Постанова

від 25.09.2023 по справі 910/17577/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" вересня 2023 р. Справа№ 910/17577/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Барсук М.А.

Руденко М.А.

при секретарі судового засідання Гуменюк І.О.,

за участю представників:

від позивача - Мельник Л.С.,

від відповідача - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі №910/17577/21 (суддя Нечай О.В., повний текст складено 12.05.2023) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" про розірвання договору та стягнення 64 971,53 грн

ВСТАНОВИВ наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш", у якому просило розірвати договір купівлі-продажу зерна в кількості 2 000 т за ціною 4 200,00 грн за 1 т, укладений між сторонами у спрощений спосіб у період 01-02.11.2016 шляхом обміну документами, у яких погоджені істотні умови договору, а також стягнути з відповідача на користь позивача витрати в сумі 64 971,53 грн, понесені внаслідок вчинення дій щодо доочистки, доробки зерна, внесення препарату щодо захисту зерна від шкідників.

Позовні вимоги обґрунтовано істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору купівлі-продажу зерна, що відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) є підставою для розірвання цього договору та застосування наслідків розірвання договору, передбачених частиною 3 статті 652 ЦК, у виді стягнення з відповідача витрат, понесених позивачем внаслідок вчинення дій щодо збереження зерна на своєму складі в інтересах відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2022, позов задоволено. Розірвано договір купівлі-продажу зерна в кількості 2 000 т за ціною 4 200,00 грн за 1 т, укладений у спрощений спосіб між ТОВ "Торговий дім "Фінпром" і ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" у період 01-02.11.2016 шляхом обміну документами, у яких погоджені істотні умови договору. Стягнуто з ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" на користь ТОВ "Торговий дім "Фінпром" 64 971,53 грн та витрати зі сплати судового збору в сумі 4 540,00 грн.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.11.2022 рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 у справі № 910/17577/21 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі №910/17577/21 в позові відмовлено.

Приймаючи вказане рішення суд першої інстанції дійшов висновку про неправильне визначення позивачем предмета договору купівлі-продажу, а саме що, за висновком суду, свідчить про відсутність істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Отже, суд вказав про відсутність умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, для розірвання договору за рішенням суду.

Виходячи з вищевикладеного, безпідставною була визнана також і вимога позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 64 971,53 грн, понесених внаслідок вчинення дій щодо доочистки, доробки та внесення препарату щодо захисту від шкідників зерна 2016 року врожаю, адже домовленість сторін стосувалася поставки пшениці 3-го сорту безвідносно до року її врожаю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення суду та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована наявністю істотної зміни обставин, а саме тривалістю прострочення покупцем виконання свого обов`язку щодо отримання та вивезення товару, внаслідок чого відбулось його псування.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити.

Відповідач правом на участь представника у даному судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином; про що свідчить підпис його представника в розписці про оголошення перерви.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутнім у даному судовому засіданні від відповідача до суду не надійшло.

Слід також зазначити, що явка представників сторін не визнавалася обов`язковою, певних пояснень суд не витребував.

Враховуючи належне повідомлення відповідача, а також з урахуванням того, що неявка його представника в судове засідання не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, вона розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у Главі 1 Розділу ІV.

Частинами 1 та 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

У листопаді 2016 року між ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" як покупцем і ТОВ "Торговий дім "Фінпром" як постачальником досягнуто усної домовленості про постачання оптової партії зерна, а саме пшениці 3-го класу в кількості 2 000 т за ціною 4200,00 грн за тонну.

На виконання цієї домовленості ТОВ "Торговий дім "Фінпром" виставило ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" на оплату рахунок № 011101 від 01.11.2016 на суму 8 400 000,00 грн, у якому зазначено таку інформацію: найменування товару - пшениця; кількість - 2 000 т; ціна без ПДВ - 3 500,00 грн; сума без ПДВ - 7 000 000,00 грн; ПДВ - 1 400 000,00 грн; рахунок дійсний - один день.

Згідно з платіжним дорученням № 1878 від 02.11.2016 ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" перерахувало на рахунок ТОВ "Торговий дім "Фінпром" грошові кошти в сумі 4 000 000,00 грн з призначенням платежу: "Договор поставки 2607-1 За пшеницу. согл. сч. № 011101 от 01.11.2016 г. у т. ч. ПДВ 20% 666666.67 грн.".

