Рішення

від 03.05.2023 по справі 910/17577/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.05.2023Справа № 910/17577/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/17577/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" (Україна, 08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Гоголя, буд. 26; ідентифікаційний код: 36629177)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" (Україна, 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 2 А, офіс 510; ідентифікаційний код: 33918697)

про розірвання договору та стягнення 64 971,53 грн

Представники учасників справи:

від позивача: Мельник Л.С., ордер серії АВ № 1053495 від 17.02.2023; Іщук О.С., ордер серії РН-798 № 10026 від 02.05.2023;

від відповідача: Гурський М.Р., ордер серії АІ № 1183247 від 10.12.2021.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" (далі - відповідач) про розірвання договору та стягнення 64 971,53 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Літвінова М.Є.) від 29.06.2022 у справі № 910/17577/21 позов було задоволено.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 у справі № 910/17577/21 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.11.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 у справі № 910/17577/21 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.01.2023 справу № 910/17577/21 передано для розгляду судді Нечаю О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.01.2023 прийнято справу №910/17577/21 до свого провадження, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 22.02.2023.

22.02.2023 до загального відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові пояснення.

Підготовче засідання, призначене на 22.02.2023, не відбулося, у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2023, в порядку статей 120, 121 Господарського процесуального кодексу України, сторін було повідомлено про те, що підготовче засідання призначено на 05.04.2023.

У підготовче засідання 05.04.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце проведення підготовчого засідання сторони були повідомлені належним чином, явка представників сторін обов`язковою судом не визнавалась.

У підготовчому засіданні 05.04.2023 суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 03.05.2023.

У судове засідання 03.05.2023 з`явились представники сторін.

Представники позивача надали суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримали.

Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, проти позову заперечував.

У судовому засіданні 03.05.2023 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2016 року між ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" як покупцем і ТОВ "Торговий дім "Фінпром" як постачальником досягнуто усної домовленості про постачання оптової партії зерна, а саме пшениці 3-го класу в кількості 2 000 т за ціною 4200,00 грн за тонну.

На виконання цієї домовленості ТОВ "Торговий дім "Фінпром" виставило ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" на оплату рахунок № 011101 від 01.11.2016 на суму 8 400 000,00 грн, у якому зазначено таку інформацію: найменування товару - пшениця; кількість - 2 000 т; ціна без ПДВ - 3 500,00 грн; сума без ПДВ - 7 000 000,00 грн; ПДВ - 1 400 000,00 грн; рахунок дійсний - один день.

Згідно з платіжним дорученням № 1878 від 02.11.2016 ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" перерахувало на рахунок ТОВ "Торговий дім "Фінпром" грошові кошти в сумі 4 000 000,00 грн з призначенням платежу: "Договор поставки 2607-1 За пшеницу. согл. сч. № 011101 от 01.11.2016 г. у т. ч. ПДВ 20% 666666.67 грн.".

02.11.2016 ТОВ "Торговий дім "Фінпром" відвантажило зі свого складу ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" 136,56 т пшениці, що підтверджується видатковою накладною №021101 та товарно-транспортними накладними №№ 1- 6.

З урахуванням суми передоплати за товар у розмірі 4 000 000,00 грн, недопоставленими залишилося 815,71 т товару на суму 3 425 986,00 грн.

Як стверджує позивач, у подальшому відповідач припинив вивезення пшениці, посилаючись на те, що пшениця, на його думку, неналежної якості, разом з тим матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що отриманий відповідачем товар був неналежної якості.

28.11.2016 ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" на адресу ТОВ "Торговий дім "Фінпром" було направлено лист № 76-1/11-2016, в якому відповідач зазначив, що згідно договору постачання № 2607-1 від 01.11.2016 позивач зобов`язувався поставити відповідачеві в строк до 20.11.2016 пшеницю 3-го класу урожаю 2016 року у кількості 2 000 т на загальну суму 8400000,00 грн. На виконання п. 5.1 даного договору відповідачем було здійснено передоплату за товар в розмірі 4 000 000,00 грн.

В абзаці третьому вказаного листа відповідач зазначає, що фактично на користь ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" позивачем було поставлено товар в кількості 136,670 т на загальну суму 574 014,00 грн, а подальші поставки не здійснювалися через брак товару належної якості у продавця. Таким чином, ТОВ "Торговий дім "Фінпром" недопоставило ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" в обумовлений договором строк пшеницю третього класу урожаю 2016 року в кількості 1863,330 т на суму 7 825 986,00 грн, у зв`язку з чим постачальник зобов`язаний повернути суму передоплати в строк до 23.11.2016 згідно з п. 6.4 договору постачання № 2607-1 від 01.11.2016.

