206/21 до набрання законної сили судовим рішенням в господарській справі №910/12547/21.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.04.2023 поновлено провадження у справі, призначено підготовче засідання на 16.05.2023 у зв`язку з усуненням обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

05.05.2023 року через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову, в якій позивач просить до набрання рішенням законної сили, вжити заходи забезпечення позову шляхом:

- зупинення реалізації об`єкта нерухомого майна: 99% від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва односекційної будівлі по проекту «Житлово-громадський комплекс», за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 58, загальна площа 13003 кв. м., що складається з 25 поверхів, цокольного поверху та технічного поверху і розташований на земельній ділянці площею 0,5026 га, за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, №58 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1417833280391);

- заборони Державному підприємству «Сетам» (ідентифікаційний код 39958500), вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію майна (номер лоту 527485): « 99% від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва односекційної будівлі по проєкту «Житлово-громадський комплекс», за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 58» шляхом проведення електронних торгів, здійснення розрахунку або будь-яких інших дій, спрямованих на проведення, оформлення результатів таких торгів, складання, підписання, надсилання протоколів та актів про такі торги;

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Застава.Інфо» (ідентифікаційний код 41495824), вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію майна (номер лоту 863493): « 99% від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва односекційної будівлі по проєкту «Житлово-громадський комплекс», за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 58» шляхом проведення електронних торгів, здійснення розрахунку або будь-яких інших дій, спрямованих на проведення, оформлення результатів таких торгів, складання, підписання, надсилання протоколів та актів про такі торги;

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020» (ідентифікаційний код 41243385) вчиняти будь-які дії щодо майна: 99% від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва односекційної будівлі по проєкту «Житлово-громадський комплекс», за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 58, загальна площа 13003 кв. м., що складається з 25 поверхів, цокольного поверху та технічного поверху і розташований на земельній ділянці площею 0,5026 га, за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, №58 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1417833280391), зокрема, проведення електронних торгів щодо реалізації цього майна, продажу або відчуження іншим способом (в тому числі шляхом дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, припинення будь-яких обтяжень, передачу в іпотеку тощо) цього майна, будь-якого іншого обтяження, скасування записів, поновлення записів, відкриття розділів стосовно цього майна або внесення будь-яких змін щодо цього майна в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, зокрема, щодо власника цього майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

- накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, а саме 99% від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва односекційної будівлі по проекту «Житлово-громадський комплекс», загальною площею 13003 кв. м., що складається з 25 поверхів, цокольного поверху та технічного поверху, який розташований на земельній ділянці площею 0,5026 га, за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, №58 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1417833280391).

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпек» про забезпечення позову, суд дійшов наступного висновку.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Так, приписами статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі №914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Необхідно розрізняти види (способи) забезпечення позову, які можуть застосовуватись до позовів майнового характеру, а які - для забезпечення немайнових позовних вимог, тобто фактично заходи забезпечення позову можна поділити на майнові та немайнові. Майнові заходи забезпечення мають застосовуватись для забезпечення позовних вимог майнового характеру, тобто таких, де матеріальна позовна вимога виражена саме в грошовій формі в ціні позову в розумінні статті 163 Господарського процесуального кодексу України.

Метою застосування заходів забезпечення позову майнового характеру є обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача, на момент пред`явлення позову може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення суду.

Заходи забезпечення позову немайнового характеру спрямовані на покладення на відповідача чи інших осіб обов`язку вчинити активні дії чи утриматись від їх вчинення, не пов`язаних з передачею грошових сум чи майна.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.03.2023 у справі №907/269/22.

Зважаючи на практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову, під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.

Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2023 у справі №916/3710/22.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або з наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачеві або іншим особам здійснювати певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

З наведеного слідує, що не існує універсального алгоритму застосування заходів забезпечення позову, оскільки їх вжиття (або відмова у такому) знаходиться у прямій залежності від фактичних обставин кожного конкретного господарського спору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.12.2022 у справі №905/255/22 та від 28.11.2022 у справі №916/731/21.