02.11.2016 ТОВ "Торговий дім "Фінпром" відвантажило зі свого складу ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" 136,56 т пшениці, що підтверджується видатковою накладною №021101 та товарно-транспортними накладними №№ 1- 6.

З урахуванням суми передоплати за товар у розмірі 4 000 000,00 грн, недопоставленими залишилося 815,71 т товару на суму 3 425 986,00 грн.

Як стверджує позивач, у подальшому відповідач припинив вивезення пшениці, посилаючись на те, що пшениця, на його думку, неналежної якості, разом з тим матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що отриманий відповідачем товар був неналежної якості.

28.11.2016 ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" на адресу ТОВ "Торговий дім "Фінпром" було направлено лист № 76-1/11-2016, в якому відповідач зазначив, що згідно договору постачання № 2607-1 від 01.11.2016 позивач зобов`язувався поставити відповідачеві в строк до 20.11.2016 пшеницю 3-го класу урожаю 2016 року у кількості 2 000 т на загальну суму 8400000,00 грн. На виконання п. 5.1 даного договору відповідачем було здійснено передоплату за товар в розмірі 4 000 000,00 грн.

В абзаці третьому вказаного листа відповідач зазначає, що фактично на користь ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" позивачем було поставлено товар в кількості 136,670 т на загальну суму 574 014,00 грн, а подальші поставки не здійснювалися через брак товару належної якості у продавця. Таким чином, ТОВ "Торговий дім "Фінпром" недопоставило ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" в обумовлений договором строк пшеницю третього класу урожаю 2016 року в кількості 1863,330 т на суму 7 825 986,00 грн, у зв`язку з чим постачальник зобов`язаний повернути суму передоплати в строк до 23.11.2016 згідно з п. 6.4 договору постачання № 2607-1 від 01.11.2016.

В цьому ж листі покупець просив постачальника повернути вартість оплаченого, але не поставленого товару в сумі 3 425 986,00 грн на його рахунок, а також просив надати оригінали первинних бухгалтерських та фінансових документів з підписами уповноважених осіб та завірених печаткою постачальника, а саме: договору постачання № 2607-1 від 01.11.2016; протоколу загальних зборів щодо надання повноважень директору товариства постачальника Ковальському М.І. щодо підписання даного договору постачання № 2607-1 від 01.11.2016; рахунку № 011101 від 01.11.2016; видаткової накладної на відпущений товар в кількості 136,67 т; податкової накладної № 2/2 від 02.11.2016.

Крім того, відповідачем до даного листа було додано проект договору постачання №26071 від 01.11.2016 у двох примірниках, який був підписаний тільки відповідачем. В п. 1.1 вказаного проекту договору зазначено, що предметом поставки є пшениця 3-го класу урожаю 2016 року, а поставка має відбуватись на умовах FCA - завантажено в автомобіль "Покупця". Разом з тим, факт підписання вказаного договору позивач заперечує.

15.12.2016 ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" направило на адресу ТОВ "Торговий дім "Фінпром" лист № 85/12-2016, в якому вказувалось про те, що ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" на користь ТОВ "Торговий дім "Фінпром" 02.11.2016 згідно усної домовленості було перераховано 4 000 000,00 грн, а 28.11.2016 на адресу останнього було надіслано проект договору постачання № 2607-1 і станом на 14.02.2016 у відповідача відсутня інформація про підписання позивачем даного договору. Тому відповідач зазначив, що перераховані ним 4 000 000,00 грн були отримані позивачем без достатніх правових підстав, у зв`язку з чим просив повернути їх на свій рахунок протягом 3-х днів.

04.01.2017 ТОВ "Торговий дім "Фінпром" надіслало відповідачеві відповідь №0401/01 на зазначені вище листи № 76-1/11-2016 від 28.11.2016 та від 15.12.2016 №85/12-2016, у якій зазначило, що між сторонами був укладений договір поставки у спрощений спосіб шляхом виставлення рахунку та його часткової оплати. Крім того, вказаний договір був частково виконаний сторонами, товар був частково отриманий покупцем, у зв`язку з чим позивач вважає необґрунтованим посилання відповідача на безпідставність перерахування 4000000,00 грн.