В цьому ж листі покупець просив постачальника повернути вартість оплаченого, але не поставленого товару в сумі 3 425 986,00 грн на його рахунок, а також просив надати оригінали первинних бухгалтерських та фінансових документів з підписами уповноважених осіб та завірених печаткою постачальника, а саме: договору постачання № 2607-1 від 01.11.2016; протоколу загальних зборів щодо надання повноважень директору товариства постачальника Ковальському М.І. щодо підписання даного договору постачання № 2607-1 від 01.11.2016; рахунку № 011101 від 01.11.2016; видаткової накладної на відпущений товар в кількості 136,67 т; податкової накладної № 2/2 від 02.11.2016.

Крім того, відповідачем до даного листа було додано проект договору постачання №26071 від 01.11.2016 у двох примірниках, який був підписаний тільки відповідачем. В п. 1.1 вказаного проекту договору зазначено, що предметом поставки є пшениця 3-го класу урожаю 2016 року, а поставка має відбуватись на умовах FCA - завантажено в автомобіль "Покупця". Разом з тим, факт підписання вказаного договору позивач заперечує.

15.12.2016 ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" направило на адресу ТОВ "Торговий дім "Фінпром" лист № 85/12-2016, в якому вказувалось про те, що ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" на користь ТОВ "Торговий дім "Фінпром" 02.11.2016 згідно усної домовленості було перераховано 4 000 000,00 грн, а 28.11.2016 на адресу останнього було надіслано проект договору постачання № 2607-1 і станом на 14.02.2016 у відповідача відсутня інформація про підписання позивачем даного договору. Тому відповідач зазначив, що перераховані ним 4 000 000,00 грн були отримані позивачем без достатніх правових підстав, у зв`язку з чим просив повернути їх на свій рахунок протягом 3-х днів.

04.01.2017 ТОВ "Торговий дім "Фінпром" надіслало відповідачеві відповідь № 0401/01 на зазначені вище листи № 76-1/11-2016 від 28.11.2016 та від 15.12.2016 № 85/12-2016, у якій зазначило, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом виставлення рахунку та його часткової оплати. Крім того, вказаний договір був частково виконаний сторонами, товар був частково отриманий покупцем, у зв`язку з чим позивач вважає необґрунтованим посилання відповідача на безпідставність перерахування 4000000,00 грн.

У зв`язку з неповерненням позивачем зазначених вище коштів ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" звернулось до суду з позовом.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2017 у справі №911/4204/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2017, в задоволенні позову було відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що між сторонами було укладено договір поставки в простій письмовій формі шляхом обміну документами, у яких погоджені істотні умови договору, що виключає факт набуття грошових коштів ТОВ "Торговий дім "Фінпром" в сумі 4 000 000,00 гривень без достатніх правових підстав.

22.09.2017 ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" направило ТОВ "Торговий дім "Фінпром" вимогу про поставу 815,71 т пшениці 3-го класу на суму 3 425 986,00 грн не пізніше 7 робочих днів від дня отримання цієї вимоги.

29.09.2017 ТОВ "Торговий дім "Фінпром" направило на адресу ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" лист № 0210 з вимогою негайно направити транспорт за адресою місцезнаходження складу (с. Попелюхи, Піщанського р-ну, Вінницької обл.) для одержання (відвантаження) оплаченої партії зерна кількістю 815,71 т пшениці 3-го класу та зазначило, що всі необхідні супровідні документи будуть надані при відвантаженні зазначеної партії зерна.

11.10.2017 ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" направило на адресу ТОВ "Торговий дім "Фінпром" лист № 113/10-2017, у якому повідомило про односторонню відмову від договору поставки товару, а також виставило вимогу не пізніше 7 днів від дня отримання листа повернути вартість оплаченого та непоставленого товару в сумі 3 425 986,00 грн шляхом перерахування на його банківський рахунок коштів за наведеними реквізитами.

Неповернення зазначених коштів стало підставою для звернення ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" до суду з позовом до ТОВ "Торговий дім "Фінпром" про стягнення 3 425 986,00 грн вартості непоставленого товару.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.06.2020 у справі №911/3197/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020, у задоволенні позову відмовлено.

