Ухвала

від 11.05.2023 по справі 917/842/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

11 травня 2023 року

м. Київ

cправа № 917/842/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Губенко Н. М. - головуючий, Баранець О. М., Студенець В. І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Полтаваобленерго"

на постанову Східного апеляційного господарського суду

від 28.03.2023 та

на додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду

від 25.04.2023

у складі колегії суддів: Шевель О. В., Крестьянінов О. О., Фоміна В. О.

за позовом Акціонерного товариства "Полтаваобленерго"

до Фермерського господарства "Раббіт Лайф"

про стягнення 378 301,27 грн,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.09.2021 у справі № 917/842/21 позов задоволено повністю: присуджено до стягнення з Фермерського господарства "Раббіт Лайф" на користь Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" 378 301,27 грн заборгованості за послуги із забезпечення перетікань реактивної електроенергії.

Постановою від 28.03.2023 Східний апеляційний господарський суд скасував рішення Господарського суду Полтавської області від 21.09.2021 у справі № 917/842/21. Прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю.

Суд апеляційної інстанції врахував правову позицію Верховного Суду, викладену, зокрема, в постанові від 03.11.2020 у справі № 909/948/18 та виходив з того, що рішення Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", оформлене протоколом комісії з розгляду Акта про порушення № 00002455 від 11.09.2020, на підставі якого здійснено нарахування заборгованості в даній справі, рішенням Господарського суду Полтавської області від 19.09.2022 у справі № 917/1569/21, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 25.01.2023, визнано недійсним та скасовано.

03 квітня 2023 року Фермерське господарство "Раббіт Лайф" звернулося до Східного апеляційного господарського суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення про відшкодування судових витрат, у якій просило суд стягнути з Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" витрати на правову допомогу в розмірі 23 500,00 грн, а також інші витрати, пов`язані з розглядом справи, в сумі 10 655,35 грн.

Додатковою постановою від 25.04.2023 Східний апеляційний господарський суд заяву Фермерського господарства "Раббіт Лайф про ухвалення додаткового рішення у справі № 917/842/21 задовольнив частково. Присудив до стягнення з Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на користь Фермерського господарства "Раббіт Лайф" 15 000,00 грн витрат на правову допомогу. У задоволенні вимог про стягнення інших витрат відмовив.

01 травня 2023 року Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 у справі № 917/842/21.

Перевіривши касаційну скаргу Акціонерного товариства "Полтаваобленерго", Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 7 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Пунктом 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 встановлено у розмірі 2 270,00 грн.

Предметом спору у цій справі є стягнення 378 301,27 грн, що менше, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на дату подання позову (1 135 000,00 грн).

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomes de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997 року).

Отже, Верховному Суду надано право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що узгоджується з положеннями статті 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

В касаційній скарзі Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" зазначає, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що призвело до ухвалення судового рішення, яке суперечить правозастосовчій практиці Верховного Суду, а відтак, на думку скаржника, касаційна скарга "стосується застосування норм права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики". Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" наголошує, що Східний апеляційний господарський суд порушив частину 3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України та не врахував правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15 та у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 922/2575/19.

Водночас якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, то це є виключним випадком касаційного оскарження, передбаченим пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість, норма пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачає виключні випадки для касаційного оскарження судових рішень, зокрема, у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому тягар доказування наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, покладається на скаржника.

Відповідно до частини 4 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).

Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.

При цьому, фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми. Водночас, формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права є метою вирішення виключної правової проблеми, яка має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного вимірів.

Кількісний ілюструє той факт, що вона наявна не в одній конкретній справі, а у невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються, як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми необхідне для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

Поряд із цим Акціонерне товариство "Полтаваобленерго", вказуючи на фундаментальне значення поданої касаційної скарги для формування єдиної правозастосовчої практики, не навело обґрунтованих доводів та не надало жодних доказів кількісного та якісного виміру наявності питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що самі лише посилання скаржника на наявність відповідних обставин, що не обґрунтовані іншими доводами, автоматично не презюмує їх існування.

Використання оціночних чинників, зокрема, таких понять, як: "виняткове значення", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже виходячи з високого статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".

Враховуючи викладене, Суд дійшов висновку, що скаржник не навів обґрунтованих доводів, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а отже Акціонерним товариством "Полтаваобленерго" не дотримано умови допуску справи, ціна позову якої не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, до касаційного оскарження, передбачені підпунктом "а" пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

З урахуванням того, що касаційна скарга подана на судові рішення у справі, ціна позову якої не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та відсутність підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 917/842/21 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.04.2023 згідно з пунктом 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вона подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

У зв`язку із відмовою у відкритті касаційного провадження, Суд не розглядає клопотання Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" про поновлення строку на касаційне оскарження.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 917/842/21 за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Полтаваобленерго" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 та додаткову постанову Східного апеляційного господарського суду від 25.04.2023.

2. Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3. Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами та актом Верховного Суду № 29.1-25/232 від 03.05.2023. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуючий Н. М. Губенко

Судді О. М. Баранець

В. І. Студенець