У зв`язку з неповерненням позивачем зазначених вище коштів ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" звернулось до суду з позовом.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2017 у справі №911/4204/16, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2017, в задоволенні позову було відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що між сторонами було укладено договір поставки в простій письмовій формі шляхом обміну документами, у яких погоджені істотні умови договору, що виключає факт набуття грошових коштів ТОВ "Торговий дім "Фінпром" в сумі 4 000 000,00 гривень без достатніх правових підстав.

22.09.2017 ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" направило ТОВ "Торговий дім "Фінпром" вимогу про поставу 815,71 т пшениці 3-го класу на суму 3 425 986,00 грн не пізніше 7 робочих днів від дня отримання цієї вимоги.

29.09.2017 ТОВ "Торговий дім "Фінпром" направило на адресу ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" лист № 0210 з вимогою негайно направити транспорт за адресою місцезнаходження складу (с. Попелюхи, Піщанського р-ну, Вінницької обл.) для одержання (відвантаження) оплаченої партії зерна кількістю 815,71 т пшениці 3-го класу та зазначило, що всі необхідні супровідні документи будуть надані при відвантаженні зазначеної партії зерна.

11.10.2017 ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" направило на адресу ТОВ "Торговий дім "Фінпром" лист № 113/10-2017, у якому повідомило про односторонню відмову від договору поставки товару, а також виставило вимогу не пізніше 7 днів від дня отримання листа повернути вартість оплаченого та непоставленого товару в сумі 3 425 986,00 грн шляхом перерахування на його банківський рахунок коштів за наведеними реквізитами.

Неповернення зазначених коштів стало підставою для звернення ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" до суду з позовом до ТОВ "Торговий дім "Фінпром" про стягнення 3 425 986,00 грн вартості непоставленого товару.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.06.2020 у справі №911/3197/17, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020, у задоволенні позову відмовлено.

Під час розгляду справи № 911/3197/17 суди встановили та підтвердили факт існування договірних відносин між сторонами, а також відсутність підстав для односторонньої відмови ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" від виконання зобов`язання в натурі.

В подальшому ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" направило ТОВ "Торговий дім "Фінпром" лист-вимогу про поставку товару від 29.03.2021 № 29/03-1, у якому просило не пізніше 7 днів від дня отримання цього листа-вимоги: повідомити про місцезнаходження складу для одержання (відвантаження) оплаченої партії зерна у кількості 815,71 т пшениці 3-го класу; підготувати оплачену партію зерна у зазначеній кількості, а також усі необхідні товаросупровідні документи для відвантаження на транспорт ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш"; розпочати передачу ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" оплаченої партії зерна у кількості 815,71 т пшениці 3-го класу шляхом відвантаження на автотранспорт останнього із розрахунку не менше 136,56 т товару на добу, загальний час вивезення товару - не більше 6 робочих днів; передати ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" усі необхідні товаросупровідні документи; про час та місце початку передачі (відвантаження) товару попередити товариство не пізніше ніж за 7 робочих днів.

Цю вимогу ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" залишено ТОВ "Торговий дім "Фінпром" без відповіді.

21.04.2021 ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" повторно звернулося до ТОВ "Торговий дім "Фінпром" з листом № 21/04-1, у якому було викладено ті ж самі вимоги, що і в попередньому листі-вимозі, проте ТОВ "Торговий дім "Фінпром" цей лист також залишено без відповіді та виконання.