Під час розгляду справи № 911/3197/17 суди встановили та підтвердили факт існування договірних відносин між сторонами, а також відсутність підстав для односторонньої відмови ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" від виконання зобов`язання в натурі.

В подальшому ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" направило ТОВ "Торговий дім "Фінпром" лист-вимогу про поставку товару від 29.03.2021 № 29/03-1, у якому просило не пізніше 7 днів від дня отримання цього листа-вимоги: повідомити про місцезнаходження складу для одержання (відвантаження) оплаченої партії зерна у кількості 815,71 т пшениці 3-го класу; підготувати оплачену партію зерна у зазначеній кількості, а також усі необхідні товаросупровідні документи для відвантаження на транспорт ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш"; розпочати передачу ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" оплаченої партії зерна у кількості 815,71 т пшениці 3-го класу шляхом відвантаження на автотранспорт останнього із розрахунку не менше 136,56 т товару на добу, загальний час вивезення товару - не більше 6 робочих днів; передати ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" усі необхідні товаросупровідні документи; про час та місце початку передачі (відвантаження) товару попередити товариство не пізніше ніж за 7 робочих днів.

Цю вимогу ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" залишено ТОВ "Торговий дім "Фінпром" без відповіді.

21.04.2021 ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" повторно звернулося до ТОВ "Торговий дім "Фінпром" з листом № 21/04-1, у якому було викладено ті ж самі вимоги, що і в попередньому листі-вимозі, проте ТОВ "Торговий дім "Фінпром" цей лист також залишено без відповіді та виконання.

Згодом ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" звернулося до суду з позовом до ТОВ "Торговий дім "Фінпром" про зобов`язання вчинити певні дії щодо відвантаження придбаного зерна пшениці та надання необхідних товаросупровідних документів.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.11.2021 у справі №911/1977/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 та постановою Верховного Суду від 14.09.2022, позов ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" задоволено, зобов`язано ТОВ "Торговий дім "Фінпром" виконати зобов`язання за договором купівлі-продажу (поставки) товару - пшениці 3-го класу, укладеним у спрощений спосіб з ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш", та передати останньому оплачену партію зерна в кількості 815,710 т пшениці 3-го класу шляхом відвантаження на наданий ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" транспорт для здійснення ним подальшого самостійного вивезення товару. Зобов`язано ТОВ "Торговий дім "Фінпром" передати ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" усі необхідні товаросупровідні документи на товар та попередити останнього про час та місце відвантаження товару не пізніше ніж за 7 робочих днів до початку передачі (відвантаження) товару.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає про неможливість виконання зобов`язань за договором, оскільки істотно змінились обставини, якими сторони керувалися при його укладенні. ТОВ "Торговий дім "Фінпром" стверджує, що зерно урожаю 2016 року, що було зарезервоване для відповідача і знаходилося на складі позивача, за осінньо-зимовий період 2020-2021 років набрало критичної вологи та стало непридатним для використання в продовольчих цілях, у зв`язку з чим було списано згідно з протоколом інвентаризаційної комісії від 12.03.2021. Відтак позивач не може здійснити поставку зерна пшениці 3-го класу в кількості 815,71 т. При цьому поставка ще однієї партії зерна (відмінної від тієї, що була зіпсована) в необхідній кількості призведе до понесення позивачем збитків, які будуть дорівнювати сумі ринкової вартості 815,71 т зерна 3-го класу (ціна зерна на даний час становить в середньому 7 850 - 8 150 грн за 1 т, тоді як станом на час укладення договору ціна зерна (2016 рік) становила 4 200,00 грн за 1 т). Також позивач зазначає, що у зв`язку з тривалим зберіганням зерна (з листопада 2016 року по березень 2021 року) він поніс збитки у розмірі 6 4971,53 грн, пов`язані з доочисткою та доробкою зерна, яке відповідач повинен був вивезти ще в 2016 році.

Як вбачається з доповідної записки головного агронома ТОВ "Торговий дім "Фінпром" від 09.03.2021, ним було проведено огляд стану якості зерна пшениці 3-го класу, яке зберігається на складі за адресою: Вінницька область, Піщанський район, селище Попелюхи, вулиця Леніна, 1а в кількості 820 т з 2017 року, за результатом якого встановлено, що дане зерно як в поверхневих, так і в нижніх шарах має ознаки псування: наявний плісняво-затхлий запах прілості, в окремих місцях колір зерна має темно-коричневий окрас, у зв`язку із чим просить прийняти рішення щодо подальших дій відносно даного зерна.