У даному випадку, позивач звернувся до суду з вимогами про визнання недійсним договору, укладеного між ТОВ «Старт 2018» та ТОВ «Євробудсервіс-2020» від 04.07.2018 та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй В.В., індексний номер 41895286 від 04.07.2018 на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності за ТОВ «Євробудсервіс-2020» на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером №1417833280391, а саме: 99% від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва односекційної будівлі по проекту «Житлово-громадський комплекс, загальною площею 13003 кв. м., що складається з 25 поверхів, цокольного поверху та технічного поверху, розташованого на земельній ділянці площею 0,5026 га, за адресою м. Київ, вул. Б. Хмельницького, №58 (Шевченківський район).

Відтак, має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

У немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, в разі задоволення позовних вимог, що відповідає правовій позиції викладеній у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18 та постановах Верховного Суду від 08.04.2021 у справі №910/21049/17, від 29.03.2021 у справі №910/16800/20 та від 16.03.2021 у справі №921/302/20.

Як зазначено в постанові від 21.12.2022 у справі №914/2350/18(914/608/20) Великої Палати Верховного Суду вимога про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за відповідачем є спором про право.

При цьому, у вищевказаній постанові Велика Палата Верховного Суду зауважила на тому, що з метою унеможливлення неодноразового відчуження спірного майна існує інститут забезпечення позову. У подібних спорах вжиття відповідних заходів забезпечення позову може не допустити подальше відчуження нерухомого майна, тим самим забезпечивши позивачу ефективну можливість захистити свої права без необхідності повторного звернення до суду.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову, заявник зауважує на тому, що приватним нотаріусом Змисловською Т.В. прийнято рішення №38329866 від 24.11.2017 про реєстрацію права власності за ТОВ «Комсервиспром 10» на об`єкт нерухомого майна « 99% від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва односекційної будівлі по проекту «Житлово-громадський комплекс», загальною площею - 13003 кв. м., складається з 25 поверхів, цокольного поверху та технічного поверху та знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, №58» (реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна у державному реєстрі 1417833280391), яке було передано до статутного капіталу ТОВ «Старт-2018».

В подальшому, рішенням приватного нотаріуса Змисловською Т.В. №38883986 від 21.12.2017 проведено державну реєстрацію переходу права власності до ТОВ «Старт 2018» на вищевказаний об`єкт нерухомого майна.

04.07.2018 між ТОВ «Старт-2018» та ТОВ «Євробудсервіс-2020» укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна щодо незавершеного будівництва з 99% готовності за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, №58, у зв`язку з чим приватним нотаріусом Чорнєй В.В. прийнято рішення №41895286 від 04.07.2018 про реєстрацію права власності на об`єкт незавершеного будівництва за ТОВ «Євробудсервіс-2020».

Наявність запису про право власності ТОВ «Євробудсервіс-2020» на нерухоме майно надає можливість відповідачу-1 вільно розпоряджатись таким майном, в тому числі, відчужувати його на користь третіх осіб, що утруднить або взагалі унеможливить виконання судового рішення на майбутнє.