Згодом ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" звернулося до суду з позовом до ТОВ "Торговий дім "Фінпром" про зобов`язання вчинити певні дії щодо відвантаження придбаного зерна пшениці та надання необхідних товаросупровідних документів.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.11.2021 у справі №911/1977/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 та постановою Верховного Суду від 14.09.2022, позов ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" задоволено, зобов`язано ТОВ "Торговий дім "Фінпром" виконати зобов`язання за договором купівлі-продажу (поставки) товару - пшениці 3-го класу, укладеним у спрощений спосіб з ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш", та передати останньому оплачену партію зерна в кількості 815,710 т пшениці 3-го класу шляхом відвантаження на наданий ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" транспорт для здійснення ним подальшого самостійного вивезення товару. Зобов`язано ТОВ "Торговий дім "Фінпром" передати ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" усі необхідні товаросупровідні документи на товар та попередити останнього про час та місце відвантаження товару не пізніше ніж за 7 робочих днів до початку передачі (відвантаження) товару.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач зазначає про неможливість виконання зобов`язань за договором, оскільки істотно змінились обставини, якими сторони керувалися при його укладенні. ТОВ "Торговий дім "Фінпром" стверджує, що зерно урожаю 2016 року, що було зарезервоване для відповідача і знаходилося на складі позивача, за осінньо-зимовий період 2020-2021 років набрало критичної вологи та стало непридатним для використання в продовольчих цілях, у зв`язку з чим було списано згідно з протоколом інвентаризаційної комісії від 12.03.2021. Відтак позивач не може здійснити поставку зерна пшениці 3-го класу в кількості 815,71 т. При цьому поставка ще однієї партії зерна (відмінної від тієї, що була зіпсована) в необхідній кількості призведе до понесення позивачем збитків, які будуть дорівнювати сумі ринкової вартості 815,71 т зерна 3-го класу (ціна зерна на даний час становить в середньому 7 850 - 8 150 грн за 1 т, тоді як станом на час укладення договору ціна зерна (2016 рік) становила 4 200,00 грн за 1 т). Також позивач зазначає, що у зв`язку з тривалим зберіганням зерна (з листопада 2016 року по березень 2021 року) він поніс збитки у розмірі 6 4971,53 грн, пов`язані з доочисткою та доробкою зерна, яке відповідач повинен був вивезти ще в 2016 році.

Як вбачається з доповідної записки головного агронома ТОВ "Торговий дім "Фінпром" від 09.03.2021, ним було проведено огляд стану якості зерна пшениці 3-го класу, яке зберігається на складі за адресою: Вінницька область, Піщанський район, селище Попелюхи, вулиця Леніна, 1а в кількості 820 т з 2017 року, за результатом якого встановлено, що дане зерно як в поверхневих, так і в нижніх шарах має ознаки псування: наявний плісняво-затхлий запах прілості, в окремих місцях колір зерна має темно-коричневий окрас, у зв`язку із чим просить прийняти рішення щодо подальших дій відносно даного зерна.

Наказом директора ТОВ "Торговий дім "Фінпром" від 09.03.2021 № 26, на підставі доповідної записки агронома доручено членам постійно діючої інвентаризаційної комісії провести інвентаризацію зерна пшениці 3-го класу, яке зберігається на складі за адресою: Вінницька область, Піщанський район, селище Попелюхи, вулиця Леніна, lа, в кількості 820 тонн; під час проведення інвентаризації встановити стан якості зерна та в разі підтвердження факту його псування вказати найменування зіпсованої продукції, її кількість, причини, ступінь і характер псування, пропозиції щодо її знецінення, списання або можливості використання.

Відповідно до інвентаризаційного опису № 1 від 09.03.2021 № 1 товарно-матеріальних цінностей за адресою: Вінницька область, Піщанський район, селище Попелюхи, вул. Леніна, 1а, на відповідальному зберіганні завідуючого складом знаходиться пшениця, зерно 3-го класу в кількості 820 т, за результатами обстеження встановлено, що в результаті осінньо-зимових перепадів температур 2020-2021 року та внаслідок процесу термовологопровідності зерно набрало критичної вологості, внаслідок чого розпочався процес його самозігрівання. В більшості ділянок шарів спостерігається значна температура - близько 50 - 60 градусів за Цельсієм. Колір зерна є темно-коричневим. Наявні ферменти пліснявих грибів. Зерно має стійкий плісняво-затхлий, а в деяких ділянках гнилисто-затхлий запах. В зерні спостерігається інтенсивний процес розпаду білкових речовин та жирів під впливом як пліснявих грибів, так і розвинутих бактерій. Згідно наведених даних це зерно пшениці можна віднести до зерна з 2-м та 3-м ступенем дефектності.