Наказом директора ТОВ "Торговий дім "Фінпром" від 09.03.2021 № 26, на підставі доповідної записки агронома доручено членам постійно діючої інвентаризаційної комісії провести інвентаризацію зерна пшениці 3-го класу, яке зберігається на складі за адресою: Вінницька область, Піщанський район, селище Попелюхи, вулиця Леніна, lа, в кількості 820 тонн; під час проведення інвентаризації встановити стан якості зерна та в разі підтвердження факту його псування вказати найменування зіпсованої продукції, її кількість, причини, ступінь і характер псування, пропозиції щодо її знецінення, списання або можливості використання.

Відповідно до інвентаризаційного опису № 1 від 09.03.2021 № 1 товарно-матеріальних цінностей за адресою: Вінницька область, Піщанський район, селище Попелюхи, вул. Леніна, 1а, на відповідальному зберіганні завідуючого складом знаходиться пшениця, зерно 3-го класу в кількості 820 т, за результатами обстеження встановлено, що в результаті осінньо-зимових перепадів температур 2020-2021 року та внаслідок процесу термовологопровідності зерно набрало критичної вологості, внаслідок чого розпочався процес його самозігрівання. В більшості ділянок шарів спостерігається значна температура - близько 50 - 60 градусів за Цельсієм. Колір зерна є темно-коричневим. Наявні ферменти пліснявих грибів. Зерно має стійкий плісняво-затхлий, а в деяких ділянках гнилисто-затхлий запах. В зерні спостерігається інтенсивний процес розпаду білкових речовин та жирів під впливом як пліснявих грибів, так і розвинутих бактерій. Згідно наведених даних це зерно пшениці можна віднести до зерна з 2-м та 3-м ступенем дефектності.

Відповідно до протоколу інвентаризаційної комісії ТОВ "Торговий дім "Фінпром" від 12.03.2021, за даними інвентаризації зерна на складі встановлено в наявності: зерно пшениці в кількості 820 т. За даними бухгалтерського обліку балансова вартість даного зерна (виходячи з собівартості 1 313,60 гривень за 1 тонну) становить 1 077 152,00 гривень. Зазначене зерно за даними бухгалтерського обліку рахується як продовольче 3-го класу. В той же час, під час інвентаризації встановлено, що за час зберігання внаслідок осінньо-зимових перепадів температур 2020 - 2021 року, що потягло за собою процес самозігрівання, зерно належить до 2 та 3 ступенів дефектності. Згідно технічних можливостей підприємства, рентабельності виробництва та характеру локалізації ділянок зерна з різним ступенем дефектності не вбачається можливим провести відокремлення зерна 2-го та 3-го ступеню дефектності одне від одного. З огляду на викладене, зазначене зерно є непридатним для використання в продовольчих цілях і може бути використано лише в технічних цілях. З огляду на специфіку діяльності підприємства, у його виробничому процесі відсутня можливість використання даного зерна в технічних цілях. У зв`язку із наведеним комісія рекомендувала списати зерно, яке зберігається на складі за адресою: Вінницька область, Піщанський район, селище Попелюхи, вулиця Леніна, 1а, як зіпсовану продукцію.

Відповідно до Акту від 12.03.2021 комісією у складі головного бухгалтера ТОВ "Торговий дім "Фінпром" Пампух Тетяни Василівни, бухгалтера по матеріальних рахунках ТОВ "Торговий дім "Фінпром" Бабиної Ірини Миколаївни, агронома ТОВ "Торговий дім "Фінпром" Кормана Андрія Сергійовича, на виконання протоколу інвентаризаційної комісії від 12.03.2021, який затверджений головою комісії, вирішено списати пшеницю, яка за даними бухгалтерського обліку перебуває на складі за адресою: Вінницька область, Піщанський район, селище Попелюхи, вулиця Леніна, lа, в кількості 820 т 3-го класу загальною балансовою вартістю 1 077 152,00 гривень як зіпсовану продукцію. Даний акт є підставою для внесення змін до даних бухгалтерського обліку.

Також в матеріалах справи міститься копія податкової накладної від 12.02.2021 № 11, згідно з якою ТОВ "Торговий дім "Фінпром" за наслідками списання зіпсованої продукції на підставі акту списання від 12.03.2021 нарахував до сплати податок на додану вартість в розмірі 215 430,00 гривень.