При цьому, заявник у заяві про забезпечення позову зауважив, що ТОВ «Старт 2018» не набуло прав на вказане нерухоме майно, оскільки рішення приватного нотаріуса Змисловської Т.В. №38329866 від 24.11.2017 та №38883986 від 21.12.2017 про державну реєстрацію права власності на вказаний вище об`єкт за ТОВ «Комсервиспром 10» та за ТОВ «Старт 2018» були скасовані наказом Міністерства юстиції України №4236/5 від 07.12.2020 у зв`язку порушенням законодавства при вчиненні реєстраційних дій і правомірність прийняття наказу Міністерства юстиції України №4236/5 від 07.12.2020 була предметом оскарження в господарській справі №910/12547/21 за позовом ТОВ «Євробудсервіс-2020» до Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпек» про визнання протиправним та скасування наказу. За наслідком розгляду вказаної справи, рішенням Господарського суду міста Києва від 08.09.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Водночас, заявник наполягає на тому, що фактично об`єкт нерухомого майна « 99% від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва односекційної будівлі по проекту «Житлово-громадський комплекс, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 58» та розміщується на земельній ділянці з кадастровим номером №8000000000:88:199:0001 га, право власності за яким зареєстровано за ТОВ «Євробудсервіс-2020», відсутній, оскільки на означеній земельній ділянці з кадастровим номером №8000000000:88:199:0001 га розташований об`єкт нерухомого майна «незавершене будівництво, житлово-громадський комплекс по вул. Б. Хмельницького, 58, у Шевченківському районі міста Києва ІІ черга будівництва, літера «Т»», власником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпек». Будь-яке інше нерухоме майно, в тому числі й об`єкт незавершеного будівництва з реєстрацією права власності за ТОВ «Євробудсервіс-2020», на земельній ділянці за кадастровим номером №8000000000:88:199:0001 га відсутнє.

Однак, не зважаючи на вищевикладене та наявність спору щодо вказаного майна, Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020» з 24 квітня 2023 року вчиняються дії щодо продажу об`єкту незавершеного будівництва, яке фактично, як стверджує заявник, є власністю позивача - ТОВ «Гіпек».

У підтвердження вчинення ТОВ «Євробудсервіс-2020» дій з продажу майна, заявником надані роздруковані оголошення з веб-сайтів https://setam.net.ua/auction/525107 та https://vau.auction/map/863493-zhitlova_kvartira-vlasnist-kyiv-16-05-2023/, в яких зазначено, що організатором торгів є Державне підприємство «Сетам», реєстрація учасників до 15.05.2023, дата аукціону 16.05.2023 об 18 год.00 хв.

При цьому, як вбачається з оголошення на https://setam.net.ua/auction/525107 продаж майна здійснюється добровільно, продавцем є ТОВ «Євробудсервіс-2020», а станом на 10.05.2023 є два учасника.

Отже, оскільки станом на сьогоднішній день право власності на спірне майно зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020», у останнього наявні всі правомочності щодо розпорядження таким майном, в тому числі можливість його відчуження на користь третіх осіб, передання у користування, іпотеку тощо, як частинами, так і єдиним об`єктом.

Наведені обставини у їх сукупності, з урахуванням їх хронологічності, так як оголошення про проведення аукціону поширені в мережі інтернет після визнання у судовому порядку правомірним прийняття Міністерством юстиції України наказу №4236/5 від 07.12.2020, дають обґрунтовані підстави вважати, що має місце існування обставин, а не виключно припущень заявника, про вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020» дій, які, у випадку задоволення майбутнього позову заявника, нівелюють мету звернення з ним, адже зумовлять необхідність з метою відновлення порушених прав позивача на спірне майно звертатися до набувачів такого майна за інших підстав з новими позовами, що не відповідає принципу правової визначеності, а саме «одне порушене право - один позов».

У відповідності до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Конституційного Суду України у справі №3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України», набуло статусу остаточного 12.02.2007, зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні Європейського Суду з прав людини «Продан проти Молдови» суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Європейською конвенцією з прав людини, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній зі сторін. Не може бути й мови, щоб закріплені в пункті 1 статті 6 процесуальні гарантії, що надаються сторонам, - справедливий, відкритий та швидкий судовий розгляд - не передбачали виконання судових рішень. Тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно доступу до суду та провадження у справі, скоріш за все призвело б до виникнення ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, який держави зобов`язалися поважати, підписавши Конвенцію. Таким чином, виконання рішення, постановленого судом, має вважатися невіддільним складником "судового розгляду", передбаченого у статті 6.