Відповідно до протоколу інвентаризаційної комісії ТОВ "Торговий дім "Фінпром" від 12.03.2021, за даними інвентаризації зерна на складі встановлено в наявності: зерно пшениці в кількості 820 т. За даними бухгалтерського обліку балансова вартість даного зерна (виходячи з собівартості 1 313,60 гривень за 1 тонну) становить 1 077 152,00 гривень. Зазначене зерно за даними бухгалтерського обліку рахується як продовольче 3-го класу. В той же час, під час інвентаризації встановлено, що за час зберігання внаслідок осінньо-зимових перепадів температур 2020 - 2021 року, що потягло за собою процес самозігрівання, зерно належить до 2 та 3 ступенів дефектності. Згідно технічних можливостей підприємства, рентабельності виробництва та характеру локалізації ділянок зерна з різним ступенем дефектності не вбачається можливим провести відокремлення зерна 2-го та 3-го ступеню дефектності одне від одного. З огляду на викладене, зазначене зерно є непридатним для використання в продовольчих цілях і може бути використано лише в технічних цілях. З огляду на специфіку діяльності підприємства, у його виробничому процесі відсутня можливість використання даного зерна в технічних цілях. У зв`язку із наведеним комісія рекомендувала списати зерно, яке зберігається на складі за адресою: Вінницька область, Піщанський район, селище Попелюхи, вулиця Леніна, 1а, як зіпсовану продукцію.

Відповідно до Акту від 12.03.2021 комісією у складі головного бухгалтера ТОВ "Торговий дім "Фінпром" Пампух Тетяни Василівни, бухгалтера по матеріальних рахунках ТОВ "Торговий дім "Фінпром" Бабиної Ірини Миколаївни, агронома ТОВ "Торговий дім "Фінпром" Кормана Андрія Сергійовича, на виконання протоколу інвентаризаційної комісії від 12.03.2021, який затверджений головою комісії, вирішено списати пшеницю, яка за даними бухгалтерського обліку перебуває на складі за адресою: Вінницька область, Піщанський район, селище Попелюхи, вулиця Леніна, lа, в кількості 820 т 3-го класу загальною балансовою вартістю 1 077 152,00 гривень як зіпсовану продукцію. Даний акт є підставою для внесення змін до даних бухгалтерського обліку.

Також в матеріалах справи міститься копія податкової накладної від 12.02.2021 № 11, згідно з якою ТОВ "Торговий дім "Фінпром" за наслідками списання зіпсованої продукції на підставі акту списання від 12.03.2021 нарахував до сплати податок на додану вартість в розмірі 215 430,00 гривень.

За твердженнями позивача, зазначені документи підтверджують той факт, що зерно, яке було предметом договору купівлі-продажу між ТОВ "Торговий дім "Фінпром" та ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш", в результаті відмови відповідача від його отримання протягом тривалого часу (з листопада 2016 року по лютий 2021 року) залишалось на складі позивача і в результаті набрання критичного рівня вологи зіпсувалось.

При цьому ТОВ "Торговий дім "Фінпром" вказує на те, що упродовж всього часу вживало можливих заходів щодо догляду за цим зерном - зменшенню рівня вологи шляхом доочистки та доробки на вібраційному центробіжному зерновому сепараторі БЦС-25.

У зв`язку з тим, що дані роботи не були передбачені умовами договору купівлі-продажу, мають вимушений характер та проводились фактично в інтересах відповідача з метою збереження його майна, ТОВ "Торговий дім "Фінпром" вважає, що витрати, які воно понесло на виконання таких робіт, є його збитком, що підлягає відшкодуванню відповідачем.

Так, в березні 2019 року первинно проводились профілактичні доочистка та доробка на вібраційному центробіжному зерновому сепараторі БЦС-25.

Позивач зазначає, що зерно для завантаження в даний сепаратор у зв`язку із цим перевозилось зі складу на тік для виконання очистки та очищене зерно завозилось назад на склад.

На виконання даних робіт ТОВ "Торговий дім "Фінпром" витратило наступні кошти: витрати на відвантаження зерна - 5 288,18 гривень; витрати на перевезення зерна зі складу на очистку - 9 501,53 гривень; витрати на очистку зерна БЦС-25 - 3 629,29 гривень; витрати на перевезення очищеного зерна з току на склад - 9 501,53 гривень, а всього 27 920,53 гривень.

Також в березні 2019 року вказана партія зерна пройшла обробку препаратом по захисту від шкідників "Селфос", що підтверджується актом від 04.03.2019 № 181, витрачено 20,9 кг на 836 тонн пшениці, витрати складають 4 890,60 гривень.