За твердженнями позивача, зазначені документи підтверджують той факт, що зерно, яке було предметом договору купівлі-продажу між ТОВ "Торговий дім "Фінпром" та ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш", в результаті відмови відповідача від його отримання протягом тривалого часу (з листопада 2016 року по лютий 2021 року) залишалось на складі позивача і в результаті набрання критичного рівня вологи зіпсувалось.

При цьому ТОВ "Торговий дім "Фінпром" вказує на те, що упродовж всього часу вживало можливих заходів щодо догляду за цим зерном - зменшенню рівня вологи шляхом доочистки та доробки на вібраційному центробіжному зерновому сепараторі БЦС-25.

У зв`язку з тим, що дані роботи не були передбачені умовами договору купівлі-продажу, мають вимушений характер та проводились фактично в інтересах відповідача з метою збереження його майна, ТОВ "Торговий дім "Фінпром" вважає, що витрати, які воно понесло на виконання таких робіт, є його збитком, що підлягає відшкодуванню відповідачем.

Так, в березні 2019 року первинно проводились профілактичні доочистка та доробка на вібраційному центробіжному зерновому сепараторі БЦС-25.

Позивач зазначає, що зерно для завантаження в даний сепаратор у зв`язку із цим перевозилось зі складу на тік для виконання очистки та очищене зерно завозилось назад на склад.

На виконання даних робіт ТОВ "Торговий дім "Фінпром" витратило наступні кошти: витрати на відвантаження зерна - 5 288,18 гривень; витрати на перевезення зерна зі складу на очистку - 9 501,53 гривень; витрати на очистку зерна БЦС-25 - 3 629,29 гривень; витрати на перевезення очищеного зерна з току на склад - 9 501,53 гривень, а всього 27 920,53 гривень.

Також в березні 2019 року вказана партія зерна пройшла обробку препаратом по захисту від шкідників "Селфос", що підтверджується актом від 04.03.2019 № 181, витрачено 20,9 кг на 836 тонн пшениці, витрати складають 4 890,60 гривень.

Доказами понесених витрат є: акт комісії за березень 2019 року про розрахунок і суму витрат на доочистку та доробку зерна; акт про списання мертвих відходів в результаті очистки зерна в розмірі 9,196 тонн; акт використання засобу хімічного захисту рослин селфосу № 181 від 04.03.2019; видаткова та товарно-транспортна накладні щодо закупівлі фуміганту-інсектициду "Селфос"; наряд № 10 на відрядну роботу працівників по очищенню зерна; обліковий лист тракториста-машиніста за березень 2019 року; подорожні листи в кількості 12 штук щодо перевезення зерна зі складу на тік та з току на склад.

Аналогічні роботи відносно даного зерна були виконані і в березні 2020 року, а саме була проведена його профілактична доочистка та доробка на вібраційному центробіжному зерновому сепараторі БЦС-25.

На виконання даних робіт ТОВ "Торговий дім "Фінпром" витратило наступні кошти: витрати на відвантаження зерна - 5 208,25 гривень; витрати на перевезення зерна зі складу на очистку - 9 256,07 гривень; витрати на очистку зерна БЦС-25 - 3 596,21 гривень; витрати на перевезення очищеного зерна з току на склад - 9 256,07 гривень, а всього 27 316,60 гривень.

Також в березні 2020 року вказана партія зерна пройшла обробку препаратом по захисту від шкідників "Селфос", що підтверджується актом від 12.03.2020 № 132, витрачено 20,7 кг на 826,8 тонн пшениці, витрати складають 4 843,80 гривень.

Доказами понесених витрат є: акт комісії за березень 2020 року про розрахунок і суму витрат на доочистку та доробку зерна; акт про списання мертвих відходів в результаті очистки зерна в розмірі 6,8 тонн; акт використання засобу хімічного захисту рослин селфосу №132 від 12.03.2019 року; наряд № 14 на відрядну роботу працівників по очищенню зерна; обліковий лист тракториста-машиніста за березень 2020 року; подорожні листи в кількості 12 штук щодо перевезення зерна зі складу на тік та з току на склад.

Загальні витрати позивача за його розрахунками, що пов`язані із доочисткою та доробкою зерна, яке відповідач зобов`язаний був вивезти в 2016 році, а також по внесенню препарату щодо захисту зерна від шкідників ("Селфос") склали: 64 971,53 гривень.