При цьому, сфера зобов`язань Договірних держав за статтею 13 коливається в залежності від природи скарги заявника; проте засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як на практиці, так і за законом (рішення у справі «Кудла проти Польщі» заява №30210/96). Існування такого засобу повинно бути достатнім не тільки в теорії, але й на практиці, без чого йому бракуватиме необхідної доступності та ефективності (рішення у справі «Міфсуд проти Франції» заява №57220/00 та у справі «Пантелеєнко проти України» заява «№1901/02).

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №15-рп/2004 від 02.11.2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

У той же час, суд наголошує, що у відповідності до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

У даному випадку, заявником доведено наявність фактичних обставин з якими пов`язується застосування заходів забезпечення позову і суд вбачає наявність зв`язку між заявленими до застосування заходами забезпечення позову в частині накладення арешту на спірне майно та заборони відповідачу-1 вчиняти дії з відчуження цього майна та ініціювання вчинення реєстраційних дій щодо такого майна і предметом спору у справі №910/6206/21, співмірність та адекватність заходів із позовними вимогами, адже існує спір щодо правомірності набуття спірного об`єкту недобудови у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020», який вирішується в даному судовому спорі, і тому до вирішення такого спору подальше відчуження спірного майна чи його обтяження зобов`язаннями може (у випадку задоволення позову) призвести до зумовлення необхідності понесення додаткових витрат для відновлення в подальшому права власності на таке майно (в т.ч. обумовленими необхідністю звернення з новими позовами до суду, адже у випадку зміни відомостей в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо власника спірного майна існуватиме необхідність у зміні відповідача/залученні співвідповідача за поданим заявником позовом, можливість чого обмежена часом проведення підготовчого провадження в суді першої інстанції).

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження та який триває до визначення подальшої долі відповідного майна. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу-1, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним нерухомим майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача-1 реалізувати вказане майно третім особам.

Подібні за своїм змістом висновки щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України викладені у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суді від 17.06.2022 у справі №908/2382/21 та постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі №910/15043/21(910/10070/22), від 03.12.2021 у справі №910/4777/21 та від 19.10.2020 у справі №915/373/20.

Відтак, враховуючи, що позивачем заявлено вимогу про скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію права власності на спірний об`єкт за відповідачем-1, що є фактично наслідком визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного між ТОВ «Старт 2018» та ТОВ «Євробудсервіс-2020», суд вважає, що накладення арешту на об`єкт нерухомості та заборона вчинення відповідачем-1 дій щодо відчуження майна, яке є предметом оспорюваного договору, по суті спрямоване на збереження цього об`єкта нерухомості у відповідача-1, яке, за твердженням позивача, відповідач-1 набув безпідставно, а встановлена судом обставина щодо оголошення про продаж такого об`єкту вказує на дії щодо подальшого продажу цього майна, наявні правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову у цій частині.

У цих висновках суд звертається до правових позицій Верховного Суду, викладених в постановах від 07.04.2023 у справі №910/15043/21(910/10070/22) та від 11.04.2022 у справі №910/11069/21.

ЄСПЛ у низці своїх рішень вказував, що вилучення власності в інтересах судочинства, яке не позбавляє власника його майна, а тільки тимчасово припиняє його можливості користуватися та розпоряджатися цим майном, зазвичай пов`язане із здійсненням контролю за використанням власності, що охоплюється сферою застосування другого абзацу ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення від 22.02.1994 у справі «Раймондо проти Італії», ухвала щодо прийнятності від 07.11.2006 у справі «Адамчик проти Польщі», рішення у справах «Карамітров та інші проти Болгарії» від 10.01.2008).

Отже, допускається накладення судами арешту або інших обмежень щодо розпорядження майном особи, за умови дотримання таких вищенаведених вимог, встановлених статтею 1 Першого протоколу до Конвенції як законність, пропорційність та загальний інтерес.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.04.2023 у справі №910/15043/21(910/10070/22) та від 16.09.2020 у справі №910/13208/19.

Таким чином, накладення арешту, як спосіб забезпечення, не порушує права власності особи, в даному випадку відповідача-1.