Доказами понесених витрат позивач вказує: акт комісії за березень 2019 року про розрахунок і суму витрат на доочистку та доробку зерна; акт про списання мертвих відходів в результаті очистки зерна в розмірі 9,196 тонн; акт використання засобу хімічного захисту рослин селфосу № 181 від 04.03.2019; видаткова та товарно-транспортна накладні щодо закупівлі фуміганту-інсектициду "Селфос"; наряд № 10 на відрядну роботу працівників по очищенню зерна; обліковий лист тракториста-машиніста за березень 2019 року; подорожні листи в кількості 12 штук щодо перевезення зерна зі складу на тік та з току на склад.

Аналогічні роботи відносно даного зерна були виконані і в березні 2020 року, а саме була проведена його профілактична доочистка та доробка на вібраційному центробіжному зерновому сепараторі БЦС-25.

На виконання даних робіт ТОВ "Торговий дім "Фінпром" витратило наступні кошти: витрати на відвантаження зерна - 5 208,25 гривень; витрати на перевезення зерна зі складу на очистку - 9 256,07 гривень; витрати на очистку зерна БЦС-25 - 3 596,21 гривень; витрати на перевезення очищеного зерна з току на склад - 9 256,07 гривень, а всього 27 316,60 гривень.

Також в березні 2020 року вказана партія зерна пройшла обробку препаратом по захисту від шкідників "Селфос", що підтверджується актом від 12.03.2020 № 132, витрачено 20,7 кг на 826,8 тонн пшениці, витрати складають 4 843,80 гривень.

Доказами понесених витрат є: акт комісії за березень 2020 року про розрахунок і суму витрат на доочистку та доробку зерна; акт про списання мертвих відходів в результаті очистки зерна в розмірі 6,8 тонн; акт використання засобу хімічного захисту рослин селфосу №132 від 12.03.2019 року; наряд № 14 на відрядну роботу працівників по очищенню зерна; обліковий лист тракториста-машиніста за березень 2020 року; подорожні листи в кількості 12 штук щодо перевезення зерна зі складу на тік та з току на склад.

Загальні витрати позивача за його розрахунками, що пов`язані із доочисткою та доробкою зерна, яке відповідач зобов`язаний був вивезти в 2016 році, а також по внесенню препарату щодо захисту зерна від шкідників ("Селфос") склали: 64 971,53 гривень.

З урахуванням вищенаведеного, позивач звернувся до суду з даним позовом, у якому просить розірвати договір купівлі-продажу зерна в кількості 2 000 т за ціною 4 200,00 грн за 1 т, укладений сторонами у спрощений спосіб у період 01-02.11.2016 шляхом обміну документами, у яких погоджені істотні умови договору, а також стягнути з відповідача на свою користь витрати в сумі 64 971,53 грн, понесені у зв`язку з вчиненням дій щодо доочистки, доробки зерна, внесення препарату щодо захисту зерна від шкідників.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 у справі №910/17577/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2022, позов було задоволено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30.11.2022 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернокомплекс "Сиваш" було задоволено частково, постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.10.2022 та рішення Господарського суду міста Києва від 29.06.2022 у справі №910/17577/21 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скеровуючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд зауважив, що при вирішенні спору судами попередніх інстанцій, у порушення частин 4, 5 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, не враховано обставин, встановлених судовими рішеннями, що набрали законної сили в справах №911/4204/16, №911/3197/17, №911/1977/21, при цьому посилання суду апеляційної інстанції на те, що обставини, встановлені у цих справах, не є обов`язковими для суду при вирішенні цієї справи є помилковими, оскільки одним із ключових факторів, яким судом обґрунтовувалося наявність умов, визначених у частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, була неможливість виконання позивачем свого зобов`язання з поставки пшениці саме врожаю 2016 року.