З урахуванням вищенаведеного, позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить розірвати договір купівлі-продажу зерна в кількості 2 000 т за ціною 4 200,00 грн за 1 т, укладений сторонами у спрощений спосіб у період 01-02.11.2016 шляхом обміну документами, у яких погоджені істотні умови договору, а також стягнути з відповідача на свою користь витрати в сумі 64 971,53 грн, понесені у зв`язку з вчиненням дій щодо доочистки, доробки зерна, внесення препарату щодо захисту зерна від шкідників.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 у справі № 910/17577/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2022, позов було задоволено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.11.2022 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" було задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 у справі №910/17577/21 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скеровуючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд зауважив, що при вирішенні спору судами попередніх інстанцій, у порушення частин 4, 5 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, не враховано обставин, встановлених судовими рішеннями, що набрали законної сили в справах №911/4204/16, №911/3197/17, №911/1977/21, при цьому посилання суду апеляційної інстанції на те, що обставини, встановлені у цих справах, не є обов`язковими для суду при вирішенні цієї справи є помилковими, оскільки одним із ключових факторів, яким судом обґрунтовувалося наявність умов, визначених у частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, була неможливість виконання позивачем свого зобов`язання з поставки пшениці саме врожаю 2016 року.

Крім того, при оцінці, у тому числі порушення співвідношення майнових інтересів сторін і добросовісності поведінки покупця (відповідача) у контексті наявності умов, визначених у частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, для розірвання договору та стягнення на користь позивача витрат, що обґрунтовано позивачем зберіганням товару, суди попередніх інстанцій не надали будь-якої оцінки тим обставинам, що на момент вирішення цієї справи набрало законної сили судове рішення в справі № 911/1977/21, яким зобов`язано ТОВ "Торговий дім "Фінпром" виконати зобов`язання за договором щодо відвантаження придбаного ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" зерна пшениці 3-го класу в кількості 815,710 тон і надання необхідних товаросупровідних документів, та чи не свідчать дії позивача щодо ініціювання питання розірвання договору в судовому порядку про намагання уникнення виконання зобов`язань за договором та судового рішення в справі № 911/1977/21, а також обставинам не повернення позивачем відповідачу коштів у сумі 3 425 986,00 грн, сплачених за товар.

З урахуванням цього Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій, зосередившись виключно на діях відповідача, що, за висновками судів, зумовило настання обставин для розірвання договору відповідно до частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, належним чином не дослідили умови договору, укладеного в спрощений спосіб, у тому числі не надали належної правової оцінки відповідному листуванню сторін щодо предмета такого договору, а також чи не буде порушено в цьому випадку балансу рівноваги основних принципів господарського зобов`язання, зважаючи на те, що позивач, як друга сторона, також має виконувати зобов`язання відповідно до умов договору, а відтак належним чином не встановили та не обґрунтували наявність не тільки істотної зміни обставин, а і наявності всіх чотирьох умов, визначених у частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України. Не встановивши належним чином обставини, що відповідно до частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України є підставою для розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про доведення позовних вимог є передчасними та такими, що не ґрунтуються на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, зважаючи на вказівки Верховного Суду, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом частини першої статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

За приписами статей 509, 526 Цивільного кодексу України, статей 173, 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу положень статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу (поставки), який підпадає під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Суд зазначає, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

В основі принципу правової визначеності, як одного з істотних елементів принципу верховенства права, лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися.

У низці своїх рішень Європейський суд з прав людини, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, також указав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права частиною спільної спадщини Договірних Сторін.

Преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції, а також у рішеннях Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдінг" проти України" (заява № 48553/99) та від 28.10.1999 у справі "Брумареску проти Румунії" (заява № 28342/95) встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Принцип res judicata має своє відображення у національному законодавстві, зокрема у частині 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Обставини справи - це факти, які мають значення для вирішення спору, як-от: вчинення чи невчинення особою певної дії; настання чи ненастання певних подій; час, місце вчинення дій або настання подій тощо. Обставини встановлюються судом шляхом оцінки доказів, які були досліджені в судовому засіданні. За наслідками такої оцінки доказів, зокрема щодо їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності (статті 76 - 79 Господарського процесуального кодексу України) суд виснує про доведеність чи недоведеність певних обставин.

Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що преюдиційне значення мають лише встановлені судом обставини, тобто факти, а не правова їх оцінка. Преюдиційні факти істотно відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (див. постанови Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 48/340, від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17, від 24.05.2018 у справі № 922/2391/16, від 17.02.2021 у справі № 914/1257/18 тощо).