У той же час, частина перша статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачає, що проведення реєстраційних дій (щодо реєстрації прав/обтяжень прав) зупиняється, зокрема на підставі судового рішення про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили.

При цьому згідно із частиною другою цієї статті Закону судове рішення або заява власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав.

Відповідно до частини третьої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Державний реєстратор приймає рішення про відновлення реєстраційних дій на підставі судового рішення про скасування судового рішення, що було підставою для прийняття рішення про зупинення проведення реєстраційних дій та/або судового рішення про скасування заборони вчинення реєстраційних дій, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про відкликання власної заяви про заборону вчинення реєстраційних дій, зареєстрованих у Державному реєстрі прав.

Отже, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із заходів забезпечення позову, який передбачений, зокрема, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Варто відзначити, у постанові від 26.01.2021 у справі №916/3200/17(916/2146/20) Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій, встановивши, що наданими позивачем доказами підтверджується обґрунтованість припущення позивача щодо можливості зміни власника/передачі в оренду/передачі в управління спірного майна особам, які наразі не є учасниками справи, що в подальшому ускладнить ефективне поновлення права у разі задоволення позову, дійшли правильного висновку про задоволення заяви позивача про забезпечення позову, шляхом заборони проведення будь-яких реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна.

Відповідно до пункту 6 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25.12.2015, державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса.

Відтак, з огляду на предмет даного спору, доцільною є заборона відповідачу-1 ініціювати вчинення щодо спірного нерухомого майна будь-яких дій, пов`язаних з його державною перереєстрацією, крім як на виконання судових рішень, які набрали законної сили щодо цього майна.

При цьому, суд наголошує, що заборона ініціювання внесення відповідних змін до реєстру є тимчасовою і так само як і арешт нерухомого майна не має своїм наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності власника цього майна (постанова Верховного Суду від 10.09.2021 у справі №910/18567/20).

Вжиття спірних заходів забезпечення позову спрямоване на запобігання імовірним порушенням майновим правам позивача, забезпечуючи збалансованість інтересів сторін.

У даному випадку, суд також враховує, що факт скасування Міністерством юстиції України рішення про державну реєстрацію права власності на спірне майно за продавцем за оспорюваним договором та наявність в Реєстрі запису про право власності відповідача-1 на спірне майно, свідчить про виникнення певної правової невизначеності у відносинах власності на таке майно, а тому існує обґрунтована необхідність у збереженні існуючого на сьогоднішній день кола суб`єктів спірних правовідносин та відображеної в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно інформації щодо такого майна, що можливе шляхом накладення арешту на спірне майно та заборони відповідачу-1 вчиняти дії з відчуження цього майна та ініціювання реєстраційних дій щодо такого майна, до встановлення дійсних обставин перебігу спірних правовідносин із визначенням належного власника спірного майна при вирішенні даного спору.

Отже, накладення на даній стадії арешту на спірне майно, заборона вчинення дій з відчуження цього майна та ініціювання вчинення реєстраційних дій щодо такого майна будуть спрямовані на забезпечення ефективного захисту прав позивача в обраний ним спосіб, який, у випадку задоволення судом його вимог, матиме змогу відновити свої права шляхом скасування запису про право власності на таке майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020», можливість чого, за відсутності вжитих заходів забезпечення позову, може бути нівельовано подальшим відчуження чи поділом такого майна за час вирішення відповідного спору.

У той же час, що стосується вимог заявника про забезпечення позовних вимог шляхом зупинення реалізації об`єкта нерухомого майна, заборони Державному підприємству «Сетам», Товариству з обмеженою відповідальністю «Застава.Інфо» вчиняти будь-які дії, спрямовані на реалізацію майна, яке виставлено Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020» на продаж у добровільному порядку, не позбавлять відповідача-1 можливості здійснити публічний чи не публічний продаж спірного майна в інший спосіб, наприклад, на інших аукціонних майданчиках чи взагалі без проведення аукціону, що свідчить про неефективність означених позивачем заходів забезпечення позову, тоді як, накладення арешту на спірне майно та заборона ініціювання здійснення реєстраційних дій щодо такого майна вже встановлюють обмеження в розпорядженні таким майном, а тому необхідність у вжитті додаткових заходів відсутня.