Крім того, при оцінці, у тому числі порушення співвідношення майнових інтересів сторін і добросовісності поведінки покупця (відповідача) у контексті наявності умов, визначених у частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, для розірвання договору та стягнення на користь позивача витрат, що обґрунтовано позивачем зберіганням товару, суди попередніх інстанцій не надали будь-якої оцінки тим обставинам, що на момент вирішення цієї справи набрало законної сили судове рішення в справі № 911/1977/21, яким зобов`язано ТОВ "Торговий дім "Фінпром" виконати зобов`язання за договором щодо відвантаження придбаного ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" зерна пшениці 3-го класу в кількості 815,710 тон і надання необхідних товаросупровідних документів, та чи не свідчать дії позивача щодо ініціювання питання розірвання договору в судовому порядку про намагання уникнення виконання зобов`язань за договором та судового рішення в справі № 911/1977/21, а також обставинам не повернення позивачем відповідачу коштів у сумі 3 425 986,00 грн, сплачених за товар.

З урахуванням цього Верховний Суд вказав, що суди попередніх інстанцій, зосередившись виключно на діях відповідача, що, за висновками судів, зумовило настання обставин для розірвання договору відповідно до частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України, належним чином не дослідили умови договору, укладеного в спрощений спосіб, у тому числі не надали належної правової оцінки відповідному листуванню сторін щодо предмета такого договору, а також чи не буде порушено в цьому випадку балансу рівноваги основних принципів господарського зобов`язання, зважаючи на те, що позивач, як друга сторона, також має виконувати зобов`язання відповідно до умов договору, а відтак належним чином не встановили та не обґрунтували наявність не тільки істотної зміни обставин, а і наявності всіх чотирьох умов, визначених у частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України. Не встановивши належним чином обставини, що відповідно до частини 2 статті 652 Цивільного кодексу України є підставою для розірвання договору у зв`язку з істотною зміною обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанцій про доведення позовних вимог є передчасними та такими, що не ґрунтуються на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з частиною першою статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.

Підставами для розірвання договору, передбаченими законом, є: істотне порушення договору його стороною, інші випадки, встановлені договором або законом (частина друга статті 651 ЦК України), істотна зміна обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (стаття 652 ЦК України).

Частинами першою, другою статті 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно до частини четвертої статті 652 ЦК України зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну договору. Зміна обставин вважається істотною тільки тоді, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони б не уклали договір або уклали б його на інших умовах.

Отже, за змістом наведених законодавчих положень зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин в судовому порядку, як і розірвання договору з цих підстав, виходячи з принципу свободи договору, є заходами, що застосовуються за наявності підтвердження дійсної істотної зміни обставин, з яких виходили сторони, укладаючи цей правочин.

Істотна зміна обставин, у свою чергу, є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов`язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків.

Аналіз статті 652 ЦК України свідчить про те, що закон пов`язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

За доводами позивача, істотна зміна обставин, якими сторони керувалися під час укладення договору, полягає у тривалому (понад 4 роки) простроченні покупцем обов`язку щодо отримання та вивезення придбаного ним товару (пшениці 3-го класу 2016 року врожаю) зі складу ТОВ "Торговий дім "Фінпром" в кількості 815,710 тонн; як наслідок псування даного товару (пшениці 3-го класу 2016 року врожаю) в кількості 815,710 тонн в результаті тривалого зберігання на складі та його подальше списання як зіпсованої продукції, тобто як такого, що є непридатним для використання в продовольчих та технічних цілях; значне зростання цін на товар, який був предметом поставки (ціна виросла з розрахунку 4 200,00 гривень за 1 тонну в 2016 році до 7 850,00 - 8 150,00 гривень за 1 тонну на даний час).

За приписами частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент, зокрема, надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Обов`язок покупця прийняти товар визначено у статті 689 Цивільного кодексу України, згідно з частинами 1, 2 якої покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 4 статті 690 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або відмовився його прийняти, продавець має право вимагати від нього прийняти та оплатити товар або має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Таким чином, законодавством передбачено право продавця вимагати від покупця прийняти та оплатити товар у тому випадку, якщо покупець без достатніх підстав зволікає з прийняттям товару або без достатніх підстав відмовився прийняти товар.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач, отримавши попередню оплату за товар, незважаючи на зволікання відповідача з його прийняттям, не вимагав від останнього виконати умови договору та прийняти товар, як і не відмовився від договору купівлі-продажу та не повернув суму попередньої оплати за непоставлений товар.