Так, судовими рішеннями у справі № 911/4204/16, що набрали законної сили, встановлено обставини вчинення сторонами дій, спрямованих на виникнення між ними цивільних прав та обов`язків з поставки зерна (пшениці 3-го класу в кількості 2 000 т за ціною 4 200,00 грн за тонну) за договором, укладеним у спрощений спосіб, а саме виставлення рахунку на оплату товару, часткову оплату цього рахунку та часткове виконання обумовлених сторонами поставки товару (зерна пшениці) і отримання цього товару ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш", у тому числі перерахування ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" коштів у сумі 4 000 000,00 грн на рахунок ТОВ "Торговий дім "Фінпром" на виконання своїх зобов`язань з оплати вартості товару, який був частково поставлений.

Статтею 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частинами першою, другою статті 652 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зі змісту статті 652 Цивільного кодексу України випливає, що укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте в ході виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.

При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір або уклали б його на інших умовах.

Аналіз статті 652 Цивільного кодексу України свідчить про те, що закон пов`язує можливість внесення змін до договору не з наявністю істотної зміни обставин, а безпосередньо з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин.

Водночас, згідно з частиною четвертою статті 652 Цивільного кодексу України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв`язку між ними (п. 90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17).

Отже, крім названих вище чотирьох умов, за яких можливе розірвання договору, для його зміни додатково необхідна ще одна з таких умов (винятковий випадок): а) розірвання договору суперечить суспільним інтересам або б) розірвання договору потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

За змістом положень статті 652 Цивільного кодексу України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин в судовому порядку, як і розірвання договору з цих підстав, виходячи з принципу свободи договору, є заходами, що застосовуються за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи цей правочин.

Істотна зміна обставин, у свою чергу, є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяжливим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17.

За доводами позивача, істотна зміна обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору, полягає у тривалому (понад 4 роки) простроченні покупцем обов`язку щодо отримання та вивезення придбаного ним товару (пшениці 3-го класу 2016 року врожаю) зі складу ТОВ "Торговий дім "Фінпром" в кількості 815,710 тонн; як наслідок псування даного товару (пшениці 3-го класу 2016 року врожаю) в кількості 815,710 тонн в результаті тривалого зберігання на складі та його подальше списання як зіпсованої продукції, тобто як такого, що є непридатним для використання в продовольчих та технічних цілях; значне зростання цін на товар, який був предметом поставки (ціна виросла з розрахунку 4 200,00 гривень за 1 тонну в 2016 році до 7 850,00 - 8 150,00 гривень за 1 тонну на даний час).

Наявність умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, відповідно до яких укладений між сторонами договір може бути розірваний, позивач доводить тим, що (1) відповідач при розгляді справи № 911/1977/21 був обізнаний про неможливість поставки придбаного ним товару, проте не визнав цю обставину такою, що істотно змінилася; (2) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, оскільки товар, який був предметом поставки, знаходився на складі ТОВ "Торговий дім "Фінпром" у необхідній кількості та відповідав якісним характеристикам зерна пшениці 3-го класу; (3) зміна обставин (псування зерна, що знаходилось на зберіганні) пов`язана із тривалістю зберігання та його специфікою; (4) у разі поставки позивачем відповідачу зерна пшениці 3-го класу в кількості 815,710 т за ціною 4 200,00 грн буде порушено співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить позивача того, на що він розраховував при укладенні договору; (5) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона, оскільки умови укладеного сторонами договору не передбачали зберігання зерна, натомість позивач розраховував на його вивезення відповідачем у розумні строки.

Відповідно до частини першої статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 Цивільного кодексу України і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За приписами частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Обов`язок покупця прийняти товар визначено у статті 689 Цивільного кодексу України, згідно з частинами 1, 2 якої покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 4 статті 690 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Таким чином, законодавством передбачено право продавця вимагати від покупця прийняти та оплатити товар у тому випадку, якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або без достатніх підстав відмовився прийняти товар.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач, отримавши попередню оплату за товар, незважаючи на зволікання відповідача з його прийняттям, не вимагав від останнього виконати умови договору та прийняти товар, як і не відмовився від договору купівлі-продажу та не повернув суму попередньої оплати за непоставлений товар.

Продавець вправі відмовитися від договору купівлі-продажу, тобто розірвати його шляхом вчинення одностороннього правочину чи вимагати виконання договору з боку покупця за умови, якщо покупець втратив інтерес до договору, не прийнявши та не оплативши товар. У таких випадках позовна вимога продавця про розірвання договору в судовому порядку задоволенню не підлягає, оскільки розірвання договору пов`язується законом із вчиненням одностороннього правочину, а не із судовим рішенням (див. mutatis mutandis п. 7.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18).