При цьому, в розрізі зустрічного забезпечення, суд зазначає, що застосування означених заходів у відповідності до ч. 1 ст. 141 Господарського процесуального кодексу України є правом, а не обов`язком суду для реалізації якого, у даному випадку, у господарського суду достатні підстави відсутні.

Згідно частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпек» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, а саме: 99% від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва односекційної будівлі по проекту «Житлово-громадський комплекс», загальною площею 13003 кв. м., що складається з 25 поверхів, цокольного поверху та технічного поверху, який розташований на земельній ділянці площею 0,5026 га, за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, №58 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1417833280391) та заборони Товариству з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020» (ідентифікаційний код 41243385) вчиняти будь-які дії щодо майна: 99% від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва односекційної будівлі по проєкту «Житлово-громадський комплекс», за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 58, загальна площа 13003 кв. м., що складається з 25 поверхів, цокольного поверху та технічного поверху і розташований на земельній ділянці площею 0,5026 га, за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, №58 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1417833280391), зокрема, дій пов`язаних з проведенням електронних торгів щодо реалізації цього майна, продажу або відчуження іншим способом (в тому числі шляхом дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, припинення будь-яких обтяжень, передачу в іпотеку тощо) цього майна, дій пов`язаних з будь-якими іншими обтяженнями, скасуванням записів, поновленням записів, відкриттям розділів стосовно цього майна або внесенням будь-яких змін щодо цього майна в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, зокрема, щодо власника цього майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Керуючись статтями 74, 76, 136, 137, 138, 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпек» про забезпечення позову задовольнити частково.

2. До набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/6206/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпек» накласти арешт на об`єкт нерухомого майна, а саме: 99% від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва односекційної будівлі по проекту «Житлово-громадський комплекс», загальною площею 13003 кв. м., що складається з 25 поверхів, цокольного поверху та технічного поверху, який розташований на земельній ділянці площею 0,5026 га, за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, №58 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1417833280391).

3. До набрання законної сили рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/6206/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпек» заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020» (ідентифікаційний код 41243385) вчиняти будь-які дії щодо майна: 99% від загальної площі об`єкта незавершеного будівництва односекційної будівлі по проєкту «Житлово-громадський комплекс», за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 58, загальна площа 13003 кв. м., що складається з 25 поверхів, цокольного поверху та технічного поверху і розташований на земельній ділянці площею 0,5026 га, за адресою: м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, №58 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1417833280391), зокрема, дій пов`язаних з проведенням електронних торгів щодо реалізації цього майна, продажу або відчуження іншим способом (в тому числі шляхом дарування, поділу, виділу, внесення до статутного капіталу, передачі у володіння та користування третім особам, припинення будь-яких обтяжень, передачу в іпотеку тощо) цього майна, дій пов`язаних з будь-яким іншим обтяженням, скасуванням записів, поновленням записів, відкриттям розділів стосовно цього майна або внесенням будь-яких змін щодо цього майна в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, зокрема, щодо власника цього майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

4. В іншій частині в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Гіпек» про забезпечення позову у справі №910/6206/21 відмовити.

5. Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому чинним законодавством України для виконання судових рішень та може бути пред`явлена до виконання у передбаченому чинним законодавством порядку до 12.05.2026.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гіпек» (01054, м. Київ, вул. Дмитрівська, буд. 46, ідентифікаційний код 14354109)

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «Євробудсервіс-2020» (21000, м. Вінниця, площа Героїв Чорнобиля, буд. 1, кім. 101, ідентифікаційний код 41243385).

Ухвала набирає законної сили 11.05.2023 та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Суддя Т.В. Васильченко