Продавець вправі відмовитися від договору купівлі-продажу, тобто розірвати його шляхом вчинення одностороннього правочину чи вимагати виконання договору з боку покупця за умови, якщо покупець втратив інтерес до договору, не прийнявши та не оплативши товар. У таких випадках позовна вимога продавця про розірвання договору в судовому порядку задоволенню не підлягає, оскільки розірвання договору пов`язується законом із вчиненням одностороннього правочину, а не із судовим рішенням (див. mutatis mutandis п. 7.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №916/667/18).

Виходячи з обставин справи, з урахуванням попередньої оплати, перерахованої ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" за товар, у сумі 4 000 000,00 грн, недопоставленими з боку ТОВ "Торговий дім "Фінпром" залишилося 815,710 т товару на суму 3 425 986,00 грн.

Відповідач, як зобов`язана сторона договору, повинен був вчинити дії з отримання товару шляхом самовивозу зі складу позивача.

Обставини справи свідчать про те, що відповідач звертався до позивача з листами-вимогами № 29/03-1 від 29.03.2021 та № 21/04-1 від 21.04.2021, у яких просив повідомити про місцезнаходження складу для одержання (відвантаження) оплаченої партії зерна у кількості 815,710 т пшениці 3-го класу; підготувати оплачену партію зерна у зазначеній кількості, а також усі необхідні товаросупровідні документи для відвантаження на транспорт ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш"; розпочати передачу ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" оплаченої партії зерна у кількості 815,710 т пшениці 3-го класу шляхом відвантаження на автотранспорт останнього із розрахунку не менше 136,56 т товару на добу, загальний час вивезення товару - не більше 6 робочих днів; передати ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" усі необхідні товаросупровідні документи; про час та місце початку передачі (відвантаження) товару попередити товариство не пізніше ніж за 7 робочих днів, які, втім, були залишені позивачем без розгляду.

Оскільки позивач не надав жодної відповіді на звернення відповідача, останній звернувся за захистом свого порушеного права до суду.

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.11.2021 у справі №911/1977/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 та постановою Верховного Суду від 14.09.2022, зобов`язано ТОВ "Торговий дім "Фінпром" виконати зобов`язання за договором купівлі-продажу (поставки) товару - пшениці 3-го класу, укладеним у спрощений спосіб з ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш", та передати останньому оплачену партію зерна в кількості 815,710 т пшениці 3-го класу шляхом відвантаження на наданий ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" транспорт для здійснення ним подальшого самостійного вивезення товару. Зобов`язано ТОВ "Торговий дім "Фінпром" передати ТОВ "Зернокомплекс "Сиваш" усі необхідні товаросупровідні документи на товар та попередити його про час та місце відвантаження товару не пізніше ніж за 7 робочих днів до початку передачі (відвантаження) товару.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Стосовно доводів апелянта про те, що предметом договору купівлі - продажу є зерно пшениці 3-го класу саме врожаю 2016 року, слід зазначити наступне.

У справі № 911/1977/21 судами встановлено, що домовленість сторін стосувалася поставки пшениці 3-го сорту безвідносно до року її врожаю, що відповідає припису ч. 1 ст. 656 Цивільного кодексу України, згідно з яким предметом договору купівлі-продажу може бути майно (товар), яке є у продавця на момент укладення договору або буде створене (придбане, набуте) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною четвертою статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямоване не лише на заборону перегляду фактів, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Отже, обставини щодо предмету договору купівлі - продажу в частині року врожаю пшениці вже досліджувалися судами в межах справи № 911/1977/21 та було встановлено, що домовленість сторін стосувалася поставки пшениці 3-го сорту безвідносно до року її врожаю.

Відтак, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що неправильне визначення позивачем предмета договору купівлі-продажу свідчить про відсутність істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Наведене в сукупності дає підстави для висновку про відсутність умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, для розірвання договору за рішенням суду.

Окрім цього, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно із статтею 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Статтями 525, 526 ЦК України та статтею 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій, та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні вимоги про розірвання договору та вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 64 971,53 грн, понесених внаслідок вчинення дій щодо доочистки, доробки та внесення препарату щодо захисту від шкідників зерна 2016 року врожаю, адже домовленість сторін стосувалася поставки пшениці 3-го сорту безвідносно до року її врожаю.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 240, 269, 275, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Фінпром" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.05.2023 у справі №910/17577/21 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено: 29.09.2023 року.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Барсук

М.А. Руденко