Виходячи з обставин справи, з урахуванням попередньої оплати, перерахованої ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" за товар, у сумі 4 000 000,00 грн, недопоставленими з боку ТОВ "Торговий дім "Фінпром" залишилося 815,710 т товару на суму 3 425 986,00 грн.

Відповідач, як зобов`язана сторона договору, повинен був вчинити дії з отримання товару шляхом самовивозу зі складу позивача.

Обставини справи свідчать про те, що відповідач звертався до позивача з листами-вимогами № 29/03-1 від 29.03.2021 та № 21/04-1 від 21.04.2021, у яких просив повідомити про місцезнаходження складу для одержання (відвантаження) оплаченої партії зерна у кількості 815,710 т пшениці 3-го класу; підготувати оплачену партію зерна у зазначеній кількості, а також усі необхідні товаросупровідні документи для відвантаження на транспорт ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш"; розпочати передачу ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" оплаченої партії зерна у кількості 815,710 т пшениці 3-го класу шляхом відвантаження на автотранспорт останнього із розрахунку не менше 136,56 т товару на добу, загальний час вивезення товару - не більше 6 робочих днів; передати ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" усі необхідні товаросупровідні документи; про час та місце початку передачі (відвантаження) товару попередити товариство не пізніше ніж за 7 робочих днів, які, втім, були залишені позивачем без розгляду.

Оскільки позивач не надав жодної відповіді на звернення відповідача, останній звернувся за захистом свого порушеного права до суду.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.11.2021 у справі №911/1977/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 та постановою Верховного Суду від 14.09.2022, зобов`язано ТОВ "Торговий дім "Фінпром" виконати зобов`язання за договором купівлі-продажу (поставки) товару - пшениці 3-го класу, укладеним у спрощений спосіб з ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш", та передати останньому оплачену партію зерна в кількості 815,710 т пшениці 3-го класу шляхом відвантаження на наданий ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" транспорт для здійснення ним подальшого самостійного вивезення товару. Зобов`язано ТОВ "Торговий дім "Фінпром" передати ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" усі необхідні товаросупровідні документи на товар та попередити його про час та місце відвантаження товару не пізніше ніж за 7 робочих днів до початку передачі (відвантаження) товару.

У цьому контексті варто зауважити, що згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

У справі № 911/1977/21 судами встановлено, що домовленість сторін стосувалася поставки пшениці 3-го сорту безвідносно до року її врожаю, що відповідає припису ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України, згідно з яким предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Згідно з ч. 2 ст. 184 Цивільного кодексу України річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

Відтак неправильне визначення позивачем предмета договору купівлі-продажу свідчить про відсутність істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Наведене в сукупності дає підстави для висновку про відсутність умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, для розірвання договору за рішенням суду.

Виходячи з вищевикладеного, безпідставною є також і вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 64 971,53 грн, понесених внаслідок вчинення дій щодо доочистки, доробки та внесення препарату щодо захисту від шкідників зерна 2016 року врожаю, адже домовленість сторін стосувалася поставки пшениці 3-го сорту безвідносно до року її врожаю.

За приписами частин 1 - 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Пункт 3 частини 1 статті 129 Конституції України пов`язує змагальність сторін зі свободою в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Змагальність сторін - це встановлена законом можливість реалізації та практична реалізація наданих їм процесуальних прав при безумовному виконанні покладених на них процесуальних обов`язків на всіх стадіях судового процесу за участю компетентного суду.

Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").

Зважаючи на викладене, всі інші доводи та міркування сторін судом визнаються такими, що не спростовують вищевказаних висновків суду.

Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи вищенаведене, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини, встановлені під час розгляду справи, суд не знаходить правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позову покладаються на позивача, а витрати відповідача по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 6 810,00 грн та касаційної скарги в розмірі 9 080,00 грн, що разом становить 15 890,00 грн, підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В позові відмовити.

2. Витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 4 540,00 грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром".

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" (Україна, 08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Гоголя, буд. 26; ідентифікаційний код: 36629177) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" (Україна, 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 2 А, офіс 510; ідентифікаційний код: 33918697) 15 890 (п`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто) грн 00 коп. судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 12.05.2023

Суддя О.В. Нечай